Додаткова психологічна група підтримки
🟢 Для тих, хто брав/бере участь в наших групових заходах (групи підтримки для сімей військових та дорослих , що стартували минулого року).
⭕️ Запрошуємо в тепле коло, де разом будемо знаходити ресурси, опори та підтримку, щоб подолати складні часи.
📍 Кожна перша та третя п'ятниця місяця о 20.00.
⏰ Старт 20 січня.
Реєстрація не потрібна.
Вхід тут.
🟢 Ведучі: психотерапевтки Ростислава Пекарюк та Марія Хомів.
🟢 Для тих, хто брав/бере участь в наших групових заходах (групи підтримки для сімей військових та дорослих , що стартували минулого року).
⭕️ Запрошуємо в тепле коло, де разом будемо знаходити ресурси, опори та підтримку, щоб подолати складні часи.
📍 Кожна перша та третя п'ятниця місяця о 20.00.
⏰ Старт 20 січня.
Реєстрація не потрібна.
Вхід тут.
🟢 Ведучі: психотерапевтки Ростислава Пекарюк та Марія Хомів.
❤18👍5🔥1
Як на нас впливає «чутливий контент» в соцмережах?
📩 #нам_пишуть: «Після теракту в Дніпрі не могла заходити в соцмережі кілька днів. Було складно переглядати знов і знов ці фото від друзів та знайомих. Для мене це ніби заново переживати цей жах. Чому я так відчуваю?»
📲 Коли ми спостерігаємо в житті такі жахливі події, буває складно обходитися з емоціями та почуттями. Лють, біль, розпач, сум, безсилля, ненависть… У кожного свій «коктейль». Разом з тим, ці почуття стають гострішими та інтенсивнішими, коли щоразу ми натикаємося на згадки про них в новинах чи в соцмережах.
Ми розуміємо, що реальність нашого життя вражаюче жахаюча, особливо якщо асоціюємо зруйнований дім - зі своїм, а постраждалих - з собою.
😓 Насправді багато хто з нас, окрім бажання розповісти про трагедію та несправедливість усьому світу, намагається розділити свій набір надскладних переживань з іншими. Ніби просигналізували сторіс чи постом: «мене це жахає»,
«я в розпачі»,
«я ненавиджу» тощо.
➡️ І будь-які способи це зробити - і з прокльонами, і образами - ок, якщо вони дозволяють дати можливість відреагувати. Це краще, ніж тримати лють в собі.
❌ Жорстокість та лицемірство росіян неможливо зрозуміти і неможливо пробачити. Саме тому багато з нас приходить в соцмережі з «важким контентом» розділити цей біль та жах. Бо це - найшвидший спосіб і один з найдоступніших розділити емоції зі своіми близькими, хоч і віртуально.
❗️ Але нам всім може бути забагато. Тілесними реакціями на перенасичення переживаннями можуть бути блювота, нудота, головний біль чи запаморочення. Звичні біоритми внаслідок дистресу теж можуть змінюватися, і, наприклад, ми можемо «забувати» їсти, не могти спати. Якщо все це відбувається з вами, імовірно, вам необхідно попіклуватися про себе, бо усі ці сигнали говорять «досить», «я більше не можу це витримувати».
Для свого психічного добробуту в такі моменти можна:
🔸 припиняти гортати стрічку чи дивитись новини;
🔸 лімітувати час на це;
🔸 не переглядати фото з надписами «чутливий контент»;
🔸 спробувати розділити переживання вживу з кимось - близькими чи психологом;
🔸 переключитися на інші справи;
🔸 побути на природі.
Це не зменшить біль і не заперечить його. Але це допоможе зберігатися, якщо вам «забагато» і ви не витримуєте.
Якщо ж ти відчуваєш в собі сили та можливість розділяти біль з іншими - твої реакції допоможуть бути поряд в цьому. Це теж дуже важливо.
⏺️ На жаль, ми вже не можемо змінити минуле і цю трагедію. Втім, ми можемо прислухатися до себе, чути свої потреби і піклуватися про себе, пробувати жити далі. Якось. Через розпач в біль. Як зможемо зараз.
📩 #нам_пишуть: «Після теракту в Дніпрі не могла заходити в соцмережі кілька днів. Було складно переглядати знов і знов ці фото від друзів та знайомих. Для мене це ніби заново переживати цей жах. Чому я так відчуваю?»
📲 Коли ми спостерігаємо в житті такі жахливі події, буває складно обходитися з емоціями та почуттями. Лють, біль, розпач, сум, безсилля, ненависть… У кожного свій «коктейль». Разом з тим, ці почуття стають гострішими та інтенсивнішими, коли щоразу ми натикаємося на згадки про них в новинах чи в соцмережах.
Ми розуміємо, що реальність нашого життя вражаюче жахаюча, особливо якщо асоціюємо зруйнований дім - зі своїм, а постраждалих - з собою.
😓 Насправді багато хто з нас, окрім бажання розповісти про трагедію та несправедливість усьому світу, намагається розділити свій набір надскладних переживань з іншими. Ніби просигналізували сторіс чи постом: «мене це жахає»,
«я в розпачі»,
«я ненавиджу» тощо.
➡️ І будь-які способи це зробити - і з прокльонами, і образами - ок, якщо вони дозволяють дати можливість відреагувати. Це краще, ніж тримати лють в собі.
❌ Жорстокість та лицемірство росіян неможливо зрозуміти і неможливо пробачити. Саме тому багато з нас приходить в соцмережі з «важким контентом» розділити цей біль та жах. Бо це - найшвидший спосіб і один з найдоступніших розділити емоції зі своіми близькими, хоч і віртуально.
❗️ Але нам всім може бути забагато. Тілесними реакціями на перенасичення переживаннями можуть бути блювота, нудота, головний біль чи запаморочення. Звичні біоритми внаслідок дистресу теж можуть змінюватися, і, наприклад, ми можемо «забувати» їсти, не могти спати. Якщо все це відбувається з вами, імовірно, вам необхідно попіклуватися про себе, бо усі ці сигнали говорять «досить», «я більше не можу це витримувати».
Для свого психічного добробуту в такі моменти можна:
🔸 припиняти гортати стрічку чи дивитись новини;
🔸 лімітувати час на це;
🔸 не переглядати фото з надписами «чутливий контент»;
🔸 спробувати розділити переживання вживу з кимось - близькими чи психологом;
🔸 переключитися на інші справи;
🔸 побути на природі.
Це не зменшить біль і не заперечить його. Але це допоможе зберігатися, якщо вам «забагато» і ви не витримуєте.
