Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 62 зач. 15, 21-28.
21. Того часу ввійшов Ісус у сторони тирські та сидонські. 22. Аж ось жінка хананейка вийшла з тих околиць і стала кричати:
– Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида! Біс тяжко мучить мою дочку.
23. Він не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити:
– Відпусти її, бо вона кричить за нами.
24. Він у відповідь сказав:
– Я посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля.
25. Вона підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже:
– Господи, поможи мені!
26. Він відповів їй:
– Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.
27. А вона каже:
– Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.
28. Тоді Ісус у відповідь сказав їй:
– О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.
І видужала її дочка від тієї години.
Роздуми Владики Венедикта
Мт. 15, 21–28. «Він же не озвався до неї і словом»
Цей вислів немовби суперечить нашим знанням про Бога: ми завжди твердимо про Боже милосердя над кожним грішником, про Божу любов до кожної людини, а тут бачимо, що Ісус Христос не звертає уваги на цю жінку, так, ніби Йому цілковито байдуже до неї.
Щось подібне можемо відчувати деколи в нашому житті, адже переживаємо різні турботи, падіння, пристрасті. Здавалось би, і молимося, і каємося, але часом зовсім не відчуваємо, що Бог є поруч з нами. Однак маємо бути людьми віри, тобто можемо відчувати чи не відчувати, що Бог нас чує, але покликані вірити в Божу присутність. Господь чує нас, коли ми Його про щось просимо, і зі свого великого милосердя, зі своєї великої любови до нас Він відповість нам тоді, коли ми справді матимемо в цьому потребу. Якщо Бог не відповідає, то часто це Його велика педагогіка, щоб нас змінити, зміцнити, перевиховати. Знаємо, що й батьки деколи ставлять випробування для дітей, щоб діти дорослішали. Адже саме складні та проблематичні ситуації дають нам нагоду зростати. Тому деколи й Господь може не відповідати, дасть можливість, щоб ми зростали у витривалості, в мужності, в упованні на Нього. Що б не відбувалося, завжди й повсякчас звертаймося до Бога й вірмо: коли буде потрібно, Він нам відповість! Не переставаймо ж взивати до Нього!
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 62 зач. 15, 21-28.
21. Того часу ввійшов Ісус у сторони тирські та сидонські. 22. Аж ось жінка хананейка вийшла з тих околиць і стала кричати:
– Змилуйся надо мною, Господи, сину Давида! Біс тяжко мучить мою дочку.
23. Він не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити:
– Відпусти її, бо вона кричить за нами.
24. Він у відповідь сказав:
– Я посланий лише до погиблих овець дому Ізраїля.
25. Вона підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже:
– Господи, поможи мені!
26. Він відповів їй:
– Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.
27. А вона каже:
– Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.
28. Тоді Ісус у відповідь сказав їй:
– О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.
І видужала її дочка від тієї години.
Роздуми Владики Венедикта
Мт. 15, 21–28. «Він же не озвався до неї і словом»
Цей вислів немовби суперечить нашим знанням про Бога: ми завжди твердимо про Боже милосердя над кожним грішником, про Божу любов до кожної людини, а тут бачимо, що Ісус Христос не звертає уваги на цю жінку, так, ніби Йому цілковито байдуже до неї.
Щось подібне можемо відчувати деколи в нашому житті, адже переживаємо різні турботи, падіння, пристрасті. Здавалось би, і молимося, і каємося, але часом зовсім не відчуваємо, що Бог є поруч з нами. Однак маємо бути людьми віри, тобто можемо відчувати чи не відчувати, що Бог нас чує, але покликані вірити в Божу присутність. Господь чує нас, коли ми Його про щось просимо, і зі свого великого милосердя, зі своєї великої любови до нас Він відповість нам тоді, коли ми справді матимемо в цьому потребу. Якщо Бог не відповідає, то часто це Його велика педагогіка, щоб нас змінити, зміцнити, перевиховати. Знаємо, що й батьки деколи ставлять випробування для дітей, щоб діти дорослішали. Адже саме складні та проблематичні ситуації дають нам нагоду зростати. Тому деколи й Господь може не відповідати, дасть можливість, щоб ми зростали у витривалості, в мужності, в упованні на Нього. Що б не відбувалося, завжди й повсякчас звертаймося до Бога й вірмо: коли буде потрібно, Він нам відповість! Не переставаймо ж взивати до Нього!
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 10 зач. 3, 19-22.
19. В той час Ірод четверовласник, якому докоряв Іван за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод вчинив, 20. додав до того всього ще й те, що замкнув Івана до в'язниці.
21. І сталось, як увесь народ христився і Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, 22. і Святий Дух у тілеснім виді, немов голуб, зійшов на нього і з неба залунав голос:
– Ти – мій Син возлюблений, тебе я вподобав.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 3, 19–22. «Ти – мій Син любий, Тебе Я вподобав»
У постійному прагненні чогось досягнути, чимось володіти, кимось стати, ми докладаємо дуже й дуже багато зусиль і старань. Та водночас дуже часто до кінця не усвідомлюємо, що нас до цього спонукає. Ми хочемо, щоб нас цінували, поважали, і тому інколи ціле життя здобуваємо або те, або інше лише для того, щоб виглядати поважно в очах інших.
Слова, які чуємо з уст Господніх: «Ти – мій Син любий», звернені до кожного з нас. Адже в особі Ісуса Христа кожен із нас є улюбленим сином.
Дуже важливо пам’ятати, що не треба шукати людського визнання чи оцінки, а розуміти, чиї ми сини і хто є нашим Батьком.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 10 зач. 3, 19-22.
19. В той час Ірод четверовласник, якому докоряв Іван за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод вчинив, 20. додав до того всього ще й те, що замкнув Івана до в'язниці.
21. І сталось, як увесь народ христився і Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо, 22. і Святий Дух у тілеснім виді, немов голуб, зійшов на нього і з неба залунав голос:
– Ти – мій Син возлюблений, тебе я вподобав.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 3, 19–22. «Ти – мій Син любий, Тебе Я вподобав»
У постійному прагненні чогось досягнути, чимось володіти, кимось стати, ми докладаємо дуже й дуже багато зусиль і старань. Та водночас дуже часто до кінця не усвідомлюємо, що нас до цього спонукає. Ми хочемо, щоб нас цінували, поважали, і тому інколи ціле життя здобуваємо або те, або інше лише для того, щоб виглядати поважно в очах інших.
Слова, які чуємо з уст Господніх: «Ти – мій Син любий», звернені до кожного з нас. Адже в особі Ісуса Христа кожен із нас є улюбленим сином.
