Батьки - величезна опора для дітей. Особливо зараз. Якщо ви в пошуці ресурсу, приходьте до нас.

💡 Традиційно по четвергах - #підтримуюча_група для батьків, які виховують дітей у війну. Ще є кілька місць, доєднуйтеся.

⏰15.00-16.30. До 15 людей.

🕞 Безкоштовано, конфіденційно, онлайн.
Ведуча: сімейна психотерапевтка і мама трьох Юлія Осіпова.

Тут реєстарація та інформація.

War-life balance

Життєвий #баланс у війну? Ви жартуєте?!

Так, саме він. Варто згадати і про нього, щоб лихо емоційного та фізичного вигорання не застало зненацька. Воно підкрадається майже нечутно, але коли приходить – це вже всерйоз та надовго. Особливо зараз, під час війни, коли в регулюванні і підтриманні життєздатності задіяни усі твої #ресурси.

Та ми не допустимо вигорання!
По-перше, пригадай, по яких основних сферах існування розподілюється твоя життєва енергія? Так, це:

👤 Тіло:
сон, фізичні навантаження, сексуальне життя, прогулянки, режим живлення тощо;

💼 Діяльність:
рутинні, робочі задачі, навчання, курси;

🫂 Стосунки:
час і спілкування із партнерами, друзями, родичами, побратимами;

💭 Сенси:
час, який ти приділяєш своєму внутрішньому світові, тому, що відбувається в ньому, думкам про майбутнє, мріям, контактуюєш із важливими речами та цінностями.

По-друге, уяви 100% своєї життєвої енергії за останній тиждень і розподіли її між вказаними сферами.

❓ Скільки із 100% припадає на кожну із них (5, 10, 20, 50%?)?
❓ Яка сфера зараз у тебе «паше» за всі, перенавантажена?
❓ А яка залишається поза твоєю увагою?
❓ Куди є сенс зараз направити енергію так, щоб збалансувати і стабілізувати інші, виходячи із тих умов, в яких знаходишся зараз?

➡️ Можливо, треба додати спілкування із близькими по духу людьми?
➡️ Або твоє тіло потребує зараз перезавантаження через сон, або прогулянку?
➡️ Чи варто вже трішечки розгрузити свій інформаційний простір?
➡️ Або додати трішки часу, щоб побути на самоті, посидіти біля вогнища, подивитись просто в небо?
➡️ Дати собі дозвіл помріяти про те, що будеш робити, як завершиться війна?

❗️ В ідеалі мати ці сфери збалансованими і прагнути до цього. Перевантаження якоїсь однієї призводить до перевантаження всієї системи. Ми розуміємо, що у війну це робити складно. Втім, ти робиш це для свого добробуту, фізичного і ментального здоров'я. Тоді з'являються сили і на роботу, і на те, щоб працювати на перемогу 🇺🇦 !

Чому мене радують фото мертвих ворогів, або як це - жити в межовому світі війни

📩 #нам_пишуть : «Наскільки ок і чи норм взагалі радіти трупам окупантів? І не відчувати до них нічого, крім ненависті?»

Коротко: норм.

Детальніше. Не дивно, що такі почуття можуть лякати та викликати занепокоєння. Але почекайте себе записувати в садисти.

Війна не є нормальною для нашої психіки: вона радикально міняє світ, змінює звичні реакції та завдає глибоких ран.
Психотерапевтичною мовою, війна формує межову (borderline) перспективу в нашому сприйнятті. Вже майже 2 місяці ми в ній живемо, і діють тут трохи інакші закони, ніж в мирний час. Щоб дати відповідь на питання підписниці, розберемось, чим особливий межовий світ, в якому ми опинилися?

🔘 Звичні кордони незрозумілі та нечіткі.
Вчора ти навіть не думав/ла, що такими близькими можуть здаватися люди під обстрілами за сотні кілометрів, яким шукатимеш ліки і селитимеш їх в себе вдома. А вони в свою черги не підозрювали, що, втікаючи від бомб, прийдеться просити прихистку в глухих селах по дорозі в безпеку. «Коли ворог приходить додому, кордони людини можуть розширитися до розміру держави. А можуть і геть зникнути» (Анна Федосова).

🔘 Нестабільність у міжособистісних стосунках.
В одну мить можна дуже хотіти близькості, в іншу - самотності, окремості.

