💀 Знову зібралися старою-доброю компанією почитати дещо цікаве. «Поклик пекла» чекав у мене на поличці свого часу ще з ФанКону, то ж я собі й вирішила, чому його нарешті не «куснути» , тим паче, що це моя перша манхва, — цікаво ж, що воно таке.

Сюжет ґрунтується навколо дивного феномену: випадковим людям, які буцімто десь-колись «нагрішили», приходять повідомлення з часом, коли їх заберуть до пекла. Далі ж відбувається щось, що не піддається ніяким поясненням: химерні й жорстокі сили знаходять жертву, аби розправитися з нею. Що ж це таке? Містифікація? Злочинна банда? Паранормальне? Це й намагатиметься зрозуміти детектив на ім’я Джін Ґьохун, який віднедавна виявляється вплутаним в одну не надто приємну справу: відповідне повідомлення приходить матері-одиначці, якій також випадає химерна пропозиція від релігійних фанатиків, що хочуть бути свідками «розправи».

Певне, найцікавішим у всій цій історії для мене є навіть не суть і походження того самого «паранормального», а те, як цікаво у манхві було передано розпуку, хаос і фанатичність, адже ми також спостерігаємо й за Чоном Джінсу, головою релігійного руху, який інтерпретує це як волевияв бога, а також за більш радикальним його «підрозділом», члени якого не нехтують розбоєм та насиллям. Це вибудовує у манхві чудову психологічну напругу, адже, принаймні в цій частині, тут містичного значно менше, аніж спотвореного й мерзенного всередині людей.

✍️ Героям тут хочеться співпереживати: кожен з них індивідуальний та має свою передісторію, за якою дуже цікаво спостерігати завдяки нелінійній оповіді, тож у мене не складалося відчуття, немов я дивлюся за прісними й пустими оболонками, які тупо пересуваються різними локаціями. На них чекає багато дилем як на тлі тієї ситуації, що склалася, так і особистісних. У цьому є певна надмірна пафосність, та мені здається, що цю історію, і без того пронизану масовою істерією, це геть не псує.

Також сподобалося, як фрейми часом тільки натякають на щось, що відбувається. Приємний «лавкрафтіанський» прийом, де все списується на уяву читача, який самотужки домальовує те, що він вважає за потрібне. Малюнок теж цілком приємний, хоч сказати, що тут є якісь геніальні рішення я навряд зможу, — просто прекрасній супровід для відповідної історії.

😵 Дочитавши, я була неприємно здивована, що манхва має геть не стільки хороших оцінок, як мені думалося. Мені ж історія видалася хорошим таким психологічно-релігійним горором з приємним напиленням містичного, а остання перегорнута сторінка одразу ж змотивувала братися за другу частину, хоч до того я не була переконана, що вона мені потрібна.

Тож без зайвих сумніві і сорому поставлю їй 5/5, тому що я провела з нею приємну годинку й цей читоглядацький досвід мені сподобався 🫡

Решту відгуків у шукайте на дружніх каналах:

🟥Червоногарячий Z'Gok
🤓 UAGEEK
🆘 Роршах врятує нас
🐉 Книжкова драконка
🤬 #безцензури

Вітання, відео вже на каналі!🥳
Прошу до перегляду та до початку можливих дискусій з приводу ваших вражень від коміксу! Приємного перегляду!😉
https://youtu.be/spzYvBfcBpc?si=sCBHmB1mMu5WZBZy

📝 «Поклик пекла, Том 2» Йон Санхо, Чхве Ґюсок 📝
⠀
📚 Видавництво: Varvar Publishing
📚 Стр.: 296

Перший том «Поклику пекла» Йона Санхо й Чхве Ґюсока шокував своїми подіями, нещадністю сюжету та похмурою атмосферою. Однак другий том — викликав багато болю. Події, які розгортаються на сторінках продовження, вражають настільки, що важко стримати емоції.

Світ занурюється у ще глибший морок. Демонічні створіння продовжують з'являтися та забирати людей у "пекло", залишаючи за собою хвилю жаху та релігійної істерії. Суспільство ще більше розділяється: одні вірять у божественне покарання, інші намагаються протистояти подіям, які відбуваються. Тепер усім керує організація «Нова істина», яка приймає тих, хто почув поклик пекла, та організовує прямий показ у мережі процесії, як монстри знищують людину. Вони змушують рідню приречених спостерігати за цим наживо, щоб ті бачили, яким грішним був їхній член сім'ї. А якщо хтось приховує свій поклик, «Нова істина» використовує всі можливі засоби, щоб знайти його та викрити перед суспільством.

Але якщо в першому томі суспільство охопила паніка, то в другому воно стало майже смиренним під впливом «Нової істини». Люди більше не намагаються сильно боротися чи шукати пояснення, вони просто приймають новий порядок, живучи в постійному страху перед «божественним покаранням». Саме цей злам у суспільстві робить цей світ ще більш моторошним.