Якщо ж ти відчуваєш в собі сили та можливість розділяти біль з іншими - твої реакції допоможуть бути поряд в цьому. Це теж дуже важливо.
⏺️ На жаль, ми вже не можемо змінити минуле і цю трагедію. Втім, ми можемо прислухатися до себе, чути свої потреби і піклуватися про себе, пробувати жити далі. Якось. Через розпач в біль. Як зможемо зараз.
❤56👍7😢3
📝 Стрес, травма і психічне здоров’я під час війни: досвід психотерапевтки
🟧 Війна триває вже близько 11 місяців. Це дуже складне випробування. Складне і фізично, і психологічно. Безумовно, це виснажує.
❓ Що допоможе нам зберігати та відновлювати сили в таких реаліях?
✅ Варто просто жити. У тих умовах і з тими ресурсами, що є. Не очікувати закінчення війни, повернення додому чи відновлення довоєнного життя, а діяти та жити так, як вдається на зараз.
✅ Не вичерпувати повністю сили і своєчасно поповнювати власний ресурс. Варто дбати про себе так, як ми дбаємо про наші ґаджети: пильно стежимо за рівнем заряду та вчасно підживлюємо, бо невідомо, коли знову буде така нагода.
✅ Піклуватися про фізичне здоров’я. По можливості бути фізично активним та займатися профілактикою захворювань, бо фізичний стан дуже визначає нашу здатність витримувати різні навантаження.
✅ Дбати про ментальне здоров’я. Навіть якщо вам здається, що ваша ноша не найтяжча і є ті, кому набагато важче, все одно звертайтеся по допомогу. Не варто доходити до межі, де ви вже не можете керувати своїм станом. Скористайтеся фаховою допомогою психолога та отримайте підтримку, щоб рухатися далі.
✅ Знайдіть свої "гормони перемоги" і додавайте їх у кожен день. Згадайте, що особисто вам додає сил та поліпшує настрій – фізична активність, улюблена кава, книжки, музика, прогулянки, зустрічі з друзями тощо.
👉 Подбайте, щоб це було у вашому житті на постійній основі: щось маленьке – щодня, а щось раз на тиждень, щось – рідше, але теж періодично.
💛 Дбаючи про себе, ми зможемо подолати цей непростий шлях до Перемоги та процвітання нашої країни.
🟩 Більше читай у статті Ірини Скорих, психотерапевтки Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист», для ТиКиїв: голос твого міста.
🟧 Війна триває вже близько 11 місяців. Це дуже складне випробування. Складне і фізично, і психологічно. Безумовно, це виснажує.
❓ Що допоможе нам зберігати та відновлювати сили в таких реаліях?
✅ Варто просто жити. У тих умовах і з тими ресурсами, що є. Не очікувати закінчення війни, повернення додому чи відновлення довоєнного життя, а діяти та жити так, як вдається на зараз.
✅ Не вичерпувати повністю сили і своєчасно поповнювати власний ресурс. Варто дбати про себе так, як ми дбаємо про наші ґаджети: пильно стежимо за рівнем заряду та вчасно підживлюємо, бо невідомо, коли знову буде така нагода.
✅ Піклуватися про фізичне здоров’я. По можливості бути фізично активним та займатися профілактикою захворювань, бо фізичний стан дуже визначає нашу здатність витримувати різні навантаження.
✅ Дбати про ментальне здоров’я. Навіть якщо вам здається, що ваша ноша не найтяжча і є ті, кому набагато важче, все одно звертайтеся по допомогу. Не варто доходити до межі, де ви вже не можете керувати своїм станом. Скористайтеся фаховою допомогою психолога та отримайте підтримку, щоб рухатися далі.
✅ Знайдіть свої "гормони перемоги" і додавайте їх у кожен день. Згадайте, що особисто вам додає сил та поліпшує настрій – фізична активність, улюблена кава, книжки, музика, прогулянки, зустрічі з друзями тощо.
👉 Подбайте, щоб це було у вашому житті на постійній основі: щось маленьке – щодня, а щось раз на тиждень, щось – рідше, але теж періодично.
💛 Дбаючи про себе, ми зможемо подолати цей непростий шлях до Перемоги та процвітання нашої країни.
🟩 Більше читай у статті Ірини Скорих, психотерапевтки Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист», для ТиКиїв: голос твого міста.
ТиКиїв - голос твого міста
Стрес, травма і психічне здоров’я під час війни: досвід психотерапевтки
В Україні 11-й місяць триває повномасштабна війна. Це величезне випробування для кожного з нас, для нашої психіки. Сьогодні близько 14 мільйонів укра…
❤37🔥4👌4👍3
🎯 Найкращі рішення
#психологічна_вправа
Зараз часто складно приймати рішення, особливо важливі та складні. Розгубленість, невідомість, тривога тому дуже сприяють. Саме тому пропонуємо ресурсну практику, яка може стати опорою для тебе на цьому шляху.
1️⃣ Згадай поворотні моменти в своєму житті на порозі змін. Які вдалі рішення ти тоді приймав/ла? Запиши їх (це може бути 5-10 рішень).
2️⃣ Спробуй згадати свої відчуття в ті моменти: що додавало сумнівів, а що - впевненості? На що ти спирався/лася в той час прийняття рішення?
3️⃣ Чи вдавалося в цих рішеннях тобі обирати себе та свої потреби першочергово? Якщо так, то що тобі в цьому допомагало?
4️⃣ Чим схожі ті ситуації з актуальними виборами для тебе зараз, чим відрізняються?
5️⃣ Як цей досвід може допомогти тобі зараз?
#психологічна_вправа
Зараз часто складно приймати рішення, особливо важливі та складні. Розгубленість, невідомість, тривога тому дуже сприяють. Саме тому пропонуємо ресурсну практику, яка може стати опорою для тебе на цьому шляху.
1️⃣ Згадай поворотні моменти в своєму житті на порозі змін. Які вдалі рішення ти тоді приймав/ла? Запиши їх (це може бути 5-10 рішень).
2️⃣ Спробуй згадати свої відчуття в ті моменти: що додавало сумнівів, а що - впевненості? На що ти спирався/лася в той час прийняття рішення?
3️⃣ Чи вдавалося в цих рішеннях тобі обирати себе та свої потреби першочергово? Якщо так, то що тобі в цьому допомагало?
4️⃣ Чим схожі ті ситуації з актуальними виборами для тебе зараз, чим відрізняються?
5️⃣ Як цей досвід може допомогти тобі зараз?
👍16❤9🔥2
🔴 Відчуваю ненависть. Чи це нормально?
