Лекція з кризової психологічної обізнаності для дорослих
📍 Тема #10: «Психологічна стійкість в умовах війни».
⏰ 30 червня, 19.00
❓ Як ми можемо вчитися зберігати у критичних ситуаціях стабільний рівень психологічного та фізичного функціонування?
❓Що може нам допомагати виходити з таких ситуацій без стійких порушень, успішно адаптуючись до несприятливих змін?
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі.
👤 Лекторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
📍 Тема #10: «Психологічна стійкість в умовах війни».
⏰ 30 червня, 19.00
❓ Як ми можемо вчитися зберігати у критичних ситуаціях стабільний рівень психологічного та фізичного функціонування?
❓Що може нам допомагати виходити з таких ситуацій без стійких порушень, успішно адаптуючись до несприятливих змін?
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі.
👤 Лекторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
❤17
Якщо через війну довелося з'їхатися з родичами — як жити разом в одному домі та не розсваритися
🤔 Чи можна зберегти в таких умовах (ще й у війну!) «нормальні стосунки, як колись»? Навряд чи. У новому просторі і стосунки будуть новими: у кожного - зі всіма.
У спільний дім 🏡 входять вже сформовані окремі родини (деякі зараз живуть і трьома-чотирма сім’ями). Кожна з них має свій шлях формування, історію побудови відносин і встановлені правила-норми для її членів, які, звісно, можуть відрізнятися від правил та норм інших. Ваші близькі мають право жити так, як їм хочеться. Але і ви - так само. То ж чия правда важливіша?
▶️ Хороші новини: спільне перебування в одному домі - чудова можливість попрацювати над своїми кордонами і дізнатися про кордони близьких.
❗️Психологічні кордони - це простір, де закінчуюся я і починаються інші. Кожен з нас має бажання, свої уявлення про комфорт, пріоритети. У будь-якому випадку вони в певній точці конфліктуватимуть з бажаннями, комфортом і пріоритетами іншого.
🚧 Порушення кордонів маркують почуття злості у різних інтенсивностях: невдоволення, обурення, роздратування, гнів, лють, афект. Ці відчуття у конфліктах дають сигнал: щось не так, інший перетнув комфортну мені межу. Якщо помістити всіх у великий будинок, уявно у кожного (і навіть дітей!) є маленькі парканчики всередині простору, які людина береже та в якому почуває себе добре.
📍Кордони встановлюються на трьох китах: побажання - домовленість - санкції. Наприклад, ваше побажання в спільному просторі - відсутність брудного посуду на кухні. Ви можете запропонувати домовленість, що кожна родина прибирає одразу за собою. Або ж визначити дні, коли ви чергуєтеся в прибиранні. Або ж придбати посудомийну машину, якщо дозволяють кошти. Варіантів може бути багато. Якщо якась з сторін не дотримається домовленості, варто обговорити, чим це обернеться для неї (додаткове прибирання, розділення посуду для користування тощо). Ці правила мають бути прийнятими всіма членами родини.
▫️Один з поширених страхів - що інший в облаштуванні кордонів стане егоїстом типу: “Якщо ти не будеш робити так, як я хочу, то… ти егоїст / ти мене не любиш / ми не зможемо спілкуватися разом». Але егоїсти не дотримуються домовленостей - для них це пусте місце. Вони помічають в стосунках лише себе. Ті ж, хто вчиться вибудовувати кордони, зазвичай уважні і до себе, і до інших.
🔻Пам’ятайте: жити разом вам прийдеться недовго, а от стосунки з близькими та дорогими людьми захочеться зберегти.
🟩 Більше про те, як уживатися в великих родинах зараз, читай у статті Марії Яцухненко для НВ 👇
🤔 Чи можна зберегти в таких умовах (ще й у війну!) «нормальні стосунки, як колись»? Навряд чи. У новому просторі і стосунки будуть новими: у кожного - зі всіма.
У спільний дім 🏡 входять вже сформовані окремі родини (деякі зараз живуть і трьома-чотирма сім’ями). Кожна з них має свій шлях формування, історію побудови відносин і встановлені правила-норми для її членів, які, звісно, можуть відрізнятися від правил та норм інших. Ваші близькі мають право жити так, як їм хочеться. Але і ви - так само. То ж чия правда важливіша?
▶️ Хороші новини: спільне перебування в одному домі - чудова можливість попрацювати над своїми кордонами і дізнатися про кордони близьких.
❗️Психологічні кордони - це простір, де закінчуюся я і починаються інші. Кожен з нас має бажання, свої уявлення про комфорт, пріоритети. У будь-якому випадку вони в певній точці конфліктуватимуть з бажаннями, комфортом і пріоритетами іншого.
🚧 Порушення кордонів маркують почуття злості у різних інтенсивностях: невдоволення, обурення, роздратування, гнів, лють, афект. Ці відчуття у конфліктах дають сигнал: щось не так, інший перетнув комфортну мені межу. Якщо помістити всіх у великий будинок, уявно у кожного (і навіть дітей!) є маленькі парканчики всередині простору, які людина береже та в якому почуває себе добре.
📍Кордони встановлюються на трьох китах: побажання - домовленість - санкції. Наприклад, ваше побажання в спільному просторі - відсутність брудного посуду на кухні. Ви можете запропонувати домовленість, що кожна родина прибирає одразу за собою. Або ж визначити дні, коли ви чергуєтеся в прибиранні. Або ж придбати посудомийну машину, якщо дозволяють кошти. Варіантів може бути багато. Якщо якась з сторін не дотримається домовленості, варто обговорити, чим це обернеться для неї (додаткове прибирання, розділення посуду для користування тощо). Ці правила мають бути прийнятими всіма членами родини.
▫️Один з поширених страхів - що інший в облаштуванні кордонів стане егоїстом типу: “Якщо ти не будеш робити так, як я хочу, то… ти егоїст / ти мене не любиш / ми не зможемо спілкуватися разом». Але егоїсти не дотримуються домовленостей - для них це пусте місце. Вони помічають в стосунках лише себе. Ті ж, хто вчиться вибудовувати кордони, зазвичай уважні і до себе, і до інших.
🔻Пам’ятайте: жити разом вам прийдеться недовго, а от стосунки з близькими та дорогими людьми захочеться зберегти.
🟩 Більше про те, як уживатися в великих родинах зараз, читай у статті Марії Яцухненко для НВ 👇
NV
«Кайдашева сім'я» нашого сьогодення. Якщо через війну довелося з'їхатися з родичами — як жити разом в одному домі та не розсваритися
Багато людей зараз вимушено переселені і змушені жити за українськими традиціями минулих століть — кількома родинами в одному домі.
👍16❤7
Апперцепція: чому важливо зберігати ритуали звичного життя у війну?
💣 Постійні обстріли та терор окупантів, що не зупиняється, дістали вже кожного з нас. Ланцюжок реакцій злість-ненависть-безсилля-біль-горе -сум (додай своє) можуть вибивати зі звичайного життя і розхитувати на емоційних гойдалках.
Наша рекомендація може бути дивною і недоречною (на перший погляд), але вона допоможе зберегти психіку у війну.
❗️За найменшої можливості - повертайте та відновлюйте ритуали попереднього щасливого життя. ❗️
➡️ Як це працює? Розкажімо вам про апперцепцію - залежність сприймання подій від попереднього досвіду особистості.
У нашому мозкові 🧠 - безліч нейронних зв’язків. Вони будуються по мірі взаємодії з навколишнім світом і закарбовують те, що ми вивчаємо, пізнаємо, вміємо, любимо тощо. Якщо спростити нейробіологію: вивчив новий дорожній знак 🚷 - утворилися нейронні зв’язки і «встроїли» це знання в твій інтелект на якийсь час. Якщо відновлюєш / згадуєш його частіше, то надовше і запам’ятається.
🔗 Саме нейронні зв’язки є передавачами даних між різними областями мозку, внаслідок чого формується пам’ять, продукується та впізнається мова, рухається тіло тощо.
🔁 Під час стресових чи травматичних подій необхідно повертати в життя приємні ритуали з минулого, бо саме в цей момент відтворення певної знайомої дії активізуються нейронні зв‘язки, які «підключать» тодішнє відчуття задоволення.
Це може бути вранішня йога 🧘🏻♀️ чи зарядка, кава на вулиці 🥤, зустріч з близькими по вихідних🤗, катання на велосипеді після роботи 🚴🏻♀️, прогулянка з дитиною в парку🏞, сімейні млинці в неділю 🥞. А можливо, ти маєш якийсь приємний спогад з дитинства, який тебе заспокоює та радує - це теж підходить (пірнання в річку 🦦, бабусині пиріжки з яблуками 🥯, ходіння босим/ою по траві 👣тощо).
⚙️ По суті, систематично включаючи ритуали з минулого, ми можемо переключити психіку з травматичного досвіду на функціонування ніби в нормальних обставинах. Це може здаватися і певним обманом психіки - але якщо це працює на твоє благо, чому б і не спробувати? Саме так ми зможемо дати собі перепочинок і підтримку, а заодно й акумулювати більше сил та енергії, щоб проживати війну далі.
