Вітаю. Для тих хто хотів на конференцію онлайн - посилання у групі

Повертаюсь до робочих процесів і маю для вас одразу 2 пропозицій.

1. Збираю ще одну групу для жінок. Трохи пізніше дам анонс і форму реєстрації. Почнемо працювати у наступний вівторок о 17:00 офлайн.

І 2 - збираємось у пʼятницю на онлайн вебінар ☺️

Дуже делікатна. Дуже особиста. Особливо зараз.

Тож цієї п’ятниці ми проведемо вебінар на тему:

«Чи існує справедливість? Психологія втрати, гніву і надії».

➡️Поговоримо про справедливість не як про абстрактну філософську ідею, а як про щось дуже людське й живе:
— що таке справедливість як феномен і цінність;
— чому психіка так гостро реагує на несправедливість;
— як війна змінює наше уявлення про справедливість і чи можлива справедливість під час війни;
— чи існує справедливість у психологічному вимірі — особистому, емоційному та соціальному;
— що допомагає не застрягнути у гніві, помсті чи безсиллі;
— як жити далі, коли відповідей немає або вони не приносять полегшення.

Це не буде вебінар із готовими “правильними” відповідями.
Скоріше — простір для роздумів, діалогу, чесної розмови та спроби разом осмислити те, з чим сьогодні стикається майже кожен із нас.

📍 П’ятниця, 15.05.2026
🕕 18:00–21:00

Участь у вебінарі безкоштовна.
Посилання на зум дам як завжди перед заходом ☺️

🌿 Відкриваю набір у жіночу групу СЖО «Рівний Рівному»
від «Фонд Маша»

Іноді найбільше виснажують не самі події, а відчуття, що ти залишаєшся з усім наодинці.

Тому ми створюємо безпечний жіночий простір підтримки, контакту й взаєморозуміння.

🔹 6 офлайн-зустрічей в Одесі
🔹 Щовівторка о 17:00

У групі будемо говорити про:
— емоційне виснаження
— тривогу та напругу
— внутрішню опору
— стосунки та підтримку
— повернення відчуття життя

Формат «рівний рівному» — це про живий контакт без осуду й необхідності “триматись”.

📍Одеса
📅 Старт: 19 травня
💰БЕЗОПЛАТНО
Реєстрація https://docs.google.com/forms/u/0/d/1NkHSRXruQZjMcSqbnPx7P-WGxr5nxDpSmKOOt1imDpU/viewform?usp=drivesdk&edit_requested=true

Залітайте. Ми починаємо

Після вчорашнього вебінару думала про одну річ.

Коли клієнт каже «це несправедливо», психолог часто хоче відновити справедливість.

Підказати. Підтримати. Сказати «так, ви праві».

А клієнту не треба, щоб ми відновили справедливість. Йому треба, щоб поруч був хтось, хто витримає поруч його гнів і відчай — не намагаючись одразу прибрати.

І от це «витримати поруч, не рятуючи» — окрема професійна навичка.

У виші її не вчають.

Поки вихідні — є тема для роздумів.

Я знайшла статтю в Nature Medicine про ШІ, який проводив сесії у форматі КПТ-терапевта.

Ось вона:
https://www.nature.com/articles/s41591-026-04278-w

І це не чергова новина в стилі “роботи вже забрали нашу роботу, всім дякуємо, всі вільні”.

У дослідженні перевіряли, як великі мовні моделі можуть працювати у психотерапевтичних взаємодіях, якщо до них додати спеціальний “когнітивний шар” — тобто не просто чат, який красиво відповідає, а систему, що намагається мислити в логіці КПТ: структурувати сесію, ставити питання, підтримувати фокус, працювати з думками, емоціями, поведінкою.

Далі транскрипти таких взаємодій оцінювали клінічні експерти. І результати вийшли цікаві: ШІ з цим додатковим клінічним шаром показував вищу якість відповідей, ніж звичайні мовні моделі. А за деякими параметрами його оцінювали навіть дуже високо порівняно з людськими терапевтами.

