Лише спираючись на бідність та невігластво, ієрархічне суспільство здатне існувати тривалий час.

Джордж Орвелл «1984»

Знаєш, тиша - це просто дивна назва для неописаних звуків. Як зоряне небо - загальна назва для мільярдів невідкритих планет.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Вона прилаштувала дошку й почала малюнок тушшю — ілюстрацію до журнального оповідання. Молоді художники мусять мостити свій шлях у Мистецтво, малюючи ілюстрації до журнальних оповідань, які молоді автори пишуть для того, щоб вимостити собі шлях у Літературу.

О. Генрі «Останній листок»

Ми дихаємо на повні груди лише тоді, коли нас і наших братів зв'язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо , що любити — не означає дивитись одне на одного, це означає дивитись разом в одному напрямку. Товариші — це тільки ті, що з'єднані в одній зв'язці, мов альпіністи, піднімаються на ту саму вершину і в цьому сходженні знаходять одне одного. Бо інакше чого б у наш вік комфорту ми відчували таку повну радість ділячись у пустелі останньою краплею води? Чого варте це перед пророцтвами соціологів! Але тим з нас, кому випало щастя виручати товаришів у пісках Сахари, будь-яка інша радість видається надто мізерною.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Поки я не боялася, що мені заборонять, я й не знала, що люблю читати. Хіба люблять дихати?

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Людина сповнена суперечностей, це
відомо. Одному дається певний шматок хліба, щоб ніщо не заважало йому творити, а він засинає; завойовник, здобувши перемогу, стає легкодухим; щедрий, розбагатівши, перетворюється на скнару.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Тепер він навіть радів, що зазнав стільки лиха та горя. Він багато перестраждав і тому міг краще відчути своє щастя і ту велич, що оточувала його.

Г. Х. Андерсен «Гидке каченя»

— А твої тато й мама хіба не живуть тут?
— Ні, більше ніхто не живе, — радісно сказала Пеппі.
— А хто ж тобі каже, коли ввечері йти спати і все інше? — запитала Анніка.
— Я сама, — відповіла Пеппі. — Спершу кажу лагідно, а коли не послухаю, кажу ще раз суворіше, а вже як і тоді не хочу слухатись, то даю собі ляпаса, розумієте?

Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»

Внизу під сонцем, під морем і під землею, на широкій смузі — кобзарі вряд, як військо. Вони сидять над бандурами в єдиному напруженні. Але вони не грають. Сліпі й довговусі, вони чекають, тримаючи мозолясті руки на струнах. Задумалися, слухають, чекають. Чекають на гасло… Ось-ось — ударять літаври! І тоді…

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву, як завсіди по службі Божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як у будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами.

Михайло Коцюбинський «Fata morgana»

Минуле не вернуть,
не виправить минуле. Вчорашнє — ніби сон,
що випурхнув з очей.
Як луки навесні
ховаються під мулом,
Так вкриється воно
пластами днів,ночей.

Але воно живе —
забуте й незабуте,
А час не зупиняється,
а молодість біжить,
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

«Крок германський, автомат американський, штани англійські, матюки російські!.. Га! Ось вона, квінтесенція епохи! Її дух, її геній у всій красі й величі. Її емблема, символ всесвітнього універсального професійного вбивці».
Цього ніхто не сказав уголос. Лише подумав. Це Максим. І та думка була разюча, як разючим було й видовище. Так, так… Крок германський, автомат американський, форма англійська, душа російська… Ні, не тільки російська. Матюки лише чисто російські, але душа… душа така ж, як і зовнішність, — мов циганський коц: р я б а і теж «універсальна» — марксо-енгельсо-ленінська з новітніми німецько-англо-американськими корективами. У висліді — замотеличена, тупа, жорстока, здеградована до ранги звичайного душогуба, душа сучасности. А в цілому — духовна й матеріяльна суть епохи.

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Безглуздо збирати черепки, коли на небі сяє зірка свіжим блиском.

Ясунарі Кавабата «Тисяча журавлів»

Силу любові не можна вимірювати тільки в момент, коли вона себе проявляє – треба враховувати і весь попередній період напруженого очікування, цю порожню і темну смугу розчарування і самотності, яка передує усім подіям, що стосуються серця.

Стефан Цвейґ «Пекуча таємниця»

Ніколи з нього не буде ні хорошого священика, ні хорошого начальника. Душі, що так проймаються хвилюванням, здатні належати щонайбільше митцям.

Стендаль «Червоне і чорне»

...єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Готель був майже порожнім: кілька дивакуватих гостей, які підозріло придивлялися до своїх сусідів, не розуміючи, як можна було обрати для літнього відпочинку таку забуту Богом місцину. Щоранку кожен із них дивувався, що інші досі не виїхали.

Стефан Цвейґ «Літня новелета»

Але перш ніж дійти згоди з іншими, я мушу дійти згоди з самим собою. Єдине, що не підлягає закону більшості,— це власна совість.

Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

Торжествують:
Він не помилявся,
Не змочив —
Ні разу! —
Підошов,
Проти вітру —
Жоден раз! —
Не пхався...
Але ж він нікуди і не йшов!

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Перебування у меншості, хай навіть ця меншість складається з тебе одного, не робить тебе божевільним. На світі існують правда й брехня, і якщо ти борониш правду навіть проти всього світу, ти не божевільний.

Джордж Орвелл «1984»

Максим давно знав, що людина в певних обставинах може швидко звіріти, обертаючись часом у тварину. Бачив це сам не раз. Але так от оголено й у такому темпі й маштабі… Цього ще не бачив. І тут же пригадував знову слова Соломона про вагоме й штучне — про те, що відвіюється, й про те, що лишається. І от — штучне відвіялося, лишилося вагоме…

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»