📩 #нам_пишуть: «Час від часу відчуваю люту ненависть. Чи це нормально? Чи не шкоджу я цим сама собі? Бо я чула, що ненавидіти - це погано перш за все для себе і треба уникати цього почуття».
🔷 Ненависть – одна з найсильніших людських емоцій. Зазвичай вона переживається як суміш відрази, обурення, відторгнення та гніву.
Усі ми еволюційно здатні до ненависті до конкретних людей, чи груп людей, які становлять для нас загрозу.
Вона допомагає знайти сили і енергію, аби їх знищити, чи максимально ізолюватись від них.
▶️ Так, ми можемо відчувати ненависть кожного разу, коли чуємо про нові ракетні удари по нашій країні (або є їх свідками), руйнування, катування, смерті людей.
У такі моменти нам хочеться, щоб ворог «горів у пеклі», щоб його було знищено до тла.
⭕️ Коли знищується наша ідентичність, наші міста, наші життя - відчувати гнів, лють є нормальною і здоровою реакцією.
☝️Якщо гнів відчувається протягом певного часу, то він перетворюється на ненависть. І важливе питання, яке тут постає, - як переживати цю ненависть, щоб не постраждала наша здатність любити?, відчувати емоції і працювати.
▫️Ненависть - це фактично останній етап тривалого і високо вираженого гніву;
▫️ у свою чергу гнів - це дуже потужна емоція, яка викликає потребу щось змінити. Але якщо за допомогою нього я не можу глобально щось змінити, він застигає немов «бомба уповільненої дії» в формі ненависті всередині нашого серця.
Про ненависть ще можна сказати, що це застиглий гнів і застиглий смуток. Вона йде пліч опліч із бажанням помститись. І ми можемо досить тривалий час постійно прокручувати певні події і думки про помсту.
Витрачати купу ресурсів і енергії, але безрезультатно, бо до змін це, на жаль, не веде.
❓Як зробити так, щоб ця ненависть не зайняла увесь внутрішній простір?
1️⃣ Важливо тримати баланс між тим, що ми любимо, і що ненавидимо. Виклик полягає в тому, щоб, з одного боку, «включатись» в це відчуття ненависті, визнавати її, а також те, на що і на кого вона направлена.
👉 З іншого боку, вміти «виключатись» і дистанціюватись від цієї емоції через нагадування собі про тих людей, які є поруч із нами в ці важкі часи, яких ми любимо. Що є тими речами, які підтримують моє життя зараз.
2️⃣ Розділити її на почуття, які ховаються за нею: гнів, біль, смуток, огида і дати кожному почуттю свій час на проживання.
3️⃣ Важливо також пам’ятати, що ненависть є зокрема застиглим гнівом. І поки ми його не «розморозимо» і не випустимо, ми будемо залишатись в закляклому стані, у якому важко діяти.
Проте сам гнів є дуже важливом почуттям, бо саме він активує сили, щоб захистити себе.
👉 Тому - допоможи собі дати йому вихід. Як це зробити - читай тут.
5️⃣ Енергію, яка вивільниться в результаті вираження і проживання почуттів, ти можеш направити на будь-яку активність, в якій ти зможеш відчути свій вплив на обставини:
❤️🩹 Допомогти комусь, хто постраждав за певних обставин;
💰Зробити донат;
🫂 Бути підтримкою тому, хто потребує цього.
Застрявання в певних емоційних станах блокує здатність особистого посттравматичного розвитку.
☘️ Тому турбуйся про себе і свій емоційний добробут!
📩 #нам_пишуть: «Час від часу відчуваю люту ненависть. Чи це нормально? Чи не шкоджу я цим сама собі? Бо я чула, що ненавидіти - це погано перш за все для себе і треба уникати цього почуття».
🔷 Ненависть – одна з найсильніших людських емоцій. Зазвичай вона переживається як суміш відрази, обурення, відторгнення та гніву.
Усі ми еволюційно здатні до ненависті до конкретних людей, чи груп людей, які становлять для нас загрозу.
Вона допомагає знайти сили і енергію, аби їх знищити, чи максимально ізолюватись від них.
▶️ Так, ми можемо відчувати ненависть кожного разу, коли чуємо про нові ракетні удари по нашій країні (або є їх свідками), руйнування, катування, смерті людей.
У такі моменти нам хочеться, щоб ворог «горів у пеклі», щоб його було знищено до тла.
⭕️ Коли знищується наша ідентичність, наші міста, наші життя - відчувати гнів, лють є нормальною і здоровою реакцією.
☝️Якщо гнів відчувається протягом певного часу, то він перетворюється на ненависть. І важливе питання, яке тут постає, - як переживати цю ненависть, щоб не постраждала наша здатність любити?, відчувати емоції і працювати.
▫️Ненависть - це фактично останній етап тривалого і високо вираженого гніву;
▫️ у свою чергу гнів - це дуже потужна емоція, яка викликає потребу щось змінити. Але якщо за допомогою нього я не можу глобально щось змінити, він застигає немов «бомба уповільненої дії» в формі ненависті всередині нашого серця.
Про ненависть ще можна сказати, що це застиглий гнів і застиглий смуток. Вона йде пліч опліч із бажанням помститись. І ми можемо досить тривалий час постійно прокручувати певні події і думки про помсту.
Витрачати купу ресурсів і енергії, але безрезультатно, бо до змін це, на жаль, не веде.
❓Як зробити так, щоб ця ненависть не зайняла увесь внутрішній простір?
1️⃣ Важливо тримати баланс між тим, що ми любимо, і що ненавидимо. Виклик полягає в тому, щоб, з одного боку, «включатись» в це відчуття ненависті, визнавати її, а також те, на що і на кого вона направлена.
👉 З іншого боку, вміти «виключатись» і дистанціюватись від цієї емоції через нагадування собі про тих людей, які є поруч із нами в ці важкі часи, яких ми любимо. Що є тими речами, які підтримують моє життя зараз.
2️⃣ Розділити її на почуття, які ховаються за нею: гнів, біль, смуток, огида і дати кожному почуттю свій час на проживання.
3️⃣ Важливо також пам’ятати, що ненависть є зокрема застиглим гнівом. І поки ми його не «розморозимо» і не випустимо, ми будемо залишатись в закляклому стані, у якому важко діяти.
Проте сам гнів є дуже важливом почуттям, бо саме він активує сили, щоб захистити себе.
👉 Тому - допоможи собі дати йому вихід. Як це зробити - читай тут.
