Як підтримати дитину, якщо рідні зазнали поранення на війні: 5 порад батькам
Часом вiйна ранить. Ранить по-різному - iнколи це незначні проблеми, інколи - iз загрозою життю, порушеннями функцій, потребою у тривалому лікуванні та реабілітації. Війна ранить теж по-різному - бо часом рани видимі, вони на тiлi, а часом рани в душі, вони пов'язані з пережитими психотравмуючими подіями, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) чи iншими проблемами - попри те, що вони невидимі, їх наслідки та вплив на життя можуть бути не менш вагомими. Коли рідні дитини зазнали поранень, перебувають на лікуванні чи реабілітації - природньо, у дитини багато тривог і багато запитань. Пiдтримка потрiбна не лише пораненим рiдним - пiдтримка потрiбна теж дітям.
1️⃣ ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ СИТУАЦІЮ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ РIДНИХ
Дітям так важливо розуміти, що відбувається. Поранення, особливо критичне, викликає природньо тривогу в усіх рiдних - дитина не може не вiдчути цього. Втім, часом нам, дорослим, так хочеться оберегти її від хвилювань, і тому ми не говоримо їй нічого або кажемо «напівправду». На жаль, в таких ситуаціях дитина починає додумувати і залишається з цими домислами та тривогою наодинці - а це дуже непросто... Тому так важливо говорити з дітьми, шукати слова, якими можна й пояснити ситуацію, необхiднi медичні процедури, наскільки можливо на основі прогнозiв лiкарiв - очікуваний подальший перебіг. Важливо теж слухати усі занепокоення дитини, її запитання - i пробувати знайти і дати їй належні відповіді та емоційну підтримку. Навіть якщо ситуація непередбачувана і є приводи для тривоги - дитині набагато легше, коли в цьому досвіді вона не є сама, коли вона розуміє, що відбувається, і може говорити з рiдними про усі свої занепокоення.
2️⃣ ЗАЛУЧАЙТЕ ДИТИНУ ДО ТУРБОТИ ПРО ПОРАНЕНИХ РІДНИХ
Ця турбота може проявлятися дуже по-різному в залежності від обставин - і дзвінками, й переданими малюнками та власноруч зробленими подарунками, і молитвою, і відвідуванням у лікарні чи реабілітаційному центрі, підтримкою вдома уже по поверненню. Втім, незалежно від обставин - ессенцією турботи є любов. З нею будь-які рани гояться швидше. I це так важливо, щоби у цих непростих пережиттях дитина теж здобула цей досвід, який розвиває у ній уміння підтримувати i турбуватися. Звісно, залучення дитини до вiдвiдин у лікарні, особливо першi рази, має супроводжуватися належним поясненням, що вона побачить; дитинi важливо, щоби поряд з нею була близька людина; наперед продумати вияви турботи чи підтримки. Важливо дати дитині можливість побути стільки часу, скільки є комфортно; і могти після відвідин обговорити можливі запитання та занепокоєння.
3️⃣ ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНI ТАКОЖ ТЕ, КОЛИ «РАНИ НЕВИДИМІ»
Інколи буває так, що пережиті психотравмуючі події на війні можуть спричинити ПТСР чи iншi психологічні проблеми. Прояви цього є більше у емоційній сфері, поведінці, порушеннях сну та інших симптомах. Дитина може відчувати, що рiднi змiнилися, що вони не такі, як були до війни - i вона може не розуміти, чому так сталося, чого чекати, як допомогти. Тож є дуже важливим не лише звернення за фаховою допомогою для потребуючої дорослої особи, але консультація з фахівцем, про те, як пояснити це дитині, як підтримати і дати надію. З дітьми обов'язково необхідно обговорювати такі ситуації і давати пояснення у зрозумілий для дитини спосіб. Для прикладу, про ПТСР: «Так, як бувають рани на тілі, бувають і рани на душі, вони теж болять, через них тато зараз не може спокійно спати, йому сняться важкі сни про пережите, йому згадується це i удень, тому вiн деколи такий емоційний - і тому тато проходить спеціальне лікування, яке допоможе йому і за якийсь час ці рани в душi загояться».
4️⃣ ДОПОМАГАЙТЕ ДИТИН АДАПТУВАТИСЯ ДО ЗМІН У ЖИТТІ
Поранення рiдних, спричинене цим порушенням функцій, лікування та реабiлiтацiя можуть суттєво змінити життя усієї родини. Турбуючись про поранених рідних, допомагаючи їм одужувати, відновлюватися, адаптовуватися до змiн , важливо теж пам'ятати, що цi змiни стосуються і життя дитини, і вона також потребує підтримки.
Часом вiйна ранить. Ранить по-різному - iнколи це незначні проблеми, інколи - iз загрозою життю, порушеннями функцій, потребою у тривалому лікуванні та реабілітації. Війна ранить теж по-різному - бо часом рани видимі, вони на тiлi, а часом рани в душі, вони пов'язані з пережитими психотравмуючими подіями, посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) чи iншими проблемами - попри те, що вони невидимі, їх наслідки та вплив на життя можуть бути не менш вагомими. Коли рідні дитини зазнали поранень, перебувають на лікуванні чи реабілітації - природньо, у дитини багато тривог і багато запитань. Пiдтримка потрiбна не лише пораненим рiдним - пiдтримка потрiбна теж дітям.