🔘 Теорія неефективна без практики 🙂.
1️⃣ Вибери два ритуали, з якими пов’язані приємні відчуття з минулого.
2️⃣ Упродовж місяця введи їх в своє життя зараз.
3️⃣ Прослідкуй, як змінюються твої відчуття, коли ти робиш ці ритуали.
4️⃣ З часом, коли система з кількома ритуалами відновиться, і тобі так стає краще проживати досвід, додавай ще приємних ритуалів.
💣 Постійні обстріли та терор окупантів, що не зупиняється, дістали вже кожного з нас. Ланцюжок реакцій злість-ненависть-безсилля-біль-горе -сум (додай своє) можуть вибивати зі звичайного життя і розхитувати на емоційних гойдалках.
Наша рекомендація може бути дивною і недоречною (на перший погляд), але вона допоможе зберегти психіку у війну.
❗️За найменшої можливості - повертайте та відновлюйте ритуали попереднього щасливого життя. ❗️
➡️ Як це працює? Розкажімо вам про апперцепцію - залежність сприймання подій від попереднього досвіду особистості.
У нашому мозкові 🧠 - безліч нейронних зв’язків. Вони будуються по мірі взаємодії з навколишнім світом і закарбовують те, що ми вивчаємо, пізнаємо, вміємо, любимо тощо. Якщо спростити нейробіологію: вивчив новий дорожній знак 🚷 - утворилися нейронні зв’язки і «встроїли» це знання в твій інтелект на якийсь час. Якщо відновлюєш / згадуєш його частіше, то надовше і запам’ятається.
🔗 Саме нейронні зв’язки є передавачами даних між різними областями мозку, внаслідок чого формується пам’ять, продукується та впізнається мова, рухається тіло тощо.
🔁 Під час стресових чи травматичних подій необхідно повертати в життя приємні ритуали з минулого, бо саме в цей момент відтворення певної знайомої дії активізуються нейронні зв‘язки, які «підключать» тодішнє відчуття задоволення.
Це може бути вранішня йога 🧘🏻♀️ чи зарядка, кава на вулиці 🥤, зустріч з близькими по вихідних🤗, катання на велосипеді після роботи 🚴🏻♀️, прогулянка з дитиною в парку🏞, сімейні млинці в неділю 🥞. А можливо, ти маєш якийсь приємний спогад з дитинства, який тебе заспокоює та радує - це теж підходить (пірнання в річку 🦦, бабусині пиріжки з яблуками 🥯, ходіння босим/ою по траві 👣тощо).
⚙️ По суті, систематично включаючи ритуали з минулого, ми можемо переключити психіку з травматичного досвіду на функціонування ніби в нормальних обставинах. Це може здаватися і певним обманом психіки - але якщо це працює на твоє благо, чому б і не спробувати? Саме так ми зможемо дати собі перепочинок і підтримку, а заодно й акумулювати більше сил та енергії, щоб проживати війну далі.
🔘 Теорія неефективна без практики 🙂.
1️⃣ Вибери два ритуали, з якими пов’язані приємні відчуття з минулого.
2️⃣ Упродовж місяця введи їх в своє життя зараз.
3️⃣ Прослідкуй, як змінюються твої відчуття, коли ти робиш ці ритуали.
4️⃣ З часом, коли система з кількома ритуалами відновиться, і тобі так стає краще проживати досвід, додавай ще приємних ритуалів.
❤20👍5🔥2
“Ресурсний рюкзачок”
#психологічна_вправа
Уяви, що за плечима у тебе є сумка чи рюкзачок🎒, у якому лежить усе, щоб відчувати себе енергійним та в ресурсі🏄.
📃 Візьми аркуш паперу і випиши ті речі та відчуття, які лежать у твоїй торбинці.
❓Дай собі відповіді на запитання:
🟡 Що лежить там?
🟡 Хто збирав цей багаж?
🟡 Що в ньому твоє?
🟡 Що там не твоє?
🟡 Може, від чогось треба відмовитися чи, навпаки, щось додати?
🟡 Наскільки тобі легко чи важко нести цей багаж?
Після того, як ти даси відповіді на ці запитання, намалюй🎨 все те, що лежить у твоєму рюкзачку.
Паралельно відслідковуй свій стан у моментах:
🔹 коли ти лише думаєш над тим, що лежить в твоїй торбинці;
🔹 коли бачиш всі ці речі намальованими на папері.
Якщо тобі захочеться щось додати або від чогось відмовитися, зроби це на своєму малюнку.
#психологічна_вправа
Уяви, що за плечима у тебе є сумка чи рюкзачок🎒, у якому лежить усе, щоб відчувати себе енергійним та в ресурсі🏄.
📃 Візьми аркуш паперу і випиши ті речі та відчуття, які лежать у твоїй торбинці.
❓Дай собі відповіді на запитання:
🟡 Що лежить там?
🟡 Хто збирав цей багаж?
🟡 Що в ньому твоє?
🟡 Що там не твоє?
🟡 Може, від чогось треба відмовитися чи, навпаки, щось додати?
🟡 Наскільки тобі легко чи важко нести цей багаж?
Після того, як ти даси відповіді на ці запитання, намалюй🎨 все те, що лежить у твоєму рюкзачку.
Паралельно відслідковуй свій стан у моментах:
🔹 коли ти лише думаєш над тим, що лежить в твоїй торбинці;
🔹 коли бачиш всі ці речі намальованими на папері.
Якщо тобі захочеться щось додати або від чогось відмовитися, зроби це на своєму малюнку.
❤19👍3
Як ще можна відновлювати свій ресурс?
#психологічна_вправа
🟩 Діана Кебас, надихаюча тренерка та фасілітаторка, поділилася з нами⬇️:
Якщо немає можливості, натхнення або сил робити те, що тримало тебе в ресурсі в мирні часи, почни з компенсації п’яти сенсорних каналів:
👅 ЯЗИК: що смачненьке є для тебе в доступі зараз?
Не треба багато їсти, щоб наситити смак. Краще не поспішати і потроху насолоджуватись. А коли поїш, зроби паузу, принаймні невеличку, не біжи відразу до роботи. Побудь в моменті відчуття задоволення. Саме цей момент насичує нас.
👃 НІС: які аромати подобаються тобі і є в наявності?
Чай, кава, кардамон, кориця, свіже повітря, улюблені парфуми, весняна квітка…
👁 ОЧІ: на що тобі подобається дивитися? Що радує око?
Знайди щось гарне там, де ти є. Зроби собі красиво настільки, наскільки ти можеш. Шукай красу навколо: вона здатна наповнювати нас.
👂 ВУХА: які звуки наповнюють тебе? Музика, дощ, шум вітру, як співають пташки. Тиша…
🖐 ШКІРА: що приємно на дотик? Що хоче тіло і є можливість?
М’якенький одяг, душ або ванна, крем або масло, обійми, погладити кота, масаж або самомасаж…
❗️ Роби компенсацію свідомо. Фіксуй момент своєю увагою.
🔅 Це допоможе тобі відновлюватись і підтримувати достатній рівень енергії.
#психологічна_вправа
🟩 Діана Кебас, надихаюча тренерка та фасілітаторка, поділилася з нами⬇️:
Якщо немає можливості, натхнення або сил робити те, що тримало тебе в ресурсі в мирні часи, почни з компенсації п’яти сенсорних каналів:
👅 ЯЗИК: що смачненьке є для тебе в доступі зараз?
Не треба багато їсти, щоб наситити смак. Краще не поспішати і потроху насолоджуватись. А коли поїш, зроби паузу, принаймні невеличку, не біжи відразу до роботи. Побудь в моменті відчуття задоволення. Саме цей момент насичує нас.
👃 НІС: які аромати подобаються тобі і є в наявності?
Чай, кава, кардамон, кориця, свіже повітря, улюблені парфуми, весняна квітка…
👁 ОЧІ: на що тобі подобається дивитися? Що радує око?
Знайди щось гарне там, де ти є. Зроби собі красиво настільки, наскільки ти можеш. Шукай красу навколо: вона здатна наповнювати нас.
👂 ВУХА: які звуки наповнюють тебе? Музика, дощ, шум вітру, як співають пташки. Тиша…
🖐 ШКІРА: що приємно на дотик? Що хоче тіло і є можливість?
М’якенький одяг, душ або ванна, крем або масло, обійми, погладити кота, масаж або самомасаж…
❗️ Роби компенсацію свідомо. Фіксуй момент своєю увагою.
🔅 Це допоможе тобі відновлюватись і підтримувати достатній рівень енергії.
❤29👍4
Практикум позитивних погладжувань
Минулого тижня писали тут про емоційні погладжування та як ними користуватися.
👉 Пропонуємо тобі практикум позитивних безумовних погладжувань. Його можна пройти у три етапи:
1️⃣ Проговори дорогим тобі людям безумовні позитивні погладжування. Можеш вибрати з цих варіантів або ж подібні:
☀️ Добре, що ти народився/лася.
