Про це треба говорити з нею, ïй важливо знати, що її потреби важливi i не забуті, що якщо вона стикається з труднощами, вона не буде у цьому наодинці. Звісно не завжди є простi рiшення - але тоді також важливо шукати підтримки в родині, в освітньому закладі, в соціальному середовищі - ми усі маємо підтримати один одного у подоланні викликів, спричинених вiйною, ми маємо знайти разом рішення, як подолати ті труднощі, з якими стикаємося. І пам'ятайте - це стосується і вас - пiдтримка потрiбна й усім дорослим членам родини: відпочинок, відновлення сил - є необхідною умовою, щоби пройти крізь усі випробування.
5️⃣ ІТИ ВПЕРЕД З НАДЕЮ ТА СВІТЛОМ ЛЮБОВІ
В житті є часи випробувань, часом дуже великих і непростих, але вони є не просто «чорними смугами» у житті - радше вони як ніч: але і серед ночi на небі світять зорі, і перед світанком навеснi спiвають птахи! Саме коли ніч найтемніша, зорі є найяснішими. Саме вони показують нам дорогу і дають надію. Тому серед труднощів помічайте Світло - добро людей, любов, яка сильніша за будь-яку темряву, відвагу в душах тих, хто боронить рiдний край, еднiсть нашого народу. Пiднiмайте настрій і дух один одному - піснею, обіймами, надихаючими iсторiями, гумором. Часом ми похитнемося, часом руки можуть опуститися - то нічого - нам зводитися знову, нам творити життя любити, які б випробування не були. Бережіть і плекайте це світло любові у собі, у дітях, у вашій родині і спільноті - власне завдяки йому ми можемо не лише долати випробування, але й проходячи крiзь них разом ставати сильнішими, мудрішими, світлішими…
🟩 Джерело: порадник для батьків «Як підтримати наших дітей у зіткненні з викликами війни» від Центру здоров’я та розвитку «Коло сім‘ї».
5️⃣ ІТИ ВПЕРЕД З НАДЕЮ ТА СВІТЛОМ ЛЮБОВІ
В житті є часи випробувань, часом дуже великих і непростих, але вони є не просто «чорними смугами» у житті - радше вони як ніч: але і серед ночi на небі світять зорі, і перед світанком навеснi спiвають птахи! Саме коли ніч найтемніша, зорі є найяснішими. Саме вони показують нам дорогу і дають надію. Тому серед труднощів помічайте Світло - добро людей, любов, яка сильніша за будь-яку темряву, відвагу в душах тих, хто боронить рiдний край, еднiсть нашого народу. Пiднiмайте настрій і дух один одному - піснею, обіймами, надихаючими iсторiями, гумором. Часом ми похитнемося, часом руки можуть опуститися - то нічого - нам зводитися знову, нам творити життя любити, які б випробування не були. Бережіть і плекайте це світло любові у собі, у дітях, у вашій родині і спільноті - власне завдяки йому ми можемо не лише долати випробування, але й проходячи крiзь них разом ставати сильнішими, мудрішими, світлішими…
🟩 Джерело: порадник для батьків «Як підтримати наших дітей у зіткненні з викликами війни» від Центру здоров’я та розвитку «Коло сім‘ї».
🔥6👍4
«Не плакала, не плакала, а тут як заплакала…»
📩 #нам_пишуть: «Я не плакала з початку війни. Жодної сльозинки протягом майже двох місяців. І навіть коли я і мої родичі нарешті вибрались із Бородянки. Але зараз, коли ми у безпеці, можу заплакати просто ідучи по вулиці, або коли готую їжу, або вкладаю дитину спати. Чи це нормально?»
Чи це нормально плакати, коли немає явної загрози, принаймні сьогодні?
🗣 «У мене ж усе у відносному порядку зараз. Усі живі, здорові. Я і діти у безпеці».
Саме так. Ключове слово – «у відносному». Війну ніхто не відміняв. Поки що. А також і того, що кожному із нас довелось втратити через війну.
У перші дні, тижні, а для когось і місяці війни нема коли було думати про це. А тим паче - торкатись своїх почуттів, горювати. Ні. Ми мали інші обов’язки – вижити, зберегти власне життя і життя близьких, налагодити свій побут у нових умовах, адаптуватись і налаштовуватись на життя в умовах війни. Для цього потрібно були дистанціюватись на якийсь час від своїх почуттів і просто діяти. Крок за кроком. Це було і є важливим.
Зараз, коли майже кожен з нас (з цивільних) опинився у відносній безпеці, наш досвід починає потроху «розпакуватись». І це добре, коли ми відчуваємо, що можемо нарешті трохи розслабитись і дозволити собі випустити назовні хоч частину той напруги, що стискає зсередини. Не завжди це відбувається свідомо, але наше тіло і мудре підсвідоме точно знає, що час настав. Зараз не треба вже думати про виживання, принаймні фізичне, а напруги всередині настільки багато, що витримувати її стає складно. Тому ми можемо почати плакати у досить несподівані для нас моменти.
💧Сльози - цілющі. Вони омивають рани душі, повертаючи нас до нас, до наших почуттів. І саме через них життя звертається до нас. Окутує наче теплим покривалком і нагадує - «гей, ти плачеш, ти відчуваєш, тож малий/а, ти - живий/а».