1️⃣ ОБГОВОРЮЙТЕ З ДИТИНОЮ СИТУАЦІЮ ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ РIДНИХ
Дітям так важливо розуміти, що відбувається. Поранення, особливо критичне, викликає природньо тривогу в усіх рiдних - дитина не може не вiдчути цього. Втім, часом нам, дорослим, так хочеться оберегти її від хвилювань, і тому ми не говоримо їй нічого або кажемо «напівправду». На жаль, в таких ситуаціях дитина починає додумувати і залишається з цими домислами та тривогою наодинці - а це дуже непросто... Тому так важливо говорити з дітьми, шукати слова, якими можна й пояснити ситуацію, необхiднi медичні процедури, наскільки можливо на основі прогнозiв лiкарiв - очікуваний подальший перебіг. Важливо теж слухати усі занепокоення дитини, її запитання - i пробувати знайти і дати їй належні відповіді та емоційну підтримку. Навіть якщо ситуація непередбачувана і є приводи для тривоги - дитині набагато легше, коли в цьому досвіді вона не є сама, коли вона розуміє, що відбувається, і може говорити з рiдними про усі свої занепокоення.
2️⃣ ЗАЛУЧАЙТЕ ДИТИНУ ДО ТУРБОТИ ПРО ПОРАНЕНИХ РІДНИХ
Ця турбота може проявлятися дуже по-різному в залежності від обставин - і дзвінками, й переданими малюнками та власноруч зробленими подарунками, і молитвою, і відвідуванням у лікарні чи реабілітаційному центрі, підтримкою вдома уже по поверненню. Втім, незалежно від обставин - ессенцією турботи є любов. З нею будь-які рани гояться швидше. I це так важливо, щоби у цих непростих пережиттях дитина теж здобула цей досвід, який розвиває у ній уміння підтримувати i турбуватися. Звісно, залучення дитини до вiдвiдин у лікарні, особливо першi рази, має супроводжуватися належним поясненням, що вона побачить; дитинi важливо, щоби поряд з нею була близька людина; наперед продумати вияви турботи чи підтримки. Важливо дати дитині можливість побути стільки часу, скільки є комфортно; і могти після відвідин обговорити можливі запитання та занепокоєння.
3️⃣ ПОЯСНЮЙТЕ ДИТИНI ТАКОЖ ТЕ, КОЛИ «РАНИ НЕВИДИМІ»
Інколи буває так, що пережиті психотравмуючі події на війні можуть спричинити ПТСР чи iншi психологічні проблеми. Прояви цього є більше у емоційній сфері, поведінці, порушеннях сну та інших симптомах. Дитина може відчувати, що рiднi змiнилися, що вони не такі, як були до війни - i вона може не розуміти, чому так сталося, чого чекати, як допомогти. Тож є дуже важливим не лише звернення за фаховою допомогою для потребуючої дорослої особи, але консультація з фахівцем, про те, як пояснити це дитині, як підтримати і дати надію. З дітьми обов'язково необхідно обговорювати такі ситуації і давати пояснення у зрозумілий для дитини спосіб. Для прикладу, про ПТСР: «Так, як бувають рани на тілі, бувають і рани на душі, вони теж болять, через них тато зараз не може спокійно спати, йому сняться важкі сни про пережите, йому згадується це i удень, тому вiн деколи такий емоційний - і тому тато проходить спеціальне лікування, яке допоможе йому і за якийсь час ці рани в душi загояться».
4️⃣ ДОПОМАГАЙТЕ ДИТИН АДАПТУВАТИСЯ ДО ЗМІН У ЖИТТІ
Поранення рiдних, спричинене цим порушенням функцій, лікування та реабiлiтацiя можуть суттєво змінити життя усієї родини. Турбуючись про поранених рідних, допомагаючи їм одужувати, відновлюватися, адаптовуватися до змiн , важливо теж пам'ятати, що цi змiни стосуються і життя дитини, і вона також потребує підтримки.
❤7
Про це треба говорити з нею, ïй важливо знати, що її потреби важливi i не забуті, що якщо вона стикається з труднощами, вона не буде у цьому наодинці. Звісно не завжди є простi рiшення - але тоді також важливо шукати підтримки в родині, в освітньому закладі, в соціальному середовищі - ми усі маємо підтримати один одного у подоланні викликів, спричинених вiйною, ми маємо знайти разом рішення, як подолати ті труднощі, з якими стикаємося. І пам'ятайте - це стосується і вас - пiдтримка потрiбна й усім дорослим членам родини: відпочинок, відновлення сил - є необхідною умовою, щоби пройти крізь усі випробування.
5️⃣ ІТИ ВПЕРЕД З НАДЕЮ ТА СВІТЛОМ ЛЮБОВІ
В житті є часи випробувань, часом дуже великих і непростих, але вони є не просто «чорними смугами» у житті - радше вони як ніч: але і серед ночi на небі світять зорі, і перед світанком навеснi спiвають птахи! Саме коли ніч найтемніша, зорі є найяснішими. Саме вони показують нам дорогу і дають надію. Тому серед труднощів помічайте Світло - добро людей, любов, яка сильніша за будь-яку темряву, відвагу в душах тих, хто боронить рiдний край, еднiсть нашого народу. Пiднiмайте настрій і дух один одному - піснею, обіймами, надихаючими iсторiями, гумором. Часом ми похитнемося, часом руки можуть опуститися - то нічого - нам зводитися знову, нам творити життя любити, які б випробування не були. Бережіть і плекайте це світло любові у собі, у дітях, у вашій родині і спільноті - власне завдяки йому ми можемо не лише долати випробування, але й проходячи крiзь них разом ставати сильнішими, мудрішими, світлішими…
🟩 Джерело: порадник для батьків «Як підтримати наших дітей у зіткненні з викликами війни» від Центру здоров’я та розвитку «Коло сім‘ї».
