ФІЛЬМИ НА ВИХІДНІ
🟣«Ціна правди» (2019, Україна, Велика Британія, Польща)
У 1933 році пошуки нової сенсації призводять британського репортера Гарета Джонса в СРСР. Тут він знайомиться з журналісткою, яка відкриває йому очі на ілюзорну радянську утопію.
Гарет, ризикуючи життям, намагається розгадати, що
влада приховує від народу. Він дізнається про голодомор,
репресії та жорстку цензуру.
📌Пізніше ці викриття будуть взяті за основу роману Дж. Орвелла «Колгосп тварин».
🟢«Хоробре серце» (1995, США)
Вільям Уоллас — шотландський аристократ, який отримав хорошу освіту і виховання. Колись англійці вбили його батька, але герой сподівався, що найкривавіші сутички
між двома народами позаду.
Однак це виявилося не так, і під час чергової атаки королівських військ гине наречена Вільяма. Тоді він стає на чолі величезного шотландського війська і дає відсіч загарбникам своєї землі.
🟠«Над безоднею» (2022, Велика Британія, США)
Беккі завжди любила екстремальні види спорту, але після трагедії з чоловіком перестала ганятися за адреналіном. У результаті вона вирішує разом із подругою зробити останнє сходження на 600-метрову радіощоглу.
На висоті героїня хоче розвіяти прах загиблого чоловіка.
Дівчатам доведеться боротися зі стихією, маючи невелику надію на порятунок.
Юлія Ворман, практичний психолог.
🟣«Ціна правди» (2019, Україна, Велика Британія, Польща)
У 1933 році пошуки нової сенсації призводять британського репортера Гарета Джонса в СРСР. Тут він знайомиться з журналісткою, яка відкриває йому очі на ілюзорну радянську утопію.
Гарет, ризикуючи життям, намагається розгадати, що
влада приховує від народу. Він дізнається про голодомор,
репресії та жорстку цензуру.
📌Пізніше ці викриття будуть взяті за основу роману Дж. Орвелла «Колгосп тварин».
🟢«Хоробре серце» (1995, США)
Вільям Уоллас — шотландський аристократ, який отримав хорошу освіту і виховання. Колись англійці вбили його батька, але герой сподівався, що найкривавіші сутички
між двома народами позаду.
Однак це виявилося не так, і під час чергової атаки королівських військ гине наречена Вільяма. Тоді він стає на чолі величезного шотландського війська і дає відсіч загарбникам своєї землі.
🟠«Над безоднею» (2022, Велика Британія, США)
Беккі завжди любила екстремальні види спорту, але після трагедії з чоловіком перестала ганятися за адреналіном. У результаті вона вирішує разом із подругою зробити останнє сходження на 600-метрову радіощоглу.
На висоті героїня хоче розвіяти прах загиблого чоловіка.
Дівчатам доведеться боротися зі стихією, маючи невелику надію на порятунок.
Юлія Ворман, практичний психолог.
Ігри та вправи для розвитку емоційного інтелекту в дітей від 5 років
Частина 3
🟢1. Мова тіла
Спробуйте зобразити емоцію рухами, не видаючи її обличчям. Нехай дитина спробує вгадати. Тепер поміняйтеся місцями. Обличчя можна закрити хусткою або маскою.
🟣2. Вгадай за голосом
Ще одна форма гри — вгадувати емоції за інтонацією. Спробуйте вимовляти фрази по-різному. Нехай дитина намагається вгадати, що ви відчуваєте. Тепер запропонуйте дитині вимовляти прості фрази з різними емоціями, як ніби ви розмовляєте телефоном. Наприклад:
«Сьогодні на сніданок була вівсянка»;
«Мама повернулася з роботи»;
«Ми їдемо до бабусі на вихідні».
🔵3. Лінії емоцій
Запропонуйте дитині на свій смак намалювати сумну лінію, радісну, скривджену, гнівну, щасливу і так далі. Намалюйте, як ви бачите лінії з різними емоціями. Порівняйте малюнки.
Ця гра не тільки розвиває уяву, а й допомагає наочно побачити різницю між сприйняттям.
🟠4. Колір емоцій
Візьміть густі фарби (краще гуаш) і виберіть колір емоцій. Нехай дитина намалює сама. Зазвичай радість висловлюють яскравими, чистими фарбами. Смуток — сірими тонами і холодними фарбами.
Відраза, як правило, зеленого або коричневого кольору.
Істотна різниця зустрічається в колірному сприйнятті страху. За обраним відтінком можна зробити висновок про поведінку людини у стресовій ситуації. Деякі з нас біжать, ховаються, а хтось нападає.
Тому кольори можуть відрізнятися від білого до чорного, вибраний відтінок може бути червоним або фіолетовим. Але не варто відразу бити на сполох, якщо дитина вибирає незвичні рішення для вираження емоцій. Кожен індивідуальний.
Якщо у вас виникають страхи або підозри про відхилення в розвитку, проконсультуйтеся для початку з досвідченим дитячим психологом.
ВАЖЛИВО! Тільки не з іншими мамами (і тим більше бабусями), а з фахівцем!
🟤5. Малюємо настрій
Для цієї вправи потрібно використовувати фарби, а не фломастери.
Настрій змінюється кожен день, тому і завдання можна зробити
щоденним. Спробуйте цілий тиждень малювати свої емоції, а потім перегляньте отримані картини. Впевнена, ви знайдете багато цікавого.
Юлія Ворман, практичний психолог.
Частина 3
🟢1. Мова тіла
Спробуйте зобразити емоцію рухами, не видаючи її обличчям. Нехай дитина спробує вгадати. Тепер поміняйтеся місцями. Обличчя можна закрити хусткою або маскою.
🟣2. Вгадай за голосом
Ще одна форма гри — вгадувати емоції за інтонацією. Спробуйте вимовляти фрази по-різному. Нехай дитина намагається вгадати, що ви відчуваєте. Тепер запропонуйте дитині вимовляти прості фрази з різними емоціями, як ніби ви розмовляєте телефоном. Наприклад:
«Сьогодні на сніданок була вівсянка»;
«Мама повернулася з роботи»;
«Ми їдемо до бабусі на вихідні».
🔵3. Лінії емоцій
Запропонуйте дитині на свій смак намалювати сумну лінію, радісну, скривджену, гнівну, щасливу і так далі. Намалюйте, як ви бачите лінії з різними емоціями. Порівняйте малюнки.
Ця гра не тільки розвиває уяву, а й допомагає наочно побачити різницю між сприйняттям.
🟠4. Колір емоцій
Візьміть густі фарби (краще гуаш) і виберіть колір емоцій. Нехай дитина намалює сама. Зазвичай радість висловлюють яскравими, чистими фарбами. Смуток — сірими тонами і холодними фарбами.
Відраза, як правило, зеленого або коричневого кольору.
Істотна різниця зустрічається в колірному сприйнятті страху. За обраним відтінком можна зробити висновок про поведінку людини у стресовій ситуації. Деякі з нас біжать, ховаються, а хтось нападає.
Тому кольори можуть відрізнятися від білого до чорного, вибраний відтінок може бути червоним або фіолетовим. Але не варто відразу бити на сполох, якщо дитина вибирає незвичні рішення для вираження емоцій. Кожен індивідуальний.
Якщо у вас виникають страхи або підозри про відхилення в розвитку, проконсультуйтеся для початку з досвідченим дитячим психологом.
ВАЖЛИВО! Тільки не з іншими мамами (і тим більше бабусями), а з фахівцем!
🟤5. Малюємо настрій
Для цієї вправи потрібно використовувати фарби, а не фломастери.
Настрій змінюється кожен день, тому і завдання можна зробити
щоденним. Спробуйте цілий тиждень малювати свої емоції, а потім перегляньте отримані картини. Впевнена, ви знайдете багато цікавого.
Юлія Ворман, практичний психолог.
❓Теплі спогади чи пастка: Як ностальгія впливає на наше теперішнє
Частина 1
Ностальгія – складний емоційний стан, що може об'єднувати почуття втрати та піднесення, надії та водночас тривоги з приводу свого теперішнього чи майбутнього. І хоча вперше це поняття з'явилося як дефініція стану глибокої туги людини за батьківщиною, сьогодні ми точно знаємо: приводів для ностальгії – значно більше.
Щасливі спогади з дитинства, університетські роки, перші стосунки, Різдво в Україні за місяць перед повномасштабним вторгненням… усі ці фрагменти з минулого вриваються в наше життя, часто без запрошення. І провокують сильні емоції, адже охоплює враження, що так добре, як тоді, – вже ніколи не буде.
💬То чому ж ностальгія часто така приваблива для нас і чи можуть образи з минулого зашкодити нашому теперішньому? Для вас ми зібрали кілька порад, як цього не допустити.
🟠 Будьте реалістом
Згадуючи минуле, люди схильні ідеалізувати. Хороші, радісні події з плином часу нам здаються ще більш щасливими, а негативні аспекти – наша пам'ять ніби витісняє. Так ми у власних спогадах «змінюємо реальність». Те саме стосується і людей з минулого. Будьте обережні. Насправді це така собі когнітивна пастка, через яку створений вашою уявою та пам'яттю ідеал з минулого стає недосяжним.
🟠 Досліджуйте власні емоції
Ностальгія часто показник того, що в теперішньому житті людині чогось бракує. Наприклад, відчуття легкості та безтурботності, як у студентські роки. Тобто, бракує не обставин з минулого, а власного емоційного стану в тих обставинах. Його як раз можна відновити. Це зробити значно простіше, ніж повернутися на навчання, як варіант. Головне зрозуміти: в чому справжня причина вашої ностальгії?
🟠 Шукайте нові враження
Одна з причин для ностальгії – це відсутність нових вражень та знакових подій в житті. Тому наш мозок повертає нас в минуле знову і знову в пошуках приємних емоцій. Однак довго це тривати не може, і скоро ресурс буде вичерпано. Тож надійний спосіб у цьому випадку – соціальна активність і нові контакти.
Частина 1
Ностальгія – складний емоційний стан, що може об'єднувати почуття втрати та піднесення, надії та водночас тривоги з приводу свого теперішнього чи майбутнього. І хоча вперше це поняття з'явилося як дефініція стану глибокої туги людини за батьківщиною, сьогодні ми точно знаємо: приводів для ностальгії – значно більше.
