Та й взагалі — не треба впадати в гістерію, а треба йти проти всього з відкритим чолом, навіть проти найстрашнішого.

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Розділ 21
Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»

Але сьогодні нас мучить спрага. І тільки сьогодні ми робимо відкриття: криниця, про яку ми знали, ніби осяває все довкола. Так жінка, навіть не показуючись, може надати чарівності всьому дому. Криниця сягає далеко, мов кохання.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Благословенна щедрість! Все від неї,
Від щедрості думок, сердець і рук.
Краса сповита матір’ю-землею
Від щедрості страждань її і мук.

І ми народжені од щедрості любові,
Нас годувала щедрість матерів.
Ми теж її вихлюпувать готові
Із душ своїх, мов рибу з ятерів.

І все ж прожити, певне, так годиться,
Щоб старість не промовила, бува:
— Ти був, козаче, щедрим на дурниці
І на красиві та пусті слова!..

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Глянеш на якусь шафу і здогадуєшся, що досить прочинити її дверцята — і звідти поваляться паки пожовклих листів, прадідусеві квитанції, зв'язки ключів — їх куди більше, ніж у всьому домі замків, і до жодного замка вони, звісно, не підходять. Ключі настільки непотрібні, що збивають з пантелику, і в уяві постають підземелля, заховані скрині, скарби старовинних золотих монет.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

— А чого це в тебе меланхолія?
— Та отак просто. Бо темніє. Порядна людина завжди впадає в меланхолію, як тільки вечоріє. Не з яких-небудь причин, а так... Хтозна й чого...

Еріх Ремарк «Три товариші»

Джером Селінджер «Ловець у житі»

Правда, не варт усього переймати, що по воді пливе.

Михайло Коцюбинський «На віру»

Іван Багряний «Людина біжить над прірвою»

Не треба забувати, яке велике значення мають у житті дрібниці.

Еріх Ремарк «Життя у позику»

Василь Симоненко «Монархи»

Ми вбирали в себе чари пустелі; інші, можливо, проб'ють у її пісках свердловини, добуватимуть нафту і розбагатіють, торгуючи нею. Але вони прийдуть надто пізно. Бо заповідні пальмові гаї і незайманий пил черепашок віддали нам найкоштовніше: вони дарували тільки одну годину запалу, і ця година дісталася нам.

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Нема в тому біди, що з'явився на світ в качиному гнізді, якщо вилупився з лебединого яйця.

Г. Х. Андерсен «Гидке каченя»

Я, взагалі-то, завжди сумую, як не за домом, то за дорогою.

Надійка Гербіш «Теплі історії до кави»

Її почуття були її власними почуттями, і ніхто не міг їх змінити. Їй би й на думку не спало, що вчинок, який не приведе до бажаного результату, не має сенсу. Якщо когось любиш — значить, любиш, і якщо не можеш йому більше нічого дати, ти просто даруєш свою любов.

Джордж Орвелл «1984»

«Гостра, – подумала Ліліан. – Що він називає гострим? Чи справді я така? А може, у мене просто немає часу делікатно обманювати, прикриваючи гірку правду фальшивою позолотою добрих манер, яку називають тактом?»
Еріх Ремарк «Життя у позику»

Хліба не стало: доїли останню скибочку. Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба. Хома ходив як ніч, нічого й не говорив до Хими; мовчала і Хима, та думи їх близесенько літали коло одного осередка, перестрівались та, здавалось, розмовляли межи собою… Хима знала, чого сумує старий, що в нього на думці, а Хомі довідне було звісно, що робиться в душі старої, мов він заглядав туди… І не диво: живучи вкупі тридцять літ, вони стали схожими одно до одного, розуміли одно одного, як самі себе.

Михайло Коцюбинський «П'ятизлотник»

Люди часто живуть після смерті: 
Вріже дуба, а ходить і їсть, 
Перепродує мислі підтерті 
У завулках тісних передмість. 

Гилить зуби, дає поради, 
Носить лантухи настанов, 
Підмічає серйозні вади 
У діяльності установ. 

Не втомляється спати і жерти, 
На милицях за часом біжить, 
Їй-право, не страшно вмерти, 
А страшно мертвому жить.

Василь Симоненко «Земне тяжіння»

Біля хреста побачив на карті чорну цятку. Знову подивився в пояснення, прочитав: «Постійний колодязь»… Серце мені аж підскочило, і я перечитав уголос: «Постійний колодязь… Постійний колодязь… Постійний колодязь!» Що там Алі-Баба з усіма його скарбами порівняно з постійним колодязем!

Антуан де Сент-Екзюпері «Планета людей»

Він привчив його розсудливо міркувати, не задовольняючись дорожніми словами, але забув сказати йому, що в людини незначної таку звичку мають за злочин, бо всяке розсудливе міркування ображає.

Стендаль «Червоне і чорне»