🔘 Емоційна гойдалка (з перманентними тривожністю та роздратуванням) , різка зміна настроїв, імпульсивна поведінка.
Згадай, як на початку війни півкраїни було закохано в того ж Арестовича та ідеалізувало його, а потім для значної частини це змінилося розчаруванням та знецінюванням - «не такий вже він і бусінка».

🔘 Полярності стають дуже помітними:
свої/чужі, україномовні/російськомовні, поїхали/лишилися тощо. Суспільство дуже категоричне до їх визначення й ізоляції «інших». По внутрішніх відчуттях хочеться пристати до якоїсь групи - тільки так можна врятуватися.

🔘 Світ здається фрагментарним та мозаїчним,
складається з відчуттів та вражень в певний момент, які буває складно зібрати докупи.

🔘 Подї навколо хаотичні.
Неможливо щось передбачити. Планування малореалістичне, бо ми залежимо від більшості факторів, на які не можемо вплинути.

🔘 Сильна чутливість до «зради».
З’являється відчуття, що от зараз це можливо навіть від найближчих - покинуть, зрадять, підведуть. Є тенденції постійно перевіряти в спілкуванні, чи інший такий самий.

🔘 Відчуття спустошеності час від часу.

🔘 Невпевненість в собі та в тому, що я роблю добре.
Бажання перевіряти/перепитувати, чи все ок зі мною - як, наприклад, чи ок задоволення при перегляді трупів ворогів? Нагадаємо: війна ніяк не скасовує всі інші наші риси, які ми добре знаємо «до», не робить тебе іншою людиною і не перекреслює все те добре і гідне, що є в тебе.

⬇️⬇️⬇️
З огляду на ці особливості межового фону, в яких більшість з нас перебуває -
радіти смертям тих, хто може вбити тебе, - цілком нормально для психіки. І чи можливе співчуття до людини, коли її ракета цілить в твій будинок, а твоя дитина може бути нею зґвалтована? За таких умов - навряд чи. Наша реакція зумовлена і зниженням чутливості - занадто сильні відчуття, які неможливо зараз повноцінно прожити, щоб не з’іхати з глузду. У мирний час чутливість відновиться, реакції будуть інші.

Вбитий ворог зараз - це вцілілий ти та твої близькі. Відчуттям радості від того, що його немає, ніби контрабандою фіксується і радість того, що в даний момент ти - вижив/ла. За це заплачена така ціна - ненормальна в звичному середовищі. Зрештою, у тому, що навколо нас зараз, чи багато звичного і «нормального»?

ЖИТИ НЕ ВАРТО СТРАЖДАТИ
(поставте «кому» на власний розсуд)

Текст: Катерина Куницька

Перемогу здобувають завдяки бажанню жити, а до поразок призводять безволля та страждання. Бо тільки той, хто має волю жити, буде витримувати і долати життєві виклики. Якщо ми хочемо справлятись, то для цього необхідний внутрішній вогонь життєвої сили.

Ті, хто зараз в зоні активних бойових дій, борються за наше право жити. Тому ми не маємо жодного морального права зрадити тих, хто віддає своє життя за нас. Ми не маємо права тринькати життєві сили на страждання і осуд тих, хто хоче продовжувати жити.

🤗 Це нормально - робити все те, що дає енергію і бажання жити.
😔 Ненормально позбавляти себе життєвих сил і страждати, бо так вимагає оточення, яке навіть і в мирні часи не розуміло цінності життя, беззмістовно витрачаючи його хвилини.

🤗 Це нормально - вибирати те, що відгукується вам зсередини.
😔 Ненормально орієнтуватись на тих, хто зі свого страху диктує вам, що робити з життям, коли навіть зі своїм не розібрались.

🤗 Це нормально - горювати, оплакувати тих, хто загинув.
😔 Ненормально вибирати страждання і самокатування, це не повертає вбитих до життя. Я певна, що все, що вони хочуть - щоб ми жили і цінували життя і за себе, і за них.

🤗 Це нормально - лютувати, ненавидіти після всіх ти звірств, що кояться в нашій країні.
😔 Ненормально робити цей біль змістом життя і перестати діяти, бо сили через страждання полишили наше тіло і ясність розуму втрачена.

🤗 Це нормально - молитись за наших воїнів і всіх тих, хто забезпечує перемогу. Якщо молитва - це єдине, на що вистачає сил, це теж нормально.
😔 Ненормально принижувати інших і розказувати їм, що вони мало роблять для перемоги чи не так моляться. Кожен робить по своїх силах та своєму вибору.