☀️ Ти маєш право робити те, що тобі подобається. І відмовлятися від того, що тобі не підходить.
☀️ Твої потреби важливі.
☀️ Я рада / ий, що ти є.
☀️ Я люблю тебе таким/ою, як ти є.
☀️ Я поважаю твою думку.
☀️ Я ціную твої почуття. Ти маєш право сумувати, радіти, злитися, веселитися стільки, скільки тобі потрібно.
☀️ Ти мені цінний/а.
☀️ Мені подобається бути з тобою поряд.
☀️ Усі твої рішення я поважаю.
☀️ Вірю в тебе.
☀️ Я приймаю тебе будь-яким/ою.
2️⃣ Заміни в цих поглажуваннях:
«ти» ➡️«я»,
«твої» ➡️ «мої»
та проговори ці погладжування до себе.
❓Які твої почуття в цей момент?
❓Що ти відчуваєш в тілі?
❓Як тобі адресовувати собі позитивні погладжування?
❓Як думаєш, що в твоєму житті сприяє/заважає давати іншим та собі позитивні погладжування?
3️⃣ Напиши свій особистий список безумовних позитивних погладжувань. Нехай там будуть ті, які би тобі завжди хотілося чути від близьких людей і ті, що найбільше потрібні тобі зараз. Збережи цей список на папері 📄 або в нотатках 📱та час від час промовляй їх до себе.
Минулого тижня писали тут про емоційні погладжування та як ними користуватися.
👉 Пропонуємо тобі практикум позитивних безумовних погладжувань. Його можна пройти у три етапи:
1️⃣ Проговори дорогим тобі людям безумовні позитивні погладжування. Можеш вибрати з цих варіантів або ж подібні:
☀️ Добре, що ти народився/лася.
☀️ Ти маєш право робити те, що тобі подобається. І відмовлятися від того, що тобі не підходить.
☀️ Твої потреби важливі.
☀️ Я рада / ий, що ти є.
☀️ Я люблю тебе таким/ою, як ти є.
☀️ Я поважаю твою думку.
☀️ Я ціную твої почуття. Ти маєш право сумувати, радіти, злитися, веселитися стільки, скільки тобі потрібно.
☀️ Ти мені цінний/а.
☀️ Мені подобається бути з тобою поряд.
☀️ Усі твої рішення я поважаю.
☀️ Вірю в тебе.
☀️ Я приймаю тебе будь-яким/ою.
2️⃣ Заміни в цих поглажуваннях:
«ти» ➡️«я»,
«твої» ➡️ «мої»
та проговори ці погладжування до себе.
❓Які твої почуття в цей момент?
❓Що ти відчуваєш в тілі?
❓Як тобі адресовувати собі позитивні погладжування?
❓Як думаєш, що в твоєму житті сприяє/заважає давати іншим та собі позитивні погладжування?
3️⃣ Напиши свій особистий список безумовних позитивних погладжувань. Нехай там будуть ті, які би тобі завжди хотілося чути від близьких людей і ті, що найбільше потрібні тобі зараз. Збережи цей список на папері 📄 або в нотатках 📱та час від час промовляй їх до себе.
❤12👍7
Корисний понеділок #5
🟢 «Батьківська скарбничка»
📍 Перша психологічна допомога дітям при гострому стресі (1/2)
📍 Перша психологічна допомога дітям при гострому стресі: прості і швидкі вправи (2/2)
📍 Що таке «батьківська група»?
📍 Ресурси, що допомагають дітям та батькам проживати війну
📍 Як давати можливість дитині проживати різні почуття?
📍 Як підтримати дитину, якщо рідні зазнали поранення на війні: 5 порад батькам
📍 Корисні ресурси з інформування про мінну небезпеку
#корисний_понеділок
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
🟢 «Батьківська скарбничка»
📍 Перша психологічна допомога дітям при гострому стресі (1/2)
📍 Перша психологічна допомога дітям при гострому стресі: прості і швидкі вправи (2/2)
📍 Що таке «батьківська група»?
📍 Ресурси, що допомагають дітям та батькам проживати війну
📍 Як давати можливість дитині проживати різні почуття?
📍 Як підтримати дитину, якщо рідні зазнали поранення на війні: 5 порад батькам
📍 Корисні ресурси з інформування про мінну небезпеку
#корисний_понеділок
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
❤7👍1
Психотерапевтична казка про Пухнастиків Клода Штайнера (1/2)
Давним-давно жили-були дві дуже щасливих людини. Звали їх Тім і Меггі. У них були діти, Джон і Люсі. Щоб зрозуміти, якими вони були щасливими, вам потрібно дізнатися, як в той час жили всі люди. Річ у тім, що тоді при народженні кожній людині давали маленьку м'яку сумку для Пухнастиків. Кожен раз, коли вона опускала в неї руку, то витягала назовні Теплого Пухнастика. Теплі Пухнастики подобалися всім, тому що людина, якій давали такого Пухнастика, відчувала теплоту і пухнастість. Ті, кому не давали Пухнастиків, всихали і вмирали.
У ті часи було дуже легко отримати Теплого Пухнастика. Кожен, хто хотів його отримати, міг підійти до будь-якої людині і попросити. Тоді ця людина могла запустити руку в свою сумку і витягнути звідти Пухнастика величиною з долоню маленької дівчинки. Побачивши денне світло, маленький Пухнастик посміхався і перетворювався на великого, волохатого Теплого Пухнастика. Його треба було посадити на плече людині, і тоді він притискався до свого нового господаря, розчинявся в ньому, і тому відразу ставало добре. Всі люди в той час вільно просили один у одного Пухнастиків і самі давали їх кожному, хто попросить. Тому було зовсім не важко отримати стільки Пухнастиків, скільки захочеш, і всі були щасливі і відчували тепло і пухнастість цілодобово.
Тільки зла чаклунка була незадоволена, тому що всі відчували себе добре, і ніхто не приходив до неї купувати мікстури, мазі і таблетки. Тоді вона придумала хитромудрий план. В один прекрасний ранок вона підповзла до Тіма, коли Меггі грала з донькою Люсі, і зашепотіла йому у вухо: «Тім, подивися, скільки Пухнастиків Меггі віддає Люсі! Якщо вона буде продовжувати так і далі, у неї нічого не залишиться для тебе!»
Тім був вражений. Він повернувся до відьми і сказав: «Ти хочеш сказати, що, коли ми засунь руку в сумку для Пухнастиків, їх може там не опинитися?»
І відьма відповіла: «Так, і коли ти віддаси всіх своїх Пухнастиків, у тебе більше не залишиться жодного!» З цими словами вона полетіла геть на мітлі, радісно сміючись і злобно хихикаючи.
Тім прийняв її слова близько до серця і став переживати кожен раз, коли Меггі віддавала своїх Пухнастиків кому-небудь іншому. Він почав турбуватися і дратуватися, бо йому дуже подобалися Пухнастики Меггі, і він не хотів їх позбутися. Він став думати, що не можна дозволити Меггі витратити всіх її Пухнастиків на дітей і на інших людей. Він став скаржитися кожен раз, коли Меггі давала свого Пухнастика кому-небудь іншому, і, оскільки Меггі дуже любила його, вона перестала так часто давати своїх Пухнастиків іншим людям, щоб зберегти їх для Тіма.
Діти побачили це і подумали, що, напевно, неправильно діставати з сумки Пухнастиків кожен раз, коли ти цього хочеш чи коли тебе просять. І вони теж стали дуже ощадливими. Вони стали уважно спостерігати за батьками, і всякий раз, коли ті ділилися своїми Пухнастиками зі сторонньою людиною, діти заперечували. Вони турбувалися, коли їм здавалося, що вони витягли з сумки занадто багато Пухнастиків. Незважаючи на те, що вони, як і раніше, знаходили Пухнастика в сумці кожного разу, коли опускали туди руку, вони стали звертатися до сумки все рідше. Інші люди теж почали так робити, і скоро вони виявили нестачу Пухнастиків і стали відчувати себе все гірше і гірше. Вони почали всихати, і скоро би померли від нестачі Теплих Пухнастиків. Все більше і більше людей стали приходити до відьми за таблетками, мікстурами і мазями, незважаючи на те, що вони їм не допомагали.
Давним-давно жили-були дві дуже щасливих людини. Звали їх Тім і Меггі. У них були діти, Джон і Люсі. Щоб зрозуміти, якими вони були щасливими, вам потрібно дізнатися, як в той час жили всі люди. Річ у тім, що тоді при народженні кожній людині давали маленьку м'яку сумку для Пухнастиків. Кожен раз, коли вона опускала в неї руку, то витягала назовні Теплого Пухнастика. Теплі Пухнастики подобалися всім, тому що людина, якій давали такого Пухнастика, відчувала теплоту і пухнастість. Ті, кому не давали Пухнастиків, всихали і вмирали.