5️⃣ Енергію, яка вивільниться в результаті вираження і проживання почуттів, ти можеш направити на будь-яку активність, в якій ти зможеш відчути свій вплив на обставини:
❤️🩹 Допомогти комусь, хто постраждав за певних обставин;
💰Зробити донат;
🫂 Бути підтримкою тому, хто потребує цього.
Застрявання в певних емоційних станах блокує здатність особистого посттравматичного розвитку.
☘️ Тому турбуйся про себе і свій емоційний добробут!
👍34❤11🙏5
Великий Приклад Об’єднання
Пропонуємо взяти перерву на кілька хвилин та нагадати кожному про дещо важливе.
🏘️ За останні 11 місяців 5,9 млн людей знайшли прихисток у різних куточках країни. Місцеві мешканці приймають переселенців та допомагають, а історії ВПО про порятунок та пошук нового дому викликають ще більше співчуття.
👤Але деякі внутрішньо переміщені особи досі відчувають себе чужинцями.
Однією з причин є стигматизація – негативне стереотипне ставлення до людей, яких об’єднує певна ознака. У нашому випадку це довідка ВПО. Стигматизація існувала ще з 2014 року, але зараз її масштаби, як і кількість ВПО, значно більші.
🤲Цим відео ми звертаємося до вимушених переселенців та приймаючих громад, щоб нагадати - речей, що спільні, рис, які схожі, у всіх нас значно більше! І лише взаємодопомога та підтримка допоможуть нам пережити ці важкі часи.
♥️ Бо ВПО, насправді, - це Великий Приклад Об'єднання.
🎥 Відео можна переглянути тут https://www.youtube.com/watch?v=4AC_9FSQxqI&feature=youtu.be
🟩 Відео створено БФ «Право на захист».
З Днем соборності! 💙💛Пам‘ятаймо, що ми, українці, можемо бути разом, де б нас не розкидала війна та доля!
Пропонуємо взяти перерву на кілька хвилин та нагадати кожному про дещо важливе.
🏘️ За останні 11 місяців 5,9 млн людей знайшли прихисток у різних куточках країни. Місцеві мешканці приймають переселенців та допомагають, а історії ВПО про порятунок та пошук нового дому викликають ще більше співчуття.
👤Але деякі внутрішньо переміщені особи досі відчувають себе чужинцями.
Однією з причин є стигматизація – негативне стереотипне ставлення до людей, яких об’єднує певна ознака. У нашому випадку це довідка ВПО. Стигматизація існувала ще з 2014 року, але зараз її масштаби, як і кількість ВПО, значно більші.
🤲Цим відео ми звертаємося до вимушених переселенців та приймаючих громад, щоб нагадати - речей, що спільні, рис, які схожі, у всіх нас значно більше! І лише взаємодопомога та підтримка допоможуть нам пережити ці важкі часи.
♥️ Бо ВПО, насправді, - це Великий Приклад Об'єднання.
🎥 Відео можна переглянути тут https://www.youtube.com/watch?v=4AC_9FSQxqI&feature=youtu.be
🟩 Відео створено БФ «Право на захист».
З Днем соборності! 💙💛Пам‘ятаймо, що ми, українці, можемо бути разом, де б нас не розкидала війна та доля!
YouTube
ВПО — Великий Приклад Об’єднання. БФ «Право на захист»
Раніше слово «переміщення» означало лише звичайний процес руху. Студенти переїжджали у великі міста, люди вирушали у відрядження, змінювали місце проживання за власним бажанням.
З 2014 року слово «переміщення» в Україні асоціюється з війною, втратою дому…
З 2014 року слово «переміщення» в Україні асоціюється з війною, втратою дому…
❤37👍5🔥1🤔1
☀️ Новий тиждень починають #добрі_послання від нас.
Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.
🍃 Радіємо твоїм новим ідеям та відкриттям;
🍃 Твоя думка дуже цінна;
🍃 Ти здатна/здатен впливати на цей світ.
Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.
🍃 Радіємо твоїм новим ідеям та відкриттям;
🍃 Твоя думка дуже цінна;
🍃 Ти здатна/здатен впливати на цей світ.
❤43👌2
🐜 «Мурашники»: арт-терапевтична практика
#арт_терапія
⭕️ Мета:
🔻 допомога дітям та дорослим в адаптації до нових умов життя і життєвих процесів;
🔻пошук і знаходження свого місця в структурі чогось (колектива, місця проживання);
🔻краще відчуття себе, отримання погляду нібито «зверху» на те, що відбувається всередені:
🔸 що я проявляю?
🔸 що ховаю, що залишається непроявленим?
🟢 Мурахи – це одні з небагатьох комах, які мають здатність пристосовуватися до різних середовищ і умов існування. Вони існують майже в усіх екосистемах: з бактеріями, грибами, іншими комахи. Вони мають здатність адаптуватись і на болотах.
〽️У них є певна структура і є спільнота, яка дивовижним чином функціонує в складних умовах.
Мурахи існують разом, але у кожного з них є своє місце: певна роль і професія – те, за що він відповідає.
Ці комахи вміють домовлятись, працювати в команді.
➡️ Ця #психологічна_вправа доступна до виконання разом із дітьми.
🟩 Алгоритм вправи:
1️⃣ Знайди затишне місце. Візьми аркуш паперу, олівці чи фарби.
2️⃣ Як би ти міг/могла уявити зараз свій (колектив/клас/нове місце проживання) як мурашник, то яким би він був? Роздивись в деталях образ, що з’являється.
3️⃣ Намалюй свій мурашник.
Дай відповіді на наступні запитання:
✔️ Яка структура твого мурашника? Як виглядає його простір?
✔️ Де мурахи працюють? Навчаються? Відпочивають?
✔️ Чи є там твоє місце? Де саме воно? Опиши це місце.
✔️ Де найбільш безпечне місце для тебе?
✔️ Як мурахи взаємодіють між собою?
✔️ Хто головний? Хто із ким дружить? А з ким можливі конфлікти?
✔️ Які ресурси ти бачиш на цьому малюнку?
✔️ Які є можливості і обмеження у мурашників?
✔️ Як те, що ти описав/ла, стосується твого життя?
🟩 Авторка методики: Вікторія Назаревич - PhD, експертка з методів творчої саморегуляції мистецькими засобами, арт-терапевтка.
#арт_терапія
⭕️ Мета:
🔻 допомога дітям та дорослим в адаптації до нових умов життя і життєвих процесів;
🔻пошук і знаходження свого місця в структурі чогось (колектива, місця проживання);
🔻краще відчуття себе, отримання погляду нібито «зверху» на те, що відбувається всередені:
🔸 що я проявляю?
🔸 що ховаю, що залишається непроявленим?
🟢 Мурахи – це одні з небагатьох комах, які мають здатність пристосовуватися до різних середовищ і умов існування. Вони існують майже в усіх екосистемах: з бактеріями, грибами, іншими комахи. Вони мають здатність адаптуватись і на болотах.
〽️У них є певна структура і є спільнота, яка дивовижним чином функціонує в складних умовах.
Мурахи існують разом, але у кожного з них є своє місце: певна роль і професія – те, за що він відповідає.
Ці комахи вміють домовлятись, працювати в команді.
➡️ Ця #психологічна_вправа доступна до виконання разом із дітьми.
🟩 Алгоритм вправи:
1️⃣ Знайди затишне місце. Візьми аркуш паперу, олівці чи фарби.
2️⃣ Як би ти міг/могла уявити зараз свій (колектив/клас/нове місце проживання) як мурашник, то яким би він був? Роздивись в деталях образ, що з’являється.
3️⃣ Намалюй свій мурашник.
Дай відповіді на наступні запитання:
✔️ Яка структура твого мурашника? Як виглядає його простір?
✔️ Де мурахи працюють? Навчаються? Відпочивають?
✔️ Чи є там твоє місце? Де саме воно? Опиши це місце.
✔️ Де найбільш безпечне місце для тебе?
✔️ Як мурахи взаємодіють між собою?
✔️ Хто головний? Хто із ким дружить? А з ким можливі конфлікти?
✔️ Які ресурси ти бачиш на цьому малюнку?
✔️ Які є можливості і обмеження у мурашників?
✔️ Як те, що ти описав/ла, стосується твого життя?
🟩 Авторка методики: Вікторія Назаревич - PhD, експертка з методів творчої саморегуляції мистецькими засобами, арт-терапевтка.
❤23👍13
*На фото:
мурашники учасників групових занять з психологинею Служби турботи про психічне здоров‘я БФ «Право на захист» Вікторією Гавриленко.
мурашники учасників групових занять з психологинею Служби турботи про психічне здоров‘я БФ «Право на захист» Вікторією Гавриленко.
❤36👍4
Валідація власних емоцій: для чого це мені і як цим користуватися?
Часто власні емоції чи емоції інших можуть бути для нас несподіванкою, у якій ми можемо не знати, як діяти. Це не новина, бо напевне, хтось з нас часто чув щось на кшталт:
💬 «Зберися, що ти розвісив/ла нюні»;
💬 «Не злися, треба бути чемним/ою»;
💬 «Перестань плакати» тощо.
Це сигнали того, що інші з якихось причин не витримують наших емоцій: не можуть, не хочуть, не знають як - варіантів може бути багато. Разом з тим, від таких реакцій легше не стає. Іноді, на жаль, такі фрази настільки вкорінюються в досвід, що можуть автоматично виникати в нашій голові і звучати голосом важливих людей.
Відчуваючи та ідентифікуючи радість, гнів, смуток, страх, огиду та здивування, ми можемо краще зрозуміти наші потреби, бажання, цінності та цілі. Коли ми можемо прийняти свої почуття без осудження (читай:
❓ Так от, як навчитися валідувати свої емоції?
🟢 Називати, визнавати, ідентифікувати те, що відчуваєш
Немає поганих і хороших емоцій. Ти можеш сприймати їх як маркери того, що з тобою відбувається. Наприклад, від трагедії в Броварах мені боляче; а тут я розлючений/а на колегу; а тут я сумую за бабусею.
🟢 Знаходити місце емоцій в тілі
Емоції починаються з тілесних відчуттів. Якщо важко назвати емоцію, прислухайся до відчуттів в тілі. Де живе твоя емоція? Який вона має смак, колір, форму, запах? Що стається, що ти починаєш її відчувати?
*Якщо помічаєш складнощі з тілесними відчуттями, рекомендуємо практикувати вправи на тілесну чутливість.
🟢 Досліджувати свої емоції
Уяви, що емоція - це близький друг чи подруга, який має просигналізувати, що з тобою відбувається. Спробуй сформулювати, яке повідомлення він/вона може тобі передати? Про що важливе нагадує? Коли ти вже відчував/ла це раніше? Як тобі тоді було?
🟢 Впускати емоції в своє життя
Так стається, що коли ми починаємо помічати, ідентифікувати емоції, їх ніби стає більше в нашому житті. На події народжуються реакції, їх ти можеш називати. Це нормально. Помічаючи їх, можна давати сигнали іншим, якщо тобі це безпечно, наприклад, «я злюся на тебе», «мені неприємна ця розмова», «я дуже зворушений/а від твоїх слів» тощо. Це допоможе іншим людям краще розуміти тебе.
🟢 Усі твої емоції зараз, навіть несподівані і незрозумілі, - нормальні
Війна внесла свої корективи в наше життя. Складних почуттів стало більше. Ми часто можемо відчувати огиду, розпач, біль, спустошеність, ненависть або несподіване піднесення чи радість після добрих новин, навіть якщо вони про трупи ворогів. Це нормально в цих умовах.
Важливо це усвідомлювати. Навіть якщо тобі складно чи важко, ти маєш багато неприємних емоцій, це не значить, що з тобою щось не так. Це значить, що твоя психіка намагається пристосуватися до нових умов. І в цій ситуації це цілком нормально.
☘️ Підтримуємо тебе досліджувати свої емоціі та знайомитися з ними ближче.
Часто власні емоції чи емоції інших можуть бути для нас несподіванкою, у якій ми можемо не знати, як діяти. Це не новина, бо напевне, хтось з нас часто чув щось на кшталт:
💬 «Зберися, що ти розвісив/ла нюні»;
💬 «Не злися, треба бути чемним/ою»;
💬 «Перестань плакати» тощо.
Це сигнали того, що інші з якихось причин не витримують наших емоцій: не можуть, не хочуть, не знають як - варіантів може бути багато. Разом з тим, від таких реакцій легше не стає. Іноді, на жаль, такі фрази настільки вкорінюються в досвід, що можуть автоматично виникати в нашій голові і звучати голосом важливих людей.
Відчуваючи та ідентифікуючи радість, гнів, смуток, страх, огиду та здивування, ми можемо краще зрозуміти наші потреби, бажання, цінності та цілі. Коли ми можемо прийняти свої почуття без осудження (читай:
валідизувати їх), то саме цей шлях дозволяє знайти необхідні рішення та попіклуватися про себе.❓ Так от, як навчитися валідувати свої емоції?
