Стрічка новин: шкодить чи допомагає?
📩 #нам_пишуть: «Просинаюсь і відкриваю новини, а потім помічаю, як я залип в них. Можу провести по 1-2 години, просто переглядаючи стрічку» (Ю., 36 років)
«Тільки з’являється вільна мить – маю перевірити, що ж там відбувається. А раптом, якусь добру новину побачу. Так і проходять перерви» (М., 27 років).
📱 Чому так важливо «триматись» за цю стрічку? І чому «вона не відпускає»?
Війна – це хаос. Хаос – це втрата контролю над будь-чим. Щось постійно відбувається навколо тебе, немає правил, на які ти можеш спертися, немає належної безпеки, а точніше вона постійно під загрозою, і ти ніколи не знаєш, звідки і коли прилетить наразі. Ти можеш відчувати, що втрачаєш #контроль над своїм життям. Тому постійне переглядання стрічки новин є ніби способом повернути собі контроль, структурувати те, що відбувається, і трохи стабілізуватися. Але чи досягаєш ти цієї мети?
Так, певною мірою ти отримуєш інформацію, але..
Часто відбувається так, що інформація, яку отримуєш, є дуже різною. Її багато, вона може бути суперечливою, емоційно зарядженою і часто із знаком «мінус». Буває так, що після перегляду відчуваєш перенасичення і відразу, емоційну стомленість. «Все погано», «Світ - тлєн», і отримуєш ще один привід пирнути у безнадію.
Ні! Тобі туди не треба. А тому⬇️:
🔻 Почни помічати, у які моменти ти відкриваєш стрічку. Як часто? Скільки часу на це витрачаєш⏳?
🔻 Вибери один-два перевірених канали інформації і звертайся до них, але дозовано (наприклад, 15 хвилин за візит).
🔻 Запитуй себе, які є факти, що підтверджують цю інформацію.
🔻 Скороти час переглядання новин до 1-2 разів на день.
🔻 Зверни увагу, на які новини ти реагуєш активніше? Які новини помічаєш більше – погані чи хороші?
🔻 Заведи собі щоденник 📖 добрих новин. Ділись ними із близькими.
Так, «той, хто володіє інформацією - володіє світом». Але перенасичення інформацією, особливо не перевіреною, а місцями й токсичною, – отруює та виснажує твій внутрішній світ.
❗️ Інформаційна гігієна – добрий помічник у зберіганні твого внутрішнього спокою і ментального здоров’я. Турбуйся про нього!
📩 #нам_пишуть: «Просинаюсь і відкриваю новини, а потім помічаю, як я залип в них. Можу провести по 1-2 години, просто переглядаючи стрічку» (Ю., 36 років)
«Тільки з’являється вільна мить – маю перевірити, що ж там відбувається. А раптом, якусь добру новину побачу. Так і проходять перерви» (М., 27 років).
📱 Чому так важливо «триматись» за цю стрічку? І чому «вона не відпускає»?
Війна – це хаос. Хаос – це втрата контролю над будь-чим. Щось постійно відбувається навколо тебе, немає правил, на які ти можеш спертися, немає належної безпеки, а точніше вона постійно під загрозою, і ти ніколи не знаєш, звідки і коли прилетить наразі. Ти можеш відчувати, що втрачаєш #контроль над своїм життям. Тому постійне переглядання стрічки новин є ніби способом повернути собі контроль, структурувати те, що відбувається, і трохи стабілізуватися. Але чи досягаєш ти цієї мети?
Так, певною мірою ти отримуєш інформацію, але..
Часто відбувається так, що інформація, яку отримуєш, є дуже різною. Її багато, вона може бути суперечливою, емоційно зарядженою і часто із знаком «мінус». Буває так, що після перегляду відчуваєш перенасичення і відразу, емоційну стомленість. «Все погано», «Світ - тлєн», і отримуєш ще один привід пирнути у безнадію.
Ні! Тобі туди не треба. А тому⬇️:
🔻 Почни помічати, у які моменти ти відкриваєш стрічку. Як часто? Скільки часу на це витрачаєш⏳?
🔻 Вибери один-два перевірених канали інформації і звертайся до них, але дозовано (наприклад, 15 хвилин за візит).
🔻 Запитуй себе, які є факти, що підтверджують цю інформацію.
🔻 Скороти час переглядання новин до 1-2 разів на день.
🔻 Зверни увагу, на які новини ти реагуєш активніше? Які новини помічаєш більше – погані чи хороші?
🔻 Заведи собі щоденник 📖 добрих новин. Ділись ними із близькими.
Так, «той, хто володіє інформацією - володіє світом». Але перенасичення інформацією, особливо не перевіреною, а місцями й токсичною, – отруює та виснажує твій внутрішній світ.
❗️ Інформаційна гігієна – добрий помічник у зберіганні твого внутрішнього спокою і ментального здоров’я. Турбуйся про нього!
👍15❤6
Нагадуємо, що сьогодні стартує #курс_лекцій із кризової психологічної обізнаності для дорослих!
