💪🏻 Одне зусилля на день
📩 #нам_пишуть: «У мене часто виходить так: добре усвідомлюю, у чому причина проблеми, розумію, що треба робити. Складаю детальний план, а ось коли справа доходить до виконання, то стає прямо важко і я все кидаю. От і що робити?»
🧩 Таке часто трапляється. Особливо, коли ми одного разу прокинулись і рішуче так собі промовили: «Усе. Сьогодні я точно маю взятись за себе і нарешті зробити те, що так давно планував/ла».
Зібрали докупи усі свої усвідомлення, накидали по усіх сферах життя план на 125 пунктів, і нумо це все впроваджувати одночасно з першого дня.
➡️ Як результат - наша психіка і організм в шоці. На додаток до хронічного стресу, ще й додатковий - впоратися з усією тою навалою пунктів, що старанно для себе прописав/ла.
☝️ Більше того, маємо памʼятати, що те, як було влаштоване наше життя певний час, - для чогось було потрібно. Це персональні способи адаптації під обставини сьогодення.
⭕️ Так, не все з цього є корисним, але ці способи підтримують певні внутрішні баланси і є нам добре знайомими і зрозумілими. А ось нове, що ми самі собі пропонуємо, є невідомим і тривожним, хоч і виглядає привабливим. Тому для нашої психіки це може здатись небезпечним і вона буде прагнути повернути все на свої місця свідомими і несвідомими способами. Це те, що ми називаємо спротивом. У кожного є про це своя персональна історія.
❓І що тоді робити? Як втілювати в життя свої геніальні плани?
1️⃣ Точно починати втілювати, але не все одночасно.
2️⃣ Зроби план на місяць не на «125 пунктів», а всього на 3-4 пункти (по 1 в кожній сфері свого життя).
3️⃣ Домовся із собою про правило «Не більше одного зусилля на день». Так, щоб без насилля над собою, різких рухів і ривків.
4️⃣ Протягом тижня обирай тільки один якийсь пункт і роби по одній дії в день.
👉 Наприклад, ти запланував/ла додати собі фізичні навантаження. Не треба одразу почати бігти по 10 км на день. Почни з того, щоб або просто швидко ходити, або пробігти повільно і не 10, а 1-2-3 км. Це вже буде помічним.
Таким зусиллям може бути:
✔️ не зʼїсти другу цукерку на день;
✔️ або зменшити кількість цигарок на день, якщо ти прагнеш позбутись шкідливої звички;
✔️ прочитати 1-2 сторінки книги на день, а не проковтнути її цілком тощо.
❗️Це має бути одне посильне і достатньо приємне тобі зусилля. Згодом ти помітиш, як виконуєш все більше і більше.
🧁 І обовʼязково заплануй якусь винагороду для своєї внутрішньої дитинки за те, що хоч і маленькими кроками, але все ж таки рухається в сторону бажаного і корисного для тебе.
Отже, спробуймо😉?
Що буде цим одним твоїм зусиллям сьогодні?
☘️ Психолог на звʼязку
📩 #нам_пишуть: «У мене часто виходить так: добре усвідомлюю, у чому причина проблеми, розумію, що треба робити. Складаю детальний план, а ось коли справа доходить до виконання, то стає прямо важко і я все кидаю. От і що робити?»
🧩 Таке часто трапляється. Особливо, коли ми одного разу прокинулись і рішуче так собі промовили: «Усе. Сьогодні я точно маю взятись за себе і нарешті зробити те, що так давно планував/ла».
Зібрали докупи усі свої усвідомлення, накидали по усіх сферах життя план на 125 пунктів, і нумо це все впроваджувати одночасно з першого дня.
➡️ Як результат - наша психіка і організм в шоці. На додаток до хронічного стресу, ще й додатковий - впоратися з усією тою навалою пунктів, що старанно для себе прописав/ла.
☝️ Більше того, маємо памʼятати, що те, як було влаштоване наше життя певний час, - для чогось було потрібно. Це персональні способи адаптації під обставини сьогодення.
⭕️ Так, не все з цього є корисним, але ці способи підтримують певні внутрішні баланси і є нам добре знайомими і зрозумілими. А ось нове, що ми самі собі пропонуємо, є невідомим і тривожним, хоч і виглядає привабливим. Тому для нашої психіки це може здатись небезпечним і вона буде прагнути повернути все на свої місця свідомими і несвідомими способами. Це те, що ми називаємо спротивом. У кожного є про це своя персональна історія.
❓І що тоді робити? Як втілювати в життя свої геніальні плани?
1️⃣ Точно починати втілювати, але не все одночасно.
2️⃣ Зроби план на місяць не на «125 пунктів», а всього на 3-4 пункти (по 1 в кожній сфері свого життя).
3️⃣ Домовся із собою про правило «Не більше одного зусилля на день». Так, щоб без насилля над собою, різких рухів і ривків.
4️⃣ Протягом тижня обирай тільки один якийсь пункт і роби по одній дії в день.
👉 Наприклад, ти запланував/ла додати собі фізичні навантаження. Не треба одразу почати бігти по 10 км на день. Почни з того, щоб або просто швидко ходити, або пробігти повільно і не 10, а 1-2-3 км. Це вже буде помічним.
Таким зусиллям може бути:
✔️ не зʼїсти другу цукерку на день;
✔️ або зменшити кількість цигарок на день, якщо ти прагнеш позбутись шкідливої звички;
✔️ прочитати 1-2 сторінки книги на день, а не проковтнути її цілком тощо.
❗️Це має бути одне посильне і достатньо приємне тобі зусилля. Згодом ти помітиш, як виконуєш все більше і більше.
🧁 І обовʼязково заплануй якусь винагороду для своєї внутрішньої дитинки за те, що хоч і маленькими кроками, але все ж таки рухається в сторону бажаного і корисного для тебе.
Отже, спробуймо😉?
Що буде цим одним твоїм зусиллям сьогодні?
☘️ Психолог на звʼязку
⚔️ 4 вороги самоспівчуття, що шкодять людині
📨 #нам_пишуть: «Останнім часом у багато проблем - і робота, і сім‘я, почуваюся невдахою. Друзі намагаються підтримати, співчувають, але мені складно їм повірити. Не хочу себе жаліти. І далі жити в постійній напрузі складно. Таке відчуття, що ще більше навантажую і не можу зупинитися. Де та межа між хорошим ставленням до себе і жалощами, жаліннями?»
Розповідаючи про самоспівчуття, психологи часто зустрічають скептичні думки про цей метод. Найбільш поширена: розвиток більшої чутливості до себе може негативно вплинути на тебе у майбутньому.
Часто такі думки пов’язані зі страхом людей плисти течією і не впливати на свою долю, втратити здатність бути стійкими перед викликами чи страхом спробувати новий спосіб стосунку до себе. Але самоспівчуття не сповідує ідею слабкості людини, воно акцентує увагу на інших концептах.
Щоб зрозуміти це, звернімо увагу на чотирьох «близьких ворогів самоспівчуття» (визначення Тіма Дезмонда) та спробуймо знайти відмінності між ними та самоспівчуттям:
1️⃣ Самоіндульгенція.
Самоспівчуття - це не суцільна безкарна вседозволеність та уникання відповідальності за свої дії. Добре ставлення до себе дозволяє себе пробачати, визнавати труднощі і страждання, але це точно не спосіб виправдовувати пряму шкоду іншим (і собі теж).
2️⃣ Жалість до себе.
Вважається, що самоспівчуття відрізняється від жалю до себе, оскільки ті, хто жаліє себе, втрачають відчуття загальної людяності і надмірно занурюються в почуття, досвід, думки. Метафорично жалість до себе - це коли ми дивимося в трубу і бачимо лише частину горизонту (лише власні страждання), ігноруючи все інше навколо. Самоспівчуття ставиться до власних страждань усвідомлено, не перебільшуючи їх, але визнаючи без осуду, як факт реальності. Це пов’язує ці страждання з шляхом, через який проходять різні люди, тому цей досвід є загальнолюдським.
3️⃣ Пасивність.
Співчуття до себе призводить до дій. Якщо твій собака захворів, ми не просто співчуваємо йому, ми його лікуємо. Поширена думка, що самоспівчуття дозволяє ясно бачити свої недоліки без необхідності захищатися.
Самоспівчуття - це спокій, а не байдужість або пасивність; мова йде про розуміння недоліків, а не про коаліцію з ними. Окрім того, співчуття до себе означає бажання здоров'я та добробуту для себе, а не стагнації. Саме тому співчуття до себе стимулює наш ріст.
Самоспівчуття звертається до головного питання самовдосконалення: як протистояти недолікам, не будучи паралізованим/ою руйнівною самокритикою, з однієї сторони, або захисним (і часто не менш руйнівним!) самовдосконаленням - з іншої? Самоспівчуття може бути одним з рішень цієї дилеми.
4️⃣ Егоїзм.
Егоїзм в злоякісному проявленні є добром тільки для себе. Це не самоспівчуття. Якщо в егоїзмі інші лишаються непомітними і утворюється прірва між нами, то у співчутті до себе ми об’єднуємося у складних моментах, і це допомагає нам жити далі.
❗️ Були проведені дослідження, які довели, що справжнє самоспівчуття не гальмує людину, а навпаки - мотивує на поліпшення ситуації. Самоспівчуття унікальне тим, що дає безпечний та неупереджений контекст, щоб протидіяти негативним концептам самого себе.
На відміну від інших підходів, які схильні негативно впливати на особистісний ріст, заохочуючи завищення самооцінки, а не її реалістичність, результати цих досліджень показують, що співчуття - більш ефективний метод мотивації до змін.
🍀 Психолог на зв’язку
📨 #нам_пишуть: «Останнім часом у багато проблем - і робота, і сім‘я, почуваюся невдахою. Друзі намагаються підтримати, співчувають, але мені складно їм повірити. Не хочу себе жаліти. І далі жити в постійній напрузі складно. Таке відчуття, що ще більше навантажую і не можу зупинитися. Де та межа між хорошим ставленням до себе і жалощами, жаліннями?»
