У маленькому шахтарському містечку посеред довоєнного Донбасу життя не надто сповнене подій. Будинок культури, книжкова точка на ринку, шкільні бійки й перше кохання - все, що допомагає підлітку дожити хоча б до вихідних. І навіть дві революції не змінюють цього плину.
Однак навесні Кирилові разом із цілим містом вже не вдається залишатися осторонь. Початок війни змушує робити вибір. Хто ти є, розуміє хлопець, вирішують не книжки, місце народження чи телевізор, а те, за що ти готовий боротися.

Книжка польської репортерки Катажини Боні запрошує читача познайомитись із невідомою для європейців Японією. У репортажах, що ввійшли до видання, не йтиметься про теми, з якими ми асоціюємо цю країну: туризм, культуру, науку чи економіку. Натомість пізнаємо Японію, яка століття за століттям переживає природні катаклізми - землетруси й цунамі, що забирають людські життя і залишають по собі тисячі зниклих безвісти. Японію, яка в ХХ столітті зіткнулась із атомним вибухом, а відтак досвідчила катастрофи на АЕС, масштаб наслідків якої влада воліє замовчувати. Як японці долають утрати і травми, як проживають катастрофи, що знищують цілі поселення або ж перетворюють їх у місця, непридатні для життя; як ставляться до смерті і про що воліють більше мовчати, ніж говорити, саме цим темам присвячено книжку. У час, коли Україна переживає трагічні сторінки історії і з дня в день зазнає дедалі більше людських утрат, можливо, нам буде важливо пізнати досвід нації, яка має свої, у чомусь подібні досвіди травм і їх подолання.

У новому романі найвідомішого сучасного болгарського письменника мова йде про болісний відхід найближчої людини, але також про воскресіння і безсмертя. Помираючи, садівник стає садом, а сад щовесни повертається до життя.