Ця група для партнерок військовослужбовців, які мають постійний зв’язок зі своїм партнером (листування, дзвінки тощо), а також:

🤝 шукають розуміння серед тих, хто переживає подібний досвід;
💞 потребують підтримки у стосунках на відстані;
🌪️ хочуть знайти внутрішні сили справлятися з тим, що принесла війна у близькість;
❤️ прагнуть краще розуміти, що може відбуватися з їхньою людиною на фронті, і як це впливає на неї.

🟩 Ведуча групи:
Олександра Захарова - кризова психологиня БФ «Право на захист», психотерапевтка в гештальт-методі, тілесно-орієнтована терапевтка, ведуча груп підтримки.

💻 Формат: онлайн, платформа Zoom
🗓️ Початок 6 листопада 2025, з 18:00 до 20:00 / щотижня
🔁 Тривалість: 4 зустрічі
🆓 Участь безоплатна
🧑‍🤝‍🧑 Від 6 до 15 учасників

➡️Запис на групу за посиланням: https://forms.gle/GqAeeCjyiq8Qo6nV8

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

🛑 Призупинятися на великій швидкості

📨 #нам_пишуть: «Дуже втомлююсь останнім часом, весь вільний час займаю роботою, додатковими проєктами... По відчуттях живу на великій швидкості. Хоч це і виснажує, але дозволяє мені не тривожитись так сильно. Разом з тим, сил більше нема. Як призупинитись в цьому і не збожеволіти?»

➡️ Кожен з нас має свій адаптивний спосіб, як обходитись з тривогою. Шкода, коли потрапляємо в таке пришвидшення та виснаження.

Коли неможливо контролювати світ навколо, відчувати безсилля, зустрічатися з неприємними емоціями, дуже спокусливо зайняти цей простір чимось знайомим і важливим - як у цьому випадку, додатковою роботою.

Разом з цим, тривога в такому випадку не зникає, а витісняється. І коли ми обираємо з нею не зустрічатися, це може шкодити нашому фізичному і психічному здоровʼю.

Якщо зупинитися на великій швидкості в машині під час руху не пристібнутим/ою -
можна вилетіти у вікно. У такому сильному русі життя пропонуємо поступово подумати про ці речі:

❓Чи дійсно такий швидкий темп мені корисний?
❓ Від чого я можу відмовитися зараз зі своєї зайнятості?
❓ Що не є життєво необхідним?
❓ Що корисне може принести уповільнення в моє життя?
❓ Чи можу я взяти перерву/відпустку на відновлення? Як її можна провести з турботою та користю про себе?
❓ Хто може підтримувати мене, коли я призупиняюся? Як у ці моменти я сам/сама можу про себе піклуватися?

Може здаватися, що призупинятися - страшно, і все може зруйнуватися. Цей страх є потужним драйвером, і часто він шкодить. Якщо ж сил більше нема, то слушний час потурбуватися про себе.
Бо найважливіше у тебе - це ти!

Хочемо нагадати, що …
💚 брати перерву - нормально.
💚 прислухатися до своїх почуттів та відчуттів - нормально.
💚 орієнтуватися на подальші дії з огляду на ситуацію зараз - добрий вибір для нас.

Підтримуємо тебе на цьому шляху!

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

Запрошуємо на вебінар «Професійне вигорання: як зрозуміти, що ти тут».
Поговоримо про те, як розпізнати цей стан і зробити перші кроки до відновлення.

➡️ Під час вебінару ви дізнаєтесь:
🔹що таке професійне вигорання і як воно розвивається;
🔹як відрізнити втому від вигорання;
🔹які сигнали на рівні тіла, емоцій і поведінки варто помічати;
🔹як підтримати себе та відновити ресурс.

🎓 Учасники отримають іменні сертифікати про участь.

🟩 Спікерка: Катерина Тищенко - психологиня БФ «Право на захист», спеціалістка з досвідом підтримки в умовах війни. Працює у підходах емоційно фокусованої терапії, символічного моделювання, арттерапії та КПТ 🎨🧩🧠

Вебінар розраховано на дорослу аудиторію, а саме тих, хто живе й працює в умовах тривалого стресу, відчуває напруження, втому чи потребу у внутрішньому відновленні.

💻 Формат: онлайн, платформа Zoom
🗓️ Початок: 12 листопада, 18:30–20:30
🆓 Участь безоплатна
📥 Заповнити заявку на участь: https://forms.gle/6EYwxZKxwdJTCeMC6

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

🐶 Притча про собаку на подвірʼї

#з_джерел_мудрості #притча

Одного разу чоловік проходив будинок в селі і побачив бабусю в кріслі-гойдалці, поруч із нею гойдався в кріслі дідусь, читаючи газету, а між ними на ґанку лежав собака і скиглив, начебто від болю. Проходячи повз, чоловік про себе здивувався: чому ж скиглить собака?