🤗 Це нормально - робити якісно свою роботу, а за можливості виділяти час і для волонтерства.
😔 Ненормально карати себе за те, що робиш мало. Якби були сили, то була б змога робити більше. А якщо себе винити, то звідки з‘являться сили? 🤷🏻‍♀️

🤗 Це нормально - малювати, слухати музику, танцювати, сміятись, дивитись фільми, проводити час з друзями, якщо це дає сили.
😔 Ненормально заморожувати свої почуття і відкладати душевність на після перемоги.

🤗 Це нормально - красиво вдягатись, доглядати за собою, користуватись улюбленими парфумами, якщо це дає вам сили вставати щодня і крок за кроком іти до нашої перемоги.
😔 Ненормально засуджувати інших за право переживати себе гідною і охайною людиною.

🤗 Це нормально - вдовольняти свій естетичний смак спогляданням красивого, якщо вам це дає можливість жити і мріяти, черпати сили, щоб проходити через виклики.
😔 Ненормально змушувати себе страждати, бо в зоні бойових дій іншим важко. Цим ви точно цим людям не допоможете. Краще щось зробіть конкретне для того, щоб витягнути їх звідти або станьте опорою для тих, хто вирвався з пекла.

🤗 Це нормально - мріяти, і думати про те, як ми будемо жити після перемоги.
😔 Ненормально відмовлятися від життя тут і зараз. Якщо ваше серце б‘ється в ваших грудях, то ви вже маєте цю можливість жити, яку в інших відібрали.

🤗 Це нормально - смачно їсти, спати достатньо, створювати собі елементарний комфорт, щоб була енергія жити.
😔 Ненормально забороняти іншим задоволення базових потреб, необхідних для належного рівня енергії саме цій людині.

🤗 Це нормально - дати собі час на відновлення.
😔 Ненормально виснажувати себе ще більше. Зцілення вигорання потребує ще більших матеріальних ресурсів і часу, ніж відпочинок. Краще передайте ці зекономлені кошти на ЗСУ.

🤗 Це нормально - дбати про своє фізичне і психічне здоров‘я, щоб були сили перемагати.
😔 Ненормально ігнорувати свій фізичний і душевний біль.

🤗 Це нормально - просити про допомогу і шукати фахівців.
😔 Ненормально геройствувати, бо цим ви шкодите не тільки собі, але і своїм близьким.

🤗 Це нормально - закохуватись, любити, кохатись, ходити на побачення, бо це дає сили жити і створює нові смисли в житті.
😔 Ненормально відмовлятись від відчуття себе живим і витрачати свою енергію на страждання.

♥️ Це нормально - створювати собі комфорт, наскільки це можливо у вашій ситуації у ці часи війни.

♥️ Це нормально - орієнтуватись на себе і свої бажання, бо саме в такі моменти є можливість зрозуміти себе і позбубутись фальші.

Слова підтримки

Буває, складно щось сказати для того, щоб підтримати іншу людину в складний момент. Слова можуть звучати неоковирно, оціночно чи якось недоречно. Іноді просто незрозуміло, як реагувати. Разом з тим, коли інший біля тебе вразливий і потребує підтримки, можна користуватися такими фразами:

🌿 Я приймаю тебе і твої почуття.
🌿 Ти робиш достатньо.
🌿 З тобою все добре.
🌿 Я пишаюсь тобою.
🌿 Усе колись закінчується, і цьому теж прийде свій кінець.
🌿 Я з тобою. Я поруч.
🌿 Мені прикро, що тобі зараз боляче. Співчуваю тобі.
🌿 Ти мені дуже цінна/ий. Ти мені важлива/ий.
🌿 Сумую за тобою.
🌿 Так добре, що ти народився/лася.
🌿 Ти робиш краще з можливого.
🌿 Ти все робиш правильно.
🌿 Я тебе підтримую.
🌿 Рада/ий, що ти є.
🌿 Твої почуття важливі для мене. Дякую, що ділишся.
🌿 Я люблю тебе.

У випадку сумніву не фантазуй, що можна сказати іншому - спитай прямо:
«Як я можу тебе підтримати?»,
«Що можу зробити для тебе?»,
«Чого б ти від мене хотів/ла зараз?».