Щасливі спогади з дитинства, університетські роки, перші стосунки, Різдво в Україні за місяць перед повномасштабним вторгненням… усі ці фрагменти з минулого вриваються в наше життя, часто без запрошення. І провокують сильні емоції, адже охоплює враження, що так добре, як тоді, – вже ніколи не буде.
💬То чому ж ностальгія часто така приваблива для нас і чи можуть образи з минулого зашкодити нашому теперішньому? Для вас ми зібрали кілька порад, як цього не допустити.
🟠 Будьте реалістом
Згадуючи минуле, люди схильні ідеалізувати. Хороші, радісні події з плином часу нам здаються ще більш щасливими, а негативні аспекти – наша пам'ять ніби витісняє. Так ми у власних спогадах «змінюємо реальність». Те саме стосується і людей з минулого. Будьте обережні. Насправді це така собі когнітивна пастка, через яку створений вашою уявою та пам'яттю ідеал з минулого стає недосяжним.
🟠 Досліджуйте власні емоції
Ностальгія часто показник того, що в теперішньому житті людині чогось бракує. Наприклад, відчуття легкості та безтурботності, як у студентські роки. Тобто, бракує не обставин з минулого, а власного емоційного стану в тих обставинах. Його як раз можна відновити. Це зробити значно простіше, ніж повернутися на навчання, як варіант. Головне зрозуміти: в чому справжня причина вашої ностальгії?
🟠 Шукайте нові враження
Одна з причин для ностальгії – це відсутність нових вражень та знакових подій в житті. Тому наш мозок повертає нас в минуле знову і знову в пошуках приємних емоцій. Однак довго це тривати не може, і скоро ресурс буде вичерпано. Тож надійний спосіб у цьому випадку – соціальна активність і нові контакти.
❓Як допомогти дитині стати більш зосередженою. Поради, що стануть в пригоді й дорослим
Дитина неуважна і не здатна зосередитись на чомусь одному впродовж бодай кількох хвилин. Часто такі скарги можна почути від батьків, чиї діти навчаються в молодших класах. Хоча стривайте. Хіба слабка концентрація – це лише дитяча проблема?
🔺Насправді довільна увага людини може бути зосереджена на чомусь одному приблизно 8 секунд. Далі концентрація залежить або від рівня зацікавленості, або – від сили волі. Тобто, в процесі мислення ми знаходимо для себе внутрішнє обґрунтування, чому саме зараз варто зосередитись на цій роботі.
Проте для дітей цей причинно-наслідковий зв'язок часто не зрозумілий. А дорослий, який вимагає від дитини 2 години читати підручник, замість дивитися значно цікавіший мультфільм – взагалі виглядаєте дивно.
Тож ловіть кілька порад, що допоможуть розвинути здатність до концентрації у дитини. А заразом – і дорослим вони стануть в пригоді.
🔹Встановлюйте чіткі цілі та реальні дедлайни. Іншими словами: розпорядок дня важливий. Дитина має розуміти послідовність своїх дій щодня і конкретні часові межі на виконання щоденних завдань. При чому розпорядок потрібен не лише для навчання, наприклад, але також для дозвілля. Водночас важливо пояснити дитині, яким має бути в підсумку результат роботи – тобто, яка взагалі мета цього процесу.
🔹Розбийте великі завдання на менші – дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.
🔹Інтерактивність та зміна виду діяльності. 20 хв англійської, розминка, 20 хвилин математики, трохи музики й можна знову повертатись до англійської. Монотонність – головний ворог концентрації. Також можна спробувати запропонувати дитині виконати домашнє завдання в незвичних умовах. Наприклад, в теплу пору року почитати на природі, а не вдома. Інший варіант – використовувати інтерактивні методи навчання: графіки, картинки, навчання з елементами гри. Усе це дозволить підвищити рівень зацікавленості дитини, а отже – і рівень уважності.
🔹Розробіть ефективну систему мотивації. Заохочення працює ефективніше, ніж страх покарання. На цьому наполягають деякі теоретики у сфері управління персоналом. А як щодо дітей? Розвиваючи стійкість уваги, важливо вийти на той рівень, коли дитина сама усвідомить, які вона отримає бенефіти від своєї роботи. Це мотивує працювати ще краще, бути ще уважнішим, не відволікатись. Натомість загроза покарання мотивує виконати завдання лише на рівні достатньому, щоб уникнути санкцій. Як тільки подразник у вигляді зовнішнього тиску зникає, будь-яке бажання працювати далі теж розчиняється.
❗️Важливо. В окремих випадках розсіяна увага у дитини також може бути пов'язана з поганою якістю сну, харчовими звичками, стресом або іншими чинниками, що мало залежать від самої дитини. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – проблема, з якою варто звернутися до фахівця.
Дитина неуважна і не здатна зосередитись на чомусь одному впродовж бодай кількох хвилин. Часто такі скарги можна почути від батьків, чиї діти навчаються в молодших класах. Хоча стривайте. Хіба слабка концентрація – це лише дитяча проблема?
🔺Насправді довільна увага людини може бути зосереджена на чомусь одному приблизно 8 секунд. Далі концентрація залежить або від рівня зацікавленості, або – від сили волі. Тобто, в процесі мислення ми знаходимо для себе внутрішнє обґрунтування, чому саме зараз варто зосередитись на цій роботі.
Проте для дітей цей причинно-наслідковий зв'язок часто не зрозумілий. А дорослий, який вимагає від дитини 2 години читати підручник, замість дивитися значно цікавіший мультфільм – взагалі виглядаєте дивно.
Тож ловіть кілька порад, що допоможуть розвинути здатність до концентрації у дитини. А заразом – і дорослим вони стануть в пригоді.
🔹Встановлюйте чіткі цілі та реальні дедлайни. Іншими словами: розпорядок дня важливий. Дитина має розуміти послідовність своїх дій щодня і конкретні часові межі на виконання щоденних завдань. При чому розпорядок потрібен не лише для навчання, наприклад, але також для дозвілля. Водночас важливо пояснити дитині, яким має бути в підсумку результат роботи – тобто, яка взагалі мета цього процесу.
🔹Розбийте великі завдання на менші – дитина не почуватиметься обтяженою, виконуючи завдання, які не займають багато часу. Якщо дитина виглядає розгубленою, коли їй належить прочитати розділ із підручника, давайте їй читати по сторінці або по декілька абзаців.
🔹Інтерактивність та зміна виду діяльності. 20 хв англійської, розминка, 20 хвилин математики, трохи музики й можна знову повертатись до англійської. Монотонність – головний ворог концентрації. Також можна спробувати запропонувати дитині виконати домашнє завдання в незвичних умовах. Наприклад, в теплу пору року почитати на природі, а не вдома. Інший варіант – використовувати інтерактивні методи навчання: графіки, картинки, навчання з елементами гри. Усе це дозволить підвищити рівень зацікавленості дитини, а отже – і рівень уважності.
🔹Розробіть ефективну систему мотивації. Заохочення працює ефективніше, ніж страх покарання. На цьому наполягають деякі теоретики у сфері управління персоналом. А як щодо дітей? Розвиваючи стійкість уваги, важливо вийти на той рівень, коли дитина сама усвідомить, які вона отримає бенефіти від своєї роботи. Це мотивує працювати ще краще, бути ще уважнішим, не відволікатись. Натомість загроза покарання мотивує виконати завдання лише на рівні достатньому, щоб уникнути санкцій. Як тільки подразник у вигляді зовнішнього тиску зникає, будь-яке бажання працювати далі теж розчиняється.
❗️Важливо. В окремих випадках розсіяна увага у дитини також може бути пов'язана з поганою якістю сну, харчовими звичками, стресом або іншими чинниками, що мало залежать від самої дитини. Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – проблема, з якою варто звернутися до фахівця.
💡А чи боїшся ти темряви?
Як наша психіка реагує на тривалу відсутність світла
Уже понад місяць українці живуть в умовах віяльних відключень електроенергії. Крім усім зрозумілих побутових проблем, тривале перебування без світла може також впливати на психоемоційний стан людини. Тож, якщо ви помітили за собою дивні зміни у настрої, поведінці та появу безпідставних фобій, цілком можливо, що їх джерелом є саме це.
🟠 Перебування у темряві підвищує рівень стресу
«Освітлення сигналізує мозку про помірну безпеку. В безпеці активність мигдалеподібного тіла знижується. Коли світла немає, мигдалеподібне тіло активується, сигналізуючи мозку про небезпеку. Так ми починаємо відчувати страх і тривогу», – розповідає експертка з нейроменеджменту Наталя Кадя.
🟠 Крім того віяльні відключення електроенергії здатні суттєво впливати на режим дня та якість сну відповідно. Наприклад, ви можете страждати від безсоння або частіше бачити нічні жахи.
❓Які заходи можуть допомогти впоратись з новими реаліями життя в умовах віяльних відключень?
🔸Використовуйте штучні джерела світла. Якщо спати ще не час – спробуйте зайняти себе чимось, продовжуйте активність.
🔸Якщо світло з'явилося пізно ввечері, не варто вмикати освітлення на всю потужність. Використовуйте приглушене світло, щоб підготувати свій організм до сну.
🔸Практикуйте дихальні вправи – вони допоможуть впоратися зі стресом.
🔸Намагайтеся не залишатися впродовж тривалого часу без освітлення наодинці.
🔸Спробуйте розробити новий режим дня, зважаючи на відключення електроенергії. Розуміння розпорядку та послідовності своїх дій в разі тривалої відсутності світла здатне зменшити рівень тривоги.
Як наша психіка реагує на тривалу відсутність світла
Уже понад місяць українці живуть в умовах віяльних відключень електроенергії. Крім усім зрозумілих побутових проблем, тривале перебування без світла може також впливати на психоемоційний стан людини. Тож, якщо ви помітили за собою дивні зміни у настрої, поведінці та появу безпідставних фобій, цілком можливо, що їх джерелом є саме це.
🟠 Перебування у темряві підвищує рівень стресу
«Освітлення сигналізує мозку про помірну безпеку. В безпеці активність мигдалеподібного тіла знижується. Коли світла немає, мигдалеподібне тіло активується, сигналізуючи мозку про небезпеку. Так ми починаємо відчувати страх і тривогу», – розповідає експертка з нейроменеджменту Наталя Кадя.
🟠 Крім того віяльні відключення електроенергії здатні суттєво впливати на режим дня та якість сну відповідно. Наприклад, ви можете страждати від безсоння або частіше бачити нічні жахи.