💧 Сльозами ми омиваємо свій досвід втрат. А їх кожен зазнав чимало. Хтось втратив свою домівку, хтось розлучився із близькими, хтось втратив свою роботу, звичний уклад життя. Втрат багато і усі вони мають значення.
💧 Сльози нагадують про важливе. Про щось цінне, що зазнало руйнувань. Свого бачення світу. І їх треба вітати, визнавати і давати їм свій час.
❓Коли сльози застали тебе зненацька, запитай себе: про що мої сльози?
Можливо, твої сльози про те, що:
🔹 Я сумую за ...
🔹 Я більше ніколи ..
🔹 Мені прикро, що..
🔹 Мені болить, бо..
З цим болем важко, але із ним важливо зустрітись. Витерпіти, пропустити через себе, прожити, проплакати. Щоб зачинити віконниці минулого і знов відкрити їх задля того, щоб щось добре мало змогу заглянути в них. Заглянути до тебе.
📩 #нам_пишуть: «Я не плакала з початку війни. Жодної сльозинки протягом майже двох місяців. І навіть коли я і мої родичі нарешті вибрались із Бородянки. Але зараз, коли ми у безпеці, можу заплакати просто ідучи по вулиці, або коли готую їжу, або вкладаю дитину спати. Чи це нормально?»
Чи це нормально плакати, коли немає явної загрози, принаймні сьогодні?
🗣 «У мене ж усе у відносному порядку зараз. Усі живі, здорові. Я і діти у безпеці».
Саме так. Ключове слово – «у відносному». Війну ніхто не відміняв. Поки що. А також і того, що кожному із нас довелось втратити через війну.
У перші дні, тижні, а для когось і місяці війни нема коли було думати про це. А тим паче - торкатись своїх почуттів, горювати. Ні. Ми мали інші обов’язки – вижити, зберегти власне життя і життя близьких, налагодити свій побут у нових умовах, адаптуватись і налаштовуватись на життя в умовах війни. Для цього потрібно були дистанціюватись на якийсь час від своїх почуттів і просто діяти. Крок за кроком. Це було і є важливим.
Зараз, коли майже кожен з нас (з цивільних) опинився у відносній безпеці, наш досвід починає потроху «розпакуватись». І це добре, коли ми відчуваємо, що можемо нарешті трохи розслабитись і дозволити собі випустити назовні хоч частину той напруги, що стискає зсередини. Не завжди це відбувається свідомо, але наше тіло і мудре підсвідоме точно знає, що час настав. Зараз не треба вже думати про виживання, принаймні фізичне, а напруги всередині настільки багато, що витримувати її стає складно. Тому ми можемо почати плакати у досить несподівані для нас моменти.
💧Сльози - цілющі. Вони омивають рани душі, повертаючи нас до нас, до наших почуттів. І саме через них життя звертається до нас. Окутує наче теплим покривалком і нагадує - «гей, ти плачеш, ти відчуваєш, тож малий/а, ти - живий/а».
💧 Сльозами ми омиваємо свій досвід втрат. А їх кожен зазнав чимало. Хтось втратив свою домівку, хтось розлучився із близькими, хтось втратив свою роботу, звичний уклад життя. Втрат багато і усі вони мають значення.
💧 Сльози нагадують про важливе. Про щось цінне, що зазнало руйнувань. Свого бачення світу. І їх треба вітати, визнавати і давати їм свій час.
❓Коли сльози застали тебе зненацька, запитай себе: про що мої сльози?
Можливо, твої сльози про те, що:
🔹 Я сумую за ...
🔹 Я більше ніколи ..
🔹 Мені прикро, що..
🔹 Мені болить, бо..
З цим болем важко, але із ним важливо зустрітись. Витерпіти, пропустити через себе, прожити, проплакати. Щоб зачинити віконниці минулого і знов відкрити їх задля того, щоб щось добре мало змогу заглянути в них. Заглянути до тебе.
❤22👍5🔥2
Психологічна обізнаність для дорослих 🌿
Розклад та теми #курс_лекцій (можливі незначні зміни):
✨ 26 травня: “Управління емоціями”.
✨ 2 червня: “Стабілізація та самопідтримка”.
✨ 9 червня: “Проживання втрат”.
✨ 16 червня: “Попередження ПТСР”.
✨ 23 червня: “Арттерапія в допомогу собі (готуємо олівці, фарби та папір)”.
✨ 30 червня: “Психологічна стійкість в час війни”.
✨ 7 липня: “Допомога при панічних атаках”.
✨ 14 липня: “Посттравматичне зростання після пережитого”.
✨ 21 липня: “Як знаходити спокій в непрості часи?”
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі:
#1 «Перша психологічна допомога»
#2 «Де брати ресурси, аби справлятись з кризою? (частина перша)»
#3 «Шукаємо ресурси, аби справлятись з кризою (частина друга)»
#4 «Стрес-менеджмент в умовах війни»
👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 Щочетверга 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
Розклад та теми #курс_лекцій (можливі незначні зміни):
✨ 26 травня: “Управління емоціями”.
✨ 2 червня: “Стабілізація та самопідтримка”.
✨ 9 червня: “Проживання втрат”.
✨ 16 червня: “Попередження ПТСР”.