Детектива, який намагався розслідувати феномен загадкових смертей тепер немає, а історія змінює напрямок, переносячи нас у самісіньке серце секти «Нова істина» та її фанатичної системи. Фокус зміщується на абсолютно інших героїв — продюсера Пе Йондже та його дружину Сон Сохьон. Їхня історія змушує відчути справжній біль.

Другий том розширює масштаб історії, показуючи, як «Нова істина» перетворюється на наддержавну організацію з безмежним впливом. Проте є одне суттєве питання — ніхто не намагається дослідити саму природу цього феномена. А державних структур, як таких узагалі немає, адже вони наче під контролем тих самих релігійних фанатиків. Це створює відчуття, що сюжет уникає пояснень і залишає забагато відкритих питань. Крім того, фінал тому не приносить розкриття таємниць, а мені хотілося дізнатися, що це за такі створіння.

Найважчою частиною другого тому стала сюжетна лінія, пов'язана з немовлям Пе Йондже і Сон Сохьон. Це той момент, який просто руйнує емоційно. Читати ці сцени — майже фізично боляче. І хоча загалом сюжет другого тому особисто для мене є слабшим за попередній, цей аспект частково компенсує його недоліки.

На мою думку манхва «Поклик пекла» не потрібно ігнорувати. Вона змушує задуматися про найважливіші аспекти людської природи, про страх, віру та контроль. Надприродні створіння, які забирають людей у пекло, зміна головних героїв у кожному томі, емоційний аспект та гарний малюнок — усе це робить манхву для мене гарною серією, яка вартує уваги. А я пішов тепер дивитися екранізацію цієї манхви.

— Переглянути фото видання —

Читав манхву разом із цими каналами:
🟥 Червоногарячий Z'Gok
🤓 UAGEEK
🐉 Книжкова драконка
🍄 гриб з юґґота
🤬 #безцензури

#відгук #покликпекла #йонсанхо #чхвеґюсок #жахи

Роршах врятує нас | Канал про комікси

🚀 Статус проєктів 🔥

Маємо для вас оновлену інформацію щодо виходу очікуваних проєктів! 🎬📅

📌 Людина-павук: Режим – 20.03*
📌 Дні демонів – 15.03*
📌 Департамент правди – 15.03*

*Дати є орієнтовними та можуть змінюватися. Слідкуйте за нашими оновленнями, щоб не пропустити найважливіше!

Дякуємо, що залишаєтеся з нами! 💫

Маст сі 🔥🔥💪

НОВЕ ВІДЕО
https://youtu.be/YIOaKwerQXo

📖 Г. Ф. Лавкрафт "Жахіття Данвіча"
🎨 Ілюстрації: Франсуа Баранже
📚 Видавництво: Varvar Publishing

Я обожнюю твори Лавкрафта: його специфічний стиль письма, манеру оповіді, атмосферу, котра поволі, але невпинно перетворює занепокоєння й неспокій у невимовний жах, а також вибудувані ним світи і вигадані сутності з позамежжя. Годі осягнути увесь вплив, що спричинила його творчість на інших митців і творців. Звісно ж, я не могла пройти мимо ілюстрованих видань новел Лавкрафта від Varvar Publishing 🖤.

З самим твором я познайомилася уже давно: років 5 тому прочитала підряд усі три наявні на той момент томи "Повного зібрання прозових творів" Лавкрафта від видавництва Жупанського. Тож сам сюжет для мене не став чимось новим. А от ілюстрації Франсуа Баранже — це щось неймовірне 😍. Надзвичайно красиві і моторошні. В мене на полицях ще чекають два інші ілюстровані видання — "Поклик Ктулху" та двотомник "У горах божевілля", — але я вже зараз з упевненістю можу сказати, що твори Лавкрафта і малюнок Баранже немов створені одне для одного.

Данвіч завжди мав лиху славу на теренах Нової Англії. Оточений моторошними лісами й горами, віддалений від решти світу. Там панує занепад і виродження. Первісна природа, дивовижі краю, незрозумілі голоси і кам'яні брили на пагорбах, та й навіть самі мешканці, навіюють неспокій і тривогу. А нечисленні проїжджі намагаються якомога швидше покинути цей край: "Усі до одного відчували тривожну близькість заборонених вимірів Природи і буття, вимірів, що загрожують самому існуванню людства".

Ця історія почалася з народження дивного малюка у сімействі Уотлі — в тій його вітці, що зазнала чи не найбільшого виродження. Старий Уотлі зажив поганої слави через підозри у заняттях чорною магією. Його божевільна донька-альбіноска Лавінія лякала інших мешканців не менше. Чим вони займалися ночами біля оповитих нестерпним смородом древніх кам'яних кружал у горах, залишалося загадкою. Так само загадкою була особистість батька малюка Вілбура.
 
