Щонайменше п'ятеро людей дістали поранення внаслідок російського удару по міськраді у Прилуках (1 фото).

Окрім Прилук окупанти вдарили по іншому місту на Чернігівщині — Новгород-Сіверському (2 фото). Там внаслідок атаки постраждала будівля Державної податкової інспекції

Сьогодні в рубриці #графікроботи

Павло Попко - креативний  директор бренду вишуканих шкіряних аксесуарів POELLE

Про робочий день

Я, якщо чесно, не дуже вмію жити за чіткими планами на тижні вперед. У мене немає стабільності в днях — все більше ситуативно: є задачі, які треба вирішити тут і зараз, і з цього день і складається.

Ранок
Прокидаюся десь о 7:15–7:30. Не люблю різких стартів, тому починаю з базових речей: душ, вмивання. Дуже люблю гоління — це окремий ритуал. У мене є свій комплект: помазок, піна, і я в цьому процесі кайфую. Такий олдскул, який заспокоює.

Після цього — спортзал. Це вже майже щоденна історія, окрім неділі, бо він просто закритий. Я додав це у своє життя не так давно, але зараз мені дуже подобається — день зовсім інакше починається. Час від часу займаюсь боксом, але це більше як кардіо.

Далі я або зранку, або ще з вечора розписую план дня — максимально конкретно, що треба зробити. Бо інакше все дуже легко розсипається.

День
Я живу у Львові, а виробництво — в Городку. Дорога займає десь 30 хвилин, і я люблю цей час: слухаю гучну музику або записую голосові з думками. Це теж частина процесу.

Моя робота не розписана по хвилинах, але я постійно в процесі. З Олесею ми багато працюємо над колекціями: сідаємо і починаємо фантазувати — дизайн, деталі, аксесуари, фурнітура. Разом з арт-директоркою в цьому процесі народжуються різні речі.

Ідеї приходять по-різному: щось можемо придумати, щось побачити в музеї, або просто в розмові щось «клацне».

У Городку живе моя бабуся, тому я часто заїжджаю до неї на обід.

Далі починається більш практична частина: робота з відділом розробки — дивимось, що вже зроблено, що можна покращити. Часто це вдосконалення існуючих моделей, але паралельно працюємо і над новими.

Ми не одразу йдемо в глибину — спочатку збираємо сумку максимально поверхнево, щоб зрозуміти, чи подобається форма. Якщо «заходить», тоді вже пропрацьовуємо деталі.
З виробництвом у нас немає жорсткого контролю, але ми регулярно туди навідуємось. Я приходжу не контролювати, а підтримати, похвалити, дати енергію.

Є ще чат з відгуками — раз на кілька тижнів ми з Олесею аналізуємо, що людям не подобається і що можна покращити. Це добре повертає в реальність.

Зараз ще великий фокус — ми перевозимо виробництво в нове приміщення. Хочеться зробити щось справді круте: великий, красивий, креативний простір із вау-ефектом, куди самому хочеться приїжджати. Це займає багато часу і сил.
Паралельно я будую власну майстерню — з гончарним кругом, роботою з деревом і глиною. Такий більш творчий, «ручний» простір.

Вечір
Після роботи я їду додому, і далі вечори дуже різні.
Іноді — розмови з моїм бізнес-партнером Петром: чай, стратегія, фінанси, розвиток. Такі більш дорослі розмови.

Іноді я просто сам щось фантазую — роблю мудборди, думаю, як має виглядати наш магазин, одяг, взуття, весь бренд.

Іноді — зустрічі з друзями.

Зараз повертаю в життя верхову їзду. Весна, і хочеться більше руху й естетики — це дає дуже класний стан.

Ввечері також люблю малювати, робити скетчі. Люблю друкувати фото — знімаю на Leica, вдома відбираю кадри, друкую, збираю їх разом із квитками, листівками, підписую. Це такі маленькі історії з життя. Мені важливо працювати руками — це зовсім інший стан.

Ще в мене вдома є домашній кінотеатр, і я люблю дивитися старі фільми — про італійську мафію, про Америку тих часів, історичні. В них є якийсь ламповий вайб, який мене зачіпає.

Тому так — день у мене не ідеальний і не суперструктурований. Але він живий. І, напевно, мені це зараз найбільше підходить.

〰️   Муза&Селінджер