✨ 23 червня: “Арттерапія в допомогу собі (готуємо олівці, фарби та папір)”.
✨ 30 червня: “Психологічна стійкість в час війни”.
✨ 7 липня: “Допомога при панічних атаках”.
✨ 14 липня: “Посттравматичне зростання після пережитого”.
✨ 21 липня: “Як знаходити спокій в непрості часи?”
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі:
#1 «Перша психологічна допомога»
#2 «Де брати ресурси, аби справлятись з кризою? (частина перша)»
#3 «Шукаємо ресурси, аби справлятись з кризою (частина друга)»
#4 «Стрес-менеджмент в умовах війни»
👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 Щочетверга 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
🔥10👍5❤4
Як підтримати партнера на війні: тривога як оберіг від нещастя
🔸 Бажання контролювати те, що відбувається з партнером на фронті, є природним. За цією емоцією може ховатись кілька підґрунть: це бажання все контролювати, бажання піклуватись про близьку людину або переконання, що тривога відведе нещастя від партнера.
🔸 Тривога може спонукати до дій: наприклад, подбати про те, аби у військового було необхідне екіпірування, їжа та спальник. У такому разі, зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг, така тривога-контроль має позитивний і корисний характер.
"Наша українська жінка потребує контролю, вона все має відстежувати: чи він у шапці, чи в броніку, чи є що їсти.
Такий контроль сприяє перемозі, адже жінки об’єднуються в тилу задля спільної справи та збирають гроші на допомогу армії", – зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг.
🔸 Співучасть допомагає людині почуватись краще і проживати життя у цю конкретну мить війни, не втрапити в режим очікування і замороження власного життя.
"Ми часто робимо помилку, замикаючись в очікуванні. Війна надовго, тому ми мусимо навчитись жити й воювати одночасно. Не поставити життя на паузу, мовляв повоюю, зроблю все, що можна, а потім продовжу жити. Ні, так не вийде", – зауважує психотерапевтка, керівниця Служби турботи про психічне здоров‘я БФ "Право на захист" Анна Шийчук.
🔸 Фахівчиня додає, що за тривогою-контролем ховається також і недовіра. Людині здається, що якщо вона цього не зробить, то все піде шкереберть. Треба "скинути" ці налаштування в голові та повірити, що твій партнер робить все найкращим чином там, де він є. У тилу треба страхувати.
🔸 Людині, котра у відносній безпеці, треба ретельно контролювати думки та відстежувати почуття. Психологи зазначають, що стикаються із тим, що партнер передчасно починає горювати за близькою людиною. У той час, коли з коханим/-ю все добре.
"Коли ми працюємо в мирний час з тривогою, ми працюємо з низьким відсотком небезпеки. Під час війни вірогідність висока. Ми не можемо спростовувати ці думки для людей.
Варто зрозуміти, що ховається за надмірною тривогою, бо іноді за нею стоїть упередження: якщо я буду тривожитись – нічого не трапиться.
Така захисна поведінка людини ставить завдання завжди тривожитись, не допускати розслаблення ані на хвилину, аби нічого не трапилось", – зауважує психотерапевтка Марія Жиган.
🟩 Статтю повністю можна прочитати тут: «Українська правда. Життя».
🔸 Бажання контролювати те, що відбувається з партнером на фронті, є природним. За цією емоцією може ховатись кілька підґрунть: це бажання все контролювати, бажання піклуватись про близьку людину або переконання, що тривога відведе нещастя від партнера.
🔸 Тривога може спонукати до дій: наприклад, подбати про те, аби у військового було необхідне екіпірування, їжа та спальник. У такому разі, зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг, така тривога-контроль має позитивний і корисний характер.
"Наша українська жінка потребує контролю, вона все має відстежувати: чи він у шапці, чи в броніку, чи є що їсти.
Такий контроль сприяє перемозі, адже жінки об’єднуються в тилу задля спільної справи та збирають гроші на допомогу армії", – зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг.
🔸 Співучасть допомагає людині почуватись краще і проживати життя у цю конкретну мить війни, не втрапити в режим очікування і замороження власного життя.
"Ми часто робимо помилку, замикаючись в очікуванні. Війна надовго, тому ми мусимо навчитись жити й воювати одночасно. Не поставити життя на паузу, мовляв повоюю, зроблю все, що можна, а потім продовжу жити. Ні, так не вийде", – зауважує психотерапевтка, керівниця Служби турботи про психічне здоров‘я БФ "Право на захист" Анна Шийчук.
🔸 Фахівчиня додає, що за тривогою-контролем ховається також і недовіра. Людині здається, що якщо вона цього не зробить, то все піде шкереберть. Треба "скинути" ці налаштування в голові та повірити, що твій партнер робить все найкращим чином там, де він є. У тилу треба страхувати.
🔸 Людині, котра у відносній безпеці, треба ретельно контролювати думки та відстежувати почуття. Психологи зазначають, що стикаються із тим, що партнер передчасно починає горювати за близькою людиною. У той час, коли з коханим/-ю все добре.
"Коли ми працюємо в мирний час з тривогою, ми працюємо з низьким відсотком небезпеки. Під час війни вірогідність висока. Ми не можемо спростовувати ці думки для людей.
Варто зрозуміти, що ховається за надмірною тривогою, бо іноді за нею стоїть упередження: якщо я буду тривожитись – нічого не трапиться.