📍 Тема #1: «Перша психологічна допомога собі та близьким».
👤 Лектор - Ростислава Пекарюк, психотерапевтка, кризова консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466) та Фейсбук, запис буде доступний на YouTube.
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
📍 Тема #1: «Перша психологічна допомога собі та близьким».
👤 Лектор - Ростислава Пекарюк, психотерапевтка, кризова консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466) та Фейсбук, запис буде доступний на YouTube.
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
👍7❤2🔥1
Лекція о 19.00.
Anonymous Poll
31%
Буду, цікаво!
65%
Не зможу приєднатися, але подивлюся в записі.
4%
Вебінари - не моє.
❤4
Як відпускати близьких на передову
Багато родин зараз проходять через те, що їх близькі - і чоловіки, і жінки - захищають країну 🇺🇦 на фронті або ж допомагають захисникам на передовій. Для когось це - робота, комусь - поклик серця, хтось зважено приймав це рішення, а хтось імпульсивно. В усіх цих історіях близькі люди в тилу можуть стикатися з розгубленістю, страхом, невідомістю. Їх складно опанувати. Втім, від «тилу» значно залежить також, з яким настроєм і емоціями людина поїде на фронт.
Чого робити не варто?
❌ Прощатися
Влаштовувати прощання зі сльозами і словами «а раптом ти не повернешся», «а на кого ж ти нас лишаєш» - не найкраща ідея. Людина, яка відбуває на фронт, має розуміти, що це - тимчасово. Від тебе має бути трансляція в площині «до побачення», а не «прощай».
❌ Викликати в людини, яка їде, багато емоцій
На передовій, щоб вижити і вдало робити свою роботу, емоції зайві (так, ми - психологи, які за проявлення емоцій, але тут їм не місце!). Треба зберігати холодний розум і бути більше раціональним, ніж емоційно вразливим - це дозволить швидко приймати рішення, реагувати на небезпеку, зрештою - вберегти себе.
Якщо дуже емоційно реагувати, це можна робити в іншому місці, не при проводжанні.
❌ Горювати по живій людині
При відпусканні важливо уникнути думок про те, що близький/а не повернеться. Трагічність прощання зіграє не на вашу користь. В екстремальних ситуаціях людина на передовій згадуватиме те, що цінне і дороге, у тому числі момент розлуки. Краще їхати з думкою, що є куди повернутися, аніж «Сенс вертатися, якщо ти мене вже оплакуєш».
Що буде помічним?
✅ Чекати (як би банально це не звучало)
Шанси повернутися з фронту в декілька разів вищі, коли знаєш, що тебе чекають. Це одна з найсильніших мотивацій.
✅ Включеність людини в спільні справи, що будуть транслювати неперервність життя
Близька людина на передовій має знати, що її думка важлива для прийняття спільних рішень (яку фарбу вибрати для паркана, що подарувати похреснику тощо). Важливо розповідати, чим ви живете, і включатися в те, що переживає близький/а (але роби поправку, що про все він / вона розповідати не зможе з питань безпеки).
✅ Визначити ритуали / заняття під час розлуки
Наприклад, доглядати за тваринами / рослинами близької людини - і розповідати про це. Або приготувати якісь спільні символи на пам’ять (одяг - сорочки, футболки; патріотичні браслети, обмінятися талісманами тощо). Або відвідувати її / його рідних. Важливо вибрати шось цінне та дороге для вас двох чи вашої родини, що зможе об’єднувати на відстані.
Проводжати на фронт - непросто. Бути там - теж непросто. Але цей складний вибір рятує наші життя.
Підтримувати в невизначеності може #віра та #надія. Ми віримо в перемогу і в те, що наші близькі повернуться додому живими і здоровими.
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
Багато родин зараз проходять через те, що їх близькі - і чоловіки, і жінки - захищають країну 🇺🇦 на фронті або ж допомагають захисникам на передовій. Для когось це - робота, комусь - поклик серця, хтось зважено приймав це рішення, а хтось імпульсивно. В усіх цих історіях близькі люди в тилу можуть стикатися з розгубленістю, страхом, невідомістю. Їх складно опанувати. Втім, від «тилу» значно залежить також, з яким настроєм і емоціями людина поїде на фронт.
Чого робити не варто?
❌ Прощатися
Влаштовувати прощання зі сльозами і словами «а раптом ти не повернешся», «а на кого ж ти нас лишаєш» - не найкраща ідея. Людина, яка відбуває на фронт, має розуміти, що це - тимчасово. Від тебе має бути трансляція в площині «до побачення», а не «прощай».
❌ Викликати в людини, яка їде, багато емоцій
На передовій, щоб вижити і вдало робити свою роботу, емоції зайві (так, ми - психологи, які за проявлення емоцій, але тут їм не місце!). Треба зберігати холодний розум і бути більше раціональним, ніж емоційно вразливим - це дозволить швидко приймати рішення, реагувати на небезпеку, зрештою - вберегти себе.