Також автори аналізували велику кількість реальних анонімізованих терапевтичних діалогів і побачили зв’язок між активністю цього “когнітивного шару” та кращими змінами у симптомах клієнтів.

І от тут починається найцікавіше.

Бо дуже хочеться зробити простий висновок:
“Ну все, ШІ скоро замінить психологів”.

Але я б дуже не поспішала.

КПТ добре структурована. У ній багато алгоритмізованих елементів: виявити автоматичну думку, поставити сократівське питання, запропонувати поведінковий експеримент, дати домашнє завдання, відстежити симптоми. Це справді можна навчити робити систему. І, можливо, в деяких базових, стандартизованих випадках вона робитиме це швидко, доступно й навіть дуже якісно.

Але психотерапія — це не лише правильне питання в правильному місці.

Це контакт.
Це пауза.
Це момент, коли людина каже одне, а тілом показує зовсім інше.
Це здатність витримати сором, агресію, провину, мовчання, амбівалентність.
Це етичне рішення, коли протокол каже одне, а реальна людина навпроти тебе — значно складніша за протокол.

І мені здається, що питання не в тому, чи “замінить ШІ психолога”.

Питання радше в іншому:
яку частину нашої роботи справді можна автоматизувати, а яка частина і є тим самим живим професійним ядром?

Бо якщо фахівець працює лише як “генератор технік”, тоді так — конкуренція буде жорстка.

А якщо терапія — це не тільки набір інтервенцій, а ще й клінічне мислення, етика, присутність, здатність бути в контакті з дуже непростим людським досвідом, тоді все не так лінійно.

Мені ця стаття здається не загрозою, а дзеркалом для професії.

Вона ставить дуже незручне, але корисне питання:
що саме в нашій роботі є справді людським, професійним і незамінним?

А ви як думаєте?

ШІ зможе замінити терапевтичний контакт?
Чи він стане сильним інструментом поруч із фахівцем, але не замість нього?

Поки я готую анонс на кінорозбір скажіть мені вам взагалі цікаво читати такі лонгріди як вище?☝️

І так.
На цьому тижні дивимось «чорний Лебідь» із Наталі Портман, а в суботу у вечорі готуємо 🍵 🍰 🥂 🍺 чи що там за вашим смаком і збираємось на розбір.
Посилання буде як завжди тут перед початком.

Останні роки я багато працюю зі студентами і психологами на початку професійного шляху. І бачу одне й те саме.

У виші вчать підходів. Методик. Психодіагностики. А перед клієнтом виявляється, що цього мало.

Бо не вчать, як витримати чужий біль, не намагаючись одразу прибрати. Як назвати ціну і не виправдовуватись. Як відмовити. Як говорити про себе як про психолога.

Між дипломом, сертифікатами, техніками і клієнтом є простір, у якому існує людина.

Це не про знання. Не про техніки. Це про здатність бути в ролі психолога — коли страшно, незрозуміло і відповідально.

Витримувати тривогу, агресію, біль клієнта, не зливаючись.
Тримати межі, не виправдовуючись.
Думати точно, коли всередині паніка.

Мизробили курс саме про це.

«Опора» — 8 зустрічей для студентів і психологів-початківців. Не лекції. Не «100 технік». Робота з професійною роллю — щоб коли перед тобою живий клієнт, було на що спертися.

Перше заняття — 15 червня.

Деталі, програма, реєстрація — https://forms.gle/HYMATMfgdpLHhEUHA

Що вас чектиме на курсі:

Модуль I.
Щоб продуктивно працювати з клієнтом, треба зрозуміти, у якій ролі ти стоїш.
Зустріч 1. Карта професійного розвитку де я зараз, чому я тут і куди я йду. Професійне становлення як процес. П'ять опор психолога. Психолог, психотерапевт - що потрібно розуміти. Робота з власною мотивацією: що в моїй історії робить мене вразливою саме в цій ролі а що стійкою. Ризик «виглядати психологом» замість «ставати психологом».

Зустріч 2. Професійна роль: психолог — рятівник, подруга, гуру, наставник? Різниця між людською підтримкою і професійною допомогою. Чому бажання допомогти стає небезпечним без меж і етичної рамки. Впізнавання моменту, коли ти виходиш із ролі.

