Ефект стороннього спостерігача: як ми поводимося в критичних ситуаціях

#дослідження #експеримент

🔵 Феномен допомоги іншим як свідка в критичній ситуації отримав багато уваги після скандальної статті в «Times» після смерті Кетрін Дженовезе.

📰 28-річна дівчина вночі 13.03.1964, о 3:20 поверталася додому з роботи. Біля входу до будинку на неї напав злочинець, завдавши кілька ударів ножем. Кетрін кричала на ґвалт, але жодний з сусідів навколо (у статті було заявлено 38, хоча згодом виявилося, що насправді близько 10 сусідів спостерігали за злочином, чули крики та бачили напад) не зателефонував у поліцію. Усі вони сподівалися, що це зробить хтось інший. Лише о 3:50 поліції нарешті повідомили про вбивство. Якби це сталося раніше, дівчину, імовірно, можна було б врятувати.

➡️ Як показала трагічна ситуація, чим більшою є група людей, тим слабшим є внутрішнє прагнення допомогти тим, хто цього потребує. Кожен із свідків думав, що допомогти має хтось інший. Ефект свідка пов‘язаний із стадним інстинктом: перш ніж допомогти комусь, люди мають побачити, як це робить хтось іще. ❗️Йдеться лише про групове явище.

Коли ж на місці нещасного випадку чи кризової ситуації тільки одна людина і жертва, зазвичай ця людина допомагає постраждалому. Свідок ніби опиняється у безвихідній ситуації, коли неможливо перекласти відповідальність на іншого.

🔵 Одразу після голосного вбивства, Дж. Дарлі та Б. Латане почали досліджували цей феномен. Одним з експериментів була ситуація, де незнайомій жінці на вулиці ставало погано. 70% учасників, які були самі, пропонували допомогу після того, як бачили, що жінка падає. Але якщо поруч знаходилися інші люди, допомагало лише 40%.

Вчені визначили, що свідки проходять 5 стадій внаслідок кризової чи небезпечної події з іншим:

1️⃣ Помітити, що відбувається
2️⃣ Зрозуміти, що ситуація екстренна
3️⃣ Відчути рівень відповідальності
4️⃣ Обрати форму співучасті
5️⃣ Реалізувати обрану дію

▫️Згодом інтернаціональна група вчених частково спростувала ідею про пасивність людей поряд з іншими при потребі допомоги постраждалому, принаймні при надзвичайних ситуаціях (див. статтю в “American Psychologist”, 2020).

🎞 Вчені аналізували 219 реальних відеозаписів надзвичайних ситуацій в громадських місцях з камер спостереження
, де на кожну подію приходилося приблизно 16 свідків. У 90% випадків принаймні одна людина приходила на допомогу - і постраждалий виживав.

Втім, якщо подія не є прямою загрозою життю, вона може ігноруватися значною кількістю свідків.

➡️ Чому це важливо?

Зараз наше суспільство перебуває у кризі, де багато хто може потребувати допомоги або ж ми можемо бути свідками надзвичайних подій. Будучи серед інших, за стадним інстинктом свою участь ми можемо часто ігнорувати при щирому співчутті чи бажанні допомогти: хтось інший це зробить або вже зробив (згадаймо волонтерські збори, заклики до розгрузки гуманітарки, випадки необхідності першої медичної допомоги тощо). Аналізуючи ситуацію в такому випадку, спитай себе:

❓Найчастіше в небезпечній ситуації я допомагаю чи ні?
❓ Якщо я хочу допомогти, чи розглядаю я паралельно ситуацію, що інший теж може допомогти?
❓ Чи можу я якось підтвердити/спростувати його наміри?
❓ Що конкретно я можу і хочу зробити в цій ситуації, незалежно від дій інших?

«Гора»⛰

Ця #психологічна_вправа допомагає відчути стабільність та впевненість💪🏻.

Дає відчуття заземленості, себе як частини природи, та вчить, що можна бути в контакті зі змінами навколо та при цьому відчувати спокій🧘🏼.

🔅 Займи зручну позу. Краще сядь. Випрями спину. Закрий очі.

🔅 Зроби глибокий вдих і видих і пригадай💭, коли останнього разу ти відчував/ла себе у безпеці. Що це за відчуття? Де воно знаходиться в твоєму тілі? Дозволь собі зупинитись і побути в цьому місці.

🔅 Уяви велику гору із засніженими вершинами🏔. Відчуй, як вона міцно вросла в землю. Зосередься на відчуттях в тілі, коли ти дивишся на цю гору.