Наступного дня він знову йшов повз цей будинок. Він побачив стару пару в кріслах-гойдалках і собаку, що лежить між ними і видає той самий жалібний звук.

Спантеличений чоловік пообіцяв собі, що, якщо і завтра собака буде скиглити, він запитає про нього в господарів. Третього дня, на своє лихо, він побачив ту саму сцену: старенька гойдалася в кріслі, дідусь читав газету, а собака на своєму місці жалібно скиглив.

Чоловік більше не міг цього витримати.
- Вибачте, пані, - звернувся він до старенької, - що сталося з вашим собакою?

- З ним? - перепитала вона. - Він лежить на цвяху.

Збентежений її відповіддю чоловік запитав:

- Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, чому він просто не встане?

Старенька посміхнулася і сказала привітним, лагідним голосом:
- Значить, шановний, йому боляче настільки, щоб скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця...

➡️ Дай відповіді на питання:

❓ Якщо проживаєш болючу ситуацію зараз, що тобі заважає змінити її? З якими почуттями ти стикаєшся в цей момент?
❓ Чого ти позбавляєш себе, залишаючись у знайомому, але болючому місці?
❓ Яким би міг бути перший маленький крок, щоб зрушити з місця?
❓ Як би виглядала твоя реальність, якби ти дозволив/ла собі рухатися туди, де не боляче?
❓ Якої підтримки тобі бракує, щоб зробити цей крок? Чи є доступні способи її отримати чи люди, які готові допомогти?
❓ Як ти сам/а можеш підтримати себе зараз?

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень.

***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.

💠 Інші люди можуть розуміти про твої кордони, коли ти сигналізуєш, що тобі подобається чи не подобається.

💠 Ти маєш право виражати іншим те, що думаєш.

💠 Твій комфорт дуже важливий. Будь ласка, обирай його за можливості.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

💔 Чотири «вершники апокаліпсису» у стосунках

Психотерапевти Джон і Джулі Готтмани багато років спостерігали за подружжями у своєму дослідницькому проєкті «Love Lab».
Вони виявили чотири патерни поведінки, які найчастіше передують розриву. Джон Готтман після спостереження за парами без звуку міг передбачати з точністю 93%, чи закінчиться стосунок розлученням.

Готтмани назвали деструктивні патерни поведінки «вершниками апокаліпсису»: якщо не помічати їх вчасно, вони повільно «знищують» близькість в парі. Далі розберімо кожен з них.

🐎 1. Критика

Критика є не просто висловленням невдоволення, а нападом на особистість.
Вона може звучати через узагальнення («завжди», «ніколи»), мати звинувачення і підтекст: «З тобою щось не так».

🗯️ «Ти завжди думаєш лише про себе!»
🗯️ «Ти ніколи мені не допомагаєш!»

Партнер/ка, який/а чує критику, сприймає її як загрозу.
При появі реакції «бий або біжи» розмова перетворюється на бій або мовчазну війну.

✅ Готтмани пропонують до кожного «вершника апокаліпсису» антидоти: наприклад, замість критики можна використовувати я-повідомлення та прохання,
говорячи про почуття, а не про провину:
💬 «Я засмутилась/вся, коли ти не прийшов/ла вчасно» замість ❌«Ти знову підвів/вела мене»;

💬 «Будь ласка, будь уважніша/ий, коли ми обговорюємо важливі речі» замість ❌ «Ти ніколи мене не слухаєш!».

🐎 2. Зневага та знецінення (презирство, сарказм, насмішки)

Це найбільш руйнівний вершник. Знецінення говорить: «Я над тобою. Я кращий/а за тебе».
Партнер/ка у цей момент не просто засмучується, а відчуває сором і провину.

Така отрута для емоційного зв’язку руйнує повагу, без якої стосунки не витримують навіть буденних конфліктів:
🗯️ «О, звісно, ти ж у нас найрозумніший/а!».

Часто подібна комунікація супроводжується закочуванням очей, насмішками, іронічним тоном.

✅ Антидотом до зневаги та знецінення може стати плекання вдячності та визнання. Важливо помічати хороше, навіть у дрібницях:
💬 «Дякую, що допоміг/могла»;
💬 «Мені приємно, коли ми проводимо вечір разом».

Повага є обовʼязковим елементом здорових стосунків в парі.