Дуже важливо пам’ятати, що не треба шукати людського визнання чи оцінки, а розуміти, чиї ми сини і хто є нашим Батьком.
dzvony.fm
🙏1
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 24 зач. 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 17–23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі»
На перший погляд висловлювання Господа про те, хто є блаженний, може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче... Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, радше хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас є унікальні.
Так, людина завжди прагне стабільности у житті, щастя, радости. Але маємо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли збудуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерти. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
dzvony.fm
Лк. 24 зач. 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 17–23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі»
На перший погляд висловлювання Господа про те, хто є блаженний, може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче... Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, радше хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас є унікальні.
Так, людина завжди прагне стабільности у житті, щастя, радости. Але маємо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли збудуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерти. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 11 зач. 3, 23 - 4, 1.
23. В той час, коли Ісус почав проповідувати, мав яких тридцять років і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі, 24. сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, 25. сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, 26. сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, 27. сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, 28. сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, 29. сина Ісуса, сина Елієзера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, 30. сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, 31. сина Мелеа, сина Менни., сина Маттата, сина Натана, сина Давида, 32. сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, 33. сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, 34. сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, 35. сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, 36. сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, 37. сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, 38. сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.
1. Ісус же, повен Святого Духа, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 3, 23 – 4, 1. «Дух повів Його в пустиню»
Часто, маючи те чи інше налаштування в житті, ми не усвідомлюємо, що воно виникає лише під впливом почутих чиїхось думок, ідей або книжок, які прочитали. І так трапляється, що важливі рішення ми часом базуємо саме на цьому.
Це Євангеліє вказує нам на фундамент нашого життя, а це – пізнавати й чинити Божу волю. Божа воля вже існує, бо Господь є вічний і незмінний. Нам же потрібні зусилля і час, щоб її для себе пізнавати й нею жити. Маємо пізнавати Господа, щоб Святий Дух провадив нас у ті місця, у ті середовища, які справді сприятливі для нас.
Тут не йдеться про те, що ми собі надумали й вирішили. Адже не раз чогось прагнемо та досягаємо, але воно нас не тішить. Дуже важливо усвідомити, що початком і кінцем усього в нашому житті є прагнення пізнавати й чинити Божу волю.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 11 зач. 3, 23 - 4, 1.
23. В той час, коли Ісус почав проповідувати, мав яких тридцять років і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі, 24. сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, 25. сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, 26. сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, 27. сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, 28. сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, 29. сина Ісуса, сина Елієзера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, 30. сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, 31. сина Мелеа, сина Менни., сина Маттата, сина Натана, сина Давида, 32. сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, 33. сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, 34. сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, 35. сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, 36. сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, 37. сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, 38. сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.
1. Ісус же, повен Святого Духа, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 3, 23 – 4, 1. «Дух повів Його в пустиню»
Часто, маючи те чи інше налаштування в житті, ми не усвідомлюємо, що воно виникає лише під впливом почутих чиїхось думок, ідей або книжок, які прочитали. І так трапляється, що важливі рішення ми часом базуємо саме на цьому.
Це Євангеліє вказує нам на фундамент нашого життя, а це – пізнавати й чинити Божу волю. Божа воля вже існує, бо Господь є вічний і незмінний. Нам же потрібні зусилля і час, щоб її для себе пізнавати й нею жити. Маємо пізнавати Господа, щоб Святий Дух провадив нас у ті місця, у ті середовища, які справді сприятливі для нас.
Тут не йдеться про те, що ми собі надумали й вирішили. Адже не раз чогось прагнемо та досягаємо, але воно нас не тішить. Дуже важливо усвідомити, що початком і кінцем усього в нашому житті є прагнення пізнавати й чинити Божу волю.
dzvony.fm
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 12 зач. 4, 1-15.
1. В той час Ісус, повний Духа Святого, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2. де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони кінчились, він зголоднів.
3. Диявол йому каже:
– Якщо ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом.
4. Ісус озвавсь до нього:
– «Написано, що не самим лише хлібом житиме людина.
5. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу 6. і сказав до нього:
– Я дам тобі всю цю владу і славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7. І коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.
8. Ісус у відповідь сказав до нього:
– Написано: ти будеш поклонятись Господеві, Богові твоєму, і йому єдиному служити.
9. Потім він повів його в Єрусалим, поставив на крилі храму і сказав до нього:
– Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10. писано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11. і вони знімуть тебе на руки, щоб ти не спіткнувсь ногою об камінь.
12. Ісус озвавсь до нього:
– Сказано: не спокушатимеш Господа, Бога твого.
13. І кінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.
14. Ісус у силі Духа вернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околишній країні. 15. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 1–15. «Не спокушуватимеш Господа, Бога твого»
Євангеліє розповідає про спокуси, які мав Ісус Христос. Бачимо, як до Нього вміло підходить диявол і, щоб спокусити, використовує цитати зі Святого Письма. Диявол – митець спокушувати людину, свій досвід він набував століттями, тому добре знає, які спокуси застосувати до кожного зокрема: монаха, монахині, священника, мирянина, єпископа... Завжди маємо чувати й бути уважними, бо деколи навіть благородні, на перший погляд, думки можуть бути спокусою, яку нам приготував диявол. Навіть за тим, що на перший погляд виглядає побожно, часом може стояти певна спокуса диявола. Саме тому Господь просить чувати й молитися, щоб не впасти в спокусу.
Цей євангельський уривок показує, що Ісус Христос одразу відкидав усі спокуси диявола, застосовуючи слово Боже як духовний меч. Так і ми все більше маємо прагнути здобувати здатність розпізнавати спокуси диявола й категорично їх відкидати, як це робив Ісус Христос. Якщо ми насправді сильно забажаємо радикально йти за Господом, то Бог навчить нас цього, і будемо це робити, як наш Господь. Так само і Святий Дух буде сповнювати нас і провадити, як провадив Ісуса Христа.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 12 зач. 4, 1-15.
1. В той час Ісус, повний Духа Святого, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню, 2. де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони кінчились, він зголоднів.
3. Диявол йому каже:
– Якщо ти Син Божий, скажи цьому каменеві, щоб став хлібом.
4. Ісус озвавсь до нього:
– «Написано, що не самим лише хлібом житиме людина.
5. Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу 6. і сказав до нього:
– Я дам тобі всю цю владу і славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу. 7. І коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.
8. Ісус у відповідь сказав до нього:
– Написано: ти будеш поклонятись Господеві, Богові твоєму, і йому єдиному служити.
9. Потім він повів його в Єрусалим, поставив на крилі храму і сказав до нього:
– Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу; 10. писано бо: він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали; 11. і вони знімуть тебе на руки, щоб ти не спіткнувсь ногою об камінь.
12. Ісус озвавсь до нього:
– Сказано: не спокушатимеш Господа, Бога твого.
13. І кінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.
14. Ісус у силі Духа вернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околишній країні. 15. Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 1–15. «Не спокушуватимеш Господа, Бога твого»
Євангеліє розповідає про спокуси, які мав Ісус Христос. Бачимо, як до Нього вміло підходить диявол і, щоб спокусити, використовує цитати зі Святого Письма. Диявол – митець спокушувати людину, свій досвід він набував століттями, тому добре знає, які спокуси застосувати до кожного зокрема: монаха, монахині, священника, мирянина, єпископа... Завжди маємо чувати й бути уважними, бо деколи навіть благородні, на перший погляд, думки можуть бути спокусою, яку нам приготував диявол. Навіть за тим, що на перший погляд виглядає побожно, часом може стояти певна спокуса диявола. Саме тому Господь просить чувати й молитися, щоб не впасти в спокусу.
Цей євангельський уривок показує, що Ісус Христос одразу відкидав усі спокуси диявола, застосовуючи слово Боже як духовний меч. Так і ми все більше маємо прагнути здобувати здатність розпізнавати спокуси диявола й категорично їх відкидати, як це робив Ісус Христос. Якщо ми насправді сильно забажаємо радикально йти за Господом, то Бог навчить нас цього, і будемо це робити, як наш Господь. Так само і Святий Дух буде сповнювати нас і провадити, як провадив Ісуса Христа.
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 54 зач. 10, 38-42; 11, 27-28.
38. В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже:
– Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
41. Озвався Господь до неї і промовив:
– Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. 42. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
27. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:
– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. 28. Він озвався:
– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 54 зач. 10, 38-42; 11, 27-28.
38. В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім'я, прийняла його в хату. 39. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже:
– Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
41. Озвався Господь до неї і промовив:
– Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. 42. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
27. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:
– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. 28. Він озвався:
– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 14 зач. 4, 22-30.
22. Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
23. Він сказав їм:
– Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.
24. І він додав:
– Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.
28. Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 22–30. «Чи ж Він не син Йосифа?»
Бачимо, як непросто було для рідних Ісуса Христа, тих, які знали Його від пелюшок, від малої дитини, потім хлопчини та підлітка, прийняти Його як Месію. Коли вони побачили знаки й чуда, які Він робив, то не було їм легко сприйняти й усвідомити, що це діє сам Бог.
І так, як родина Спасителя не була готова сприйняти Його як Того, ким Він є, так і ми мусимо зізнатися собі в тому, що не завжди готові сприйняти себе й інших, створених на образ і подобу Божу. Святі були саме тими, які усвідомили й повірили, що вони покликані не просто жити, а жити святим життям і являти своїм життям Бога. Пам’ятаймо, що наше покликання – святе життя, бо ж Господь нас для цього створив.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 14 зач. 4, 22-30.
22. Того часу дивувалися люди словам ласки, що виходили з уст Ісусових, і говорили:
– Чи він не син Йосифа?
23. Він сказав їм:
– Ви, певно, скажете мені цю приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут у твоїй батьківщині.
24. І він додав:
– Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.
28. Почувши це, всі в синагозі сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу. 30. Та він, пройшовши серед них, пішов далі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 22–30. «Чи ж Він не син Йосифа?»
Бачимо, як непросто було для рідних Ісуса Христа, тих, які знали Його від пелюшок, від малої дитини, потім хлопчини та підлітка, прийняти Його як Месію. Коли вони побачили знаки й чуда, які Він робив, то не було їм легко сприйняти й усвідомити, що це діє сам Бог.
І так, як родина Спасителя не була готова сприйняти Його як Того, ким Він є, так і ми мусимо зізнатися собі в тому, що не завжди готові сприйняти себе й інших, створених на образ і подобу Божу. Святі були саме тими, які усвідомили й повірили, що вони покликані не просто жити, а жити святим життям і являти своїм життям Бога. Пам’ятаймо, що наше покликання – святе життя, бо ж Господь нас для цього створив.
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 15 зач. 4, 31-36.
31. В той час прийшов Ісус у Капернаум, місто галилейське, і навчав людей у суботу. 32. І дивувалися його науці, бо його слово було повне власти.
33. А був там у синагозі чоловік, що мав нечистого духа; він закричав сильним голосом:
34. – Ой, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси погубити нас? Я знаю, хто ти: ти – святий Божий.
35. Ісус погрозив йому, кажучи:
– Мовчи й вийди з нього.
І, кинувши ним об землю перед усіма, демон вийшов з нього, нічого не зробивши йому злого. 36. Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали:
– Що це за мова, що він з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 31–36. «Бо Його слово було повне влади»
У сучасному християнському світі багато говорять про катехизацію, євангелізацію, важливість щоденного проповідування священника. Так само й кожен з нас, хто вірить в Бога, намагається говорити про Нього в різних ситуаціях. Однак чи наші слова впливають на інших, чи вони сповнені силою Святого Духа, як слова апостолів, які, здавалося, були звичайними рибалками, але проповідували так, що навертали народи до Бога?
Наше слово – немовби той «транспорт», який переносить Святого Духа. Якщо маємо Святого Духа в собі, живемо Ним, тоді цього Духа передаємо іншим. Якщо Духа Божого в собі не маємо, то нічого не зможемо передати людям, лише говоримо слова, сколихуємо повітря. Мусимо мати Святого Духа, щоб дати людям Бога.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 15 зач. 4, 31-36.
31. В той час прийшов Ісус у Капернаум, місто галилейське, і навчав людей у суботу. 32. І дивувалися його науці, бо його слово було повне власти.
33. А був там у синагозі чоловік, що мав нечистого духа; він закричав сильним голосом:
34. – Ой, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси погубити нас? Я знаю, хто ти: ти – святий Божий.
35. Ісус погрозив йому, кажучи:
– Мовчи й вийди з нього.
І, кинувши ним об землю перед усіма, демон вийшов з нього, нічого не зробивши йому злого. 36. Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали:
– Що це за мова, що він з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 31–36. «Бо Його слово було повне влади»
У сучасному християнському світі багато говорять про катехизацію, євангелізацію, важливість щоденного проповідування священника. Так само й кожен з нас, хто вірить в Бога, намагається говорити про Нього в різних ситуаціях. Однак чи наші слова впливають на інших, чи вони сповнені силою Святого Духа, як слова апостолів, які, здавалося, були звичайними рибалками, але проповідували так, що навертали народи до Бога?