🔅 А тепер уяви, що ти і є ця гора. Ти міцно стоїш на землі👣. У тебе стільки ж сили та непохитності, а довкола – вільний простір.

🔅 Відчуйте свої ноги, стегна і таз як основу гори, тулуб – як кістяк, плечі – як скелі, а голову – неначе вершину.

🔅 На видиху посилюй відчуття себе як гори.

🔅 Уяви, що зараз розпал літа🌻, і ти спостерігаєш за життям навколо гори: співають птахи, зеленіють рослини🌿, бігають тварини🐿.

🔅 На зміну літу спочатку йде осінь🍁, потім настає зима❄️, і, нарешті, навесні знову все починає оживати🌱.

🔅 Ти, як гора, спостерігаєш за зміною пір року. Незважаючи на всі зміни, всередині тебе - спокій, сила та стабільність.

🔅 Побудь в цьому стані стільки, скільки тобі треба і розплющ очі, коли будеш готовий/ва.

Лекція «Попередження ПТСР та посттравматичне зростання» вже доступна на YouTube!

❓ Що таке ПТСР?
❓ Які способи можуть йому запобігти?
❓ Як посттравматичне зростання може змінити життя людини в іншу сторону?

👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».

😌 На картинці відгуки тих, хто був з нами онлайн. Ми турбуємося про твій час та всі лекції зберігаємо в записі на каналі тут.

👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну

Я - біженець/-ка: як зберегти психічне здоров’я та бути корисними суспільству

Сьогодні, у День біженця, ми пропонуємо обговорити:
⠀
🔵 як справлятися в нових умовах;
🔵 як подолати провину, безпомічність і втому;
🔵 чужий серед чужих: як жити в новому світі;
🔵 подвійне біженство: як підтримути людину, котра вдруге тікає від війни;
🔵 чому складно робити вибір (повертатися чи ні, де жити, як облаштовувати життя);
🔵 майбутнє біженців: як жити далі?
⠀
Гості клубу - психотерапевтки та експертки Служби турботи про психічне здоров'я БФ "Право на захист".
⠀
🔸Анна Шийчук
🔸Марія Яцухненко
🔸Катерина Дорум
🔸Ростислава Пекарюк
⠀
🔹 Галина Падалко — модераторка, директорка з комунікацій видавництва Vivat

📅 : 20 червня о 19:00
▶️ : YouTube-канал видавництва Vivat

❗️Під час ефіру ви зможете поставити своє запитання психологиням.

Корисний понеділок #3:
🟢 Коли покинув дім 🏠

➡️ Підготували серію постів для тебе. Натискай на назву та переходь за посиланням, що зацікавило:

📍 Як жити в одному домі, коли вас 12?

📍 Жити у невизначеності

📍 На новому місці: бути біженцем, мігрантом, внутрішньо переміщеною особою

📍 Двічі біженці: як пережити це знову?

📍 Як справитися з кризою втрати сенсу?

📍 «Дерево»: психологічна вправа

📍 «Гора»: психологічна вправа

#корисний_понеділок

👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну

“Повернулася додому, але боюся, що знов доведеться виїжджати. Як подолати цей страх?”
 
📅 20 червня – Всесвітній День біженця. За даними ООН, з України вже виїхали понад 6,5 мільйонів біженців, з яких додому повернулися майже 3 млн українців. Ця цифра продовжує зростати↗️.
 
Люди, які виїхали за кордон і перебувають там досі, постійно вагаються, чи варто повертатися, чи достатньо безпечно буде вдома й одним з найпоширеніших запитань є: а що, як доведеться залишати домівку вдруге🤷‍♀️? 
 
❗️Тут важливо відверто вдивлятись в очі реальності. Війна продовжується. Кожне місто України досі перебуває у небезпеці або у відносній безпеці. Ракетні обстріли продовжуються і ніхто не знає, куди прилетить наступного разу. 

Тому ключовим залишається питання: “Заради чого я повертаюсь, враховуючи ці обставини?”.
І відповідь на нього треба обґрунтувати перш за для самого себе.

У кожному з нас всередині живе дитяча частинка — Я-стан дитини. Ця дитина продовжує вірити у краще, сумує за домом, страждає від несправедливості й вимушеності. 

Саме вона прагне все повернути, як було раніше, і знову віднайти спокій, безпеку через повернення у звичні обставини. Але ухвалювати рішення тільки з дитячої частини та її мотивації вкрай небезпечно🙅.