🐎 3. Захисна позиція

Захисна позиція може здаватися рятівним колом, коли ми не слухаємо партнера/ку, а виправдовуємося, ображаємося або зображаємо себе невинною жертвою. Ми можемо відчувати себе атакованими, навіть якщо партнер/ка просто висловлює потребу, і реагувати так:
🗯️ «А я що, винен/на?»
🗯️ «Ти сам/а мене спровокував/ла!»

Але захисна позиція не рятує, а наглухо закриває двері до діалогу.
Замість пошуку рішення обидва залишаються у стані образи: ❌«Це я - правий/а, а ти - ні».

✅ Антидотом до захисної позиції є визнання принаймні частини своєї відповідальності, що може зняти трохи напруги.

💬 «Я справді зреагував/ла на це різко, вибач».

🐎 4. «Кам’яна стіна» (емоційне закриття, мовчанка)

Часто камʼяну стіну можуть плутати з байдужістю, але вона є ознакою емоційного перевантаження.
Людина не може більше бути в контакті і слухати, бо тіло реагує як на загрозу: підвищується тиск, пульс, активізується симпатична нервова система.

У цьому стані партнер/ка просто не можуть чути чи емпатійно реагувати. Будь-яке слово сприймається як удар:

🗯️ «Мені все одно»;
🗯️ «Роби, що хочеш».
Такі реакції можуть супроводжуватися подальшим мовчанням, відвертанням, виходом з кімнати, байдужим поглядом.

✅ Антидотом до такого патерну поведінки може бути пауза і саморегуляція:
💬 «Мені треба кілька хвилин, щоб заспокоїтись і обдумати сказане. Я повернусь до розмови пізніше».

Важливо потім дійсно повернутися!

➡️ Готтмани зазначають: «Кінець стосунків визначають не конфлікти, а те, як ви з них виходите».
🌿 Будь ласка, розпізнавай «вершників» у своїх стосунках. Це дозволить дати шанс на дорослу, теплу і чесну розмову з людиною, яку ти обрав/ла.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

🌳 Екорегуляція:
як контакт з природою відновлює?

💉 Показове дослідження провели в заміській лікарні містечка Паолі, штат Пенсільванія. На початку 1980-х один вчений відвідав цю лікарню з метою збору інформації про хворих, що перенесли операції на жовчному міхурі в період з 1972 по 1981 роки. Таке хірургічне втручання зазвичай не викликає ускладнень. Однак у більшості пацієнтів у 1970-х роках йшов тиждень, а то і два на післяопераційне відновлення.

🤔 Чомусь у деяких пацієнтів в цій лікарні на відновлення йшло більше часу. Це зацікавило дослідників. Усі умови в палатах були ідентичними. Окрім однієї: частина палат виходила вікнами на цегляну стіну, а інші знаходилися прямо навпроти невеликої групи лісових дерев.

🧾 Коли вчений подивився медичні записи післяопераційного відновлення пацієнтів, його приголомшило те, що пацієнти з палат з видом на дерева (група 1) відчували себе набагато краще, ніж пацієнти з палат, що виходили вікнами на цегляну стіну (група 2). Друга група у середньому виписувалася з лікарні на день пізніше за першу. Крім того, вони жалілися на сильніший біль та повільніший процес загоєння ран.

❗️Разом з цим, пацієнти з палат з видом на дерева вимагали зазвичай 1 (рідко 2) дози сильного знеболювального після операції. А пацієнти з видом на стіну - по дві або навіть по три дози. Важливо, що пацієнтам з групи 1 підбирали для порівняння такого ж за віком, вагою, статтю, наявністю шкідливих звичок з другої групи.

❗️Виконання протоколу лікувального процесу та поведінка медсестер теж були під контролем. Враховуючи, що всі фактори контролювалися, єдиним поясненням того, чому пацієнти з палати з видом на дерева одужували швидше, було те, що їм пощастило зайняти кімнати з видом на природу🌳.

Отже, природа є колосальним ресурсом відновлення. Спробуй вводити елементи екорегуляції у свою рутину. Це може бути:

🌱 прогулянка в парку в обідню перерву 20-30 хвилин;
🌱 звуки природи в записі під час ранкових ритуалів;
🌱 прогулянка пішки на роботу мальовничим маршрутом (або вийди на пару зупинок раніше та прогуляйся решту часу);
🌱 споглядання водойм;
🌱 довша фізична активність на природі на вихідних - велосипед, біг, виїзд за місто тощо.

☀️ Впевнені, це додасть більше ресурсу твоєму дню!

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

📚 «Наука бути живим. Діалоги між терапевтом та пацієнтами у гуманістичній терапії»: Джеймс Бьюдженталь

#з_джерел_мудрості

Джеймс Бьюдженталь - світова легенда, один із засновників екзистенційно гуманістичного підходу в психології та психотерапії.