Наше слово – немовби той «транспорт», який переносить Святого Духа. Якщо маємо Святого Духа в собі, живемо Ним, тоді цього Духа передаємо іншим. Якщо Духа Божого в собі не маємо, то нічого не зможемо передати людям, лише говоримо слова, сколихуємо повітря. Мусимо мати Святого Духа, щоб дати людям Бога.
dzvony.fm
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 17 зач. 5, 1-11.
1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати.
4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона:
– Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.
5. Озвався Симон і каже:
– Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.
6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже:
– Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік.
9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона:
– Не бійся! Віднині будеш ловити людей.
11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 1–11. «На твоє слово закину сіті»
У житті, буває, настають хвилини зневіри, відчаю, коли опускаються руки. Часто, коли зустрічаємо людей у відчаї, нам здається, що ми нічого не можемо для них зробити. І, з людського погляду, це часто буває правдою.
Апостоли не зловили риби, це їм не вдалося, однак, замість зневіритисьі впасти у відчай, апостол Петро на слово Ісуса Христа знову закидає сіті. Тобто він іде супроти того, що підказує йому людська логіка і життєвий досвід, а чинить за вірою, довірою до Спасителя. Ми також маємо жити вірою у Бога, в наших реальних обставинах, навіть якщо ця реальність виглядає безнадійною. І як апостоли довірили цю ситуацію Ісусові Христові й кинули сіті, тому й зловили багато риби, так і в нашому житті: якщо будемо діяти всупереч обставинам, довіряючи Богові, то здобудемо багато!
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 17 зач. 5, 1-11.
1. Одного разу, коли стояв Ісус біля Генезаретського озера, 2. побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. 3. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати.
4. Коли він перестав говорити, сказав до Симона:
– Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву.
5. Озвався Симон і каже:
– Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.
6. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. 7. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.
8. Побачивши це Симон Петро, припав до стіп Ісуса й каже:
– Іди від мене, Господи, бо я грішний чоловік.
9. Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали, 10. як також і Якова та Івана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус промовив до Симона:
– Не бійся! Віднині будеш ловити людей.
11. І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 1–11. «На твоє слово закину сіті»
У житті, буває, настають хвилини зневіри, відчаю, коли опускаються руки. Часто, коли зустрічаємо людей у відчаї, нам здається, що ми нічого не можемо для них зробити. І, з людського погляду, це часто буває правдою.
Апостоли не зловили риби, це їм не вдалося, однак, замість зневіритисьі впасти у відчай, апостол Петро на слово Ісуса Христа знову закидає сіті. Тобто він іде супроти того, що підказує йому людська логіка і життєвий досвід, а чинить за вірою, довірою до Спасителя. Ми також маємо жити вірою у Бога, в наших реальних обставинах, навіть якщо ця реальність виглядає безнадійною. І як апостоли довірили цю ситуацію Ісусові Христові й кинули сіті, тому й зловили багато риби, так і в нашому житті: якщо будемо діяти всупереч обставинам, довіряючи Богові, то здобудемо багато!
dzvony.fm
❤1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 16 зач. 4, 37-44.
37. В той час прийшов Ісус до дому Симона і рознеслася чутка про нього по всій тій країні. 38. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його попросили за неї. 39. Нахилившися над нею, він погрозив гарячці, і гарячка відійшла від неї; зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.
40. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки й оздоровляв їх. 41. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали:
– Ти – Син Божий!
Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос.
42. Як настав день, він вийшов і пішов на самітне місце, і люди кинулись його шукати, і, найшовши, хотіли затримати його, не пустити від себе. 43. Він сказав їм:
– Я маю й іншим містам звіщати добру новину про царство Боже, бо на це я посланий.
44. І проповідував по синагогах у Юдеї.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 37–44. «Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже»
Наше християнство дуже часто є індивідуальним: я маю особисті стосунки з Богом, ходжу до сповіді, молюся... Однак чи ми усвідомлюємо, що Бог є для всіх нас Отцем? Ми ж є Його діти, і кожна людина, яка живе на землі, є Божою дитиною. Ми ж є браття і сестри між собою, бо ж маємо спільного Отця. Тому саме моє християнське життя не є лише моїм особистим – воно стосується мого ближнього, мого брата й сестри в Христі. Ми відповідальні за те, щоб навчати про Отця і звіщати Добру Новину кожній людині.
Погляньмо кожен на своє життя: чи багато ми говоримо про Бога в наших щоденних життєвих обставинах? Якраз навпаки: ми соромимося, вважаємо, що не випадає якось про це розмовляти, хвилюємося і переймаємося, що про нас подумають. Але ж найперше варто було б подумати, що люди часто, які нас оточують, а це наші браття і сестри в Бозі, не знають про свого Отця, свідомо чи не свідомо очікують, що ми звістимо їм про Нього.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 16 зач. 4, 37-44.
37. В той час прийшов Ісус до дому Симона і рознеслася чутка про нього по всій тій країні. 38. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його попросили за неї. 39. Нахилившися над нею, він погрозив гарячці, і гарячка відійшла від неї; зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.
40. А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки й оздоровляв їх. 41. А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали:
– Ти – Син Божий!
Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він – Христос.
42. Як настав день, він вийшов і пішов на самітне місце, і люди кинулись його шукати, і, найшовши, хотіли затримати його, не пустити від себе. 43. Він сказав їм:
– Я маю й іншим містам звіщати добру новину про царство Боже, бо на це я посланий.
44. І проповідував по синагогах у Юдеї.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 4, 37–44. «Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже»
Наше християнство дуже часто є індивідуальним: я маю особисті стосунки з Богом, ходжу до сповіді, молюся... Однак чи ми усвідомлюємо, що Бог є для всіх нас Отцем? Ми ж є Його діти, і кожна людина, яка живе на землі, є Божою дитиною. Ми ж є браття і сестри між собою, бо ж маємо спільного Отця. Тому саме моє християнське життя не є лише моїм особистим – воно стосується мого ближнього, мого брата й сестри в Христі. Ми відповідальні за те, щоб навчати про Отця і звіщати Добру Новину кожній людині.
Погляньмо кожен на своє життя: чи багато ми говоримо про Бога в наших щоденних життєвих обставинах? Якраз навпаки: ми соромимося, вважаємо, що не випадає якось про це розмовляти, хвилюємося і переймаємося, що про нас подумають. Але ж найперше варто було б подумати, що люди часто, які нас оточують, а це наші браття і сестри в Бозі, не знають про свого Отця, свідомо чи не свідомо очікують, що ми звістимо їм про Нього.