Якщо дуже емоційно реагувати, це можна робити в іншому місці, не при проводжанні.
❌ Горювати по живій людині
При відпусканні важливо уникнути думок про те, що близький/а не повернеться. Трагічність прощання зіграє не на вашу користь. В екстремальних ситуаціях людина на передовій згадуватиме те, що цінне і дороге, у тому числі момент розлуки. Краще їхати з думкою, що є куди повернутися, аніж «Сенс вертатися, якщо ти мене вже оплакуєш».
Що буде помічним?
✅ Чекати (як би банально це не звучало)
Шанси повернутися з фронту в декілька разів вищі, коли знаєш, що тебе чекають. Це одна з найсильніших мотивацій.
✅ Включеність людини в спільні справи, що будуть транслювати неперервність життя
Близька людина на передовій має знати, що її думка важлива для прийняття спільних рішень (яку фарбу вибрати для паркана, що подарувати похреснику тощо). Важливо розповідати, чим ви живете, і включатися в те, що переживає близький/а (але роби поправку, що про все він / вона розповідати не зможе з питань безпеки).
✅ Визначити ритуали / заняття під час розлуки
Наприклад, доглядати за тваринами / рослинами близької людини - і розповідати про це. Або приготувати якісь спільні символи на пам’ять (одяг - сорочки, футболки; патріотичні браслети, обмінятися талісманами тощо). Або відвідувати її / його рідних. Важливо вибрати шось цінне та дороге для вас двох чи вашої родини, що зможе об’єднувати на відстані.
Проводжати на фронт - непросто. Бути там - теж непросто. Але цей складний вибір рятує наші життя.
Підтримувати в невизначеності може #віра та #надія. Ми віримо в перемогу і в те, що наші близькі повернуться додому живими і здоровими.
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
👍19🔥6❤4🤔1😢1
Як знову навчитися мріяти
📩 #нам_пишуть: «До війни у мене було стільки планів і мрій: багато подорожувати із сім’єю, купити дім біля Києва, доглядати свій власний сад, ростити діточок і спостерігати, як вони бавляться в цьому саду. Але війна все порушила. Немає більше моєї мрії. Чоловік залишився в Україні, а я із сином зараз вимушено подорожую, якщо це так можна назвати. Вдивляюсь в майбутнє – бачу сіру стіну. Мріяти не можу. Чи можна знов цьому навчитись?» (О., 34 роки).
До початку війни у кожного з нас було багато мрій, планів, які мали бути втіленими. Це надихало, давало енергію жити, працювати, діяти. З початком війни наші зв’язки із майбутнім немов обірвались. Тепер ми зовсім не можемо передбачити, чого очікувати від нього. Багато невідомого, невизначеного і здебільшого лякаючого.
Коли вся енергія зосереджена навколо виживання і спроб стабілізувати себе, намагаючись адаптуватися до нових обставин і нових себе, мріяти важко. А якщо мрії і з’являються, то здебільшого стосуються саме виживання - «Скоріше все б скінчилось», «Скоріше б повернутись у рідне місто», «Скоріше б знов повернутись до своїх буденних справ».
Час плине ⏳. І згодом, коли вдається більш-менш стабілізувати своє життя, і психіка вже починає адаптовуватись до жаху сьогодення, перед людиною постає нова задача – якісно проживати те, що відбувається з нею зараз.
❗️ Саме так – не прожити, а проживАти (бути у процесі):
🔻 спостерігати відчуття,
🔻 помічати, як на тебе впливає те, що відбувається,
🔻 як змінюються твої стосунки із собою, з іншими,
🔻 як змінюється твій внутрішній світ,
🔻 і як змінюються твої мрії.
У них ти вже можеш знаходити інших людей. Наприклад, бажання стосунків, фантазії про те, якими вони будуть, про те, що будете робити разом із партнером, із близькими. Саме на цьому етапі, через якісне проживання свого досвіду тут і тепер, вивільняється енергія на те, щоб звернутись до своїх бажань і помріяти про них і про те, як це можна здійснити.
➡️ І тільки після цього з’являється можливість і готовність перейти на іншу сходинку – розвиток. На якій постають запитання:
❓ У чому я виростаю / дорослішаю прямо зараз?
❓Що я можу понести із собою в майбутнє життя з того, що відбувається зі мною, а що, навпаки, давно треба «викинути у смітник»?
І помріяти про це:
🌿 Яким буде твоє нове життя після війни? З чого воно буде складитись?
🌿 Що важливого для тебе буде відбуватись в ньому?
🌿 Яким буде твоє оточення?
🌿 Що будеш робити перш за все?
🌿 На що нове ти зможеш ризикнути, до чого досі «не доходили руки», або не мав/мала сміливості? А зараз - маєш.
Мрій!
Мріяти зараз не просто можна, але й варто. Мрії підсилюють нашу віру і надію, та навпаки - із своєї здатності вірити і сподіватись ми можемо взяти #ресурс на те, щоб мріяти. Це вдалий спосіб відволіктися від тривожних новин і подій, дати своєму мозку перепочинок, перезавантажитись і наповнитись енергією, що дає сили. Надихає зробити наступний крок до твого нового життя, до нашої перемоги.