5️⃣ ІТИ ВПЕРЕД З НАДЕЮ ТА СВІТЛОМ ЛЮБОВІ
В житті є часи випробувань, часом дуже великих і непростих, але вони є не просто «чорними смугами» у житті - радше вони як ніч: але і серед ночi на небі світять зорі, і перед світанком навеснi спiвають птахи! Саме коли ніч найтемніша, зорі є найяснішими. Саме вони показують нам дорогу і дають надію. Тому серед труднощів помічайте Світло - добро людей, любов, яка сильніша за будь-яку темряву, відвагу в душах тих, хто боронить рiдний край, еднiсть нашого народу. Пiднiмайте настрій і дух один одному - піснею, обіймами, надихаючими iсторiями, гумором. Часом ми похитнемося, часом руки можуть опуститися - то нічого - нам зводитися знову, нам творити життя любити, які б випробування не були. Бережіть і плекайте це світло любові у собі, у дітях, у вашій родині і спільноті - власне завдяки йому ми можемо не лише долати випробування, але й проходячи крiзь них разом ставати сильнішими, мудрішими, світлішими…
🟩 Джерело: порадник для батьків «Як підтримати наших дітей у зіткненні з викликами війни» від Центру здоров’я та розвитку «Коло сім‘ї».
🔥6👍4
«Не плакала, не плакала, а тут як заплакала…»
📩 #нам_пишуть: «Я не плакала з початку війни. Жодної сльозинки протягом майже двох місяців. І навіть коли я і мої родичі нарешті вибрались із Бородянки. Але зараз, коли ми у безпеці, можу заплакати просто ідучи по вулиці, або коли готую їжу, або вкладаю дитину спати. Чи це нормально?»
Чи це нормально плакати, коли немає явної загрози, принаймні сьогодні?
🗣 «У мене ж усе у відносному порядку зараз. Усі живі, здорові. Я і діти у безпеці».
Саме так. Ключове слово – «у відносному». Війну ніхто не відміняв. Поки що. А також і того, що кожному із нас довелось втратити через війну.
У перші дні, тижні, а для когось і місяці війни нема коли було думати про це. А тим паче - торкатись своїх почуттів, горювати. Ні. Ми мали інші обов’язки – вижити, зберегти власне життя і життя близьких, налагодити свій побут у нових умовах, адаптуватись і налаштовуватись на життя в умовах війни. Для цього потрібно були дистанціюватись на якийсь час від своїх почуттів і просто діяти. Крок за кроком. Це було і є важливим.
Зараз, коли майже кожен з нас (з цивільних) опинився у відносній безпеці, наш досвід починає потроху «розпакуватись». І це добре, коли ми відчуваємо, що можемо нарешті трохи розслабитись і дозволити собі випустити назовні хоч частину той напруги, що стискає зсередини. Не завжди це відбувається свідомо, але наше тіло і мудре підсвідоме точно знає, що час настав. Зараз не треба вже думати про виживання, принаймні фізичне, а напруги всередині настільки багато, що витримувати її стає складно. Тому ми можемо почати плакати у досить несподівані для нас моменти.
💧Сльози - цілющі. Вони омивають рани душі, повертаючи нас до нас, до наших почуттів. І саме через них життя звертається до нас. Окутує наче теплим покривалком і нагадує - «гей, ти плачеш, ти відчуваєш, тож малий/а, ти - живий/а».
💧 Сльозами ми омиваємо свій досвід втрат. А їх кожен зазнав чимало. Хтось втратив свою домівку, хтось розлучився із близькими, хтось втратив свою роботу, звичний уклад життя. Втрат багато і усі вони мають значення.
💧 Сльози нагадують про важливе. Про щось цінне, що зазнало руйнувань. Свого бачення світу. І їх треба вітати, визнавати і давати їм свій час.
❓Коли сльози застали тебе зненацька, запитай себе: про що мої сльози?
Можливо, твої сльози про те, що:
🔹 Я сумую за ...
🔹 Я більше ніколи ..
🔹 Мені прикро, що..
🔹 Мені болить, бо..
З цим болем важко, але із ним важливо зустрітись. Витерпіти, пропустити через себе, прожити, проплакати. Щоб зачинити віконниці минулого і знов відкрити їх задля того, щоб щось добре мало змогу заглянути в них. Заглянути до тебе.
📩 #нам_пишуть: «Я не плакала з початку війни. Жодної сльозинки протягом майже двох місяців. І навіть коли я і мої родичі нарешті вибрались із Бородянки. Але зараз, коли ми у безпеці, можу заплакати просто ідучи по вулиці, або коли готую їжу, або вкладаю дитину спати. Чи це нормально?»
Чи це нормально плакати, коли немає явної загрози, принаймні сьогодні?
🗣 «У мене ж усе у відносному порядку зараз. Усі живі, здорові. Я і діти у безпеці».
Саме так. Ключове слово – «у відносному». Війну ніхто не відміняв. Поки що. А також і того, що кожному із нас довелось втратити через війну.
У перші дні, тижні, а для когось і місяці війни нема коли було думати про це. А тим паче - торкатись своїх почуттів, горювати. Ні. Ми мали інші обов’язки – вижити, зберегти власне життя і життя близьких, налагодити свій побут у нових умовах, адаптуватись і налаштовуватись на життя в умовах війни. Для цього потрібно були дистанціюватись на якийсь час від своїх почуттів і просто діяти. Крок за кроком. Це було і є важливим.
Зараз, коли майже кожен з нас (з цивільних) опинився у відносній безпеці, наш досвід починає потроху «розпакуватись». І це добре, коли ми відчуваємо, що можемо нарешті трохи розслабитись і дозволити собі випустити назовні хоч частину той напруги, що стискає зсередини. Не завжди це відбувається свідомо, але наше тіло і мудре підсвідоме точно знає, що час настав. Зараз не треба вже думати про виживання, принаймні фізичне, а напруги всередині настільки багато, що витримувати її стає складно. Тому ми можемо почати плакати у досить несподівані для нас моменти.