🟢 Називати, визнавати, ідентифікувати те, що відчуваєш
Немає поганих і хороших емоцій. Ти можеш сприймати їх як маркери того, що з тобою відбувається. Наприклад, від трагедії в Броварах мені боляче; а тут я розлючений/а на колегу; а тут я сумую за бабусею.
🟢 Знаходити місце емоцій в тілі
Емоції починаються з тілесних відчуттів. Якщо важко назвати емоцію, прислухайся до відчуттів в тілі. Де живе твоя емоція? Який вона має смак, колір, форму, запах? Що стається, що ти починаєш її відчувати?
*Якщо помічаєш складнощі з тілесними відчуттями, рекомендуємо практикувати вправи на тілесну чутливість.
🟢 Досліджувати свої емоції
Уяви, що емоція - це близький друг чи подруга, який має просигналізувати, що з тобою відбувається. Спробуй сформулювати, яке повідомлення він/вона може тобі передати? Про що важливе нагадує? Коли ти вже відчував/ла це раніше? Як тобі тоді було?
🟢 Впускати емоції в своє життя
Так стається, що коли ми починаємо помічати, ідентифікувати емоції, їх ніби стає більше в нашому житті. На події народжуються реакції, їх ти можеш називати. Це нормально. Помічаючи їх, можна давати сигнали іншим, якщо тобі це безпечно, наприклад, «я злюся на тебе», «мені неприємна ця розмова», «я дуже зворушений/а від твоїх слів» тощо. Це допоможе іншим людям краще розуміти тебе.
🟢 Усі твої емоції зараз, навіть несподівані і незрозумілі, - нормальні
Війна внесла свої корективи в наше життя. Складних почуттів стало більше. Ми часто можемо відчувати огиду, розпач, біль, спустошеність, ненависть або несподіване піднесення чи радість після добрих новин, навіть якщо вони про трупи ворогів. Це нормально в цих умовах.
Війна - ненормально. Важливо це усвідомлювати. Навіть якщо тобі складно чи важко, ти маєш багато неприємних емоцій, це не значить, що з тобою щось не так. Це значить, що твоя психіка намагається пристосуватися до нових умов. І в цій ситуації це цілком нормально.
☘️ Підтримуємо тебе досліджувати свої емоціі та знайомитися з ними ближче.
❤37👍20🔥1
💻 Курс лекцій про вагітність та материнство під час війни: усі відео!
💡 Якщо ти пропустив/ла #курс_лекцій онлайн, у зручний час їх можна передивитися. Записи можна знайти на нашому YouTube-каналі:
# 1 «Вагітність у часи війни»: адаптації до змін та вікових етапів життя. Материнство та батьківство.
#2 «Післяпологова депресія»: симптоми, профілактика, як мати стабільний емоційний стан в час війни.
# 3 «Тривога під час вагітності»: робота зі страхами.
#4 «Навики турботи про себе на основі майндфуднес-підходу»: арт-терапевтичні техніки для творчої вагітності.
#5 «Втрата під час війни»: втрата вагітності, втрата партнера, втрата близьких.
👩🏻🦰 Лекторка: Марія Хомів - лікарка-психотерапевтка; авторка проектів для вагітних, підлітків та жінок; консультантка в методах КПТ, позитивної психотерапії; консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо знаходити опОри та рухатися далі
💡 Якщо ти пропустив/ла #курс_лекцій онлайн, у зручний час їх можна передивитися. Записи можна знайти на нашому YouTube-каналі:
# 1 «Вагітність у часи війни»: адаптації до змін та вікових етапів життя. Материнство та батьківство.
#2 «Післяпологова депресія»: симптоми, профілактика, як мати стабільний емоційний стан в час війни.
# 3 «Тривога під час вагітності»: робота зі страхами.
#4 «Навики турботи про себе на основі майндфуднес-підходу»: арт-терапевтичні техніки для творчої вагітності.
#5 «Втрата під час війни»: втрата вагітності, втрата партнера, втрата близьких.
👩🏻🦰 Лекторка: Марія Хомів - лікарка-психотерапевтка; авторка проектів для вагітних, підлітків та жінок; консультантка в методах КПТ, позитивної психотерапії; консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо знаходити опОри та рухатися далі
❤20👍4
😴 Не можеш заснути - малюй потилицею
#тілесна_вправа
🟠 Напружені очі, шия та плечі заважають розслабитися, а це є необхідною умовою, коли хочеться заснути.
👉 Ця #психологічна_вправа допоможе зняти напругу у верхній частині тіла і підготуватись до сну.
1️⃣ Ляж на спину в ліжку, щоб тобі було зручно.
2️⃣ Тримай обличчя в нейтральному положенні, звернене до стелі.
❗️Твоє підборіддя має бути паралельним матрацу. Якщо шия напружена, може знадобитися трохи витягнути шию.
3️⃣ Помалу закрий очі і послаб щелепи.
4️⃣ Далі повільно, без різких рухів, обертай потилицю, як при створенні каракулів на аркуші паперу. Затримайся на цьому кілька хвилин, створюючи випадкові малюнки маленькими та великими, не докладаючи жодних свідомих зусиль, щоб рухати головою.
5️⃣ Заверши рух головою і трохи полежи, помічаючи, як наразі почуваються шия, плечі та обличчя.
Добрих тобі снів💛
#тілесна_вправа
🟠 Напружені очі, шия та плечі заважають розслабитися, а це є необхідною умовою, коли хочеться заснути.
👉 Ця #психологічна_вправа допоможе зняти напругу у верхній частині тіла і підготуватись до сну.
1️⃣ Ляж на спину в ліжку, щоб тобі було зручно.
2️⃣ Тримай обличчя в нейтральному положенні, звернене до стелі.
❗️Твоє підборіддя має бути паралельним матрацу. Якщо шия напружена, може знадобитися трохи витягнути шию.
3️⃣ Помалу закрий очі і послаб щелепи.
4️⃣ Далі повільно, без різких рухів, обертай потилицю, як при створенні каракулів на аркуші паперу. Затримайся на цьому кілька хвилин, створюючи випадкові малюнки маленькими та великими, не докладаючи жодних свідомих зусиль, щоб рухати головою.
5️⃣ Заверши рух головою і трохи полежи, помічаючи, як наразі почуваються шия, плечі та обличчя.
Добрих тобі снів💛
❤40👍13👌3
🧙 Мудрість, що зцілює
Започатковуємо нову рубрику - #з_джерел_мудрості. Час від часу публікуватимемо підтримуючі чи надихаючі цитати, які можуть стати тобі в нагоді.