Така захисна поведінка людини ставить завдання завжди тривожитись, не допускати розслаблення ані на хвилину, аби нічого не трапилось", – зауважує психотерапевтка Марія Жиган.
🟩 Статтю повністю можна прочитати тут: «Українська правда. Життя».
Українська правда. Життя
Як підтримати близьку людину на війні. Поради психологів
Багато сімей розділилися, коли один із партнерів пішов воювати, а інший – допомагає в тилу. Як підтримати один одного, розповідають психологи.
❤8🤔2👍1
Тіло та емоції
Часто кажуть: «Емоції живуть в тілі». Чи так це насправді?
Людина є цілісною. Наше життя - це складне функціонування тіла і психіки, організму і середовища.
Емоційні реакції ⚡️стартують у мозку 🧠 як відповідь на певну стимуляцію (і позитивну, і негативну). І далі проявлення емоцій залежить від багатьох факторів: попереднього досвіду, зовнішнього тиску, звичного реагування тощо.
➡️ Коли нам страшно, пришвидшується серцебиття чи ми пітніємо. Коли радісно, зіниці ширші, а м’язи обличчя більш розслаблені. Почуття провини та сорому зазвичай передає тілу сигнал сховатися, зменшитися, «провалитися крізь землю».
📍Емоції існують «тут і зараз», але у випадку стримування чи не вираження можуть проявитися значно пізніше тілесно. Перенесений стрес може бути причиною загострення багатьох хронічних захворювань. Не в активній фазі, а зазвичай постфактум, оскільки в гострому стресі тіло максимально мобілізує ресурси, щоб вижити. А після такої мобілізації ресурси необхідно поповнити - можна це зробити за рахунок добровільного відпочинку або ж «примусового» - коли тіло через хворобу виборює собі замедлення та відпочинок.
Наша культура обмежує спонтанне емоційне реагування - з дитинства це критикують та чітко регламентують: «не плач», «злих дівчат не люблять», «ти диви, які ми ніжні» тощо. Мова не тільки про вираження злості, страху, болю, печалі, а й про радість, захоплення, бажання. Будучи непроявленими назовні, емоції знаходять свій прихисток всередині людини. І тоді може запускатися два тілесних процеси непроживання емоцій:
🟡 певний орган чи система органів обираються як об’єкт проживання емоції і «відгрібають» хворобами чи фізичним дискомфортом (соматизація);
🟡 психологічні питання фіксуються на м’язовому рівні та проявляються на рівні м’язових зажимів (морфологізація).
➡️ Тілесні симптоми часто є фізіологічним віддзеркаленням емоційного досвіду. Наприклад, зціплена щелепа є відображенням злості та агресії. Нудота може бути психосоматичним симптомом того, що емоційно «проковтнув/ла» щось, що неможливо переварити (читай: прожити). Комок у горлі сигналізує про уникнення плачу чи образи. Похилена спина чи біль в попереку можуть бути маркерами того, що зараз у людини забагато відповідальності.
❗️ Це не значить, що всі хвороби лиш через непроявлені емоції. Втім, якщо симптоми при лікуванні не зникають за класичний відрізок часу, варто замислитися, що відбувається не тільки з тілом, а і з відчуттями. Вплив психологічних факторів на соматичні захворювання вивчає психосоматика.
Якщо ти спостерігаєш нетипові реакції тіла, звернися до сімейного лікаря та психолога / психотерапевта щодо консультації. Онлайн можна отримати консультацію у Службі турботи про психічне здоров‘я тут.
І наостанок - корисні питання:
❓ Що ти зараз відчуваєш в тілі?
❓ Що нового з‘явилося / зникло з тілесних відчуттів в тебе за останній час? Де саме вони зосереджені?
❓ Про що сигналізує тобі тіло останнім часом?
❓ Якби тіло могло відправити тобі повідомлення, як би це звучало?
Часто кажуть: «Емоції живуть в тілі». Чи так це насправді?
Людина є цілісною. Наше життя - це складне функціонування тіла і психіки, організму і середовища.
Емоційні реакції ⚡️стартують у мозку 🧠 як відповідь на певну стимуляцію (і позитивну, і негативну). І далі проявлення емоцій залежить від багатьох факторів: попереднього досвіду, зовнішнього тиску, звичного реагування тощо.
➡️ Коли нам страшно, пришвидшується серцебиття чи ми пітніємо. Коли радісно, зіниці ширші, а м’язи обличчя більш розслаблені. Почуття провини та сорому зазвичай передає тілу сигнал сховатися, зменшитися, «провалитися крізь землю».
📍Емоції існують «тут і зараз», але у випадку стримування чи не вираження можуть проявитися значно пізніше тілесно. Перенесений стрес може бути причиною загострення багатьох хронічних захворювань. Не в активній фазі, а зазвичай постфактум, оскільки в гострому стресі тіло максимально мобілізує ресурси, щоб вижити. А після такої мобілізації ресурси необхідно поповнити - можна це зробити за рахунок добровільного відпочинку або ж «примусового» - коли тіло через хворобу виборює собі замедлення та відпочинок.