Також треба бути обережним/ою з тілесним контактом 👥: не всім подобаються доторки і обійми, не завжди вони є й доречними. Варто уточнити, чи можна обняти людину, якщо ти хочеш це зробити.

❓ А якими б словами ти міг/могла підтримати себе?

Візьми мене за руку: експеримент Дж. Коена

Близькі стосунки більше захищають нас від стресу та допомагають витримувати суперечливий світ та небезпеку.

Джон Коен, психолог з Віргінського університету провів #експеримент. Жінкам пропонували зробити МРТ-діагностику, і при цьому попереджали, що коли загориться лампочка всередині апарату, то 20% вірогідності, що в ногу буде бити шокер з невеликим електричним зарядом (на жаль, чоловіки були обділені участю в дослідженні - сподіваємося, в подальшому ця гендерна несправедливість буде виправлена). Інформація про можливий розряд збуджувала центри мозку 🧠, що відповідали за страх.

Реакція на цей стрес була досліджена у трьох випадках:

1️⃣ жінка була сама в кімнаті ➡️ зони мозку, що відповідають за страх, сильно активізувалися на МРТ;

2️⃣ за руку жінку тримала незнайома людина ➡️ активізація зон страху була не такою інтенсивною;

3️⃣ руку тримав партнер або близька людина ➡️ активізація зон страху була незначною, або її не було.

Буквально: від дотику іншої людини в момент стресу заспокоюються перезбуджені нейрони. На емоційному та тілесному рівні присутність близької людини давала не тільки емоційну, але й фізичну підтримку, і діяла як заспокійливе.

Після курсу психотерапії, яка була запропонована учасницям експерименту разом з партнерами, з фокусом на підтримці та практики близькості, Коен повторив експеримент з МРТ.

1️⃣ На самоті піддослідним було так само страшно. 2️⃣ У другому випадку - з випадковою людиною в кімнаті - жінка відчувала значно менше страху. Інша (навіть чужа) людина сприймалася як #ресурс підтримки. 3️⃣ А от тримаючи руку партнера чи близької людини, жінки не відчували страху - відповідні зони мозку не активізувалися. І навіть, за їх свідченнями, біль був значно меншим.

❗️Світ є безпечнішим, коли ми можемо взяти підтримку не тільки у близької людини, а й у самого світу. Просити про допомогу, або пропонувати свою іншій людині, дозволяти потурбуватись про себе, помічати ресурси, які пропонує світ тут і тепер, використовувати їх із вдячністю і без почуття провини. І вже не так боляче не лише від ударів струму, але й від потрясінь долі.

Спитай себе:
❓ Чи просиш ти зараз про підтримку у близьких чи тих, хто поряд?
❓ Чи береш підтримку, коли тобі пропонують?
❓ Готовий/а надавати її іншому? Маєш для цього ресурс?
❓ Кого уявляєш на місці людини, яка б тримала тебе за руку в складний момент?

Людині потрібна людина - це аксіома нашого часу.

Нагадуємо про корисні посилання. Вони є в закріпленому повідомленні.

🌱 безкоштовна кризова психологічна допомога
🌱 підтримуюча онлайн-група для батьків щочетверга 15.00-16.30, реєстрація тут
🌱 форма зворотного зв’язку ➡️ твої враження та про що б хотілося почитати тут.

👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну

Матюки у війну

📩 #нам_пишуть: «А як підтримати людей, які у люті? У нас є волонтерка з Одеси. Я їй пишу після новин про вибухи, як вона? А вона налякана, зла і матюкається. Я трохи поматюкалась із нею. Але в цьому випадку був би варіант не «Я поруч», а «Кляті москалі, най би їм повилазило». Чи це ок?»

З початку війни багато з нас змінили своє ставлення щодо використання матюків. Зараз їх можна чути часто з вуст людини будь-якого віку: від малого до старого.
Люди питають: «Чи це нормально? Як це впливає на нас зараз і як вплине у майбутньому?»

🔲 Що про це каже психологія?

Мат в ситуації загрози життю ▶️ – це реакція нашої психіки, щоб захиститись і зберегтись. Тому, поки ти в ситуації стресу і небезпеці - матюкайся на здоров’я, якщо це тебе стабілізує. Посилати «промінчики добра і зцілення» загарбникам замість люті (бо так треба «з точки зору світобудови», але не по твоїх відчуттях) - це означає заперечувати і заміщувати справжні емоції гніву, які ти відчуваєш тут і зараз.

