Психолог на зв‘язку
12.2K subscribers
608 photos
10 videos
7 files
1.18K links
Канал Служби турботи про психічне здоров’я Благодійного Фонду «Право на захист» 💙💛
Download Telegram
🌳 Притча про два дерева

#з_джерел_мудрості #притча

Давним-давно росли в лісі два дерева.

Коли дощ падав на листя першого чи напував його коріння, дерево всотувало зовсім трошечки.
«Як можна забирати все, можливо, іншим це потрібніше? Мені точно варто бути скромнішим» — ніби думало воно.

Натомість його сусід випивав усю вологу, яку щедро дарувала природа - бо насправді ніхто це не обмежував.
Так само й із сонцем: коли воно світило, даруючи тепло всьому живому, перше дерево відмовляло собі в задоволенні зігрітися,
а друге — купалося в золотих потоках, спрагло вбираючи тепло корою й листям.

Минали роки.

Гілки й листочки першого дерева стали такими маленькими, що вже не могли всотати бодай краплину дощу.
А плоди настільки здрібніли, що сонячні промені просто не могли їх дістатися крізь щільну завісу гілля інших дерев.

Я повсякчас поступалося і старалося для інших, а тепер не маю нічого… — тужливо промовляло знедолене дерево.

А тим часом його сусід, рясно обсипаний стиглими плодами, щиросердно говорив:

Дякую тобі, матінко-Природо, за те, що ти дала мені в цьому житті все необхідне.
Тепер я хочу віддати в сотні разів більше, вчинивши так, як робиш ти.
Мої могутні крони захистять мандрівників від спеки та дощу.
А плоди втамують голод кожного, хто їх скуштує, і потішать будь-кого чудовим смаком.
Дякую за можливість дарувати і ділитися
, якої мене навчила ти

➡️
Дай відповіді на питання:

У яких сферах життя я більше схожий/а на перше дерево, а в яких — на друге?
Чи є ситуації, де я надмірно обмежую себе, називаючи це турботою про інших?
Чи дозволяю я собі приймати — тепло, підтримку, ресурси — без провини?
Що в моєму житті страждає через постійне «я потерплю»?
Як могло б виглядати моє життя, якби я спочатку наповнював/ла себе, а вже потім ділився/лася?

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
46👍15👏4🔥2
☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень.

***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.


🌿 Усі почуття нормальні. І гнів, і сум, і навіть радість.

🌿 Коли навколо всього так багато, відчуй своє світло всередині.

🌿 Зупинись і видихни. Ти маєш право на відпочинок. Інколи достатньо навіть кількох хвилин.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
42👍10🥰2
На вебінарі «Як не потонути у новинах: психологія інформаційної гігієни» ми:

- дослідимо, чому новини так сильно впливають на нас;
- поговоримо про те, як бути поінформованими й водночас зберігати психологічну стійкість;
- визначимо ознаки інформаційного перевантаження та способи відновлення опори після важких новин;
- сформуємо вашу персональну скриньку інформаційної гігієни.

🎓 Учасники отримають іменні сертифікати про участь.

Спікерка: Катерина Тищенко - психологиня БФ «Право на захист», спеціалістка з досвідом підтримки в умовах війни. Працює у підходах емоційно фокусованої терапії, символічного моделювання, арттерапії та КПТ 🎨🧩🧠

Цей вебінар розрахований на дорослих, які живуть у постійному потоці новин і відчувають втому, тривогу або інформаційне перевантаження.

💻 Формат: онлайн, платформа Zoom
🗓️ Початок: 28 січня, 18:30–20:30
🆓 Участь безоплатна

📥 Заповнити заявку на участь: https://forms.gle/6EYwxZKxwdJTCeMC6

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
21👍6🔥3
❤️‍🩹 Сльози — це горе, яке покидає тіло

Чому плакати корисно і як саме це допомагає стабілізувати емоційний стан?

Наскільки складно тобі плакати?
Чи це допомагає в складні моменти чи, навпаки, ще більше стресує тебе?
Думаєш, чоловіки не плачуть, тому цей пост не для тебе?
Думаєш, сльози для слабаків, а ти не така/ий?

