Так, ну шо, пройшло вже більше місяцю з виходу Resident Evil Requiem, а я досі не отримав своє попередньо блядь замовлене делюкс-видання. Менше з тим, гру я все ж таки пограв і забрав платину на пс5. Шо я можу сказати загалом:

Resident Evil Requiem — шедевр сучасного ігропрому. Досі я жодного разу не зустрічав такого глибокого і продуманого поєднання хоррору і екшену. І це навіть не просто поєднання, це по суті дві окремі гри з єдиним сюжетом, які дають можливість пережити досвід абсолютно різних по характеру персонажів. Я не буду тут перелічувати всі плюси й мінуси гри, бо це не зробив тільки лінивий, тому хочу додати тільки те, що дев'ята частина — сумне, але необхідне закінчення історії про Ракун Сіті, з якого вся ця катавасія і почалася 30 років тому. Звичайно, ще будуть рімейки інших ігор серії, які знову нас перенесуть у минулі дні, але схоже, що хронологічно Місто Єнота вже не має з'являтися у наступних частинах.

Resident Evil Requiem — реквієм не тільки по культовій локації, а ще й по головному покидьку, що заварив цю кашу. У маєтку Освелла Е. Спенсера ми зустріли перших зомбі і ледь не зробили Джилл-сендвіч. Під його маєтком знаходилась одна з лабораторій корпорації Амбрелла, яку він започаткував, і де вперше з ракетниці ми йобнули Тирана. А зараз, у 2026 ми отримали поетичне завершення історії Спенсера, хоча здається, що його спадок ще буде нас довго переслідувати (на що особисто я дуже сподіваюсь).

Не знаю, куди далі буде рухатись серія, але напрямок розвитку вибраний вірний. Конкретно ця гра сильно підняла планку якості як у драматургічному плані, так і у геймплейному. Чекаю на новий режим гри у травні та доповнення пізніше цього року.

Вирок: 9,5 ‘Scuse me з 10 ☂️