Модуль II. Тривога, межі, гроші, контракт і видимість (зустрічі 3–5)
Старт не має бути безстрашним. Він має бути професійно організованим.
Зустріч 3. Страх перед зустріччу з клієнтом і синдром самозванця. Де реальний брак компетентності, а де когнітивна пастка. Страх помилки, страх нашкодити, страх оцінювання. Як не компенсувати тривогу надмірною впевненістю й «розумними» інтерпретаціями.

Зустріч 4. Межі, відмова і право не бути зручним. Час, формат, переписки, позаробочий контакт. Відмова як частина ролі, а не відкидання клієнта. Тренування фраз: як етично казати «ні» без холодності й самовиправдання.

Зустріч 5. Гроші, контракт і професійна видимість. Оплата як частина контракту. Сором назвати вартість і вина за оплату. Як говорити про себе?. Етична публічність - що психолог може обіцяти, робити, говорити, а що — ні.

Модуль III. Бачити і думати як психолог (зустрічі 6–7)
Емпатія без мислення не рятує. Мислення без бачення людини теж.
Зустріч 6. Як бачити клієнта: Симптом, скарга, запит, вік, життєвий етап і контекст. Чому одна й та сама фраза має різний сенс у 17, 27, 42 і 67 років. Вікова норма, криза, травматична реакція, соціальний тиск — різні пояснювальні рамки.

Зустріч 7. Як мислить психолог: гіпотези, помилки і причинність. Психолог не «бачить наскрізь» — він формує гіпотези і перевіряє їх. Як не змішувати факт, інтерпретацію, гіпотезу і фантазію. Поспішні висновки початківця.

Модуль IV. Інтеграція і карта розвитку.
Зустріч 8. Моя карта розвитку: де я зараз і куди йду. Огляд пройдених опор. Самодіагностика. Складання індивідуальної карти професійного розвитку на 3–6 місяців.

Реєстрація за посиланням https://forms.gle/HYMATMfgdpLHhEUHA
Кількість місць обмежена.

Щастя — ніби дуже просте слово.
Ми всі приблизно розуміємо, про що воно.
І водночас, коли починаємо говорити серйозно, стає не так уже й очевидно.
Що таке щастя насправді?
Це емоція, стан, вибір, результат обставин чи навичка?
Чому іноді «все нормально», але щастя не відчувається?
І чи можна до нього наблизитися не через магічне мислення, а через розуміння себе?
На вебінарі «Розмови про щастя» будемо говорити про те:
• що психологія каже про щастя;
• чому не завжди працює формула «просто радій життю»;
• які потреби, цінності й стосунки впливають на відчуття щастя;
• що заважає нам його помічати;
• як не перетворити пошук щастя на ще один обов’язок.
Це буде спокійна, чесна й жива розмова.
Без обіцянок «стати щасливими за 5 кроків».
Але з можливістю трохи краще зрозуміти себе.
Понеділок
18:00
Онлайн-вебінар
Участь безоплатна. Посилання буде тут.

Додатково до сьогоднішнього заходу розміщую свою опорну презентацію. Вона потезово сумує все про що сьогодні говорили. Користуйтесь.

🎬 Кінорозбір «Різанина» (2011)

📅 06.06.2026
🕓 16:00
💻 Онлайн
🎟 Безоплатно

Двоє дітей побилися на майданчику.

Чотири дорослих зустрілися, щоб спокійно обговорити ситуацію.

Що могло піти не так?

«Різанина» — це гостра, дотепна й водночас дуже точна історія про конфлікти, боротьбу за правоту, контроль та ті сторони нашої особистості, які проявляються, коли напруга зростає.

Під час зустрічі поговоримо про:

• справжні причини конфліктів
• потребу бути правим
• захисні механізми психіки
• агресію та соціальні маски
• те, чому нам буває так складно почути одне одного

🎙 Ведучі:
Марина Наумович та Микита Пермяков

Запрошуємо до спільного перегляду та обговорення.