❗️О, тоді цей текст точно для тебе!

🌿 З психологічного боку, коли ми плачемо, то відчуваємо полегшення і звільнення від надлишку емоцій. Найчастіше це — надлишок суму, а саме процес горювання. Проте і при інших емоціях ми можемо відчувати бажання розплакатися, коли забагато зворушення, радості, страху, розпачу, болю чи безсилля.

🫀 Психофізіологічно плач — це перехід від симпатичної нервової системи (стан «бийся або біжи») до парасимпатичної (стан спокою та відновлення). У сльозах містяться: АКТГ (адренокортикотропний гормон), який є маркером стресу; і енкефалін - природний опіат, який знижує відчуття болю. Після плачу серцебиття сповільнюється, дихання стабілізується, а організм повертається до рівноваги.

🙌 Згідно соціологічної науки, коли ми бачимо сльози інших, то несвідомо і свідомо зчитуємо це як потребу в захисті та співчутті. Це допомагає людям навколо нас зрозуміти: нам погано і ми потребуємо підтримки. Сльози — еволюційний механізм, який змушує людей навколо знижувати рівень агресії та проявляти емпатію.

💧 Часом ми переживаємо стан «очі повні сліз, проте не можу заплакати» або «комок в горлі». Це ознака того, що почуттів надто багато, проте:

🔹 ти передбачаєш, що плакати небезпечно (тебе засудять, ще дужче скривдять чи принизять, якщо побачать сльози); це може бути досвід минулого або спостереження про теперішнє. Справді, не завжди є безпечний простір для прояву почуттів;

🔹 можливо, коли раніше тобі вдавалося поплакати, тебе критикували, соромили і забороняли це робити (наприклад:
🗯️ «Ти що дівка, щоб плакати?»,
🗯️ «Зберися і не розпускай нюні»,
🗯️ «Припини ці телячі ніжності»,
🗯️ «Ти надто чутливий/а, тонкослізка!»);

🔹 коли ти плакав/ла раніше, то сліз було надто багато, і паралельно приходив страх, що ти втрачаєш контроль, що щось діється з тобою без твого відома і «сльози затоплюють тебе»;

🔹 ти остерігаєшся, що сліз надто багато всередині і здається, що якщо заплачеш, то не витримаєш.

➡️ У таких випадках важливо пам’ятати:

💧 Сльози завжди мають дно. Вони точно скінченні, і після плачу зазвичай приходить полегшення.

💧 Якщо психіка відкриває доступ до певних почуттів, то ти точно справишся і маєш досить ресурсів, щоб витримати. Те, що надто складне для нас, ми просто не бачимо, не відчуваємо. Інколи навіть до провалів в пам’яті чи дисоціацій.

💧 Важливо знайти відповідне місце і оточення, де можна буде поплакати. Можливо, на самоті, можливо з кимось з близьких, можливо з фахівцем з психічного здоровʼя.

🟢 Тож, якщо ти хочеш плакати, це значить:

- є на то причини і обставини, це не випадковість;
- ти точно справишся;
- сльози закінчаться і тобі полегшає.

Як допомогти собі наплакатися:

1️⃣ Знайди місце і оточення.
Тобі краще плачеться на самоті чи біля певних людей?
Поміть, хто і що навколо тебе, коли сльози накочуються. Як відчуваєш: краще залишитися тут, бо це підтримуюче середовище, чи краще відійти?

2️⃣ Плач і дихай. Цього цілком достатньо.

3️⃣ Якщо не плачеться, то що може бути добрим «сльозливим фоном»? Може кіно чи книга, прогулянка на природу чи певне символічне місце? Зроби це. У таких обставинах з’являється відчуття доречності сліз, і психіка дозволяє собі пройти крізь ці переживання.

❤️‍🩹 Пам’ятай: коли очі можуть бути мокрими, то серце починає відчувати спокій.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
57👍13👏4🔥3🙏1
⛩️ Психологічна техніка «Афективний місток»

Чому якісь прості ситуації вибивають землю з-під ніг, а інші абсолютно не зачіпають?

Сьогодні познайомимо тебе з EMDR-технікою, яка допомагає при дослідженні життєвої історії (власної чи клієнта) перед опрацюванням стресового матеріалу.
❗️Звісно, повноцінна робота відбувається лише з фахівцем методу.

🔖 Для довідки:
👀 EMDR це Eye Movement Desensitization and Reprocessing, українською - Десенсибілізація і переробка стресового
матеріалу за допомогою руху очей або білатеральної стимуляції (наприклад, постукування себе по колінах чи плечах). Метод набув свого широкого розвитку в 1987-1991 роках завдяки докторці Френсін Шапіро (США). Завдяки своїй високій ефективності, метод EMDR визнаний та рекомендований Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) як метод першого вибору для лікування наслідків психологічної травми чи профілактики ПТСР.

#психологічна_техніка

⭐️ Тож, ми можемо говорити про «афективний місток», коли одна історія емоційно пов’язана з іншою. І тому, коли виникає «теперішня» ситуація, то емоційно ми проживаємо не лише те, що ось вже відбувається, а й те, що пов’язане з минулим.

Наприклад:

🔹 Ми почали говорити про одну ситуацію, але продовжуємо вже про іншу, або і про третю, четверту.
🔹 На питання «Як ти?» ти відповідаєш про нинішні справи, але в думках починають лунати історії минулого.
🔹 Коли трапляється емоційно значима ситуація, проте об’єм реакції значно більший по відчуттях за цю історію (ніби тебе це «вибиває з колії»).
⬇️⬇️⬇️

📋 Почнімо роботу з трьох кроків

1️⃣ Згадай ситуацію, яка останнім часом тебе розхвилювала (у стосунках, на роботі, в транспорті тощо). Запиши кілька речень, що відбулося.

🖋️________________________

2️⃣ Що ти відчував/ла, коли це відбувалося? Запиши також.

🖋️________________________

3️⃣ Подумай і згадай, на яку ситуацію в минулому схожі ці почуття? Якщо подібних ситуацій багато (що зазвичай відбувається), то: яка з них була найдавнішою серед тих, що виділяються? Запиши цю ситуацію.

🖋️________________________

🌟 Ось і є твій афективний місток. Тобто поєднання двох історій через афект, а саме схожість сильних емоцій.

📚 Далі в методі EMDR йде десинсибілізація за допомогою руху очей та інтеграція досвіду.

🫶 Якщо тобі вдалося знайти свій афективний місток, ми можемо зробити наступне:

🔸 Перечитай ще раз те, що записано.
❗️ Зверни увагу, що це дві різні ситуації.

🔸 Коли буде виникати подібне (тобто до теперішньої ситуації «домішуватиметься» старий досвід), нагадуй собі:

це дві різні ситуації.

💭 «Зараз відбувається лише це. Те, що було раніше — завершилося, це спогад. Я зараз вирішу актуальну ситуацію. А до спогадів повернуся згодом».

🔶 Усі ми маємо афективні містки. Це обов’язкова частина життя і нашої особистості. Важливо бачити їх і розділяти: минулі ситуації і ті, що тут і зараз відбуваються з нами. Найчастіше проживання теперішніх ситуацій не таке жахливе. Особливо якщо вдасться відкласти минуле і повернутися до нього пізніше, коли будуть сили і доречне місце (наприклад, психотерапія).

💚 Так, розрізняти ситуації теперішнього і минулого не просто. Це велика робота над собою. Та ми віримо в те, що ти впораєшся!

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
27👍11🔥3👌3👎1🤔1
Це нормально...
якщо тобі важко, щось незрозуміло чи не так, як очікували інші.

Твої почуття мають право бути. Ти маєш право проживати свій стан у власному темпі 💚

Але ти також маєш право не залишатися з цим наодинці.
Записуйся до нас на онлайн-консультацію — ми поруч і раді підтримати.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
47👍14🔥10😍1
📚 Чому художні книги є «терапевтичними»?