📩 #нам_пишуть: «До війни у мене було стільки планів і мрій: багато подорожувати із сім’єю, купити дім біля Києва, доглядати свій власний сад, ростити діточок і спостерігати, як вони бавляться в цьому саду. Але війна все порушила. Немає більше моєї мрії. Чоловік залишився в Україні, а я із сином зараз вимушено подорожую, якщо це так можна назвати. Вдивляюсь в майбутнє – бачу сіру стіну. Мріяти не можу. Чи можна знов цьому навчитись?» (О., 34 роки).
До початку війни у кожного з нас було багато мрій, планів, які мали бути втіленими. Це надихало, давало енергію жити, працювати, діяти. З початком війни наші зв’язки із майбутнім немов обірвались. Тепер ми зовсім не можемо передбачити, чого очікувати від нього. Багато невідомого, невизначеного і здебільшого лякаючого.
Коли вся енергія зосереджена навколо виживання і спроб стабілізувати себе, намагаючись адаптуватися до нових обставин і нових себе, мріяти важко. А якщо мрії і з’являються, то здебільшого стосуються саме виживання - «Скоріше все б скінчилось», «Скоріше б повернутись у рідне місто», «Скоріше б знов повернутись до своїх буденних справ».
Час плине ⏳. І згодом, коли вдається більш-менш стабілізувати своє життя, і психіка вже починає адаптовуватись до жаху сьогодення, перед людиною постає нова задача – якісно проживати те, що відбувається з нею зараз.
❗️ Саме так – не прожити, а проживАти (бути у процесі):
🔻 спостерігати відчуття,
🔻 помічати, як на тебе впливає те, що відбувається,
🔻 як змінюються твої стосунки із собою, з іншими,
🔻 як змінюється твій внутрішній світ,
🔻 і як змінюються твої мрії.
У них ти вже можеш знаходити інших людей. Наприклад, бажання стосунків, фантазії про те, якими вони будуть, про те, що будете робити разом із партнером, із близькими. Саме на цьому етапі, через якісне проживання свого досвіду тут і тепер, вивільняється енергія на те, щоб звернутись до своїх бажань і помріяти про них і про те, як це можна здійснити.
➡️ І тільки після цього з’являється можливість і готовність перейти на іншу сходинку – розвиток. На якій постають запитання:
❓ У чому я виростаю / дорослішаю прямо зараз?
❓Що я можу понести із собою в майбутнє життя з того, що відбувається зі мною, а що, навпаки, давно треба «викинути у смітник»?
І помріяти про це:
🌿 Яким буде твоє нове життя після війни? З чого воно буде складитись?
🌿 Що важливого для тебе буде відбуватись в ньому?
🌿 Яким буде твоє оточення?
🌿 Що будеш робити перш за все?
🌿 На що нове ти зможеш ризикнути, до чого досі «не доходили руки», або не мав/мала сміливості? А зараз - маєш.
Мрій!
Мріяти зараз не просто можна, але й варто. Мрії підсилюють нашу віру і надію, та навпаки - із своєї здатності вірити і сподіватись ми можемо взяти #ресурс на те, щоб мріяти. Це вдалий спосіб відволіктися від тривожних новин і подій, дати своєму мозку перепочинок, перезавантажитись і наповнитись енергією, що дає сили. Надихає зробити наступний крок до твого нового життя, до нашої перемоги.
❤22🔥4👍3
Коли важко знайти мрії, надихаємося дітьми. Про що вони мріють?
«Коли закінчиться війна…
🌱 мій тато прийде додому і вся наша сім’я знову буде разом. І ми будемо знов щасливі», Злата, 5 р.
🌱ми візьмемо песика і кішечку», сестри Ірина та Арина, 4 р.
🌱 буду дуже сильно кричати від радості, а потім поїду додому і подзвоню своїм друзям», Захар, 10 р.
🌱 я прийду до школи і буду усіх обіймати», Юлія, 8 р.
🌱 я зустрінусь із татом і друзями», Давид, 10 р.
🌱 я буду слухати спів пташок, піду гуляти із друзями і буду дивитись у чисте небо», Руслана, 10 р.
🌱 мрію побачити своїх друзів, які зараз поїхали закордон. І ще хочу на море», Даніїл, 11 р.
🌱 міцно всіх поцілую, обійму і буду радіти», Олександра, 8 р.
🌱 приїду додому і 40 годин буду грати в Майнкрафт», Макар, 8 р.
🌱 я спеку пиріг і напишу «Слава Україні»», Слава, 6 р.
🌱 приїду в аеропорт, підіймусь на літаку, а потім спригну з парашутом», Остап 3 р.
А що ти будеш робити, коли закінчиться війна?
Фото: дівчина з Краматорська ліпить своє майбутнє, шелтер у Дніпрі.
«Коли закінчиться війна…
🌱 мій тато прийде додому і вся наша сім’я знову буде разом. І ми будемо знов щасливі», Злата, 5 р.