Він є автором багатьох видань, одне з яких - найвідоміша книга «Наука бути живим. Діалоги між терапевтом та пацієнтами у гуманістичній терапії».

💬 «Головне, що ми можемо сказати про людину, - це визнати три фундаментальні факти: людина живе, її життя залежить від її власних зусиль і вона здатна усвідомлювати та змінювати своє життя».

💬 «Коли я говорю про пульсування життя, я думаю про те, наскільки важливий для фізичного життя серцевий ритм, і розумію, що в суб'єктивному житті теж є свій ритм. Якщо я дозволю собі заспокоїтися і прислухатись до свого внутрішнього почуття, якщо я дійсно житиму відповідно до нього, у моїх рухах з'явиться плавність, у голосі – гармонія, у моїй уяві – музичність».

💬 «Звичаї та правила, які ми засвоюємо з дитинства, виросли з людського досвіду і є спробами полегшити взаємини людей та зменшити їхні страждання. Вони заслуговують на нашу повагу.
Але сліпа відданість традиції не гідна людини; це лицемірство.

Кожен з нас повинен прийняти своє рішення з головних питань: як він діятиме і в якій мірі просуватиметься звичними шляхами, а в якій - залишить їх осторонь, щоб щиро і жваво слідувати своєму власному внутрішньому баченню».

💬 «Зміна, нескінченна зміна. Мови полум'я танцюють, набувають химерних форм, змінюються знову і знову. Ми боїмося вогню, але складаємося з нього. Ми не можемо чинити опір йому; ми можемо лише йому відповідати. Коли ми, нарешті, підкоримося йому, то відчуваємо полегшення та блаженство.

Бути по-справжньому живим означає бути засудженим до постійного розвитку, нескінченної зміни. Бути по-справжньому живим означає знайти свою ідентичність у цьому мінливому процесі, знаючи, що вогонь знищить будь-які стабільні структури, які ми намагатимемося збудувати.

Бажання та потреби – пальне для полум'я життя. Ми можемо існувати без бажань не більше, ніж вогонь може горіти без палива. Якщо ми хочемо жити якомога повнішим життям, слід якомога повніше знати свої бажання і потреби.

Ми складаємося з полум'я, і ​​його танець — танець нашого життя».

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

🌤️Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень.

***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.

🔮 Ти можеш зупиняти неприємні для себе дії від інших.

🔮 Ти можеш бути сміливим/ою зі своїми бажаннями та їх реалізацією.

🔮 Ти вартий/а доброго ставлення від інших.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

😵‍💫 Прокрастинація: що це і як бути?

📩 #нам_пишуть: «Останні тижні геть не можу себе змусити щось робити, маю купу завдань, але не маю на них енергії: або перегортую стрічку fb, або відволікаюся на якісь дрібниці. Постійно все відтягую до дедлайну, а потім роблю з останніх сил в ніч перед датою Х. Як з цим бути?»

Навіть найбільш організовані та продуктивні люди серед нас стикаються з прокрастинацією - станом, коли звична результативність знижується, певні задачі саботуються, а плани відкладаються. Усе це супроводжується зазвичай неприємними почуттями, а саме соромом, провиною, відчуттям недолугості.

❗️ Перед тим, як заглиблюватися у психологічні аспекти цього явища, варто виключити фізіологічні. Прокрастинація як симптом може траплятися при дефіцитах вітаміну Д, феритину. Також прокрастинація може бути доброю сусідкою депресії, тривожних розладів, розладів адаптації.
Розібратися в цьому допоможе сімейний лікар чи психіатр.

➡️ Зазвичай прокрастинацію не розглядають як окреме явище, а більше як «симптом» чогось іншого: перфекціонізму, страху невдачі, хронічної втоми, відчуття меншовартості, зовнішньої напруги, прихованих конфліктів тощо.

Прокрастинація може бути і сигналом супротиву або протестом до того, що тобі не підходить, але що ти не помічаєш чи не можеш виокремити зі свого життя. Наприклад, завдання на роботі, яке тобі не підходить по цінностях, так може уникатися до останнього.

Якщо прокрастинація - це про тебе, спробуй провести дослідження:
❓ Коли ти повертаєшся до справ, які відкладаєш, на який образ, метафору схожа тобі ця діяльність? Про що це свідчить?
❓ Чи є щось неприємне, неприйнятне для тебе в тому, що ти постійно відкладаєш? Якщо так, що саме?
❓ Чи порушуються якісь твої цінності в цій діяльності? Якщо так, то які? І як би ти міг/могла б з цим екологічно обійтися для себе та інших?
❓ Чи дійсно ти хочеш робити те, що саботуєш? А чого тобі насправді хочеться?
❓Чи можеш ти дозволити взяти собі деякий час на відпочинок і зробити саме те, що принесе тобі задоволення? Спробуй це.
❓ Яким би могло бути підтримуюче повідомлення, що допомогло би на твоєму шляху?

