На порядку денному книги від українських письменниць🩷

«На вагу золота» Альона Рязанцева

Яна працює плюс-сайз моделлю, веде блог і боротьбу з фетофобним суспільством. Вона впевнена в собі, викликає захват у хлопців і не зважає на людей, які засуджують її «зайві» кілограми. Яна змогла побороти розлад харчової поведінки і, здається, навчилась любити себе. Усе змінюється, коли у робочому відрядженні в сонячній Одесі вона опиняється сам на сам із колегою, фотографом Ярославом. Між Яною та Ярославом триває ворожнеча, відколи хлопець відмовив дівчині та принизив її на корпоративі пів року тому. Чому він так вчинив? Які секрети приховує? Та чи справді впевненість легше вдавати, аніж по-справжньому любити та приймати себе?

«За власним бажанням» Ерін Кас

Ліза ніколи не поступається — а тим паче чоловікам, які намагаються диктувати правила. Прикра сутичка біля нічного клубу через сім років несподівано переростає у професійне протистояння і парі. Дівчині доведеться працювати помічницею самовпевненого власника юридичної компанії Павла Вербового. Офіс стає полем бою характерів, гострих слів і прихованих емоцій. Але коли між босом і помічницею спалахує пристрасть, плани летять шкереберть. Ревнощі, старі травми, страх близькості, помилки вибору й випробування довіри змушують героїв не раз тікати від самих себе й одне одного. Це роман про те, як необережне слово може змінити долю, а сміливе рішення дати шанс на кохання й новий початок. І так, іноді найважливіше парі в житті ми програємо з радістю.

Вже читали щось із цього чи придивляєтеся? Цікаво почитати ваші думки в коментаря 💭

Я кожного разу дивуюся абсурдності життя після масованого обстрілу.
Сьогодні має приїхати майстер. Пишу дізнатися, чи все з ним добре і чи не краще перенести візит? Він пише, що вже в дорозі, але спізнюється на 30 хв через тривогу 👀
Після кожного обстрілу мене збирають до купи люди, які попри все продовжують виконувати свою роботу. От і мені, прямо зараз, треба зібрати чайне замовлення на відправку. Бо яким би абсурдним це не здавалося після такої ночі - життя продовжується.

Мозок: Наташа, лягай спати. Ти спала три години

тим часом Наташа: 👁️👄👁️

автор💟

Це дуже, дуже, дуууже дотошна книга про культуру анішінаабе.
Ґрунтовний роман про індіанські племена резервації на півночі сша.

Прямо зараз відбулося ВЖЕ ДРУГЕ вбивство😂
не знаю, коли я почну дивуватися, але маю надію, що почну

У МАРГО ФІНАНСОВІ ПРОБЛЕМИ,
А У НАС - ПРОСЕКО 🥂

Святкуємо річницю каналу разом

Лишилося останні 2 місця, тому хто ще думає - це ваш знак більше не думати, а зареєструватися🫶

Хто здогадався чиї це книжкові полички?😌

Так, якого біса Дочка хранителя вогню раптом стала фіналом Breaking Bad?
70 останніх сторінок, мені треба лягти спати, а я не можу, я вся на нервах 😠
Іц нот окей, ясно вам

8.5/10
⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Дочка Хранителя вогню
Енджелін Буллі

Жанр: кримінальний трилер
Видавництво: READBERRY 🌟

У центрі історії 18-річна Доніс Фонтейн, яка живе ніби між двома світами. З одного боку забезпечена біла родина матері, з іншого - громада оджибве, до якої належить її батько. Доніс виросла серед анішінаабе, знає їхні традиції та відчуває цей народ своїм, але водночас постійно стикається з питанням, чи достатньо вона своя
для інших.

Книга розгортається неспішно. Ми знайомимося з величезною родиною Доніс, життям громади, традиціями, церемоніями, мовою, хокеєм і місцевими правилами. А потім у цю історію вривається кримінальна складова: наркотики, смерті та федеральне розслідування.

У громаді поширюється метамфетамін, і це вже не просто історія про наркоторгівлю. Авторка показує, як наркотики руйнують невеликі спільноти зсередини. Наскільки складно проводити розслідування там, де всі одне одного знають, а під підозрою можуть опинитися люди, з якими ти виріс. І що далі просувається розслідування, то більше трилер набирає обертів.

Але найбільше мені сподобалася ґрунтовність цієї книги. Тема корінних народів тут не декорація для незвичайного сетингу. Дуже багато уваги приділено культурі анішінаабе, їхнім традиціям, світогляду, зв’язку поколінь і життю всередині громади. Причому все це органічно вплетено в сюжет, а не подано як історичну довідку.

Паралельно авторка показує й темний бік цієї реальності. Одна з найважчих тем книги, особисто для мене, стало насильство над корінними жінками та їхня вразливість перед системою. Через складний поділ юрисдикції між племінною, федеральною владою та владою штатів роками існували прогалини, через які кривдники могли уникати покарання. І книга дуже добре дає відчути весь абсурд ситуації, коли закон, який мав би захищати людину, фактично залишає її беззахисною.

Мені взагалі сподобалося, що Буллі не ідеалізує громаду. Тут є неймовірно сильне відчуття єдності, взаємної підтримки й поваги до свого коріння, але водночас є наркотики, насильство, замовчування проблем, внутрішні конфлікти та недовіра до федеральної влади. Через це світ книги відчувається живим, а не створеним спеціально під сюжет. Десь у першій третині я ще думала, що історію можна було б пришвидшити. А потім вона так розігналася, що останні сторінки я вже читала на нервах. Тому для мене це насамперед не просто детектив про наркотики й роботу федералів. Це історія про приналежність, ідентичність, родину, коріння та людей, які намагаються захистити свою громаду. Іноді навіть від неї самої.

#відгукнапрочитане@read_wine