Кейс з агресивною поведінкою набув дуже несподіваний та жахливий поворот.
І проблема не в собаці.

Можливо розкажу про нього але зараз мене емоційно просто розчавив цей випадок і людство.
Люди страшні, неусвідомлені і дуже дуже дуже дуже небезпечні.


Люди.

Страшний випадок. Жахливі . Або в своїй недбалості або в своїй жорсткості. Але ми цього ніколи не дізнаємось.


Тому я сьогодні працюю з собаками та людьми а потім ховаюсь від світу та обнімаю свою собаку.

Знову проблема того що люди не хочуть усвідомлювати та бачити тварин тим ким є.

Тварина для людини.

Чи кооперація і звʼязок двух життів.

Я завжди буду проти створення ілюзій, створення собаки під інтерес «середньостатистичного власника».


Я дуже рідко таке кажу, можливо ніколи такого не казала. Але люди не заслуговують собак якщо не розуміють що це перед ними за тварина.


Вибір потакати неусвідомленому натовпу створювати щось під них для них виводити тварин.

Ні.я розумію що в Європі поведінкова евтаназія тих хто просто взяв собі малінойса і в 9 місяців він кусає — приспати. Це стандартна ситуація.
Але тут я ніколи не зійдусь по цінностям з тими людьми які кажуть потребітель хоче треба створювати для них щось таке як вони хочуть.

Ми будемо ставитись до суспільства або як до дітей, або як до дорослих.
Тягнутися за невіглаством в них і давати їм те що вони хочуть.
Пухнасту собаку руденьку зоб вони так і залишались в невігластві.

Або ми пояснюємо хто такі тварини в даємо змогу людям рости завдяки ним та вчитись завдяки ним і ставати більшими людьми.

Створювати собак іграшок без драйвів інстинктів щоб задобрювати натовп.

Є чудовий експеримент мальтіпу. І результат такий як ми бачимо в багатьох випадках тварини які бояться жити.


Навіть якщо робити «все правильно» думати про метрики поведінкові. Все набагато складніше і всі хто займається розведенням та хоче давати результати передбачувані по потомству це знають.


Це робота на роки, але навіщо якщо мета хибна.
Заколисувати людство в невігластві.

Давати їм те що треба.

Ні. Я бачу собак інакше. І функцію собаки в житті людини бачу інакше.

Я завжди казала що тварини це наше дзеркало.
Це відображення яке дає нам змогу згадати хто ми є як люди.

Перестати обманювати себе за раціоналізацією, купою брехні про себе та світ який ми кажемо собі кожного дня для самозаспокоєння.
Щоб не сидіти кожен день в жаху від усвідомлення про цей світ та в першу чергу себе.


Дивлячись на собак ми можемо розуміти що робить нас людьми, а що в нас спільного.

Чесний погляд на реальність допоможе зрозуміти себе в свою психіку.


Зрозуміти трошки тварину та поринути в її світ.

Що нас мотивує що нами рухає.

Які працює наш мозок наші драйви.

Або просто
Залишитись в невігластві.

І так люди можуть сказачно себе найобувати…. Кричати що люблю і вбивати люблячи.


Наївність, не усвідомленість, некомпетентність — це зло.
Це страшно. Вбивати тебе можуть в повній впевненості в свої правоті, вискоморальності та в високих почуттях.

В цьому люди профі.

Вони так нічого не зрозуміли.
Ми такі прекрасні і так його любимо.

От создателей бʼє значить любить.
Але це все зрозуміло.

Чому так. Але від того не перестає бути боляче.

Про насилля та евольційні механіхми розвитку в приматів.

Коротко про кейс.

Факти.

До мене звернулась заводчиця за допомогою.
Запит оцінити ситуацію та сказати чи справляться люди з твариною яка почала проявляти агресивну поведінку.

Покусав власника коли той зайшов в кімнату до жінки.


Було багато червоних прапорців та передвісників цієї поведінки але власники їх не змогли побачити.

Тригер основний дотики до власниці.
Ми проробили цю ситуацію спочатку на вулиці де собаці буде легше він не показав реакції але дуже був напружений.



В приміщені собака одразу показала по мові тіла що готова кинутись.

Я попросила власників торкнутись одне до одного та але я була до цього готова та скорегувала його
на зашморгу.

Потім змогла вивести його
З цього стану.
Треба була ще одна корекція вже в кімнаті якраз при заході в кімнату.

Собака був в пригніченому стані та стресі, це небезпечна та вибухова ситуація тому я знову вийшла на вулицю та змогла його розслабити там.
Потім ми повернулись в приміщення він вже не кидався та зміг почати брати їжу у власника та розслабився.

Я дала дуже чітке бачення ситуації. З цим працювати можна але це багато роботи та треба постійно контролювати і дуже серьйозно менеджити середовище.


Запропонувала варіанти перетримки або повернення заводчику на який заводчик погодився.

Також я мала потенційних нових власників для цієї собаки.

Дала рекомендації застереження.
Чіткий графік та режим в техніку безпеки.

Рекомендацій дотримувались але вибірково.

Запланували кастрацію це було домовлено з заводчиком.


Мені сказали що тварину кастрували та звернуться до спеціаліста після загоєння швів якого я дала який на постійній основі, а Києві та поруч з ними. Це було в вівторок.

В середу заводчиці сказали
Що він помер від анафілактичного шоку від препарату який дають перед стерилізацією.


На звʼязок не виходять.

В цьому випадку я була готова знайти власників та відкрито сказала. Заводичиця була готова забрати.
Тварина була адекватна і дуже легко вийшла зі стану. Тим паче що до того її пристискали до земні в це скоріш за все було причиною такої поведінки по відношенню до власника, а в не нервова система собаки.



Ми не знаємо що сталось насправді чи то правда жахливий ветеринарний випадок чи вони його усилили і всім збрехали.

Мозок не розуміє навіщо.

Перед очима картина життя цієї собаки у власника якби я тільки забрала собаку.

Але я не можу забирати собак в людей. Тим паче уявити не могла що тварина загине.


Тіла немає, клініки немає, довести щось буде неможливо.

Заводчиця в буде далі намагатися зʼясовувати обставини смерті її тварини.


Від звернення до смерті тварини пройшов тиждень.