Наша культура обмежує спонтанне емоційне реагування - з дитинства це критикують та чітко регламентують: «не плач», «злих дівчат не люблять», «ти диви, які ми ніжні» тощо. Мова не тільки про вираження злості, страху, болю, печалі, а й про радість, захоплення, бажання. Будучи непроявленими назовні, емоції знаходять свій прихисток всередині людини. І тоді може запускатися два тілесних процеси непроживання емоцій:
🟡 певний орган чи система органів обираються як об’єкт проживання емоції і «відгрібають» хворобами чи фізичним дискомфортом (соматизація);
🟡 психологічні питання фіксуються на м’язовому рівні та проявляються на рівні м’язових зажимів (морфологізація).
➡️ Тілесні симптоми часто є фізіологічним віддзеркаленням емоційного досвіду. Наприклад, зціплена щелепа є відображенням злості та агресії. Нудота може бути психосоматичним симптомом того, що емоційно «проковтнув/ла» щось, що неможливо переварити (читай: прожити). Комок у горлі сигналізує про уникнення плачу чи образи. Похилена спина чи біль в попереку можуть бути маркерами того, що зараз у людини забагато відповідальності.
❗️ Це не значить, що всі хвороби лиш через непроявлені емоції. Втім, якщо симптоми при лікуванні не зникають за класичний відрізок часу, варто замислитися, що відбувається не тільки з тілом, а і з відчуттями. Вплив психологічних факторів на соматичні захворювання вивчає психосоматика.
Якщо ти спостерігаєш нетипові реакції тіла, звернися до сімейного лікаря та психолога / психотерапевта щодо консультації. Онлайн можна отримати консультацію у Службі турботи про психічне здоров‘я тут.
І наостанок - корисні питання:
❓ Що ти зараз відчуваєш в тілі?
❓ Що нового з‘явилося / зникло з тілесних відчуттів в тебе за останній час? Де саме вони зосереджені?
❓ Про що сигналізує тобі тіло останнім часом?
❓ Якби тіло могло відправити тобі повідомлення, як би це звучало?
❤12👍7
Тілесна карта емоцій
Фінські 🇫🇮 вчені з Університету міста Аалто провели #експеримент з 700 добровольцями з Швеції, Фінляндії та Тайваню. Їм запропонували слухати емоційно забарвлені слова та історії, дивитися відеофрагменти або розглядали фотографії з різними виразами облич. Після цього на прохання науковців вони розфарбовували контури фігури людини 👤, відзначаючи, що і в яких місцях відчувають тілом.
📍До уваги бралися не лише базові емоції (лють, страх, відраза, щастя, сум, здивування/інтерес), а й інші - тривога, любов, депресія, презирство, гордість, сором, заздрість. Отже, на карті дослідження знайшли місце 13 емоцій та нейтральний (спокійний) стан.
💬 «Численні дослідження показують, що емоції готують нас до змін навколишньої обстановки, активуючи серцево-судинну, скелетно-м'язову, нервову та ендокринну ситстеми» – йдеться у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Також карта емоцій не змінюється в залежності від статі, раси, національності.
Як бачимо, щастя і любов інтенсивно «підсвічують» практично все тіло. Здивування концентрується в голові та легенях (згадайте затамування подиху). Сум живе у очах, горлі та грудях. Відраза для себе обирає травну систему та верхню частину тіла. Дослідники вважають, що результати експерименту можна використовувати в психіатрії, оскільки порушення виявлених закономірностей може бути ознакою емоційного розладу.
Фінські 🇫🇮 вчені з Університету міста Аалто провели #експеримент з 700 добровольцями з Швеції, Фінляндії та Тайваню. Їм запропонували слухати емоційно забарвлені слова та історії, дивитися відеофрагменти або розглядали фотографії з різними виразами облич. Після цього на прохання науковців вони розфарбовували контури фігури людини 👤, відзначаючи, що і в яких місцях відчувають тілом.
📍До уваги бралися не лише базові емоції (лють, страх, відраза, щастя, сум, здивування/інтерес), а й інші - тривога, любов, депресія, презирство, гордість, сором, заздрість. Отже, на карті дослідження знайшли місце 13 емоцій та нейтральний (спокійний) стан.
💬 «Численні дослідження показують, що емоції готують нас до змін навколишньої обстановки, активуючи серцево-судинну, скелетно-м'язову, нервову та ендокринну ситстеми» – йдеться у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Також карта емоцій не змінюється в залежності від статі, раси, національності.
Як бачимо, щастя і любов інтенсивно «підсвічують» практично все тіло. Здивування концентрується в голові та легенях (згадайте затамування подиху). Сум живе у очах, горлі та грудях. Відраза для себе обирає травну систему та верхню частину тіла. Дослідники вважають, що результати експерименту можна використовувати в психіатрії, оскільки порушення виявлених закономірностей може бути ознакою емоційного розладу.
❤12🔥2🥰2👍1👌1
Провина вцілілого та як допомогти собі в цьому стані
Багато хто з українців за останні місяці відчуває провину 😣. Друге її “ім’я” у війну та при інших травматичних подіях — провина вцілілого. Здається, за останній час кожен в тій чи іншій мірі відчував щось подібне.
І це не залежить від того, де людина знаходиться зараз — у безпеці чи на передовій.
➡️ Почуття провини — це про перевищене сприйняття особистих меж і можливостей: своїх ресурсів, провини, відповідальності.