❓Які заходи можуть допомогти впоратись з новими реаліями життя в умовах віяльних відключень?
🔸Використовуйте штучні джерела світла. Якщо спати ще не час – спробуйте зайняти себе чимось, продовжуйте активність.
🔸Якщо світло з'явилося пізно ввечері, не варто вмикати освітлення на всю потужність. Використовуйте приглушене світло, щоб підготувати свій організм до сну.
🔸Практикуйте дихальні вправи – вони допоможуть впоратися зі стресом.
🔸Намагайтеся не залишатися впродовж тривалого часу без освітлення наодинці.
🔸Спробуйте розробити новий режим дня, зважаючи на відключення електроенергії. Розуміння розпорядку та послідовності своїх дій в разі тривалої відсутності світла здатне зменшити рівень тривоги.
📖 Книги, які варто прочитати, щоб краще розуміти власні емоції та навчитися контролювати їх
🟢 Едіт Єва Еґер – «Дар»
Едіт Еґер написала цю книгу на прохання читачів її бестселера «Вибір». Це – практичний посібник, як подбати про своє ментальне здоров’я, як жити повноцінно і не застрягати у в’язниці власного розуму. Книга об'єднує своєрідні 12 сеансів від видатної психотерапевтки:
- як сприймати свої емоції,
- як позбутись комплексу жертви,
- зцілитись від дитячих травм,
- переживати втрати та горе,
- як виходити з конфліктних ситуацій чи не потрапляти у них,
- як прийняти та полюбити себе,
- як позбутися відчуття вини,
- як навчитись контролювати свої страхи і впоратись з тривожністю та інші.
У кожному розділі докторка Еґер ділиться історіями з власного життя та історіями своїх пацієнтів, а в кінці – пропонує ключі до звільнення від проблеми.
🟢 Роберт Сапольські – «Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас»
Чому люди рятують і вбивають, пробачають і вдаються до помсти, кохають та ненавидять? Хтось все спише на емоції, інший — на гормони, третій шукатиме причини в дитинстві, а четвертий — у середовищі. Хто має рацію? Усі й ніхто водночас. Бо для повноти картини потрібні аргументи з кожної галузі. Як пояснити пасивну агресію у водія на дорозі? Чому в підлітковому віці дітям «зносить дах» і вони тікають з дому або прагнуть опинитись у сумнівній компанії? Чому нас нудить не тільки від зіпсованої їжі, а й від подій? Як вияв люті однієї людини зміг перерости у 20-мільйонний протест — Арабську весну? Це та інше в людській поведінці різнобічно пояснює Сапольскі.
🟢 Роберт Ліхі – «Свобода від тривоги»
Перед кожною вирішальною подією ви тремтите від жаху? Не можете впевнено говорити з керівництвом? Безпідставно боїтеся, що з вашими дітьми трапиться щось погане? З цієї книжки ви дізнаєтесь, як ввести в оману свій страх і як подолати стрес. Знайдете в тексті практичні поради, які допоможуть вам подолати будь - яку проблему.
Автор: Юлія Ворман, практичний психолог
🟢 Едіт Єва Еґер – «Дар»
Едіт Еґер написала цю книгу на прохання читачів її бестселера «Вибір». Це – практичний посібник, як подбати про своє ментальне здоров’я, як жити повноцінно і не застрягати у в’язниці власного розуму. Книга об'єднує своєрідні 12 сеансів від видатної психотерапевтки:
- як сприймати свої емоції,
- як позбутись комплексу жертви,
- зцілитись від дитячих травм,
- переживати втрати та горе,
- як виходити з конфліктних ситуацій чи не потрапляти у них,
- як прийняти та полюбити себе,
- як позбутися відчуття вини,
- як навчитись контролювати свої страхи і впоратись з тривожністю та інші.
У кожному розділі докторка Еґер ділиться історіями з власного життя та історіями своїх пацієнтів, а в кінці – пропонує ключі до звільнення від проблеми.
🟢 Роберт Сапольські – «Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас»
Чому люди рятують і вбивають, пробачають і вдаються до помсти, кохають та ненавидять? Хтось все спише на емоції, інший — на гормони, третій шукатиме причини в дитинстві, а четвертий — у середовищі. Хто має рацію? Усі й ніхто водночас. Бо для повноти картини потрібні аргументи з кожної галузі. Як пояснити пасивну агресію у водія на дорозі? Чому в підлітковому віці дітям «зносить дах» і вони тікають з дому або прагнуть опинитись у сумнівній компанії? Чому нас нудить не тільки від зіпсованої їжі, а й від подій? Як вияв люті однієї людини зміг перерости у 20-мільйонний протест — Арабську весну? Це та інше в людській поведінці різнобічно пояснює Сапольскі.
🟢 Роберт Ліхі – «Свобода від тривоги»
Перед кожною вирішальною подією ви тремтите від жаху? Не можете впевнено говорити з керівництвом? Безпідставно боїтеся, що з вашими дітьми трапиться щось погане? З цієї книжки ви дізнаєтесь, як ввести в оману свій страх і як подолати стрес. Знайдете в тексті практичні поради, які допоможуть вам подолати будь - яку проблему.
Автор: Юлія Ворман, практичний психолог
Для чого потрібен психолог дитині, яка постраждала від війни?
В психології є поняття контейнування: коли дитина не може впоратися зі своїми емоціями, батьки допомагають їй їх пережити. Заспокоїти, вислухати і пояснити почуття — батьки використовують свій емоційний ресурс як «контейнер» для емоцій дитини.
⠀
Під час війни батьки не можуть в такому ж обсязі прийняти переживання, біль своїх малюків, бо теж переповнені болем та стражданнями.
⠀
Коли мама переживає, плаче, вона стає для дитини ненадійним об’єктом прив’язаності.
⠀
🔻 Що відбувається далі?
⠀
Дитина сама припиняє їй розповідати про свої переживання. Вона може мовчати, бо бачить біль мами і боїться її навантажувати ще й своїми переживаннями.
⠀
❗️Будь-яка прихована травма рано чи пізно проявиться. Тому роль психолога в таких випадках — перейняти на себе цей біль та переживання.
⠀
🔻 Якими можуть бути наслідки?
⠀
Надмірні хвороби. Дитина може почати хворіти, батьки будуть лікувати нежить, можуть проявлятися симптоми астми, коліт, гастрит, розлад харчової поведінки тощо — усі ці хвороби лікують в комплексі з психологом.
⠀
Психолог потрібен не лише постраждалій дитині, а й її батькам/опікунам. Адже в період переживання дитиною травми виникає потреба в особливому відношенні до виховання, щоб не завдати дитині ще більшої шкоди.
⠀
❗️Психологи в gen.ukrainian працюють не лише з дітьми, а й з їх опікунами, тому ми впевнені, що випускники табору, повернувшись додому, відчуватимуть там розуміння та підтримку.
⠀
Не варто думати, що біль мине сам, що час лікує. Звертайтеся до спеціалістів вчасно.
В психології є поняття контейнування: коли дитина не може впоратися зі своїми емоціями, батьки допомагають їй їх пережити. Заспокоїти, вислухати і пояснити почуття — батьки використовують свій емоційний ресурс як «контейнер» для емоцій дитини.
⠀
Під час війни батьки не можуть в такому ж обсязі прийняти переживання, біль своїх малюків, бо теж переповнені болем та стражданнями.
⠀
Коли мама переживає, плаче, вона стає для дитини ненадійним об’єктом прив’язаності.
⠀
🔻 Що відбувається далі?
⠀
Дитина сама припиняє їй розповідати про свої переживання. Вона може мовчати, бо бачить біль мами і боїться її навантажувати ще й своїми переживаннями.
⠀
❗️Будь-яка прихована травма рано чи пізно проявиться. Тому роль психолога в таких випадках — перейняти на себе цей біль та переживання.
⠀
🔻 Якими можуть бути наслідки?
⠀
Надмірні хвороби. Дитина може почати хворіти, батьки будуть лікувати нежить, можуть проявлятися симптоми астми, коліт, гастрит, розлад харчової поведінки тощо — усі ці хвороби лікують в комплексі з психологом.
⠀
Психолог потрібен не лише постраждалій дитині, а й її батькам/опікунам. Адже в період переживання дитиною травми виникає потреба в особливому відношенні до виховання, щоб не завдати дитині ще більшої шкоди.
⠀
❗️Психологи в gen.ukrainian працюють не лише з дітьми, а й з їх опікунами, тому ми впевнені, що випускники табору, повернувшись додому, відчуватимуть там розуміння та підтримку.
⠀
Не варто думати, що біль мине сам, що час лікує. Звертайтеся до спеціалістів вчасно.
🚦Правило світлофора: вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми
Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту?
Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює?
Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони:
🟢зелену
🟡жовту
🔴червону
Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте.
🟢Зелений сектор – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення.
Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті.
🟡Жовтий сектор – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками.
Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня.
🔴Червоний сектор – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я.
Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д.
❓На що звернути увагу. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.
Автор: гештальт - терапевтка Галина Зарипова
Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб'єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту?
Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює?
Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони:
🟢зелену
🟡жовту
🔴червону
Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте.
🟢Зелений сектор – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення.
Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті.
🟡Жовтий сектор – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками.
Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня.
🔴Червоний сектор – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров'я.
Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д.
❓На що звернути увагу. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог.
Автор: гештальт - терапевтка Галина Зарипова
Техніка заземлення: 5 способів перемогти панічну атаку
Скоро 10 місяців, як психіка українців перебуває під впливом сильного навантаження. Різка зміна звичних умов життя, повітряні тривоги, перебування в укриттях, обстріли та змушена втеча з рідного дому. Всі ці фактори спонукають до розвитку розладів психіки, серед яких є й панічні. Панічна атака провокується надмірним викидом адреналіну у кров, і, відповідно, сильними фізичними симптомами.
❗️Симптоми панічної атаки:
На жаль, панічна атака завжди починається раптово та може спіткати людину будь-коли та будь-де. Як бачимо, це досить складний досвід на рівні тіла та емоцій. Щоб пережити його якомога легше, людині потрібен певний ресурс. Його можна отримати самостійно, виконуючи 5 технік заземлення.
1. Відчуйте власне тіло. Під час панічної атаки не можна стояти на місці. Активно рухайтеся: бігайте, присідайте або відтискайтеся, тупотіть ногами, робить нахили тощо.