🟠 Мартин Лютер Кінг, лідер руху за громадянські права 1960-х років, речник тактики ненасильства в боротьбі проти насильства:
💬 «Якби мені сказали, що завтра настане кінець світу, то сьогодні я все одно посадив би ще одно дерево»;
💬 «Наприкінці ми згадаємо не слова наших ворогів, а мовчання наших друзів»;
💬 «Ми можемо остаточно розчаруватись (в чомусь, комусь), але ніколи не повинні втрачати надію»;
💬 «Темрява не може подолати темряву: тільки світло може це зробити»;
💬 «Якщо ви не можете літати, біжіть. Якщо ви не можете бігати, гуляйте. Якщо не можна ходити, повзати. Але що б ви не робили, завжди рухайтесь вперед».
💬 «Віра - це зробити перший крок, навіть коли ви не бачите повний шлях. Решта з'явиться по мірі того, як ви йдете».
Започатковуємо нову рубрику - #з_джерел_мудрості. Час від часу публікуватимемо підтримуючі чи надихаючі цитати, які можуть стати тобі в нагоді.
🟠 Мартин Лютер Кінг, лідер руху за громадянські права 1960-х років, речник тактики ненасильства в боротьбі проти насильства:
💬 «Якби мені сказали, що завтра настане кінець світу, то сьогодні я все одно посадив би ще одно дерево»;
💬 «Наприкінці ми згадаємо не слова наших ворогів, а мовчання наших друзів»;
💬 «Ми можемо остаточно розчаруватись (в чомусь, комусь), але ніколи не повинні втрачати надію»;
💬 «Темрява не може подолати темряву: тільки світло може це зробити»;
💬 «Якщо ви не можете літати, біжіть. Якщо ви не можете бігати, гуляйте. Якщо не можна ходити, повзати. Але що б ви не робили, завжди рухайтесь вперед».
💬 «Віра - це зробити перший крок, навіть коли ви не бачите повний шлях. Решта з'явиться по мірі того, як ви йдете».
❤82👍16🥰4👏1
🌤️ Новий тиждень традиційно починають #добрі_послання.
Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.
✨ Ти можеш хотіти і отримувати багато. Це нормально.
✨ Довіряй своїм бажанням.
✨ Мріяти можна навіть в темні часи. Мрії підсвічують напрямок твого шляху.
Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.
✨ Ти можеш хотіти і отримувати багато. Це нормально.
✨ Довіряй своїм бажанням.
✨ Мріяти можна навіть в темні часи. Мрії підсвічують напрямок твого шляху.
❤77👍3
Психологічні групи підтримки онлайн: шостий набір
🟢 Група підтримки для тих, хто був вимушений тимчасово покинути свою домівку або переживає інші наслідки війни
⏰ Старт 6 лютого, далі - щопонеділка 18.00-20.00.
📍 Реєстрація тут.
🟣 Група підтримки для тих, хто чекає, перебуваючи у стосунках із військовослужбовцем.
⏰ Старт 8 лютого, далі - щосереди 14:00-16.00.
📍 Реєстрація тут.
Ми будемо в безпечній атмосфері розділяти труднощі, з якими ви стикаєтеся. Робити вправи та техніки, які допоможуть вам знайти власний рецепт стійкості. Наша мета - створити атмосферу підтримки, якою зможе скористатись кожен учасник/ця.
🟧 Ведучі - кризові консультанти Служби турботи про психічне здоров'я БФ"Право на захист":
🔸 Володимир Паньков — психолог, психоаналітично-орієнтований психотерапевт, рекомендований фахівець Асоціації Психологів України.
🔸 Катерина Тищенко - практична психологиня та ведуча груп психосоціальної підтримки, спеціалістка по роботі з підлітками та дорослими.
🟢 Група підтримки для тих, хто був вимушений тимчасово покинути свою домівку або переживає інші наслідки війни
⏰ Старт 6 лютого, далі - щопонеділка 18.00-20.00.
📍 Реєстрація тут.
🟣 Група підтримки для тих, хто чекає, перебуваючи у стосунках із військовослужбовцем.
⏰ Старт 8 лютого, далі - щосереди 14:00-16.00.
📍 Реєстрація тут.
Ми будемо в безпечній атмосфері розділяти труднощі, з якими ви стикаєтеся. Робити вправи та техніки, які допоможуть вам знайти власний рецепт стійкості. Наша мета - створити атмосферу підтримки, якою зможе скористатись кожен учасник/ця.
🟧 Ведучі - кризові консультанти Служби турботи про психічне здоров'я БФ"Право на захист":
🔸 Володимир Паньков — психолог, психоаналітично-орієнтований психотерапевт, рекомендований фахівець Асоціації Психологів України.
🔸 Катерина Тищенко - практична психологиня та ведуча груп психосоціальної підтримки, спеціалістка по роботі з підлітками та дорослими.
❤22👍4
🔵 Дисоціація як захисний механізм в травматичній події
➡️ Змінений стан, відчуття, що це відбувається не зі мною, а десь в іншому житті, відсутність будь-яких почуттів в ситуації, що несе загрозу – це все є ознаками дисоціації.
Ми можемо потрапляти в дисоціацію не тільки якщо ми є учасниками травматичної події. Це може траплятись навіть якщо ми є просто її свідками: читаємо новини про неї, передивляємось фото з місць подій, спілкуємось із постраждалими.
🟩 Дисоціація – це рефлекс. Це те, що трапляється із нами, а не те, що ми обираємо робити свідомо.
Цей механізм захищає нас від надмірних почуттів, тілесних реакцій у відповідь на травматичну/шокову/стресову ситуацію, з якою людина не може впоратись.
Разом із цим, ми втрачаємо контакт із реальністю, а також можливість робити щось корисне для себе в певний момент. Фактично ми потрапляємо в такий собі закляклий стан.
☝️У такі моменти важливо потурбуватись про те, щоб якомога менше перебувати в такому стані і зберігати активність через використання гніву на щось практичне.
Щодовше ми перебуваємо в дисоціації, тим більші наслідки будуть після виходу з неї.
❓Як виходити із дисоціації і повертати себе «у реальність»?
👉 Для цього потрібно працювати на трьох рівнях: тіло, психіка та ідентичність, або пошук сенсів.
1️⃣ На рівні тіла:
✔️ Потирання тіла і струшування: «уяви, що ти собачка, яка впала у воду і тобі треба обтруситись»;
✔️ Дихальні вправи.
Наприклад, вправа на вдих-видих із зворотнім відліком. Вдих - видих 30, вдих-видих– 29, вдих-видих – 28… і так далі;
✔️ Поплескувати себе по колінах і плечах.