Звісно, для досягнення своїх цілей ми прикладаємо певні зусилля. Але є різниця між зусиллями і насильством, примушуванням. Спробуй знайти для себе в цьому золоту середину: рухатися по запланованому маршруту у прийнятному для себе темпі, і не силувати себе жорстоко. Це дуже важливо, оскільки насильство точно не сприяє продуктивності.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

💡 Відключення електроенергії: як зберегти внутрішній вогник

💥 Підступний план росіян по знищенню критичної інфраструктури призвів до відключень у багатьох містах. Це може відчутно позначитися на наших внутрішніх відчуттях: на фоні зменшення світлового дня відсутність світла додає більше тривожності та невизначеності. Здається, ніби ситуацію контролювати неможливо: ми не знаємо, коли відключать світло в позапланових відключеннях та коли воно з’явиться. Ну і, звісно, усе це під час опалювального сезону 🤷‍♀️.

❗️ Але ми вже не перший день витримуємо атаки. І навіть в складні моменти можемо підтримувати себе простими діями, щоб не дозволити ворогу залякати нас та досягнути своїх мерзенних цілей.

❓ Що ж можна з цим робити?

🟢 Повертай собі контроль над ситуацією, навіть якщо це здається неможливим:

🔸готуй термоси з окропом,
🔸 їжу, яка може довго не псуватися та консерви; гарячі страви можна завернути в фольгу для збереження тепла;
🔸 заряджай павербанки,
🔸 зроби запас технічної та питної води,
🔸 ліхтарики та світловідбивачі для пересування вночі (пам‘ятай про безпеку!),
🔸 будь-що, що додасть тобі відчуття контролю.

➡️ Ти не можеш полагодити сам пошкоджені об’єкти (дякуємо за це працівникам енергетичної інфраструктури, які повертають світло в наші домівки💚). Але ти можеш контролювати процеси в межах своєї зони відповідальності. Це допоможе знизити тривожність.

🟢 Організовуй гнучкі плани:
заздалегідь проговорюй альтернативи для зустрічей, робочих моментів, щоб інші були попереджені про відключення. Закладай на це резервний час у тижні.

🟢 Намагайся не сидіти в цілковитій темряві вдень (в укритті) чи ввечері, коли сонце зайшло, якщо ти ще зазвичай не лягаєш спати.

🧠 Наш мозок регулює біологічні ритми, які в свою чергу відповідають за злагоджену роботу організму на клітинному рівні. Астрономічна зміна освітлення протягом доби часто не збігається з нашим соціальним життям. Наприклад, коли сонце сідає о 17, ми ж ще не лягаємо спати, а зазвичай ще маємо певні справи. Тож якщо ти зазвичай плануєш щось робити після заходу сонця, то мозку для активності необхідно «зчитувати» наявність джерела світла.

❗️Якщо маєш, запали невеличку свічку чи ввімкни лампу на акумуляторах. ✨ Це допоможе не збивати біоритми організму.

🪔 А метафорично джерело світла в темряві може асоціюватися з надією та теплом, а це є підтримуючим, і сприяє кращому самопочуттю.

🟢 Подумай, чим би міг/могла займатися на період відключень.
Наприклад, якщо це день - можна приділити час прогулянці, якщо вечір - можна гра в ігри при свічках, слухати аудіокнигу (якщо пристрій на акумуляторах), запросити сусідів на чай з термоса тощо. Коли ми з кимось - проживати тривожність легше. Ще великим плюсом буде задіяння дрібної моторики рук - це допоможе бути більш спокійним.

🟢 Бережи світло всередині себе: внутрішня теплота, обернена до себе та близьких навколо, допоможе прожити цей досвід та може стати твоєю опорою.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

БФ «Право захист» надає безоплатну психологічну допомогу онлайн. Звертайтеся, якщо ви:

▫️постраждали від війни;
▫️ втратили дім чи були змушені покинути рідне місто;
▫️переживаєте втрату близьких;
▫️ є родичами чи близькими військовослужбовців;
▫️маєте тривожність, нічні кошмари чи інші симптоми, що ускладнюють щоденне життя.

📍 Консультації доступні для жителів Донецької, Запорізької, Харківської, Сумської та Чернігівської областей та тих, хто змушений був виїхати з цих областей.

📌 Формат: індивідуальні онлайн-зустрічі (тривалість – до 50 хвилин).

📌 Детальніше та реєстрація – за покликанням.

