Наодинці плавала, плавала, плавала… Зейнеп Атилган і повернулася на берег. У цей час їхні стосунки з Алі Онером як лід. Вона мабуть образилася на свого коханого за те, що він залишив її одну у морі. Довгий час вони сиділи по різні кути. Комусь потрібно зробити перший крок… і цей крок зробила Зейнеп. Встає з місця, йде, і обійнявшись, завойовує серце коханого, після того, як біля води насварила і трохи дорікнула.
Обійнялися. Поцілувалися. Помирилися.
Зейнеп Атилган вдарила спека. Вона купила собі лимонад. У ті хвилини пан Алі віддався сонцю, а пані Зейнеп, сказавши «моя шкіра ніжна, я не можу віддатися сонцю», відійшла в затінок.

Алі Онер також поклав око на місце Ердема Шанли. Ті, хто його бачив, коментували: «Ти не можеш бути Ердемом, не наполягай»