У ті часи було дуже легко отримати Теплого Пухнастика. Кожен, хто хотів його отримати, міг підійти до будь-якої людині і попросити. Тоді ця людина могла запустити руку в свою сумку і витягнути звідти Пухнастика величиною з долоню маленької дівчинки. Побачивши денне світло, маленький Пухнастик посміхався і перетворювався на великого, волохатого Теплого Пухнастика. Його треба було посадити на плече людині, і тоді він притискався до свого нового господаря, розчинявся в ньому, і тому відразу ставало добре. Всі люди в той час вільно просили один у одного Пухнастиків і самі давали їх кожному, хто попросить. Тому було зовсім не важко отримати стільки Пухнастиків, скільки захочеш, і всі були щасливі і відчували тепло і пухнастість цілодобово.
Тільки зла чаклунка була незадоволена, тому що всі відчували себе добре, і ніхто не приходив до неї купувати мікстури, мазі і таблетки. Тоді вона придумала хитромудрий план. В один прекрасний ранок вона підповзла до Тіма, коли Меггі грала з донькою Люсі, і зашепотіла йому у вухо: «Тім, подивися, скільки Пухнастиків Меггі віддає Люсі! Якщо вона буде продовжувати так і далі, у неї нічого не залишиться для тебе!»
Тім був вражений. Він повернувся до відьми і сказав: «Ти хочеш сказати, що, коли ми засунь руку в сумку для Пухнастиків, їх може там не опинитися?»
І відьма відповіла: «Так, і коли ти віддаси всіх своїх Пухнастиків, у тебе більше не залишиться жодного!» З цими словами вона полетіла геть на мітлі, радісно сміючись і злобно хихикаючи.
Тім прийняв її слова близько до серця і став переживати кожен раз, коли Меггі віддавала своїх Пухнастиків кому-небудь іншому. Він почав турбуватися і дратуватися, бо йому дуже подобалися Пухнастики Меггі, і він не хотів їх позбутися. Він став думати, що не можна дозволити Меггі витратити всіх її Пухнастиків на дітей і на інших людей. Він став скаржитися кожен раз, коли Меггі давала свого Пухнастика кому-небудь іншому, і, оскільки Меггі дуже любила його, вона перестала так часто давати своїх Пухнастиків іншим людям, щоб зберегти їх для Тіма.
Діти побачили це і подумали, що, напевно, неправильно діставати з сумки Пухнастиків кожен раз, коли ти цього хочеш чи коли тебе просять. І вони теж стали дуже ощадливими. Вони стали уважно спостерігати за батьками, і всякий раз, коли ті ділилися своїми Пухнастиками зі сторонньою людиною, діти заперечували. Вони турбувалися, коли їм здавалося, що вони витягли з сумки занадто багато Пухнастиків. Незважаючи на те, що вони, як і раніше, знаходили Пухнастика в сумці кожного разу, коли опускали туди руку, вони стали звертатися до сумки все рідше. Інші люди теж почали так робити, і скоро вони виявили нестачу Пухнастиків і стали відчувати себе все гірше і гірше. Вони почали всихати, і скоро би померли від нестачі Теплих Пухнастиків. Все більше і більше людей стали приходити до відьми за таблетками, мікстурами і мазями, незважаючи на те, що вони їм не допомагали.
❤12👍2
Психотерапевтична казка про Пухнастиків Клода Штайнера (2/2)
(продовження)
Однак відьма не хотіла, щоб люди вмирали, - адже тоді вони не змогли б купувати у неї мікстури, і придумала нову хитрість. Вона стала роздавати сумки, дуже схожі на сумки для Пухнастиків, тільки сумки для Пухнастиків були теплі, а нові сумки - холодні. Усередині цих сумок жили Холодні Колючки. Вони не давали людям ні теплоти, ні пухнастості, а тільки холод і колючість. Однак вони рятували від всихання і від смерті. Тепер, коли хтось просив: «Ти не міг би дати мені Теплого Пухнастика?» - людина, яка боялася розтратити свій запас, відповідала: «Я не можу дати тобі Теплого Пухнастика, але, може, ти хочеш Холодну Колючку?».
Іноді траплялося і так, що двоє зустрічалися в надії обмінятися Теплими Пухнастиками, але у одного з них несподівано змінювався настрій, і вони розходилися, давши один одному замість цього по Холодній Колючці. Люди перестали вмирати, але більшість з них були нещасливі, тому що були холодними та колючими.
Життя ставало все складніше: після приходу відьми Пухнастиків ставало все менше і менше, і від цього вони ставали все дорожче і дорожче. Люди стали готові на все, щоб отримати їх. Раніше, до приходу відьми, вони збиралися групами по три, чотири, п'ять людей, і обмінювалися пухнастиками, не замислюючись і не рахуючи. Тепер у людей увійшло в звичку об'єднуватися в пари і зберігати всі свої Пухнастики для партнера. Людина, яка забувалася і ненавмисно віддавала свого Пухнастика кому-небудь іншому, потім відчувала себе винуватою, тому що знала - партнеру це не сподобається. А тому, у кого не було партнера, доводилося купувати Пухнастиків за гроші і для цього багато працювати.
Деякі люди були з якихось причин «популярні» і отримували багато Теплих Пухнастиків, нічого не даючи взамін. Частину цих Пухнастиків вони посилали «непопулярним» людям, які потребували їх, щоб вижити.
Оскільки Холодних Колючок було в достатку і за них не треба було платити, хтось придумав покривати їх білим пухом і видавати за Теплих Пухнастиків. Штучні Пухнастики ще більше ускладнили життя. Наприклад, коли дві людини зустрічалися й обмінювалися Штучними пухнастиками, вони очікували, що після цього відчують себе добре, а замість цього розходилися в поганому самопочутті. Вони були впевнені, що обмінюватися справжніми Теплими Пухнастиками, і тому не розуміли, що сталося. Вони не знали, що їх холодні колючі почуття - результат обміну Хибними пухнастиками.
Отже, люди стали дуже, дуже нещасними, а все через відьму, яка вселила їм, що в один прекрасний день, коли вони найменше будуть цього чекати, вони опустять руку в сумочку і не знайдуть Пухнастика.
Минув час, і одного разу в цей нещасний край прийшла молода жінка з широкими стегнами, народжена під знаком Водолія. Вона ніколи не чула про злу чаклунку і нітрохи не боялася розтратити своїх Теплих Пухнастиків. Вона роздавала їх усім підряд, навіть коли її про це не просили. Жителі назвали її Жінкою з Широкими Стегнами і засуджували за те, що вона навчила дітей не боятися розтратити свій запас Пухнастиків. Діти любили її, тому що поруч з нею було добре, і скоро вони теж стали роздавати своїх Пухнастиків, не рахуючи.
Дорослі занепокоїлися і вирішили видати закон, який охороняв би дітей від розтрати Теплих Пухнастиків. Тепер за законом, щоб роздавати Теплих Пухнастиків, потрібно було мати ліцензію. Діти, незважаючи на закон, продовжували ділитися пухнастиками, коли хотіли або коли їх хтось про це просив. Оскільки дітей було майже стільки ж, скільки дорослих, дорослим здалося простіше залишити дітей в спокої.
Важко сказати, чим закінчиться ця історія. Чи вдасться закону зупинити дитячу безтурботність? А може, дорослі повірять, що Пухнастики не можуть закінчитися? Згадають вони ті часи, коли Теплих Пухнастиків було повно, бо всі давали їх без ліку?
(продовження)
Однак відьма не хотіла, щоб люди вмирали, - адже тоді вони не змогли б купувати у неї мікстури, і придумала нову хитрість. Вона стала роздавати сумки, дуже схожі на сумки для Пухнастиків, тільки сумки для Пухнастиків були теплі, а нові сумки - холодні. Усередині цих сумок жили Холодні Колючки. Вони не давали людям ні теплоти, ні пухнастості, а тільки холод і колючість. Однак вони рятували від всихання і від смерті. Тепер, коли хтось просив: «Ти не міг би дати мені Теплого Пухнастика?» - людина, яка боялася розтратити свій запас, відповідала: «Я не можу дати тобі Теплого Пухнастика, але, може, ти хочеш Холодну Колючку?».
Іноді траплялося і так, що двоє зустрічалися в надії обмінятися Теплими Пухнастиками, але у одного з них несподівано змінювався настрій, і вони розходилися, давши один одному замість цього по Холодній Колючці. Люди перестали вмирати, але більшість з них були нещасливі, тому що були холодними та колючими.
Життя ставало все складніше: після приходу відьми Пухнастиків ставало все менше і менше, і від цього вони ставали все дорожче і дорожче. Люди стали готові на все, щоб отримати їх. Раніше, до приходу відьми, вони збиралися групами по три, чотири, п'ять людей, і обмінювалися пухнастиками, не замислюючись і не рахуючи. Тепер у людей увійшло в звичку об'єднуватися в пари і зберігати всі свої Пухнастики для партнера. Людина, яка забувалася і ненавмисно віддавала свого Пухнастика кому-небудь іншому, потім відчувала себе винуватою, тому що знала - партнеру це не сподобається. А тому, у кого не було партнера, доводилося купувати Пухнастиків за гроші і для цього багато працювати.