2. Зосередьтеся на спостереженні. Наприклад, свідомо та уважно шукайте в приміщенні схожі за кольором предмети. Або прислухайтеся до звуків навколо, розрізняйте їх за джерелом походження, порівняйте за гучністю або тональністю.
3. Використовуйте дихання. Дихайте глибоко. Уявіть, що перед вами свічка та задуйте її вогник. Вдихніть аромат уявної квітки. Удайте, що надуваєте повітряну кульку.
4. Пограйте в ігри. Елементарна гра для дитячого розвитку “вгадай професію” (подивись на людей навколо та визнач, ким вони працюють) або “категорії” (обери категорію — їжа, тварини, музичні інструменти — та назви 10 об’єктів, що до неї належать).
5. Принесіть собі задоволення. Заваріть улюбленого чаю, зробить чашку кави або шоколаду. Прийміть душ або ванну. Зробить самомасаж. Виконуйте всі ці дії не механічно, повністю усвідомлюючи їх вплив на вас.
❓Що ви отримаєте? Техніки заземлення допоможуть знизити гостроту проявів панічної атаки. Концентрація на поточному моменті відвертає непотрібну увагу від страхів, переживань чи неприємних спогадів.
‼️ Важливе зауваження! Панічні атаки, які мають тенденцію до повторення, бажано обговорити з терапевтом або фахівцем з області психічного здоров’я.
Цей вкрай неприємний психологічний стан — не вирок. Його можна і треба позбавлятися — як самостійно, так і за допомогою психолога!
Скоро 10 місяців, як психіка українців перебуває під впливом сильного навантаження. Різка зміна звичних умов життя, повітряні тривоги, перебування в укриттях, обстріли та змушена втеча з рідного дому. Всі ці фактори спонукають до розвитку розладів психіки, серед яких є й панічні. Панічна атака провокується надмірним викидом адреналіну у кров, і, відповідно, сильними фізичними симптомами.
❗️Симптоми панічної атаки:
• прискорене серцебиття; • надмірне потовиділення; • підвищення тиску; • тремтіння тіла; • озноб; • біль у грудях або животі • задишка та відчуття задухи; • напад сильної нудоти; • запаморочення, аж до втрати свідомості; • відчуття, що вмираєш; деперсоналізація; • страх збожеволіти; • відчуття нереальності того, що відбувається.На жаль, панічна атака завжди починається раптово та може спіткати людину будь-коли та будь-де. Як бачимо, це досить складний досвід на рівні тіла та емоцій. Щоб пережити його якомога легше, людині потрібен певний ресурс. Його можна отримати самостійно, виконуючи 5 технік заземлення.
1. Відчуйте власне тіло. Під час панічної атаки не можна стояти на місці. Активно рухайтеся: бігайте, присідайте або відтискайтеся, тупотіть ногами, робить нахили тощо.
2. Зосередьтеся на спостереженні. Наприклад, свідомо та уважно шукайте в приміщенні схожі за кольором предмети. Або прислухайтеся до звуків навколо, розрізняйте їх за джерелом походження, порівняйте за гучністю або тональністю.
3. Використовуйте дихання. Дихайте глибоко. Уявіть, що перед вами свічка та задуйте її вогник. Вдихніть аромат уявної квітки. Удайте, що надуваєте повітряну кульку.
4. Пограйте в ігри. Елементарна гра для дитячого розвитку “вгадай професію” (подивись на людей навколо та визнач, ким вони працюють) або “категорії” (обери категорію — їжа, тварини, музичні інструменти — та назви 10 об’єктів, що до неї належать).
5. Принесіть собі задоволення. Заваріть улюбленого чаю, зробить чашку кави або шоколаду. Прийміть душ або ванну. Зробить самомасаж. Виконуйте всі ці дії не механічно, повністю усвідомлюючи їх вплив на вас.
❓Що ви отримаєте? Техніки заземлення допоможуть знизити гостроту проявів панічної атаки. Концентрація на поточному моменті відвертає непотрібну увагу від страхів, переживань чи неприємних спогадів.
‼️ Важливе зауваження! Панічні атаки, які мають тенденцію до повторення, бажано обговорити з терапевтом або фахівцем з області психічного здоров’я.
Цей вкрай неприємний психологічний стан — не вирок. Його можна і треба позбавлятися — як самостійно, так і за допомогою психолога!
Книги, які стануть вашим порятунком ❣️
Бібліотерапія - напрямок психотерапії, який використовує літературу для подолання наслідків травматичного досвіду, допомагає розвинути когнітивні здібності та інтегрує досвід втрати в життя дитини. Розпочнемо ми з усім відомої Астрід Ліндгрен. Всі знайомі з її казкою про Карлсона. Важко знайти людину, що не була б знайомі з магічним мистецтвом шведської письменниці.
У цьому дописі ми розглянемо три інші роботи Ліндгрен, які точно можуть стати вам у нагоді. Підбірку підготувала Оксана Шльонська, Кандидат психологічних наук, психолог і психотерапевт табору Gen Ukrainian Camp.
📌 Пеппі Довга панчоха
Пеппі – весела, кмітлива і дуже сильна дівчинка. На її долю випали справжні випробування, які вона змогла подолати. Її мама померла, коли Пеппі була ще дуже маленькою, але для дівчинки вона стала ангелом – і тепер вона завжди дивиться на неї з неба. Батько Пеппі загинув, але сама дівчинка вважає, що він став негритянським королем.
Тепер вона живе з мавпочкою на імʼя Нельсон і лоша та може дозволити робити собі все, що хоче. Які пригоди будуть очікувати на їх команду? Радимо дізнатися особисто.
📌 Міо, мій Міо
Маленький хлопчик Буссе жив з опікунами, які його не дуже любили. Більше всього на світі він мріяв про родинний затишок і доброго батька, який буде завжди поруч...
І одного разу він зміг перенестися у чарівний світ! Де він отримав нове імʼя, люблячого батька, чарівного коня Міраміса і вірних друзів. Але як би все було так просто. Тепер перед ним постала нова задача – перемогти темного рицаря Като. Ох, як цей «темний рицарь» нагадує нам зло, з яким ми боримось сьогодні.
📌 Брати Левине серце
Ця казка розповідає нам про те, що смерті не існує. Є лише перехід «в інший світ». Існує лише добро, любов, щирість, підтримка близьких людей і одвічна боротьба зі злом. Брати Лейон покидають земний світ і потрапляють в «інший», де їм потрібно зробити значне геройство – перемогти все зло.
Казка не є біблійним поясненням сутності життя після смерті. Але просто пояснює концепцію вічності душі, силу любові та дружби.
Бібліотерапія - напрямок психотерапії, який використовує літературу для подолання наслідків травматичного досвіду, допомагає розвинути когнітивні здібності та інтегрує досвід втрати в життя дитини. Розпочнемо ми з усім відомої Астрід Ліндгрен. Всі знайомі з її казкою про Карлсона. Важко знайти людину, що не була б знайомі з магічним мистецтвом шведської письменниці.
У цьому дописі ми розглянемо три інші роботи Ліндгрен, які точно можуть стати вам у нагоді. Підбірку підготувала Оксана Шльонська, Кандидат психологічних наук, психолог і психотерапевт табору Gen Ukrainian Camp.
📌 Пеппі Довга панчоха
Пеппі – весела, кмітлива і дуже сильна дівчинка. На її долю випали справжні випробування, які вона змогла подолати. Її мама померла, коли Пеппі була ще дуже маленькою, але для дівчинки вона стала ангелом – і тепер вона завжди дивиться на неї з неба. Батько Пеппі загинув, але сама дівчинка вважає, що він став негритянським королем.
Тепер вона живе з мавпочкою на імʼя Нельсон і лоша та може дозволити робити собі все, що хоче. Які пригоди будуть очікувати на їх команду? Радимо дізнатися особисто.
📌 Міо, мій Міо
Маленький хлопчик Буссе жив з опікунами, які його не дуже любили. Більше всього на світі він мріяв про родинний затишок і доброго батька, який буде завжди поруч...
І одного разу він зміг перенестися у чарівний світ! Де він отримав нове імʼя, люблячого батька, чарівного коня Міраміса і вірних друзів. Але як би все було так просто. Тепер перед ним постала нова задача – перемогти темного рицаря Като. Ох, як цей «темний рицарь» нагадує нам зло, з яким ми боримось сьогодні.
📌 Брати Левине серце
Ця казка розповідає нам про те, що смерті не існує. Є лише перехід «в інший світ». Існує лише добро, любов, щирість, підтримка близьких людей і одвічна боротьба зі злом. Брати Лейон покидають земний світ і потрапляють в «інший», де їм потрібно зробити значне геройство – перемогти все зло.
Казка не є біблійним поясненням сутності життя після смерті. Але просто пояснює концепцію вічності душі, силу любові та дружби.
Життя з родичами під час війни. Як зберегти стосунки
«Ще трохи й ми всі приб'ємо один одного», «я ненавиджу війну, через неї ми зараз починаємо ненавидіти один одного», «якщо я зараз не поїду, ми більше ніколи не будемо нормально спілкуватися»... Ці фрази все частіше лунають у кабінетах психологів. Адже через війну чимало українських сімей змушено живуть кількома поколіннями заразом — мати та батько, їх дорослі діти, онуки, а іноді навіть прабабусі та прадідусі. Не дивно, що кількість та складність внутрішньосімейних конфліктів швидко зростає.
❓Чому так складно жити разом
Бо кожен з членів сім'ї щось втратив через війну. Кожна втрата — це горе. Через етапи горя — злість, заперечення, депресію та інші стани — потрібно пройти. Це складні емоції як для тих, хто їх відчуває, так і для тих, хто знаходиться поруч. Крім того, ваші батьки або діти, з якими ви давно не жили разом, могли дуже змінитися. Також іншими стали побут, порядок дня та сам спосіб життя. Додайте до цього неможливість хоч ненадовго усамітнитися — у людини наростає почуття, що вона більше собі не належить.
❓Що з цим робити?
1. Почати говорити. Це складно, якщо ви раніше не говорили членам родини про свої почуття та переживання. Але зараз потрібно дати вихід емоціям. Треба пояснювати, що подобається, а що ні, та шукати компроміси разом.
2. Обговоріть всі родинні обов'язки та відповідальність. Розпишіть все по пунктах та розділіть між членами сім'ї. Під переліком можна навіть поставити підписи та повісити його на стіні.
