10/10🌟

Книга «Вініл» Валерії Бабко не просто чіпляє, вона б’є по внутрішніх переживаннях, по тих темах, про які мовчать або соромляться зізнатися навіть собі. Це історія не лише про стосунки. Це історія про біль, втрати й внутрішній спротив. Це чесний текст про людей, які намагаються вижити в токсичних емоціях, бо не вміють інакше. Читаючи книгу (вперше у своєму житті) я почала слухати плейлист створений авторкою. Я ніколи не звертала увагу на музику у книжках, бо завжди вона була мені відома.
З «Вінілом» все інакше. Валерія Бабко відкрила для мене купу незнайомців, відкрила Арену Франклін, яку я тиждень слухала на репіті. Саме тут ви відчуєте атмосферу музики, як спосіб вижити. Вініл - це не просто образ. Це метафора пам’яті, що крутиться по колу, постійно повертаючи до минулого. Музика - це мова почуттів, які не вимовляються вголос. Вона стає тим, що тримає героїв на плаву, коли слова вже безсилі.

У книзі немає порожнього драматизму. Події розгортаються логічно, але напруга не спадає до останньої сторінки. Вона читається як сповідь, яку неможливо зупинити. Чесно, я ридала. Після «Вінілу» хочеться тиші. Хочеться подумати про свої межі, свій біль, свої круги по заїженому життю. А ще «Вініл» - це нетривіальний путівник по Києву під неперевершені
саундтреки 💙

#відгукнапрочитане@read_wine

Цінуйте маленькі радості. Одного разу вони складуться у велике щастя 🩷
Помилка жовтня - не обрати кешбек на «квіти»🫠

Все списую на вино.
Фсьо
Пака😅

У Вінниці відбудеться книжковий клуб від видавництва Readberry. Там є попередня реєстрація, тому якщо цікаво, то бігом до Нати за більш детельною інформацією.
До речі, Ната буде модераторкою цього клубу😌🤍

https://t.me/redfox_books/924

Поки чекаю на Львівerpool Світлани Васильченко, вирішила почитати те, де сльози точно поза планом😅
Памʼятаю першу частину прочитала дуже швидко, тому подивимося, шо буде тут.
А шо зараз читаєте ви? Показуйте ваші книжечки на початок тижня😌