Розповідаючи про самоспівчуття, психологи часто зустрічають скептичні думки про цей метод. Найбільш поширена: розвиток більшої чутливості до себе може негативно вплинути на тебе у майбутньому.
Часто такі думки пов’язані зі страхом людей плисти течією і не впливати на свою долю, втратити здатність бути стійкими перед викликами чи страхом спробувати новий спосіб стосунку до себе. Але самоспівчуття не сповідує ідею слабкості людини, воно акцентує увагу на інших концептах.
Щоб зрозуміти це, звернімо увагу на чотирьох «близьких ворогів самоспівчуття» (визначення Тіма Дезмонда) та спробуймо знайти відмінності між ними та самоспівчуттям:
1️⃣ Самоіндульгенція.
Самоспівчуття - це не суцільна безкарна вседозволеність та уникання відповідальності за свої дії. Добре ставлення до себе дозволяє себе пробачати, визнавати труднощі і страждання, але це точно не спосіб виправдовувати пряму шкоду іншим (і собі теж).
2️⃣ Жалість до себе.
Вважається, що самоспівчуття відрізняється від жалю до себе, оскільки ті, хто жаліє себе, втрачають відчуття загальної людяності і надмірно занурюються в почуття, досвід, думки. Метафорично жалість до себе - це коли ми дивимося в трубу і бачимо лише частину горизонту (лише власні страждання), ігноруючи все інше навколо. Самоспівчуття ставиться до власних страждань усвідомлено, не перебільшуючи їх, але визнаючи без осуду, як факт реальності. Це пов’язує ці страждання з шляхом, через який проходять різні люди, тому цей досвід є загальнолюдським.
3️⃣ Пасивність.
Співчуття до себе призводить до дій. Якщо твій собака захворів, ми не просто співчуваємо йому, ми його лікуємо. Поширена думка, що самоспівчуття дозволяє ясно бачити свої недоліки без необхідності захищатися.
Самоспівчуття - це спокій, а не байдужість або пасивність; мова йде про розуміння недоліків, а не про коаліцію з ними. Окрім того, співчуття до себе означає бажання здоров'я та добробуту для себе, а не стагнації. Саме тому співчуття до себе стимулює наш ріст.
Самоспівчуття звертається до головного питання самовдосконалення: як протистояти недолікам, не будучи паралізованим/ою руйнівною самокритикою, з однієї сторони, або захисним (і часто не менш руйнівним!) самовдосконаленням - з іншої? Самоспівчуття може бути одним з рішень цієї дилеми.
4️⃣ Егоїзм.
Егоїзм в злоякісному проявленні є добром тільки для себе. Це не самоспівчуття. Якщо в егоїзмі інші лишаються непомітними і утворюється прірва між нами, то у співчутті до себе ми об’єднуємося у складних моментах, і це допомагає нам жити далі.
❗️ Були проведені дослідження, які довели, що справжнє самоспівчуття не гальмує людину, а навпаки - мотивує на поліпшення ситуації. Самоспівчуття унікальне тим, що дає безпечний та неупереджений контекст, щоб протидіяти негативним концептам самого себе.
На відміну від інших підходів, які схильні негативно впливати на особистісний ріст, заохочуючи завищення самооцінки, а не її реалістичність, результати цих досліджень показують, що співчуття - більш ефективний метод мотивації до змін.
🍀 Психолог на зв’язку
🌱 Рухатися разом зі своїми цінностями
📩 #нам_пишуть: «Що таке цінності простими словами і як їх визначити?»
Цікаве запитання. А, дійсно, що ж це таке - наші цінності? Що стоїть за ними? Де вони живуть і як їх визначити?
Спробуймо розібратися разом👇:
💫 «Цінність» - корінь слова «цін», похідні слова - ціна, цінувати, цінний. Тобто це щось, що є вагомим, значимим для мене в момент часу.
Цінності є своєрідними «маячками» в русі життя і вони є відповіддю на запитання:
❓Що я насправді ціную в своєму житті зараз?
❓Наскільки це є важливим для мене?
❓Що привносить у моє життя зараз і може привнести в далекій перспективі?
🔆 Відповіддю, наприклад, може бути: стосунки, чесність, розвиток, час наодинці із собою, свобода, подорожі, відкриття чогось нового, рух та інші.
Якщо важко підібрати своє слово, яке б влучно називало твою цінність, у пості завтра ми поділимося вправою, яка допоможе тобі в цьому.
➡️ Коли я знаю, що є найважливішим в моєму житті на цей момент і проживаю це: ставлюся серйозно до того, зрощую, доглядаю, захищаю
⬇️
Я набагато швидше можу приймати щоденні рішення.
Наприклад, якщо мені пропонують якусь вигідну, але сумнівну пропозицію із «подвійним дном», або непрозорими умовами, а у мене цінністю є «чесність» і «справедливість» - я не буду відчувати душевних страждань в тому, чи брати участь в ній чи ні.
🟠 Також наші цінності вказують нам на те, якою людиною я хочу бути, як я хочу ставитися до себе, до інших і до світу навколо себе. Як я хочу діяти в своєму житті так, щоб я почувався/лася добре при цьому.
Є певна різниця між цілями і цінностями:
🎯 Цілі - це те, чого ти бажаєш досягти, а цінності - це те, як саме ти хочеш це досягти і якою людиною при цьому ти хочеш бути.
Цілі можуть співвідноситися з цінностями, але можуть і не співвідноситися (наприклад, ти можеш досягати цілі, яка не є у межах твоїх цінностей).
Важливо час від часу ставити собі запитання:
❓Чи мої цілі співвідносяться із моїми цінностями? Чи ні?
⭕️ Деякі з цілей можуть залишатися недосяжними деякий час, але ми можемо продовжувати жити згідно зі своїми цінностями: залишатися доброю, турботливою і підтримуючою людиною, і діяти разом із тим, що цінуємо. А це означає, що попри все ми можемо впливати на рух свого життя в той мірі, у якій можемо.
І це надає певний спокій і енергію робити наступний крок.
Тому корисним є звірятися час від часу із собою і ставити собі запитання:
❓Чи мої дії підтримують мої цінності?
Памʼятай, що навіть у найважчі часи ти можеш робити невеличкі кроки, щоб жити згідно із собою, із тим, що є важливим для тебе.
☘️ Психолог на зв’язку
📩 #нам_пишуть: «Що таке цінності простими словами і як їх визначити?»
Цікаве запитання. А, дійсно, що ж це таке - наші цінності? Що стоїть за ними? Де вони живуть і як їх визначити?
Спробуймо розібратися разом👇:
💫 «Цінність» - корінь слова «цін», похідні слова - ціна, цінувати, цінний. Тобто це щось, що є вагомим, значимим для мене в момент часу.
Цінності є своєрідними «маячками» в русі життя і вони є відповіддю на запитання:
❓Що я насправді ціную в своєму житті зараз?
❓Наскільки це є важливим для мене?
❓Що привносить у моє життя зараз і може привнести в далекій перспективі?
🔆 Відповіддю, наприклад, може бути: стосунки, чесність, розвиток, час наодинці із собою, свобода, подорожі, відкриття чогось нового, рух та інші.
Якщо важко підібрати своє слово, яке б влучно називало твою цінність, у пості завтра ми поділимося вправою, яка допоможе тобі в цьому.
➡️ Коли я знаю, що є найважливішим в моєму житті на цей момент і проживаю це: ставлюся серйозно до того, зрощую, доглядаю, захищаю
⬇️
Я набагато швидше можу приймати щоденні рішення.
Наприклад, якщо мені пропонують якусь вигідну, але сумнівну пропозицію із «подвійним дном», або непрозорими умовами, а у мене цінністю є «чесність» і «справедливість» - я не буду відчувати душевних страждань в тому, чи брати участь в ній чи ні.
🟠 Також наші цінності вказують нам на те, якою людиною я хочу бути, як я хочу ставитися до себе, до інших і до світу навколо себе. Як я хочу діяти в своєму житті так, щоб я почувався/лася добре при цьому.
Є певна різниця між цілями і цінностями:
🎯 Цілі - це те, чого ти бажаєш досягти, а цінності - це те, як саме ти хочеш це досягти і якою людиною при цьому ти хочеш бути.
Цілі можуть співвідноситися з цінностями, але можуть і не співвідноситися (наприклад, ти можеш досягати цілі, яка не є у межах твоїх цінностей).
Важливо час від часу ставити собі запитання:
❓Чи мої цілі співвідносяться із моїми цінностями? Чи ні?
⭕️ Деякі з цілей можуть залишатися недосяжними деякий час, але ми можемо продовжувати жити згідно зі своїми цінностями: залишатися доброю, турботливою і підтримуючою людиною, і діяти разом із тим, що цінуємо. А це означає, що попри все ми можемо впливати на рух свого життя в той мірі, у якій можемо.
І це надає певний спокій і енергію робити наступний крок.
Тому корисним є звірятися час від часу із собою і ставити собі запитання:
❓Чи мої дії підтримують мої цінності?
Памʼятай, що навіть у найважчі часи ти можеш робити невеличкі кроки, щоб жити згідно із собою, із тим, що є важливим для тебе.
☘️ Психолог на зв’язку
😵💫 Прокрастинація: що це і як бути?
📩 #нам_пишуть: «Останні тижні геть не можу себе змусити щось робити, маю купу завдань, але не маю на них енергії: або перегортую стрічку fb, або відволікаюся на якісь дрібниці. Постійно все відтягую до дедлайну, а потім роблю з останніх сил в ніч перед датою Х. Як з цим бути?»
Навіть найбільш організовані та продуктивні люди серед нас стикаються з прокрастинацією - станом, коли звична результативність знижується, певні задачі саботуються, а плани відкладаються. Усе це супроводжується зазвичай неприємними почуттями, а саме соромом, провиною, відчуттям недолугості.