💧Сльози - цілющі. Вони омивають рани душі, повертаючи нас до нас, до наших почуттів. І саме через них життя звертається до нас. Окутує наче теплим покривалком і нагадує - «гей, ти плачеш, ти відчуваєш, тож малий/а, ти - живий/а».
💧 Сльозами ми омиваємо свій досвід втрат. А їх кожен зазнав чимало. Хтось втратив свою домівку, хтось розлучився із близькими, хтось втратив свою роботу, звичний уклад життя. Втрат багато і усі вони мають значення.
💧 Сльози нагадують про важливе. Про щось цінне, що зазнало руйнувань. Свого бачення світу. І їх треба вітати, визнавати і давати їм свій час.
❓Коли сльози застали тебе зненацька, запитай себе: про що мої сльози?
Можливо, твої сльози про те, що:
🔹 Я сумую за ...
🔹 Я більше ніколи ..
🔹 Мені прикро, що..
🔹 Мені болить, бо..
З цим болем важко, але із ним важливо зустрітись. Витерпіти, пропустити через себе, прожити, проплакати. Щоб зачинити віконниці минулого і знов відкрити їх задля того, щоб щось добре мало змогу заглянути в них. Заглянути до тебе.
❤22👍5🔥2
Психологічна обізнаність для дорослих 🌿
Розклад та теми #курс_лекцій (можливі незначні зміни):
✨ 26 травня: “Управління емоціями”.
✨ 2 червня: “Стабілізація та самопідтримка”.
✨ 9 червня: “Проживання втрат”.
✨ 16 червня: “Попередження ПТСР”.
✨ 23 червня: “Арттерапія в допомогу собі (готуємо олівці, фарби та папір)”.
✨ 30 червня: “Психологічна стійкість в час війни”.
✨ 7 липня: “Допомога при панічних атаках”.
✨ 14 липня: “Посттравматичне зростання після пережитого”.
✨ 21 липня: “Як знаходити спокій в непрості часи?”
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі:
#1 «Перша психологічна допомога»
#2 «Де брати ресурси, аби справлятись з кризою? (частина перша)»
#3 «Шукаємо ресурси, аби справлятись з кризою (частина друга)»
#4 «Стрес-менеджмент в умовах війни»
👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 Щочетверга 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
Розклад та теми #курс_лекцій (можливі незначні зміни):
✨ 26 травня: “Управління емоціями”.
✨ 2 червня: “Стабілізація та самопідтримка”.
✨ 9 червня: “Проживання втрат”.
✨ 16 червня: “Попередження ПТСР”.
✨ 23 червня: “Арттерапія в допомогу собі (готуємо олівці, фарби та папір)”.
✨ 30 червня: “Психологічна стійкість в час війни”.
✨ 7 липня: “Допомога при панічних атаках”.
✨ 14 липня: “Посттравматичне зростання після пережитого”.
✨ 21 липня: “Як знаходити спокій в непрості часи?”
Записи попередніх лекцій можна знайти на нашому YouTube-каналі:
#1 «Перша психологічна допомога»
#2 «Де брати ресурси, аби справлятись з кризою? (частина перша)»
#3 «Шукаємо ресурси, аби справлятись з кризою (частина друга)»
#4 «Стрес-менеджмент в умовах війни»
👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 Щочетверга 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466).
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
🔥10👍5❤4
Як підтримати партнера на війні: тривога як оберіг від нещастя
🔸 Бажання контролювати те, що відбувається з партнером на фронті, є природним. За цією емоцією може ховатись кілька підґрунть: це бажання все контролювати, бажання піклуватись про близьку людину або переконання, що тривога відведе нещастя від партнера.
🔸 Тривога може спонукати до дій: наприклад, подбати про те, аби у військового було необхідне екіпірування, їжа та спальник. У такому разі, зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг, така тривога-контроль має позитивний і корисний характер.
"Наша українська жінка потребує контролю, вона все має відстежувати: чи він у шапці, чи в броніку, чи є що їсти.
Такий контроль сприяє перемозі, адже жінки об’єднуються в тилу задля спільної справи та збирають гроші на допомогу армії", – зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг.
🔸 Співучасть допомагає людині почуватись краще і проживати життя у цю конкретну мить війни, не втрапити в режим очікування і замороження власного життя.
"Ми часто робимо помилку, замикаючись в очікуванні. Війна надовго, тому ми мусимо навчитись жити й воювати одночасно. Не поставити життя на паузу, мовляв повоюю, зроблю все, що можна, а потім продовжу жити. Ні, так не вийде", – зауважує психотерапевтка, керівниця Служби турботи про психічне здоров‘я БФ "Право на захист" Анна Шийчук.
🔸 Фахівчиня додає, що за тривогою-контролем ховається також і недовіра. Людині здається, що якщо вона цього не зробить, то все піде шкереберть. Треба "скинути" ці налаштування в голові та повірити, що твій партнер робить все найкращим чином там, де він є. У тилу треба страхувати.
🔸 Людині, котра у відносній безпеці, треба ретельно контролювати думки та відстежувати почуття. Психологи зазначають, що стикаються із тим, що партнер передчасно починає горювати за близькою людиною. У той час, коли з коханим/-ю все добре.
"Коли ми працюємо в мирний час з тривогою, ми працюємо з низьким відсотком небезпеки. Під час війни вірогідність висока. Ми не можемо спростовувати ці думки для людей.
