🥀17 червня 1930 року на Львівщині народився правозахисник та дисидент Михайло Горинь

Його девіз: "Краще засвітити одну свічку, ніж усе життя проклинати пітьму"

Його батько, Микола Михайлович, був головою сільської “Просвіти”, членом ОУН, репресований польською та радянською владою.

У 1944 Михайло з матір`ю був депортований та по дорозі на заслання їм удалося втекти.

У 1962 познайомився з шістдесятниками Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, Іваном Світличним, Дмитром Павличком.

1966 року за антирадянську агітацію засуджений на 6 років таборів суворого режиму. І це був не останній його вирок…

Другий «генеральний покос» української інтелігенції влада провела з 12-го на 13-е січня 1972 р.

📸: Михайло Горинь з В'ячеславом Чорноволом, кінець 1980-х.

Neue Zürcher Zeitung: «Зустріч на найвищому рівні у Бюргенштоку не сприяла зміцненню миру. Організатори та учасники намагаються приховати це, але набагато важливіший деякий реалізм».

Висновок для Швейцарії, як приймаючої сторони, простий — вона довела свою спроможність як майданчик для проведення великих дипломатичних заходів і тим самим виставила себе у вигідному світлі. Логістика пройшла гладко, не було жодних небезпечних інцидентів, вдалося уникнути відкритих суперечок між делегаціями. Все це свідчить про організаційний успіх.

Коли мова заходить про політичний зміст, відповідь виявляється іншою. Звичайно, ніхто не очікував серйозного кроку до миру, тим більше, що політичних та військових умов для цього не існує. Але такі зустрічі принаймні здатні подати певний сигнал. У Бюргенштоку цього не вдалося досягти. Жодних нових, узгоджених моделей того, як може бути досягнутий мир, не з'явилося.

У підсумковій декларації туманно і незрозуміло згадується, що Росія має бути залучена до процесу. Але Путін, вже дав відповідь на це питання — він хоче вести переговори лише в тому випадку, якщо Україна фактично капітулює та без бою звільнить значні території на південному сході країни.

Політики та дипломати вміють заплющувати очі на подібні протиріччя для того, щоб принаймні уявити «важливий перший крок» у правильному напрямку. Але в Бюргенштоку не було зроблено жодного «першого кроку». Це була п'ята зустріч у рамках української «формули миру», просто вперше на рівні глав держав та урядів. Тому Бюргенштокську декларацію слід оцінювати порівняно з попередніми зусиллями.

Помітно, що ухвалений у Швейцарії документ відстає від старіших міжнародних резолюцій. У лютому 2023 року 141 держава підтримала резолюцію Генеральної Асамблеї ООН, яка, зокрема, закликала до негайного виведення російських військ із території України. Тепер 84 держави підтримують значно слабший текст.

Наприклад, формулювання «агресія Росії проти України», обране свого часу, було виключено з проекту Бюргенштокської декларації.

Проте слід вітати той факт, що саміт чітко визнав територіальну цілісність України як основу майбутнього миру. Тому токсична вимога територіальних компромісів, рішення, заснованого на принципі «земля в обмін на мир», не мали шансів.

Надії на залучення низки впливових країн з економікою, що розвивається, не виправдалися. Відсутність Бразилії, ПАР і насамперед Індії, які надіслали лише делегації низького рангу та відкинули підсумкову декларацію, є серйозною невдачею. Відсутність Байдена також позбавила захід очікуваної ваги, внаслідок чого різні високопоставлені політики обмежилися кількома годинами присутності.

Лише 56 країн продемонстрували повну готовність взяти участь у заході на рівні глав держави чи уряду. При цьому 40 із них належать до демократичного Заходу.

За винятком Аргентини та Кенії, з решти 16 країн не було жодного політичного важкоатлета. Таким чином, у пошуках миру домінує західний блок, який насилу тягне за собою незначну кількість африканських та азіатських країн. Негативний вплив Китаю на задньому плані тут явно помітний.

Подібна конференц-дипломатія — не найкращий спосіб досягнення миру. Набагато переконливіше зміцнити Україну у військовому та економічному плані, щоб вона могла протистояти Росії та не була анексована нею.

🤷‍♂️ Навіщо я буду щось придумувати своє, якщо впливове швейцарське видання написало те, про що я кажу всі останні дні? Літаки, атакамси та петріоти - от що нам зараз потрібно. Все інше - похідне.

🥀За вчора окупанти втратили 1080 солдатів та 70 одиниць військової техніки, уражено 18 бронемашин ворога! 🔥

🥀Світлана Самарська:

Знову повитягали побиті міллю транспаранти про «найвеличнішого лідера всесвіту, якому аплодує світ!»

Ну, і фріки, типу Лізи Богуцькоі - тої, яка в ажурній рожевій масці ходила - горлопенять це капслоком на увесь фейсбук.

Для умовного світу Зеленський - президент країни, яка потерпає від несправедливоі агресіі. Тому Зеленський - це добре, а путін - це погано. Хоча вже далеко не факт, дякуючи «дипломатичному генію» першого.
Умовний світ - це десятки окремих конкретних країн, кожна з яких дбає виключно про себе. І кожній окремій країні глибоко фіолетово, що у нас, у повного автобуса буратін, президент Зеленський.