🤔 Зазвичай, для того, щоб зрозуміти краще свій внутрішній світ, ми читаємо нонфікшн (науково-популярні книги про те чи інше явище). Така література дає пояснення чи наукове обґрунтування, і саме це заспокоює нас. Ми думаємо: 💭 «О, це невипадково зі мною відбувається. Усе ок, я в порядку».

📖 Натомість художня література теж дає ефект полегшення, і з нею так само приходять інсайти. То чому так відбувається?

🎨 Художня література (як і інші види творчості, а саме: живопис, кіно, театр, музика) — це метафора. Через образи та порівняння є можливість пережити болючі чи гострі соціальні теми. Це допомагає нам рефлексувати в більш безпечній формі, коли про складні емоції мова йде непрямо.

📙 Художня література зворушує і зачіпає. У кожній історії хтось з персонажів відгукується нам: «писали як з мене». І ми можемо проживати цей досвід разом з героєм/їнею оповіді. Художній твір робить за нас цю рефлексивну роботу. Слова, які ти не можеш вимовити, вимовляє хтось з книги. Саме це розчулює і дає полегшення.

🛤 Художня книга показує нам потенційну кінцівку і це зменшує напругу невизначеності. У реальному житті ніхто не знає, що нас чекає попереду. Проте у книзі є завершення. Тож, читаючи цю метафору, ми відчуваємо завершеність історії. Звісно, це не працює з книгами, де автор вибрав відкриту кінцівку 😉

🫧 Художня книга допомагає на певний час «втекти від реальності». Ми опиняємося в світі вигаданих персонажів і це допомагає нам переключитися та відпочити від щоденних клопотів. Це конструктивний спосіб, хороша альтернативна заїданню, алкоголю, курінню чи зависанню в соцмережах.

🧠 Художня література розвиває мозок та мислення, оскільки постійно працює наша уява. З книги ми «споживаємо» не готовий образ чи картинку, а конструюємо її самостійно.

А які художні книги ти читав/ла останнім часом?
Які з них були особливо підтримуючими та цінними для тебе?

🌟 Ось рейтинг книг українських авторів, які найбільше продавалися в 2025 році і/або отримали найбільше позитивних відгуків від критиків. Це значить, що багатьом українцям і українкам вони відгукнулися. Можливо, щось припаде і тобі до душі.

🔸 Трилер «Я бачу, вас цікавить пітьма», Ілларіон Павлюк.
🔸 Щира драма «Мій прапор запісяв котик», Лєна Лягушонкова.
🔸 Душевна історія «Вівці цілі», Євгенія Кузнєцова.
🔸 Фантастика «Колапс», Макс Кідрук.
🔸 Найкраща проза «Гемінґвей нічого не знає», Артур Дронь.
🔸Нова книга авторки бестселерів «Шептуха», Тамара Горіха Зерня.
🔸 Фентезі «Аркан вовків», Павло Дерев’янко.
🔸 Історична художня книга «Заячий костел», Василь Шкляр.
🔸 Інтелектуальна проза «Катананхе», Софія Андрухович.

👋 Якщо ти давно не читав/-ла, то можливо — це знак, щоб пошукати щось для себе на вихідні.
Нехай знайдеться книга тобі до душі!

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
45👍10🤩4🔥1
☀️ Традиційні #добрі_послання починають цей тиждень.

***Якщо якісь з них тобі відгукуватимуться, можеш їх час від часу промовляти - до себе чи близьких людей.
І нагадувати цим про важливе.


🌸 Твоє тіло варте твоєї уваги і турботи.

🌸 Прислухайся до нього зараз - про що тіло тобі сповіщає.

🌸 Довіряй реакціям свого тіла, бо воно перше відчуває і дає знати, що є для тебе добрим, а що ні.

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
40👍10🔥2
⭕️ Як ми порушуємо власні кордони

Раніше ми вже не одноразово говорили на тему порушення кордонів з боку інших людей та способів їх захисту і відновлення.

🟢 Це важлива тема, бо особисті кордони потрібні для збереження нашої цілісності. Вони є тією межею, за допомогою якої стає зрозумілим - що є припустимим у стосунках зі мною, а що ні.

💪🏻 Кордони стоять на захисті нашого особистого психічного простору. І коли з ними все добре і вони виконують свою функцію - захищати те, що важливе для нас, - ми почуваємося спокійно і добре.
Ми розуміємо свої можливості.
Ми краще відчуваємо і розуміємо себе: свої почуття, бажання, думки, сенси.
А це є важливим критерієм, згідно якому ми відрізняємо своє і не своє.

А чи можемо ми самі порушувати власні кордони?

Так, можемо. І це може відбуватися навіть частіше, ніж з боку інших людей.
Нижче ти можеш ознайомитися із способами, як само ми можемо це робити👇:

▫️ Ігноруємо турботу про здоровʼя;
▫️Порушуємо режим сну;
▫️ Не годуємо себе, коли
хочеться;
▫️ Дозволяємо до себе торкатися, коли нам це неприємно;
▫️ Одягаємо незручний одяг;
▫️ Говоримо "так", коли
всередині звучить "ні";
▫️Лаємо себе, знецінюємо, критикуємо;
▫️ Слухаємо те, що для нас є шкідливим;
▫️ Не звертаємо уваги на свої «хочу»;
▫️Працюємо на роботі, яка нам не подобається;
▫️ Спілкуємося із людьми, з якими нам не по дорозі;
▫️ Терпимо свою присутність у суспільстві, у якому нам не місце;
▫️ Позбавляємо себе відпочинку, відпустки, приємних дрібниць;
▫️ Не звертаємо уваги на те, що для нас є важливим.

Цей перелік ще можна продовжувати. І це сумна новина. Але добра полягає в тому, що коли ми привносимо більше уваги в наші стосунки із собою і помічаємо некорисні дії по відношенню до себе, то точно можемо обирати, що робити із цим далі.

А які є альтернативи?

Бути уважним/ною до себе і помічати, коли твої почуття сигналять про дискомфорт.

Знати межі своїх можливостей. Чесно давати собі відповідь: ось це я можу/готовий/ва, а ось це - вже ні. І робити відповідні вибори.

Тренуватись казати «ні» тому, що є недобрим в цей момент для тебе. Як само це робити, ми писали ось тут.

Практикувати любов і турботу до себе. Частіше ставити собі запитання:
А чи буде це добрим/корисним для мене?
А чи це те, чого я потребує наразі?
А чого саме я потребую?

Відмовлятися від того, щоб брати відповідальність за інших людей: за їх почуття, вибори, дії.

Бути автором/ою свого життя - визнавати, як саме я впливаю на те, що прямо зараз відбувається. Приймати рішення, які відповідають тобі і твоїм потребам.

Ти є тією людиною, яка є завжди поруч із тобою.
Будь за себе🫶!

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
47👍18👏3
🍰 Психологічна техніка «Пиріг відповідальності»

Почуття провини може заважати нашому життєвому балансу, оскільки часто воно сприяє усамітненню при переживаннях і робить неможливим контакт з іншими; а також може спонукати нас бути дуже старанними/наполегливими.

🗯️ «Я знов зробив/ла щось не так…»;
🗯️ «Мої дії завдали шкоди…»;
🗯️ «Я зробив/ла недостатньо, щоб…»
- такі думки можуть
супроводжувати нас при проживанні провини.

➡️ Якщо почуття провини виникає, коли ми завдаємо іншому шкоди, - це «нормальна» провина, вона підштовхує нас до дій і допомагає відшкодувати збитки, які ми завдали цій людині.

➡️ Якщо ж провина виникає за те, на що ми не впливаємо, якщо ми беремо на себе відповідальність за глобальні процеси, то маємо справу з надмірною (у певних джерелах - токсичною, невротичною) провиною.

❗️Важливо реалістично оцінювати, що від нас залежить, а що - ні.

🍥 #психологічна_техніка «Пиріг відповідальності» підходить для роботи з почуттям провини, особливо коли воно постійно супроводжує при згадці про минулі складні події, або ж при провині вцілілого.

Вона допоможе усвідомити свою частину відповідальності та переосмислити власний вплив.

🟡 Алгоритм техніки:

1️⃣ Згадай ситуацію, до якої ти час від часу вертаєшся думками та відчуваєш провину.