Потурбуйтесь про себе💚

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

📘 «Сила вразливості»: Брене Браун

#з_джерел_мудрості

🟢 Брене Браун - американська дослідниця сміливості, сорому, емпатії та людського звʼязку. У цій книзі вона показує, як вразливість стає не слабкістю, а силою, що відкриває шлях до автентичності та глибших стосунків.

🌱 «Сміливість починається з того, що ми з’являємося і дозволяємо собі бути побаченими».

🌱 «Справжня приналежність виникає лише тоді, коли ми представляємо світу своє автентичне, недосконале «я». Наше відчуття приналежності ніколи не може бути більшим за рівень нашого самоприйняття».

🌱 «Вразливість звучить як правда і відчувається як сміливість. Правда і сміливість не завжди зручні, але вони ніколи не є слабкістю».

🌱 «Вразливість - це місце народження любові, приналежності, радості, сміливості, емпатії та творчості. Це джерело надії, відповідальності та автентичності».

🌱 «Якщо ми можемо поділитися своєю історією з кимось, хто відповідає емпатією та розумінням, сором не може вижити».

🌱 «Коли я дивлюся на нарцисизм через призму вразливості, я бачу сором, заснований на страху бути звичайним… на страху ніколи не відчути себе достатньо видатним, щоб бути поміченим і коханим».

🌱 «Те, що ми знаємо, має значення, але те, ким ми є, має більше значення».

🌱 «Готовність з’явитися змінює нас. Вона робить нас трохи сміливішими кожного разу».

🌱 «Ми можемо обрати сміливість або ми можемо обрати комфорт, але ми не можемо мати обидва. Не одночасно».

🌱 «Вразливість - не слабкість, а наш щоденний вибір показуватися в світ із відкритим серцем, навіть коли ми не контролюємо результат».

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень.

***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.

🍥 Будь ласка, будь добрим/ою з собою, особливо коли навколо багато напруги.

🍥 Любов і турбота до свого тіла допоможуть тобі зняти напругу від зовнішнього світу.

🍥 Ти маєш право відпочивати стільки, скільки тобі потрібно.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

Запрошуємо на вебінар «Стійкість через сенс: що важливо для мене», щоб навчитися розпізнавати власні джерела сили, підтримувати себе і будувати свій шлях упевнено.

Розглянемо такі теми:
✳️ Як особисті цінності стають тим, що допомагає витримувати складні обставини;
✳️ Сенс у часи кризи: як його знайти або відновити;
✳️ Доступні й легкі вправи для кращого розуміння того, що справді важливо для вас.

🎓 Учасники отримають іменні сертифікати про участь.

🟩 Спікерка: Катерина Тищенко - психологиня БФ «Право на захист», спеціалістка з досвідом підтримки в умовах війни. Працює у підходах емоційно фокусованої терапії, символічного моделювання, арттерапії та КПТ 🎨🧩🧠

Цей вебінар для дорослих, які відчувають виснаження, апатію, втрату сенсу або мотивації. Мета - допомогти відновити контакт із власними цінностями, знайти внутрішні ресурси й опору.

💻 Формат: онлайн, платформа Zoom
🗓️ 26 листопада, 18:30–20:30
🆓 Участь безоплатна
📥 Заповнити заявку на участь: https://forms.gle/6EYwxZKxwdJTCeMC6

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

🛑 Нездорові звички: як їх помітити?

📨 #нам_пишуть: «Помічаю останнім часом, що багато нервую, і часто за вечерею випиваю пару бокалів вина. Разом з тим, більше часу проводжу в телефоні перед сном, можу гортати стрічку 2-3 години підряд. Починаю тривожитися, що це нагадує залежність. Як зрозуміти, чи це погана звичка для мене, чи це просто спосіб розслабитися чи відпочити?»

Під час хронічного стресу ми всі маємо свої коупінгові стратегії - і не завжди вони на варті нашого здоров‘я, навіть якщо дозволяють нам відволікатися від щоденних турбот.

Щоб зрозуміти, чи якась дія стає нездоровою чи шкідливою звичкою, можемо скористатися для аналізу моделлю ССС: control - compulsiveness - consequences.

🟣 Control (контроль)

Важливо розуміти, чи контролюєш ти вживання / дію? Чи можеш, скажімо, відмовитися від алкоголю у якийсь з вечорів чи обмежити переглядання стрічки до 20 хв замість 2-3 годин?
Якщо ти можеш впливати на звичку, то контролюєш її. Якщо ж заплановані дії чи обмеження неможливо реалізувати - це вже тривожний дзвіночок у залежності.

🟣 Compulsiveness (компульсивне вживання)

Такий феномен має місце, якщо думки про бажаний об’єкт чи дію часто з’являються і стають нав‘язливими:

🗯️ «Ну коли вже та вечеря з вином?»,
🗯️ «Нарешті я скоро візьму телефон до рук» тощо.