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 18 зач. 5, 12-16.
12. Того часу, як Ісус був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, упав він ниць і став його благати:
– Господи, якщо хочеш, можеш мене очистити.
13. Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже:
– Хочу, очисться!
14. І вмить покинула його проказа. І наказав йому:
– Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.
15. Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. 16. Та він відходив у місця самітні й молився.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 12–16. «Господи, якщо хочеш, можеш мене зробити чистим»
Якщо проаналізуємо наші молитви, може, навіть найщиріші, то зауважимо, що в них дуже часто ми висловлюємо Богові якісь наші прохання, благання. Часто сумуємо, коли Бог не дає нам того чи іншого, і ми не до кінця вдоволені цим. Однак Господь найкраще знає, що для нас є справжнім добром, що для нас дійсно є корисним і потрібним. Часто те, що ми просимо і до чого прагнемо, може навіть і близько не бути для нас правдивим добром. Тому дуже варта нашої уваги молитва цього чоловіка, хворого на проказу, який казав до Господа у своїй потребі: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». А Бог може хотіти лише того, що є для нас справжнім добром. Тому в наших проханнях ми мали б завжди додавати «якщо хочеш», «якщо така буде Твоя воля», «якщо це є справжнім добром для нас». Дуже важливо висловити Богові своє прохання, але завжди варто додати: «Якщо це корисне, добре для нас, якщо це Твоя воля, якщо Ти цього хочеш».
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 18 зач. 5, 12-16.
12. Того часу, як Ісус був в однім з міст, з'явився чоловік, увесь у проказі. Побачивши Ісуса, упав він ниць і став його благати:
– Господи, якщо хочеш, можеш мене очистити.
13. Ісус простягнув руку, доторкнувсь до нього і каже:
– Хочу, очисться!
14. І вмить покинула його проказа. І наказав йому:
– Нікому не говори, але йди та покажись священикові і принеси дар за твоє очищення, як наказав Мойсей, їм на свідоцтво.
15. Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. 16. Та він відходив у місця самітні й молився.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 12–16. «Господи, якщо хочеш, можеш мене зробити чистим»
Якщо проаналізуємо наші молитви, може, навіть найщиріші, то зауважимо, що в них дуже часто ми висловлюємо Богові якісь наші прохання, благання. Часто сумуємо, коли Бог не дає нам того чи іншого, і ми не до кінця вдоволені цим. Однак Господь найкраще знає, що для нас є справжнім добром, що для нас дійсно є корисним і потрібним. Часто те, що ми просимо і до чого прагнемо, може навіть і близько не бути для нас правдивим добром. Тому дуже варта нашої уваги молитва цього чоловіка, хворого на проказу, який казав до Господа у своїй потребі: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». А Бог може хотіти лише того, що є для нас справжнім добром. Тому в наших проханнях ми мали б завжди додавати «якщо хочеш», «якщо така буде Твоя воля», «якщо це є справжнім добром для нас». Дуже важливо висловити Богові своє прохання, але завжди варто додати: «Якщо це корисне, добре для нас, якщо це Твоя воля, якщо Ти цього хочеш».
dzvony.fm
Ів. 65 зач. 20, 19-31.
Євангеліє воскресне 9-те. Святому апостолові Томі. В неділю Антипасхи.
Від Івана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержаться.
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали:
– Ми бачили Господа.
Він відповів:
– Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю!
26. По вісьмох днях учні його знову були в домі, і Тома був з ними. Увіходить Ісус – а двері були замкнені – і стає посередині й каже:
– Мир вам!
27. Потім каже до Томи:
– Вложи сюди твій палець і глянь на мої руки. І простягни твою руку і вклади її у бік мій. І не будь невіруючий, але віруючий!
28. Тома відповів і сказав до нього:
– Господь мій і Бог мій!
29. Каже йому Ісус:
– Тому що ти бачив мене, віруєш. Щасливі ті, які не бачили й увірували!
30. Багато ще й інших чудес сотворив Ісус на очу своїх учнів, що їх не записано в цій книзі. 31. А ці записано, щоб ви увірували, що Ісус – Христос, Син Божий, та увірувавши, щоб мали життя в його ім'я.
На Утрені в неділю 8-му після Великодня.
Від Івана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.
В світлу неділю ввечері.
Від Івана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали:
– Ми бачили Господа.
Він відповів:
– Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю!
Роздуми Владики Венедикта
Йо. 20, 19–31. «Господь мій і Бог мій!»
Коли чуємо Євангеліє про Тому, то одразу, майже автоматично, осуджуємо його. У нас, християн, є навіть певний «титул», яким його називаємо, – Невіруючий Тома. Однак питання не в тому, чи Тома був віруючий чи невіруючий, – це був лише один момент його життя. Бо ж іншим разом він визнає свого Спасителя Господом і Богом. Однак ця ситуація показує, що Тома був правдивий перед Богом. Він силою свого розуміння, силою ситуації, в якій опинився, бо не був з апостолами, засумнівався і висловив те, що мав на серці. І саме ця правдивість була важлива. Адже Тома міг легко погодитися з тим, що сказали апостоли, прийняти їхню думку, але він не побоявся сказати те, що насправді думав.
(1/2)
Євангеліє воскресне 9-те. Святому апостолові Томі. В неділю Антипасхи.
Від Івана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержаться.
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали:
– Ми бачили Господа.
Він відповів:
– Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю!
26. По вісьмох днях учні його знову були в домі, і Тома був з ними. Увіходить Ісус – а двері були замкнені – і стає посередині й каже:
– Мир вам!
27. Потім каже до Томи:
– Вложи сюди твій палець і глянь на мої руки. І простягни твою руку і вклади її у бік мій. І не будь невіруючий, але віруючий!
28. Тома відповів і сказав до нього:
– Господь мій і Бог мій!
29. Каже йому Ісус:
– Тому що ти бачив мене, віруєш. Щасливі ті, які не бачили й увірували!
30. Багато ще й інших чудес сотворив Ісус на очу своїх учнів, що їх не записано в цій книзі. 31. А ці записано, щоб ви увірували, що Ісус – Христос, Син Божий, та увірувавши, щоб мали життя в його ім'я.
На Утрені в неділю 8-му після Великодня.
Від Івана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.
В світлу неділю ввечері.
Від Івана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали:
– Ми бачили Господа.
Він відповів:
– Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю!
Роздуми Владики Венедикта
Йо. 20, 19–31. «Господь мій і Бог мій!»