❗️ Перед тим, як заглиблюватися у психологічні аспекти цього явища, варто виключити фізіологічні. Прокрастинація як симптом може траплятися при дефіцитах вітаміну Д, феритину. Також прокрастинація може бути доброю сусідкою депресії, тривожних розладів, розладів адаптації.
Розібратися в цьому допоможе сімейний лікар чи психіатр.
➡️ Зазвичай прокрастинацію не розглядають як окреме явище, а більше як «симптом» чогось іншого: перфекціонізму, страху невдачі, хронічної втоми, відчуття меншовартості, зовнішньої напруги, прихованих конфліктів тощо.
Прокрастинація може бути і сигналом супротиву або протестом до того, що тобі не підходить, але що ти не помічаєш чи не можеш виокремити зі свого життя. Наприклад, завдання на роботі, яке тобі не підходить по цінностях, так може уникатися до останнього.
Якщо прокрастинація - це про тебе, спробуй провести дослідження:
❓ Коли ти повертаєшся до справ, які відкладаєш, на який образ, метафору схожа тобі ця діяльність? Про що це свідчить?
❓ Чи є щось неприємне, неприйнятне для тебе в тому, що ти постійно відкладаєш? Якщо так, що саме?
❓ Чи порушуються якісь твої цінності в цій діяльності? Якщо так, то які? І як би ти міг/могла б з цим екологічно обійтися для себе та інших?
❓ Чи дійсно ти хочеш робити те, що саботуєш? А чого тобі насправді хочеться?
❓Чи можеш ти дозволити взяти собі деякий час на відпочинок і зробити саме те, що принесе тобі задоволення? Спробуй це.
❓ Яким би могло бути підтримуюче повідомлення, що допомогло би на твоєму шляху?
Звісно, для досягнення своїх цілей ми прикладаємо певні зусилля. Але є різниця між зусиллями і насильством, примушуванням. Спробуй знайти для себе в цьому золоту середину: рухатися по запланованому маршруту у прийнятному для себе темпі, і не силувати себе жорстоко. Це дуже важливо, оскільки насильство точно не сприяє продуктивності.
🍀 Психолог на зв‘язку
📩 #нам_пишуть: «Останні тижні геть не можу себе змусити щось робити, маю купу завдань, але не маю на них енергії: або перегортую стрічку fb, або відволікаюся на якісь дрібниці. Постійно все відтягую до дедлайну, а потім роблю з останніх сил в ніч перед датою Х. Як з цим бути?»
Навіть найбільш організовані та продуктивні люди серед нас стикаються з прокрастинацією - станом, коли звична результативність знижується, певні задачі саботуються, а плани відкладаються. Усе це супроводжується зазвичай неприємними почуттями, а саме соромом, провиною, відчуттям недолугості.
❗️ Перед тим, як заглиблюватися у психологічні аспекти цього явища, варто виключити фізіологічні. Прокрастинація як симптом може траплятися при дефіцитах вітаміну Д, феритину. Також прокрастинація може бути доброю сусідкою депресії, тривожних розладів, розладів адаптації.
Розібратися в цьому допоможе сімейний лікар чи психіатр.
➡️ Зазвичай прокрастинацію не розглядають як окреме явище, а більше як «симптом» чогось іншого: перфекціонізму, страху невдачі, хронічної втоми, відчуття меншовартості, зовнішньої напруги, прихованих конфліктів тощо.
Прокрастинація може бути і сигналом супротиву або протестом до того, що тобі не підходить, але що ти не помічаєш чи не можеш виокремити зі свого життя. Наприклад, завдання на роботі, яке тобі не підходить по цінностях, так може уникатися до останнього.
Якщо прокрастинація - це про тебе, спробуй провести дослідження:
❓ Коли ти повертаєшся до справ, які відкладаєш, на який образ, метафору схожа тобі ця діяльність? Про що це свідчить?
❓ Чи є щось неприємне, неприйнятне для тебе в тому, що ти постійно відкладаєш? Якщо так, що саме?
❓ Чи порушуються якісь твої цінності в цій діяльності? Якщо так, то які? І як би ти міг/могла б з цим екологічно обійтися для себе та інших?
❓ Чи дійсно ти хочеш робити те, що саботуєш? А чого тобі насправді хочеться?
❓Чи можеш ти дозволити взяти собі деякий час на відпочинок і зробити саме те, що принесе тобі задоволення? Спробуй це.
❓ Яким би могло бути підтримуюче повідомлення, що допомогло би на твоєму шляху?
Звісно, для досягнення своїх цілей ми прикладаємо певні зусилля. Але є різниця між зусиллями і насильством, примушуванням. Спробуй знайти для себе в цьому золоту середину: рухатися по запланованому маршруту у прийнятному для себе темпі, і не силувати себе жорстоко. Це дуже важливо, оскільки насильство точно не сприяє продуктивності.
🍀 Психолог на зв‘язку
〰️ Кордони, які ми можемо встановлювати з людьми
📩 #нам_пишуть: «Я трохи гублюся, коли чую про встановлення кордонів. Що це таке? Які взагалі є кордони?»
Особистісні кордони - це актуальне питання, яке часто викликає резонанс у стосунках. Бо нам не дуже подобається, коли переходять наші межі дозволеного. І, звісно, поважати кордони інших теж важливо.
Ми вже писали про те, що таке кордони, та як про них сигналізувати і практикувати їх встановленням.
Втім, щоб краще зрозуміти це питання, пропонуємо розібратися, які ж взагалі є «зони особистих меж».
1️⃣ Емоційні
Це межі між прийнятними і неприйнятними для тебе темами для обговорення, ігнорування чи включеність у важливі для тебе емоції, можливість чи неможливість емоційного тиску.
💬 «Мені неприємно це чути».
💬 «Будь ласка, зверни увагу на мої почуття»
💬 «Я б хотів/ла припинити це обговорення».
2️⃣ Матеріальні
Це межі між власністю та твоїми речима, дозвіл та доступ до яких встановлюєш ти.
💬 «Я забороняю брати цю річ без мого дозволу».
💬 «Ти можеш не питати, коли тобі треба буде мій велосипед».
3️⃣ Ментальні
Це про свободу мати свої власні думки, цінності, переконання.
💬 «У нас різні думки, та я поважаю твою».
💬 «Мені близький підхід бути чуйним до колег, чи можемо ми так спілкуватися?»
4️⃣ Фізичні
Ці межі про близькість, тілесний контакт, поради та коментарі щодо зовнішності.
💬 «Мені не подобається, що ви обговорюєте зараз мою нову зачіску і смієтеся».
💬 «Я попрошу тебе питати дозволу, коли ти захочеш мене обняти».
5️⃣ Час / енергія
Це межі навколо часу, запізнень, послуг, волонтерства, дозволів.
💬 «Будь ласка, не запізнюйся на наші зустрічі більше 10 хвилин».
💬 «Я можу допомагати з цією справою 1 годину на тиждень».
💬 «Мені не підходить затримуватися після роботи».
*** При встановленні кордонів обов‘язково пам‘ятай про асертивність та почуття іншого!
🍀 Психолог на зв‘язку
📩 #нам_пишуть: «Я трохи гублюся, коли чую про встановлення кордонів. Що це таке? Які взагалі є кордони?»
Особистісні кордони - це актуальне питання, яке часто викликає резонанс у стосунках. Бо нам не дуже подобається, коли переходять наші межі дозволеного. І, звісно, поважати кордони інших теж важливо.
Ми вже писали про те, що таке кордони, та як про них сигналізувати і практикувати їх встановленням.
Втім, щоб краще зрозуміти це питання, пропонуємо розібратися, які ж взагалі є «зони особистих меж».
1️⃣ Емоційні
Це межі між прийнятними і неприйнятними для тебе темами для обговорення, ігнорування чи включеність у важливі для тебе емоції, можливість чи неможливість емоційного тиску.
💬 «Мені неприємно це чути».
💬 «Будь ласка, зверни увагу на мої почуття»
💬 «Я б хотів/ла припинити це обговорення».
2️⃣ Матеріальні
Це межі між власністю та твоїми речима, дозвіл та доступ до яких встановлюєш ти.
💬 «Я забороняю брати цю річ без мого дозволу».
💬 «Ти можеш не питати, коли тобі треба буде мій велосипед».
3️⃣ Ментальні
Це про свободу мати свої власні думки, цінності, переконання.
💬 «У нас різні думки, та я поважаю твою».
💬 «Мені близький підхід бути чуйним до колег, чи можемо ми так спілкуватися?»
4️⃣ Фізичні
Ці межі про близькість, тілесний контакт, поради та коментарі щодо зовнішності.
💬 «Мені не подобається, що ви обговорюєте зараз мою нову зачіску і смієтеся».
💬 «Я попрошу тебе питати дозволу, коли ти захочеш мене обняти».
5️⃣ Час / енергія
Це межі навколо часу, запізнень, послуг, волонтерства, дозволів.
💬 «Будь ласка, не запізнюйся на наші зустрічі більше 10 хвилин».
💬 «Я можу допомагати з цією справою 1 годину на тиждень».
💬 «Мені не підходить затримуватися після роботи».
*** При встановленні кордонів обов‘язково пам‘ятай про асертивність та почуття іншого!
🍀 Психолог на зв‘язку
🛣️ Шлях до великих змін - маленькими кроками: мінізвички
💌 #нам_пишуть: «Втратила роботу після переселення, а нову знайти важко. Вже кілька разів починала рухатися в сторону зміни професії - і далі перших занять на курсах не можу витримати, зриваюся. Як себе налаштувати на таку велику зміну в житті і перестати противитися змінам?»
📚 Популярні книжки з психології та саморозвитку закликають нас бути мотивованими, вольовими та сильними у власних змінах. Звісно, вони мають рацію, але незрозуміло, як прийти до цього стану, тим більше у хронічний стрес війни, що триває.