Треба прислухатися і до свого внутрішнього дорослого, який відповідальний за дитину. Саме дорослий турбується і про неї, її інтереси, і приймає зважені рішення, виходячи із реальності «тут і тепер», зважуючи усі ризики.
 
Отож, перш ніж остаточно вирішити, треба відверто поспілкуватися з собою.

▶️ Ось кілька питань, на які краще відповісти письмово:

✔️ Через які причини я хочу повернутися додому?
✔️ Які з них є емоційними від внутрішньої дитини, а які — раціональними від дорослого?
✔️ Який, на мою думку, рівень небезпеки у моєму регіоні? Оціни по шкалі від 0 до 10.
✔️ Враховуючи такий рівень небезпеки, які є ризики для мене, моїх дітей, моєї сім’ї, з якими я можу зіткнутися після повернення? Чи високий ризик повторної евакуації?
✔️ Що я відчуваю, коли думаю про ризики?
✔️ Якими ресурсами я володію, щоб компенсувати, знизити або навіть нівелювати ці ризики? Що є моїми опорами? Коли я думаю про ці ресурси зараз, що я відчуваю? Як я зараз бачу вищезгадані ризики? 
✔️ Яке моє рішення буде відповідним, вірним мені, беручи до уваги відповіді на поставленні запитання?

‼️ Більше про те, що треба враховувати при плануванні повернення, читай у статті для Vikna.Tv від Анни Могильник, психотерапевтки, кризової консультантки Служби турботи «Право на захист». 

🎨 Арт-терапія: як це працює

Арт-терапія як метод з’явилася у 40-х роках, коли психіатри зацікавилися картинами своїх пацієнтів, а викладачі помітили, що творчі роботи дітей можуть свідчити про їхній розвиток, когнітивний та емоційний рівні.

▶️ Особливо ефективно арт-терапія працює:
▫️для дорослих, які потерпають від сильного стресу,
▫️дітей з особливими освітніми потребами,
▫️людей, які пережили травматичний досвід,
▫️людей із психічними захворюваннями,
▫️людей, які перенесли черепно-мозкову травму,
▫️дітей з проблемами із проблемами соціалізації та поведінкою в школі,
▫️людей, які страждали від депресії або домашнього насильства.

🖌 Арт-терапія - це не мистецтво і не розвага. Вона покликана для того, щоб людина навчилася допомагати собі шляхом мистецтва: живопис, графіка, колаж та скульптура є найбільш поширеними.

📍 У процесі творчої роботи на основі життєвого досвіду або певних подій людина глибше осмислює пережите й перетворює власні думки на символи та метафори. Це дає можливість творити образи за власними моделями, що є важливою умовою для покращення стану та самоаналізу.

🖼 Представлення світу власних переживань і внутрішнього стану у вигляді фізичного об’єкту дозволяє людині дистанціюватися від власного досвіду, що натомість дає можливість вільно говорити про продукт своєї роботи. Поступово людина усвідомлює проблему, приймає і осмислює власне Я (за матеріалами Пола Клеймана).

Ексклюзивна сесія з арт-терапії
(*в рамках курсу з психологічної обізнаності для дорослих)

⏰ 23 червня, 19.00-20.00.

🎨 За допомогою фарб, уяви та дихальних технік ти зможеш відновити та стабілізувати свій емоційний стан. Арт-терапія дуже бережно та екологічно допомагає зменшити стресове напруження, опрацювати травматичні події та додати собі необхідного ресурсу.

❗️Необхідні гуаш, пензлі, вода, папір для малювання (бажано папір для акварелі) та серветки.

👤 Сесію проведе Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».

➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).

👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну

Дерево
#психологічна_вправа на стабілізацію і активацію ресурсів

⭕️ Намалюй дерево🌳

⭕️ Виділи на ньому: зелені листки🍀 — три риси характеру, які, на твою думку, допомагають тобі впоратися зі стресом;

⭕️ Сухі листки 🍂 — три риси характеру, які, заважають тобі у стресових ситуаціях, або навіть можуть посилювати стрес;

⭕️ Хмаринку ⛅️ — три види занять, хобі, які допомагають тобі відпочити;

⭕️ Стовбур 🎋 - три звичні справи/вправи, які допомагать тобі заспокоїтися і заземлитися;

⭕️ Корені 🌲— імена трьох твоїх близьких людей, які найбільше тебе підтримують.