Рівно десять років тому відбувся, напевно, перший проукраїнський мітинг у Рубіжному. На той момент по всій області проходили сепаратистські шабаші, була захоплена будівля СБУ в Луганську, колаборанти активно просували «референдум» і розкачували ситуацію в області.

Ще перед мітингом у соцмережах з'являлися заклики «гнать фашистов», що спонукало прихильників Росії вийти з плакатами «НЕТ ЕС» та триколорами.

Незважаючи на це, у Рубіжному не побоялися та вийшли на мітинг за єдину Україну.

І, звісно, ​​на нас напали. Мирна акція, яку люди проводили у своєму місті, у своїй країні та під своїми прапорами, не обійшлася без кровопролиття.

Переважну різницю в силах зробили за рахунок пропитих гастролерів із георгіївськими стрічками, яких возили по всій області. Але навіть незважаючи на переважаючі сили, дехто залишався на площі і намагався дати відсіч. Коли стало зрозуміло, що ми не вивеземо, перша думка була — врятувати прапори, щоби неандертальці їх не спалили.

Я тоді приніс додому шість, на що почув від одурманених телевізором близьких «вали к себе на запад, бандеровец!». Куди на захід? Навіщо на захід? Я на той момент західніше Києва не бував.

Того дня моєму другу порізали «розочкою» руку, міліціонеру, який намагався зупинити натовп, вибили зуби, а відомого музиканта Василя Лютого прив'язали до дерева і допитували на камеру.
Можна сказати, що тоді нам просто показали трейлер «русского мира».

Багато з того часу змінилося. Навряд чи знайомий, який брав участь у розгоні мітингу на боці сепаратистів, думав тоді, що у 2022 році загине за Україну на фронті. А люди з триколорами напевно не підозрювали, що коли прийде омріяна Росія, то спалить їхні будинки та половину міста. Когось із них уб'є, а когось зробить бомжем.

Рубіжне два роки під російською окупацією. Того міста, що було, більше немає. Але є люди, які люблять своє українське місто, а отже – ця ідея жива.

Знайдено на позиціях ЗС РФ на Кремінському напрямку. Молитви за хуйла не допомогли

"Про не типОве в тИповому
поки ми сперечаємось з колегами про визначення тИповий та типОвий - я хочу Вам розповісти про один дуже не типОвий будинок культури за тИповим проектом.
подивіться не перше фото, дофантазуйте 6 колон між мозаїками і ви зможете впізнати дуже тИповий Будинок Культури який є у дуже багатьох містах (особливо Східної України).
Але у випадку з ДК в мікрорайоні "Южний" в Рубіжному - колон не було від самого будівництва. Типовий проект ДК був розроблений в 40-х роках дніпропетровським архітектором Костянтином Барташевичем - в той самий період як вся країна відбудовувалась після Другої світової війни. Втой час не вистачало ресурсів для масового виконання індивідуальних проектів для країни яка була в руїнах. Саме тому обирали вже з існуючих готових типових проектів - але на ептапі будівництва, а особливо декорування ,типове ставало не типовим)
Так в Рубіжному зявився ДК, який вирізнявся всюди своїми колонами, а в цьому випадку залишився без них. Але вже в 70-х на фасаді ДК зявилось 2 велетенських мозаїчних панно. Та справжній сюрприз різноманіття нас чекав в середині"


Рубіжне (2017)

Допис: Леонід Марущак
Фото: Олексій Биков

#архів