Варто зрозуміти, що ховається за надмірною тривогою, бо іноді за нею стоїть упередження: якщо я буду тривожитись – нічого не трапиться.
Така захисна поведінка людини ставить завдання завжди тривожитись, не допускати розслаблення ані на хвилину, аби нічого не трапилось", – зауважує психотерапевтка Марія Жиган.
🟩 Статтю повністю можна прочитати тут: «Українська правда. Життя».
🔸 Бажання контролювати те, що відбувається з партнером на фронті, є природним. За цією емоцією може ховатись кілька підґрунть: це бажання все контролювати, бажання піклуватись про близьку людину або переконання, що тривога відведе нещастя від партнера.
🔸 Тривога може спонукати до дій: наприклад, подбати про те, аби у військового було необхідне екіпірування, їжа та спальник. У такому разі, зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг, така тривога-контроль має позитивний і корисний характер.
"Наша українська жінка потребує контролю, вона все має відстежувати: чи він у шапці, чи в броніку, чи є що їсти.
Такий контроль сприяє перемозі, адже жінки об’єднуються в тилу задля спільної справи та збирають гроші на допомогу армії", – зазначає сімейна психологиня Катерина Гольцберг.
🔸 Співучасть допомагає людині почуватись краще і проживати життя у цю конкретну мить війни, не втрапити в режим очікування і замороження власного життя.
"Ми часто робимо помилку, замикаючись в очікуванні. Війна надовго, тому ми мусимо навчитись жити й воювати одночасно. Не поставити життя на паузу, мовляв повоюю, зроблю все, що можна, а потім продовжу жити. Ні, так не вийде", – зауважує психотерапевтка, керівниця Служби турботи про психічне здоров‘я БФ "Право на захист" Анна Шийчук.
🔸 Фахівчиня додає, що за тривогою-контролем ховається також і недовіра. Людині здається, що якщо вона цього не зробить, то все піде шкереберть. Треба "скинути" ці налаштування в голові та повірити, що твій партнер робить все найкращим чином там, де він є. У тилу треба страхувати.
🔸 Людині, котра у відносній безпеці, треба ретельно контролювати думки та відстежувати почуття. Психологи зазначають, що стикаються із тим, що партнер передчасно починає горювати за близькою людиною. У той час, коли з коханим/-ю все добре.
"Коли ми працюємо в мирний час з тривогою, ми працюємо з низьким відсотком небезпеки. Під час війни вірогідність висока. Ми не можемо спростовувати ці думки для людей.
Варто зрозуміти, що ховається за надмірною тривогою, бо іноді за нею стоїть упередження: якщо я буду тривожитись – нічого не трапиться.
Така захисна поведінка людини ставить завдання завжди тривожитись, не допускати розслаблення ані на хвилину, аби нічого не трапилось", – зауважує психотерапевтка Марія Жиган.
🟩 Статтю повністю можна прочитати тут: «Українська правда. Життя».
Українська правда. Життя
Як підтримати близьку людину на війні. Поради психологів
Багато сімей розділилися, коли один із партнерів пішов воювати, а інший – допомагає в тилу. Як підтримати один одного, розповідають психологи.
❤8🤔2👍1
Тіло та емоції
Часто кажуть: «Емоції живуть в тілі». Чи так це насправді?
Людина є цілісною. Наше життя - це складне функціонування тіла і психіки, організму і середовища.
Емоційні реакції ⚡️стартують у мозку 🧠 як відповідь на певну стимуляцію (і позитивну, і негативну). І далі проявлення емоцій залежить від багатьох факторів: попереднього досвіду, зовнішнього тиску, звичного реагування тощо.
➡️ Коли нам страшно, пришвидшується серцебиття чи ми пітніємо. Коли радісно, зіниці ширші, а м’язи обличчя більш розслаблені. Почуття провини та сорому зазвичай передає тілу сигнал сховатися, зменшитися, «провалитися крізь землю».
📍Емоції існують «тут і зараз», але у випадку стримування чи не вираження можуть проявитися значно пізніше тілесно. Перенесений стрес може бути причиною загострення багатьох хронічних захворювань. Не в активній фазі, а зазвичай постфактум, оскільки в гострому стресі тіло максимально мобілізує ресурси, щоб вижити. А після такої мобілізації ресурси необхідно поповнити - можна це зробити за рахунок добровільного відпочинку або ж «примусового» - коли тіло через хворобу виборює собі замедлення та відпочинок.
Наша культура обмежує спонтанне емоційне реагування - з дитинства це критикують та чітко регламентують: «не плач», «злих дівчат не люблять», «ти диви, які ми ніжні» тощо. Мова не тільки про вираження злості, страху, болю, печалі, а й про радість, захоплення, бажання. Будучи непроявленими назовні, емоції знаходять свій прихисток всередині людини. І тоді може запускатися два тілесних процеси непроживання емоцій:
🟡 певний орган чи система органів обираються як об’єкт проживання емоції і «відгрібають» хворобами чи фізичним дискомфортом (соматизація);
🟡 психологічні питання фіксуються на м’язовому рівні та проявляються на рівні м’язових зажимів (морфологізація).
➡️ Тілесні симптоми часто є фізіологічним віддзеркаленням емоційного досвіду. Наприклад, зціплена щелепа є відображенням злості та агресії. Нудота може бути психосоматичним симптомом того, що емоційно «проковтнув/ла» щось, що неможливо переварити (читай: прожити). Комок у горлі сигналізує про уникнення плачу чи образи. Похилена спина чи біль в попереку можуть бути маркерами того, що зараз у людини забагато відповідальності.