3. Дайте собі час "поза сім'єю". Наприклад, не обов'язково разом снідати, обідати та вечеряти. Якщо ви не їли всією родиною до війни, то і зараз це робити не треба.
4. Згадайте та використовуйте ті варіанти спільного дозвілля, які подобаються вам усім (наприклад, родинні прогулянки або перегляд фільмів).
5. Не накопичуйте негатив. Краще виявляти емоції частіше, але у “лайтовій” формі, не чекаючи на вибух емоційної “бомби”.
6. Обговорюйте плани на майбутнє. Мрійте, вірте, діліться думками з найближчими!
Джерело: практичний психолог Ольга Корбут
«Ще трохи й ми всі приб'ємо один одного», «я ненавиджу війну, через неї ми зараз починаємо ненавидіти один одного», «якщо я зараз не поїду, ми більше ніколи не будемо нормально спілкуватися»... Ці фрази все частіше лунають у кабінетах психологів. Адже через війну чимало українських сімей змушено живуть кількома поколіннями заразом — мати та батько, їх дорослі діти, онуки, а іноді навіть прабабусі та прадідусі. Не дивно, що кількість та складність внутрішньосімейних конфліктів швидко зростає.
❓Чому так складно жити разом
Бо кожен з членів сім'ї щось втратив через війну. Кожна втрата — це горе. Через етапи горя — злість, заперечення, депресію та інші стани — потрібно пройти. Це складні емоції як для тих, хто їх відчуває, так і для тих, хто знаходиться поруч. Крім того, ваші батьки або діти, з якими ви давно не жили разом, могли дуже змінитися. Також іншими стали побут, порядок дня та сам спосіб життя. Додайте до цього неможливість хоч ненадовго усамітнитися — у людини наростає почуття, що вона більше собі не належить.
❓Що з цим робити?
1. Почати говорити. Це складно, якщо ви раніше не говорили членам родини про свої почуття та переживання. Але зараз потрібно дати вихід емоціям. Треба пояснювати, що подобається, а що ні, та шукати компроміси разом.
2. Обговоріть всі родинні обов'язки та відповідальність. Розпишіть все по пунктах та розділіть між членами сім'ї. Під переліком можна навіть поставити підписи та повісити його на стіні.
3. Дайте собі час "поза сім'єю". Наприклад, не обов'язково разом снідати, обідати та вечеряти. Якщо ви не їли всією родиною до війни, то і зараз це робити не треба.
4. Згадайте та використовуйте ті варіанти спільного дозвілля, які подобаються вам усім (наприклад, родинні прогулянки або перегляд фільмів).
5. Не накопичуйте негатив. Краще виявляти емоції частіше, але у “лайтовій” формі, не чекаючи на вибух емоційної “бомби”.
6. Обговорюйте плани на майбутнє. Мрійте, вірте, діліться думками з найближчими!
Джерело: практичний психолог Ольга Корбут
«Не можу дозволити собі відпочивати» - чули таке від когось зі своїх знайомих?
Разом з каналом Дарниця: просто про здоров'я розповідаємо, як впоратися з цим почуттям за допомогою техніки прийняття рішень:
📝 Перелічіть усі ”за” та “проти” ідеї відпочити на вихідних чи у вільний час.
📝 Перегляньте їх та прийміть усвідомлене рішення.
Якщо відчуваєте провину, дайте відповідь на запитання:
🔹 Чи ця провина справді відповідає ситуації?
🔹 Чи ефективне для мене рішення, що викликане почуттям провини? Чому?
Якщо ні — спробуйте зрозуміти, що принесе вам більше користі.
Підписуйтеся на канал та читайте більше порад про здоров'я 💚
Разом з каналом Дарниця: просто про здоров'я розповідаємо, як впоратися з цим почуттям за допомогою техніки прийняття рішень:
📝 Перелічіть усі ”за” та “проти” ідеї відпочити на вихідних чи у вільний час.
📝 Перегляньте їх та прийміть усвідомлене рішення.
Якщо відчуваєте провину, дайте відповідь на запитання:
🔹 Чи ця провина справді відповідає ситуації?
🔹 Чи ефективне для мене рішення, що викликане почуттям провини? Чому?
Якщо ні — спробуйте зрозуміти, що принесе вам більше користі.
Підписуйтеся на канал та читайте більше порад про здоров'я 💚
Прийняття як альтернатива
Багато людей відчувають пригнічений стан, який супроводжується втратою контролю через часте відключення світла, води, перебої зі зв'язком, не розуміння як бути далі.
Адже всі звикли, що можуть контролювати коли включити/виключити світло, коли можна комусь подзвонити й коли набрати води...але нові реалії створюють нові умови, які нам необхідно прийняти.
Розберемось для початку, що ми можемо контролювати, а що ні.
Ми не можемо контролювати:
🔴 мимовільні думки, емоції, фізичні відчуття, спогади;
🔴 думки й почуття оточення;
🔴 дії та слова оточення;
🔴 наші обставини тут і зараз;
🔴 наше минуле та майбутнє.
Що є в межах нашого контролю:
🟢 як відповідаємо на свої думки, емоції, відчуття, спогади (помічаємо їх, дозволяємо їм бути, критикуємо їх);
🟢 як відповідаємо на поточні обставини;
🟢 як вчиняємо з оточенням;
🟢 як розставляємо пріоритети у житті.
Проте звертаю увагу, що ми не в змозі контролювати саме мимовільні думки, емоції, дії, слова, почуття інших людей та ін.; а те, що піддається впливу - це наші реакції на перелічене.
Прийняття має на увазі відкритість до всього, що може відбутися. Це є суперечністю контролю та уникненню. Прийняття це не означає, що вам подобається або не хочеться відчувати щось неприємне, але це і не означає здатися або підкорятися сумнівним обставинам. Мова йде про те, щоб дозволити всьому, на що ви не в змозі вплинути, просто бути та зосередитись на тому, що можна змінити!
❗️Невеличка практика "Прийняття". Наступного разу, коли ви опинитеся в суперечливій ситуації, запитайте себе, на що можна і не можна вплинути прямо зараз. Запишіть варіанти у дві колонки.
Зверніть увагу на те, що не можете контролювати та запитайте себе: можу я прийняти те, що відчуваю зараз, не намагаючись від цього позбутися? Можу я дозволити тому, що вже є, просто бути, замість того щоб з цим боротись?
Джерело: Галина Волошина, психологиня
Багато людей відчувають пригнічений стан, який супроводжується втратою контролю через часте відключення світла, води, перебої зі зв'язком, не розуміння як бути далі.
Адже всі звикли, що можуть контролювати коли включити/виключити світло, коли можна комусь подзвонити й коли набрати води...але нові реалії створюють нові умови, які нам необхідно прийняти.
Розберемось для початку, що ми можемо контролювати, а що ні.
Ми не можемо контролювати:
🔴 мимовільні думки, емоції, фізичні відчуття, спогади;
🔴 думки й почуття оточення;
🔴 дії та слова оточення;
🔴 наші обставини тут і зараз;
🔴 наше минуле та майбутнє.
Що є в межах нашого контролю:
🟢 як відповідаємо на свої думки, емоції, відчуття, спогади (помічаємо їх, дозволяємо їм бути, критикуємо їх);
🟢 як відповідаємо на поточні обставини;
🟢 як вчиняємо з оточенням;
🟢 як розставляємо пріоритети у житті.
Проте звертаю увагу, що ми не в змозі контролювати саме мимовільні думки, емоції, дії, слова, почуття інших людей та ін.; а те, що піддається впливу - це наші реакції на перелічене.
Прийняття має на увазі відкритість до всього, що може відбутися. Це є суперечністю контролю та уникненню. Прийняття це не означає, що вам подобається або не хочеться відчувати щось неприємне, але це і не означає здатися або підкорятися сумнівним обставинам. Мова йде про те, щоб дозволити всьому, на що ви не в змозі вплинути, просто бути та зосередитись на тому, що можна змінити!
❗️Невеличка практика "Прийняття". Наступного разу, коли ви опинитеся в суперечливій ситуації, запитайте себе, на що можна і не можна вплинути прямо зараз. Запишіть варіанти у дві колонки.
Зверніть увагу на те, що не можете контролювати та запитайте себе: можу я прийняти те, що відчуваю зараз, не намагаючись від цього позбутися? Можу я дозволити тому, що вже є, просто бути, замість того щоб з цим боротись?
Джерело: Галина Волошина, психологиня
Фільми на вихідні
💫Наввипередки з Маверіками (2012, США)
Серфінг — спорт королів. Не кожен зможе впоратися з величезними хвилями біля узбережжя Каліфорнії. Їх називають Маверікс, вони досягають 25 метрів у висоту. Хессон не раз підкорював стихію, але не розкрив свого секрету нікому. Він дав обіцянку коханій жінці — більше не ризикувати життям. Але сміливість юного Джей підкупила Хессона. Чи зможуть вони, дивлячись смерті в обличчя, утриматися на гребені хвилі?
💫Непереможний (2006, США)
Тридцятирічний герой, на ім'я Вінс, який працює барменом, втрачає дружину й викладацьку роботу. Несподівано йому випадає шанс спробувати себе на місце гравця команди з американського футболу Діка Вермейла. На загальний подив чоловік стає професійним спортсменом.
💫Ніколи не здавайся (2008, США)
Разом із родиною, колишня зірка футболу, Джейк Тайлер, переїжджає в Орландо, щоб допомогти своєму братові в побудові кар'єри у великому тенісі. У нових обставинах він стає ізгоєм, і одного разу його сильно б'ють у місцевому барі. Незабаром із волі випадку він стає учнем Жана Рокуа – майстра зі змішаних бойових мистецтв.
💫Документальний фільм "Торкаючись порожнечі" (2003, США, Великобританія)
Дії цього фільму відбуваються на вершині перуанських Анд. Історія двох альпіністів, що вижили: Джо Сімпсона і Саймона Йетса, які готові поділитися з нами своєю історією підкорення цієї неперевершеної вершини в 1985 році...
Джерело: Юлія Ворман, практичний психолог
💫Наввипередки з Маверіками (2012, США)
Серфінг — спорт королів. Не кожен зможе впоратися з величезними хвилями біля узбережжя Каліфорнії. Їх називають Маверікс, вони досягають 25 метрів у висоту. Хессон не раз підкорював стихію, але не розкрив свого секрету нікому. Він дав обіцянку коханій жінці — більше не ризикувати життям. Але сміливість юного Джей підкупила Хессона. Чи зможуть вони, дивлячись смерті в обличчя, утриматися на гребені хвилі?
💫Непереможний (2006, США)
Тридцятирічний герой, на ім'я Вінс, який працює барменом, втрачає дружину й викладацьку роботу. Несподівано йому випадає шанс спробувати себе на місце гравця команди з американського футболу Діка Вермейла. На загальний подив чоловік стає професійним спортсменом.
💫Ніколи не здавайся (2008, США)
Разом із родиною, колишня зірка футболу, Джейк Тайлер, переїжджає в Орландо, щоб допомогти своєму братові в побудові кар'єри у великому тенісі. У нових обставинах він стає ізгоєм, і одного разу його сильно б'ють у місцевому барі. Незабаром із волі випадку він стає учнем Жана Рокуа – майстра зі змішаних бойових мистецтв.
💫Документальний фільм "Торкаючись порожнечі" (2003, США, Великобританія)
Дії цього фільму відбуваються на вершині перуанських Анд. Історія двох альпіністів, що вижили: Джо Сімпсона і Саймона Йетса, які готові поділитися з нами своєю історією підкорення цієї неперевершеної вершини в 1985 році...
Джерело: Юлія Ворман, практичний психолог
Як виявити психотравму і яка допомога може знадобитися? Радить психоаналітик
Війна та переживання, пов'язані з нею, здатні запустити психічні зміни, що призводять до травматизації. Зокрема і ПТСР.
Узагальнено, травма – це реакція організму на певну ситуацію чи серію подій, які несли психологічну та/або фізичну загрозу життю людині. Однак психоаналітик Ольга Корбут говорить, що для розвитку травми часто достатньо і психологічного впливу.
Водночас травма та стрес, попри наближеність цих станів, – не одне і те ж. Не кожна стресова ситуація обов'язково призводить до травматизації, якщо лише стрес не перетікає у хронічну форму (стрес без перепочинку). Водночас травма завжди супроводжується дуже сильним стресом, з яким раніше людина не стикалася і не могла жодним чином до нього бути готовою.
Що може відчувати людина, яка має травму? Зі слів психоаналітика Ольги Корбут, варто звернути увагу на:
🔸гнів і страх
🔸тривогу
🔸сором і провину
🔸сплутаність думок і проблеми з концентрацією уваги
🔸почуття безнадійності та заперечення реальності
🔸постійну втому
🔸несприйнятливість до зовнішніх подразників
🔸втрату здатності нормально рухатися та говорити
🔸зміни в міміці
Також люди, які зіткнулися із травмою, можуть не контролювати свої емоції, уникати спілкування з людьми та скаржитися на нічні кошмари.
Важливо ❗️Головний показник того, що йдеться саме про травму, а не про раптовий епізод, – тривалість цих переживань.
Тож як зменшити вплив травми, якщо всі ознаки вказують на неї?
Знайдіть першопричину. Для цього, як варіант, можете завести щоденник власних емоцій. Спробуйте зрозуміти, які дії, спогади або люди змушують вас почуватися погано.
Дозвольте собі не приховувати власні емоції. Якщо хочеться плакати і навіть кричати – хай так і буде. Якщо є образа – проговоріть її. Мовчати та вдавати, що все ок, у випадку із травматичними подіями – точно не варто.
Підтримуйте здоровий спосіб життя. Попри стереотипи, ані алкоголь, ані куріння чи перебір із кофеїном – не зарадять. Навпаки – це лише штучні збудники нервової системи, що в ситуації із травматичним досвідом можуть нашкодити.
На жаль, повністю впоратися із травмою самостійно – майже не можливо. Або це може тривати довгий час. Тому за першої можливості спробуйте звернутися по допомогу до фахівця. Нагадаємо, що зараз в Україні на безоплатній основі працює низка платформ психологічної допомоги. Одна з таких – «Розкажи мені».
Не бійтеся говорити про свої проблеми.
Джерело: практичний психолог Ольга Корбут
Війна та переживання, пов'язані з нею, здатні запустити психічні зміни, що призводять до травматизації. Зокрема і ПТСР.
Узагальнено, травма – це реакція організму на певну ситуацію чи серію подій, які несли психологічну та/або фізичну загрозу життю людині. Однак психоаналітик Ольга Корбут говорить, що для розвитку травми часто достатньо і психологічного впливу.
Водночас травма та стрес, попри наближеність цих станів, – не одне і те ж. Не кожна стресова ситуація обов'язково призводить до травматизації, якщо лише стрес не перетікає у хронічну форму (стрес без перепочинку). Водночас травма завжди супроводжується дуже сильним стресом, з яким раніше людина не стикалася і не могла жодним чином до нього бути готовою.
Що може відчувати людина, яка має травму? Зі слів психоаналітика Ольги Корбут, варто звернути увагу на:
🔸гнів і страх
🔸тривогу
🔸сором і провину
🔸сплутаність думок і проблеми з концентрацією уваги
🔸почуття безнадійності та заперечення реальності
🔸постійну втому
🔸несприйнятливість до зовнішніх подразників
🔸втрату здатності нормально рухатися та говорити
🔸зміни в міміці
Також люди, які зіткнулися із травмою, можуть не контролювати свої емоції, уникати спілкування з людьми та скаржитися на нічні кошмари.
Важливо ❗️Головний показник того, що йдеться саме про травму, а не про раптовий епізод, – тривалість цих переживань.
Тож як зменшити вплив травми, якщо всі ознаки вказують на неї?
Знайдіть першопричину. Для цього, як варіант, можете завести щоденник власних емоцій. Спробуйте зрозуміти, які дії, спогади або люди змушують вас почуватися погано.
Дозвольте собі не приховувати власні емоції. Якщо хочеться плакати і навіть кричати – хай так і буде. Якщо є образа – проговоріть її. Мовчати та вдавати, що все ок, у випадку із травматичними подіями – точно не варто.
Підтримуйте здоровий спосіб життя. Попри стереотипи, ані алкоголь, ані куріння чи перебір із кофеїном – не зарадять. Навпаки – це лише штучні збудники нервової системи, що в ситуації із травматичним досвідом можуть нашкодити.
На жаль, повністю впоратися із травмою самостійно – майже не можливо. Або це може тривати довгий час. Тому за першої можливості спробуйте звернутися по допомогу до фахівця. Нагадаємо, що зараз в Україні на безоплатній основі працює низка платформ психологічної допомоги. Одна з таких – «Розкажи мені».
Не бійтеся говорити про свої проблеми.
Джерело: практичний психолог Ольга Корбут
❓Як допомогти дитині адаптуватися до дитсадка в іншій країні
Часи змінилися — ми живемо в умовах війни. Отже, вимушені опустити планку і прийняти, що ідеально, “як у книжках пишуть”, адаптувати дитину до дитсадка не вийде. Наприклад, за кордоном не завжди можливо провести з малечею перші два тижні в новому середовищі, як зазвичай рекомендують.
Адаптування до дитсадка за кордоном, безумовно, легким не буде. Дитина значно частіше плакатиме, звикання потребуватиме значно більше часу. Це нормально. Не звинувачуйте себе!
Батьки не можуть бути ідеальними, проте роблять все, що в їхніх силах. І як би ми не старалися для своїх дітей, їм все одно буде про що розповісти своєму психотерапевту :) Треба розуміти, що зараз якраз така історія. Мусимо діяти якомога більш врівноважено та не вимагати від себе максимуму, який був би доречний у мирні часи.
❗️Серед головних речей, які наразі потрібно запам’ятати матусі 👇
1. Якщо після переїзду є можливість побути певний час із дитиною, наситити її любов’ю, зробіть це. Але найчастіше жінка опиняється в чужій країні лише удвох із дитиною, і їй треба терміново влаштовуватися на роботу. Тому ви просто маєте віддати малечу в садочок — це буде прагматичним та правильним рішенням, за яке себе не треба картати.
2. Іноді дитина зовсім не розуміє мови, на якій до неї звертаються в новій країні. Буде чудово, якщо мати зможе надати малечі бодай найменший словниковий запас. Зауважте, що дитина може протестувати проти такої матусиної науки. У допомогу — онлайн-курси, мультики, комікси тощо.
3. Дитина з усім впорається. Адаптація до дитсадка — це не та ситуація, яка може дійсно серйозно травмувати психіку дитини. Вона чудово розуміє, що ви передаєте її в руки не чужій, надійній людині. Але дуже важливо заздалегідь познайомити малечу з вихователькою. Якщо вас не пускають у групу, запропонуйте спільну невеличку прогулянку. Або хоча б покажіть фото або відео з новим важливим для дитини дорослим.
4. Майже в кожній країні є садочки, що пропонують різні підходи до дошкільного виховання дитини. Треба враховувати, що під час періоду адаптації для дитини буде найлегше там, де її не напихатимуть знаннями, активно навчаючи буквам, цифрам тощо. Принаймні тимчасово комфортніше там, де просто граються. Тому якщо навіть за віком дитина має готуватися до школи, цю підготовку краще відкласти на рік.
5. У вас виникають запитання до методів виховання в дитсадку? Не мовчіть! Нагадуйте, що ви із країни, де йде війна, що дитина у стресі. Не соромтеся про це говорити! І все ж таки за можливості наполягайте на опції м’якої адаптації.
І, наостанок, дивіться глобально! У психологічному стані дитини можуть бути періоди певного погіршення. Але якщо протягом двох тижнів є хоча б мінімальний прогрес, це означає, що ви все робите правильно.
Джерело: психолог та сімейний консультант Марія Сичинська.
Часи змінилися — ми живемо в умовах війни. Отже, вимушені опустити планку і прийняти, що ідеально, “як у книжках пишуть”, адаптувати дитину до дитсадка не вийде. Наприклад, за кордоном не завжди можливо провести з малечею перші два тижні в новому середовищі, як зазвичай рекомендують.
Адаптування до дитсадка за кордоном, безумовно, легким не буде. Дитина значно частіше плакатиме, звикання потребуватиме значно більше часу. Це нормально. Не звинувачуйте себе!
Батьки не можуть бути ідеальними, проте роблять все, що в їхніх силах. І як би ми не старалися для своїх дітей, їм все одно буде про що розповісти своєму психотерапевту :) Треба розуміти, що зараз якраз така історія. Мусимо діяти якомога більш врівноважено та не вимагати від себе максимуму, який був би доречний у мирні часи.
❗️Серед головних речей, які наразі потрібно запам’ятати матусі 👇
1. Якщо після переїзду є можливість побути певний час із дитиною, наситити її любов’ю, зробіть це. Але найчастіше жінка опиняється в чужій країні лише удвох із дитиною, і їй треба терміново влаштовуватися на роботу. Тому ви просто маєте віддати малечу в садочок — це буде прагматичним та правильним рішенням, за яке себе не треба картати.
2. Іноді дитина зовсім не розуміє мови, на якій до неї звертаються в новій країні. Буде чудово, якщо мати зможе надати малечі бодай найменший словниковий запас. Зауважте, що дитина може протестувати проти такої матусиної науки. У допомогу — онлайн-курси, мультики, комікси тощо.
3. Дитина з усім впорається. Адаптація до дитсадка — це не та ситуація, яка може дійсно серйозно травмувати психіку дитини. Вона чудово розуміє, що ви передаєте її в руки не чужій, надійній людині. Але дуже важливо заздалегідь познайомити малечу з вихователькою. Якщо вас не пускають у групу, запропонуйте спільну невеличку прогулянку. Або хоча б покажіть фото або відео з новим важливим для дитини дорослим.
4. Майже в кожній країні є садочки, що пропонують різні підходи до дошкільного виховання дитини. Треба враховувати, що під час періоду адаптації для дитини буде найлегше там, де її не напихатимуть знаннями, активно навчаючи буквам, цифрам тощо. Принаймні тимчасово комфортніше там, де просто граються. Тому якщо навіть за віком дитина має готуватися до школи, цю підготовку краще відкласти на рік.
5. У вас виникають запитання до методів виховання в дитсадку? Не мовчіть! Нагадуйте, що ви із країни, де йде війна, що дитина у стресі. Не соромтеся про це говорити! І все ж таки за можливості наполягайте на опції м’якої адаптації.
І, наостанок, дивіться глобально! У психологічному стані дитини можуть бути періоди певного погіршення. Але якщо протягом двох тижнів є хоча б мінімальний прогрес, це означає, що ви все робите правильно.
Джерело: психолог та сімейний консультант Марія Сичинська.
Книги з новорічною атмосферою 💫
✨"Різдвяний пес", Глаттауер Даніель
Макс ненавидить Різдво, а тому вирішив врятуватися від свята втечею, полетівши на Мальдівські острови. Але виконати геніальний план заважає його собака Курт, якого нема з ким залишити. Курт невибагливий і більше спить, ніж не спить. Улюблений стан пса – стан абсолютного спокою.
Катрін, з якою Макс познайомився в інтернеті, на Святвечір виповнюється тридцять. Її мати й батько ніяк не можуть змиритися з тим, що дочка досі не знайшла обранця: бажано чоловіка елегантного, розумного, з доброї родини, з добрим достатком, добрим смаком і добрими манерами — загалом справжнього джентльмена. І тут на горизонті з'являється Курт зі своїм дивним господарем.
✨"Різдво з червоним кардиналом", Фенні Флегг
Живеш, плануєш, відкладаєш гроші на відпустку, а тоді… Невтішний діагноз ставить крапку в планах. Від свого лікаря Освальд дізнається, що жити йому лишається небагато. Буденні проблеми враз стають смішними й неважливими. Освальд вирішує: до дідька похмурий Чикаго! Попереду — Різдво. Останнє для Освальда. І зустріти його він планує в чарівному віддаленому містечку під назвою Лост-Ривер. Здається, що навіть час забув про це місце. Тут листоноші пересуваються човнами, а місцеві жінки — членкині таємничої спільноти, яка підпільно робить добрі справи. Люди неспішні й загадкові, і в повітрі витає аромат лимонного пирога. Одного дня Освальд зазирає до місцевої крамнички, в якій мешкає пташка. Маленька червона пташка на ім’я Джек. Та це лише одне з див, які чекають на Освальда в Лост-Ривері. Усе-таки він опинився тут зовсім не випадково…
✨"Напередодні Різдва", Розамунда Пилчер
Волею випадку перед Різдвом у старому провінційному будинку збирається строката компанія, п'ятеро осіб різного віку, різних занять й інтересів. Один пережив тяжку втрату, в іншої розбите серце, третій на межі розлучення... Загалом, у кожного свої прикрощі та печалі. Але може, їх розвіє тепло палаючого каміна, аромат щойно звареної кави і дальній гуркіт прибою? П'ять історій сплітаються в одну різдвяну казку, таку тиху, як падає сніг за вікном. Цей чарівний час напередодні Різдва всім дарує обіцянку щастя, і саме очікування дива стає кращим різдвяним подарунком...
Джерело: Юлія Ворман, практичний психолог.
✨"Різдвяний пес", Глаттауер Даніель
Макс ненавидить Різдво, а тому вирішив врятуватися від свята втечею, полетівши на Мальдівські острови. Але виконати геніальний план заважає його собака Курт, якого нема з ким залишити. Курт невибагливий і більше спить, ніж не спить. Улюблений стан пса – стан абсолютного спокою.
Катрін, з якою Макс познайомився в інтернеті, на Святвечір виповнюється тридцять. Її мати й батько ніяк не можуть змиритися з тим, що дочка досі не знайшла обранця: бажано чоловіка елегантного, розумного, з доброї родини, з добрим достатком, добрим смаком і добрими манерами — загалом справжнього джентльмена. І тут на горизонті з'являється Курт зі своїм дивним господарем.
✨"Різдво з червоним кардиналом", Фенні Флегг
Живеш, плануєш, відкладаєш гроші на відпустку, а тоді… Невтішний діагноз ставить крапку в планах. Від свого лікаря Освальд дізнається, що жити йому лишається небагато. Буденні проблеми враз стають смішними й неважливими. Освальд вирішує: до дідька похмурий Чикаго! Попереду — Різдво. Останнє для Освальда. І зустріти його він планує в чарівному віддаленому містечку під назвою Лост-Ривер. Здається, що навіть час забув про це місце. Тут листоноші пересуваються човнами, а місцеві жінки — членкині таємничої спільноти, яка підпільно робить добрі справи. Люди неспішні й загадкові, і в повітрі витає аромат лимонного пирога. Одного дня Освальд зазирає до місцевої крамнички, в якій мешкає пташка. Маленька червона пташка на ім’я Джек. Та це лише одне з див, які чекають на Освальда в Лост-Ривері. Усе-таки він опинився тут зовсім не випадково…
✨"Напередодні Різдва", Розамунда Пилчер
Волею випадку перед Різдвом у старому провінційному будинку збирається строката компанія, п'ятеро осіб різного віку, різних занять й інтересів. Один пережив тяжку втрату, в іншої розбите серце, третій на межі розлучення... Загалом, у кожного свої прикрощі та печалі. Але може, їх розвіє тепло палаючого каміна, аромат щойно звареної кави і дальній гуркіт прибою? П'ять історій сплітаються в одну різдвяну казку, таку тиху, як падає сніг за вікном. Цей чарівний час напередодні Різдва всім дарує обіцянку щастя, і саме очікування дива стає кращим різдвяним подарунком...
Джерело: Юлія Ворман, практичний психолог.
Кохання під час війни: піти неможливо залишитися
Де в цьому реченні поставите кому ви або ваш обранець? Наразі кожен із нас проходить через досвід війни. Він трансформує як людей, так і стосунки в парі. Любовна сфера видозмінюється.
❗️Дуже важливо те, як ваша пара співіснувала до всіх криголамних змін.
💔 Якщо в мирний час ви були схильні воювати між собою, зараз навряд у вас буде мир та злагода. Усі невирішені моменти можуть вистрілити одночасно.
❤️🩹 Якщо ж механізм вашого співіснування вже був добре налаштований, кохання та підтримки суттєво побільшає. Такі пари війна дуже зближує. У близькості немає останньої межі, завжди можна “ще трошки”.
Стосунки та життя з іншою людиною — це постійний компроміс. Внутрішня робота, щоб витримувати інший всесвіт поряд зі своїм. Цей всесвіт може вам подобатися, проте повного збігу ритмів, бажань, вподобань у реальному житті не існує. І, на жаль, сьогодні багато пар розпадаються.
🖤 Основна причина — відсутність душевних сил на пошук компромісу.
Адже те, як ми проявляємо себе в парі, напряму залежить від того, як ми поводимося із собою всередині. Як почуваємося ментально. Якщо один із партнерів розбалансований — інший може його психологічно витягти, а може і не впоратися. Він сам потребує підтримки, яку від партнера, що “посипався”, годі чекати.
❗️Важливе доповнення: наразі ті, хто розлучаються, більше не беруть паузу “на поміркувати”. Відразу є бажання знайти нові стосунки, які зав’язуються значно простіше, ніж до війни. Хто буде по пів року ходити в кіно (яке ще кіно?), коли зігріти поранене сердце хочеться вже зараз? І це дійсно тішить. Бо любов перемагає все, ви ж знаєте 💞
Джерело: психолог Ганна Лавренюк.
Де в цьому реченні поставите кому ви або ваш обранець? Наразі кожен із нас проходить через досвід війни. Він трансформує як людей, так і стосунки в парі. Любовна сфера видозмінюється.
❗️Дуже важливо те, як ваша пара співіснувала до всіх криголамних змін.
💔 Якщо в мирний час ви були схильні воювати між собою, зараз навряд у вас буде мир та злагода. Усі невирішені моменти можуть вистрілити одночасно.
❤️🩹 Якщо ж механізм вашого співіснування вже був добре налаштований, кохання та підтримки суттєво побільшає. Такі пари війна дуже зближує. У близькості немає останньої межі, завжди можна “ще трошки”.
Стосунки та життя з іншою людиною — це постійний компроміс. Внутрішня робота, щоб витримувати інший всесвіт поряд зі своїм. Цей всесвіт може вам подобатися, проте повного збігу ритмів, бажань, вподобань у реальному житті не існує. І, на жаль, сьогодні багато пар розпадаються.
🖤 Основна причина — відсутність душевних сил на пошук компромісу.
Адже те, як ми проявляємо себе в парі, напряму залежить від того, як ми поводимося із собою всередині. Як почуваємося ментально. Якщо один із партнерів розбалансований — інший може його психологічно витягти, а може і не впоратися. Він сам потребує підтримки, яку від партнера, що “посипався”, годі чекати.
❗️Важливе доповнення: наразі ті, хто розлучаються, більше не беруть паузу “на поміркувати”. Відразу є бажання знайти нові стосунки, які зав’язуються значно простіше, ніж до війни. Хто буде по пів року ходити в кіно (яке ще кіно?), коли зігріти поранене сердце хочеться вже зараз? І це дійсно тішить. Бо любов перемагає все, ви ж знаєте 💞
Джерело: психолог Ганна Лавренюк.
Дитячі істерики: недогляд батьків?
☝️З дитячими істериками рано чи пізно стикається майже кожна родина. Зазвичай, коли дитина істерить, дорослі самі починають заводитися. Можуть накричати на малюка або навіть надавати йому стусанів. Іншими словами, "виходять із берегів". Але при цьому вимагають самоконтролю від 2-річного малюка 🤷🏻♀️
Отже, насамперед батькам важливо розібратися, чому вони так гостро реагують на дитячу істерику (але це тема для іншого поста). А ми спробуємо пройтися по причинах істеричної поведінки дитини та засобах екологічного реагування у відповідних ситуаціях.
‼️Головне правило: дитині, в якої почалася істерика, нічого пояснювати не потрібно!
Якщо, припустимо, дитина кричить у магазині, падає на підлогу, постарайтеся взяти її на руки і мовчки вийти із приміщення. Можна просто побути поруч, дати водички, обійняти. І чекати, поки нервовий імпульс дитини зійде нанівець.
✅ Дитячу істерику можна заспокоїти лише при перших ознаках збудження. Ви помічаєте, що рухи малюка стають безладними, починаються капризи. На цій стадії дитину ще можна заспокоїти – переключити увагу, знизити фізичну активність, взяти на руки, обійняти тощо.
✅ Істерика – це реакція незрілого мозку на ситуацію, в якої щось пішло "не так". Якщо ви можете їй запобігти, зробіть це. Не давайте зайвих обіцянок або заздалегідь промовляйте, що чекатиме на дитину. Наприклад: "Я візьму тільки одне морозиво" або "Я не куплю тобі цукерки цього разу, але куплю їх завтра", "Ми йдемо в магазин тільки по хліб та молоко".
✅ Істерики також трапляються, коли батьки задовольняють усі запити дитини, але вона все одно не може "насититися". Причина такої поведінки – пошук малюком кордонів дозволеного у стосунках із дорослими. Вкрай важливо, щоб у батьків вистачило сил витримати істеричну реакцію на відмову купити чергову іграшку.
✅ Ще одна поширена причина істерики – потреба дитини в увазі, у прийнятті, в безпеці тощо. Навіть якщо батьки й припустити не можуть, що дитині саме зараз не вистачає їх любові та тепла (зовнішньо наче все, як завжди, гаразд).
❓Чи є дитячі істерики недоглядом батьків як вихователів?
Насправді подібні питання лише шкодять, ще більше підвищуючи рівень тривоги батьків та їхнє почуття провини. На мій погляд, пояснювати дитячі проблеми батьківськими недоглядами – це позбавляти дитину можливості її особистого розвитку. Діти дійсно залежать від батьків, але багато з того, що відбувається з дитиною, пов'язане з її віком та особливостями функціонування незрілої нервової системи.
Джерело: психоаналітикиня Ольга Корбут.
☝️З дитячими істериками рано чи пізно стикається майже кожна родина. Зазвичай, коли дитина істерить, дорослі самі починають заводитися. Можуть накричати на малюка або навіть надавати йому стусанів. Іншими словами, "виходять із берегів". Але при цьому вимагають самоконтролю від 2-річного малюка 🤷🏻♀️
Отже, насамперед батькам важливо розібратися, чому вони так гостро реагують на дитячу істерику (але це тема для іншого поста). А ми спробуємо пройтися по причинах істеричної поведінки дитини та засобах екологічного реагування у відповідних ситуаціях.
‼️Головне правило: дитині, в якої почалася істерика, нічого пояснювати не потрібно!
Якщо, припустимо, дитина кричить у магазині, падає на підлогу, постарайтеся взяти її на руки і мовчки вийти із приміщення. Можна просто побути поруч, дати водички, обійняти. І чекати, поки нервовий імпульс дитини зійде нанівець.
✅ Дитячу істерику можна заспокоїти лише при перших ознаках збудження. Ви помічаєте, що рухи малюка стають безладними, починаються капризи. На цій стадії дитину ще можна заспокоїти – переключити увагу, знизити фізичну активність, взяти на руки, обійняти тощо.
✅ Істерика – це реакція незрілого мозку на ситуацію, в якої щось пішло "не так". Якщо ви можете їй запобігти, зробіть це. Не давайте зайвих обіцянок або заздалегідь промовляйте, що чекатиме на дитину. Наприклад: "Я візьму тільки одне морозиво" або "Я не куплю тобі цукерки цього разу, але куплю їх завтра", "Ми йдемо в магазин тільки по хліб та молоко".
✅ Істерики також трапляються, коли батьки задовольняють усі запити дитини, але вона все одно не може "насититися". Причина такої поведінки – пошук малюком кордонів дозволеного у стосунках із дорослими. Вкрай важливо, щоб у батьків вистачило сил витримати істеричну реакцію на відмову купити чергову іграшку.
✅ Ще одна поширена причина істерики – потреба дитини в увазі, у прийнятті, в безпеці тощо. Навіть якщо батьки й припустити не можуть, що дитині саме зараз не вистачає їх любові та тепла (зовнішньо наче все, як завжди, гаразд).
❓Чи є дитячі істерики недоглядом батьків як вихователів?
Насправді подібні питання лише шкодять, ще більше підвищуючи рівень тривоги батьків та їхнє почуття провини. На мій погляд, пояснювати дитячі проблеми батьківськими недоглядами – це позбавляти дитину можливості її особистого розвитку. Діти дійсно залежать від батьків, але багато з того, що відбувається з дитиною, пов'язане з її віком та особливостями функціонування незрілої нервової системи.
Джерело: психоаналітикиня Ольга Корбут.
Фільми на вихідні
🎄"Щасливого Різдва" (2019, Велика Британія, США)
Закомплексована і цинічна Кейт працює ельфом у магазині подарунків та сувенірів. Вона постійно приймає неправильні рішення і не надто переймається майбутнім. Випадкова зустріч із привабливим незнайомцем змінює її життя назавжди. Але він занадто… ідеальний, щоб бути реальним! Кейт влаштує стосункам справжнє випробування.
🎄"Невловимий аромат любові" (2021, США)
Зустрівши ідеального хлопця в додатку для знайомств, письменниця з Лос-Анджелеса летить через всю країну, щоб здивувати його на Різдво, але дізнається, що її обдурили. Вона стала жертвою кетфішингу – нового тренду онлайн-дейтингу, різновиду обману, коли людина для спілкування з іншими створює в соцмережах зовсім новий образ, якому не відповідає.
🎄"Тільки диво" (2019, Україна)
Історія юнака Северина та його сестри Аніки, які задля порятунку хворого батька долають низку випробувань та потрапляють у вир пригод. Події фільму розгортаються в переддень свята Миколая. Під дією різдвяного дива головні герої не лише долають труднощі, а й знаходять справжнє кохання та будують міцну дружбу.
🎄"Чарівне Різдво" (1985, Канада)
Драматична історія бідної сім'ї, в якій глава сімейства всіляко намагається заробити не тільки на хліб, але й на рiздвяні подарунки своїм дітям. Мати, яка втратила чоловіка, а заодно і дух Різдва, і діти, які вірять у диво й ангелів. І саме одного з ангелів надсилають небеса цій сім'ї, щоби знайти сили впоратися із труднощами та допомогти повернути віру в Різдво.
🎄"Відпочинок за обміном" (2006, США)
Аманда – успішна ділова жінка, яка живе в Лос-Анджелесі. Айріс – провінційна письменниця з Англії. У них обох не складаються стосунки з коханими, тому аби на якийсь час забути про побутові негаразди i зруйноване особисте життя, жінки вирішують на різдвяні канікули обмінятися житлом і оточенням. Аманда їде до засніженого туманного Альбіону, а Айріс вирушає в сонячну Каліфорнію...
Юлія Ворман, практичний психолог
🎄"Щасливого Різдва" (2019, Велика Британія, США)
Закомплексована і цинічна Кейт працює ельфом у магазині подарунків та сувенірів. Вона постійно приймає неправильні рішення і не надто переймається майбутнім. Випадкова зустріч із привабливим незнайомцем змінює її життя назавжди. Але він занадто… ідеальний, щоб бути реальним! Кейт влаштує стосункам справжнє випробування.
🎄"Невловимий аромат любові" (2021, США)
Зустрівши ідеального хлопця в додатку для знайомств, письменниця з Лос-Анджелеса летить через всю країну, щоб здивувати його на Різдво, але дізнається, що її обдурили. Вона стала жертвою кетфішингу – нового тренду онлайн-дейтингу, різновиду обману, коли людина для спілкування з іншими створює в соцмережах зовсім новий образ, якому не відповідає.
🎄"Тільки диво" (2019, Україна)
Історія юнака Северина та його сестри Аніки, які задля порятунку хворого батька долають низку випробувань та потрапляють у вир пригод. Події фільму розгортаються в переддень свята Миколая. Під дією різдвяного дива головні герої не лише долають труднощі, а й знаходять справжнє кохання та будують міцну дружбу.
🎄"Чарівне Різдво" (1985, Канада)
Драматична історія бідної сім'ї, в якій глава сімейства всіляко намагається заробити не тільки на хліб, але й на рiздвяні подарунки своїм дітям. Мати, яка втратила чоловіка, а заодно і дух Різдва, і діти, які вірять у диво й ангелів. І саме одного з ангелів надсилають небеса цій сім'ї, щоби знайти сили впоратися із труднощами та допомогти повернути віру в Різдво.
🎄"Відпочинок за обміном" (2006, США)
Аманда – успішна ділова жінка, яка живе в Лос-Анджелесі. Айріс – провінційна письменниця з Англії. У них обох не складаються стосунки з коханими, тому аби на якийсь час забути про побутові негаразди i зруйноване особисте життя, жінки вирішують на різдвяні канікули обмінятися житлом і оточенням. Аманда їде до засніженого туманного Альбіону, а Айріс вирушає в сонячну Каліфорнію...
Юлія Ворман, практичний психолог