Малий Уотлі, хоч яким повторним був і видавався якимось не зовсім людським, зростав і розвивався надзвичайно швидко — уже в десять років скидався на дорослого. Змалечку він розділяв захоплення діда старовинними манускриптами і забороненими знаннями, чим ще більше лякав сусідів, а усі собаки просто скаженіли у його присутності. Крім цього було чимало інших причин для занепокоєння: дивні запахи і моторошні звуки постійно долинали з садиби Уотлі, тварини їхні швидко зникали, не зважаючи на часті поповнення поголів'я, а численні перебудови на обійсті викликали ще більше питань.

Та з цим всім ще можна було миритися. А от зі смертю старого Уотлі почався справжній жах… "Некрономікон", нечестиві культи, істота з-поза меж світу, Древні і загроза знищення усього людства — мешканцям Данвіча і вченим з Аркгему довелося мати справу з небаченим доти жахіттям, від зустрічі з яким легко втратити не лише здоровий глузд, а й життя. 
 
Переклад на українську чудовий, в тому числі дуже гарно передано спотворену говірку місцевих жителів Данвіча. Втім, слід зауважити, що верстка у книзі трохи 'поплила': то пропущені пробіли, то навпаки зайві, а ще в кількох випадках речення розбивається абзацом. На задоволення від читання це не впливає, але в око все ж кидається. Попри це, якість видання відмінна: величезний формат, цупкі глянцеві сторінки, насичений друк. 

Це справді моторошна історія, що з кожною сторінкою лише посилює напругу і жах. А у супроводі неперевершеного малюнку ще й неабияк збурює уяву. Рекомендую усім поціновувачам жанру. Та й навіть завдяки ілюстраціям книга стане чудовим надбанням домашньої бібліотеки.

📝 «Ракета і Ґрут: Жахливі оповідки» Кем Кендел, Аманда Дейберт 📝
⠀
📚 Видавництво: Varvar Publishing
📚 Стр.: 72

Ракета і Ґрут — це більше, ніж просто напарники. Вони — справжні друзі, які завжди знаходять пригоди, навіть якщо не шукають їх. Кожна історія з їхньою участю — це вибух гумору, екшену та несподіваних поворотів. І коли комікс «Ракета і Ґрут: Жахливі оповідки» Амманди Дейберт і Кем Кендел приїхав, то син відразу попросив почитати з ним цю історію. Як можна відмовитися від історії, де є Ракета зі своїм гострим язиком і Ґрут, який може сказати лише «Я є Ґрут», але так, що зрозумієш усе?

У цій пригоді Ракета і Ґрут вирішують провернути чергове (не дуже успішне) пограбування, але замість швидкої наживи опиняються в пастці таємничого лісу. Там їх зустрічає загадкова фігура в плащі, яка ставить їм непросте завдання — розповісти найстрашнішу історію, аби ліс відпустив друзів. Здавалося б, що складного? Проте зомбі-прибульці та інші "жахи", які вони придумують, не вражають їхнього загадкового опонента. Ситуація загострюється, і лише поява решти Вартових Галактики дає їм шанс на порятунок.

З перших сторінок ця історія захоплює своєю атмосферою. Незважаючи на назву, комікс радше веселий, ніж страшний. Він нагадує історії-страшилки, які лякають і водночас викликають посмішку. Особливо весело було спостерігати за тим, як Ракета намагається придумати щось справді моторошне, а натомість потрапляє в ще кумедніші ситуації.

Ракета і Ґрут — неперевершена пара. Ракета, як завжди, хитрий, голосний і сповнений самовпевненості, а Ґрут — добродушний, відданий друг, який своїм єдиним "Я є Ґрут" може висловити цілу гаму емоцій. Особливу увагу сина привернув випуск (та й мені теж він зайшов), у якому Ґрут розповідав страшну історію, і всі репліки складалися виключно з "Я є Ґрут". Це було одночасно кумедно і вражаюче, як художник і сценаристка передали всю суть розповіді без зайвих слів. Син заявив, що тепер його улюблений супергерой — точно Ґрут.

«Ракета і Ґрут: Жахливі оповідки» — це чудова історія, яка поєднує в собі гумор, пригоди та яскравий візуальний стиль. Нам із сином він сподобався по-різному: я оцінив дотепність сюжету, а син — веселощі та харизму Ґрута. Як сказав би Ґрут: «Я є Ґрут!», а це означає, що комікс точно вартий уваги.

— Переглянути фотографії видання —

#відгук #єнотоакета #ґрут #кемкендел #амандадейберт #супергероїка

Роршах врятує нас | Канал про комікси