❗️ Це не значить, що всі хвороби лиш через непроявлені емоції. Втім, якщо симптоми при лікуванні не зникають за класичний відрізок часу, варто замислитися, що відбувається не тільки з тілом, а і з відчуттями. Вплив психологічних факторів на соматичні захворювання вивчає психосоматика.
Якщо ти спостерігаєш нетипові реакції тіла, звернися до сімейного лікаря та психолога / психотерапевта щодо консультації. Онлайн можна отримати консультацію у Службі турботи про психічне здоров‘я тут.
І наостанок - корисні питання:
❓ Що ти зараз відчуваєш в тілі?
❓ Що нового з‘явилося / зникло з тілесних відчуттів в тебе за останній час? Де саме вони зосереджені?
❓ Про що сигналізує тобі тіло останнім часом?
❓ Якби тіло могло відправити тобі повідомлення, як би це звучало?
Часто кажуть: «Емоції живуть в тілі». Чи так це насправді?
Людина є цілісною. Наше життя - це складне функціонування тіла і психіки, організму і середовища.
Емоційні реакції ⚡️стартують у мозку 🧠 як відповідь на певну стимуляцію (і позитивну, і негативну). І далі проявлення емоцій залежить від багатьох факторів: попереднього досвіду, зовнішнього тиску, звичного реагування тощо.
➡️ Коли нам страшно, пришвидшується серцебиття чи ми пітніємо. Коли радісно, зіниці ширші, а м’язи обличчя більш розслаблені. Почуття провини та сорому зазвичай передає тілу сигнал сховатися, зменшитися, «провалитися крізь землю».
📍Емоції існують «тут і зараз», але у випадку стримування чи не вираження можуть проявитися значно пізніше тілесно. Перенесений стрес може бути причиною загострення багатьох хронічних захворювань. Не в активній фазі, а зазвичай постфактум, оскільки в гострому стресі тіло максимально мобілізує ресурси, щоб вижити. А після такої мобілізації ресурси необхідно поповнити - можна це зробити за рахунок добровільного відпочинку або ж «примусового» - коли тіло через хворобу виборює собі замедлення та відпочинок.
Наша культура обмежує спонтанне емоційне реагування - з дитинства це критикують та чітко регламентують: «не плач», «злих дівчат не люблять», «ти диви, які ми ніжні» тощо. Мова не тільки про вираження злості, страху, болю, печалі, а й про радість, захоплення, бажання. Будучи непроявленими назовні, емоції знаходять свій прихисток всередині людини. І тоді може запускатися два тілесних процеси непроживання емоцій:
🟡 певний орган чи система органів обираються як об’єкт проживання емоції і «відгрібають» хворобами чи фізичним дискомфортом (соматизація);
🟡 психологічні питання фіксуються на м’язовому рівні та проявляються на рівні м’язових зажимів (морфологізація).
➡️ Тілесні симптоми часто є фізіологічним віддзеркаленням емоційного досвіду. Наприклад, зціплена щелепа є відображенням злості та агресії. Нудота може бути психосоматичним симптомом того, що емоційно «проковтнув/ла» щось, що неможливо переварити (читай: прожити). Комок у горлі сигналізує про уникнення плачу чи образи. Похилена спина чи біль в попереку можуть бути маркерами того, що зараз у людини забагато відповідальності.
❗️ Це не значить, що всі хвороби лиш через непроявлені емоції. Втім, якщо симптоми при лікуванні не зникають за класичний відрізок часу, варто замислитися, що відбувається не тільки з тілом, а і з відчуттями. Вплив психологічних факторів на соматичні захворювання вивчає психосоматика.
Якщо ти спостерігаєш нетипові реакції тіла, звернися до сімейного лікаря та психолога / психотерапевта щодо консультації. Онлайн можна отримати консультацію у Службі турботи про психічне здоров‘я тут.
І наостанок - корисні питання:
❓ Що ти зараз відчуваєш в тілі?
❓ Що нового з‘явилося / зникло з тілесних відчуттів в тебе за останній час? Де саме вони зосереджені?
❓ Про що сигналізує тобі тіло останнім часом?
❓ Якби тіло могло відправити тобі повідомлення, як би це звучало?
❤12👍7
Тілесна карта емоцій
Фінські 🇫🇮 вчені з Університету міста Аалто провели #експеримент з 700 добровольцями з Швеції, Фінляндії та Тайваню. Їм запропонували слухати емоційно забарвлені слова та історії, дивитися відеофрагменти або розглядали фотографії з різними виразами облич. Після цього на прохання науковців вони розфарбовували контури фігури людини 👤, відзначаючи, що і в яких місцях відчувають тілом.
📍До уваги бралися не лише базові емоції (лють, страх, відраза, щастя, сум, здивування/інтерес), а й інші - тривога, любов, депресія, презирство, гордість, сором, заздрість. Отже, на карті дослідження знайшли місце 13 емоцій та нейтральний (спокійний) стан.
💬 «Численні дослідження показують, що емоції готують нас до змін навколишньої обстановки, активуючи серцево-судинну, скелетно-м'язову, нервову та ендокринну ситстеми» – йдеться у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Також карта емоцій не змінюється в залежності від статі, раси, національності.
Як бачимо, щастя і любов інтенсивно «підсвічують» практично все тіло. Здивування концентрується в голові та легенях (згадайте затамування подиху). Сум живе у очах, горлі та грудях. Відраза для себе обирає травну систему та верхню частину тіла. Дослідники вважають, що результати експерименту можна використовувати в психіатрії, оскільки порушення виявлених закономірностей може бути ознакою емоційного розладу.