Деякі люди були з якихось причин «популярні» і отримували багато Теплих Пухнастиків, нічого не даючи взамін. Частину цих Пухнастиків вони посилали «непопулярним» людям, які потребували їх, щоб вижити.
Оскільки Холодних Колючок було в достатку і за них не треба було платити, хтось придумав покривати їх білим пухом і видавати за Теплих Пухнастиків. Штучні Пухнастики ще більше ускладнили життя. Наприклад, коли дві людини зустрічалися й обмінювалися Штучними пухнастиками, вони очікували, що після цього відчують себе добре, а замість цього розходилися в поганому самопочутті. Вони були впевнені, що обмінюватися справжніми Теплими Пухнастиками, і тому не розуміли, що сталося. Вони не знали, що їх холодні колючі почуття - результат обміну Хибними пухнастиками.
Отже, люди стали дуже, дуже нещасними, а все через відьму, яка вселила їм, що в один прекрасний день, коли вони найменше будуть цього чекати, вони опустять руку в сумочку і не знайдуть Пухнастика.
Минув час, і одного разу в цей нещасний край прийшла молода жінка з широкими стегнами, народжена під знаком Водолія. Вона ніколи не чула про злу чаклунку і нітрохи не боялася розтратити своїх Теплих Пухнастиків. Вона роздавала їх усім підряд, навіть коли її про це не просили. Жителі назвали її Жінкою з Широкими Стегнами і засуджували за те, що вона навчила дітей не боятися розтратити свій запас Пухнастиків. Діти любили її, тому що поруч з нею було добре, і скоро вони теж стали роздавати своїх Пухнастиків, не рахуючи.
Дорослі занепокоїлися і вирішили видати закон, який охороняв би дітей від розтрати Теплих Пухнастиків. Тепер за законом, щоб роздавати Теплих Пухнастиків, потрібно було мати ліцензію. Діти, незважаючи на закон, продовжували ділитися пухнастиками, коли хотіли або коли їх хтось про це просив. Оскільки дітей було майже стільки ж, скільки дорослих, дорослим здалося простіше залишити дітей в спокої.
Важко сказати, чим закінчиться ця історія. Чи вдасться закону зупинити дитячу безтурботність? А може, дорослі повірять, що Пухнастики не можуть закінчитися? Згадають вони ті часи, коли Теплих Пухнастиків було повно, бо всі давали їх без ліку?
❤19👍5👎1
Домагання і сексуальна експлуатація під час війни: як отримати допомогу постраждалим
Навіть сама тема викликає жах і заціпеніння. Або навпаки, лють та бажання справедливості. Натомість, вцілілі від такого часто замовкають та не можуть і слова вимовити.
➡️ Під час війни гендерно-обумовлене насильство (тобто те, що спричинене ознакою статі) стосується:
▪️ посилення домашнього насильства від напруження і стресу в суспільстві;
▪️ експлуатація та домагання на робочому місці або в місцях тимчасового проживання;
▪️ воєнні сексуальні злочини росіян.
На жаль,і жахливі випадки стосуються будь-кого, незалежно від віку, статі чи інших ознак.
⏰ 6 липня о 19:00 приходь на обговорення юридичного, психологічного та соціального аспекту надання допомоги.
Якщо ти фахівець/чиня:
➡️ ми поділимося напрацьованим досвідом: критеріями і стратегіями роботи;
➡️ ти знатимеш, куди передавати клієнта чи кого спокійно рекомендувати.
Якщо ти або твої рідні постраждали чи зараз зазнають різних форм насильства:
➡️ де і з ким порадитися та знайти вирішення;
➡️ де є безкоштовна допомога: юридична, соціальна, психологічна.
Спікерки:
🟢 Анна Шийчук — психотерапевтка, психологиня, координаторка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист»;
🟡 Христина Кіт — голова Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем", адвокатка;
🔵 Альона Кривуляк — директорка департаменту національних гарячих ліній ЛаСтрада;
🟣 Ярина Вишенська — керівниця благодійного фонду «Сильні».
Дивіться трансляцію наживо на фб сторінках організаторів.
До зустрічі!
Навіть сама тема викликає жах і заціпеніння. Або навпаки, лють та бажання справедливості. Натомість, вцілілі від такого часто замовкають та не можуть і слова вимовити.
➡️ Під час війни гендерно-обумовлене насильство (тобто те, що спричинене ознакою статі) стосується:
▪️ посилення домашнього насильства від напруження і стресу в суспільстві;
▪️ експлуатація та домагання на робочому місці або в місцях тимчасового проживання;
▪️ воєнні сексуальні злочини росіян.
На жаль,і жахливі випадки стосуються будь-кого, незалежно від віку, статі чи інших ознак.
⏰ 6 липня о 19:00 приходь на обговорення юридичного, психологічного та соціального аспекту надання допомоги.
Якщо ти фахівець/чиня:
➡️ ми поділимося напрацьованим досвідом: критеріями і стратегіями роботи;
➡️ ти знатимеш, куди передавати клієнта чи кого спокійно рекомендувати.
Якщо ти або твої рідні постраждали чи зараз зазнають різних форм насильства:
➡️ де і з ким порадитися та знайти вирішення;
➡️ де є безкоштовна допомога: юридична, соціальна, психологічна.
Спікерки:
🟢 Анна Шийчук — психотерапевтка, психологиня, координаторка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист»;
🟡 Христина Кіт — голова Асоціації жінок-юристок України "ЮрФем", адвокатка;
🔵 Альона Кривуляк — директорка департаменту національних гарячих ліній ЛаСтрада;
🟣 Ярина Вишенська — керівниця благодійного фонду «Сильні».
Дивіться трансляцію наживо на фб сторінках організаторів.
До зустрічі!
👍8
Як зараз спілкуватися із військовими? (1/2)
➡️ Майже в кожній родині є рідні, друзі чи знайомі, які боронять зараз нашу країну.
І часто виникає питання📩: «Як правильно розмовляти з військовослужбовцем?".
🔻 По-перше, розмовляти як із звичайними людьми.
🔻 По-друге, перш ніж щось сказати, дуже добре зваж, як твої слова вплинуть на людину. Чи це будуть дійсно підтримуючі слова, чи ти ними додаш ще більш хвилювання своєму військовому/ій, або спровокуєш неприємні переживання.
▶️ Одна із складнощів, з якою стикаються військові, - це втрата контролю над власним життям. Діти підростають, йдуть до садочку, школи, вже квітнуть вишні у саду, у когось онуки народжуються, і все це відбувається без власної присутності.
☝️Тому, при розмові з військовослужбовцем/цею, не варто розповідати про свої проблеми та внутрішні переживання. Коли військові знаходяться далеко від дому, перебувають в напруженій обстановці і ще чують про сімейні проблеми, на які зараз не можуть вплинути, – йому/їй стає ще важче.
▶️ Інша складність - військова атмосфера і життя в постійній напрузі. В окопах, під безперервними обстрілами. Не маєш права не виконати наказ. Не виконав наказ - помер. Виконання наказу - теж ставить життя під ризик. На що спиратись в усьому цьому? Найчастіше - це власна віра і надія, та віра і надія близьких. Останнє особливо важливо, коли власної віри недостатньо.
✅ Чим можна підтримати - своїм внутрішнім станом і розповіддю про свої позитивні новини, смішні ситуації чи приємні враження. Так йому/їй може стати трохи спокійніше.
❌ Не варто казати: «Заспокойся. Все буде добре!». Ти не знаєш і не можеш гарантувати, що все буде добре, і ви обоє про це знаєте. Ніхто цього не може.
✅ Але ти можеш із впевненістю говорити про свої почуття: свою віру в те, що всі війни коли-небудь завершуються, і ця завершиться, ми переможемо і людина повернеться додому живою. І ти чекаєш на неї. Це важливо знати і є значимою опорою.
🔅 Ти можеш ділитись мріями про майбутнє. Про те, що ви будете робити разом, як будете проводити час, коли людина повернеться. І це також буде дуже підтримувати.
❌ Не варто питати «Тобі страшно?». Страшно зараз багатьом людям, і військовим також. Це цілком нормально. А по-друге, ставлячи таке питання, ти змушуєш близьку людину пригадати побачене.
✅ Замість цього запитай, як він/вона проводить свій вільний час, коли такий з’являється? Як їсть, спить, як здоров‘я? З ким там спілкується? Хто його/її може підтримати на місці?
❌ Не варто казати: «Російська армія слабка та ні на що не здатна». Наші військові роблять дуже багато для захисту країни. Тому, коли вони чують про слабкого противника, то відбувається знецінення їхного вкладу, сили та здатності протистояти численному супротивнику.