З початком війни дуже часто реальні можливості не збігаються з тим, на що людина може розраховувати. Вона не отримує той результат, на якій сподівалась і це породжує розчарування, сум.
Людина зазнає втрат: минулого життя, очікувань від нього і від себе, своїх мрій, в найгіршому випадку — близьких. Від цього зростає внутрішня напруга, яка породжує почуття провини.
❗️ Нашій психіці витримувати почуття провини набагато легше, ніж проживати втрату. Бо горювання — це велика робота, яка потребує значних ресурсів і часу. Тому досить часто почуття провини з’являється там, де біль проживання втрати стає дуже болісним.
🟩 Як витримувати і допомагати собі проживати це почуття, читайте більше у статті для «Вікна» Анни Могильник, психотерапевтки, співавторки психологічного каналу «Психолог на зв’язку», кризової консультантки БФ «Право на захист».
Багато хто з українців за останні місяці відчуває провину 😣. Друге її “ім’я” у війну та при інших травматичних подіях — провина вцілілого. Здається, за останній час кожен в тій чи іншій мірі відчував щось подібне.
І це не залежить від того, де людина знаходиться зараз — у безпеці чи на передовій.
➡️ Почуття провини — це про перевищене сприйняття особистих меж і можливостей: своїх ресурсів, провини, відповідальності.
З початком війни дуже часто реальні можливості не збігаються з тим, на що людина може розраховувати. Вона не отримує той результат, на якій сподівалась і це породжує розчарування, сум.
Людина зазнає втрат: минулого життя, очікувань від нього і від себе, своїх мрій, в найгіршому випадку — близьких. Від цього зростає внутрішня напруга, яка породжує почуття провини.
❗️ Нашій психіці витримувати почуття провини набагато легше, ніж проживати втрату. Бо горювання — це велика робота, яка потребує значних ресурсів і часу. Тому досить часто почуття провини з’являється там, де біль проживання втрати стає дуже болісним.
🟩 Як витримувати і допомагати собі проживати це почуття, читайте більше у статті для «Вікна» Анни Могильник, психотерапевтки, співавторки психологічного каналу «Психолог на зв’язку», кризової консультантки БФ «Право на захист».
👍8🔥2
⭕️ Кола підтримки
Коли людина переживає стрес, або виснажена, вона часто відчуває себе самотньо.
І у такому стані забуває, що може просити про допомогу. Але це робити не просто можна, але й варто!
Ті, кого ти перерахуєш нижче утворюють твоє ⭕️ коло підтримки і це саме ті люди, до кого ти можеш звернутись в такі часи.
Намалюй 5 кіл один поруч з одним і в кожному запиши відповіді на запитання:
⭕️ Хто може тебе обійняти?
⭕️ Хто може пояснити незрозуміле?
⭕️ Хто може допомогти зробите те, на що не вистачає сил та вміння?
⭕️ Хто може помовчати поруч?
⭕️ Хто може розсмішити?
🟩 Авторка - Світлана Ройз.
Ще більше її вправ ти можеш знайти в її брошюрі «Твоя Сила».
Коли людина переживає стрес, або виснажена, вона часто відчуває себе самотньо.
І у такому стані забуває, що може просити про допомогу. Але це робити не просто можна, але й варто!
Ті, кого ти перерахуєш нижче утворюють твоє ⭕️ коло підтримки і це саме ті люди, до кого ти можеш звернутись в такі часи.
Намалюй 5 кіл один поруч з одним і в кожному запиши відповіді на запитання:
⭕️ Хто може тебе обійняти?
⭕️ Хто може пояснити незрозуміле?
⭕️ Хто може допомогти зробите те, на що не вистачає сил та вміння?
⭕️ Хто може помовчати поруч?
⭕️ Хто може розсмішити?
🟩 Авторка - Світлана Ройз.
Ще більше її вправ ти можеш знайти в її брошюрі «Твоя Сила».
🔥13❤9
Чим займається Служба турботи про психічне здоров‘я?
Служба є окремим підрозділом БФ «Право на захист». Проєкт став відповіддю на зростаючу потребу в психологічній підтримці з початку повномасштабної війни.
➡️ Що ми робимо?
🌿 безкоштовні кризові консультації для дорослих і щодо батьківства онлайн, запис тут ;
🍀 онлайн-група для батьків, які виховують дітей під час війни, щочетверга 15.00-16.30, запис тут ;
🌱 просвітницькі вебінари щочетверга 19.00-20.00 в ZOOM ;
записи попередніх зустрічей в YouTube тут ;
🪴 психологічний телеграм-канал «Психолог на зв‘язку» з анонсами подій Служби та матеріалами про те, як проживати війну.
Лого та ілюстрації: Nata Schepy.
Усі послуги - безкоштовні для українців. Зберігай пост, щоб бути в курсі всіх подій та приєднуйся до подій!
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
Служба є окремим підрозділом БФ «Право на захист». Проєкт став відповіддю на зростаючу потребу в психологічній підтримці з початку повномасштабної війни.
➡️ Що ми робимо?