✔️ Вправа «Обійми метелика»;
✔️ Пошук опори: обома ногами твердо стати на землю, зосередитись, подивитись на свої ноги. Це дає відчуття безпеки;
2️⃣ На рівні психіки:
Найбільше, чого ми потребуємо в момент стресу – відчуття безпеки і того, що ми хоча б щось можемо контролювати:
✔️ Подивись наліво-направо, візуально оціни свій простір і пересвідчись, що знаходишся в безпеці;
✔️ Перерахуй предмети, які ти бачиш навколо. Зосередитись на певному предметі, роздивитись його деталі;
✔️ Зроби щось дуже просте, але те, що в межах твого контролю: чай, склади речі навколо, полий квіти, напиши близьким.
3️⃣ На рівні ідентичності «Хто я?»
✔️ Проговори про себе, або вголос – хто ти, скільки тобі років, чим ти займаєшся;
✔️ Проговори або випиши свої емоції, почуття, озвуч усі свої стани і те, що відбувається з тобою в момент;
✔️ Повтори кілька разів фразу: «Я є. Я зараз в безпечному місці».
Бережи себе🍀
➡️ Змінений стан, відчуття, що це відбувається не зі мною, а десь в іншому житті, відсутність будь-яких почуттів в ситуації, що несе загрозу – це все є ознаками дисоціації.
Ми можемо потрапляти в дисоціацію не тільки якщо ми є учасниками травматичної події. Це може траплятись навіть якщо ми є просто її свідками: читаємо новини про неї, передивляємось фото з місць подій, спілкуємось із постраждалими.
🟩 Дисоціація – це рефлекс. Це те, що трапляється із нами, а не те, що ми обираємо робити свідомо.
Цей механізм захищає нас від надмірних почуттів, тілесних реакцій у відповідь на травматичну/шокову/стресову ситуацію, з якою людина не може впоратись.
Разом із цим, ми втрачаємо контакт із реальністю, а також можливість робити щось корисне для себе в певний момент. Фактично ми потрапляємо в такий собі закляклий стан.
☝️У такі моменти важливо потурбуватись про те, щоб якомога менше перебувати в такому стані і зберігати активність через використання гніву на щось практичне.
Щодовше ми перебуваємо в дисоціації, тим більші наслідки будуть після виходу з неї.
❓Як виходити із дисоціації і повертати себе «у реальність»?
👉 Для цього потрібно працювати на трьох рівнях: тіло, психіка та ідентичність, або пошук сенсів.
1️⃣ На рівні тіла:
✔️ Потирання тіла і струшування: «уяви, що ти собачка, яка впала у воду і тобі треба обтруситись»;
✔️ Дихальні вправи.
Наприклад, вправа на вдих-видих із зворотнім відліком. Вдих - видих 30, вдих-видих– 29, вдих-видих – 28… і так далі;
✔️ Поплескувати себе по колінах і плечах.
✔️ Вправа «Обійми метелика»;
✔️ Пошук опори: обома ногами твердо стати на землю, зосередитись, подивитись на свої ноги. Це дає відчуття безпеки;
2️⃣ На рівні психіки:
Найбільше, чого ми потребуємо в момент стресу – відчуття безпеки і того, що ми хоча б щось можемо контролювати:
✔️ Подивись наліво-направо, візуально оціни свій простір і пересвідчись, що знаходишся в безпеці;
✔️ Перерахуй предмети, які ти бачиш навколо. Зосередитись на певному предметі, роздивитись його деталі;
✔️ Зроби щось дуже просте, але те, що в межах твого контролю: чай, склади речі навколо, полий квіти, напиши близьким.
3️⃣ На рівні ідентичності «Хто я?»
✔️ Проговори про себе, або вголос – хто ти, скільки тобі років, чим ти займаєшся;
✔️ Проговори або випиши свої емоції, почуття, озвуч усі свої стани і те, що відбувається з тобою в момент;
✔️ Повтори кілька разів фразу: «Я є. Я зараз в безпечному місці».
Бережи себе🍀
❤42👍20😢1
Профорієнтаційний тренінг для підлітків: лютневий набір
🤔Як обрати професію?
Це питання не дає спокою багатьом підліткам та їх батькам. Лише деякі щасливчики з дитинства знають, ким хочуть бути. Зараз зробити вибір ще складніше, адже життя стало дуже непередбачуваним. Підлітки можуть перебувати у стресовому стані й взагалі не розуміти, чим хочуть займатись в майбутньому. Ми хочемо допомогти вашим дітям знайти тут саму справу життя.
👩🦰🧑🦱Тому запрошуємо підлітків віком від 14 до 17 років на профорієнтаційний тренінг “Я обираю професію”.
👥 Курс тренінгу складається з 4 занять, які відбуватимуться 1 раз на тиждень онлайн.
На заняттях ми розберемо:
🔹Світ професій
🔹Коло професійних інтересів
🔹Сильні та слабкі сторони
🔹Ринок праці
🔹Психологічні типи особистості та інше.
⏰ Щочетвера о 16.00 з 9 лютого.
💙 Приєднуйтесь!
➡️ Реєстрація тут.
🟩 Ведуча: Олена Білецька - корпоративна психологиня, гештальт-терапевтка, екс HR-менеджерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров‘я БФ «Право на захист».
🤔Як обрати професію?
Це питання не дає спокою багатьом підліткам та їх батькам. Лише деякі щасливчики з дитинства знають, ким хочуть бути. Зараз зробити вибір ще складніше, адже життя стало дуже непередбачуваним. Підлітки можуть перебувати у стресовому стані й взагалі не розуміти, чим хочуть займатись в майбутньому. Ми хочемо допомогти вашим дітям знайти тут саму справу життя.
👩🦰🧑🦱Тому запрошуємо підлітків віком від 14 до 17 років на профорієнтаційний тренінг “Я обираю професію”.
👥 Курс тренінгу складається з 4 занять, які відбуватимуться 1 раз на тиждень онлайн.
На заняттях ми розберемо:
🔹Світ професій
🔹Коло професійних інтересів
🔹Сильні та слабкі сторони
🔹Ринок праці
🔹Психологічні типи особистості та інше.
⏰ Щочетвера о 16.00 з 9 лютого.
💙 Приєднуйтесь!
➡️ Реєстрація тут.
🟩 Ведуча: Олена Білецька - корпоративна психологиня, гештальт-терапевтка, екс HR-менеджерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров‘я БФ «Право на захист».
❤21