🧠 Наш мозок запрограмований чинити опір змінам і зберігати стабільність, саме тому стратегії «перебори себе», «візьми себе в руки» не дуже працюють. У ситуаціях нових пропозицій мозок тяжітиме до попередніх стратегій поведінки.
🆙 Мотивація, за визначенням Стівена Гайза, - це ненадійна стратегія, тому що вона потребує постійного підкріплення й великих витрат енергії і згасає в міру того, як поведінка стає звичкою.
➡️ Можливий вихід з цього замкнутого кола - стратегія мінізвичок. Це спосіб сфокусуватися на реальних діях на шляху до великих змін, а не втратити сили перед лякаючим шляхом.
❓ Що ж таке мінізвички?
Мінізвички - це зменшені копії великих звичок, які без надзусиль можна вписати у графік.
❗️Головна функція їх - змусити почати ДІЯТИ.
Тобто, маючи велику мету, корисним є розділити її на маленькі мінізвички, що будуть складати кроки до мети (згадай тут впертість та послідовність Форреста Гампа з однойменного фільму, який досягав своїх цілей). Наприклад, це може бути 15 хв читання на день професійної літератури, перегляд відео по курсах стабільно в певний час, відведення 30 хв на практику в будні тощо.
👣 Роблячи маленькі кроки щодня, ти можеш змінити звичний спосіб мислення, створити петлю позитивного підкріплення, зміцнити віру в себе і набути великих звичок.
💪 Сила волі, як і мотивація, також має певні обмеження. Щоб вона стабільно працювала:
🔸 завдання НЕ має бути надто складним, важким,
🔸 не повинне викликати негативних почуттів,
🔸 твій рівень енергії має бути достатнім.
🏁 Старт має бути легким і приємним, як і подальші кроки. Важливо не розбудити у мозку сили опору змінам.
❗️ Робити хоч щось краще, ніж не робити нічого. Робити трохи щодня набагато ефективніше, ніж викладатися сповна, але раз на місяць.
🟢 Можна почати із впровадження однієї мінізвички, на яку потрібно не більш як 10 -15 хв на день.
🟢 Через сім днів проаналізуй свої успіхи й настрій, і за результатами або відкалібруй впроваджувану звичку, або долучай ще одну. Якщо ти відчуваєш внутрішній опір, краще спрости завдання.
❗️ Головне - робити щось щодня.
🟢 Фіксуй результати, хвали себе за всі досягнення і не став планки дуже високо.
🫂 Успіхів у твоїх починаннях!
Завтра поділимося технікою маленьких кроків до великих змін.
🍀 Психолог на зв‘язку
💌 #нам_пишуть: «Втратила роботу після переселення, а нову знайти важко. Вже кілька разів починала рухатися в сторону зміни професії - і далі перших занять на курсах не можу витримати, зриваюся. Як себе налаштувати на таку велику зміну в житті і перестати противитися змінам?»
📚 Популярні книжки з психології та саморозвитку закликають нас бути мотивованими, вольовими та сильними у власних змінах. Звісно, вони мають рацію, але незрозуміло, як прийти до цього стану, тим більше у хронічний стрес війни, що триває.
🧠 Наш мозок запрограмований чинити опір змінам і зберігати стабільність, саме тому стратегії «перебори себе», «візьми себе в руки» не дуже працюють. У ситуаціях нових пропозицій мозок тяжітиме до попередніх стратегій поведінки.
🆙 Мотивація, за визначенням Стівена Гайза, - це ненадійна стратегія, тому що вона потребує постійного підкріплення й великих витрат енергії і згасає в міру того, як поведінка стає звичкою.
➡️ Можливий вихід з цього замкнутого кола - стратегія мінізвичок. Це спосіб сфокусуватися на реальних діях на шляху до великих змін, а не втратити сили перед лякаючим шляхом.
❓ Що ж таке мінізвички?
Мінізвички - це зменшені копії великих звичок, які без надзусиль можна вписати у графік.
❗️Головна функція їх - змусити почати ДІЯТИ.
Тобто, маючи велику мету, корисним є розділити її на маленькі мінізвички, що будуть складати кроки до мети (згадай тут впертість та послідовність Форреста Гампа з однойменного фільму, який досягав своїх цілей). Наприклад, це може бути 15 хв читання на день професійної літератури, перегляд відео по курсах стабільно в певний час, відведення 30 хв на практику в будні тощо.
👣 Роблячи маленькі кроки щодня, ти можеш змінити звичний спосіб мислення, створити петлю позитивного підкріплення, зміцнити віру в себе і набути великих звичок.
💪 Сила волі, як і мотивація, також має певні обмеження. Щоб вона стабільно працювала:
🔸 завдання НЕ має бути надто складним, важким,
🔸 не повинне викликати негативних почуттів,
🔸 твій рівень енергії має бути достатнім.
🏁 Старт має бути легким і приємним, як і подальші кроки. Важливо не розбудити у мозку сили опору змінам.
❗️ Робити хоч щось краще, ніж не робити нічого. Робити трохи щодня набагато ефективніше, ніж викладатися сповна, але раз на місяць.
🟢 Можна почати із впровадження однієї мінізвички, на яку потрібно не більш як 10 -15 хв на день.
🟢 Через сім днів проаналізуй свої успіхи й настрій, і за результатами або відкалібруй впроваджувану звичку, або долучай ще одну. Якщо ти відчуваєш внутрішній опір, краще спрости завдання.
❗️ Головне - робити щось щодня.
🟢 Фіксуй результати, хвали себе за всі досягнення і не став планки дуже високо.
🫂 Успіхів у твоїх починаннях!
Завтра поділимося технікою маленьких кроків до великих змін.
🍀 Психолог на зв‘язку
🌳 Що значить «опора на себе»?
📨 #нам_пишуть: «Не зовсім розумію, як це - «опиратися на себе»? Що сюди входить, як знайти ці внутрішні опори в собі, з чого почати?»
Ми вже писали про зовнішні і внутрішні опори, які можемо знаходити в житті. Внутрішні опори варто розвивати перш за все, оскільки вони задають фундамент, яка доповнюється зовнішніми опорами.
Разом з тим, іноді дійсно складно зрозуміти, з чого складається «опора на себе». На нашу думку, вона включає такі елементи:
🌱 Власні життєві цінності
Цінності є життєвими орієнтирами, спираючись на які, ми приймаємо рішення та робимо вибори. Спробуй визначити їх або провести ревізію своїх цінностей.
🌱 Тілесні відчуття
Тіло найперше сигналізує про відчуття реальності навколо. Варто звертати увагу на тілесні реакції та інтегрувати цей досвід у власну загальну картину світу.
🌱 Емоційний інтелект
Це розвиток здатності розпізнавати та розрізняти власні емоції та переживання, довіряти їм, розуміти їх причини. Помічним буде вчитися знижувати інтенсивність емоцій, проживати їх без шкоди для себе та інших.
🌱 Навички та способи справлятися зі складними емоціями
Серед купи вправ і технік точно варто розуміти, що працює саме для тебе і є помічним. Ми можемо спостерігати, які маємо стратегії встановлювати контакти, планувати, вчитися, працювати тощо, і які саме найбільш оптимальні для вас. Збери собі в скарбничку, що помічне для тебе.
🌱 Життєвий баланс
Гармонія життєвих сфер та прагнення балансу - один із шляхів до зміцнення ментального здоров‘я. Пропонуємо перевірити твою актуальну балансну модель.
🌱 Адекватна зона відповідальності
Розуміння, що ми дійсно можемо контролювати і за що ми є відповідальними, а що не можемо контролювати і за що не несемо відповідальність. Розділяти ці речі дуже допомагає нам берегти власні ресурси.
🌱 Власні кордони
Виставлення кордонів та їх збереження, а разом з тим і повага кордонів інших - ще один важливий інструмент для побудови опори на себе. Усвідомлюючи власні кордони, ми можемо мінімізувати неприємні контакти з людьми та збільшити ті, що нас підтримають та допомагають справлятися з життєвими викликами.
🟢 Здатність знаходити «опору на себе» і практикувати її допоможе почуватися більш впевнено та щасливо. З неї варто починати свою резильєнтність.
🍀 Психолог на зв‘язку
📨 #нам_пишуть: «Не зовсім розумію, як це - «опиратися на себе»? Що сюди входить, як знайти ці внутрішні опори в собі, з чого почати?»
Ми вже писали про зовнішні і внутрішні опори, які можемо знаходити в житті. Внутрішні опори варто розвивати перш за все, оскільки вони задають фундамент, яка доповнюється зовнішніми опорами.
Разом з тим, іноді дійсно складно зрозуміти, з чого складається «опора на себе». На нашу думку, вона включає такі елементи:
🌱 Власні життєві цінності
Цінності є життєвими орієнтирами, спираючись на які, ми приймаємо рішення та робимо вибори. Спробуй визначити їх або провести ревізію своїх цінностей.
🌱 Тілесні відчуття
Тіло найперше сигналізує про відчуття реальності навколо. Варто звертати увагу на тілесні реакції та інтегрувати цей досвід у власну загальну картину світу.
🌱 Емоційний інтелект
Це розвиток здатності розпізнавати та розрізняти власні емоції та переживання, довіряти їм, розуміти їх причини. Помічним буде вчитися знижувати інтенсивність емоцій, проживати їх без шкоди для себе та інших.
🌱 Навички та способи справлятися зі складними емоціями
Серед купи вправ і технік точно варто розуміти, що працює саме для тебе і є помічним. Ми можемо спостерігати, які маємо стратегії встановлювати контакти, планувати, вчитися, працювати тощо, і які саме найбільш оптимальні для вас. Збери собі в скарбничку, що помічне для тебе.
🌱 Життєвий баланс
Гармонія життєвих сфер та прагнення балансу - один із шляхів до зміцнення ментального здоров‘я. Пропонуємо перевірити твою актуальну балансну модель.