🌱ми візьмемо песика і кішечку», сестри Ірина та Арина, 4 р.
🌱 буду дуже сильно кричати від радості, а потім поїду додому і подзвоню своїм друзям», Захар, 10 р.
🌱 я прийду до школи і буду усіх обіймати», Юлія, 8 р.
🌱 я зустрінусь із татом і друзями», Давид, 10 р.
🌱 я буду слухати спів пташок, піду гуляти із друзями і буду дивитись у чисте небо», Руслана, 10 р.
🌱 мрію побачити своїх друзів, які зараз поїхали закордон. І ще хочу на море», Даніїл, 11 р.
🌱 міцно всіх поцілую, обійму і буду радіти», Олександра, 8 р.
🌱 приїду додому і 40 годин буду грати в Майнкрафт», Макар, 8 р.
🌱 я спеку пиріг і напишу «Слава Україні»», Слава, 6 р.
🌱 приїду в аеропорт, підіймусь на літаку, а потім спригну з парашутом», Остап 3 р.
А що ти будеш робити, коли закінчиться війна?
Фото: дівчина з Краматорська ліпить своє майбутнє, шелтер у Дніпрі.
❤20👍2
Як справитися з кризою втрати сенсу?
💔 Навіщо потрібне моє життя, коли довкола такий жах?
💔 Що я можу зробити, коли все погано?
💔 Кому я потрібен/потрібна? Куди йти, якщо на мене ніхто не чекає?
💔 Що мені тепер робити, коли все моє зруйноване?
💔 Кому тепер можна вірити?
💔 За що мені все це?
Ці питання є симптомами кризи втрати сенсу на фоні війни. Все наше колишнє життя зруйноване, його доводиться будувати заново, а кількість ресурсів не просто не нескінченна, а іноді й мізерно мала.
🌪 Стрес — частина повсякденного життя, але зазвичай проходить досить швидко. У воєнний час він триває довго і змушує нас відчувати, що все позбавлене сенсу. Опинившись на тлі бойових дій, дивлячись на життя крізь туман 🌫, ми можемо дуже легко зіткнутися з відчуттям, що наше існування не має ні призначення, ні сенсу. Це відкриття може викликати дуже складні та часто болючі переживання та реакції.
❤️ Але гарна новина є. Щонайменше один раз кожен/кожна з нас уже знаходили відповіді на ці питання, а значить ми вміємо це робити й зможемо зробити це знову.
Що може допомогти? Продовження тут 👇
Текст: Катерина Дорум — гештальт-психотерапевтка, психологиня, супервізорка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
Матеріал підготовлено Zanovo.me.
💔 Навіщо потрібне моє життя, коли довкола такий жах?
💔 Що я можу зробити, коли все погано?
💔 Кому я потрібен/потрібна? Куди йти, якщо на мене ніхто не чекає?
💔 Що мені тепер робити, коли все моє зруйноване?
💔 Кому тепер можна вірити?
💔 За що мені все це?
Ці питання є симптомами кризи втрати сенсу на фоні війни. Все наше колишнє життя зруйноване, його доводиться будувати заново, а кількість ресурсів не просто не нескінченна, а іноді й мізерно мала.
🌪 Стрес — частина повсякденного життя, але зазвичай проходить досить швидко. У воєнний час він триває довго і змушує нас відчувати, що все позбавлене сенсу. Опинившись на тлі бойових дій, дивлячись на життя крізь туман 🌫, ми можемо дуже легко зіткнутися з відчуттям, що наше існування не має ні призначення, ні сенсу. Це відкриття може викликати дуже складні та часто болючі переживання та реакції.
❤️ Але гарна новина є. Щонайменше один раз кожен/кожна з нас уже знаходили відповіді на ці питання, а значить ми вміємо це робити й зможемо зробити це знову.
Що може допомогти? Продовження тут 👇
Текст: Катерина Дорум — гештальт-психотерапевтка, психологиня, супервізорка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
Матеріал підготовлено Zanovo.me.
❤6👍5🔥1
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Арт-терапія 🎨 зараз дозволяє дітям (та й дорослим) проживати стрес та емоції. Мистецтво та творчість (читай: самовираження та самопізнання) гармонізують психічний стан.
Так ми символічно виражаємо і досліджуємо різні почуття й емоції: любов, ненависть, образу, злість, страх, радість тощо. Малюнки на полях робочого зошита чи блокнота мають набагато глибший зміст, ніж ми собі думаємо. Звісно, арт-терапія як метод психотерапії використовується лише відповідними спеціалістами.
Якщо маєш змогу і матеріали, спробуй доторкнутися до відчуттів через малювання, ліплення, шиття, композиції з рослин, вишивання тощо. Це все, що ти можеш робити руками та в своє задоволення 🖼. Доцільною після того може бути саморефлексія:
❓ Про що мені моя творчість?
❓ До якого почуття дозволяє доторкнутися?
❓ Який символічний зміст несе?
Так само це можна робити разом з дітьми 😊
На відео: дівчата-переселенці з Донеччини ліплять з пластиліну своє майбутнє у шелтері. Наші кризові консультанти працюють з ними у Дніпрі.
Так ми символічно виражаємо і досліджуємо різні почуття й емоції: любов, ненависть, образу, злість, страх, радість тощо. Малюнки на полях робочого зошита чи блокнота мають набагато глибший зміст, ніж ми собі думаємо. Звісно, арт-терапія як метод психотерапії використовується лише відповідними спеціалістами.
Якщо маєш змогу і матеріали, спробуй доторкнутися до відчуттів через малювання, ліплення, шиття, композиції з рослин, вишивання тощо. Це все, що ти можеш робити руками та в своє задоволення 🖼. Доцільною після того може бути саморефлексія:
❓ Про що мені моя творчість?
❓ До якого почуття дозволяє доторкнутися?
❓ Який символічний зміст несе?
Так само це можна робити разом з дітьми 😊
На відео: дівчата-переселенці з Донеччини ліплять з пластиліну своє майбутнє у шелтері. Наші кризові консультанти працюють з ними у Дніпрі.
❤4👍1🥰1
Як підтримати партнера на війні та не з'їхати з глузду
У записі психологічного клубу Vivat за участю нашої організації пропонуємо знайти відповіді на питання:
🟢 Як опанувати свої емоції, коли твоя кохана людина пішла воювати, а ти - вдома?
🟢 Що варто зробити для себе, аби відновити життя, а не сидіти біля телефону і весь час чекати на повідомлення?
🟢 Як підтримати людину, яка воює? Що близька людина може зробити, аби полегшити емоційне виснаження?
🟢 Якщо партнер пішов воювати, не порадившись з сім‘єю. Як налагодити стосунки і подолати образу?
🟢 Як знайти порозуміння, коли подружжя знаходиться у двох реальності. Один — на фронті. Інший — у звичайному житті.
https://youtu.be/dSXdoNAXp1Q
Учасниці та учасники:
Анна Шийчук - психотерапевтка, координаторка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист»
Катерина Гольцберг - психологиня
Марія Жиган - психотерапевтка
Валерій Ільчук - психотерапевт
Галина Падалко - директорка з комунікацій видавництва Віват
У записі психологічного клубу Vivat за участю нашої організації пропонуємо знайти відповіді на питання:
🟢 Як опанувати свої емоції, коли твоя кохана людина пішла воювати, а ти - вдома?
🟢 Що варто зробити для себе, аби відновити життя, а не сидіти біля телефону і весь час чекати на повідомлення?
🟢 Як підтримати людину, яка воює? Що близька людина може зробити, аби полегшити емоційне виснаження?
🟢 Якщо партнер пішов воювати, не порадившись з сім‘єю. Як налагодити стосунки і подолати образу?
🟢 Як знайти порозуміння, коли подружжя знаходиться у двох реальності. Один — на фронті. Інший — у звичайному житті.
https://youtu.be/dSXdoNAXp1Q
Учасниці та учасники:
Анна Шийчук - психотерапевтка, координаторка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист»
Катерина Гольцберг - психологиня
Марія Жиган - психотерапевтка
Валерій Ільчук - психотерапевт
Галина Падалко - директорка з комунікацій видавництва Віват
👍11❤6🥰1
Робити те, що вмієш найкраще
📩 #нам_пишуть: «Багато чую, що кожен має робити те, що вміє найкраще. Але я студентка і те, що я зараз вмію найкраще, - це вчитись. Не розумію, як бути корисною для України. Хотіла би відчувати свою причетність до перемоги, але зараз відчуваю слабкість. Постійне відчуття, що роблю недостатньо. А що можу робити - не розумію й не впевнена, що маю на це сили. Соромно».
🤜 Усі ми зараз хочемо допомогти і бути корисними Україні. Хтось на передовій захищає нас і тримає небо. Хтось боронить в теробороні. Хтось плете сітки, варить борщ, збирає кошти на обладнання для військових. Хтось випікає хліб. Хтось, хто має змогу, працює і платить податки, щоб підтримати економіку України. Хтось продовжує добре вчитися - і це необхідний вклад у майбутній розвиток нашої держави. А хтось докладає величезних зусиль, щоб просто не збожеволіти, і зберігає своє життя. Усе це - дуже важливо зараз.
Кожен з нас находиться там, де ми маємо бути. Крапка. Де би ти зараз не був/була – всюди є простір для праці для України.
Найкраще, що ми можемо робити у тилу, – бути вірними і корисними в малому, бо це частина великого плану перемоги, до якої ми йдемо💪.
🔹 Ти – студент/студентка і маєш змогу вчитись. Продовжуй. Роби це! Твої набуті знання і навички точно знадобляться у відновленні і зміцненні нашої країни.
🔹 Твоя дитина плаче? Втіш її, це - майбутнє України.
🔹 Натрапив на фейк в Інтернеті - розкажи іншим, щоб оминули обман.