Матюки, якщо це не слова-паразити, виконують важливу психічну функцію. За допомогою їх ти можеш:

🔻 позначити емоційний стан, який виходить за межі нормального, коли тобі важко дібрати слів із звичайної лексики;
🔻 повідомити іншим про свій надзвичайний стан;
🔻 виразити сильні, інтенсивні емоції.

❗️ Назвати стан — це вже почати його контролювати. Іншими словами, завдяки лайці психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції.

Д. псих. н. Любов Найдьонова: «Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо / читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося. Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення; і астенічні стани: тривога, депресія, апатія. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз».

👥 Стосовно підтримки в люті. Гнів, лють потребують серйозного ставлення до себе. Тому, по-перше - просто вислухай людину і покажи, що її почуття тобі не байдужі. Людина має право на них. Ще один дієвий спосіб - розділяти почуття людини. Якщо вдається бути разом і витримувати жах, матюкаючись, - то чому б і ні?

🔲 Чи залишусь я матюкливим після війни, якщо до цього не вживав лайки?

Це вже залежить від тебе. І головне питання - задля чого? Щоб виразити свій надзвичайний стан (лють, ненависть, афект) – так. Якщо це стане повсякденною нормою без опори на емоції, то буде збіднювати і викривляти нашу мову, а також послаблювати основну функцію цих лайливих слів.

🔲 Як контролювати себе у використанні матюків?

🔸 Знайди слова-замінники;
🔸 Придумай персональні слова, які будуть виражати твої інтенсивні емоції;
🔸 Не розмовляй матюками із близькими.

Матюками ми зараз говоримо з ворогом в своїй уяві; або про нього - із іншими. Цим ми виражаємо своє презирство, і воно доречне. У мирний час лайка також позначає інтенсивні стани, і якщо по відчуттях хочеться сказати «та трясця ж твоїй матері» - це нормально з точки зору збереження психіки. Втім, будь обережним з реакцією середовища - не всім це може сподобатися, тоді вже варто говорити про кордони.

Після завершення війни будемо відбудовувати і країну разом, і нормалізувати культуру мовлення. А поки війна триває – використовуймо доступні способи для стабілізації і підтримки енергії, щоб гідно давати відсіч ворогу.

До речі, за походженням багато матюків, що функціонує, російськомовні.
Маємо добірку української лайки, що може доповнити твій стабілізуючий 🎒«гнівний рюкзачок»:

А добра б тобі не було!
А щоб в тебе пір’я в роті поросло!
Ти нечиста сило!
А щоб швидкою Настею тут тебе зносило!
А щоби нижче пояса зціпило за пупа!
А щоби пуп той вилисів, як від маку ступа!
А щоб тобі чорне було!
А щоб тобі відмовили, як чогось попросиш!
А щоб твоєю мордою просо молотили!
А щоб твоя дружинонька з кумом повелася!
А щоби твоя срака по шву розійшлася!
А щоб ти щастя не знав!
А щоб тобі заціпило!
А щоб тобі заклало!
Вражий син! Вражі діти!
Бісова ковінька!
Підла душа!
Най би тебе пранці з’їли!
Хай вам грець!

Ілюстрація: Анна Шийчук, «Нагадування з психотерапевтичного кабінету»

🤩 Друзі! Маємо для вас фантастичну новину!

Запускаємо курс просвітницьких лекцій із кризової психологічної обізнаності для цивільних.

🕖 Щочетверга о 19:00.
👉 ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466) та Фейсбук, запис буде доступний на YouTube.

📌 Розклад лекцій (можливі незначні зміни):

✨ 28 квітня: Перша психологічна допомога собі та близьким.
✨ 5 травня: Де брати ресурси в кризових ситуаціях та як не розгубити дорогою?
✨ 12 травня: Стрес-менеджмент в умовах війни.
✨ 19 травня: Управління емоціями.
✨ 26 травня: Стабілізація та самопідтримка.
✨ 2 червня: Проживання втрат.
✨ 9 червня: Попередження ПТСР.
✨ 16 червня: Арттерапія в допомогу собі (готуємо олівці, фарби та папір).
✨ 23 червня: Психологічна стійкість в час війни.
✨ 30 червня: Допомога при панічних атаках.
✨ 7 липня: Посттравматичне зростання після пережитого.
✨ 14 липня: Як знаходити спокій в непрості часи?

👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну