👩⚕️Психолог, психотерапевт чи психіатр - до кого звернутися?
Частина 2
🔙У попередньому дописі ми в загальних рисах розповіли, яка різниця між психологом та психотерапевтом. Пропонуємо розібратися з якими запитами доречно звертатись до психолога, а з якими - до психотерапевта.
❕Консультації психолога будуть більш доречними, якщо:
🔹 Ви чітко розумієте свою проблему або запит. Вони виникли вперше, і ви не знаєте, як впоратися з цією ситуацією самотужки.
🔹 Ви переживаєте кризовий період або намагаєтеся впоратися з важкими життєвими обставинами (наприклад, розлученням, втратою близької людини, втратою роботи та ін). Ви шукаєте підтримки та можливості поговорити про те, що відбувається.
🔹 Вас хвилюють конфлікти та сварки в особистому житті, і ви хочете їх вирішити.
🔹 У вас все гаразд, але ви прагнете покращити якість свого життя (наприклад, хочете краще зрозуміти свої реакції або розвинути якісь навички), і потребуєте для цього інструментів та технік, що їх може надати спеціаліст.
❕Психотерапія буде більш допоміжною у наступних випадках:
🔸 Ви усвідомлюєте, що у вашому житті часто повторюються типові неприємні ситуації, і ви прагнете розібратися, чому так відбувається.
🔸Вам здається, що ваші способи реагування або поведінка суттєво негативно впливають на ваші близькі відносини, соціальне життя, роботу та інші сфери, і ви б хотіли це змінити.
🔸Ви маєте відчуття, що втратили сенс життя, не розумієте, ким ви є насправді, не отримуєте задоволення від звичних справ та не знаходите шляхів, як з цим впоратися самостійно.
🔸У вас виринають неприємні спогади про ваше дитинство, ви відчуваєте, що батьки мають на вас вплив, який є недоречним для вашого віку або статусу. Ваші стосунки з батьками – конфліктні або заважають різним сферам життя (наприклад, роботі, особистим відносинам та ін.).
🔸 Ви пережили травматичний досвід, наслідки та вплив якого відчуваєте і в сьогоденні. Вам потрібна допомога, щоби з цим впоратися.
🔸 У вас діагностований психічний розлад (наприклад, депресія, тривожний розлад, біполярний розлад, шизофренія та ін.). У такому разі психотерапія може стати допоміжною у тому, щоби прийняти свої особливості та навчитися жити повним життям навіть за наявності несприятливих симптомів. Також психотерапія допомагає глибинно дослідити ймовірні психологічні причини розладу та, відповідно, змінити хибні переконання про себе та світ.
🔸 У вас діагностоване важке соматичне захворювання (наприклад, рак, аутоімунне захворювання та ін.), що суттєво впливає на ваше емоційне самопочуття. Відтак, ви потребуєте підтримуючої терапії.
🔸 Ви спробували психологічне консультування, та це не допомогло вирішити ваш запит, хоча ви сумлінно виконували всі рекомендації фахівця.
🔜У наступному дописі ми розпівомо, якими питаннями займається лікар-психіатр.
Психолог Ольга Лозовська
Джерело: MentalCode
Частина 2
🔙У попередньому дописі ми в загальних рисах розповіли, яка різниця між психологом та психотерапевтом. Пропонуємо розібратися з якими запитами доречно звертатись до психолога, а з якими - до психотерапевта.
❕Консультації психолога будуть більш доречними, якщо:
🔹 Ви чітко розумієте свою проблему або запит. Вони виникли вперше, і ви не знаєте, як впоратися з цією ситуацією самотужки.
🔹 Ви переживаєте кризовий період або намагаєтеся впоратися з важкими життєвими обставинами (наприклад, розлученням, втратою близької людини, втратою роботи та ін). Ви шукаєте підтримки та можливості поговорити про те, що відбувається.
🔹 Вас хвилюють конфлікти та сварки в особистому житті, і ви хочете їх вирішити.
🔹 У вас все гаразд, але ви прагнете покращити якість свого життя (наприклад, хочете краще зрозуміти свої реакції або розвинути якісь навички), і потребуєте для цього інструментів та технік, що їх може надати спеціаліст.
❕Психотерапія буде більш допоміжною у наступних випадках:
🔸 Ви усвідомлюєте, що у вашому житті часто повторюються типові неприємні ситуації, і ви прагнете розібратися, чому так відбувається.
🔸Вам здається, що ваші способи реагування або поведінка суттєво негативно впливають на ваші близькі відносини, соціальне життя, роботу та інші сфери, і ви б хотіли це змінити.
🔸Ви маєте відчуття, що втратили сенс життя, не розумієте, ким ви є насправді, не отримуєте задоволення від звичних справ та не знаходите шляхів, як з цим впоратися самостійно.
🔸У вас виринають неприємні спогади про ваше дитинство, ви відчуваєте, що батьки мають на вас вплив, який є недоречним для вашого віку або статусу. Ваші стосунки з батьками – конфліктні або заважають різним сферам життя (наприклад, роботі, особистим відносинам та ін.).
🔸 Ви пережили травматичний досвід, наслідки та вплив якого відчуваєте і в сьогоденні. Вам потрібна допомога, щоби з цим впоратися.
🔸 У вас діагностований психічний розлад (наприклад, депресія, тривожний розлад, біполярний розлад, шизофренія та ін.). У такому разі психотерапія може стати допоміжною у тому, щоби прийняти свої особливості та навчитися жити повним життям навіть за наявності несприятливих симптомів. Також психотерапія допомагає глибинно дослідити ймовірні психологічні причини розладу та, відповідно, змінити хибні переконання про себе та світ.
🔸 У вас діагностоване важке соматичне захворювання (наприклад, рак, аутоімунне захворювання та ін.), що суттєво впливає на ваше емоційне самопочуття. Відтак, ви потребуєте підтримуючої терапії.
🔸 Ви спробували психологічне консультування, та це не допомогло вирішити ваш запит, хоча ви сумлінно виконували всі рекомендації фахівця.
🔜У наступному дописі ми розпівомо, якими питаннями займається лікар-психіатр.
Психолог Ольга Лозовська
Джерело: MentalCode
Психолог, психотерапевт чи психіатр - до кого звернутися
Частина 3
🔙У попередніх дописах ми розплвіли, яка різниця між психологом та психотерапевтом, сьогодні ж з'ясуємо з яким колом питань працює психіатр.
Лікар-психіатр: особливості діяльності
👩⚕️Психіатр – це лікар, що спеціалізується на психіатрії – галузі медицини, що вивчає психічних розлади, а саме: причини їх виникнення, прояви, перебіг, способи запобігання та лікування.
❕Психічний розлад відрізняється від психічної хвороби та може статися з кожним за різних обставин. Причини для виникнення психічного розладу відрізняються та можуть мати наступне походження:
🔺 Ендогенне – у такому разі мова йде про внутрішні особливості функціонування організму (наприклад, зміни у гормональному фоні, фізіологічне зниження рівня певних видів нейромедіаторів та ін.).
🔺Екзогенне – зміни у функціонуванні головного мозку за рахунок зовнішнього ураження (наприклад, черепно-мозкової травми, пошкодження певних ділянок мозку у результаті хірургічного втручання).
🔺Психогенне – пояснюється особливостями реакції психіки на зовнішні стресові або травмуючі обставини (наприклад, втрата близької людини, розлучення, переживання інших кризових подій).
💊Більшість психічних розладів вдало лікується медичними препаратами.
👨⚕️Відтак, лікар-психіатр – це спеціаліст, що має вищу медичну освіту та спеціалізується на лікуванні психічних розладів. Він може поєднувати в собі професію психолога чи психотерапевта, або ж може вести виключно психіатричний прийом.
🧾На відміну від інших спеціалістів з ментального здоров’я, психіатр має право виписувати лікарські засоби – препарати для полегшення та подолання симптомів психічних розладів.
🔄Часто фахівці у галузі психічного здоров’я співпрацюють: так, психіатр може направити пацієнта до свого колеги – психотерапевта чи психолога, і, навпаки, терапевт за наявності показань може попросити свого клієнта проконсультуватися з лікарем-психіатром.
👇Нижче ми окреслили коло питань, в яких консультація у психіатра може стати необхідністю.
Коли варто звернутися по допомогу до психіатра:
🔸 Ви помічаєте у себе симптоми, характерні для психічних захворювань: наприклад, галюцинації, нав’язливі думки, неконтрольована тривога, періоди значного спаду активності, періоди надмірної активності з неможливістю згадати, що ви робили в той або інший момент часу, самоушкоджуюча поведінка та інші.
🔸Ви маєте суїцідальні думки та складаєте план, як покінчити життя самогубством або нанести собі важкі ураження.
🔸У вас значні або тривалі порушення сну: вам важко засинати, прокидатися, вас турбує безсоння або, навпаки, ви спите занадто довго.
🔸Ви маєте порушення апетиту: його немає або, навпаки, ви схильні до переїдання.
🔸 Вам важко зосереджуватися та виконувати повсякденні побутові та робочі завдання.
🔸Ви маєте виражену апатію або, навпаки, агресію, та це неможливо пояснити або виправдати зовнішніми обставинами.
🔸Вас не цікавлять ваші звичні захоплення, ви уникаєте соціуму, боїтеся брати на себе обов’язки, ви втратили інтерес до всього, що раніше приносило вам задоволення, та цей стан триває більше 2-х тижнів.
🔸Вас направив ваш психолог або психотерапевт.
Вчасне звернення по допомогу прискорює пошук способів для розв’язання проблеми. Ми радимо звертатися за психологічною підтримкою як тільки ви відчуваєте в цьому потребу. Це сприятиме швидшій стабілізації стану та поступовому руху до виходу з кризової ситуації.
🙏 Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Психолог Ольга Лозовська
Джерело: MentalCode
Частина 3
🔙У попередніх дописах ми розплвіли, яка різниця між психологом та психотерапевтом, сьогодні ж з'ясуємо з яким колом питань працює психіатр.
Лікар-психіатр: особливості діяльності
👩⚕️Психіатр – це лікар, що спеціалізується на психіатрії – галузі медицини, що вивчає психічних розлади, а саме: причини їх виникнення, прояви, перебіг, способи запобігання та лікування.
❕Психічний розлад відрізняється від психічної хвороби та може статися з кожним за різних обставин. Причини для виникнення психічного розладу відрізняються та можуть мати наступне походження:
🔺 Ендогенне – у такому разі мова йде про внутрішні особливості функціонування організму (наприклад, зміни у гормональному фоні, фізіологічне зниження рівня певних видів нейромедіаторів та ін.).
🔺Екзогенне – зміни у функціонуванні головного мозку за рахунок зовнішнього ураження (наприклад, черепно-мозкової травми, пошкодження певних ділянок мозку у результаті хірургічного втручання).
🔺Психогенне – пояснюється особливостями реакції психіки на зовнішні стресові або травмуючі обставини (наприклад, втрата близької людини, розлучення, переживання інших кризових подій).
💊Більшість психічних розладів вдало лікується медичними препаратами.
👨⚕️Відтак, лікар-психіатр – це спеціаліст, що має вищу медичну освіту та спеціалізується на лікуванні психічних розладів. Він може поєднувати в собі професію психолога чи психотерапевта, або ж може вести виключно психіатричний прийом.
🧾На відміну від інших спеціалістів з ментального здоров’я, психіатр має право виписувати лікарські засоби – препарати для полегшення та подолання симптомів психічних розладів.
🔄Часто фахівці у галузі психічного здоров’я співпрацюють: так, психіатр може направити пацієнта до свого колеги – психотерапевта чи психолога, і, навпаки, терапевт за наявності показань може попросити свого клієнта проконсультуватися з лікарем-психіатром.
👇Нижче ми окреслили коло питань, в яких консультація у психіатра може стати необхідністю.
Коли варто звернутися по допомогу до психіатра:
🔸 Ви помічаєте у себе симптоми, характерні для психічних захворювань: наприклад, галюцинації, нав’язливі думки, неконтрольована тривога, періоди значного спаду активності, періоди надмірної активності з неможливістю згадати, що ви робили в той або інший момент часу, самоушкоджуюча поведінка та інші.
🔸Ви маєте суїцідальні думки та складаєте план, як покінчити життя самогубством або нанести собі важкі ураження.
🔸У вас значні або тривалі порушення сну: вам важко засинати, прокидатися, вас турбує безсоння або, навпаки, ви спите занадто довго.
🔸Ви маєте порушення апетиту: його немає або, навпаки, ви схильні до переїдання.
🔸 Вам важко зосереджуватися та виконувати повсякденні побутові та робочі завдання.
🔸Ви маєте виражену апатію або, навпаки, агресію, та це неможливо пояснити або виправдати зовнішніми обставинами.
🔸Вас не цікавлять ваші звичні захоплення, ви уникаєте соціуму, боїтеся брати на себе обов’язки, ви втратили інтерес до всього, що раніше приносило вам задоволення, та цей стан триває більше 2-х тижнів.
🔸Вас направив ваш психолог або психотерапевт.
Вчасне звернення по допомогу прискорює пошук способів для розв’язання проблеми. Ми радимо звертатися за психологічною підтримкою як тільки ви відчуваєте в цьому потребу. Це сприятиме швидшій стабілізації стану та поступовому руху до виходу з кризової ситуації.
🙏 Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Психолог Ольга Лозовська
Джерело: MentalCode
ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ТОКСИЧНИМИ ЛЮДЬМИ
Протягом життя кожен з нас зіштовхується з абсолютно різними людьми.
Хтось із них викликає в нас симпатію, хтось — ні.
🤷🏻♀️Які основні правила спілкування з людьми, поряд з якими ви почуваєтеся незатишно?
🗣Постійне спілкування з токсичними людьми може:
🔸негативно вплинути на ваш емоційний стан,
🔸зруйнувати віру в себе, ваші переконання, цілі,
🔸викликати почуття спустошення й неспроможності ні на що,
🔸сприяти виникненню конфліктів між вами та вашим оточенням.
🤔Здається, що ідеальний варіант у такому разі — повністю припинити всіляку взаємодію з цією людиною.
😩І це насправді так, але далеко не завжди є змога так вчинити, адже не рідко токсичними можуть бути ваші колеги, начальник, одногрупник, або — родич.
💎 Наступні рекомендації можуть полегшити вам життя, якщо з тих чи інших причин ви не маєте змоги уникнути токсичного спілкування:
1️⃣ Не чекайте від такої людини змін.
🟢Набагато простіше будувати діалог, коли ви чітко розумієте, що токсичний співрозмовник навряд чи колись стане поводитися інакше.
2️⃣ Окреслюйте чіткі кордони, адже улюблене заняття токсичної людини — тиснути своїми емоціями й порушувати особистий простір інших.
🟢Відкиньте ввічливість і позначте межі допустимого.
3️⃣ Беріть контроль над розмовою на себе.
🟢Токсичні люди вправні маніпулятори, тому розуміючи це — слідкуйте за напрямом бесіди, щоб не потрапити в "пастку". Це не так складно, як здається. Наприклад, можна спритно змінити тему розмови, щоб охолодити співрозмовника.
4️⃣ Не давайте чіткі відповіді на незручні запитання.
5️⃣ Будьте стримані.
🟢Токсичні люди обожнюють захоплювати інших у "воронку негативних емоцій". Якщо ви потрапите в неї, то станете жертвою провокацій і будете відповідати негативом на негатив. А отже — втратите рівновагу.
6️⃣ Будьте прямолінійні.
🟢 Чітке формулювання своєї позиції дуже часто лякає токсичних людей. Відкрито кажіть, що вас не влаштовує.
7️⃣ Фільтруйте інформацію про себе.
🟢Токсичні люди часто "надмірно відверті". Це один із прийомів втертися в довіру. І цілком нормально, що у вас виникне бажання бути відвертими у відповідь.
📌Але пам'ятайте, що надана вами особиста інформація потім може бути використана проти вас.
8️⃣ Скоротіть тривалість спілкування, якщо не маєте змоги повністю відмовитися від нього.
9️⃣ Намагайтесь із співчуттям ставитися до токсичних людей, бо вони не народилися такими, але з тих чи інших причин не навчилися задовольняти свої потреби екологічним шляхом.
📌Розуміючи це, ви допоможете передусім собі не стати жертвою провокацій і дистанціюватися від такої людини з почуттям співчуття, а не злості, ненависті, роздратування.
Юлія Ворман, практичний психолог.
Протягом життя кожен з нас зіштовхується з абсолютно різними людьми.
Хтось із них викликає в нас симпатію, хтось — ні.
🤷🏻♀️Які основні правила спілкування з людьми, поряд з якими ви почуваєтеся незатишно?
🗣Постійне спілкування з токсичними людьми може:
🔸негативно вплинути на ваш емоційний стан,
🔸зруйнувати віру в себе, ваші переконання, цілі,
🔸викликати почуття спустошення й неспроможності ні на що,
🔸сприяти виникненню конфліктів між вами та вашим оточенням.
🤔Здається, що ідеальний варіант у такому разі — повністю припинити всіляку взаємодію з цією людиною.
😩І це насправді так, але далеко не завжди є змога так вчинити, адже не рідко токсичними можуть бути ваші колеги, начальник, одногрупник, або — родич.
💎 Наступні рекомендації можуть полегшити вам життя, якщо з тих чи інших причин ви не маєте змоги уникнути токсичного спілкування:
1️⃣ Не чекайте від такої людини змін.
🟢Набагато простіше будувати діалог, коли ви чітко розумієте, що токсичний співрозмовник навряд чи колись стане поводитися інакше.
2️⃣ Окреслюйте чіткі кордони, адже улюблене заняття токсичної людини — тиснути своїми емоціями й порушувати особистий простір інших.
🟢Відкиньте ввічливість і позначте межі допустимого.
3️⃣ Беріть контроль над розмовою на себе.
🟢Токсичні люди вправні маніпулятори, тому розуміючи це — слідкуйте за напрямом бесіди, щоб не потрапити в "пастку". Це не так складно, як здається. Наприклад, можна спритно змінити тему розмови, щоб охолодити співрозмовника.
4️⃣ Не давайте чіткі відповіді на незручні запитання.
5️⃣ Будьте стримані.
🟢Токсичні люди обожнюють захоплювати інших у "воронку негативних емоцій". Якщо ви потрапите в неї, то станете жертвою провокацій і будете відповідати негативом на негатив. А отже — втратите рівновагу.
6️⃣ Будьте прямолінійні.
🟢 Чітке формулювання своєї позиції дуже часто лякає токсичних людей. Відкрито кажіть, що вас не влаштовує.
7️⃣ Фільтруйте інформацію про себе.
🟢Токсичні люди часто "надмірно відверті". Це один із прийомів втертися в довіру. І цілком нормально, що у вас виникне бажання бути відвертими у відповідь.
📌Але пам'ятайте, що надана вами особиста інформація потім може бути використана проти вас.
8️⃣ Скоротіть тривалість спілкування, якщо не маєте змоги повністю відмовитися від нього.
9️⃣ Намагайтесь із співчуттям ставитися до токсичних людей, бо вони не народилися такими, але з тих чи інших причин не навчилися задовольняти свої потреби екологічним шляхом.
📌Розуміючи це, ви допоможете передусім собі не стати жертвою провокацій і дистанціюватися від такої людини з почуттям співчуття, а не злості, ненависті, роздратування.
Юлія Ворман, практичний психолог.
ФЛЕШБЕК 24-ГО ЛЮТОГО: ЩО РОБИТИ?
«Звикли до війни», але ворог застосував другу стратегію, і в багатьох дежавю — флешбек першого дня війни? Що робити в такому разі?
🤬 Як справлятися, якщо мені знову страшно, як у лютому?!
📌Вміння адаптуватися ми розвивали від народження. 👼🏻Дитина вже з перших секунд життя вчиться адаптуватися до нового простору, до нового життя поза організмом матері. Їй для того, щоб вижити, потрібно дихати інакше, освоїти новий спосіб отримання їжі, вивчити нові зорові, тактильні та звукові подразники.
👩🏻🎓Можна дійти невтішного висновку, що адаптація — це закладена природою риса людини, що допомагає пристосуватися і вижити в постійно змінюваному світі.
🤷🏻♀️Тому не дивно, що згодом люди перестали звертати особливу увагу на звуки сирени, які можуть звучати десятки разів на добу, до вибухів, які можуть відбуватися в 10 км, на військову техніку, яка переміщається нарівні із цивільним транспортом тощо.
❗️Але війна — це непередбачуване і швидкозмінне явище, багате на різні тригери, які сприяють мимовільному пожвавленню травматичного досвіду, тобто в нашу психіку вриваються флешбеки і відчуття дежавю.
‼️Навіть незначні зміни стратегії війни повертають нас у минуле, а це минуле може стати якорем, який занурить у стан депресії.
🆘 Вихід є! Життя продовжується, і саме зараз ми закладаємо фундамент для свого майбутнього.
👉Спробуйте вправу на формування усвідомленої думки про те, що ви є власником свого життя. Для цього знадобляться аркуш паперу, ручка.
💬Проведення вправи:
🔕Знайдіть тихе та спокійне місце, виберіть зручне положення тіла і постарайтеся уявити себе через рік, уявіть себе успішною та щасливою людиною.⤵️
Дайте відповіді собі на запитання:
✔️Яким я буду?
✔️Як я виглядатиму?
✔️Що за одяг на мені буде?
✔️Де я буду жити?
✔️Хто буде поряд зі мною?
✔️Ким і де я працюватиму?
➡️ А тепер подумайте і дайте відповідь на найголовніше запитання.
🔝Що можна зробити вже сьогодні, навіть зараз, для того, щоб цього досягти?
➡️ І на завершення вправи візьміть аркуш паперу і розділіть його на 4 колонки.
✔️У першій колонці опишіть своє щасливе і успішне майбутнє,
✔️у другій колонці опишіть кроки досягнення,
✔️в третій колонці запишіть всі труднощі, з якими ви можете зустрітися на шляху,
✔️ а в четвертій запишіть, як долатимете труднощі та хто вам у цьому може допомогти.
♻️ І пам'ятайте, що плисти за течією можна, але течія завжди буде нав'язувати, що вам відчувати, що робити, про що думати і як жити. А от з моменту прийняття рішення нести відповідальність за своє майбутнє ви стаєте вільною людиною!
Олена Флоринська, практичний психолог
«Звикли до війни», але ворог застосував другу стратегію, і в багатьох дежавю — флешбек першого дня війни? Що робити в такому разі?
🤬 Як справлятися, якщо мені знову страшно, як у лютому?!
📌Вміння адаптуватися ми розвивали від народження. 👼🏻Дитина вже з перших секунд життя вчиться адаптуватися до нового простору, до нового життя поза організмом матері. Їй для того, щоб вижити, потрібно дихати інакше, освоїти новий спосіб отримання їжі, вивчити нові зорові, тактильні та звукові подразники.
👩🏻🎓Можна дійти невтішного висновку, що адаптація — це закладена природою риса людини, що допомагає пристосуватися і вижити в постійно змінюваному світі.
🤷🏻♀️Тому не дивно, що згодом люди перестали звертати особливу увагу на звуки сирени, які можуть звучати десятки разів на добу, до вибухів, які можуть відбуватися в 10 км, на військову техніку, яка переміщається нарівні із цивільним транспортом тощо.
❗️Але війна — це непередбачуване і швидкозмінне явище, багате на різні тригери, які сприяють мимовільному пожвавленню травматичного досвіду, тобто в нашу психіку вриваються флешбеки і відчуття дежавю.
‼️Навіть незначні зміни стратегії війни повертають нас у минуле, а це минуле може стати якорем, який занурить у стан депресії.
🆘 Вихід є! Життя продовжується, і саме зараз ми закладаємо фундамент для свого майбутнього.
👉Спробуйте вправу на формування усвідомленої думки про те, що ви є власником свого життя. Для цього знадобляться аркуш паперу, ручка.
💬Проведення вправи:
🔕Знайдіть тихе та спокійне місце, виберіть зручне положення тіла і постарайтеся уявити себе через рік, уявіть себе успішною та щасливою людиною.⤵️
Дайте відповіді собі на запитання:
✔️Яким я буду?
✔️Як я виглядатиму?
✔️Що за одяг на мені буде?
✔️Де я буду жити?
✔️Хто буде поряд зі мною?
✔️Ким і де я працюватиму?
➡️ А тепер подумайте і дайте відповідь на найголовніше запитання.
🔝Що можна зробити вже сьогодні, навіть зараз, для того, щоб цього досягти?
➡️ І на завершення вправи візьміть аркуш паперу і розділіть його на 4 колонки.
✔️У першій колонці опишіть своє щасливе і успішне майбутнє,
✔️у другій колонці опишіть кроки досягнення,
✔️в третій колонці запишіть всі труднощі, з якими ви можете зустрітися на шляху,
✔️ а в четвертій запишіть, як долатимете труднощі та хто вам у цьому може допомогти.
♻️ І пам'ятайте, що плисти за течією можна, але течія завжди буде нав'язувати, що вам відчувати, що робити, про що думати і як жити. А от з моменту прийняття рішення нести відповідальність за своє майбутнє ви стаєте вільною людиною!
Олена Флоринська, практичний психолог
📚Людина та війна: 5 книг, які варто прочитати сьогодні
☝️Ми впевнені, що справжня література вміє лікувати та допомагати, тож підготували добірку творів, які дуже на часі. Це книги про війну, у центрі яких не воєнні дії, а людина та її відчуття на тлі страшних історичних подій.
1️⃣«Сховище. Щоденник Анни Франк»
📌...Анна запитала: «Чому вони хочуть зробити з нас звірів?». На що хтось відповів: «Бо вони самі дикі звірі»
📖Анна Франк — єврейська дівчина, що народилася й жила в Німеччині. В 1933 разом з родиною вона поїхала до Амстердама, щоб втекти від нацистів. Але, на жаль, втекти не вдалося: в 1942 році, коли в Амстердам зайшли німці, Анна з родиною була вимушена сховатися на горищі аптеки, де працював її батько, і провести в сховищі майже два роки. Тоді ж 13-річна Анна почала вести щоденник, де описувала власні відчуття, а також своє перебування у сховищі. Анна померла в концтаборі Берген-Бельзен у 1945 році, дівчині було 16 років – але її щоденник зберігся, і в 1947 році його видав батько Анни Ото Франк, що вцілів в Аушвіці.
2️⃣«Вибір» Едіт Еґер
📌«Ніхто не може уникнути страждань, але кожен з нас має вибір, ким бути в такі миті — жертвою чи вцілілим. Ми можемо плакати й жаліти себе, а можемо не зациклюватися на минулому і йти далі. Не запитуйте: „Чому я?“, „За що?“, а тільки: „А що далі?“»
📖Едіт Еґер — відома й успішна психотерапевтка, спікерка на найбільших конференціях Америки, гостьова лекторка в топуніверситетах США й... та, що вижила в Аушвіці. Коли Едіт виповнилося 90, вона вирішила видати книжку спогадів — про власну травму, зцілення й власні методи терапії, які допомогли стільком людям. І якщо щоденник Анни Франк — це художній твір, в якому є місце вигадкам і метафорам, то книга Егер – наукпоп і гарний помічник для кожного з нас — у тому, як не збожеволіти, навчитися давати волю почуттям, не знецінювати власного болю й страждань інших людей та, головне, й далі жити, попри жахливу реальність.
3️⃣«Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі», Віктор Франкл
📌«Страждання має сенс, якщо ти стаєш іншим...»
📖«Людина в пошуках сенсу» — не лише головна книга Франкла, а й один з ключових текстів психології XX століття. Психолог написав її в 1946 році, після того, як провів два роки в концтаборах в Аушвіці й Дахау. У ній він описує свій моторошний досвід перебування там, а заразом виводить свій головний психотерапевтичний метод – це пошук сенсу в усіх проявах життя, навіть найстрашніших.
4️⃣«Я — мене — мені... (і довкруги)», Юрій Шевельов
📌«..Що гуманність була неосяжно далеко в цьому струмі знищення, в цьому не можна було сумніватися після досвіду Харкова, Києва, Львова...»
📖Юрій Шевельов — одна з найцікавіших постатей української культури: письменник, історик української літератури, лауреат Шевченківської премії, активний учасник життя діаспори, видатний мовознавець, що зробив неабиякий внесок у розвиток української мови. Шевельов народився у 1907 році в Харкові в родині німецького походження, жив у Львові, а в 1944 році переїхав до Німеччини, згодом — у США, де працював у Гарвардському університеті. «Я — мене — мені... (і довкруги)» — це щоденник, спогади Юрія Шевельова про Україну та повоєнні роки в Європі.
5️⃣«Україна в огні», Олександр Довженко
📌«Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюся на їхню смерть, я тремчу від жаху».
📖«Україна в огні» — кіноповість Олександра Довженка 1966 року, присвячена подіям Другої світової війни в Україні. Головні герої — українські селяни, звичайна родина, що мешкає на Вінниччині. Саме ці місця одними з перших в Радянському союзі взяли на себе удар німецьких фашистів. Особливість цього тексту в стилістиці: драматично, насичено, яскраво та глибоко психологічно Довженко описує страхіття, що приносить війна, і те, як вона нівечить долі простих людей — конкретної української родини. Сам автор у передмові говорить, що в цій книжці зійшлися дві його іпостасі — письменник і сценарист.
Джерело: Vogue UA
☝️Ми впевнені, що справжня література вміє лікувати та допомагати, тож підготували добірку творів, які дуже на часі. Це книги про війну, у центрі яких не воєнні дії, а людина та її відчуття на тлі страшних історичних подій.
1️⃣«Сховище. Щоденник Анни Франк»
📌...Анна запитала: «Чому вони хочуть зробити з нас звірів?». На що хтось відповів: «Бо вони самі дикі звірі»
📖Анна Франк — єврейська дівчина, що народилася й жила в Німеччині. В 1933 разом з родиною вона поїхала до Амстердама, щоб втекти від нацистів. Але, на жаль, втекти не вдалося: в 1942 році, коли в Амстердам зайшли німці, Анна з родиною була вимушена сховатися на горищі аптеки, де працював її батько, і провести в сховищі майже два роки. Тоді ж 13-річна Анна почала вести щоденник, де описувала власні відчуття, а також своє перебування у сховищі. Анна померла в концтаборі Берген-Бельзен у 1945 році, дівчині було 16 років – але її щоденник зберігся, і в 1947 році його видав батько Анни Ото Франк, що вцілів в Аушвіці.
2️⃣«Вибір» Едіт Еґер
📌«Ніхто не може уникнути страждань, але кожен з нас має вибір, ким бути в такі миті — жертвою чи вцілілим. Ми можемо плакати й жаліти себе, а можемо не зациклюватися на минулому і йти далі. Не запитуйте: „Чому я?“, „За що?“, а тільки: „А що далі?“»
📖Едіт Еґер — відома й успішна психотерапевтка, спікерка на найбільших конференціях Америки, гостьова лекторка в топуніверситетах США й... та, що вижила в Аушвіці. Коли Едіт виповнилося 90, вона вирішила видати книжку спогадів — про власну травму, зцілення й власні методи терапії, які допомогли стільком людям. І якщо щоденник Анни Франк — це художній твір, в якому є місце вигадкам і метафорам, то книга Егер – наукпоп і гарний помічник для кожного з нас — у тому, як не збожеволіти, навчитися давати волю почуттям, не знецінювати власного болю й страждань інших людей та, головне, й далі жити, попри жахливу реальність.
3️⃣«Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі», Віктор Франкл
📌«Страждання має сенс, якщо ти стаєш іншим...»
📖«Людина в пошуках сенсу» — не лише головна книга Франкла, а й один з ключових текстів психології XX століття. Психолог написав її в 1946 році, після того, як провів два роки в концтаборах в Аушвіці й Дахау. У ній він описує свій моторошний досвід перебування там, а заразом виводить свій головний психотерапевтичний метод – це пошук сенсу в усіх проявах життя, навіть найстрашніших.
4️⃣«Я — мене — мені... (і довкруги)», Юрій Шевельов
📌«..Що гуманність була неосяжно далеко в цьому струмі знищення, в цьому не можна було сумніватися після досвіду Харкова, Києва, Львова...»
📖Юрій Шевельов — одна з найцікавіших постатей української культури: письменник, історик української літератури, лауреат Шевченківської премії, активний учасник життя діаспори, видатний мовознавець, що зробив неабиякий внесок у розвиток української мови. Шевельов народився у 1907 році в Харкові в родині німецького походження, жив у Львові, а в 1944 році переїхав до Німеччини, згодом — у США, де працював у Гарвардському університеті. «Я — мене — мені... (і довкруги)» — це щоденник, спогади Юрія Шевельова про Україну та повоєнні роки в Європі.
5️⃣«Україна в огні», Олександр Довженко
📌«Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюся на їхню смерть, я тремчу від жаху».
📖«Україна в огні» — кіноповість Олександра Довженка 1966 року, присвячена подіям Другої світової війни в Україні. Головні герої — українські селяни, звичайна родина, що мешкає на Вінниччині. Саме ці місця одними з перших в Радянському союзі взяли на себе удар німецьких фашистів. Особливість цього тексту в стилістиці: драматично, насичено, яскраво та глибоко психологічно Довженко описує страхіття, що приносить війна, і те, як вона нівечить долі простих людей — конкретної української родини. Сам автор у передмові говорить, що в цій книжці зійшлися дві його іпостасі — письменник і сценарист.
Джерело: Vogue UA
4 ВПРАВИ, ЩО ДОПОМОЖУТЬ ШВИДКО ЗНИЗИТИ РІВЕНЬ ТРИВОГИ
Наступні техніки допоможуть стабілізувати емоційний стан, знизити рівень тривоги, впоратися з фізичною та психічною напругою від стресу.
1️⃣ Вправа «Дихання за квадратом»
📌Під час виконання техніки важливо фокусувати увагу на ритмі дихання та тому, як ви робите продовжений повний видих.
📉 Схема така:
👆🏻Вдих. Рахуємо до чотирьох.
⛔️Пауза. Рахуємо до чотирьох.
👇🏻Видих. Рахуємо до чотирьох.
⛔️Пауза. Рахуємо до чотирьох.
📌Для емоційної стабілізації достатньо 5-8 циклів повторення вправи.
2️⃣ Вправа «Глибоке дихання»
🔅Ляжте.
🔅Проскануйте своє тіло і визначте ті частини, в яких відчувається напруга.
🔅Одну руку покладіть на живіт, а іншу — на грудну клітку.
🔅Повільно вдихніть через ніс животом так, щоб рука піднялася
вгору; грудна клітка повинна піднятися тільки злегка. Затримайте дихання та порахуйте до п'яти.
🔅Злегка усміхніться, а потім якомога довше видихайте через рот. Під час видиху видавайте шиплячий звук.
♻️Повторіть вправу щонайменше п'ять разів, у перспективі зможете збільшити час практики глибокого дихання до 5-10 хв.
🔅Після закінчення вправи знову проскануйте своє тіло, щоб побачити, чи залишилася напруга.
📌Після оволодіння цією технікою ви зможете виконувати її в будь-якому положенні тіла.
3️⃣ Вправа «Прогресивна м'язова релаксація»
Виконуючи цю вправу, вам необхідно:
✔️поетапно напружувати різні групи м'язів;
✔️затримувати цю напругу;
✔️з видихом відпустити напругу й розслабити тіло.
🟢Отже:
🧩Напружте: м'язи ніг ➡️ стопи ➡️ ікроножні м’язи ➡️ сідниці ➡️ спину ➡️ живіт ➡️ руки ➡️ стисніть кулаки ➡️ напружте шию ➡️ м'язи обличчя та голови.
🧩Затримайте напругу.
🧩З видихом — відпустіть.
📌Якщо є потреба, зробіть декілька циклів цієї вправи.
4️⃣ Вправа «Безпечне місце»
📌Ця техніка на уяву, допоможе вам відволіктися від того, що відбувається зараз.
🔔Сядьте або ляжте.▶️ Заплющте очі.▶️ Зосередьте увагу на своєму тілі та розслабте його. ▶️ Зробіть глибокий вдих носом і продовжений видих ротом. ▶️ Спробуйте у своїй уяві відтворити те місце, яке у вас асоціюється з безпекою та комфортом. Це може бути реальний спогад або щось фантастичне.
❓Що ви відчуваєте в цьому місці? Чуєте? Бачите? Уявіть/згадайте все якомога детально.
▶️ Побудьте там. ▶️ Вберіть у себе спокій, комфорт, позитивні переживання та емоції, які пов'язані з цим місцем.
Юлія Ворман, практичний психолог.
Наступні техніки допоможуть стабілізувати емоційний стан, знизити рівень тривоги, впоратися з фізичною та психічною напругою від стресу.
1️⃣ Вправа «Дихання за квадратом»
📌Під час виконання техніки важливо фокусувати увагу на ритмі дихання та тому, як ви робите продовжений повний видих.
📉 Схема така:
👆🏻Вдих. Рахуємо до чотирьох.
⛔️Пауза. Рахуємо до чотирьох.
👇🏻Видих. Рахуємо до чотирьох.
⛔️Пауза. Рахуємо до чотирьох.
📌Для емоційної стабілізації достатньо 5-8 циклів повторення вправи.
2️⃣ Вправа «Глибоке дихання»
🔅Ляжте.
🔅Проскануйте своє тіло і визначте ті частини, в яких відчувається напруга.
🔅Одну руку покладіть на живіт, а іншу — на грудну клітку.
🔅Повільно вдихніть через ніс животом так, щоб рука піднялася
вгору; грудна клітка повинна піднятися тільки злегка. Затримайте дихання та порахуйте до п'яти.
🔅Злегка усміхніться, а потім якомога довше видихайте через рот. Під час видиху видавайте шиплячий звук.
♻️Повторіть вправу щонайменше п'ять разів, у перспективі зможете збільшити час практики глибокого дихання до 5-10 хв.
🔅Після закінчення вправи знову проскануйте своє тіло, щоб побачити, чи залишилася напруга.
📌Після оволодіння цією технікою ви зможете виконувати її в будь-якому положенні тіла.
3️⃣ Вправа «Прогресивна м'язова релаксація»
Виконуючи цю вправу, вам необхідно:
✔️поетапно напружувати різні групи м'язів;
✔️затримувати цю напругу;
✔️з видихом відпустити напругу й розслабити тіло.
🟢Отже:
🧩Напружте: м'язи ніг ➡️ стопи ➡️ ікроножні м’язи ➡️ сідниці ➡️ спину ➡️ живіт ➡️ руки ➡️ стисніть кулаки ➡️ напружте шию ➡️ м'язи обличчя та голови.
🧩Затримайте напругу.
🧩З видихом — відпустіть.
📌Якщо є потреба, зробіть декілька циклів цієї вправи.
4️⃣ Вправа «Безпечне місце»
📌Ця техніка на уяву, допоможе вам відволіктися від того, що відбувається зараз.
🔔Сядьте або ляжте.▶️ Заплющте очі.▶️ Зосередьте увагу на своєму тілі та розслабте його. ▶️ Зробіть глибокий вдих носом і продовжений видих ротом. ▶️ Спробуйте у своїй уяві відтворити те місце, яке у вас асоціюється з безпекою та комфортом. Це може бути реальний спогад або щось фантастичне.
❓Що ви відчуваєте в цьому місці? Чуєте? Бачите? Уявіть/згадайте все якомога детально.
▶️ Побудьте там. ▶️ Вберіть у себе спокій, комфорт, позитивні переживання та емоції, які пов'язані з цим місцем.
Юлія Ворман, практичний психолог.
ЯК ВПОРАТИСЯ ІЗ ДРАТІВЛИВІСТЮ
Дратівливість — це той стан, який знайомий кожному без винятку. Дане поняття тлумачать як нервову збудливість, схильність до негативу і неадекватної реакції навіть на ситуації, які можна було б опустити. Загалом дратівливість залежить від нашої нервової системи.
🔅Як вона відбувається? Дратівливість може бути внаслідок втоми або ж реакцією на стресові події, а також не слід опускати фізичні фактори: хвороби, «пустощі» гормонів (особливо це знайомо жінкам за кілька днів до менструацій) і т. д.
🔔 Як можемо простежити, дратівливість пов’язана із проявами гніву та є частим симптомом підвищеної збудливості.
🟩 Впоратися з цим станом допоможуть:
🔸розслаблення;
🔸фізичні вправи;
🔸усвідомленість.
✅ Пропоную вправу до нашого першого пункту — «Тимчасове місце для релаксації».
📌 Іноді корисно зробити вправу на релаксацію до того, як вас охопить гнів.
✔️Намагайтеся знайти спокійне місце. ✔️Тепер зосередьтеся на своєму диханні: повільно вдихніть через ніс, затримайте дихання на п’ять секунд, а потім дуже повільно видихніть через рот. Повторіть так мінімум 5 разів.
📌 Наступний текст необхідно читати повільно та надавати відповідь на кожне запитання. ⤵️
💚 Лайфхак: для зручності можете записати цей текст на диктофон і потім, заплющивши очі, все це уявляти (свого роду медитація).
🟩 Тепер уявіть своє тимчасове місце для релаксації, яке воно?
Що ви там бачите? Що чуєте?
♻️Зосередьтеся на відчуттях.
Що відчуваєте на своїй шкірі або що можете відчути? Які запахи та смаки відчуваєте?
♻️ Зосередьтеся на своїх почуттях на даний момент.
Які почуття відчуваєте (радість, спокій і т. д.)? Що б ви ще хотіли додати до свого місця для релаксації?
♻️ Нарешті, придумайте слово або фразу, яку могли б використовувати, щоб при необхідності перенестись у це місце.
Усвідомлення своїх емоцій може допомогти зменшити їхню силу впливу, тому що ви не засуджуєте емоції або свою поведінку, замість цього просто спостерігаєте.
📌 Регулярні вправи на релаксацію та усвідомленість допоможуть вам заспокоювати своє тіло, коли воно реагує на легкі ознаки дратівливості або гніву.
Адже, якщо тіло розслаблене, дратівливість та гнів слабші, а отже їх легше контролювати.
Галина Волошина, психологиня.
Дратівливість — це той стан, який знайомий кожному без винятку. Дане поняття тлумачать як нервову збудливість, схильність до негативу і неадекватної реакції навіть на ситуації, які можна було б опустити. Загалом дратівливість залежить від нашої нервової системи.
🔅Як вона відбувається? Дратівливість може бути внаслідок втоми або ж реакцією на стресові події, а також не слід опускати фізичні фактори: хвороби, «пустощі» гормонів (особливо це знайомо жінкам за кілька днів до менструацій) і т. д.
🔔 Як можемо простежити, дратівливість пов’язана із проявами гніву та є частим симптомом підвищеної збудливості.
🟩 Впоратися з цим станом допоможуть:
🔸розслаблення;
🔸фізичні вправи;
🔸усвідомленість.
✅ Пропоную вправу до нашого першого пункту — «Тимчасове місце для релаксації».
📌 Іноді корисно зробити вправу на релаксацію до того, як вас охопить гнів.
✔️Намагайтеся знайти спокійне місце. ✔️Тепер зосередьтеся на своєму диханні: повільно вдихніть через ніс, затримайте дихання на п’ять секунд, а потім дуже повільно видихніть через рот. Повторіть так мінімум 5 разів.
📌 Наступний текст необхідно читати повільно та надавати відповідь на кожне запитання. ⤵️
💚 Лайфхак: для зручності можете записати цей текст на диктофон і потім, заплющивши очі, все це уявляти (свого роду медитація).
🟩 Тепер уявіть своє тимчасове місце для релаксації, яке воно?
Що ви там бачите? Що чуєте?
♻️Зосередьтеся на відчуттях.
Що відчуваєте на своїй шкірі або що можете відчути? Які запахи та смаки відчуваєте?
♻️ Зосередьтеся на своїх почуттях на даний момент.
Які почуття відчуваєте (радість, спокій і т. д.)? Що б ви ще хотіли додати до свого місця для релаксації?
♻️ Нарешті, придумайте слово або фразу, яку могли б використовувати, щоб при необхідності перенестись у це місце.
Усвідомлення своїх емоцій може допомогти зменшити їхню силу впливу, тому що ви не засуджуєте емоції або свою поведінку, замість цього просто спостерігаєте.
📌 Регулярні вправи на релаксацію та усвідомленість допоможуть вам заспокоювати своє тіло, коли воно реагує на легкі ознаки дратівливості або гніву.
Адже, якщо тіло розслаблене, дратівливість та гнів слабші, а отже їх легше контролювати.
Галина Волошина, психологиня.
🤔Якщо потрапили в капкан залежності від людини, нав‘язливих думок чи складних переживань…
Погляд психотерапевта
🔭 Залежність, від чого вона б не була: від людини, нав'язливих думок, від депресивних і неприємних станів, від алкоголю чи наркотиків, від ідеї чи фантазії – це звуження своєї свідомості шляхом вимушеної уваги, як через зорову трубу, на щось одне, від чого ми і стаємо залежними.
🪢 Перебування в залежності – це позбавлення себе вибору, нав'язлива концентрація на чомусь, від чого вимагається задоволення всіх наших потреб. Коли ми звужуємо свою увагу, то потрапляємо в залежність і самі замуровуємо себе в метафоричну тюрму.
🎯Еволюційно такий механізм роботи психіки має такі переваги, що будучи одержимим чимось одним, звертаючи всю свою увагу і енергію ціленаправлено, людина легше і швидше досягає мети і задовільняє свою потребу. Не можливо і не потрібно позбуватися цієї здатності, але можна відслідковувати моменти, коли вся енергія безрезультатно зливається в трубу гіпернаправленої на щось одне уваги, що забирає в нас свободу вибору.
🧘♀️Натомість пропонується частіше практикувати "увагу, яка вільно плаває", про яку писав Фрейд і рекомендував її психотерапевтам під час розмови з клієнтом. Такий же тип уваги покладений в основу практики медитації.
⚪ Моя улюблена медитація – це та, де пропонується звернути увагу на ніщо, яке простягається в безкінечність, далі помічати і фіксувати думки, які перебивають, і силою волі продовжувати фокусуватися на порожнечі. Так можна навчитися розширювати свою увагу і могти помічати інші можливості.
Психотерапевтка Анастасія Свердел
Погляд психотерапевта
🔭 Залежність, від чого вона б не була: від людини, нав'язливих думок, від депресивних і неприємних станів, від алкоголю чи наркотиків, від ідеї чи фантазії – це звуження своєї свідомості шляхом вимушеної уваги, як через зорову трубу, на щось одне, від чого ми і стаємо залежними.
🪢 Перебування в залежності – це позбавлення себе вибору, нав'язлива концентрація на чомусь, від чого вимагається задоволення всіх наших потреб. Коли ми звужуємо свою увагу, то потрапляємо в залежність і самі замуровуємо себе в метафоричну тюрму.
🎯Еволюційно такий механізм роботи психіки має такі переваги, що будучи одержимим чимось одним, звертаючи всю свою увагу і енергію ціленаправлено, людина легше і швидше досягає мети і задовільняє свою потребу. Не можливо і не потрібно позбуватися цієї здатності, але можна відслідковувати моменти, коли вся енергія безрезультатно зливається в трубу гіпернаправленої на щось одне уваги, що забирає в нас свободу вибору.
🧘♀️Натомість пропонується частіше практикувати "увагу, яка вільно плаває", про яку писав Фрейд і рекомендував її психотерапевтам під час розмови з клієнтом. Такий же тип уваги покладений в основу практики медитації.
⚪ Моя улюблена медитація – це та, де пропонується звернути увагу на ніщо, яке простягається в безкінечність, далі помічати і фіксувати думки, які перебивають, і силою волі продовжувати фокусуватися на порожнечі. Так можна навчитися розширювати свою увагу і могти помічати інші можливості.
Психотерапевтка Анастасія Свердел
🤷Сили на нулі: як волонтерити не на шкоду собі?
🚀Люди не є вічним двигуном. Ми думаємо, що можемо щось робити без упину, та насправді це не так.
☝️Головна проблема - не розраховувати свої сили раціонально і не відчувати, коли вже настає виснаження і вигорання.
🪖На війні завжди є тил та фронт. Військові на фронті підлягають ротації. Волонтери в тилу зазвичай ігнорують перерви, і це відбувається з багатьох причин:
🔻як правило, у невеликих фондах немає визначених людей, які б стежили за ротацією команди;
🔻люди вважають, що не мають морального права робити перерви через значно меншу загрозу життю, ніж на фронті;
🔻немає переходу із короткострокового планування (яке притаманне першим місяцям війни) на середньострокове та довгострокове;
❕Виснаження
🟡 Кожен має свій запас сил, який активно витрачав ці чотири місяці. Але він закінчується, і в якийсь момент настає нуль.
🟡 Виснаження відбувається тоді, коли волонтери не мають своєї межі й не дбають про власні потреби, в також коли їхній запас енергії вже закінчився.
🟡 Завдання волонтера який активно перебуває в тилу – уважно ставитися до себе. Бо (за власним вибором) він є ресурсом, який має бути ефективним.
⚠️Зупинятися, щоб відновитися - це частина ефективності.
🟡Коли волонтери не чутливі до свого виснаження, у кінцевому результаті це закінчується вигоранням. Це значить, що рівень енергії вже пішов від нуля у мінус, а будь-які локальні спроби відновитися не покривають витрат енергії.
🟡Якщо ігнорувати вигорання, то воно через якийсь час автоматично приведе людину у стан депресії — природний режим збереження енергії.
🟡На жаль, це чекає кожного, хто нечесно відповідає собі на запитання, чи має у собі ресурс віддавати.
🟡Якщо телефон розрядився, то його потрібно зарядити. Так само з людиною.
🟡Якщо вона відчуває виснаження, то потрібно взяти тижневу мінівідпустку у межах можливості. В ідеалі - це мінімум три дні, аби без роботи, і чорти дні - іншої праці, але без волонтерства.
🟡У певному сенсі це ротація, як у війську.
❔Поставте собі питання: чи можу я в такому об’ємі волонтерити пів року чи рік? Чи маю я не це сили та ресурси?
🟡Якщо ні - розподіліть свої ресурси по-іншому. Наприклад, волонтерити дві години вдень, замість п'яти. Але якщо ви продовжите це робити системно пів року чи рік - користі буде значно більше.
❗️Вигорання
🔴Якщо виснаження переходить в вигорання, то воно потребує вже двох дій:
1️⃣спочатку відновлення,
2️⃣а потім побудови системи контролю своїх ресурсів. Бо якщо людина вигоріла, то ігнорувала усі рівні сигналів свого тіла та психіки зупинитись. Треба буде робити так, щоб це не повторилось.
🔴 На жаль, будь-які професії, пов’язані з людьми — перші кандидати на вигорання.
🔴Людям дуже важко оцінити можливості свого емоційного ресурсу, на відміну від фізичної втоми, наприклад.
🆘Перша допомога собі під час вигорання:
1️⃣зупиніться, візьміть перерву і не картайте себе за це. Такі кроки допоможуть вам збавити темп та перезавантажитись.
2️⃣після перерви чесно скажіть собі, скільки часу ви можете виділяти на волонтерство у довготривалій перспективі (мінімум пів року).
🔴Якщо даючи відповідь відчуваєте втому, роздратування, виснаження чи нудоту, то треба зменшити масштаб волонтерства, бо історія повториться знову.
Психотерапевт Ілля Полудьонний
Джерело: державний Центр стратегічних комунікацій
🚀Люди не є вічним двигуном. Ми думаємо, що можемо щось робити без упину, та насправді це не так.
☝️Головна проблема - не розраховувати свої сили раціонально і не відчувати, коли вже настає виснаження і вигорання.
🪖На війні завжди є тил та фронт. Військові на фронті підлягають ротації. Волонтери в тилу зазвичай ігнорують перерви, і це відбувається з багатьох причин:
🔻як правило, у невеликих фондах немає визначених людей, які б стежили за ротацією команди;
🔻люди вважають, що не мають морального права робити перерви через значно меншу загрозу життю, ніж на фронті;
🔻немає переходу із короткострокового планування (яке притаманне першим місяцям війни) на середньострокове та довгострокове;
❕Виснаження
🟡 Кожен має свій запас сил, який активно витрачав ці чотири місяці. Але він закінчується, і в якийсь момент настає нуль.
🟡 Виснаження відбувається тоді, коли волонтери не мають своєї межі й не дбають про власні потреби, в також коли їхній запас енергії вже закінчився.
🟡 Завдання волонтера який активно перебуває в тилу – уважно ставитися до себе. Бо (за власним вибором) він є ресурсом, який має бути ефективним.
⚠️Зупинятися, щоб відновитися - це частина ефективності.
🟡Коли волонтери не чутливі до свого виснаження, у кінцевому результаті це закінчується вигоранням. Це значить, що рівень енергії вже пішов від нуля у мінус, а будь-які локальні спроби відновитися не покривають витрат енергії.
🟡Якщо ігнорувати вигорання, то воно через якийсь час автоматично приведе людину у стан депресії — природний режим збереження енергії.
🟡На жаль, це чекає кожного, хто нечесно відповідає собі на запитання, чи має у собі ресурс віддавати.
🟡Якщо телефон розрядився, то його потрібно зарядити. Так само з людиною.
🟡Якщо вона відчуває виснаження, то потрібно взяти тижневу мінівідпустку у межах можливості. В ідеалі - це мінімум три дні, аби без роботи, і чорти дні - іншої праці, але без волонтерства.
🟡У певному сенсі це ротація, як у війську.
❔Поставте собі питання: чи можу я в такому об’ємі волонтерити пів року чи рік? Чи маю я не це сили та ресурси?
🟡Якщо ні - розподіліть свої ресурси по-іншому. Наприклад, волонтерити дві години вдень, замість п'яти. Але якщо ви продовжите це робити системно пів року чи рік - користі буде значно більше.
❗️Вигорання
🔴Якщо виснаження переходить в вигорання, то воно потребує вже двох дій:
1️⃣спочатку відновлення,
2️⃣а потім побудови системи контролю своїх ресурсів. Бо якщо людина вигоріла, то ігнорувала усі рівні сигналів свого тіла та психіки зупинитись. Треба буде робити так, щоб це не повторилось.
🔴 На жаль, будь-які професії, пов’язані з людьми — перші кандидати на вигорання.
🔴Людям дуже важко оцінити можливості свого емоційного ресурсу, на відміну від фізичної втоми, наприклад.
🆘Перша допомога собі під час вигорання:
1️⃣зупиніться, візьміть перерву і не картайте себе за це. Такі кроки допоможуть вам збавити темп та перезавантажитись.
2️⃣після перерви чесно скажіть собі, скільки часу ви можете виділяти на волонтерство у довготривалій перспективі (мінімум пів року).
🔴Якщо даючи відповідь відчуваєте втому, роздратування, виснаження чи нудоту, то треба зменшити масштаб волонтерства, бо історія повториться знову.
Психотерапевт Ілля Полудьонний
Джерело: державний Центр стратегічних комунікацій
РИСИ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ ЗА ПОРЯДКОМ НАРОДЖЕННЯ В РОДИНІ
(теорія А. Адлера)
А. Адлер розрізняв чотири порядкові позиції: первісток, єдина дитина, середня дитина та остання дитина в сім'ї.
👼Первісток
♻️Адлер часто описував становище первістка при народженні другої дитини як становище «монарха, позбавленого трону».
♻️Він вважав, що найстарша дитина в сім'ї, найімовірніше, консервативна, прагне влади і схильна до лідерства.
Тому такі діти часто стають зберігачами сімейних установок та моральних стандартів.
👸 Єдина дитина
🌿Головною особливістю цього способу життя стає залежність та егоцентризм.
🌿Єдина дитина ніколи ні з ким не ділила свого центрального становища, не боролася за цю позицію з братами чи сестрами.
У результаті часто бувають труднощі у стосунках з однолітками.
🏇 Друга (середня) дитина
🍃Другій дитині від самого початку задає темп старший брат чи старша сестра: ситуація стимулює її побивати рекорди старшого сиблінгу. Завдяки цьому нерідко темп її розвитку виявляється вищим, ніж у старшої дитини.
💬«Вона поводиться так, ніби змагається в бігу, і якщо хтось вирветься на пару кроків уперед, вона поспішить його випередити. Вона постійно мчить на всіх парах», — А. Адлер.
🍃В результаті друга дитина виростає суперником і честолюбцем. Її стиль життя визначає постійне прагнення довести, що вона краща за свого старшого брата чи сестру.
Адлер також вважав, що середня дитина може ставити собі непомірно високі цілі, що фактично підвищує ймовірність можливих невдач.
🏊 Молодша дитина
🌱Молодша дитина має одну перевагу: в неї висока мотивація перевершити старших сиблінгів. В результаті така людина часто стає найшвидшим плавцем, найкращим музикантом, найбільш честолюбним студентом.
Адлер іноді говорив про «молодшу дитину, що бореться», як про можливого майбутнього революціонера.
📌Адлер був переконаний у тому, що прагнення до переваг є вродженим і що ми ніколи від нього не звільнимося, тому що це прагнення і є саме життя.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
(теорія А. Адлера)
А. Адлер розрізняв чотири порядкові позиції: первісток, єдина дитина, середня дитина та остання дитина в сім'ї.
👼Первісток
♻️Адлер часто описував становище первістка при народженні другої дитини як становище «монарха, позбавленого трону».
♻️Він вважав, що найстарша дитина в сім'ї, найімовірніше, консервативна, прагне влади і схильна до лідерства.
Тому такі діти часто стають зберігачами сімейних установок та моральних стандартів.
👸 Єдина дитина
🌿Головною особливістю цього способу життя стає залежність та егоцентризм.
🌿Єдина дитина ніколи ні з ким не ділила свого центрального становища, не боролася за цю позицію з братами чи сестрами.
У результаті часто бувають труднощі у стосунках з однолітками.
🏇 Друга (середня) дитина
🍃Другій дитині від самого початку задає темп старший брат чи старша сестра: ситуація стимулює її побивати рекорди старшого сиблінгу. Завдяки цьому нерідко темп її розвитку виявляється вищим, ніж у старшої дитини.
💬«Вона поводиться так, ніби змагається в бігу, і якщо хтось вирветься на пару кроків уперед, вона поспішить його випередити. Вона постійно мчить на всіх парах», — А. Адлер.
🍃В результаті друга дитина виростає суперником і честолюбцем. Її стиль життя визначає постійне прагнення довести, що вона краща за свого старшого брата чи сестру.
Адлер також вважав, що середня дитина може ставити собі непомірно високі цілі, що фактично підвищує ймовірність можливих невдач.
🏊 Молодша дитина
🌱Молодша дитина має одну перевагу: в неї висока мотивація перевершити старших сиблінгів. В результаті така людина часто стає найшвидшим плавцем, найкращим музикантом, найбільш честолюбним студентом.
Адлер іноді говорив про «молодшу дитину, що бореться», як про можливого майбутнього революціонера.
📌Адлер був переконаний у тому, що прагнення до переваг є вродженим і що ми ніколи від нього не звільнимося, тому що це прагнення і є саме життя.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
НАДМІРНЕ ВЖИВАННЯ ЛАЙЛИВИХ СЛІВ: ЯК УНИКНУТИ ЇХ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ДАВАТИ ВИХІД ЕМОЦІЯМ
(лайфхак психолога)
Мабуть, кожен із нас помітив, що під час війни лайку можна почути набагато частіше, ніж у мирний час.
🤬І це не дивно, адже одна із функцій лайливих слів — швидке відреагування сильних, інтенсивних негативних почуттів, що у свою чергу допомагає знизити емоційний накал.
⁉️Та що робити, якщо потреба у вираженні емоцій є, але використовувати для цього лайку ви не хочете?
✔️У такому разі спробуйте зробити наступне:
🔸випишіть на листок усі лайливі слова, що ви найчастіше вживаєте;
🔸навпроти кожного зазначеного вами нецензурного слова напишіть слово-замінник, яке є прийнятним у суспільстві;
📌Це може бути не тільки слово, а, наприклад, фраза, прислів'я, висловлювання, афоризм.
🔸коли наступного разу виникне потреба у вираженні емоцій через лайку — зробіть це, використовуючи слово/фразу-замінник.
🙂 Пам'ятайте, що на те, щоб перевчитися, потрібен час. Тому не засмучуйтесь, якщо не зможете відразу отримати бажаний результат.
Юлія Ворман, практичний психолог.
(лайфхак психолога)
Мабуть, кожен із нас помітив, що під час війни лайку можна почути набагато частіше, ніж у мирний час.
🤬І це не дивно, адже одна із функцій лайливих слів — швидке відреагування сильних, інтенсивних негативних почуттів, що у свою чергу допомагає знизити емоційний накал.
⁉️Та що робити, якщо потреба у вираженні емоцій є, але використовувати для цього лайку ви не хочете?
✔️У такому разі спробуйте зробити наступне:
🔸випишіть на листок усі лайливі слова, що ви найчастіше вживаєте;
🔸навпроти кожного зазначеного вами нецензурного слова напишіть слово-замінник, яке є прийнятним у суспільстві;
📌Це може бути не тільки слово, а, наприклад, фраза, прислів'я, висловлювання, афоризм.
🔸коли наступного разу виникне потреба у вираженні емоцій через лайку — зробіть це, використовуючи слово/фразу-замінник.
🙂 Пам'ятайте, що на те, щоб перевчитися, потрібен час. Тому не засмучуйтесь, якщо не зможете відразу отримати бажаний результат.
Юлія Ворман, практичний психолог.
💁♀️Як говорити про особисте з психотерапевтом без сорому та сором’язливості
Частина 1
💬Я соромлюся розповідати, – відповіла я своєму психотерапевту після того, як вона знайшла больову точку та прямо запитала, що мене турбує.
💬Чому ти соромишся говорити про це? – здивовано та м’яко запитала вона.
💬Мені соромно… Після того як я розповім тобі про це, ти більше не захочеш зі мною спілкуватися…
🤦♀️ Ситуація, коли клієнт соромиться психолога або психотерапевта, боїться говорити про особисте, дуже поширена.
🗝 Саморозкриття і довіра до фахівця в комплексі з чесністю та готовністю працювати є ключовими в терапії, оскільки забезпечують фундамент для успішної особистої трансформації.
❕Саме тому так важливо відверто говорити під час сесій про все, що вас турбує.
😳Чому люди відчувають сором’язливість і сором?
📌Сором’язливість і сором – емоції, притаманні кожному. Часто вони виникають і проявляються як захисні реакції нашої психіки.
📌Cором’язливість може бути сигналом того, що людина побоюється здатися дурною, вразливою, неприйнятою.
📌Сором же говорить про страх бути знехтуваним. Частина фахівців відносить його до природних (базових) емоцій, інші – до соціальних, вивчених.
🐛“Сором як кокон на шляху трансформації в метелика”🦋
🟨Розмальовуючи стіни, дитина відчуває радість від творчості, а мама лає її та соромить, адже “так робити не можна”.
🟩З плином часу і кількістю повторень подібних реакцій дорослих дитина може почати відчувати ступор перед креативними завданнями, соромитися проявляти себе спонтанно і творчо, адже закріпився сценарій “радість від моєї творчості провокує негативну реакцію з боку інших людей”.
🟦Почуття сорому як раптове відчуття нікчемності або неповноцінності й заціпеніння часто виникає на основі наших уявлень про себе в порівнянні з іншими.
🟪Часом сором вберігає нас від вчинення аморальних і деструктивних вчинків по відношенню до оточуючих, але частіше – провокує страхи та комплекси.
Психолог Вікторія Старченко
Джерело: MentalCode
Частина 1
💬Я соромлюся розповідати, – відповіла я своєму психотерапевту після того, як вона знайшла больову точку та прямо запитала, що мене турбує.
💬Чому ти соромишся говорити про це? – здивовано та м’яко запитала вона.
💬Мені соромно… Після того як я розповім тобі про це, ти більше не захочеш зі мною спілкуватися…
🤦♀️ Ситуація, коли клієнт соромиться психолога або психотерапевта, боїться говорити про особисте, дуже поширена.
🗝 Саморозкриття і довіра до фахівця в комплексі з чесністю та готовністю працювати є ключовими в терапії, оскільки забезпечують фундамент для успішної особистої трансформації.
❕Саме тому так важливо відверто говорити під час сесій про все, що вас турбує.
😳Чому люди відчувають сором’язливість і сором?
📌Сором’язливість і сором – емоції, притаманні кожному. Часто вони виникають і проявляються як захисні реакції нашої психіки.
📌Cором’язливість може бути сигналом того, що людина побоюється здатися дурною, вразливою, неприйнятою.
📌Сором же говорить про страх бути знехтуваним. Частина фахівців відносить його до природних (базових) емоцій, інші – до соціальних, вивчених.
🐛“Сором як кокон на шляху трансформації в метелика”🦋
🟨Розмальовуючи стіни, дитина відчуває радість від творчості, а мама лає її та соромить, адже “так робити не можна”.
🟩З плином часу і кількістю повторень подібних реакцій дорослих дитина може почати відчувати ступор перед креативними завданнями, соромитися проявляти себе спонтанно і творчо, адже закріпився сценарій “радість від моєї творчості провокує негативну реакцію з боку інших людей”.
🟦Почуття сорому як раптове відчуття нікчемності або неповноцінності й заціпеніння часто виникає на основі наших уявлень про себе в порівнянні з іншими.
🟪Часом сором вберігає нас від вчинення аморальних і деструктивних вчинків по відношенню до оточуючих, але частіше – провокує страхи та комплекси.
Психолог Вікторія Старченко
Джерело: MentalCode
💁♀️Як говорити про особисте з психотерапевтом без сорому та сором’язливості
Частина 2
🤷Чому я соромлюся психолога?
🔘Сором’язливість і сором в кабінеті психолога або психотерапевта виникає тому, що частиною терапії є чесна розмова про все, в тому числі і про наші “погані” думки, фантазії, вчинки. У психоаналізі наші інтимні, але витіснені почуття, називаються тінню.
🔘Також сором може бути частиною реакції перенесення, оскільки (особливо на перших етапах терапії) ми проєктуємо на фахівця образ матері або батька в залежності від статі терапевта.
🔘Якщо в дитинстві вас соромили, то найімовірніше вам буде здаватися, що терапевт також вас засудить за “неправильне” або “неналежне”. У такому випадку, найбільш ефективним буде прямий діалог про свої емоції і відчуття, що дасть можливість прояснити відносини між вами та терапевтом.
👉Для наочності розберемо декілька прикладів можливих причин сором’язливості або сорому в кабінеті терапевта.
1️⃣ Критика, осуд і знецінення є звичними для вас.
💬Чому ти вирішила, що я перестану спілкуватися з тобою після твого саморозкриття переді мною? – запитала психолог.
💬Не знаю … Може, тому що мій колишній говорив, що я “пропаща” і що незрозуміло чого від мене очікувати….
💬Мені дуже шкода чути, що чоловік, якого ти любила, так відгукувався про тебе.
🧩У минулому ви могли чути багато критики на свою адресу: люди критикували ваші риси характеру, зовнішність, засуджували ваші рішення та вчинки (іноді навіть найбільш важливі та правильні для вас), не приймали ваш вибір, знецінювали вас як особистість. Ви могли звикнути до подібного ставлення і всерйоз повірити в те, що говорили про вас інші.
🧩У терапевтичних відносинах важливо це диференціювати, тобто зрозуміти, що психолог допомагає саме вам, і його завдання полягає в тому, щоби створити безпечний простір для вашого саморозкриття і подальшої трансформації.
🧩Спеціаліст на вашому боці, він буде підтримувати вас на шляху до змін, не стане засуджувати або оцінювати. При успішності терапевтичного альянсу ви можете не соромитися того, що відчуваєте, і сміливо говорити з психологом на всі хвилюючі вас теми.
2️⃣Ви вважаєте вчинок або ситуацію неприйнятною.
💬Мені соромно говорити про це, тому що весь світ вважає це неправильним. У принципі, як і я. – триває все та ж розмова, а причини “чому я не хочу говорити про це” накопичуються.
💬І все ж тебе більше турбує ставлення інших до ситуації або твоє власне? – уточнює психотерапевт.
💬З приводу інших – не впевнена, але я все життя говорила собі, що не зроблю так. Це було моїм принципом, моїм правилом. Але…
🧩Сором – закономірна реакція на те, що виходить за межі вашої або суспільно “правильної” поведінки. Але при цьому варто пам’ятати, що почуття сорому може “заморожувати” і блокувати подальші дії, які могли б допомогти виправити ситуацію.
🧩Тільки долаючи сором, ми здатні визнати свої помилки, неправоту, взяти на себе відповідальність за свої дії. Роблячи це, ми переходимо до наступного кроку – прощення себе за минуле і побудови свого щасливого майбутнього.
3️⃣Вам важко відкриватися людям.
💬Зазвичай мені дуже складно говорити про особисте з людьми, – продовжую я.
💬Якщо є бажання, ми можемо детальніше зупинитися на темі довіри до оточуючих зараз або пізніше. У тебе є час. Якщо ти не готова говорити про тему, якої так соромишся, ми повернемося до неї, коли у тебе буде ресурс.
🧩Ми найбільш вразливі, коли відкриваємося іншій людині. Закономірно, якщо мова йде про “табуйовані” або особисті теми, розповісти все і відразу може бути важко. Через це виникатиме відчуття сором’язливості або сорому.
🧩Варто дати собі час для того, щоб у взаємодії з психотерапевтом виникла довіра. Можливо, після декількох зустрічей ви зможете озвучити питання, яке вас так хвилює.
🧩Якщо ж через деякий час і обговорення з терапевтом причин, які не дають розмові відбутися, ситуація не змінюється, варіантом може стати зміна фахівця.
Психолог Вікторія Старченко
Джерело: MentalCode
Частина 2
🤷Чому я соромлюся психолога?
🔘Сором’язливість і сором в кабінеті психолога або психотерапевта виникає тому, що частиною терапії є чесна розмова про все, в тому числі і про наші “погані” думки, фантазії, вчинки. У психоаналізі наші інтимні, але витіснені почуття, називаються тінню.
🔘Також сором може бути частиною реакції перенесення, оскільки (особливо на перших етапах терапії) ми проєктуємо на фахівця образ матері або батька в залежності від статі терапевта.
🔘Якщо в дитинстві вас соромили, то найімовірніше вам буде здаватися, що терапевт також вас засудить за “неправильне” або “неналежне”. У такому випадку, найбільш ефективним буде прямий діалог про свої емоції і відчуття, що дасть можливість прояснити відносини між вами та терапевтом.
👉Для наочності розберемо декілька прикладів можливих причин сором’язливості або сорому в кабінеті терапевта.
1️⃣ Критика, осуд і знецінення є звичними для вас.
💬Чому ти вирішила, що я перестану спілкуватися з тобою після твого саморозкриття переді мною? – запитала психолог.
💬Не знаю … Може, тому що мій колишній говорив, що я “пропаща” і що незрозуміло чого від мене очікувати….
💬Мені дуже шкода чути, що чоловік, якого ти любила, так відгукувався про тебе.
🧩У минулому ви могли чути багато критики на свою адресу: люди критикували ваші риси характеру, зовнішність, засуджували ваші рішення та вчинки (іноді навіть найбільш важливі та правильні для вас), не приймали ваш вибір, знецінювали вас як особистість. Ви могли звикнути до подібного ставлення і всерйоз повірити в те, що говорили про вас інші.
🧩У терапевтичних відносинах важливо це диференціювати, тобто зрозуміти, що психолог допомагає саме вам, і його завдання полягає в тому, щоби створити безпечний простір для вашого саморозкриття і подальшої трансформації.
🧩Спеціаліст на вашому боці, він буде підтримувати вас на шляху до змін, не стане засуджувати або оцінювати. При успішності терапевтичного альянсу ви можете не соромитися того, що відчуваєте, і сміливо говорити з психологом на всі хвилюючі вас теми.
2️⃣Ви вважаєте вчинок або ситуацію неприйнятною.
💬Мені соромно говорити про це, тому що весь світ вважає це неправильним. У принципі, як і я. – триває все та ж розмова, а причини “чому я не хочу говорити про це” накопичуються.
💬І все ж тебе більше турбує ставлення інших до ситуації або твоє власне? – уточнює психотерапевт.
💬З приводу інших – не впевнена, але я все життя говорила собі, що не зроблю так. Це було моїм принципом, моїм правилом. Але…
🧩Сором – закономірна реакція на те, що виходить за межі вашої або суспільно “правильної” поведінки. Але при цьому варто пам’ятати, що почуття сорому може “заморожувати” і блокувати подальші дії, які могли б допомогти виправити ситуацію.
🧩Тільки долаючи сором, ми здатні визнати свої помилки, неправоту, взяти на себе відповідальність за свої дії. Роблячи це, ми переходимо до наступного кроку – прощення себе за минуле і побудови свого щасливого майбутнього.
3️⃣Вам важко відкриватися людям.
💬Зазвичай мені дуже складно говорити про особисте з людьми, – продовжую я.
💬Якщо є бажання, ми можемо детальніше зупинитися на темі довіри до оточуючих зараз або пізніше. У тебе є час. Якщо ти не готова говорити про тему, якої так соромишся, ми повернемося до неї, коли у тебе буде ресурс.
🧩Ми найбільш вразливі, коли відкриваємося іншій людині. Закономірно, якщо мова йде про “табуйовані” або особисті теми, розповісти все і відразу може бути важко. Через це виникатиме відчуття сором’язливості або сорому.
🧩Варто дати собі час для того, щоб у взаємодії з психотерапевтом виникла довіра. Можливо, після декількох зустрічей ви зможете озвучити питання, яке вас так хвилює.
🧩Якщо ж через деякий час і обговорення з терапевтом причин, які не дають розмові відбутися, ситуація не змінюється, варіантом може стати зміна фахівця.
Психолог Вікторія Старченко
Джерело: MentalCode
ЯК ВІДПОЧИТИ ТАК, ЩОБ НЕ ВТОМИТИСЯ ЩЕ БІЛЬШЕ?
Інтуїтивно ми відчуваємо, що робота та відпочинок — це різний досвід.
🏋🏻♀️ Робота потребує зусиль, концентрації уваги, витрат фізичної та психічної енергії.
😩 Саме це наприкінці дня призводить до відчуття втоми і бажання мати якийсь період, коли гормональний фон, серцевий ритм, інші фізіологічні процеси зможуть повернутися до вихідного рівня.
📌Якщо ж цього не відбудеться, наша втома наростає, організм виснажується, що позначатиметься на здоров’ї.
❗️Це не нормально, коли наприкінці дня не вдається розслабитися, не можеш зосередити увагу на поточних справах, наступний робочий день починаєш втомленим.
Люди, які залишаються без відпочинку, скаржаться на втому, психологічний дистрес та серцево-судинні проблеми.
Який відпочинок сприяє відновленню?
Більшість справ, які ми виконуємо, можна поділити на такі, які висувають до нас більше та менше вимог.
💚Справи, які не висувають особливих вимог до наших психобіологічних систем, як-от полежати на дивані та
ся телевізор, будуть сприяти відновленню найбільше.
Але не все так просто — пасивний відпочинок корелює з нудьгою та апатією.
📌Дослідження показали, що активності, на які ми витрачаємо мало зусиль, майже або зовсім не впливають на процес відновлення: після них люди далеко не завжди відчувають, що відпочили та готові до роботи.
🟨 Також існує припущення, що те, чим саме людина займається у вільний від роботи час, не є настільки принциповим.
➡️ Але важливо, щоб цей досвід дозволяв повністю відволіктися від роботи, розслабитися, сприяв саморозвитку та повертав відчуття контролю за розподілом власного часу.
✅ Якщо ви стверджувально можете відповісти на наступні 4 запитання, то ваш відпочинок можна вважати повноцінним.
У вільний від роботи час:
🔸Я забуваю про роботу?
🔸Маю час відпочити?
🔸Розширюю свої горизонти?
🔸Сам керую своїм часом?
Вміння відволіктися є особливо важливим у напружені та перенасичені робочі дні.
Активності, які допомагають розслабитися, як-от прослуховування музики, прогулянки на природі та тепла ванна, прямо пов’язані з показниками задоволення життям та обернено — зі скаргами на здоров’я, виснаженням та проблемами зі сном.
🟡 Дослідження показали, що досвід медитації або молитви наприкінці дня сприяє відновленню, полегшує втому та покращує якість сну.
🟡 Сон — це так само період глибокого розслаблення та відновлення. Дорослій людині в середньому важливо спати 7-9 годин на добу.
❗️Напружена робота не збільшує тривалість сну, однак погіршує його якість. Чим більш виснаженою є людина, тим гірше вона спить.
🟡Спорт та всілякі хобі також можуть допомогти відновитися, а окрім цього, сприяють саморозвитку та мають багато супутніх переваг для нашого здоров’я.
✅ Заняття спортом сприяють виробленню ендорфінів, посилюють секрецію норадреналіну, серотоніну та дофаміну, що має ефект антидепресантів. Також інтенсивні вправи дозволяють відволіктися від думок.
Анастасія Широка, викладачка кафедри психології та психотерапії УКУ
Інтуїтивно ми відчуваємо, що робота та відпочинок — це різний досвід.
🏋🏻♀️ Робота потребує зусиль, концентрації уваги, витрат фізичної та психічної енергії.
😩 Саме це наприкінці дня призводить до відчуття втоми і бажання мати якийсь період, коли гормональний фон, серцевий ритм, інші фізіологічні процеси зможуть повернутися до вихідного рівня.
📌Якщо ж цього не відбудеться, наша втома наростає, організм виснажується, що позначатиметься на здоров’ї.
❗️Це не нормально, коли наприкінці дня не вдається розслабитися, не можеш зосередити увагу на поточних справах, наступний робочий день починаєш втомленим.
Люди, які залишаються без відпочинку, скаржаться на втому, психологічний дистрес та серцево-судинні проблеми.
Який відпочинок сприяє відновленню?
Більшість справ, які ми виконуємо, можна поділити на такі, які висувають до нас більше та менше вимог.
💚Справи, які не висувають особливих вимог до наших психобіологічних систем, як-от полежати на дивані та
ся телевізор, будуть сприяти відновленню найбільше.
Але не все так просто — пасивний відпочинок корелює з нудьгою та апатією.
📌Дослідження показали, що активності, на які ми витрачаємо мало зусиль, майже або зовсім не впливають на процес відновлення: після них люди далеко не завжди відчувають, що відпочили та готові до роботи.
🟨 Також існує припущення, що те, чим саме людина займається у вільний від роботи час, не є настільки принциповим.
➡️ Але важливо, щоб цей досвід дозволяв повністю відволіктися від роботи, розслабитися, сприяв саморозвитку та повертав відчуття контролю за розподілом власного часу.
✅ Якщо ви стверджувально можете відповісти на наступні 4 запитання, то ваш відпочинок можна вважати повноцінним.
У вільний від роботи час:
🔸Я забуваю про роботу?
🔸Маю час відпочити?
🔸Розширюю свої горизонти?
🔸Сам керую своїм часом?
Вміння відволіктися є особливо важливим у напружені та перенасичені робочі дні.
Активності, які допомагають розслабитися, як-от прослуховування музики, прогулянки на природі та тепла ванна, прямо пов’язані з показниками задоволення життям та обернено — зі скаргами на здоров’я, виснаженням та проблемами зі сном.
🟡 Дослідження показали, що досвід медитації або молитви наприкінці дня сприяє відновленню, полегшує втому та покращує якість сну.
🟡 Сон — це так само період глибокого розслаблення та відновлення. Дорослій людині в середньому важливо спати 7-9 годин на добу.
❗️Напружена робота не збільшує тривалість сну, однак погіршує його якість. Чим більш виснаженою є людина, тим гірше вона спить.
🟡Спорт та всілякі хобі також можуть допомогти відновитися, а окрім цього, сприяють саморозвитку та мають багато супутніх переваг для нашого здоров’я.
✅ Заняття спортом сприяють виробленню ендорфінів, посилюють секрецію норадреналіну, серотоніну та дофаміну, що має ефект антидепресантів. Також інтенсивні вправи дозволяють відволіктися від думок.
Анастасія Широка, викладачка кафедри психології та психотерапії УКУ
«Тримай мене міцно». Про важливість підтримки у критичні моменти життя
📌Результати експерименту, який проводили в кардіологічному шпиталі у Сполучених Штатах, показали, що ті пацієнти, яких в останні хвилини перед операцією супроводжували чоловік чи дружина, набагато краще переносили наркоз, саме втручання було успішнішим, а подальше одужання — легшим.
❤️🩹 Терпляча, приязна і часто німа присутність іншої людини у критичній ситуації є надзвичайно цілющою, бо має просту підставу — біологічний та емоційний ресурс прив’язаності.
📌Особливо йдеться про ті ситуації, які стосуються захворювань і змушують нас почуватися тілесно вразливими й під загрозою.
💔За таких обставин точка опори зсередини виноситься назовні, всередині залишається розгубленість, назовні скеровуються всі наші сподівання, а також всілякі доречні й недоречні претензії.
🥺Таке розвертання векторів, а також емоційно перебільшене і дуже заряджене ставлення викриває дитячу наївну безпорадність.
🫂Тому інша людина є тим, хто допомагає нам регулювати стрес, гасити емоційні бурі, почуватися безпечно і відновлювати снагу, щоб витримати та здолати виклик.
У цьому, власне, й полягає суть емоційної підтримки.
🤝Підтримка означає передусім уважну присутність, фізичну й емоційну, тобто в потрібний момент опинитися поруч, бути в полі зору, не загострювати ситуацію власним афектом, бути на боці того, хто потребує, дозволити йому розрядити на собі нестерпні гнітючі емоції — іноді вони виходять відчаєм і слізьми, іноді докорами, нападками, іноді безглуздою панікою.
❗️У критичних ситуаціях дитяче «Я» замість розумних слів шукає дотику.
👶🏻 Злякавшись, дитина в нормі біжить до мами, щоб, як мавпеня, чіпко вхопитися у волохату мамину шерсть, і таке наближення приносить їй полегшення і відчуття, що нема ніякої біди, а якщо є, то все мине, все обійдеться, бо мама поруч.
📌Мама таким способом забезпечує психологічний імунітет дитини, а насправді також фізичний.
👩🏻 У дорослому віці еквівалентом такого цілющого тілесного контакту є обійми, а також тримання за руки.
📌У психології катастрофи найдієвіша техніка першої допомоги потерпілим полягає в тому, щоб закласти і стиснути їхню долоню довкола власного зап’ястя і таким чином дати їм постійно відчувати биття свого пульсу.
❗️Ніщо так не заспокоює, як ритм серцевих ударів, бо він знайомий нам із давніх-давен, коли ми ще були з мамою одним цілим.
На жаль, наше здоров’я не застраховане, і наша міцність полягає якраз у тому, що маємо довкола себе надійних близьких людей і можемо розраховувати на їхню вчасну присутність.
Ольга Яскевич, психологиня, психотерапевтка.
📌Результати експерименту, який проводили в кардіологічному шпиталі у Сполучених Штатах, показали, що ті пацієнти, яких в останні хвилини перед операцією супроводжували чоловік чи дружина, набагато краще переносили наркоз, саме втручання було успішнішим, а подальше одужання — легшим.
❤️🩹 Терпляча, приязна і часто німа присутність іншої людини у критичній ситуації є надзвичайно цілющою, бо має просту підставу — біологічний та емоційний ресурс прив’язаності.
📌Особливо йдеться про ті ситуації, які стосуються захворювань і змушують нас почуватися тілесно вразливими й під загрозою.
💔За таких обставин точка опори зсередини виноситься назовні, всередині залишається розгубленість, назовні скеровуються всі наші сподівання, а також всілякі доречні й недоречні претензії.
🥺Таке розвертання векторів, а також емоційно перебільшене і дуже заряджене ставлення викриває дитячу наївну безпорадність.
🫂Тому інша людина є тим, хто допомагає нам регулювати стрес, гасити емоційні бурі, почуватися безпечно і відновлювати снагу, щоб витримати та здолати виклик.
У цьому, власне, й полягає суть емоційної підтримки.
🤝Підтримка означає передусім уважну присутність, фізичну й емоційну, тобто в потрібний момент опинитися поруч, бути в полі зору, не загострювати ситуацію власним афектом, бути на боці того, хто потребує, дозволити йому розрядити на собі нестерпні гнітючі емоції — іноді вони виходять відчаєм і слізьми, іноді докорами, нападками, іноді безглуздою панікою.
❗️У критичних ситуаціях дитяче «Я» замість розумних слів шукає дотику.
👶🏻 Злякавшись, дитина в нормі біжить до мами, щоб, як мавпеня, чіпко вхопитися у волохату мамину шерсть, і таке наближення приносить їй полегшення і відчуття, що нема ніякої біди, а якщо є, то все мине, все обійдеться, бо мама поруч.
📌Мама таким способом забезпечує психологічний імунітет дитини, а насправді також фізичний.
👩🏻 У дорослому віці еквівалентом такого цілющого тілесного контакту є обійми, а також тримання за руки.
📌У психології катастрофи найдієвіша техніка першої допомоги потерпілим полягає в тому, щоб закласти і стиснути їхню долоню довкола власного зап’ястя і таким чином дати їм постійно відчувати биття свого пульсу.
❗️Ніщо так не заспокоює, як ритм серцевих ударів, бо він знайомий нам із давніх-давен, коли ми ще були з мамою одним цілим.
На жаль, наше здоров’я не застраховане, і наша міцність полягає якраз у тому, що маємо довкола себе надійних близьких людей і можемо розраховувати на їхню вчасну присутність.
Ольга Яскевич, психологиня, психотерапевтка.
💁♀️Як говорити про особисте з психотерапевтом без сорому та сором’язливості
Частина 3
🔘В першу чергу, розмова про особисте і потреба в змінах і привели вас до кабінету спеціаліста: таким чином, сором – кокон на шляху трансформації в метелика.
🔘Крім того, важливо поділитися з психотерапевтом своїми справжніми переживаннями, відчуттями та побоюваннями. Ця інформація допоможе йому підібрати інструменти для роботи, а також сприятиме формуванню терапевтичного альянсу, побудованого на довірі.
🔘Оскільки єдино вірного сценарію до дії не існує, нижче ми перерахували декілька важливих нюансів і метафор, які допоможуть поступово подолати сором’язливість:
1️⃣Рухайтеся поступово.
👣Вистрибування із зони комфорту призведе до потрапляння в зону паніки, а кілька впевнених і поступових кроків – до зони зростання.
2️⃣“Час – це гроші”.
💸Уникнення або відкладення розмови про проблему її не вирішить, а навпаки – затягне терапію на роки, що істотно збільшить ваші фінансові та часові витрати.
3️⃣Уявіть, що ви на острові.
🌴Навколо – нікого, немає звичної рутини, цивілізації, знайомих. Тільки ви та острів. Можна бути будь-яким, адже ніхто не побачить і не дізнається, можна говорити або навіть кричати чесно про все. Терапевтичний простір – як безпечний острів, на якому за допомогою терапевта ви можете створити все те, про що мріяли. Потрібна тільки рішучість почати це робити.
💬Я не хочу говорити, щоби не псувати враження про себе. Познайомившись зі мною ближче, ти не захочеш зі мною продовжувати роботу, – вперто продовжую я, розуміючи, що хвилин двадцять я витратила на відмовки та бубніння.
💬Ти хороша така, як ти є. Твій досвід цінний і робить тебе унікальною. Коли ти ділишся важливими для тебе думками і подіями, мені здається, що я починаю розуміти тебе краще. Твоє минуле має значення, але воно не визначає те, ким ти є зараз, – з підтримкою і терпінням відповідає психотерапевт.
Психолог Вікторія Старченко
Джерело: MentalCode
Частина 3
🔘В першу чергу, розмова про особисте і потреба в змінах і привели вас до кабінету спеціаліста: таким чином, сором – кокон на шляху трансформації в метелика.
🔘Крім того, важливо поділитися з психотерапевтом своїми справжніми переживаннями, відчуттями та побоюваннями. Ця інформація допоможе йому підібрати інструменти для роботи, а також сприятиме формуванню терапевтичного альянсу, побудованого на довірі.
🔘Оскільки єдино вірного сценарію до дії не існує, нижче ми перерахували декілька важливих нюансів і метафор, які допоможуть поступово подолати сором’язливість:
1️⃣Рухайтеся поступово.
👣Вистрибування із зони комфорту призведе до потрапляння в зону паніки, а кілька впевнених і поступових кроків – до зони зростання.
2️⃣“Час – це гроші”.
💸Уникнення або відкладення розмови про проблему її не вирішить, а навпаки – затягне терапію на роки, що істотно збільшить ваші фінансові та часові витрати.
3️⃣Уявіть, що ви на острові.
🌴Навколо – нікого, немає звичної рутини, цивілізації, знайомих. Тільки ви та острів. Можна бути будь-яким, адже ніхто не побачить і не дізнається, можна говорити або навіть кричати чесно про все. Терапевтичний простір – як безпечний острів, на якому за допомогою терапевта ви можете створити все те, про що мріяли. Потрібна тільки рішучість почати це робити.
💬Я не хочу говорити, щоби не псувати враження про себе. Познайомившись зі мною ближче, ти не захочеш зі мною продовжувати роботу, – вперто продовжую я, розуміючи, що хвилин двадцять я витратила на відмовки та бубніння.
💬Ти хороша така, як ти є. Твій досвід цінний і робить тебе унікальною. Коли ти ділишся важливими для тебе думками і подіями, мені здається, що я починаю розуміти тебе краще. Твоє минуле має значення, але воно не визначає те, ким ти є зараз, – з підтримкою і терпінням відповідає психотерапевт.
Психолог Вікторія Старченко
Джерело: MentalCode
📚5 книг, що допоможуть знизити рівень тривожності
😨Неврози, підвищення тривожності, страхи та вигорання… Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно.
🙏Якщо такий стан заважає вам в побуті, на роботі або в стосунках з близькими, ми радимо не нехтувати професійною психологічною підтримкою. Книги з самодопомоги можуть бути ефективними, але не замінять професійну допомогу.
☝️Проте завжди корисно розібратись в механізмах й причинах тривожності та дізнатись про дієві методи подолання. Ми підготували тематичну підбірку.
📖Луїза Хей "Зціли себе сам"
Тривожність дуже часто викликана нашим ходом думок та патернами мислення. Ця книжка - це мотиваційний бестселер, що відкриває очі на це. Завдяки технікам позитивного мислення та фільтрації думок, через зміну ставлення до себе і усього, що відбувається довкола, можливо докорінно змінити своє життя. Саме це і пропонує читачам авторка.
📖Ірвін Ялом "Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті"
Автор не обіцяє моментальних результатів. Натомість він щиро та без еківоків розповідає про причинно-наслідковий зв'язок певних випадків у житті та виникнення страхів та тривожності. З тонким гумором та турботливою інтонацією професор психотерапії звертається до читача з проханням помічати прекрасне довкола та вчасно звертати увагу на зміни свого внутрішнього стану.
📖Байрон Кейті "Любити те, що є"
Книга напівавтобіографічна, Кейті описує процеси психологічного переродження на власному прикладі, доповнюючи це прийомами та установками. Також відчувається відгомін буддистських догм, що пропагують схожі цінності. Тут можна прочитати про стадії виходу з депресії та етапи подолання тривожності.
📖Ембер Рей "Обирай себе."
Якщо ви розумієте, що корінь вашої тривожності породжений страхом осуду, залежності від думки інших та тиском оточення, то Ембер Рей здатна надихнути на роботу над собою. Авторка розмірковує над важливістю завжди обирати себе, свій комфорт та душевний спокій. Бо хто ж це зробить за нас?
📖Маршал Ґолдсміт і Марк Рейтер "Перемикайся"
Ця книга для тих, кому набридло постійно відволікатися на побічні справи та непотрібні дрібниці, а потім картати себе за це, підвищуючи загальний фон тривожності. Книга вчить працювати з повсякденними тригерами, аналізувати їх вплив та свідомо регулювати їх необхідність у житті.
😨Неврози, підвищення тривожності, страхи та вигорання… Війна виснажує нас фізично та психологічно. Попри те, що наша психіка здатна адаптуватися під будь-які складнощі, кожен день бойових дій у рідній країні пережити надзвичайно складно.
🙏Якщо такий стан заважає вам в побуті, на роботі або в стосунках з близькими, ми радимо не нехтувати професійною психологічною підтримкою. Книги з самодопомоги можуть бути ефективними, але не замінять професійну допомогу.
☝️Проте завжди корисно розібратись в механізмах й причинах тривожності та дізнатись про дієві методи подолання. Ми підготували тематичну підбірку.
📖Луїза Хей "Зціли себе сам"
Тривожність дуже часто викликана нашим ходом думок та патернами мислення. Ця книжка - це мотиваційний бестселер, що відкриває очі на це. Завдяки технікам позитивного мислення та фільтрації думок, через зміну ставлення до себе і усього, що відбувається довкола, можливо докорінно змінити своє життя. Саме це і пропонує читачам авторка.
📖Ірвін Ялом "Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті"
Автор не обіцяє моментальних результатів. Натомість він щиро та без еківоків розповідає про причинно-наслідковий зв'язок певних випадків у житті та виникнення страхів та тривожності. З тонким гумором та турботливою інтонацією професор психотерапії звертається до читача з проханням помічати прекрасне довкола та вчасно звертати увагу на зміни свого внутрішнього стану.