Людина може вдаватися до обману себе і інших щодо об‘єкту залежності:

🗯️ «Це мені не шкодить, просто отримую задоволення»,
🗯️ «Ви не розумієте, я можу розслабитися тільки так».

🟣 Consequences (наслідки)

Помітною зоною дискомфорту з нездоровою звичкою стає шкодування про затрачений час, сил, погане самопочуття:

🗯️ «Ох, на ранок мені після кількох бокалів крутиться в голові»,
🗯️ «За 3 години в телефоні я б міг/могла прочитати півкнижки, про яку давно мріяв/ла» тощо.

➡️ Внаслідок некорисноі звички чи залежності можуть також з’являтися безсоння, депресивні та тривожні думки, дратівливість, сильне бажання об’єкта залежності («ломка»).

💚 Будь ласка, знаходь для себе більш безпечні способи протидії хронічному стресу: фізичні вправи, прогулянки на природі, здорову їжу, достатній сон (за можливості). Нездорові звички - це тимчасова анестезія, вони не допомагають в тривалій перспективі. Пробуй знаходити для себе добрі вибори!

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

✨ Психологічна вправа «Визнаємо себе і свій шлях»

Наша увага зазвичай фокусується на помилках і невдачах, але рідко - на зусиллях та успіхах.
Ця #психологічна_вправа допоможе тобі побачити шлях, який ти уже пройшов/ла, і визнати свою силу та цінність у цьому рухові.

🟩 Алгоритм вправи:

1️⃣ Підготуй папір/блокнот та ручку.
Зосередься на своїх відчуттях в тілі, зроби кілька повільних видихів та вдихів. Налаштуйся на відверту розмову з собою.
Почни з питання:

❓ «Що я вже зробив/ла у своєму житті важливе та цінне, але досі собі за це не подякував/ла?»

Дозволь першій думці з’явитися, навіть якщо вона здається незначною чи не такою вже й важливою.

2️⃣ Почни записувати думки, що зʼявлятимуться, починаючи зі слів «Я визнаю, що я…». Запиши не менше 5-7 думок.

Наприклад:
💭 «Я визнаю, що я справляюся зараз у складних умовах»;
💭 «Я визнаю, що сьогодні зробив/ла важливий крок, хоч це було і важко»;
💭 «Я визнаю, що навчив/лася нового».
💭 «Я визнаю, що продовжую жити, навіть коли страшно».
💭 «Я визнаю, що я стараюся, - і це вже дуже багато».

Намагайся оцінювати величину цих зусиль. Усе є важливим, що зʼявляється.

3️⃣ Далі визначи кілька твоїх успіхів за останній час:
💬 «Мені вдалося…».

Навіть якщо це зовсім не просто, серед цих варіантів можуть бути:
🔹 виспатися;
🔹 бути щирим/ою в складній ситуації;
🔹 окреслити нарешті свій кордон;
🔹 зробити паузу замість зриву;
🔹 подбати про когось;
🔹 піти на побачення із собою.

4️⃣ Переглядаючи записи, спитай себе:

❓ Що з моїх сьогоднішніх зусиль я хочу повторювати частіше?
❓ Що підтримало мене рухатися далі?
❓ Як я можу подякувати собі за цей шлях?

5️⃣ На завершення практики поклади руку на груди або в зоні сонячного сплетіння.
Промов до себе:

💚 «Я визнаю себе, свої зусилля та успіхи. Я вдячний/а собі, що можу це помітити. Я вартий/а визнання від себе та інших».

🌱 Навіть у темні часи важливо звертати увагу на власні зусилля, а не тільки результат. Це дозволяє мати ґрунт під ногами і рухатися далі. Пишатися собою і хвалити себе - не соромно, це частина здорової самооцінки.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

⛵️ Притча про надію

#з_джерел_мудрості #притча

🛳️ Прийшов якось моряк до мудреця і каже:

⁃ Пропаду, напевно. У таку сильну бурю востаннє потрапили - не приведи Господь! Ледве живий залишився. Порадь мені, бо ти все знаєш: як мені живим залишитися до старості?

Мудрець дослухав уважно і відповів:

⁃ Що ж, це можливо. Ось тобі глечик. Бережи його надійно. З ним ти точно не пропадеш.

Плаває моряк рік-другий. Шторми все такі ж суворі, або навіть суворіші, але переносить він їх краще. І нічого - живе.

"Що ж це за глечик такий, що він від біди мене оберігає?", - думає він.