Коли чуємо Євангеліє про Тому, то одразу, майже автоматично, осуджуємо його. У нас, християн, є навіть певний «титул», яким його називаємо, – Невіруючий Тома. Однак питання не в тому, чи Тома був віруючий чи невіруючий, – це був лише один момент його життя. Бо ж іншим разом він визнає свого Спасителя Господом і Богом. Однак ця ситуація показує, що Тома був правдивий перед Богом. Він силою свого розуміння, силою ситуації, в якій опинився, бо не був з апостолами, засумнівався і висловив те, що мав на серці. І саме ця правдивість була важлива. Адже Тома міг легко погодитися з тим, що сказали апостоли, прийняти їхню думку, але він не побоявся сказати те, що насправді думав.
(1/2)
Тому це дуже важливо для нас – не грати ролі! Висловлювати Богові те, що переживаємо. Саме тоді ми зможемо зустрітись з Богом і будемо здатні сказати, як Тома: «Господь мій і Бог мій!» Ці слова виявляють, що Тома носив у собі віру в те, ким є Христос, – Господом і Богом. Тому не біймося ставати в правді перед Богом! Бог хоче, щоб ми жили в правді, бо лише тоді Він може прийти до нас і промовити!
dzvony.fm
(2/2)
dzvony.fm
(2/2)
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 21 зач. 5, 33-39.
33. В той час приступили фарисеї до Ісуса, кажучи:
– Учні Івана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, твої ж їдять та п'ють!
34. Ісус до них промовив:
– Чи можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? 35. Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.
36. Він їм сказав також цю притчу:
– Ніхто не відриває куска від нової одежі й не пришиває його до старої, а то й нову порве, і латка від нової не підійде до старої. 37. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. 38. Але молоде вино слід вливати до нових бурдюків. 39. І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: старе ліпше.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 33–39. «Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні»
Як відомо, в Церкві існують певні обмеження. Для прикладу, пости, а маємо їх аж чотири на рік, серед яких Великий піст – строгіший за інші. Сучасній людини може здаватися, що піст не особливо важливий для духовного життя. Тоді виникає питання: для чого взагалі постити?
Однак піст – дуже суттєвий елемент релігійного життя, ми це бачимо в Старому і Новому Завітах і в цілій історії Церкви. Адже піст – це не лише те, що мене обмежує в чомусь. Радше навпаки: усуває все те, що не дає мені бути з Богом, адже кожен з нас має якісь свої прив’язання. Тому кожному з нас є від чого «постити», обмежувати себе в чомусь, від чого ми залежні.
Піст важливо розпочинати з малого, обмежувати себе в тому чи іншому, що нам під силу. Не варто накладати на себе зразу великих обмежень. Краще постійність у малих речах, ніж непостійність у великих подвигах.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 21 зач. 5, 33-39.
33. В той час приступили фарисеї до Ісуса, кажучи:
– Учні Івана постять часто й моляться, так само й учні фарисеїв, твої ж їдять та п'ють!
34. Ісус до них промовив:
– Чи можете примусити постити весільних гостей, поки молодий з ними? 35. Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні.
36. Він їм сказав також цю притчу:
– Ніхто не відриває куска від нової одежі й не пришиває його до старої, а то й нову порве, і латка від нової не підійде до старої. 37. Ніхто також не вливає молодого вина до старих бурдюків, а то нове вино прорве бурдюки, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть. 38. Але молоде вино слід вливати до нових бурдюків. 39. І ніхто, що п'є старе вино, нового не захоче, бо каже: старе ліпше.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 33–39. «Прийдуть дні, коли візьмуть від них молодого, тоді будуть постити в ті дні»
Як відомо, в Церкві існують певні обмеження. Для прикладу, пости, а маємо їх аж чотири на рік, серед яких Великий піст – строгіший за інші. Сучасній людини може здаватися, що піст не особливо важливий для духовного життя. Тоді виникає питання: для чого взагалі постити?
Однак піст – дуже суттєвий елемент релігійного життя, ми це бачимо в Старому і Новому Завітах і в цілій історії Церкви. Адже піст – це не лише те, що мене обмежує в чомусь. Радше навпаки: усуває все те, що не дає мені бути з Богом, адже кожен з нас має якісь свої прив’язання. Тому кожному з нас є від чого «постити», обмежувати себе в чомусь, від чого ми залежні.
Піст важливо розпочинати з малого, обмежувати себе в тому чи іншому, що нам під силу. Не варто накладати на себе зразу великих обмежень. Краще постійність у малих речах, ніж непостійність у великих подвигах.
dzvony.fm
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 23 зач. 6, 12-19.
12. В той час вийшов Ісус на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. 13. А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Івана, Филипа, Вартоломея, 15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, 16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріота, що став зрадником.
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 12–19. «Покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами»
Кожен із нас може оповісти історію свого християнського життя, своїх стосунків з Господом, своєї дороги до Бога. Може назвати тих чи інших осіб, які впливали на вирішальні ситуації в його духовному формуванні. І це, звичайно, правда, однак неповна, бо все в нашому житті дав Бог: обставини, як також і тих осіб, які нам допомогли.
Те саме маємо сказати і про апостолів: то не вони вибрали Бога, а саме Господь їх вибрав і покликав. Це велика таємниця Божого покликання як апостолів, так і кожного з нас. Тому кожного з нас Бог кличе йти за собою в унікальний і неповторний спосіб. Господь дає нам цю можливість і сили, кожен до цього здатний. Але варто побачити всі ці події в нашому житті не як набір випадковостей, у цьому всьому є Боже Провидіння: Бог нас вибирає, готує і робить спроможними йти за Ним саме в наших обставинах і серед цих людей.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 23 зач. 6, 12-19.
12. В той час вийшов Ісус на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога. 13. А як настав день, покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14. Симона, якого назвав Петром, Андрія, його брата, Якова, Івана, Филипа, Вартоломея, 15. Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Симона на прізвище Зилота, 16. Юду, сина Якова та Юду Іскаріота, що став зрадником.
17. Зійшовши з ними, він став на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 12–19. «Покликав своїх учнів і вибрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами»
Кожен із нас може оповісти історію свого християнського життя, своїх стосунків з Господом, своєї дороги до Бога. Може назвати тих чи інших осіб, які впливали на вирішальні ситуації в його духовному формуванні. І це, звичайно, правда, однак неповна, бо все в нашому житті дав Бог: обставини, як також і тих осіб, які нам допомогли.
Те саме маємо сказати і про апостолів: то не вони вибрали Бога, а саме Господь їх вибрав і покликав. Це велика таємниця Божого покликання як апостолів, так і кожного з нас. Тому кожного з нас Бог кличе йти за собою в унікальний і неповторний спосіб. Господь дає нам цю можливість і сили, кожен до цього здатний. Але варто побачити всі ці події в нашому житті не як набір випадковостей, у цьому всьому є Боже Провидіння: Бог нас вибирає, готує і робить спроможними йти за Ним саме в наших обставинах і серед цих людей.
dzvony.fm
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 24 зач. 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 17–23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі»
На перший погляд висловлювання Господа про те, хто є блаженний, може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче... Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, радше хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас є унікальні.
Так, людина завжди прагне стабільности у житті, щастя, радости. Але маємо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли збудуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерти. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 24 зач. 6, 17-23.
17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.
20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:
Блаженні вбогі,
бо ваше царство Боже.
21. Блаженні голодні нині,
бо ви насититеся.
Блаженні, що плачете нині,
бо будете сміятись.
22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім'я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 17–23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі»
На перший погляд висловлювання Господа про те, хто є блаженний, може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче... Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, радше хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас є унікальні.
Так, людина завжди прагне стабільности у житті, щастя, радости. Але маємо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли збудуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерти. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
dzvony.fm
🙏1
Євангеліє: Лк. 51 зач. 10, 19-21.
Субота 27-го тижня по Зісланні
Від Луки святого Євангелія читáння.Сказав Господь своїм учням:
19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.Загальне Апостолам і Ангелам
Євангеліє: Лк. 51 зач. 10, 16-21.Від Луки святого Євангелія читáння.Сказав Господь своїм учням:16. Хто слухає вас, мене слухає; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.17. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи:– Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.18. Він сказав їм:– Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Роздуми Владики Венедикта
Субота 27-го тижня
Лк. 10, 19–21. «Ось Я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить»
Кожен із нас носить у собі різні страхи, непевності. Остерігаємося тих чи інших ситуацій: як воно буде, як воно складеться; побоюємося деяких людей, багато чого іншого.
Господь, коли дає нам народитися й жити в цьому світі, не просто дозволяє існувати, але дає нам певність крокувати через ціле життя; певність, що Він є повсякчас з нами, що нам ніхто й ніщо не пошкодить, що без Його волі в нас і волосинка з голови не впаде.
Тому завжди живімо цією певністю, або, як ми по-християнськи кажемо, вірою, що Бог послав нас у ці обставини, Він дав нам саме ці можливості, що Господь перебуватиме з нами повсякчас. Погляньмо на своє життя не як на набір випадковостей, бо всі обставини мого життя – Божий дар, саме сюди Він мене послав!
Загальне апостолам і ангелам
Лк. 10, 16-21.
Ангел Люцифер, наймудріший серед ангелів, збунтувався. Чому? Бо самовпевненість підштовхнула його до цього. Бажання бути як Бог, бути замість Бога настільки засліпило його, що він прагнув неможливого, забув, хто дає йому буття.
Архистратиг Михаїл та інші небесні сили були тими, що виявили свою відданість і вірність Богові. Їхню пам’ять ми святкуємо тому, що цей невидимий світ, світ ангелів, Бог створив для служіння нам. Бачимо у Святому Письмі, що ангели – це ті, які служать Господеві, служать і людям. Ми дуже рідко згадуємо про свого ангела-охоронця, рідко згадуємо про заступництво ангелів, майже не пам’ятаємо про цей небесний світ – ангельський.
Це свято нагадує нам, що існує не лише наше, людське, земне життя, яке бачимо, а й божественне життя. Ангели якраз є свідками цього божественного життя. Пам’ятаймо про ангелів, і вони будуть пам’ятати про нас і заступатися за нас!
dzvony.fm
Субота 27-го тижня по Зісланні
Від Луки святого Євангелія читáння.Сказав Господь своїм учням:
19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.Загальне Апостолам і Ангелам
Євангеліє: Лк. 51 зач. 10, 16-21.Від Луки святого Євангелія читáння.Сказав Господь своїм учням:16. Хто слухає вас, мене слухає; хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене.17. Вернулись сімдесят два з радістю, кажучи:– Господи, ба й біси коряться нам з-за твого імени.18. Він сказав їм:– Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба. 19. Ось я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – і ніщо вам не пошкодить. 20. Одначе не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.21. Того часу Ісус зрадів Святим Духом і промовив:– Прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам. Так, Отче, бо так тобі подобалося.
Роздуми Владики Венедикта
Субота 27-го тижня
Лк. 10, 19–21. «Ось Я даю вам владу наступати на зміїв, скорпіонів і на всю ворожу силу – й ніщо вам не пошкодить»
Кожен із нас носить у собі різні страхи, непевності. Остерігаємося тих чи інших ситуацій: як воно буде, як воно складеться; побоюємося деяких людей, багато чого іншого.
Господь, коли дає нам народитися й жити в цьому світі, не просто дозволяє існувати, але дає нам певність крокувати через ціле життя; певність, що Він є повсякчас з нами, що нам ніхто й ніщо не пошкодить, що без Його волі в нас і волосинка з голови не впаде.
Тому завжди живімо цією певністю, або, як ми по-християнськи кажемо, вірою, що Бог послав нас у ці обставини, Він дав нам саме ці можливості, що Господь перебуватиме з нами повсякчас. Погляньмо на своє життя не як на набір випадковостей, бо всі обставини мого життя – Божий дар, саме сюди Він мене послав!
Загальне апостолам і ангелам
Лк. 10, 16-21.
Ангел Люцифер, наймудріший серед ангелів, збунтувався. Чому? Бо самовпевненість підштовхнула його до цього. Бажання бути як Бог, бути замість Бога настільки засліпило його, що він прагнув неможливого, забув, хто дає йому буття.
Архистратиг Михаїл та інші небесні сили були тими, що виявили свою відданість і вірність Богові. Їхню пам’ять ми святкуємо тому, що цей невидимий світ, світ ангелів, Бог створив для служіння нам. Бачимо у Святому Письмі, що ангели – це ті, які служать Господеві, служать і людям. Ми дуже рідко згадуємо про свого ангела-охоронця, рідко згадуємо про заступництво ангелів, майже не пам’ятаємо про цей небесний світ – ангельський.
Це свято нагадує нам, що існує не лише наше, людське, земне життя, яке бачимо, а й божественне життя. Ангели якраз є свідками цього божественного життя. Пам’ятаймо про ангелів, і вони будуть пам’ятати про нас і заступатися за нас!
dzvony.fm
🙏2
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 19 зач. 5, 17-26.
17. Одного разу, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та законовчителі, що прийшли були з усіх сіл Галилеї та Юдеї, і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.
18. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали, як би його внести й покласти перед ним. 19. Не найшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачачи їхню віру, Ісус мовив:
– Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21. Книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» 22. Ісус, знаючи думки їхні, відповів їм:
– Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше – сказати: відпускаються тобі гріхи твої; чи сказати: встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовив розслабленому, – кажу тобі: встань, візьми твоє ліжко і йди додому.
25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. Всі, дивуючись, остовпіли й прославляли Бога, і, повні страху, казали:
– Сьогодні бачили ми дивні речі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 17–26. «Бачачи їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”»
Бачимо в Євангелії, що тисячі людей ходили за Ісусом Христом, проте лише деякі зцілювалися. Зцілювалися ті, хто довіряв Богові, хто покладався на Нього цілковито. Саме віра цих людей дозволяла їм отримувати від Господа силу та благодать.
Євангеліє не розповідає, чи розслаблений вірив, чи не вірив, навіть чи бажав, чи не бажав оздоровитися, а вказує, що його принесли, мабуть, його друзі. Саме через їхню віру Господь прощає йому гріхи й оздоровлює його.
Нам дуже важливо пам’ятати, що через нашу віру, нашу молитву за когось Бог може творити чудеса щодо інших. Тому наша віра має силу творити чудеса не лише для себе, а й для інших осіб.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 19 зач. 5, 17-26.
17. Одного разу, коли Ісус навчав, були при тому фарисеї та законовчителі, що прийшли були з усіх сіл Галилеї та Юдеї, і з Єрусалиму; і сила Господня була на ньому, щоб оздоровляти.
18. Аж ось люди несуть на ліжку чоловіка, що був розслаблений; вони шукали, як би його внести й покласти перед ним. 19. Не найшовши, кудою б його внести через натовп, вилізли на крівлю і крізь череп'яну стелю спустили його з ліжком на середину перед Ісуса. 20. Бачачи їхню віру, Ісус мовив:
– Чоловіче, прощаються тобі гріхи твої!
21. Книжники та фарисеї почали міркувати: «Хто це, що говорить богохульства? Хто може гріхи відпускати, крім одного Бога?» 22. Ісус, знаючи думки їхні, відповів їм:
– Чому так думаєте в серцях ваших? 23. Що легше – сказати: відпускаються тобі гріхи твої; чи сказати: встань і ходи? 24. Та щоб ви знали, що Син чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, – мовив розслабленому, – кажу тобі: встань, візьми твоє ліжко і йди додому.
25. І вмить він устав у них перед очима, взяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, славлячи Бога. 26. Всі, дивуючись, остовпіли й прославляли Бога, і, повні страху, казали:
– Сьогодні бачили ми дивні речі.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 5, 17–26. «Бачачи їхню віру, Ісус мовив: “Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!”»
Бачимо в Євангелії, що тисячі людей ходили за Ісусом Христом, проте лише деякі зцілювалися. Зцілювалися ті, хто довіряв Богові, хто покладався на Нього цілковито. Саме віра цих людей дозволяла їм отримувати від Господа силу та благодать.
Євангеліє не розповідає, чи розслаблений вірив, чи не вірив, навіть чи бажав, чи не бажав оздоровитися, а вказує, що його принесли, мабуть, його друзі. Саме через їхню віру Господь прощає йому гріхи й оздоровлює його.
Нам дуже важливо пам’ятати, що через нашу віру, нашу молитву за когось Бог може творити чудеса щодо інших. Тому наша віра має силу творити чудеса не лише для себе, а й для інших осіб.
dzvony.fm
🙏1
Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 26 зач. 6, 31-36.
31. Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.
32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка ваша заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33. I коли чините добро тим, що вам чинять, яка ваша заслуга? І грішники те саме чинять. 34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка ваша заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм і позичайте, не чекаючи назад нічого, і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо він добрий для невдячних і злих. 36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 31–36. «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само»
Господь подає нам «золоте правило»: як ми чинимо іншим, так інші чинять нам. Як ми ставимося до ближніх, так даємо право їм ставитися до нас. Зазвичай ми завжди маємо претензії до когось: хтось не так подивився, не так сказав, не так відреагував, не так до нас поставився. Ми дуже боляче сприймаємо вчинки інших осіб щодо нас, водночас легковажимо нашими вчинками щодо інших. Нам дуже боляче, коли нас ранять, але ми дуже легко завдаємо болю та ран іншим.
Правило, яке дає Господь, дуже просте: що ми хочемо, щоб нам робили, те й ми робімо іншим. Хочемо, щоб нам прощали, – і ми прощаймо; хочемо, щоб нас любили, – і ми любімо. Якщо не хочемо, щоб нам чинили прикрість, – і ми не чинімо цього; не хочемо, щоб нас принижували, – і ми не принижуймо інших. Адже те, що ми робимо для інших, так само й інші будуть чинити для нас.
dzvony.fm
Слава Україні!
Слава нації!
🙏🏻❤️🇺🇦
Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 26 зач. 6, 31-36.
31. Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.
32. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка ваша заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. 33. I коли чините добро тим, що вам чинять, яка ваша заслуга? І грішники те саме чинять. 34. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка ваша заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. 35. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм і позичайте, не чекаючи назад нічого, і велика буде ваша нагорода, і будете синами Всевишнього, бо він добрий для невдячних і злих. 36. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Роздуми Владики Венедикта
Лк. 6, 31–36. «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само»
Господь подає нам «золоте правило»: як ми чинимо іншим, так інші чинять нам. Як ми ставимося до ближніх, так даємо право їм ставитися до нас. Зазвичай ми завжди маємо претензії до когось: хтось не так подивився, не так сказав, не так відреагував, не так до нас поставився. Ми дуже боляче сприймаємо вчинки інших осіб щодо нас, водночас легковажимо нашими вчинками щодо інших. Нам дуже боляче, коли нас ранять, але ми дуже легко завдаємо болю та ран іншим.
Правило, яке дає Господь, дуже просте: що ми хочемо, щоб нам робили, те й ми робімо іншим. Хочемо, щоб нам прощали, – і ми прощаймо; хочемо, щоб нас любили, – і ми любімо. Якщо не хочемо, щоб нам чинили прикрість, – і ми не чинімо цього; не хочемо, щоб нас принижували, – і ми не принижуймо інших. Адже те, що ми робимо для інших, так само й інші будуть чинити для нас.
dzvony.fm
🙏1
Від Івана святого Євангелія читáння.
Ів. 56 зач. 17, 1-13.
1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:
– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.
6. Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.
9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.
dzvony.fm
Ів. 56 зач. 17, 1-13.
1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:
– Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.
6. Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.
9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.
dzvony.fm
🙏1