Я прям вражена!

Готуюсь до нашої зустрічі за пів години. І як же там красиво розкриті всі 4 стовпи екзистенційного підходу. Просто 👌. Настільки елегантно і тонко. Я прям в захваті!

Готуйте смаколики. Ще трохи і будемо розбирати ❤️‍🔥

За тиждень почнеться курс «Опора» для студентів та психологів.

Що вас чектиме на курсі:

Зустріч 1. Карта професійного розвитку де я зараз, чому я тут і куди я йду. Професійне становлення як процес. П'ять опор психолога. Психолог, психотерапевт - що потрібно розуміти. Робота з власною мотивацією: що в моїй історії робить мене вразливою саме в цій ролі а що стійкою. Ризик «виглядати психологом» замість «ставати психологом».

Зустріч 2. Професійна роль: психолог — рятівник, подруга, гуру, наставник? Різниця між людською підтримкою і професійною допомогою. Чому бажання допомогти стає небезпечним без меж і етичної рамки. Впізнавання моменту, коли ти виходиш із ролі.

Модуль II. Тривога, межі, гроші, контракт і видимість (зустрічі 3–5)
Старт не має бути безстрашним. Він має бути професійно організованим.
Зустріч 3. Страх перед зустріччу з клієнтом і синдром самозванця. Де реальний брак компетентності, а де когнітивна пастка. Страх помилки, страх нашкодити, страх оцінювання. Як не компенсувати тривогу надмірною впевненістю й «розумними» інтерпретаціями.

Зустріч 4. Межі, конфронтація, відмова і право не бути зручним. Час, формат, переписки, позаробочий контакт. Відмова як частина ролі.

Зустріч 5. Гроші, контракт і професійна видимість. Оплата як частина контракту. Сором назвати вартість і вина за оплату. Як говорити про себе?. Етична публічність - що психолог може обіцяти, робити, говорити, а що — ні.

Модуль III. Бачити і думати як психолог (зустрічі 6–7)
Емпатія без мислення не рятує. Мислення без бачення людини теж.
Зустріч 6. Як бачити клієнта: Симптом, скарга, запит, вік, життєвий етап і контекст. Чому одна й та сама фраза має різний сенс у 17, 27, 42 і 67 років. Вікова норма, криза, травматична реакція, соціальний тиск — різні пояснювальні рамки.

Зустріч 7. Як мислить психолог: гіпотези, помилки і причинність. Психолог не «бачить наскрізь» — він формує гіпотези і перевіряє їх. Як не змішувати факт, інтерпретацію, гіпотезу і фантазію. Поспішні висновки початківця.

Модуль IV. Інтеграція і карта розвитку.
Зустріч 8. Моя карта розвитку: де я зараз і куди йду. Огляд пройдених опор. Самодіагностика.

Реєстрація за посиланням:

https://forms.gle/HYMATMfgdpLHhEUHA

Чи можна на навчання як що я тільки вчусь?
- Так. Навіть ПОТРІБНО!

В мене ще немає практики. Мені буде корисно?
- Так. Скоротите собі шлях.

Я вже давно працюю, будуть методи і техніки?
-На пряму ні. Це не черговий курс про техніки, але ви точно зможете щось використати на собі, переосмислити і інтегрувати в свою роботу.

Цей курс допоможе мені визначитись із методом?
- скоріше так.

Я хочу визначитись із напрямком. Мені йти?
- Так?

Реєстрація за посиланням

https://forms.gle/HYMATMfgdpLHhEUHA

Сиджу і розглядаю ось таке опитування.
Звісно дуже радію за тих хто був у мене на Method Fit, бо у вас вже закрито питання по методах.
Але думається мені про інше.
В науковій спільноті я часто чую що для того щоб мати «вагу» потрібно активно використовувати термінологію, має бути напрацьований мовний апарат і т.д. І коли виступаю на всіляких конференціях мені здається що я занадто просто говорю. Але ж що має бути первинним? Те як ти говориш і на скільки тебе можуть зрозуміти, чи проявлення фаховості через конструкції мовлення? 🧐