Відкрутив він пробку і заглянув всередину. А в глечику нічого немає - порожньо. "От тобі й маєш - здивувався моряк. - Що ж мудрець мені голову морочить?»

Прийшли вони в порт, де цей мудрець жив, і моряк одразу вирушив до нього.

⁃ Що ж ти, мудрець, мені порожній глечик дав? Там же нічого немає.
⁃ Як це немає? - запитав мудрець.
⁃ Отак, дивись-но сам.

Заглянув мудрець у глечик і каже:

⁃ Еее, погано ти дивишся, хлопче. Там є одна річ. Надією вона зветься.

❓А про що твоя надія?
❓Що може бути тим «глечиком», який буде надійно берегти її й нагадувати про неї в буремні часи?

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень.

***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.

✴️ Довіряй своїм рішенням.

✴️ Ти можеш брати стільки часу для прийняття рішень, скільки тобі потрібно.

✴️ Лише ти знаєш, яким має бути твій шлях.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі

🌱 Травмачутливість у культурних подіях: чому це важливо і як підготуватися?

📨 #нам_пишуть:«Нещодавно була на виставі «Енеїда» та дуже вразилася, коли в одній зі сцен була використана народна пісня «Пливе кача» (вона зазвичай супроводжує поховання наших героїв). Я розгубилася, бо побачила реакції людей навколо: хтось вийшов з залу, хтось почав сильно плакати, і я теж згадала похорон свого друга… Чи нормально без попередження використовувати такі елементи в культурних заходах? Якось було не по собі, відчувалося, ніби ми захоплені зненацька…»

🎨 Мистецтво є сильним психічним стимулом, що активізує не тільки думки, а передовсім тілесну та емоційну памʼять. Споглядання творів мистецтва може раптово активувати сумні спогади, перевантажити нервову систему й повернути до болю, який ми ще не встигли чи не мали можливості прожити. Через необізнаність часто такі реакції можуть називати «надмірною чутливістю», але саме так непрогнозовано працює наша памʼять та психіка в умовах війни.

🎭 Театр задуманий як місце, де глядачі спільно проживають з героями сильні почуття.
Це природна і важлива частина мистецтва - торкатися болючого, глибокого, інколи важкого.
Саме тому творці часто використовують символічні твори з потужним змістом - як-от пісню «Пливе кача», яка стала траурним маркером і частиною колективної памяті війни.

❗️Але глядач/ка, який/а сидить в залі під час вистави, може потрапити в пастку. «Енеїда» - це бурлескно-травестійна поема, яка вже давно сприймається як легкий гумористичний твір (хоч і з глибоким змістом).
І почути траурну пісню, що асоціюється з похованням загиблих військових, у такому контексті,
має дуже високу ймовірність ретравматизації. Особливо для тих людей, які недавно втрачали близьких, прощалися з друзями чи рідними, мають активний ПТСР, або ще не вийшли із етапу гострого горювання.

За таких умов можливе миттєве різке повернення в іншу реальність - у день прощання, отримання сумних звісток тощо.

Нервова система не встигає підготуватися, переживання може повністю захопити людину і перевантажити емоційно. Саме так працює травматична памʼять, яка не підпорядковується логіці. Техніки самодопомоги дозволять стабілізуватися в такому стані.

➡️ Але ми маємо враховувати можливі реакції людей, що проживають війну, та використовувати травмачутливий підхід.

🟢 У світі існує практика попереджень про потенційно тригерні матеріали.

Це не цензура і не «заборона мистецтва», а турбота про психологічну безпеку людини, яка має право знати, що її може очікувати. У багатьох країнах, особливо під час воєнних або поствоєнних періодів, творці використовують дисклеймери:

🔘 «Твір містить сцени насильства»,
🔘 «У творі використовуються траурні пісні, що можуть бути тригером для тих, хто горює»,
🔘 «У творі є сцени, що мають відсилати до російсько-української війни»;
🔘 «Деякі сцени можуть викликати сильні емоційні реакції»;
🔘 «У романі головний герой - росіянин» тощо.

Поінформована людина, у свою чергу, може:
- обрати, чи готова вона йти на таку виставу чи кіно;
- запрошувати з собою близьких, які горюють;
- сісти ближче до виходу,
- налаштуватись на інтенсивний досвід.

Це допомагає уникнути раптового болю тим, для кого тема війни - не просто частина художнього дійства, а особиста травма. Оскільки майже кожну сімʼю торкнулася війна, то потенційна ретравматизація може зачепити багатьох.

❗️ Саме тому попередження важливі. Зовсім не для того, щоб уникати болю,
а щоб не кидати людину в нього зненацька. Бо кожен і кожна з нас мають право на вибір. А також на те, щоб до наших переживань ставилися бережно та з повагою.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі