Джером Селінджер «Ловець у житі»
Telegraph
Ловець у житі
— Знаєш, ким би я хотів бути? — кажу — Знаєш, ким? Ну, якби можна було вибирати, хай йому грець! — Ким? Тільки не лайся. — Знаєш таку пісеньку: "Коли хтось когось піймає у густому житі..."? То я б... — Ні! Там так: "Коли хтось когось зустріне у густому житі..."!…
❤🔥1
Правда, не варт усього переймати, що по воді пливе.
Михайло Коцюбинський «На віру»
Михайло Коцюбинський «На віру»
👍1
Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»
Telegraph
Людина біжить над прірвою
В передній кімнаті Максим зупинився — до нього ступнула дружина. Вона не плакала, ні. Підходячи до чоловіка, зиркнула на синка, й сльози зупинилися в її очах. Вони виповнили ті очі по вінця — її великі, розумні очі, — не сміючи политися рікою. Вона тихо похилилася…
Не треба забувати, яке велике значення мають у житті дрібниці.
Еріх Ремарк «Життя у позику»
Еріх Ремарк «Життя у позику»
👍1
Ми вбирали в себе чари пустелі; інші, можливо, проб'ють у її пісках свердловини, добуватимуть нафту і розбагатіють, торгуючи нею. Але вони прийдуть надто пізно. Бо заповідні пальмові гаї і незайманий пил черепашок віддали нам найкоштовніше: вони дарували тільки одну годину запалу, і ця година дісталася нам.
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Нема в тому біди, що з'явився на світ в качиному гнізді, якщо вилупився з лебединого яйця.
Г. Х. Андерсен «Гидке каченя»
Г. Х. Андерсен «Гидке каченя»
👍1
Я, взагалі-то, завжди сумую, як не за домом, то за дорогою.
Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»
Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»
😁1
Її почуття були її власними почуттями, і ніхто не міг їх змінити. Їй би й на думку не спало, що вчинок, який не приведе до бажаного результату, не має сенсу. Якщо когось любиш — значить, любиш, і якщо не можеш йому більше нічого дати, ти просто даруєш свою любов.
Джордж Орвелл «1984»
Джордж Орвелл «1984»
«Гостра, – подумала Ліліан. – Що він називає гострим? Чи справді я така? А може, у мене просто немає часу делікатно обманювати, прикриваючи гірку правду фальшивою позолотою добрих манер, яку називають тактом?»
Еріх Ремарк «Життя у позику»
Еріх Ремарк «Життя у позику»
Хліба не стало: доїли останню скибочку. Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба. Хома ходив як ніч, нічого й не говорив до Хими; мовчала і Хима, та думи їх близесенько літали коло одного осередка, перестрівались та, здавалось, розмовляли межи собою… Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці, а Хомі довідне було звісно, що робиться в душі старої, мов він заглядав туди… І не диво: живучи вкупі тридцять літ, вони стали схожими одно до одного, розуміли одно одного, як самі себе.
Михайло Коцюбинський «П'ятизлотник»
Михайло Коцюбинський «П'ятизлотник»
Люди часто живуть після смерті:
Вріже дуба, а ходить і їсть,
Перепродує мислі підтерті
У завулках тісних передмість.
Гилить зуби, дає поради,
Носить лантухи настанов,
Підмічає серйозні вади
У діяльності установ.
Не втомляється спати і жерти,
На милицях за часом біжить,
Їй-право, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить.
Василь Симоненко «Земне тяжіння»
Вріже дуба, а ходить і їсть,
Перепродує мислі підтерті
У завулках тісних передмість.
Гилить зуби, дає поради,
Носить лантухи настанов,
Підмічає серйозні вади
У діяльності установ.
Не втомляється спати і жерти,
На милицях за часом біжить,
Їй-право, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить.
Василь Симоненко «Земне тяжіння»
👍1
Біля хреста побачив на карті чорну цятку. Знову подивився в пояснення, прочитав: «Постійний колодязь»… Серце мені аж підскочило, і я перечитав уголос: «Постійний колодязь… Постійний колодязь… Постійний колодязь!» Що там Алі-Баба з усіма його скарбами порівняно з постійним колодязем!
