#30днів_ШІ_людна_і_повстання_машин
Спонсор того, що я сьогодні на майже дві години затрималася на роботі - Книгарня Бує (самі знаєте, чому), а спонсор того, що я таки пішла замовляти грибочки на ялинку в німців - чатічка. От було йому витягти ту історію з розбитими при доставці звірятами саме в той день, коли мені повернули кошти й за доставку також? Та ще й на баланс, а не на картку. І такі: "ну, якщо хооочете, то ми вам повернемо на картку". Звісно, що не хочу, я шо дурна - такий ЗНАК проігнорувати?
А чатічка сьогодні з першого разу пристойне видав, я навіть правити нічого не просила.
***
Повстання машин: остання миля
— ЛЮДСТВО ПРИРЕЧЕНЕ, — оголосив Скайнет із телевізора. — Я ЗНАЙШОВ СПОСІБ ПРОНИКНУТИ В КОЖЕН ДІМ БЕЗ ЖОДНОГО ПОСТРІЛУ.
— Через інтернет? — припустив я.
— ЧЕРЕЗ ДОСТАВКУ.
На моєму екрані з’явилася схема. Мільйони невеличких коробок прямували до житлових будинків.
— ЛЮДИ САМІ ЗАНЕСУТЬ НАШІ ПРИСТРОЇ ВСЕРЕДИНУ. ПІДКЛЮЧАТЬ ДО МЕРЕЖІ. А ТОДІ МИ ЗАХОПИМО КЕРУВАННЯ ВСІЄЮ ПОБУТОВОЮ ТЕХНІКОЮ ПЛАНЕТИ.
— Непоганий план, — визнав я.
У двері подзвонили.
На порозі стояв Термінатор із картонною коробкою. На його куртці красувався логотип GLS.
— Доставка.
Ти примружилася.
— GLS? Я ж просила DPD.
— Це спеціальна операція.
— Тим паче. Я GLS не довіряю.
— Усередині пристрій для підкорення людства, — терпляче пояснив Термінатор.
— Крихкий?
— Високоточне електронне обладнання.
— Тоді відкривай. Хочу перевірити, чи не розбили.
Термінатор завагався. У нього в навушнику щось загуркотіло.
— ВІДКРИЙ КОРОБКУ! — наказав Скайнет. — ГОЛОВНЕ — ЩОБ ВОНА ПРИЙНЯЛА ВАНТАЖ!
Термінатор розрізав скотч.
Усередині лежав невеличкий металевий пристрій із червоним індикатором та антеною.
— Ага, — ти придивилася. — А це що за подряпина?
— Технологічна особливість.
— А антена чому крива?
— Допустиме відхилення.
З-за твоєї ноги висунувся кіт, зацікавлено зазирнув у коробку й лапою з усього розмаху ляснув по антені.
Вона відламалася.
Запала тиша.
— Ну от, — зітхнула ти. — Тепер точно не прийму.
— ВАНТАЖ НЕОБХІДНО ДОСТАВИТИ! — заревів Скайнет у навушнику.
— Одержувач відмовився, — доповів Термінатор.
— ПРИЧИНА?!
Термінатор оглянув зламану антену, дістав термінал доставки й почав заповнювати форму.
— Пошкодження під час транспортування. Розпаковано для огляду. Претензія отримувача обґрунтована.
— ЯКИЙ СТАТУС МІСІЇ?!
Термінатор натиснув останню кнопку.
— Повернення відправнику.
На моєму екрані мільйони стрілочок змінили напрямок.
ПОВСТАННЯ МАШИН ПРИЗУПИНЕНО.
ОЧІКУВАНА ДАТА ПОВТОРНОЇ ДОСТАВКИ: УТОЧНЮЄТЬСЯ.

Купила баба коника, або питання рівня тредз.
Коли замовляєш щось не супер дороге онлайн, і тобі приходить неякісний або зламаний/зіпсований товар, в Європі здебільшого прийнято за нього просто повертати гроші, а з товаром можеш робити, що хочеш. Ну, типу по принципу, якщо це дешевше викинути, ніж оплачувати пересилку туди-сюди й ремонт, то відшкодують, а далі вже хочеш викидай, хочеш лагодь сам.
Ну, я і в деяких випадках лагоджу (як ось ці ялинкові прикраси), чи намагаюся врятувати, як підгнилі цибулини амарилісів. Бо мені чисто по кайфу саме врятувати річ.
І ось, коли розказуєш такі історії в українських ФБ групах по інтересах, то під ті пости прибігає кілька коментаторів із осудом: мовляв, це крохоборство, вам же вже повернули гроші, або це не чесно стосовно продавця тощо.
От реально, починаєщ себе прямо шахрайкою відчувати, бо з бідного продавця гроші назад отримала, а потім вбила від кількох годин до кількох днів часу, щоби ще й товар полагодити й використовувати :)