🌿 безкоштовні кризові консультації для дорослих і щодо батьківства онлайн, запис тут ;
🍀 онлайн-група для батьків, які виховують дітей під час війни, щочетверга 15.00-16.30, запис тут ;
🌱 просвітницькі вебінари щочетверга 19.00-20.00 в ZOOM ;
записи попередніх зустрічей в YouTube тут ;
🪴 психологічний телеграм-канал «Психолог на зв‘язку» з анонсами подій Служби та матеріалами про те, як проживати війну.
Лого та ілюстрації: Nata Schepy.
Усі послуги - безкоштовні для українців. Зберігай пост, щоб бути в курсі всіх подій та приєднуйся до подій!
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
❤18👍5
Рослинні історії з шелтера у Дніпрі
🏛 Згідно грецького міфу, у той день, коли Прометей приніс 🔥 людям, на небі з‘явилася прекрасна яскрава 🌈. Вона світилася навіть після заходу сонця. А на ранок ☀️ вийшло, 🌈 розсипалася на друзки і розлетілася - і у тих місцях зацвіли яскраві іриси.
🌸 Квіти та травневі рослини 🌿 з гофропаперу малювали та творили діти з психологами шелтера у Дніпрі. Хтось повторював існуючі, а хтось сміливо генерував нові сорти рослин. Для натхнення маленьких творців був букет ірисів🌷, відсилка до грецького міфу.
🌱 Рослинний світ нагадує, що життя - продовжується, і ми також ростемо та живемо навіть у війну.
➡️ Чим більше творити, малювати, робити поробки з дітьми, додаючи турботу та любов, - тим легше малечі буде переносити #хронічний_стрес , у якому ми зараз. Насолода творити доступна кожному, треба лише експерементувати, шукати своє джерело натхнення.
🟩 За матеріалами Лариси Медведєвої - психологині Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🏛 Згідно грецького міфу, у той день, коли Прометей приніс 🔥 людям, на небі з‘явилася прекрасна яскрава 🌈. Вона світилася навіть після заходу сонця. А на ранок ☀️ вийшло, 🌈 розсипалася на друзки і розлетілася - і у тих місцях зацвіли яскраві іриси.
🌸 Квіти та травневі рослини 🌿 з гофропаперу малювали та творили діти з психологами шелтера у Дніпрі. Хтось повторював існуючі, а хтось сміливо генерував нові сорти рослин. Для натхнення маленьких творців був букет ірисів🌷, відсилка до грецького міфу.
🌱 Рослинний світ нагадує, що життя - продовжується, і ми також ростемо та живемо навіть у війну.
➡️ Чим більше творити, малювати, робити поробки з дітьми, додаючи турботу та любов, - тим легше малечі буде переносити #хронічний_стрес , у якому ми зараз. Насолода творити доступна кожному, треба лише експерементувати, шукати своє джерело натхнення.
🟩 За матеріалами Лариси Медведєвої - психологині Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
❤7
Обійми метелика 🦋
#психологічна_вправа
#самодопомога
Техніка заспокоєння «Обійми метелика» відома також як техніка подолання ПТСР. Вона була розроблена в Мексиці для дітей, що пережили ураган🌪, щоб посилити відчуття безпечного місця й зняти стрес.
🟢 Схрести руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва – на праве.
🟢 Почни повільні почергові постукування пальцями, синхронізуючи їх з диханням. Повторюй разів вісім-десять. Це допоможе подолати неспокій.
🟢 Потім уяви, що тебе обіймає метелик та дихає разом з тобою при постукуваннях, що уповільнюються.
🟢 Виконуй вправу 2-4 хвилини, поки твоє дихання 🫁 та серцебиття 🫀 не стабілізуєються.
#психологічна_вправа
#самодопомога
Техніка заспокоєння «Обійми метелика» відома також як техніка подолання ПТСР. Вона була розроблена в Мексиці для дітей, що пережили ураган🌪, щоб посилити відчуття безпечного місця й зняти стрес.
🟢 Схрести руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва – на праве.
🟢 Почни повільні почергові постукування пальцями, синхронізуючи їх з диханням. Повторюй разів вісім-десять. Це допоможе подолати неспокій.
🟢 Потім уяви, що тебе обіймає метелик та дихає разом з тобою при постукуваннях, що уповільнюються.
🟢 Виконуй вправу 2-4 хвилини, поки твоє дихання 🫁 та серцебиття 🫀 не стабілізуєються.
❤25👍1
Жити у невизначеності
📩 #нам_пишуть: «З чого взагалі починати жити, якщо навколо повністю незрозуміла ситуація? Як самоорганізовуватися в умовах невизначеності?»
➡️ Для нашої психіки витримувати невизначеність, неясність і нестабільність – найскладніша задача. Але все наше життя складається із невизначеностей, малих чи великих. Навіть за мирних часів ми ніколи не могли на 💯 % гарантувати собі виконання того, що запланували на день. Завжди може з’явитись те, що скорегує плани тим чи іншим чином.
📍 Історично психіка пристосувалась вже до цього і щось неочікуване протягом дня вже не так турбує нас. Поступово, у процесі свого дорослішання і розвитку, ми вчимось витримувати тривогу, яка підіймається у відповідь на нестабільність і непрогнозованість, і між тим продовжувати діяти і приймати рішення. Мовою психології – розвиваємо свою толерантність до невизначеності. 💭 Ще Карл Юнг говорив: «зрілість людини визначається саме тим, як багато невизначеності вона може витримати».