🌱 Адекватна зона відповідальності
Розуміння, що ми дійсно можемо контролювати і за що ми є відповідальними, а що не можемо контролювати і за що не несемо відповідальність. Розділяти ці речі дуже допомагає нам берегти власні ресурси.
🌱 Власні кордони
Виставлення кордонів та їх збереження, а разом з тим і повага кордонів інших - ще один важливий інструмент для побудови опори на себе. Усвідомлюючи власні кордони, ми можемо мінімізувати неприємні контакти з людьми та збільшити ті, що нас підтримають та допомагають справлятися з життєвими викликами.
🟢 Здатність знаходити «опору на себе» і практикувати її допоможе почуватися більш впевнено та щасливо. З неї варто починати свою резильєнтність.
🍀 Психолог на зв‘язку
🏠 «Сумую за домом»
💌 #нам_пишуть: «Вже майже два роки, як я змушена була переїхати через війну, і ніби потроху облаштувалася з дітьми на новому місці, вчу мову, маю знайомих, але все одно дуже часто сумую за своїм рідним домом, який вже, на жаль, зруйнували росіяни. Як у цьому собі допомогти?»
Навіть коли ми виростаємо, пам‘ять про дім дитинства залишається з нами довго. Тим більше, якщо через війну ми втрачаємо свій дім. Це дуже несправедливо, що ворог забирає в нас таке цінне та важливе. З досвідом втрат ми дуже вразливі, і сумувати про своє минуле - це абсолютно нормально, це ще один важливий крок до проживання втрати.
💭 Ренос Пападопулус, британський психотерапевт та клінічний психолог, виділяє три категорії домівок, з якими пов‘язані внутрішньо переміщені особи чи біженці:
🏠 рідна домівка (фактичне місце народження або місце колишнього проживання);
🏠 нинішні «домівки», у яких люди мешкають зараз або тимчасово перебувають на шляху до релокації та ймовірного переселення;
🏠 бажані та ідеалізовані образи домівок, у яких би хотілося бути.
➡️ До всіх цих домівок ми можемо ставитися по-різному. Ми можемо сумувати за своїм втраченим домом, і разом з тим іти в мріях до нашого уявного бажаного та і далі робити своє житло комфортним для себе, додавати елементи, які роблять зараз мій дім - саме моїм, таким, як я хочу і уявляю його.
▫️ Разом з сумом за рідною домівкою ми можемо сумувати і за людьми, які в нас там були. Якщо є можливість і бажання підтримувати контакти з людьми, дотичними до ваших спогадів, то пробуйте їх відновити і побути в цьому разом. Якщо ж ні - то спільноти у нових місцях дуже помічні, пробуйте спиратися на людей навколо і стосунки, які будуєте з ними.
▫️ Традиції та ритуали теж дуже підтримують на новому місці, можна спробувати мати подібні ритуали, але вже на новому місці, що дасть прорости попередньому досвіду у нинішньому житті.
▫️ Парадоксально, як наші спогади можуть відносити нас в минуле. Ми можемо туди повертатися і горювати про втрату. Разом з тим, важливо помічати, що з нами відбувається тут і зараз, як ви облаштовуєте свій новий (чи вже навіть звичний) дім.
❓ Що з вдячністю до попереднього дому ти можеш перенести у свій досвід зараз: контакти, традиції, ритуали, деталі тощо?
❓ Як ти можеш зараз зробити свій дім комфортнішим для себе? Можливо, привнести до нього щось з мрій чи бажань, які давно хотілось би, але раніше не будо можливості до цього?
🛤️ Ми можемо сумувати, і можемо пробувати рухатися далі.
Якщо ти покинув/ла через різні обставини свій дім, проговори з теплотою до себе: «Зараз мій дім там, де я є». Знайди потрібні слова підтримки, які ти можеш з ніжністю та щирістю промовити до себе.
І пробуй зробити для себе сьогодні щось хороше та приємне, що додасть тобі натхнення облаштовувати свою домівку далі, бо ти робиш це для себе та свого майбутнього 💚
❗️ Нагадуємо, ви можете звернутися за консультацією психолога, якщо відчуваєте потребу. Безкоштовно та конфіденційно.
🇵🇱🇺🇦Для українців, що знаходяться в Польщі - за покликанням.
🌏 🇺🇦 Для українців, що знаходяться в Україні та світі - за покликанням або ☎️ 093 700 22 20 (пн-пт, 9-18).
🍀 Психолог на зв‘язку
💌 #нам_пишуть: «Вже майже два роки, як я змушена була переїхати через війну, і ніби потроху облаштувалася з дітьми на новому місці, вчу мову, маю знайомих, але все одно дуже часто сумую за своїм рідним домом, який вже, на жаль, зруйнували росіяни. Як у цьому собі допомогти?»
Навіть коли ми виростаємо, пам‘ять про дім дитинства залишається з нами довго. Тим більше, якщо через війну ми втрачаємо свій дім. Це дуже несправедливо, що ворог забирає в нас таке цінне та важливе. З досвідом втрат ми дуже вразливі, і сумувати про своє минуле - це абсолютно нормально, це ще один важливий крок до проживання втрати.
💭 Ренос Пападопулус, британський психотерапевт та клінічний психолог, виділяє три категорії домівок, з якими пов‘язані внутрішньо переміщені особи чи біженці:
🏠 рідна домівка (фактичне місце народження або місце колишнього проживання);
🏠 нинішні «домівки», у яких люди мешкають зараз або тимчасово перебувають на шляху до релокації та ймовірного переселення;
🏠 бажані та ідеалізовані образи домівок, у яких би хотілося бути.
➡️ До всіх цих домівок ми можемо ставитися по-різному. Ми можемо сумувати за своїм втраченим домом, і разом з тим іти в мріях до нашого уявного бажаного та і далі робити своє житло комфортним для себе, додавати елементи, які роблять зараз мій дім - саме моїм, таким, як я хочу і уявляю його.
▫️ Разом з сумом за рідною домівкою ми можемо сумувати і за людьми, які в нас там були. Якщо є можливість і бажання підтримувати контакти з людьми, дотичними до ваших спогадів, то пробуйте їх відновити і побути в цьому разом. Якщо ж ні - то спільноти у нових місцях дуже помічні, пробуйте спиратися на людей навколо і стосунки, які будуєте з ними.
▫️ Традиції та ритуали теж дуже підтримують на новому місці, можна спробувати мати подібні ритуали, але вже на новому місці, що дасть прорости попередньому досвіду у нинішньому житті.
▫️ Парадоксально, як наші спогади можуть відносити нас в минуле. Ми можемо туди повертатися і горювати про втрату. Разом з тим, важливо помічати, що з нами відбувається тут і зараз, як ви облаштовуєте свій новий (чи вже навіть звичний) дім.
❓ Що з вдячністю до попереднього дому ти можеш перенести у свій досвід зараз: контакти, традиції, ритуали, деталі тощо?
❓ Як ти можеш зараз зробити свій дім комфортнішим для себе? Можливо, привнести до нього щось з мрій чи бажань, які давно хотілось би, але раніше не будо можливості до цього?
🛤️ Ми можемо сумувати, і можемо пробувати рухатися далі.
Якщо ти покинув/ла через різні обставини свій дім, проговори з теплотою до себе: «Зараз мій дім там, де я є». Знайди потрібні слова підтримки, які ти можеш з ніжністю та щирістю промовити до себе.
І пробуй зробити для себе сьогодні щось хороше та приємне, що додасть тобі натхнення облаштовувати свою домівку далі, бо ти робиш це для себе та свого майбутнього 💚
❗️ Нагадуємо, ви можете звернутися за консультацією психолога, якщо відчуваєте потребу. Безкоштовно та конфіденційно.
🇵🇱🇺🇦Для українців, що знаходяться в Польщі - за покликанням.
🌏 🇺🇦 Для українців, що знаходяться в Україні та світі - за покликанням або ☎️ 093 700 22 20 (пн-пт, 9-18).
🍀 Психолог на зв‘язку
❇️ «Не опускати руки»: як підтримати себе у важкі часи
📩 #нам_пишуть: «У моєму житті чорна смуга. Останні місяці зі мною постійно трапляється щось погане. Почуваюся пригнічено, нічого не можу зробити з поганим настроєм. Як себе налаштувати, щоб не опускати руки?»
Шкода, але буває, що неприємні чи травмуючі події трапляються в нашому житті підряд. Пропонуємо зосередитися на способах покращити свій стан у такі часи:
✳️ Будь-які труднощі чи неприємні події не будуть тривати вічно. Варто пробувати проживати їх поступово, опираючись на свою готовність робити наступний крок. Чорна смуга колись обов‘язково зміниться, і прийдуть інші часи.
✳️ Важливо утримуватися від узагальнень та загальної катастрофізації при неприємних подіях, тому добре уникати фраз «все погано», «постійно зі мною так», «завжди біда приходить» тощо.
✳️ Варто виокремити сферу, у якій стається неприємна подія, та не дозволяти її шлейфу захоплювати простір усього вашого життя. Наприклад, якщо сталася неприємність на роботі, не дозволяти цьому досвіду зіпсувати стосунки з рідними вдома.
✳️ У часи зневіри важко зосереджуватися на власних сильних сторонах та ресурсах, які ми маємо, але докладаючи зусилля - це можливо. Варто пам’ятати, що вже тобі допомагало у скрутні часи та що може стати у нагоді зараз.
✳️ Доречною практикою буде на противагу «чорній смузі» помічати усе добре та хороше, що є навколо нас: увагу інших людей, їх гарні вчинки, підтримку інших тощо. Це допомагає додавати життю приємних барв і поступово проживати складні часи.
🍀 Психолог на зв‘язку
📩 #нам_пишуть: «У моєму житті чорна смуга. Останні місяці зі мною постійно трапляється щось погане. Почуваюся пригнічено, нічого не можу зробити з поганим настроєм. Як себе налаштувати, щоб не опускати руки?»