🔹 Твій партнер на фронті, а ти в безпеці, то подякуй йому / їй за це і підтримай. Поділись часткою свого миру, безпеки, подаруй йому посмішку і ніжність. У найтяжчі часи він / вона обов’язково згадає її і це надасть сил.
🔹 Твій друг або подруга у розпачі - протягни свою руку, побудь поруч.
🔹 Маєш роботу – працюй і плати податки, щоб допомогти Україні вийти з економічних наслідків.
❗️ А тут про почуттям провини та сорому, якщо приходить думка «Я роблю недостатньо».
🤝 У всіх нас спільна боротьба, просто різні фронти.
📩 #нам_пишуть: «Багато чую, що кожен має робити те, що вміє найкраще. Але я студентка і те, що я зараз вмію найкраще, - це вчитись. Не розумію, як бути корисною для України. Хотіла би відчувати свою причетність до перемоги, але зараз відчуваю слабкість. Постійне відчуття, що роблю недостатньо. А що можу робити - не розумію й не впевнена, що маю на це сили. Соромно».
🤜 Усі ми зараз хочемо допомогти і бути корисними Україні. Хтось на передовій захищає нас і тримає небо. Хтось боронить в теробороні. Хтось плете сітки, варить борщ, збирає кошти на обладнання для військових. Хтось випікає хліб. Хтось, хто має змогу, працює і платить податки, щоб підтримати економіку України. Хтось продовжує добре вчитися - і це необхідний вклад у майбутній розвиток нашої держави. А хтось докладає величезних зусиль, щоб просто не збожеволіти, і зберігає своє життя. Усе це - дуже важливо зараз.
Кожен з нас находиться там, де ми маємо бути. Крапка. Де би ти зараз не був/була – всюди є простір для праці для України.
Найкраще, що ми можемо робити у тилу, – бути вірними і корисними в малому, бо це частина великого плану перемоги, до якої ми йдемо💪.
🔹 Ти – студент/студентка і маєш змогу вчитись. Продовжуй. Роби це! Твої набуті знання і навички точно знадобляться у відновленні і зміцненні нашої країни.
🔹 Твоя дитина плаче? Втіш її, це - майбутнє України.
🔹 Натрапив на фейк в Інтернеті - розкажи іншим, щоб оминули обман.
🔹 Твій партнер на фронті, а ти в безпеці, то подякуй йому / їй за це і підтримай. Поділись часткою свого миру, безпеки, подаруй йому посмішку і ніжність. У найтяжчі часи він / вона обов’язково згадає її і це надасть сил.
🔹 Твій друг або подруга у розпачі - протягни свою руку, побудь поруч.
🔹 Маєш роботу – працюй і плати податки, щоб допомогти Україні вийти з економічних наслідків.
❗️ А тут про почуттям провини та сорому, якщо приходить думка «Я роблю недостатньо».
🤝 У всіх нас спільна боротьба, просто різні фронти.
❤13👍4🥰1
Не всі, хто пережив психологічну травму, потребують психологічної підтримки.
Але всім потрібна інформація, яка допоможе пережити травму війни. Зрозуміти, що відбувається з нами в результаті цієї травми, з якими станами зустрічаємося, як собі та близьким допомогти у їх проживанні.
Про все це - у лекції «Перша психологічна допомога собі та близьким». Запис тут.
👉 Що таке шок і шокова травма?
👉 Якими є реакції на шокову травму?
👉 Симптоми гострого стресу і як впоратись із ними.
👉 Як стабілізувати себе і тих, хто може потребувати твоєї допомоги?
👉 Як мобілізувати свої внутрішні ресурси?
Авторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🌱 Для твоєї зручності всі відео нашої служби будуть жити тут.
Але всім потрібна інформація, яка допоможе пережити травму війни. Зрозуміти, що відбувається з нами в результаті цієї травми, з якими станами зустрічаємося, як собі та близьким допомогти у їх проживанні.
Про все це - у лекції «Перша психологічна допомога собі та близьким». Запис тут.
👉 Що таке шок і шокова травма?
👉 Якими є реакції на шокову травму?
👉 Симптоми гострого стресу і як впоратись із ними.
👉 Як стабілізувати себе і тих, хто може потребувати твоєї допомоги?
👉 Як мобілізувати свої внутрішні ресурси?
Авторка: Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🌱 Для твоєї зручності всі відео нашої служби будуть жити тут.
👍6❤2
Безсилля та повернення контролю
🗣 «Я не маю сил ні на що, все марно»
🗣 «Не хочу вставати з ліжка, енергія відсутня повністю»
🗣 «Навіть приготування їжі виснажує мене настільки, що більше не можу зробити нічого. Куди вже гратися з дітьми …»
Тривалий час ми вже витримуємо напругу, біль та невідомість війни. Під час адаптації до нової реальності може відбутися доторк до безсилля - точки, у якій власне «я» здається маленьким та безпомічним, а обставини - величезними та нездоланними.