Насолоджуватися «величчю генія» Зеленського будемо виключно ми. Уже вкушаємо до кривавої піни на губах.
А умовний світ поаплодував, пофотографувався і повернувся до свого нормального, цивілізованого, упорядкованого життя…

Господи, як же так зробити, аби на моє життя не впливали люди у рожевих ажурних масках! Але люди з таким інтелектом керують і країною, і моїм життям..

🥀Трошки прих#їв січас. Історія у стилі новел О'Генрі 😂😂😂

Депутати Київради від Зеленського відмовляються голосувати через те, що депутат іншої фракції пожартував над Зеленським і його епохальними книгами-нєдєльками "Бобирнадцятий місяць війни"

Так, тим самим Зеленським, який президентом став завдяки висміюванню Ющенка та інших президентів.

Іще смішне. Всіх депутатів-Слуг заставили написати пости в соцмережах, як огидно жартувати над Найвеличнішим лідером сучасності. Прогнозовано, в коментах всіх масово накормили пісюнами.

На фото Великий Вождь висміює першого українського президента України Віктора Ющенка. Депутати його фракції ще крадуть пиво в супермаркетах і не підозрюють, що скоро їх очікують депутатські крісла, конверти з котлетами і боротьба за світле ім'я Великого Вождя
(с) Сергій Марченко

🌀 З невідомих, але зрозумілих, причин Ірак та Йорданія відкликали свої підписи під декларацією за підсумками Саміту миру в Україні, — уряд Швейцарії

Кількість підписантів зменшилася з 80 до 78 при 92 країнах-учасницях конференції, яку організували Єрмак-Зеленській

🥀Володимир Огризко:

Бачите, недарма New York Times опублікувала повний текст так званої угоди, що була парафована в Стамбулі в березні 2022 року, мабуть, для того, щоб показати, що це була явна спроба капітуляції. Звичайно, зараз ті, хто брали участь в цьому ганебному процесі, не хочуть про це згадувати, як і ті, хто, мабуть, давав їм якісь вказівки про це.

Вже зараз навіть вийшов указ президента про те, що будь-які переговори з Росією, неможливі і їх вести ніяк не буде потрібно. Але це просто таке делікатне нагадування з боку американців, що на сепаратні переговори ніхто, я думаю, погоджуватися не буде, і ніхто не отримає підтримки такого процесу.

Вже зараз ключові західні гравці нарешті зрозуміли, що заморожування конфлікту — те, що хоче Росія — це шлях в нікуди, це зупинка перед новою війною. Тому я так думаю, що, скоріш за все, все-таки йтиметься про необхідну для України допомогу і фінансову, і військову для того, щоб поступово, але невпинно відсувати ворога з української території і домогтися очевидних речей, тобто відновлення нашої територіальної цілісності.

Тоді у березні 2022 року чи міг Давид Арахамія поїхати без відповідних директив у Стамбул і рулити там на власний розсуд — оце питання. Бо в тому хаосі, що тоді мав місце, можливо він і не отримував якихось письмових вказівок, як це робиться завжди перед тим, як будь-яка делегація виїжджає на переговори. Тобто — це азбука дипломатії. Хіба що може прем'єр-міністр і може президент без уповноважень вести переговори і укладати якісь угоди. Так написано в Конституції. Всі інші чиновники такого робити не можуть. Тим більше, це була делегація на чолі з депутатом парламенту країни.

Не знаю, як можна їхати на такі переговори, не маючи якихось вказівок. Але можливо, що в той час було сказано — їдьте, розберіться. А це якраз для московитів абсолютно блискуча ситуація, коли вони пишуть текст угоди і потім його дають для парафування. А для годиться можуть посперечатися відносно цифр, але ж сама конструкція документа залишається практично незмінною. Так що такий варіант подій, мені здається, є цілком можливим.

Я просто неодноразово брав участь в переговорах з росіянами. Це саме їхній стиль роботи, коли вони приїжджають і нав’язують тобі документи і намагаються зробити так, щоб цей документ став основою, а потім його важко було ламати.

А за тих обставин, я думаю, це був єдиний для них спосіб нав’язати нам цю капітуляцію. Мене тільки дивує, про що думав той самий Арахамія, коли парафував цей документ. Ну але, мабуть, це питання поки що риторичне, доживемо до перемоги, а там далі, можливо, почуємо. Знайдуться люди, які захочуть розібратися цьому більш детально.

Ого😎

Маленький приклад із сусідньої рашки. Уже пора в Україні до такого готуватися. Наша укрсучвлада старається від масковскіх "партньоров" не дуже відставати.

Є в них на раші поет Слава Малахов, арештований "за дискредитацию армии". Сидить поки в сізо, чекаю суду й веде отакий "аналоговий твітер", записки з якого пересилає на "волю". Там багато всякого й не особливо цікавого, а от це вже стає і в нас актуальним, якщо наші ЛСД й далі будуть вихваляти цього Бубочку й переконувати народ, що оте Zе - це найкраще, що з ними могло статися. До речі, досвід свідчить, що першими слід підготуватися якраз тим, хто особливо прогиналися - їх садити легше - слухняні, хіба дуже голосно кричать: "Передайте товарищу сталину, что проризошла чудовищная ошибка!"

🌐 У нас в чаті нагадали про одного блогера-ухилянта, що осів за кордоном. І це не Шарій)
Він полюбляє гнати на порохоботів, але коли поставив опитування про найгіршого президента, виявилося, що і у нього Яник відповідає в порівнянні з Зеленським)