Шкода, але буває, що неприємні чи травмуючі події трапляються в нашому житті підряд. Пропонуємо зосередитися на способах покращити свій стан у такі часи:
✳️ Будь-які труднощі чи неприємні події не будуть тривати вічно. Варто пробувати проживати їх поступово, опираючись на свою готовність робити наступний крок. Чорна смуга колись обов‘язково зміниться, і прийдуть інші часи.
✳️ Важливо утримуватися від узагальнень та загальної катастрофізації при неприємних подіях, тому добре уникати фраз «все погано», «постійно зі мною так», «завжди біда приходить» тощо.
✳️ Варто виокремити сферу, у якій стається неприємна подія, та не дозволяти її шлейфу захоплювати простір усього вашого життя. Наприклад, якщо сталася неприємність на роботі, не дозволяти цьому досвіду зіпсувати стосунки з рідними вдома.
✳️ У часи зневіри важко зосереджуватися на власних сильних сторонах та ресурсах, які ми маємо, але докладаючи зусилля - це можливо. Варто пам’ятати, що вже тобі допомагало у скрутні часи та що може стати у нагоді зараз.
✳️ Доречною практикою буде на противагу «чорній смузі» помічати усе добре та хороше, що є навколо нас: увагу інших людей, їх гарні вчинки, підтримку інших тощо. Це допомагає додавати життю приємних барв і поступово проживати складні часи.
🍀 Психолог на зв‘язку
🛑 Нездорові звички: як їх помітити?
📨 #нам_пишуть: «Помічаю останнім часом, що багато нервую, і часто за вечерею випиваю пару бокалів вина. Разом з тим, більше часу проводжу в телефоні перед сном, можу гортати стрічку 2-3 години підряд. Починаю тривожитися, що це нагадує залежність. Як зрозуміти, чи це погана звичка для мене, чи це просто спосіб розслабитися чи відпочити?»
Під час хронічного стресу ми всі маємо свої коупінгові стратегії - і не завжди вони на варті нашого здоров‘я, навіть якщо дозволяють нам відволікатися від щоденних турбот.
Щоб зрозуміти, чи якась дія стає нездоровою чи шкідливою звичкою, можемо скористатися для аналізу моделлю ССС: control - compulsiveness - consequences.
🟣 Control (контроль)
Важливо розуміти, чи контролюєш ти вживання / дію? Чи можеш, скажімо, відмовитися від алкоголю у якийсь з вечорів чи обмежити переглядання стрічки до 20 хв замість 2-3 годин?
Якщо ти можеш впливати на звичку, то контролюєш її. Якщо ж заплановані дії чи обмеження неможливо реалізувати - це вже тривожний дзвіночок у залежності.
🟣 Compulsiveness (компульсивне вживання)
Такий феномен має місце, якщо думки про бажаний об’єкт чи дію часто з’являються і стають нав‘язливими:
🗯️ «Ну коли вже та вечеря з вином?»,
🗯️ «Нарешті я скоро візьму телефон до рук» тощо.
Людина може вдаватися до обману себе і інших щодо об‘єкту залежності:
🗯️ «Це мені не шкодить, просто отримую задоволення»,
🗯️ «Ви не розумієте, я можу розслабитися тільки так».
🟣 Consequences (наслідки)
Помітною зоною дискомфорту з нездоровою звичкою стає шкодування про затрачений час, сил, погане самопочуття:
🗯️ «Ох, на ранок мені після кількох бокалів крутиться в голові»,
🗯️ «За 3 години в телефоні я б міг/могла прочитати півкнижки, про яку давно мріяв/ла» тощо.
➡️ Внаслідок некорисноі звички чи залежності можуть також з’являтися безсоння, депресивні та тривожні думки, дратівливість, сильне бажання об’єкта залежності («ломка»).
Будь ласка, знаходь для себе більш безпечні способи протидії хронічному стресу: фізичні вправи, прогулянки на природі, здорову їжу, 8-годинний сон на добу.
🍀 Психолог на зв‘язку
📨 #нам_пишуть: «Помічаю останнім часом, що багато нервую, і часто за вечерею випиваю пару бокалів вина. Разом з тим, більше часу проводжу в телефоні перед сном, можу гортати стрічку 2-3 години підряд. Починаю тривожитися, що це нагадує залежність. Як зрозуміти, чи це погана звичка для мене, чи це просто спосіб розслабитися чи відпочити?»
Під час хронічного стресу ми всі маємо свої коупінгові стратегії - і не завжди вони на варті нашого здоров‘я, навіть якщо дозволяють нам відволікатися від щоденних турбот.
Щоб зрозуміти, чи якась дія стає нездоровою чи шкідливою звичкою, можемо скористатися для аналізу моделлю ССС: control - compulsiveness - consequences.
🟣 Control (контроль)
Важливо розуміти, чи контролюєш ти вживання / дію? Чи можеш, скажімо, відмовитися від алкоголю у якийсь з вечорів чи обмежити переглядання стрічки до 20 хв замість 2-3 годин?
Якщо ти можеш впливати на звичку, то контролюєш її. Якщо ж заплановані дії чи обмеження неможливо реалізувати - це вже тривожний дзвіночок у залежності.
🟣 Compulsiveness (компульсивне вживання)
Такий феномен має місце, якщо думки про бажаний об’єкт чи дію часто з’являються і стають нав‘язливими:
🗯️ «Ну коли вже та вечеря з вином?»,
🗯️ «Нарешті я скоро візьму телефон до рук» тощо.
Людина може вдаватися до обману себе і інших щодо об‘єкту залежності:
🗯️ «Це мені не шкодить, просто отримую задоволення»,
🗯️ «Ви не розумієте, я можу розслабитися тільки так».
🟣 Consequences (наслідки)
Помітною зоною дискомфорту з нездоровою звичкою стає шкодування про затрачений час, сил, погане самопочуття:
🗯️ «Ох, на ранок мені після кількох бокалів крутиться в голові»,
🗯️ «За 3 години в телефоні я б міг/могла прочитати півкнижки, про яку давно мріяв/ла» тощо.
➡️ Внаслідок некорисноі звички чи залежності можуть також з’являтися безсоння, депресивні та тривожні думки, дратівливість, сильне бажання об’єкта залежності («ломка»).
Будь ласка, знаходь для себе більш безпечні способи протидії хронічному стресу: фізичні вправи, прогулянки на природі, здорову їжу, 8-годинний сон на добу.
🍀 Психолог на зв‘язку
☀️ Стосунки із майбутнім
📨 #нам_пишуть: «Не можу уявити свого майбутнього. Закриваю очі і бачу просто чорну стіну. Мені дуже тривожно через це. Що робити?».
🟠 Стосунки із майбутнім - одні з найважливіших в нашому житті. Вони складаються зі здатності мріяти, будувати плани, ставити цілі. Це структурує, дає енергію і натхнення на реалізацію щоденних задач, додає сенсів.
💭 Віктор Франкл нагадує нам: «Коли знаєш заради чого жити, знайдеться майже будь-яке «як жити». У скрутні часи, коли «опускаються руки», саме погляд у майбутнє може давати надію і сили рухатися далі.
⭕️ Але що робити, коли вже є досвід того, що омріяне майбутнє було зруйноване? Ретельно продумані цілі і плани зазнали краху.
➡️ Наша відповідь - плекати свою надію. Бо вона означає дати відбутися чомусь в моєму житті, а саме - передати буттю те, що станеться, довіритися йому.
Тому важливо віднайти в глибинах душі доступ до своєї здатності сподіватись, розгорнутись до неї і дозволити собі почути її голос:
👉 Пригадай свій досвід, коли тобі було скрутно, але ти здолав/ла це випробування:
❓Про що була твоя надія тоді? На що ти сподівався/лась?
❓ Чи відчуваєш контакт із нею зараз?
❓Доторкнись до неї. Про що вона прямо зараз шепоче тобі?
Так, в часи, коли світ змінюється із шаленою швидкістю, коли багато чого залишається за лаштунками невідомого, дуже важко уявити своє майбутнє. І тут постає запитання:
❓Мені важко уявити якесь конкретне майбутнє?
❓ Чи я можу дозволити собі мріяти про майбутнє взагалі? Про різні його прояви і форми.
🟩 Майбутнє було і залишається невідомим для нас, як за мирного життя, так і за часів війни. Але ми завжди можемо продовжувати мріяти про нього і будувати стосунки із ним: ставити короткострові цілі і плани, рухатись крок за кроком до них, робити вибори в сьогодні, про які ми знаємо, що не пошкодуємо в майбутньому. Яким би воно нас не зустріло.
Приділи сьогодні трохи часу і побудь в контакті зі своїм майбутнім:
❓Яким/якою ти хотів/ла б бачити себе за півроку/рік/декілька? Де? З ким? Як ти хочеш себе відчувати?
❓ Яке питання ти хотів/ла б поставити до свого майбутнього? Запиши це.
❓Прислухайся уважно - яку відповідь воно дає тобі?
❓Що ти вже сьогодні можеш робити заради свого бажаного майбутнього?
Приємних тобі мрій і їх здійснення!
☘️ Психолог на звʼязку
📨 #нам_пишуть: «Не можу уявити свого майбутнього. Закриваю очі і бачу просто чорну стіну. Мені дуже тривожно через це. Що робити?».
🟠 Стосунки із майбутнім - одні з найважливіших в нашому житті. Вони складаються зі здатності мріяти, будувати плани, ставити цілі. Це структурує, дає енергію і натхнення на реалізацію щоденних задач, додає сенсів.
💭 Віктор Франкл нагадує нам: «Коли знаєш заради чого жити, знайдеться майже будь-яке «як жити». У скрутні часи, коли «опускаються руки», саме погляд у майбутнє може давати надію і сили рухатися далі.
⭕️ Але що робити, коли вже є досвід того, що омріяне майбутнє було зруйноване? Ретельно продумані цілі і плани зазнали краху.