Часи, які настали зараз, є великим викликом для цієї нашої здатності і її потужним тренажером 🏋️.
Зараз, коли не маємо ані стабільності, ані розуміння та ясності до того, що чекає нас кожного дня, психіка працює ⚙️ на «підвищених обертах». Немає розуміння, коли настане завершення війни, коли вже можна буде безпечно повертатись до своїх домівок 🏠, що буде із роботою найближчим часом, як планувати своє принаймні найближче майбутнє.
↪️ Усі ці фактори викликають тривогу, страх, підвищену дратівливість, небажання дивитись у майбутнє, відчуття безсилля - наче «руки опускаються».
🗣 «Навіщо я буду щось робити, планувати, якщо не розумію, на який результат можу розраховувати і чи не зазнають руйнувань мої зусилля».
Так, наразі невідомих складників набагато більше, ніж відомих. І в цих умовах важливим є фокусуватись саме на останніх.
У невизначеності багато хаосу і мало контролю. І головною задачею є повернути собі контроль у тих межах і обставинах, у яких перебуваєш зараз.
🔴 Питання, над якими варто замислитись:
❓Що я можу в цих обставинах?
❓ А чого не можу?
Корисною буде вправа, яку ми описали у статті Анни Могильник для «Вікон»:
⭕️ Кола впливу
Намалюй три кола - кожне всередині іншого.
⤵️ Всередині найбільшого впиши те, на що ти впливати взагалі не можеш.
⤵️ У середньому колі – те, на що ти маєш лише певну частину впливу. Наприклад, ти йдеш до стоматолога. Твоя відповідальність – прийти до нього, коли тобі щось болить, а ось якісне лікування - це вже відповідальність самого лікаря.
⤵️ І в колі, яке по центру, – напиши те, на що ти впливаєш на 100%. Бажано, щоб саме в цьому колі ти написав/ла не менше 7+/-2 пункти. Врахуй виконання цих пунктів у своєму щоденному графіку.
🗒 Корисним наприкінці дня є підсумування (❗️бажано письмово) того, що ти зробив/ла за день. Сьогодні ти це зміг/ла, зможеш і завтра.
📩 #нам_пишуть: «З чого взагалі починати жити, якщо навколо повністю незрозуміла ситуація? Як самоорганізовуватися в умовах невизначеності?»
➡️ Для нашої психіки витримувати невизначеність, неясність і нестабільність – найскладніша задача. Але все наше життя складається із невизначеностей, малих чи великих. Навіть за мирних часів ми ніколи не могли на 💯 % гарантувати собі виконання того, що запланували на день. Завжди може з’явитись те, що скорегує плани тим чи іншим чином.
📍 Історично психіка пристосувалась вже до цього і щось неочікуване протягом дня вже не так турбує нас. Поступово, у процесі свого дорослішання і розвитку, ми вчимось витримувати тривогу, яка підіймається у відповідь на нестабільність і непрогнозованість, і між тим продовжувати діяти і приймати рішення. Мовою психології – розвиваємо свою толерантність до невизначеності. 💭 Ще Карл Юнг говорив: «зрілість людини визначається саме тим, як багато невизначеності вона може витримати».
Часи, які настали зараз, є великим викликом для цієї нашої здатності і її потужним тренажером 🏋️.
Зараз, коли не маємо ані стабільності, ані розуміння та ясності до того, що чекає нас кожного дня, психіка працює ⚙️ на «підвищених обертах». Немає розуміння, коли настане завершення війни, коли вже можна буде безпечно повертатись до своїх домівок 🏠, що буде із роботою найближчим часом, як планувати своє принаймні найближче майбутнє.
↪️ Усі ці фактори викликають тривогу, страх, підвищену дратівливість, небажання дивитись у майбутнє, відчуття безсилля - наче «руки опускаються».
🗣 «Навіщо я буду щось робити, планувати, якщо не розумію, на який результат можу розраховувати і чи не зазнають руйнувань мої зусилля».
Так, наразі невідомих складників набагато більше, ніж відомих. І в цих умовах важливим є фокусуватись саме на останніх.
У невизначеності багато хаосу і мало контролю. І головною задачею є повернути собі контроль у тих межах і обставинах, у яких перебуваєш зараз.
🔴 Питання, над якими варто замислитись:
❓Що я можу в цих обставинах?
❓ А чого не можу?
Корисною буде вправа, яку ми описали у статті Анни Могильник для «Вікон»:
⭕️ Кола впливу
Намалюй три кола - кожне всередині іншого.
⤵️ Всередині найбільшого впиши те, на що ти впливати взагалі не можеш.
⤵️ У середньому колі – те, на що ти маєш лише певну частину впливу. Наприклад, ти йдеш до стоматолога. Твоя відповідальність – прийти до нього, коли тобі щось болить, а ось якісне лікування - це вже відповідальність самого лікаря.
⤵️ І в колі, яке по центру, – напиши те, на що ти впливаєш на 100%. Бажано, щоб саме в цьому колі ти написав/ла не менше 7+/-2 пункти. Врахуй виконання цих пунктів у своєму щоденному графіку.
🗒 Корисним наприкінці дня є підсумування (❗️бажано письмово) того, що ти зробив/ла за день. Сьогодні ти це зміг/ла, зможеш і завтра.
❤14👍8