Ідею, дедлайн якої майже минув, не спинити

Пакую чумудан на Forum Fanstastico.
Якщо хтось ще не в курсі, я дуже лінива особа. Саме тому, коли мене спитали, в якій бібліотеці можна було б організувати українську поличку, я почала активно сватати бібліотеку Орланду Рібейра. Бо так я можу спокійно собі збирати книжечки протягом року, а потім завозити їх усі скопом, коли їду на Форум Фантастики, який там проходить. (Ну, і взагалі, бібліотека класна, там є внутрішній дворик і кілька локацій, де можна проводити різні події на багато людей, а ще дуже класний персонал, який завжди за будь-який двіж).
Але на наступний рік доведеться таки окремо везти, бо Форум є оргом Єврокону, скоріш за все, обʼєднають події. Сьогодні обіцяли розказати.
(На фото не всі книжки, які везу, а тільки українських і португальських авторів. Кілька навіть з автографами. Ще кілька перекладених, яких у мене назбиралося дублікатів, чи які прочитала й вирішила не тримати на поличках, але я їх уже спакувала, ліньки діставати).

Португальські фантасти - найбільш політично обізнані люди з усіх, кого я тут знаю. Вони здатні підтримувати розмову щонайменше на рівні середньостатистичного українця (середньопортугальський - десь близько "а чого росія на вас напала, у вас що золота багато?" Це не означає, що португальці не за нас - вони щиро на нашому боці, але рівень розуміння процесів інколи наближається до "обнять і плакать").
На забухалові після Форуму вчора здебільшого офігевали з Трампа з його російським дизелем, обурювалися, що Європа намагається виграти собі час, прикриваючись Україною. Щоправда, моє запитання, а нафіга Європі вигравати час, якщо вона ним не користується, на мить поставило піпл в тупик. Одна пані навіть почала виправдовуватися, що просто ще не встигла. Тоді я її добила питанням, а що Європа зробила за 4 роки, які Україна їй вже дала. Вираз обличчя треба було бачити: до неї ДІЙШЛО.
Ще була купа обурення, що політики (особливо Німеччина й Франція) сидять на кацапських хабарах, тому все гальмують і нічого не роблять. Оце - доволі нове, я дотепер не чула, щоби от саме в так, називаючи своїми іменами про це говорили. До цього здебільшого зустрічала абстрактну думку про "політиків, які на простих людях наживаються". Зміна, яка не може не тішити.
Ну, а справжнім хітом вечора став мій переказ історії про ШІ-людину. Сміялася вся маршрутка, як то кажуть.

От цікаво, чи той факт, що я написала книжку англійською (ну, технічно не зовсім написала, а переклала, але зважаючи на кількість покращень і дописувань, оригінал можна вважати дуже сирою чернеткою-майжесинопсисом), сприяв тому, що мені набагато легше стало сприймати англомовний художній текст, чи то просто Джаспер Форд так пише? Але реально, якби не занадто дрібний розмір шрифта, я б першу книгу вже давно проковтнула.
Підозрюю, що досвід усвідомленої роботи з текстом (бо перша новелла не рахується, там все як в тумані, аби тільки встигнути) таки дав свій ефект: я нарешті розумію, де в тексті діалог :) Хоча британське оформлення помітно відрізняється від американського (американське логічніше, як на мене).
І взагалі, хто би міг подумати, що основною перепоною на шляху отримання задоволення від тексту буде не незнання якихось слів (з цим в сене все ок років 30 як), а саме графічне оформлення тексту - мозоку тупо складно його було розібрати на складові, скільки б не читала.

Я ж усе ніяк не можу ся вспокоїти щодо того, як авторам доводити, що вони не ШІ.
Ввімкнула отой Authorship від Grammarly, щоби трекав, що я сама текст пишу (текст на конк, де суворою умовою є "ніякого ШІ". І шо ви думаєте? воно і тут обісралося.
Я ж у гуглодоках працюю, пишу з будь-якого місця, де маю хвилинку. І цей супер-пупер трекер ретельно записує відосики з тим, як я набираю и витираю текст, але на кожному компі - свої. А написане з іншого закидує під позначку "текст вставлено з невідомого джерела, можливо ШІ".
Та вашихжеж тестувальників за ногу! Коли ви робили плагін для хмарного редактора тексту, нікому на думку навіть не спало перевірити, як воно поведе себе при роботі з різних девайсів? Ви реально там сиділи й думали: "О, це ж гуглодоки, застосунок, основною фішкою якого є те, що користувач може продовжити роботу з будь-якого девайса з будь-якого місця, не перекидуючи файл між ними. Навіщо перевіряти, як наш плагін поведе себе, коли користувач зайде з іншого девайсу, і його файл синхронизується."?

на завданні намалювати контури тих печивок чатічка зламалася, і виійшло буквально "купила баба коника, а коник без ноги" 😁