➡️ Наша відповідь - плекати свою надію. Бо вона означає дати відбутися чомусь в моєму житті, а саме - передати буттю те, що станеться, довіритися йому.
Тому важливо віднайти в глибинах душі доступ до своєї здатності сподіватись, розгорнутись до неї і дозволити собі почути її голос:
👉 Пригадай свій досвід, коли тобі було скрутно, але ти здолав/ла це випробування:
❓Про що була твоя надія тоді? На що ти сподівався/лась?
❓ Чи відчуваєш контакт із нею зараз?
❓Доторкнись до неї. Про що вона прямо зараз шепоче тобі?
Так, в часи, коли світ змінюється із шаленою швидкістю, коли багато чого залишається за лаштунками невідомого, дуже важко уявити своє майбутнє. І тут постає запитання:
❓Мені важко уявити якесь конкретне майбутнє?
❓ Чи я можу дозволити собі мріяти про майбутнє взагалі? Про різні його прояви і форми.
🟩 Майбутнє було і залишається невідомим для нас, як за мирного життя, так і за часів війни. Але ми завжди можемо продовжувати мріяти про нього і будувати стосунки із ним: ставити короткострові цілі і плани, рухатись крок за кроком до них, робити вибори в сьогодні, про які ми знаємо, що не пошкодуємо в майбутньому. Яким би воно нас не зустріло.
Приділи сьогодні трохи часу і побудь в контакті зі своїм майбутнім:
❓Яким/якою ти хотів/ла б бачити себе за півроку/рік/декілька? Де? З ким? Як ти хочеш себе відчувати?
❓ Яке питання ти хотів/ла б поставити до свого майбутнього? Запиши це.
❓Прислухайся уважно - яку відповідь воно дає тобі?
❓Що ти вже сьогодні можеш робити заради свого бажаного майбутнього?
Приємних тобі мрій і їх здійснення!
☘️ Психолог на звʼязку
😴«Тікаю в сон»: можливі причини і способи самодопомоги (1/2)
📩 #нам_пишуть: «Останнім часом просинаюсь зранку і усвідомлюю, що вже чекаю вечора, щоб знов заснути. Що це може означати?».
Коли людина прокидається вранці і вже з нетерпінням чекає, коли знову зможе лягти спати, це може свідчити про те, що реальність, як вона є, не відповідає тому, що людина очікує від неї. Вона може здаватись сірою, нудною, заважкою, іноді нестерпною, щоб її витримувати. Тоді важливим стає зустрічатися із нею якнайменше і одним із найдоступніших способів - знов заснути і поринути в свій світ.
⭕️ Роздивімося детальніше причини, за якими може виникати бажання втікати до царини Морфея. За цим може ховатися👇:
1️⃣ Депресія/ангедонія. Одним з основних симптомів депресії є ангедонія, або іншими словами, - втрата інтересу чи задоволення від діяльності, яка раніше приносила радість. Її супроводжує відчуття відсутності мотивації і бажання просто дочекатися кінця дня, щоб знову заснути.
2️⃣ Втома/Виснаження. Якщо людина втомлена через надмірне навантаження, хронічний стрес, хворобу/погане самопочуття чи інші фактори, вона може з жахом думати про необхідність справлятися з денними вимогами і прагнути відпочинку та сну.
3️⃣ Уникнення/Ескапізм. Іноді очікування часу для сну є способом уникнути певних надмірних/небажаних обов'язків, страхів, тривог щодо актуальної життєвої ситуації або інших стресорів у денному житті. Сон дозволяє тимчасово перепочити від емоційного навантаження.
4️⃣ Відсутність мети/сенсу в повсякденному житті.
Відчуття, що щоденні заняття позбавлені сенсу, важливості чи залучення, може породжувати апатію, коли людина просто хоче "перемотати" день.
5️⃣ Розлади сну. У деяких випадках наявність підвищеної втомлюваності вдень може бути пов'язана з розладом сну, таким як безсоння чи апное уві сні, що ускладнює засинання і викликає втому на ранок.
Однак, можливо, що іноді очікування часу для сну – це просто минущий настрій, особливо після важкого дня.
☝️ Але якщо такий настрій триває щодня протягом тривалого періоду, це може свідчити про наявність психологічної проблеми, яку варто дослідити детальніше із спеціалістом.
❓Якщо ти помічаєш у себе процес «втікання в сон», які з наведених вище причин найбільш описують твою ситуацію?
❓ На що варто звернути увагу в твоєму житті?
❓ Які є дієві способи самодопомоги для тебе вже зараз?
А завтра ми розповімо, що ще може бути корисним для того, щоб смаку до життя ставало більшим.
☘️ Психолог на звʼязку
📩 #нам_пишуть: «Останнім часом просинаюсь зранку і усвідомлюю, що вже чекаю вечора, щоб знов заснути. Що це може означати?».
Коли людина прокидається вранці і вже з нетерпінням чекає, коли знову зможе лягти спати, це може свідчити про те, що реальність, як вона є, не відповідає тому, що людина очікує від неї. Вона може здаватись сірою, нудною, заважкою, іноді нестерпною, щоб її витримувати. Тоді важливим стає зустрічатися із нею якнайменше і одним із найдоступніших способів - знов заснути і поринути в свій світ.
⭕️ Роздивімося детальніше причини, за якими може виникати бажання втікати до царини Морфея. За цим може ховатися👇:
1️⃣ Депресія/ангедонія. Одним з основних симптомів депресії є ангедонія, або іншими словами, - втрата інтересу чи задоволення від діяльності, яка раніше приносила радість. Її супроводжує відчуття відсутності мотивації і бажання просто дочекатися кінця дня, щоб знову заснути.
2️⃣ Втома/Виснаження. Якщо людина втомлена через надмірне навантаження, хронічний стрес, хворобу/погане самопочуття чи інші фактори, вона може з жахом думати про необхідність справлятися з денними вимогами і прагнути відпочинку та сну.
3️⃣ Уникнення/Ескапізм. Іноді очікування часу для сну є способом уникнути певних надмірних/небажаних обов'язків, страхів, тривог щодо актуальної життєвої ситуації або інших стресорів у денному житті. Сон дозволяє тимчасово перепочити від емоційного навантаження.
4️⃣ Відсутність мети/сенсу в повсякденному житті.
Відчуття, що щоденні заняття позбавлені сенсу, важливості чи залучення, може породжувати апатію, коли людина просто хоче "перемотати" день.
5️⃣ Розлади сну. У деяких випадках наявність підвищеної втомлюваності вдень може бути пов'язана з розладом сну, таким як безсоння чи апное уві сні, що ускладнює засинання і викликає втому на ранок.
Однак, можливо, що іноді очікування часу для сну – це просто минущий настрій, особливо після важкого дня.
☝️ Але якщо такий настрій триває щодня протягом тривалого періоду, це може свідчити про наявність психологічної проблеми, яку варто дослідити детальніше із спеціалістом.
❓Якщо ти помічаєш у себе процес «втікання в сон», які з наведених вище причин найбільш описують твою ситуацію?
❓ На що варто звернути увагу в твоєму житті?
❓ Які є дієві способи самодопомоги для тебе вже зараз?
А завтра ми розповімо, що ще може бути корисним для того, щоб смаку до життя ставало більшим.
☘️ Психолог на звʼязку
🛑 Призупинятися на великій швидкості
📨 #нам_пишуть: «Дуже втомлююсь останнім часом, весь вільний час займаю роботою, додатковими проєктами... По відчуттях живу на великій швидкості. Хоч це і виснажує, але дозволяє мені не тривожитись так сильно. Разом з тим, сил більше нема. Як призупинитись в цьому і не збожеволіти?»
➡️ Кожен з нас має свій адаптивний спосіб, як обходитись з тривогою. Шкода, коли потрапляємо в таке пришвидшення та виснаження.
Коли неможливо контролювати світ навколо, відчувати безсилля, зустрічатися з неприємними емоціями, дуже спокусливо зайняти цей простір чимось знайомим і важливим - як у цьому випадку, додатковою роботою.
Разом з цим, тривога в такому випадку не зникає, а витісняється. І коли ми обираємо з нею не зустрічатися, це може шкодити нашому фізичному і психічному здоровʼю.
Якщо зупинитися на великій швидкості в машині під час руху не пристібнутим/ою -
можна вилетіти у вікно. У такому сильному русі життя пропонуємо поступово подумати про ці речі:
❓Чи дійсно такий швидкий темп мені корисний?
❓ Від чого я можу відмовитися зараз зі своєї зайнятості?
❓ Що не є життєво необхідним?
❓ Що корисне може принести уповільнення в моє життя?
❓ Чи можу я взяти перерву/відпустку на відновлення? Як її можна провести з турботою та користю про себе?
❓ Хто може підтримувати мене, коли я призупиняюся? Як у ці моменти я сам/сама можу про себе піклуватися?
Може здаватися, що призупинятися - страшно, і все може зруйнуватися. Цей страх є потужним драйвером, і часто він шкодить. Якщо ж сил більше нема, то слушний час потурбуватися про себе.
Бо найважливіше у тебе - це ти!
Хочемо нагадати, що …
💚 брати перерву - нормально.
💚 прислухатися до своїх почуттів та відчуттів - нормально.
💚 орієнтуватися на подальші дії з огляду на ситуацію зараз - добрий вибір для нас.
Підтримуємо тебе на цьому шляху!
🍀 Психолог на звʼязку
📨 #нам_пишуть: «Дуже втомлююсь останнім часом, весь вільний час займаю роботою, додатковими проєктами... По відчуттях живу на великій швидкості. Хоч це і виснажує, але дозволяє мені не тривожитись так сильно. Разом з тим, сил більше нема. Як призупинитись в цьому і не збожеволіти?»
➡️ Кожен з нас має свій адаптивний спосіб, як обходитись з тривогою. Шкода, коли потрапляємо в таке пришвидшення та виснаження.