Найбільш болісно безсилля відгукується на втрату контролю за чим-небудь. Ми не можемо масштабно вплинути зараз на хід війни, безпеку свого дому, інших людей, від дій яких залежать наші життя чи життя рідних. Іншими словами, блокується будь-яка здатність діяти, втрачається #надія.
Можна ігнорувати факт неможливості впливу, боротися з ним, втікати від нього. Але дамо спойлер 👉
- врешті-решт, після витраченої енергії на це, залишиться лише #прийняття, що зараз - так є.
Втім, ми можемо озирнутися і помітити реальність, у якій живемо - в межах свого простору, родини, «мильної бульбашки».
➡️ Коли ж запускається 🕹 важіль сил?
На погоду ми теж вплинути не можемо. Якщо холодно і температура опускається, звичайна людина, звісно, нічого не змінюючи в одязі, може змерзнути і навіть захворіти. А може одягнутися і вберегтися від того. Так само в спеку можна згоріти, а можна вдягти капелюха чи використати сонцезахисний крем.
Масштабно ми не змінюємо світ навколо. Але в якийсь момент доходимо до «точки невитримування». І тоді з‘являється питання: як бути з зовнішніми умовами, щоб мені було добре? Так услід за прийняттям відповідальності віднаходиться сила щось змінити. І неможливість глобального контролю змінюється контролем над власним життям або його елементами - якраз це рятівний місток для психіки.
Щоб зустрітися з власним безсиллям, спитай себе:
❓ Куди я витрачаю свої сили щоденно?
❓ На що йде моя енергія?
❓ Що я ігнорую, чого не приймаю?
❓ Як зовнішній світ зараз на мене впливає?
❓ Який вибір можу зробити для себе, щоб мені стало хоч трохи краще?
Те, чого у нас не відібрати, - #вибір. Він може здаватися маленьким, але саме він повертає нам значення, важливість і життя.
🗣 «Я не маю сил ні на що, все марно»
🗣 «Не хочу вставати з ліжка, енергія відсутня повністю»
🗣 «Навіть приготування їжі виснажує мене настільки, що більше не можу зробити нічого. Куди вже гратися з дітьми …»
Тривалий час ми вже витримуємо напругу, біль та невідомість війни. Під час адаптації до нової реальності може відбутися доторк до безсилля - точки, у якій власне «я» здається маленьким та безпомічним, а обставини - величезними та нездоланними.
Найбільш болісно безсилля відгукується на втрату контролю за чим-небудь. Ми не можемо масштабно вплинути зараз на хід війни, безпеку свого дому, інших людей, від дій яких залежать наші життя чи життя рідних. Іншими словами, блокується будь-яка здатність діяти, втрачається #надія.
Можна ігнорувати факт неможливості впливу, боротися з ним, втікати від нього. Але дамо спойлер 👉
- врешті-решт, після витраченої енергії на це, залишиться лише #прийняття, що зараз - так є.
Втім, ми можемо озирнутися і помітити реальність, у якій живемо - в межах свого простору, родини, «мильної бульбашки».
➡️ Коли ж запускається 🕹 важіль сил?
На погоду ми теж вплинути не можемо. Якщо холодно і температура опускається, звичайна людина, звісно, нічого не змінюючи в одязі, може змерзнути і навіть захворіти. А може одягнутися і вберегтися від того. Так само в спеку можна згоріти, а можна вдягти капелюха чи використати сонцезахисний крем.
Масштабно ми не змінюємо світ навколо. Але в якийсь момент доходимо до «точки невитримування». І тоді з‘являється питання: як бути з зовнішніми умовами, щоб мені було добре? Так услід за прийняттям відповідальності віднаходиться сила щось змінити. І неможливість глобального контролю змінюється контролем над власним життям або його елементами - якраз це рятівний місток для психіки.
Щоб зустрітися з власним безсиллям, спитай себе:
❓ Куди я витрачаю свої сили щоденно?
❓ На що йде моя енергія?
❓ Що я ігнорую, чого не приймаю?
❓ Як зовнішній світ зараз на мене впливає?
❓ Який вибір можу зробити для себе, щоб мені стало хоч трохи краще?
Те, чого у нас не відібрати, - #вибір. Він може здаватися маленьким, але саме він повертає нам значення, важливість і життя.
👍16❤14
Продовжується #курс_лекцій із кризової психологічної обізнаності для дорослих!
📍 Тема #2: «Де брати ресурс, щоб справлятися з кризовою ситуацією».
👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466), запис буде доступний на YouTube.
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
📍 Тема #2: «Де брати ресурс, щоб справлятися з кризовою ситуацією».
👤 Лекторка - Ростислава Пекарюк — кризова психотерапевтка, травмафокусована терапевтка, арт-терапевтка, тренерка, консультантка Служби турботи про психічне здоров’я БФ «Право на захист».
🕖 19:00-20:00.
➡️ ZOOM (ідентифікатор конференції: 895 2730 1466), запис буде доступний на YouTube.
👉 Психолог на зв’язку:
допомагаємо прожити війну
👍8❤4