📖Байрон Кейті "Любити те, що є"
Книга напівавтобіографічна, Кейті описує процеси психологічного переродження на власному прикладі, доповнюючи це прийомами та установками. Також відчувається відгомін буддистських догм, що пропагують схожі цінності. Тут можна прочитати про стадії виходу з депресії та етапи подолання тривожності.
📖Ембер Рей "Обирай себе."
Якщо ви розумієте, що корінь вашої тривожності породжений страхом осуду, залежності від думки інших та тиском оточення, то Ембер Рей здатна надихнути на роботу над собою. Авторка розмірковує над важливістю завжди обирати себе, свій комфорт та душевний спокій. Бо хто ж це зробить за нас?
📖Маршал Ґолдсміт і Марк Рейтер "Перемикайся"
Ця книга для тих, кому набридло постійно відволікатися на побічні справи та непотрібні дрібниці, а потім картати себе за це, підвищуючи загальний фон тривожності. Книга вчить працювати з повсякденними тригерами, аналізувати їх вплив та свідомо регулювати їх необхідність у житті.
ЯК ЗАПОБІГТИ ВИГОРАННЮ У ВОЛОНТЕРСТВІ
Волонтерська діяльність вимагає від людей великої кількості інтелектуальних, фізичних, емоційних затрат. З часом багато волонтерів зіштовхуються з відчуттям виснаження та емоційним вигоранням.
🔥Емоційне вигорання — це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом та є захисною реакцією організму.
Ознаки емоційного вигорання:
⚜️емоційне виснаження
⚜️бажання відсторонитися
⚜️приниження своїх досягнень
⚜️роздратування
Щоб емоційно вигоріти, достатньо:
💥дуже довго інтенсивно працювати, незважаючи на відчуття надмірного емоційного напруження
💥ставити потреби та бажання інших вище за власні
💥забути про відпочинок
Етапи емоційного вигорання:
1️⃣ Медовий місяць. Період надмірного захоплення діяльністю, нехтування режимом сну та відпочинку.
2️⃣ Повсякденна втома. Характеризується виснаженням організму та браком ресурсу для здійснення волонтерської діяльності. Людина відчуває, що потребує відпочинку, але нехтує цим.
3️⃣ Емоційна гойдалка.
Етап, який супроводжується перепадами настрою, надмірною чи гострою реакцією на події чи слова інших.
4️⃣ Криза "Нестерпність". На цьому етапі з'являються:
- апатія
- небажання виконувати певну діяльність
- втрата сенсу
5️⃣ Синдром відрази. На цьому етапі волонтерська діяльність починає викликати відчуття відрази.
Що робити?
🔅Усвідомити проблему.
🔅Знижувати вплив негативних факторів.
🔅Нормалізувати режим сну та харчування.
🔅Подбати про якісний відпочинок.
🔅Спробувати себе в іншій сфері волонтерської діяльності.
🔅Завжди пам'ятати про свою мотивацію. Чому ви займаєтеся волонтерською діяльністю?
🔅Взяти перерву в разі необхідності.
🔅Виконувати тілесні практики.
🔅Казати "стоп" самозвинувачувальним думкам.
🔅Хвалити себе за ту користь, яку ви вже принесли людям своєю діяльністю.
🔅Дбати передусім про себе та свої потреби. Тільки за такої умови ви зможете ефективно допомагати іншим.
Юлія Ворман, практичний психолог.
Волонтерська діяльність вимагає від людей великої кількості інтелектуальних, фізичних, емоційних затрат. З часом багато волонтерів зіштовхуються з відчуттям виснаження та емоційним вигоранням.
🔥Емоційне вигорання — це синдром постійної втоми, емоційного виснаження, який посилюється з часом та є захисною реакцією організму.
Ознаки емоційного вигорання:
⚜️емоційне виснаження
⚜️бажання відсторонитися
⚜️приниження своїх досягнень
⚜️роздратування
Щоб емоційно вигоріти, достатньо:
💥дуже довго інтенсивно працювати, незважаючи на відчуття надмірного емоційного напруження
💥ставити потреби та бажання інших вище за власні
💥забути про відпочинок
Етапи емоційного вигорання:
1️⃣ Медовий місяць. Період надмірного захоплення діяльністю, нехтування режимом сну та відпочинку.
2️⃣ Повсякденна втома. Характеризується виснаженням організму та браком ресурсу для здійснення волонтерської діяльності. Людина відчуває, що потребує відпочинку, але нехтує цим.
3️⃣ Емоційна гойдалка.
Етап, який супроводжується перепадами настрою, надмірною чи гострою реакцією на події чи слова інших.
4️⃣ Криза "Нестерпність". На цьому етапі з'являються:
- апатія
- небажання виконувати певну діяльність
- втрата сенсу
5️⃣ Синдром відрази. На цьому етапі волонтерська діяльність починає викликати відчуття відрази.
Що робити?
🔅Усвідомити проблему.
🔅Знижувати вплив негативних факторів.
🔅Нормалізувати режим сну та харчування.
🔅Подбати про якісний відпочинок.
🔅Спробувати себе в іншій сфері волонтерської діяльності.
🔅Завжди пам'ятати про свою мотивацію. Чому ви займаєтеся волонтерською діяльністю?
🔅Взяти перерву в разі необхідності.
🔅Виконувати тілесні практики.
🔅Казати "стоп" самозвинувачувальним думкам.
🔅Хвалити себе за ту користь, яку ви вже принесли людям своєю діяльністю.
🔅Дбати передусім про себе та свої потреби. Тільки за такої умови ви зможете ефективно допомагати іншим.
Юлія Ворман, практичний психолог.
ЯК ЗАСПОКОЇТИ СЕБЕ В ЧАС ВІЙНИ
(лайфхак психолога)
👩🏻🎨 Малювання.
💠Якщо у вас є доступ до різноманітних антистресових розмальовок, можете скористатися ними. Якщо таких нема, допоможе навіть малювання нерозбірливих каракуль на листі паперу.
💠Дітям можете запропонувати малювати їхній настрій, стан, страхи. Під час такого малювання та словесного опису малюнка дитина розвантажується та відновлюється. Тому заохочуйте це заняття.
📌Метод зображення своїх страхів та емоцій із проговоренням підходить не лише дітям, а й дорослим.
🎼 Слухати улюблену музику де можливо. Співайте.
💠А якщо ви зможете долучити й інших людей до цього заняття, то отримаєте не тільки заспокоєння, а й відчуття згуртованості та єдності.
📲 Робіть перерву у споживанні інформації.
💠Зосередьте увагу на декількох джерелах, які надають лише офіційну, перевірену інформацію. Намагайтеся не переглядати новини перед сном.
📚Читайте художню літературу, поезію.
💠У західних країнах було проведено багато досліджень, які довели, що поезія має надзвичайно позитивний вплив на нашу психіку.
🌬Метод «Дихання життя».
💠Коли у вас є нагальна потреба в тому, щоб заспокоїтись або послабити напад панічної атаки, зробіть повний вдих — затримайте дихання на три рахунки — повний видих — затримка дихання на три рахунки — повторення вправи.
Юлія Ворман, практичний психолог.
(лайфхак психолога)
👩🏻🎨 Малювання.
💠Якщо у вас є доступ до різноманітних антистресових розмальовок, можете скористатися ними. Якщо таких нема, допоможе навіть малювання нерозбірливих каракуль на листі паперу.
💠Дітям можете запропонувати малювати їхній настрій, стан, страхи. Під час такого малювання та словесного опису малюнка дитина розвантажується та відновлюється. Тому заохочуйте це заняття.
📌Метод зображення своїх страхів та емоцій із проговоренням підходить не лише дітям, а й дорослим.
🎼 Слухати улюблену музику де можливо. Співайте.
💠А якщо ви зможете долучити й інших людей до цього заняття, то отримаєте не тільки заспокоєння, а й відчуття згуртованості та єдності.
📲 Робіть перерву у споживанні інформації.
💠Зосередьте увагу на декількох джерелах, які надають лише офіційну, перевірену інформацію. Намагайтеся не переглядати новини перед сном.
📚Читайте художню літературу, поезію.
💠У західних країнах було проведено багато досліджень, які довели, що поезія має надзвичайно позитивний вплив на нашу психіку.
🌬Метод «Дихання життя».
💠Коли у вас є нагальна потреба в тому, щоб заспокоїтись або послабити напад панічної атаки, зробіть повний вдих — затримайте дихання на три рахунки — повний видих — затримка дихання на три рахунки — повторення вправи.
Юлія Ворман, практичний психолог.
🤔Самотність під час війни:
як це працює?
📖Одна з кращих книг на цю тему – «Самотність» Вівека Мурті. Її оригінальна назва Together. У заголовку автор дає підказку, чому людина може так сильно переживати через відчуття самоти. Тому що ми, як вид, росли та розвивалися у спільнотах.
⠀
🪢Самотність – про втрату зв’язку. З кимось або чимось важливим. Людина еволюціонувала в зграї. Наодинці до певного моменту історії в неї були мізерні шанси вижити. Серед людей було безпечніше та ефективніше. З’являлася змога не бути постійно напоготові, і трохи видихнути, поки варту несе хтось інший.
⠀
🫂Відчуття безпеки формується від цього відчуття приналежності. «За мною хтось є». Коли зв’язок розривається чи втрачається, сигнальна система реагує тривогою. В здоровому трактуванні вона підказує людині, що зв’язок варто поновити.
⠀
💔Оскільки ми слабко розуміємо сигнали нервової системи, а ментальність обтяжена ідеями, що просити про дружбу, підтримку, любов – це слабкість, виходить, що людина не йде назустріч своїм потребам, а навпаки – відчужується від них.
⠀
👉Мурті виокремлює три виміри самотності:
🔺емоційну – часто обмежується однією людиною – партнером або партнеркою;
🔺реляційну – родина, коло друзів, колектив;
🔺колективну – формує наше відчуття ідентичності в найширшому понятті цього слова.
⠀
👤Багато людей зараз зустрілися щонайменше з одним з вимірів. Хтось втратив зв’язок з коханими, хтось з сім’єю та колективом, а хтось, хто, наприклад, виїхав в інші міста, зустрівся з колективною самотністю. «Я наче вдома, але почуваюся не на своєму місці». За ознакою мови, міркувань та переконань тощо.
⠀
🎶Як в пісні Стінга «Британець в Нью-Йорку»:
Oh, I'm an alien, I'm a legal alien.
I’m an Englishman in New York
⠀
💔Самотні люди тривожні, напоготові й можуть здаватися злими. Це тому, що злість ховає їх сором, провину та страх за самоту. Усі сили йдуть на утримання важких переживань і на більш м’які та коректні форми взаємодії сил не залишається.
⠀
🙏 Ми ведемо не лише боротьбу з ворогом, але й внутрішню боротьбу. І проблеми, з якими живе людина, навіть якщо вам вони здаються мізерними, реальні настільки ж, наскільки реальними є ваші великі проблеми. Постарайтеся бути добрими, особливо з тими, кого не знаєте та не розумієте.
Марк Лівін, письменник, автор книги “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях”
🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
як це працює?
📖Одна з кращих книг на цю тему – «Самотність» Вівека Мурті. Її оригінальна назва Together. У заголовку автор дає підказку, чому людина може так сильно переживати через відчуття самоти. Тому що ми, як вид, росли та розвивалися у спільнотах.
⠀
🪢Самотність – про втрату зв’язку. З кимось або чимось важливим. Людина еволюціонувала в зграї. Наодинці до певного моменту історії в неї були мізерні шанси вижити. Серед людей було безпечніше та ефективніше. З’являлася змога не бути постійно напоготові, і трохи видихнути, поки варту несе хтось інший.
⠀
🫂Відчуття безпеки формується від цього відчуття приналежності. «За мною хтось є». Коли зв’язок розривається чи втрачається, сигнальна система реагує тривогою. В здоровому трактуванні вона підказує людині, що зв’язок варто поновити.
⠀
💔Оскільки ми слабко розуміємо сигнали нервової системи, а ментальність обтяжена ідеями, що просити про дружбу, підтримку, любов – це слабкість, виходить, що людина не йде назустріч своїм потребам, а навпаки – відчужується від них.
⠀
👉Мурті виокремлює три виміри самотності:
🔺емоційну – часто обмежується однією людиною – партнером або партнеркою;
🔺реляційну – родина, коло друзів, колектив;
🔺колективну – формує наше відчуття ідентичності в найширшому понятті цього слова.
⠀
👤Багато людей зараз зустрілися щонайменше з одним з вимірів. Хтось втратив зв’язок з коханими, хтось з сім’єю та колективом, а хтось, хто, наприклад, виїхав в інші міста, зустрівся з колективною самотністю. «Я наче вдома, але почуваюся не на своєму місці». За ознакою мови, міркувань та переконань тощо.
⠀
🎶Як в пісні Стінга «Британець в Нью-Йорку»:
Oh, I'm an alien, I'm a legal alien.
I’m an Englishman in New York
⠀
💔Самотні люди тривожні, напоготові й можуть здаватися злими. Це тому, що злість ховає їх сором, провину та страх за самоту. Усі сили йдуть на утримання важких переживань і на більш м’які та коректні форми взаємодії сил не залишається.
⠀
🙏 Ми ведемо не лише боротьбу з ворогом, але й внутрішню боротьбу. І проблеми, з якими живе людина, навіть якщо вам вони здаються мізерними, реальні настільки ж, наскільки реальними є ваші великі проблеми. Постарайтеся бути добрими, особливо з тими, кого не знаєте та не розумієте.
Марк Лівін, письменник, автор книги “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях”
🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговорити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