Фінські 🇫🇮 вчені з Університету міста Аалто провели #експеримент з 700 добровольцями з Швеції, Фінляндії та Тайваню. Їм запропонували слухати емоційно забарвлені слова та історії, дивитися відеофрагменти або розглядали фотографії з різними виразами облич. Після цього на прохання науковців вони розфарбовували контури фігури людини 👤, відзначаючи, що і в яких місцях відчувають тілом.
📍До уваги бралися не лише базові емоції (лють, страх, відраза, щастя, сум, здивування/інтерес), а й інші - тривога, любов, депресія, презирство, гордість, сором, заздрість. Отже, на карті дослідження знайшли місце 13 емоцій та нейтральний (спокійний) стан.
💬 «Численні дослідження показують, що емоції готують нас до змін навколишньої обстановки, активуючи серцево-судинну, скелетно-м'язову, нервову та ендокринну ситстеми» – йдеться у журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Також карта емоцій не змінюється в залежності від статі, раси, національності.
Як бачимо, щастя і любов інтенсивно «підсвічують» практично все тіло. Здивування концентрується в голові та легенях (згадайте затамування подиху). Сум живе у очах, горлі та грудях. Відраза для себе обирає травну систему та верхню частину тіла. Дослідники вважають, що результати експерименту можна використовувати в психіатрії, оскільки порушення виявлених закономірностей може бути ознакою емоційного розладу.
❤12🔥2🥰2👍1👌1
Провина вцілілого та як допомогти собі в цьому стані
Багато хто з українців за останні місяці відчуває провину 😣. Друге її “ім’я” у війну та при інших травматичних подіях — провина вцілілого. Здається, за останній час кожен в тій чи іншій мірі відчував щось подібне.
І це не залежить від того, де людина знаходиться зараз — у безпеці чи на передовій.
➡️ Почуття провини — це про перевищене сприйняття особистих меж і можливостей: своїх ресурсів, провини, відповідальності.
З початком війни дуже часто реальні можливості не збігаються з тим, на що людина може розраховувати. Вона не отримує той результат, на якій сподівалась і це породжує розчарування, сум.
Людина зазнає втрат: минулого життя, очікувань від нього і від себе, своїх мрій, в найгіршому випадку — близьких. Від цього зростає внутрішня напруга, яка породжує почуття провини.
❗️ Нашій психіці витримувати почуття провини набагато легше, ніж проживати втрату. Бо горювання — це велика робота, яка потребує значних ресурсів і часу. Тому досить часто почуття провини з’являється там, де біль проживання втрати стає дуже болісним.
🟩 Як витримувати і допомагати собі проживати це почуття, читайте більше у статті для «Вікна» Анни Могильник, психотерапевтки, співавторки психологічного каналу «Психолог на зв’язку», кризової консультантки БФ «Право на захист».
Багато хто з українців за останні місяці відчуває провину 😣. Друге її “ім’я” у війну та при інших травматичних подіях — провина вцілілого. Здається, за останній час кожен в тій чи іншій мірі відчував щось подібне.
І це не залежить від того, де людина знаходиться зараз — у безпеці чи на передовій.
➡️ Почуття провини — це про перевищене сприйняття особистих меж і можливостей: своїх ресурсів, провини, відповідальності.
З початком війни дуже часто реальні можливості не збігаються з тим, на що людина може розраховувати. Вона не отримує той результат, на якій сподівалась і це породжує розчарування, сум.
Людина зазнає втрат: минулого життя, очікувань від нього і від себе, своїх мрій, в найгіршому випадку — близьких. Від цього зростає внутрішня напруга, яка породжує почуття провини.
❗️ Нашій психіці витримувати почуття провини набагато легше, ніж проживати втрату. Бо горювання — це велика робота, яка потребує значних ресурсів і часу. Тому досить часто почуття провини з’являється там, де біль проживання втрати стає дуже болісним.
🟩 Як витримувати і допомагати собі проживати це почуття, читайте більше у статті для «Вікна» Анни Могильник, психотерапевтки, співавторки психологічного каналу «Психолог на зв’язку», кризової консультантки БФ «Право на захист».
👍8🔥2
⭕️ Кола підтримки
Коли людина переживає стрес, або виснажена, вона часто відчуває себе самотньо.
І у такому стані забуває, що може просити про допомогу. Але це робити не просто можна, але й варто!
Ті, кого ти перерахуєш нижче утворюють твоє ⭕️ коло підтримки і це саме ті люди, до кого ти можеш звернутись в такі часи.
Намалюй 5 кіл один поруч з одним і в кожному запиши відповіді на запитання:
⭕️ Хто може тебе обійняти?
⭕️ Хто може пояснити незрозуміле?
⭕️ Хто може допомогти зробите те, на що не вистачає сил та вміння?
⭕️ Хто може помовчати поруч?
⭕️ Хто може розсмішити?
🟩 Авторка - Світлана Ройз.
Ще більше її вправ ти можеш знайти в її брошюрі «Твоя Сила».
Коли людина переживає стрес, або виснажена, вона часто відчуває себе самотньо.
І у такому стані забуває, що може просити про допомогу. Але це робити не просто можна, але й варто!
Ті, кого ти перерахуєш нижче утворюють твоє ⭕️ коло підтримки і це саме ті люди, до кого ти можеш звернутись в такі часи.
Намалюй 5 кіл один поруч з одним і в кожному запиши відповіді на запитання:
⭕️ Хто може тебе обійняти?
⭕️ Хто може пояснити незрозуміле?
⭕️ Хто може допомогти зробите те, на що не вистачає сил та вміння?
⭕️ Хто може помовчати поруч?
⭕️ Хто може розсмішити?
🟩 Авторка - Світлана Ройз.
Ще більше її вправ ти можеш знайти в її брошюрі «Твоя Сила».