Коли неможливо контролювати світ навколо, відчувати безсилля, зустрічатися з неприємними емоціями, дуже спокусливо зайняти цей простір чимось знайомим і важливим - як у цьому випадку, додатковою роботою.
Разом з цим, тривога в такому випадку не зникає, а витісняється. І коли ми обираємо з нею не зустрічатися, це може шкодити нашому фізичному і психічному здоровʼю.
Якщо зупинитися на великій швидкості в машині під час руху не пристібнутим/ою -
можна вилетіти у вікно. У такому сильному русі життя пропонуємо поступово подумати про ці речі:
❓Чи дійсно такий швидкий темп мені корисний?
❓ Від чого я можу відмовитися зараз зі своєї зайнятості?
❓ Що не є життєво необхідним?
❓ Що корисне може принести уповільнення в моє життя?
❓ Чи можу я взяти перерву/відпустку на відновлення? Як її можна провести з турботою та користю про себе?
❓ Хто може підтримувати мене, коли я призупиняюся? Як у ці моменти я сам/сама можу про себе піклуватися?
Може здаватися, що призупинятися - страшно, і все може зруйнуватися. Цей страх є потужним драйвером, і часто він шкодить. Якщо ж сил більше нема, то слушний час потурбуватися про себе.
Бо найважливіше у тебе - це ти!
Хочемо нагадати, що …
💚 брати перерву - нормально.
💚 прислухатися до своїх почуттів та відчуттів - нормально.
💚 орієнтуватися на подальші дії з огляду на ситуацію зараз - добрий вибір для нас.
Підтримуємо тебе на цьому шляху!
🍀 Психолог на звʼязку
😔 «Я нічого не відчуваю»
📥 #нам_пишуть: «Останні декілька місяців помітив, що значно менше відчуваю тривогу і страх, навіть після важких подій, але разом із цим наче кудись пропала й радість. Все менше речей приносить задоволення. Іноді взагалі відчуття, що всередині пусто. З чим це може бути повʼязане?»
«Емоційне оніміння» - це стан, коли людина відчуває значне зниження або повну втрату здатності відчувати свої емоції. Як дискомфортні, так і приємні. Воно може бути схоже на перебування в пустелі, де відсутні почуття смутку, страху, гніву, разом із радістю й задоволенням. На питання «Ти як?» людина в такому стані скоріш за все відповість «Не погано й не добре. Просто ніяк».
🟧 Найчастіше це відбувається тоді, коли людина тривалий час вимушена була перебувати в складних життєвих обставинах, після травматичної події, або сильних емоційних потрясінь.
Коли почуттів стає більше, ніж здатності їх витримувати, ми несвідомо можемо заборонити собі відчувати взагалі. Так надаємо собі можливість перепочити від надмірних емоційних навантажень.
🧩 Треба зазначити, що може й мати вплив наша особиста історія. Якщо в дитинстві ми залишилась наодинці із сильними почуттями, такими як сум, розпач, гнів; не мали досвіду пояснення, що з нами відбувається, розділення й підтримки в складні моменти від значимих близьких; ми також будемо схильні не помічати й витісняти ці почуття, щоб не стикатись із внутрішнім болем.
👉 В усіх зазначених випадках це є способом вижити в тих обставинах, в яких ми вимушені були перебувати.
Разом із цим, втрачаючи контакт зі своїми почуттями, ми втрачаємо в певному сенсі контакт із життям. Кольори стають менш яскраві, все менше речей викликають інтерес і приносять задоволення. Спілкування із близькими вже не настільки наповнююче. Ми можемо відчувати відчуження від оточуючих, і все більше залишатись наодинці із своєю внутрішньою пустотою.
❓ Як ми можемо допомагати собі відновлювати свою здатність відчувати?
🧘🏼 По-перше, звернутись за допомогою до свого тіла. Відновлювати його чутливість. Практикувати протягом дня вправи на сканування відчуттів в тілі у відповідь на ті чи інші події.
❓ Для цього просто зроби паузу і запитай себе: «Що відбувається прямо зараз в моєму тілі. Що я відчуваю?»
📝 Вести регулярно щоденник своїх станів (ранок/день/вечір), що допоможе набути й закріпити звичку бути уважним/ною до того, що відбувається всередині. Надавати значення будь-яким проявам. Навіть дуже незначним.
🌱 Надати собі час і простір, якісно побути наодинці із своїм «нічого не відчуваю». Відчувати свою пустоту, встановлювати із нею діалог, досліджувати її - це вже про про здатність відчувати.
❓ Запитай її «Про що вона сповіщає тобі прямо зараз?»
🌈 Помічними також будуть творчі заняття: малювання, гра на музичних інструментах, спів, писемні практики. Вони допоможуть потрохи вивільняти пригнічені почуття й досліджувати їх.
🫂 Попіклуватись про отримання емоційної підтримки. Знаходити час на спілкування з приємними і підтримуючими людьми, навіть якщо це спочатку здається важким і незручним.
☀️ Пригадати те, що радувало і приносило задоволення раніше. Потрохи знов впроваджувати це в своє щоденне життя і спостерігати, як змінюється чи ні твоє ставлення. Можливо, певні речі ти побачиш вже в іншому світлі, і віднайдеш в них новий смак.
🍒 Смак. Досліди, що є зараз для тебе «смачним», «прісним», або навіть «відразливим»: в їжі, щоденних заняттях, твоїх стосунках, діяльності.
❓Чи можеш ти дозволити собі відмовитись або значно зменшити кількість того, що викликає відторгнення?
❓Яких «приправ» можна додати до «пісних» речей?
❓А якими «смаколиками» варто бавити себе час від часу протягом дня?
🌿 Потурбуйся про свій внутрішній світ. Свій внутрішній сад. Він чудовий і має велике значення!
Підтримуємо тебе в цьому🫶
☘️ Психолог на звʼязку
📥 #нам_пишуть: «Останні декілька місяців помітив, що значно менше відчуваю тривогу і страх, навіть після важких подій, але разом із цим наче кудись пропала й радість. Все менше речей приносить задоволення. Іноді взагалі відчуття, що всередині пусто. З чим це може бути повʼязане?»
«Емоційне оніміння» - це стан, коли людина відчуває значне зниження або повну втрату здатності відчувати свої емоції. Як дискомфортні, так і приємні. Воно може бути схоже на перебування в пустелі, де відсутні почуття смутку, страху, гніву, разом із радістю й задоволенням. На питання «Ти як?» людина в такому стані скоріш за все відповість «Не погано й не добре. Просто ніяк».
🟧 Найчастіше це відбувається тоді, коли людина тривалий час вимушена була перебувати в складних життєвих обставинах, після травматичної події, або сильних емоційних потрясінь.
Коли почуттів стає більше, ніж здатності їх витримувати, ми несвідомо можемо заборонити собі відчувати взагалі. Так надаємо собі можливість перепочити від надмірних емоційних навантажень.
🧩 Треба зазначити, що може й мати вплив наша особиста історія. Якщо в дитинстві ми залишилась наодинці із сильними почуттями, такими як сум, розпач, гнів; не мали досвіду пояснення, що з нами відбувається, розділення й підтримки в складні моменти від значимих близьких; ми також будемо схильні не помічати й витісняти ці почуття, щоб не стикатись із внутрішнім болем.
👉 В усіх зазначених випадках це є способом вижити в тих обставинах, в яких ми вимушені були перебувати.
Разом із цим, втрачаючи контакт зі своїми почуттями, ми втрачаємо в певному сенсі контакт із життям. Кольори стають менш яскраві, все менше речей викликають інтерес і приносять задоволення. Спілкування із близькими вже не настільки наповнююче. Ми можемо відчувати відчуження від оточуючих, і все більше залишатись наодинці із своєю внутрішньою пустотою.
❓ Як ми можемо допомагати собі відновлювати свою здатність відчувати?
🧘🏼 По-перше, звернутись за допомогою до свого тіла. Відновлювати його чутливість. Практикувати протягом дня вправи на сканування відчуттів в тілі у відповідь на ті чи інші події.
❓ Для цього просто зроби паузу і запитай себе: «Що відбувається прямо зараз в моєму тілі. Що я відчуваю?»
📝 Вести регулярно щоденник своїх станів (ранок/день/вечір), що допоможе набути й закріпити звичку бути уважним/ною до того, що відбувається всередині. Надавати значення будь-яким проявам. Навіть дуже незначним.
🌱 Надати собі час і простір, якісно побути наодинці із своїм «нічого не відчуваю». Відчувати свою пустоту, встановлювати із нею діалог, досліджувати її - це вже про про здатність відчувати.
❓ Запитай її «Про що вона сповіщає тобі прямо зараз?»
🌈 Помічними також будуть творчі заняття: малювання, гра на музичних інструментах, спів, писемні практики. Вони допоможуть потрохи вивільняти пригнічені почуття й досліджувати їх.
🫂 Попіклуватись про отримання емоційної підтримки. Знаходити час на спілкування з приємними і підтримуючими людьми, навіть якщо це спочатку здається важким і незручним.
☀️ Пригадати те, що радувало і приносило задоволення раніше. Потрохи знов впроваджувати це в своє щоденне життя і спостерігати, як змінюється чи ні твоє ставлення. Можливо, певні речі ти побачиш вже в іншому світлі, і віднайдеш в них новий смак.
🍒 Смак. Досліди, що є зараз для тебе «смачним», «прісним», або навіть «відразливим»: в їжі, щоденних заняттях, твоїх стосунках, діяльності.
❓Чи можеш ти дозволити собі відмовитись або значно зменшити кількість того, що викликає відторгнення?
❓Яких «приправ» можна додати до «пісних» речей?
❓А якими «смаколиками» варто бавити себе час від часу протягом дня?
🌿 Потурбуйся про свій внутрішній світ. Свій внутрішній сад. Він чудовий і має велике значення!
Підтримуємо тебе в цьому🫶
☘️ Психолог на звʼязку