❌ «Ти — герой/їня!»Може здаватися, що ця фраза дуже підтримуюча, але це не завжди так. Дійсно, для деяких військовослужбовців приємно чути таке про себе. Тільки бувають випадки, коли подібна фраза — це тягар. По-перше, коли оточуючі дають таку оцінку, то їй потім треба ніби відповідати. Людина може боятися зробити помилку, "оступитися" чи прийняти невірне рішення. По-друге, у важкій ситуації психологічний стан інколи знижується. Через це знижується самооцінка, і військовослужбовець може думати, що він/вона — слабак/чка (а це неправда), що він/вона — герой. Слідом виникає почуття провини та самозвинувачення. Тому, навіть з хвалебними фразами, треба бути обережніше.
➡️ Майже в кожній родині є рідні, друзі чи знайомі, які боронять зараз нашу країну.
І часто виникає питання📩: «Як правильно розмовляти з військовослужбовцем?".
🔻 По-перше, розмовляти як із звичайними людьми.
🔻 По-друге, перш ніж щось сказати, дуже добре зваж, як твої слова вплинуть на людину. Чи це будуть дійсно підтримуючі слова, чи ти ними додаш ще більш хвилювання своєму військовому/ій, або спровокуєш неприємні переживання.
▶️ Одна із складнощів, з якою стикаються військові, - це втрата контролю над власним життям. Діти підростають, йдуть до садочку, школи, вже квітнуть вишні у саду, у когось онуки народжуються, і все це відбувається без власної присутності.
☝️Тому, при розмові з військовослужбовцем/цею, не варто розповідати про свої проблеми та внутрішні переживання. Коли військові знаходяться далеко від дому, перебувають в напруженій обстановці і ще чують про сімейні проблеми, на які зараз не можуть вплинути, – йому/їй стає ще важче.
▶️ Інша складність - військова атмосфера і життя в постійній напрузі. В окопах, під безперервними обстрілами. Не маєш права не виконати наказ. Не виконав наказ - помер. Виконання наказу - теж ставить життя під ризик. На що спиратись в усьому цьому? Найчастіше - це власна віра і надія, та віра і надія близьких. Останнє особливо важливо, коли власної віри недостатньо.
✅ Чим можна підтримати - своїм внутрішнім станом і розповіддю про свої позитивні новини, смішні ситуації чи приємні враження. Так йому/їй може стати трохи спокійніше.
❌ Не варто казати: «Заспокойся. Все буде добре!». Ти не знаєш і не можеш гарантувати, що все буде добре, і ви обоє про це знаєте. Ніхто цього не може.
✅ Але ти можеш із впевненістю говорити про свої почуття: свою віру в те, що всі війни коли-небудь завершуються, і ця завершиться, ми переможемо і людина повернеться додому живою. І ти чекаєш на неї. Це важливо знати і є значимою опорою.
🔅 Ти можеш ділитись мріями про майбутнє. Про те, що ви будете робити разом, як будете проводити час, коли людина повернеться. І це також буде дуже підтримувати.
❌ Не варто питати «Тобі страшно?». Страшно зараз багатьом людям, і військовим також. Це цілком нормально. А по-друге, ставлячи таке питання, ти змушуєш близьку людину пригадати побачене.
✅ Замість цього запитай, як він/вона проводить свій вільний час, коли такий з’являється? Як їсть, спить, як здоров‘я? З ким там спілкується? Хто його/її може підтримати на місці?
❌ Не варто казати: «Російська армія слабка та ні на що не здатна». Наші військові роблять дуже багато для захисту країни. Тому, коли вони чують про слабкого противника, то відбувається знецінення їхного вкладу, сили та здатності протистояти численному супротивнику.
❌ «Ти — герой/їня!»Може здаватися, що ця фраза дуже підтримуюча, але це не завжди так. Дійсно, для деяких військовослужбовців приємно чути таке про себе. Тільки бувають випадки, коли подібна фраза — це тягар. По-перше, коли оточуючі дають таку оцінку, то їй потім треба ніби відповідати. Людина може боятися зробити помилку, "оступитися" чи прийняти невірне рішення. По-друге, у важкій ситуації психологічний стан інколи знижується. Через це знижується самооцінка, і військовослужбовець може думати, що він/вона — слабак/чка (а це неправда), що він/вона — герой. Слідом виникає почуття провини та самозвинувачення. Тому, навіть з хвалебними фразами, треба бути обережніше.
👍21❤6🔥2
Як зараз спілкуватися із військовими? (2/2)
✅ Краще, якщо ти дійсно так відчуваєш, роби щирі компліменти про те, як звучить його/її голос, як ти відчуваєш його/її внутрішню силу, силу духу, мужність, незламність. Не зайвим буде ще раз нагадати і про свою вдячність за те, що він/вона, ризикуючи своїм життям, дарує тобі кожен новий день.
❌ «Це ж треба було тобі піти туди…?" — це те, що може знецінити вибір та справу, яку робить військовий/ва. Краще підтримати свою близьку людину, сказати важливі слова та допомогати йому/їй тим, чим є можливість.
✅ «Ти робиш все, що можеш зараз робити» — це одне з того, що може підтримати військовослужбовця/вицю.
Дійсно, кожен на своєму місці, на своїй позиції робить максимум з того, що може. Тому іноді це варто підкреслювати, і так підтримувати близьку людину.
✅ З деякими людьми добре працює гумор. Особливо, якщо до цього він був у ваших відносинах. Це буде тим інструментом стабільності, якого у багатьох зараз немає. Також гумор розслаблює нервову систему, яка на службі знаходиться в напрузі. Але він повинен бути доречним, і краще використовувати з дійсно близькими людьми, які добре знають один одного.
🟩 У пості використовувалися матеріали «Інституту психології здоров‘я».
✅ Краще, якщо ти дійсно так відчуваєш, роби щирі компліменти про те, як звучить його/її голос, як ти відчуваєш його/її внутрішню силу, силу духу, мужність, незламність. Не зайвим буде ще раз нагадати і про свою вдячність за те, що він/вона, ризикуючи своїм життям, дарує тобі кожен новий день.
❌ «Це ж треба було тобі піти туди…?" — це те, що може знецінити вибір та справу, яку робить військовий/ва. Краще підтримати свою близьку людину, сказати важливі слова та допомогати йому/їй тим, чим є можливість.
✅ «Ти робиш все, що можеш зараз робити» — це одне з того, що може підтримати військовослужбовця/вицю.
Дійсно, кожен на своєму місці, на своїй позиції робить максимум з того, що може. Тому іноді це варто підкреслювати, і так підтримувати близьку людину.
✅ З деякими людьми добре працює гумор. Особливо, якщо до цього він був у ваших відносинах. Це буде тим інструментом стабільності, якого у багатьох зараз немає. Також гумор розслаблює нервову систему, яка на службі знаходиться в напрузі. Але він повинен бути доречним, і краще використовувати з дійсно близькими людьми, які добре знають один одного.
🟩 У пості використовувалися матеріали «Інституту психології здоров‘я».
❤16👍7🔥3
Лекція з кризової психологічної обізнаності для дорослих
📍 Тема #11: «Допомога при панічних атаках».
⏰ 07 липня, 19.00
❓Що таке панічні атаки?
❓Як можна собі допомогти?
❓Як допомогти людині, якщо в неї панічна атака і ви поруч?
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі.
👤 Лекторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
📍 Тема #11: «Допомога при панічних атаках».
⏰ 07 липня, 19.00
❓Що таке панічні атаки?
❓Як можна собі допомогти?
❓Як допомогти людині, якщо в неї панічна атака і ви поруч?
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі.
👤 Лекторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
❤11
Агресія дітей у війну
Напевне, кожен з нас помітив, як діти зараз особливо «перетравлюють» війну. Хтось грає у дворі в блок-пости і перевірку документів, хтось просить зробити собі зброю для захисту, а хтось малює криваву перемогу і щиро бажає смерті окупантам.
Це все - нормально. Діти так мають можливість адекватно «перетравити» події сучасності.
Неможливо зараз заспокоювати дітей лише добром і позитивом, бо разом з тим ігнорується реальність зі смертями та травмами війни. Кожна дитина має своє право на це злитися.
Психологиня Світлана Ройз про це пише:
🟢 «Зараз, під час війни, прояв агресії у дітей більш, ніж закономірний.
Вона може направлятися на ворогів (а може й на батьків - бо має бути хоч якось відреагована).
Те, що не було проявлено, те, що закапсульовано - починає руйнувати зсередини.
🟢 Безпомічність, відчуття глобальної загрози, відчуття безсилля перед величезною силою - травматичне.
Коли дитина малює і закреслює танки, літаки, солдатів російської армії чи ліпить і зминає, кричить образливі дражнилки - направлені на ворогів - це дає їй відчуття контрольованості того, що відбувається. Допомагає впоратись із страхом та безсиллям.
Тільки після того, як дитина має змогу проявити, вилаяти, викричати свій біль, лють, страх, злість - скурботу по тому, що втрачено - може початися процес відновлення.
🟢 І коли дитина проявляє силу своєї агресії - це може бути страшно для дорослих, особливо для тих, хто не переживав такого важкого досвіду (зараз волонтери в інших країнах часто не розуміють, що робити з агресією дітей).
Якщо наш травматичний досвід (наприклад, агресії, насилля з нашого дитинства) не опрацьований - такі прояви дітей можуть провокувати наш особистий страх. І тоді ми можемо казати - мені страшно на це дивитись, припини злитись, не роби так.
Якщо ми думаємо, як допомогти дитині з регулюванням емоцій - нам спочатку важливо щось зробити із своєю "вмістимістю". Нам важливо знати, що ми зможемо витримати злість, сум, істерику.
🟢 Ми маємо прийняти їх почуття, сказати, як мінімум, що ми бачимо, що дитина злиться і точно має на це право. Дорослі, які бояться агресії , - не мають підходити, щоб надавати професійну поміч, до дітей, що пережили досвід війни!
Дитині важливо казати: ми бачимо, як їй хочеться щоб війна закінчилась, бачимо, скільки болю завдали люди і війна.
А далі ми можемо направляти ці прояви - наприклад: «ти злишся, але не можна завдавати шкоди собі чи тим, хто поруч, ми з тобою можемо…»
➡️ Алгоритм: називаємо - нормалізуємо - підтримуємо - направляємо.
🟢 Коли діти злятся на росіян: ми маємо пам'ятати, що світ дітей десь до 7 років досить полярний. Вони не витримують амбівалентності. У них немає одночасно «мені боляче» і «іншого потрібно зрозуміти чи йому поспівчувати».
Старші діти після травмування теж не можуть витримати амбівалентності. Їх сприйняття: поганий - хороший, добро - зло.
Вони схильні до узагальнення - і зараз це нормально.
🟢 Нормально, що всі росіяни сприймаються як вороги. І дітям можна казати: я бачу, як ти злишся, тобі було так страшно і ти бачив так багато болю, що хочеться повернути це все тим, від кого це прийшло.
А якщо в інших країнах з дітьми працюють волонтерами росіяни, для того, щоб не підсилювати напруження, щоб діти відчували себе в безпеці, не відчуваючи провини за амбівалентність почуттів.
Самі росіяни мають сказати: «мені так боляче, що ти через це пройшов, я знаю, що ти можеш і на мене злитися, і бажати мені всього, що тобі і твоїй країні зробив мій народ. Мені щиро шкода. Мені соромно і боляче за те, що робить мій народ. Але я так хочу бути зараз з тобою і допомогти».
І це буде чесно. І це створить внутрішній простір для прийняття і відновлення.
🟢 Є ще одна тема- в знайомій родині дорослі, коли чують сирену, кажуть до путіна і росіян: «щоб ви здохли».
Їх 7річна дитина - якось, коли на них розсердилася, сказала ті ж слова. І батьки злякались.
Після фази відреагування - на неї потрібен час і потрібно відновлення відчуття безпеки, ми думаємо, як направити агресію.
Напевне, кожен з нас помітив, як діти зараз особливо «перетравлюють» війну. Хтось грає у дворі в блок-пости і перевірку документів, хтось просить зробити собі зброю для захисту, а хтось малює криваву перемогу і щиро бажає смерті окупантам.
Це все - нормально. Діти так мають можливість адекватно «перетравити» події сучасності.
Неможливо зараз заспокоювати дітей лише добром і позитивом, бо разом з тим ігнорується реальність зі смертями та травмами війни. Кожна дитина має своє право на це злитися.
Психологиня Світлана Ройз про це пише:
🟢 «Зараз, під час війни, прояв агресії у дітей більш, ніж закономірний.
Вона може направлятися на ворогів (а може й на батьків - бо має бути хоч якось відреагована).
Те, що не було проявлено, те, що закапсульовано - починає руйнувати зсередини.
🟢 Безпомічність, відчуття глобальної загрози, відчуття безсилля перед величезною силою - травматичне.
Коли дитина малює і закреслює танки, літаки, солдатів російської армії чи ліпить і зминає, кричить образливі дражнилки - направлені на ворогів - це дає їй відчуття контрольованості того, що відбувається. Допомагає впоратись із страхом та безсиллям.
Тільки після того, як дитина має змогу проявити, вилаяти, викричати свій біль, лють, страх, злість - скурботу по тому, що втрачено - може початися процес відновлення.
🟢 І коли дитина проявляє силу своєї агресії - це може бути страшно для дорослих, особливо для тих, хто не переживав такого важкого досвіду (зараз волонтери в інших країнах часто не розуміють, що робити з агресією дітей).
Якщо наш травматичний досвід (наприклад, агресії, насилля з нашого дитинства) не опрацьований - такі прояви дітей можуть провокувати наш особистий страх. І тоді ми можемо казати - мені страшно на це дивитись, припини злитись, не роби так.
Якщо ми думаємо, як допомогти дитині з регулюванням емоцій - нам спочатку важливо щось зробити із своєю "вмістимістю". Нам важливо знати, що ми зможемо витримати злість, сум, істерику.
🟢 Ми маємо прийняти їх почуття, сказати, як мінімум, що ми бачимо, що дитина злиться і точно має на це право. Дорослі, які бояться агресії , - не мають підходити, щоб надавати професійну поміч, до дітей, що пережили досвід війни!
Дитині важливо казати: ми бачимо, як їй хочеться щоб війна закінчилась, бачимо, скільки болю завдали люди і війна.
А далі ми можемо направляти ці прояви - наприклад: «ти злишся, але не можна завдавати шкоди собі чи тим, хто поруч, ми з тобою можемо…»
➡️ Алгоритм: називаємо - нормалізуємо - підтримуємо - направляємо.
🟢 Коли діти злятся на росіян: ми маємо пам'ятати, що світ дітей десь до 7 років досить полярний. Вони не витримують амбівалентності. У них немає одночасно «мені боляче» і «іншого потрібно зрозуміти чи йому поспівчувати».
Старші діти після травмування теж не можуть витримати амбівалентності. Їх сприйняття: поганий - хороший, добро - зло.
Вони схильні до узагальнення - і зараз це нормально.
🟢 Нормально, що всі росіяни сприймаються як вороги. І дітям можна казати: я бачу, як ти злишся, тобі було так страшно і ти бачив так багато болю, що хочеться повернути це все тим, від кого це прийшло.
А якщо в інших країнах з дітьми працюють волонтерами росіяни, для того, щоб не підсилювати напруження, щоб діти відчували себе в безпеці, не відчуваючи провини за амбівалентність почуттів.
Самі росіяни мають сказати: «мені так боляче, що ти через це пройшов, я знаю, що ти можеш і на мене злитися, і бажати мені всього, що тобі і твоїй країні зробив мій народ. Мені щиро шкода. Мені соромно і боляче за те, що робить мій народ. Але я так хочу бути зараз з тобою і допомогти».
І це буде чесно. І це створить внутрішній простір для прийняття і відновлення.
🟢 Є ще одна тема- в знайомій родині дорослі, коли чують сирену, кажуть до путіна і росіян: «щоб ви здохли».
Їх 7річна дитина - якось, коли на них розсердилася, сказала ті ж слова. І батьки злякались.
Після фази відреагування - на неї потрібен час і потрібно відновлення відчуття безпеки, ми думаємо, як направити агресію.
👍13❤6
І батьки тепер після кожного прояву такої своєї агресії - кажуть - «я злюсь. Це направлено на ворогів. Так я допомагаю собі не боятися».
А дитина сама їм запропонувала: а давайте дуже голосно співати "Червону калину", коли чуємо сирену.
🟢 Війна - підсилює поляризацію. Коли ми в стабільному стані ми можемо знов розрізняти відтінки. І вміщати одночасно різне.
А зараз ми всі вміщуємо злість на ворогів і любов, вдячність та повагу до своїх. І переплавляємо злість в силу захисту і турботи.
Ступінь прояву злості - супротиву буде у кожного свій.
І якщо поруч є ті, хто каже, що взагалі не відчуває злості - я прошу дати дітям проявити її в той спосіб, який би їм самим та оточуючим не зашкодив».
А дитина сама їм запропонувала: а давайте дуже голосно співати "Червону калину", коли чуємо сирену.
🟢 Війна - підсилює поляризацію. Коли ми в стабільному стані ми можемо знов розрізняти відтінки. І вміщати одночасно різне.
А зараз ми всі вміщуємо злість на ворогів і любов, вдячність та повагу до своїх. І переплавляємо злість в силу захисту і турботи.
Ступінь прояву злості - супротиву буде у кожного свій.
І якщо поруч є ті, хто каже, що взагалі не відчуває злості - я прошу дати дітям проявити її в той спосіб, який би їм самим та оточуючим не зашкодив».
👍8❤3
❗️ Нагадуємо: щочетверга діє безкоштовна #підтримуюча_група для батьків.
⏰ 15.00-16.30.
👉 Ведуча: Юлія Осіпова - сімейна психотерапевтка, консультантка з питань батьківства.
Попередній запис тут.
⏰ 15.00-16.30.
👉 Ведуча: Юлія Осіпова - сімейна психотерапевтка, консультантка з питань батьківства.
Попередній запис тут.
❤13
💻 Курс лекцій з кризової психологічної обізнаності для дорослих
💡 Якщо ти пропустив/ла #курс_лекцій онлайн, у зручний час їх можна передивитися. Записи можна знайти на нашому YouTube-каналі:
#1 «Перша психологічна допомога»
#2 «Де брати ресурси, аби справлятись з кризою? (частина перша)»
#3 «Шукаємо ресурси, аби справлятись з кризою (частина друга)»
#4 «Стрес-менеджмент в умовах війни»
#5 «Управління емоціями»
#6 «Стабілізація та самопідтримка»
#7 «Проживання втрат»
#8 «Попередження ПТСР та посттравматичне зростання»
#9 «Арт-терапія»
#10 «Психологічна стійкість в умовах війни»
#11 «Допомога при панічних атаках»
👤 Лекторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
Слідкуй за розкладом наступних лекцій. Чекаємо!
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
💡 Якщо ти пропустив/ла #курс_лекцій онлайн, у зручний час їх можна передивитися. Записи можна знайти на нашому YouTube-каналі:
#1 «Перша психологічна допомога»
#2 «Де брати ресурси, аби справлятись з кризою? (частина перша)»
#3 «Шукаємо ресурси, аби справлятись з кризою (частина друга)»
#4 «Стрес-менеджмент в умовах війни»
#5 «Управління емоціями»
#6 «Стабілізація та самопідтримка»
#7 «Проживання втрат»
#8 «Попередження ПТСР та посттравматичне зростання»
#9 «Арт-терапія»
#10 «Психологічна стійкість в умовах війни»
#11 «Допомога при панічних атаках»
👤 Лекторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
Слідкуй за розкладом наступних лекцій. Чекаємо!
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
❤25👍7
Міжособистісна нейробіологія: як це працює у час війни
💡Міжособистісна нейробіологія - це нова наука, метою якої є визначити, чим же таким є людська реальність, та й як наявність і якість стосунків впливають на мозок людини. Автор методу, Деніел Сигел, стверджує, що наше «Я» неперервно пов’язане із багатьма «Ми», частиною якого ми є.
✨ Одне із найбільш захоплюючих останніх відкриттів у нейронауці – це система дзеркальних нейронів, яка допомагає нам встановлювати зв'язки один з одним.
💭 Деніел Сигел пояснює: «Коли хтось спілкується з вами, деякі нейрони можуть активізуватися. Вони розчиняють межі між вами та іншими людьми. Ці дзеркальні нейрони – система, вбудована у структуру нашого мозку та створена для того, щоб ми могли бачити стан інших людей. Це означає, що ми можемо легко навчитися танцювати, але також відчувати почуття інших людей. Вони автоматично та спонтанно зчитують інформацію про наміри та почуття оточуючих, і це створює емоційний резонанс та змушує нас копіювати поведінку інших. Дзеркальні нейрони просто підключають наш внутрішній стан до стану людей, які знаходяться поруч із нами, і це відбувається несвідомо».
👉 Отже, коли двоє опиняються поруч, вони неодмінно починають впливати один на одного. Дослідили, що коли навіть незнайомі люди дивляться кіно📺, їх нервові системи генерують синхронну емоційну реакцію. Просто знаходитись в одному приміщенні вже достатньо, щоб синхронізувати серцевий ритм.
🪞Ми «дзеркалимо» один одного і можемо переживати таку саму емоцію, яка сповнює людину поруч. Може ти помічав/ла ситуації, коли ти був/ла у піднесеному настрою, а потім після розмови із другом, який був не в гуморі, твій настрій різке змінювався? Або,взагалі, це міг би бути не друг, а просто людина, яка сиділа поруч на якомусь спільному івенті. Чи навпаки, ти міг/могла бути роздратованою чимось, а поспілкувавшись з кимось позитивно-зарядженим, твоя енергія йшла в гору.
🧬 Наш внутрішній стан «заражає» людей навколо та ми «заражаємося» від них. Нами рухають взаємозв'язки на рівні атомів. Кожна частка, з яких ми створені, впливає та піддається впливу з боку навколишніх частинок, з яких складаються інші люди.
А коли ми вразливі (а ми зараз вразливі), це відбувається набагато швидше і сильніше.
❗️Тому, саме зараз, задля підтримки власного ментального здоров’я і благополуччя, дуже важливо ретельно обирати, з ким і яку комунікацію будувати. Бути чутливим до того, як друзі, рідні, колеги впливають на тебе, а ти на них.
➡️ Дай відповіді на запитання:
❓Хто тебе оточує зараз?
❓У спілкуванні з ким ти отримуєш енергію, підсилюєшся?
❓Яку енергію ти сам/сама випромінюєш в цьому спілкуванні?
❓У спілкуванні з ким ти навпаки втрачаєш енергію? Через що?
❓Скільки кожен з вас вкладає в це спілкування? І що саме вкладає?
❓Що треба додати до вашого спілкування, щоб ти відчував/ла себе комфортно та емоційно безпечно?
❗️Так, у час війни наше спілкування із близькими поповнилося темами, які викликають внутрішню напругу, але в нашій волі обирати те, на чому ми можемо фокусуватись. Або на війні всередині себе і тоді випромінювати війну і назовні, ще більше заряджаючи себе та інших. Або на житті в цій війні, і стверджувати його в собі і своїх стосунках.
💡Міжособистісна нейробіологія - це нова наука, метою якої є визначити, чим же таким є людська реальність, та й як наявність і якість стосунків впливають на мозок людини. Автор методу, Деніел Сигел, стверджує, що наше «Я» неперервно пов’язане із багатьма «Ми», частиною якого ми є.
✨ Одне із найбільш захоплюючих останніх відкриттів у нейронауці – це система дзеркальних нейронів, яка допомагає нам встановлювати зв'язки один з одним.
💭 Деніел Сигел пояснює: «Коли хтось спілкується з вами, деякі нейрони можуть активізуватися. Вони розчиняють межі між вами та іншими людьми. Ці дзеркальні нейрони – система, вбудована у структуру нашого мозку та створена для того, щоб ми могли бачити стан інших людей. Це означає, що ми можемо легко навчитися танцювати, але також відчувати почуття інших людей. Вони автоматично та спонтанно зчитують інформацію про наміри та почуття оточуючих, і це створює емоційний резонанс та змушує нас копіювати поведінку інших. Дзеркальні нейрони просто підключають наш внутрішній стан до стану людей, які знаходяться поруч із нами, і це відбувається несвідомо».
👉 Отже, коли двоє опиняються поруч, вони неодмінно починають впливати один на одного. Дослідили, що коли навіть незнайомі люди дивляться кіно📺, їх нервові системи генерують синхронну емоційну реакцію. Просто знаходитись в одному приміщенні вже достатньо, щоб синхронізувати серцевий ритм.
🪞Ми «дзеркалимо» один одного і можемо переживати таку саму емоцію, яка сповнює людину поруч. Може ти помічав/ла ситуації, коли ти був/ла у піднесеному настрою, а потім після розмови із другом, який був не в гуморі, твій настрій різке змінювався? Або,взагалі, це міг би бути не друг, а просто людина, яка сиділа поруч на якомусь спільному івенті. Чи навпаки, ти міг/могла бути роздратованою чимось, а поспілкувавшись з кимось позитивно-зарядженим, твоя енергія йшла в гору.
🧬 Наш внутрішній стан «заражає» людей навколо та ми «заражаємося» від них. Нами рухають взаємозв'язки на рівні атомів. Кожна частка, з яких ми створені, впливає та піддається впливу з боку навколишніх частинок, з яких складаються інші люди.
А коли ми вразливі (а ми зараз вразливі), це відбувається набагато швидше і сильніше.
❗️Тому, саме зараз, задля підтримки власного ментального здоров’я і благополуччя, дуже важливо ретельно обирати, з ким і яку комунікацію будувати. Бути чутливим до того, як друзі, рідні, колеги впливають на тебе, а ти на них.
➡️ Дай відповіді на запитання:
❓Хто тебе оточує зараз?
❓У спілкуванні з ким ти отримуєш енергію, підсилюєшся?
❓Яку енергію ти сам/сама випромінюєш в цьому спілкуванні?
❓У спілкуванні з ким ти навпаки втрачаєш енергію? Через що?
❓Скільки кожен з вас вкладає в це спілкування? І що саме вкладає?
❓Що треба додати до вашого спілкування, щоб ти відчував/ла себе комфортно та емоційно безпечно?
❗️Так, у час війни наше спілкування із близькими поповнилося темами, які викликають внутрішню напругу, але в нашій волі обирати те, на чому ми можемо фокусуватись. Або на війні всередині себе і тоді випромінювати війну і назовні, ще більше заряджаючи себе та інших. Або на житті в цій війні, і стверджувати його в собі і своїх стосунках.
❤15👍7😁1