2️⃣ Візьми аркуш паперу та ручку. Оціни ступінь своєї провини в цій ситуації у відсотках - від 0 до 100%.

3️⃣ Запиши це.

4️⃣ Перегорни аркуш, дозволь на певний час забути собі цю цифру та зосередься на іншій стороні аркуша, новій для тебе в прямому і переносному сенсі цього слова. Намалюй коло.

5️⃣ Подумай, хто або що ще могли вплинути на те, що сталося. Варто включено рухатися і не поспішати. Тут можуть бути варіанти в залежності від твоєї ситуації: керівництво, хвороба, рідні, лікарі, накази, недостатність інформації, спадковість, непередбачувані ситуації тощо. Запиши їх в стовпчик поряд з колом та навпроти кожного відзнач відсоток впливу/відповідальності цього варіанта. Наприклад, «погана погода - 10%» (див. Малюнок 1).

6️⃣ Далі вкажи ступінь провини/впливу в колі як на круговій діаграмі в кожному секторі (див. Малюнок 1) - окремий відсоток для ролі кожної людини/учасника події чи обставини, інших факторів (крім тебе і твоєї участі).

7️⃣ Спробуй не концентруватися тільки на своїй відповідальності, а дійсно проаналізувати усі можливі фактори і присвоїти їм відсоток впливу на ситуацію.

8️⃣ Склади всі відсотки та їх суму відніміми від 100%.
Імовірно, частина, яка лишилась - це те, що можна було змінити.

9️⃣ Потім намалюй ще одне коло та поділи його на дві частини, кожна по 100% (див. Малюнок 2). У лівій половині відзнач початковий результат (зафарбуй сектор, який відповідає відсотку твоєї провини), а у правій те, що вийшло потім. Порівняй обидві половини.

🔟 Подивися на обидва варіанти у відсотках, випиши їх окремо (наприклад 80%; 20%).

Чи різняться відсотки провини, яка вийшла першочергово, і яка вийшла після пропрацювання техніки?
Що це значить для тебе?
Що дозволяє помітити зараз, що було непомітним раніше?

Надмірна провина йде пліч-о-пліч з великою кількістю аутоагресії та постійними докорами.

Пропонуємо в цьому випадку спробувати поспівчувати собі та замінити нищівне та безжальне ставлення до себе на самоспівчутливе та дбайливе.

💚 Кожен з нас помиляється, без помилок ми б не мали розвитку. Разом з тим, ми можемо зробити вибір і замість звинувачень у провині ми можемо звернутись до себе, наприклад, так:

«Можливо, я вчинив/вчинила неправильно, зле для когось, але загалом мої вибори надалі можуть бути хорошими, щоб компенсувати шкоду. Або ж я можу собі поспівчувати і дозволити рухатися далі, коли вже не маю можливості нічого змінити, і далі обирати інакше».

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
26👍8🔥1👏1
На вебінарі «Мости через біль: як проживати втрату і залишатися поруч з тими, хто горює» ми дослідимо:

✳️психологічні аспекти переживання втрати, особливості горювання та індивідуальні реакції на біль;

✳️ефективні стратегії підтримки близьких у горі (безпечна присутність, професійні підходи до комунікації та фрази, які допомагають, без ризику нашкодити);

✳️практичні методи самопідтримки і відновлення емоційного ресурсу й орієнтири для звернення по професійу психологічну допомогу.

🟩 Спікерка: Катерина Тищенко - психологиня БФ «Право на захист», спеціалістка з досвідом підтримки в умовах війни. Працює у підходах емоційно-фокусованої терапії, символічного моделювання, арттерапії та КПТ 🎨🧩🧠

Цей вебінар для тих, хто пережив втрату або працює чи живе поруч із тими, хто горює, і шукає практичні способи підтримки й самопідтримки.

💻 Формат: онлайн, платформа Zoom
🗓️ 11 лютого, 18:30–20:30
🆓 Участь безоплатна
📥 Залишити заявку на участь: https://forms.gle/6EYwxZKxwdJTCeMC6

🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
14👍5👏1