🔥13❤9
Чим займається Служба турботи про психічне здоров‘я?
Служба є окремим підрозділом БФ «Право на захист». Проєкт став відповіддю на зростаючу потребу в психологічній підтримці з початку повномасштабної війни.
➡️ Що ми робимо?
🌿 безкоштовні кризові консультації для дорослих і щодо батьківства онлайн, запис тут ;
🍀 онлайн-група для батьків, які виховують дітей під час війни, щочетверга 15.00-16.30, запис тут ;
🌱 просвітницькі вебінари щочетверга 19.00-20.00 в ZOOM ;
записи попередніх зустрічей в YouTube тут ;
🪴 психологічний телеграм-канал «Психолог на зв‘язку» з анонсами подій Служби та матеріалами про те, як проживати війну.
Лого та ілюстрації: Nata Schepy.
Усі послуги - безкоштовні для українців. Зберігай пост, щоб бути в курсі всіх подій та приєднуйся до подій!
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
Служба є окремим підрозділом БФ «Право на захист». Проєкт став відповіддю на зростаючу потребу в психологічній підтримці з початку повномасштабної війни.
➡️ Що ми робимо?
🌿 безкоштовні кризові консультації для дорослих і щодо батьківства онлайн, запис тут ;
🍀 онлайн-група для батьків, які виховують дітей під час війни, щочетверга 15.00-16.30, запис тут ;
🌱 просвітницькі вебінари щочетверга 19.00-20.00 в ZOOM ;
записи попередніх зустрічей в YouTube тут ;
🪴 психологічний телеграм-канал «Психолог на зв‘язку» з анонсами подій Служби та матеріалами про те, як проживати війну.
Лого та ілюстрації: Nata Schepy.
Усі послуги - безкоштовні для українців. Зберігай пост, щоб бути в курсі всіх подій та приєднуйся до подій!
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
❤18👍5
Рослинні історії з шелтера у Дніпрі
🏛 Згідно грецького міфу, у той день, коли Прометей приніс 🔥 людям, на небі з‘явилася прекрасна яскрава 🌈. Вона світилася навіть після заходу сонця. А на ранок ☀️ вийшло, 🌈 розсипалася на друзки і розлетілася - і у тих місцях зацвіли яскраві іриси.
🌸 Квіти та травневі рослини 🌿 з гофропаперу малювали та творили діти з психологами шелтера у Дніпрі. Хтось повторював існуючі, а хтось сміливо генерував нові сорти рослин. Для натхнення маленьких творців був букет ірисів🌷, відсилка до грецького міфу.
🌱 Рослинний світ нагадує, що життя - продовжується, і ми також ростемо та живемо навіть у війну.
➡️ Чим більше творити, малювати, робити поробки з дітьми, додаючи турботу та любов, - тим легше малечі буде переносити #хронічний_стрес , у якому ми зараз. Насолода творити доступна кожному, треба лише експерементувати, шукати своє джерело натхнення.
🟩 За матеріалами Лариси Медведєвої - психологині Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🏛 Згідно грецького міфу, у той день, коли Прометей приніс 🔥 людям, на небі з‘явилася прекрасна яскрава 🌈. Вона світилася навіть після заходу сонця. А на ранок ☀️ вийшло, 🌈 розсипалася на друзки і розлетілася - і у тих місцях зацвіли яскраві іриси.
🌸 Квіти та травневі рослини 🌿 з гофропаперу малювали та творили діти з психологами шелтера у Дніпрі. Хтось повторював існуючі, а хтось сміливо генерував нові сорти рослин. Для натхнення маленьких творців був букет ірисів🌷, відсилка до грецького міфу.
🌱 Рослинний світ нагадує, що життя - продовжується, і ми також ростемо та живемо навіть у війну.
➡️ Чим більше творити, малювати, робити поробки з дітьми, додаючи турботу та любов, - тим легше малечі буде переносити #хронічний_стрес , у якому ми зараз. Насолода творити доступна кожному, треба лише експерементувати, шукати своє джерело натхнення.
🟩 За матеріалами Лариси Медведєвої - психологині Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
❤7
Обійми метелика 🦋
#психологічна_вправа
#самодопомога
Техніка заспокоєння «Обійми метелика» відома також як техніка подолання ПТСР. Вона була розроблена в Мексиці для дітей, що пережили ураган🌪, щоб посилити відчуття безпечного місця й зняти стрес.
🟢 Схрести руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва – на праве.
🟢 Почни повільні почергові постукування пальцями, синхронізуючи їх з диханням. Повторюй разів вісім-десять. Це допоможе подолати неспокій.
🟢 Потім уяви, що тебе обіймає метелик та дихає разом з тобою при постукуваннях, що уповільнюються.
🟢 Виконуй вправу 2-4 хвилини, поки твоє дихання 🫁 та серцебиття 🫀 не стабілізуєються.
#психологічна_вправа
#самодопомога
Техніка заспокоєння «Обійми метелика» відома також як техніка подолання ПТСР. Вона була розроблена в Мексиці для дітей, що пережили ураган🌪, щоб посилити відчуття безпечного місця й зняти стрес.
🟢 Схрести руки на грудях так, щоб права кисть лягла на ліве плече, а ліва – на праве.
🟢 Почни повільні почергові постукування пальцями, синхронізуючи їх з диханням. Повторюй разів вісім-десять. Це допоможе подолати неспокій.
🟢 Потім уяви, що тебе обіймає метелик та дихає разом з тобою при постукуваннях, що уповільнюються.
🟢 Виконуй вправу 2-4 хвилини, поки твоє дихання 🫁 та серцебиття 🫀 не стабілізуєються.
❤25👍1