Не треба забувати, яке велике значення мають у житті дрібниці.

Еріх Ремарк «Життя у позику»

Василь Симоненко «Монархи»

Ми вбирали в себе чари пустелі; інші, можливо, проб'ють у її пісках свердловини, добуватимуть нафту і розбагатіють, торгуючи нею. Але вони прийдуть надто пізно. Бо заповідні пальмові гаї і незайманий пил черепашок віддали нам найкоштовніше: вони дарували тільки одну годину запалу, і ця година дісталася нам.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Нема в тому біди, що з'явився на світ в качиному гнізді, якщо вилупився з лебединого яйця.

Г. Х. Андерсен «Гидке каченя»

Я, взагалі-то, завжди сумую, як не за домом, то за дорогою.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Її почуття були її власними почуттями, і ніхто не міг їх змінити. Їй би й на думку не спало, що вчинок, який не приведе до бажаного результату, не має сенсу. Якщо когось любиш — значить, любиш, і якщо не можеш йому більше нічого дати, ти просто даруєш свою любов.

Джордж Орвелл «1984»

«Гостра, – подумала Ліліан. – Що він називає гострим? Чи справді я така? А може, у мене просто немає часу делікатно обманювати, прикриваючи гірку правду фальшивою позолотою добрих манер, яку називають тактом?»
Еріх Ремарк «Життя у позику»

Хліба не стало: доїли останню скибочку. Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба. Хома ходив як ніч, нічого й не говорив до Хими; мовчала і Хима, та думи їх близесенько літали коло одного осередка, перестрівались та, здавалось, розмовляли межи собою… Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці, а Хомі довідне було звісно, що робиться в душі старої, мов він заглядав туди… І не диво: живучи вкупі тридцять літ, вони стали схожими одно до одного, розуміли одно одного, як самі себе.

Михайло Коцюбинський «П'ятизлотник»

Люди часто живуть після смерті: 
Вріже дуба, а ходить і їсть, 
Перепродує мислі підтерті 
У завулках тісних передмість. 

Гилить зуби, дає поради, 
Носить лантухи настанов, 
Підмічає серйозні вади 
У діяльності установ. 

Не втомляється спати і жерти, 
На милицях за часом біжить, 
Їй-право, не страшно вмерти, 
А страшно мертвому жить.

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Біля хреста побачив на карті чорну цятку. Знову подивився в пояснення, прочитав: «Постійний колодязь»… Серце мені аж підскочило, і я перечитав уголос: «Постійний колодязь… Постійний колодязь… Постійний колодязь!» Що там Алі-Баба з усіма його скарбами порівняно з постійним колодязем!

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Він привчив його розсудливо міркувати, не задовольняючись дорожніми словами, але забув сказати йому, що в людини незначної таку звичку мають за злочин, бо всяке розсудливе міркування ображає.

Стендаль «Червоне і чорне»

У світі де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає усіх інших лебедів — тільки люди у цьому світі створюють собі самотність.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Стеля
Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Ні за чим я не шкодую. Я грав — і програв. У моїй роботі це звична річ. Але ж я дихав вільним вітром, вітром безмежного моря.
Хто хоч раз ковтнув його, той не забуде, що то за трунок. Правда ж, друзі мої? І річ не в тому, щоб жити серед небезпек. Тореадори мені зовсім не подобаються. Я люблю не небезпеки. Я знаю, що я люблю. Життя.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Він ненавидів бути на самоті і добре знав за собою цю рису. Опинятися віч-на-віч із собою не мав жодної охоти і всіляко уникав такої необхідності, бо йому зовсім не хотілося більше дізнатися про себе. Він знав, що потребує товариства інших людей, аби мати змогу продемонструвати усі свої таланти, теплоту і відкритість свого серця, а сам-один почувався ні на що не здатним, ніби сірник у коробці.

Стефан Цвейґ «Пекуча таємниця»

Але де існує це знання? Лише в його свідомості, яка в будь-якому разі скоро буде знищена. І якщо всі прийматимуть нав’язану Партією брехню — якщо всі свідчення підтверджуватимуть цю легенду, — тоді брехня стане історією і перетвориться на правду. «Хто контролює минуле, — проголошувало гасло Партії, — той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле».

Джордж Орвелл «1984»

Ось і тепер, саме коли діти ласували грушами, на дорозі з'явилася якась дівчинка. Побачивши їх, вона зупинилася й спитала:
— Ви часом не бачили, мій тато не йшов сюди?
— А який твій тато? — запитала Пеппі. — З блакитними очима?
— Так, — відповіла дівчинка.
— І середній на зріст, не високий і не малий?
— Так, — мовила дівчинка.
— У чорному капелюсі і в чорних черевиках?
— Так, так, — зраділа дівчинка.
— Ні, такого ми не бачили, — впевнено мовила Пеппі.

Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»

Тільки усвідомивши свою, хай навіть зовсім непомітну роль, ми будемо щасливі.
Тільки тоді ми зможемо спокійно жити і спокійно вмирати, бо те, що дає сенс життю,
дає сенс і смерті.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Лише спираючись на бідність та невігластво, ієрархічне суспільство здатне існувати тривалий час.

Джордж Орвелл «1984»

Знаєш, тиша - це просто дивна назва для неописаних звуків. Як зоряне небо - загальна назва для мільярдів невідкритих планет.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»