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Він привчив його розсудливо міркувати, не задовольняючись дорожніми словами, але забув сказати йому, що в людини незначної таку звичку мають за злочин, бо всяке розсудливе міркування ображає.
Стендаль «Червоне і чорне»
Стендаль «Червоне і чорне»
🔥1
У світі де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає усіх інших лебедів — тільки люди у цьому світі створюють собі самотність.
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Стеля
Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»
Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»
Telegraph
Стеля
— В о н и поставили «стелю» — і людина вже не може злетіти вгору. І все. Цю фразу було сказано майже пошепки, проте вона прозвучала для Максима дуже голосно. Хто це сказав? Та даремно Максим дивився в гущу, щоб угадати, хто ж сказав ті слова. Серед брудних…
Ні за чим я не шкодую. Я грав — і програв. У моїй роботі це звична річ. Але ж я дихав вільним вітром, вітром безмежного моря.
Хто хоч раз ковтнув його, той не забуде, що то за трунок. Правда ж, друзі мої? І річ не в тому, щоб жити серед небезпек. Тореадори мені зовсім не подобаються. Я люблю не небезпеки. Я знаю, що я люблю. Життя.
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Хто хоч раз ковтнув його, той не забуде, що то за трунок. Правда ж, друзі мої? І річ не в тому, щоб жити серед небезпек. Тореадори мені зовсім не подобаються. Я люблю не небезпеки. Я знаю, що я люблю. Життя.
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Він ненавидів бути на самоті і добре знав за собою цю рису. Опинятися віч-на-віч із собою не мав жодної охоти і всіляко уникав такої необхідності, бо йому зовсім не хотілося більше дізнатися про себе. Він знав, що потребує товариства інших людей, аби мати змогу продемонструвати усі свої таланти, теплоту і відкритість свого серця, а сам-один почувався ні на що не здатним, ніби сірник у коробці.
Стефан Цвейґ «Пекуча таємниця»
Стефан Цвейґ «Пекуча таємниця»
Але де існує це знання? Лише в його свідомості, яка в будь-якому разі скоро буде знищена. І якщо всі прийматимуть нав’язану Партією брехню — якщо всі свідчення підтверджуватимуть цю легенду, — тоді брехня стане історією і перетвориться на правду. «Хто контролює минуле, — проголошувало гасло Партії, — той контролює майбутнє; хто контролює теперішнє, той контролює минуле».
Джордж Орвелл «1984»
Джордж Орвелл «1984»
Ось і тепер, саме коли діти ласували грушами, на дорозі з'явилася якась дівчинка. Побачивши їх, вона зупинилася й спитала:
— Ви часом не бачили, мій тато не йшов сюди?
— А який твій тато? — запитала Пеппі. — З блакитними очима?
— Так, — відповіла дівчинка.
— І середній на зріст, не високий і не малий?
— Так, — мовила дівчинка.
— У чорному капелюсі і в чорних черевиках?
— Так, так, — зраділа дівчинка.
— Ні, такого ми не бачили, — впевнено мовила Пеппі.
Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»
— Ви часом не бачили, мій тато не йшов сюди?
— А який твій тато? — запитала Пеппі. — З блакитними очима?
— Так, — відповіла дівчинка.
— І середній на зріст, не високий і не малий?
— Так, — мовила дівчинка.
— У чорному капелюсі і в чорних черевиках?
— Так, так, — зраділа дівчинка.
— Ні, такого ми не бачили, — впевнено мовила Пеппі.
Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха»
Тільки усвідомивши свою, хай навіть зовсім непомітну роль, ми будемо щасливі.
Тільки тоді ми зможемо спокійно жити і спокійно вмирати, бо те, що дає сенс життю,
дає сенс і смерті.
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
Тільки тоді ми зможемо спокійно жити і спокійно вмирати, бо те, що дає сенс життю,
дає сенс і смерті.
Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»
🔥1