Як управляти стресом
Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо.
Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані.
Як людина реагує на стрес?
Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів.
На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати».
У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами.
На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку.
Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію.
Як безпечно керувати стресом?
Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом.
Фізичні способи керування стресом
🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття.
🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині.
🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості.
Інтелектуальні способи керування стресом
🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше.
🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.
Галина Волошина, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо.
Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані.
Як людина реагує на стрес?
Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів.
На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати».
У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами.
На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку.
Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію.
Як безпечно керувати стресом?
Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом.
Фізичні способи керування стресом
🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття.
🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині.
🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості.
Інтелектуальні способи керування стресом
🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше.
🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.
Галина Волошина, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Творець» (2023)
Події розгортаються у майбутньому, під час війни між людьми та штучним інтелектом. Колишній спецпризначенець Джошуа разом із загоном оперативників отримує завдання знайти та вбити архітектора просунутого штучного інтелекту — Творця, який розробив зброю, здатну покласти край не лише війні, а й усьому людству...
«Між минулим та майбутнім» (2021)
Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.
«Офіційний конкурс» (2021)
Марнославний мільярдер поставив ціль вписати своє ім'я в історію, взявшись за створення ідеального фільму. Сценарій — книга Нобелівського лауреата, режисер — модна та ексцентрична, у головних ролях — секс-символ, кумир мільйонів та високолобий драматичний актор. Чекати на шедевр чи чекати біди?
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Події розгортаються у майбутньому, під час війни між людьми та штучним інтелектом. Колишній спецпризначенець Джошуа разом із загоном оперативників отримує завдання знайти та вбити архітектора просунутого штучного інтелекту — Творця, який розробив зброю, здатну покласти край не лише війні, а й усьому людству...
«Між минулим та майбутнім» (2021)
Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.
«Офіційний конкурс» (2021)
Марнославний мільярдер поставив ціль вписати своє ім'я в історію, взявшись за створення ідеального фільму. Сценарій — книга Нобелівського лауреата, режисер — модна та ексцентрична, у головних ролях — секс-символ, кумир мільйонів та високолобий драматичний актор. Чекати на шедевр чи чекати біди?
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Хвилюєтесь, що ваша дитина витрачає багато часу на гаджети? 📲
А що коли перетворити це на старт у кар’єрі айтівця? 💻
Адже шлях в IT може розпочатися ще у дитинстві!
Онлайн-академія GoITeens — навчає IT-спеціальностей українців віком від 7 до 17 років з будь-якого куточка планети.
GoITeens пропонує 🤳🏼:
🔹цікаве навчання в ігровій формі,
🔹програму, насичену практикою і проєктними роботами;
🔹розвиток корисних навичок, які точно знадобляться у житті.
Зараз ваша дитина може обрати шлях вебдизайнера, програміста чи розробника ігор та забезпечити собі фінансову стабільність у майбутньому.
Не зволікайте та реєструйтесь !👇🏻👇🏻
БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ
ℹ️ Промоція
А що коли перетворити це на старт у кар’єрі айтівця? 💻
Адже шлях в IT може розпочатися ще у дитинстві!
Онлайн-академія GoITeens — навчає IT-спеціальностей українців віком від 7 до 17 років з будь-якого куточка планети.
GoITeens пропонує 🤳🏼:
🔹цікаве навчання в ігровій формі,
🔹програму, насичену практикою і проєктними роботами;
🔹розвиток корисних навичок, які точно знадобляться у житті.
Зараз ваша дитина може обрати шлях вебдизайнера, програміста чи розробника ігор та забезпечити собі фінансову стабільність у майбутньому.
Не зволікайте та реєструйтесь !👇🏻👇🏻
БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ
ℹ️ Промоція
Перемагаємо зиму: 7 кроків до кращого самопочуття
Взимку багато людей відчувають занепад сил, апатію та безсилля. Це може бути пов’язано з нестачею сонячного світла, дефіцитом вітаміну D, втомою від холоду та одноманіття, гормональними змінами й недостатньою фізичною активністю.
Безумовно, українцям цей період ще важче дається через війну, постійний стрес, сумні новини, тривожні повідомлення. Але ми маємо бути сильними й підтримувати свій психічний стан, від якого залежить як наш добробут, так і наших близьких, рідних, коханих.
Отже, працюємо заради перемоги та покращення свого психічного стану.
🔸 Спілкуйтеся із близькими
Підтримка соціального оточення є ключовою складовою для психічного благополуччя. Діліться своїми почуттями та думками з друзями або родиною. Це може допомогти поглянути на ситуацію під іншим кутом.
🔸 Частіше бувайте на свіжому повітрі
Навіть у похмурі дні прогулянка покращує настрій і дає заряд енергії.
🔸 Здоровий сон
Сон важливий для відновлення енергії та забезпечення здорового функціонування мозку. Намагайтеся кожен день лягати спати в той самий час. Знаходьте час і можливості, щоб компенсувати втрачені години спокою через повітряну тривогу.
🔸 Ведіть здоровий спосіб життя
Регулярна фізична активність та збалансоване харчування будуть позитивно впливати на психічний стан. Поставте собі мету у спорті (наприклад, певну кількість кроків, підходів), долучіться до марафону або челенджу. Не подобається спорт? Танцюйте. Навіть незначна фізична активність може поліпшити настрій і самопочуття.
🔸 Хваліть себе
Регулярно відзначайте свої досягнення, які можуть бути й невеликими. Пам’ятайте, що позитивне ставлення до себе важливе для емоційного здоров’я.
🔸 Релаксація
Впроваджуйте у своє життя техніки релаксації, такі як медитація, усвідомлене дихання чи йога. Ці практики можуть допомагати знижувати рівень стресу та поліпшувати загальний психічний стан.
🔸 Займайтеся творчістю
Творчість може слугувати відмінним засобом для вираження емоцій та зняття стресу.
Не бійтеся експериментувати та вносити зміни у своє життя для покращення психоемоційного стану. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта.
Галина Волошина, психологиня
Взимку багато людей відчувають занепад сил, апатію та безсилля. Це може бути пов’язано з нестачею сонячного світла, дефіцитом вітаміну D, втомою від холоду та одноманіття, гормональними змінами й недостатньою фізичною активністю.
Безумовно, українцям цей період ще важче дається через війну, постійний стрес, сумні новини, тривожні повідомлення. Але ми маємо бути сильними й підтримувати свій психічний стан, від якого залежить як наш добробут, так і наших близьких, рідних, коханих.
Отже, працюємо заради перемоги та покращення свого психічного стану.
🔸 Спілкуйтеся із близькими
Підтримка соціального оточення є ключовою складовою для психічного благополуччя. Діліться своїми почуттями та думками з друзями або родиною. Це може допомогти поглянути на ситуацію під іншим кутом.
🔸 Частіше бувайте на свіжому повітрі
Навіть у похмурі дні прогулянка покращує настрій і дає заряд енергії.
🔸 Здоровий сон
Сон важливий для відновлення енергії та забезпечення здорового функціонування мозку. Намагайтеся кожен день лягати спати в той самий час. Знаходьте час і можливості, щоб компенсувати втрачені години спокою через повітряну тривогу.
🔸 Ведіть здоровий спосіб життя
Регулярна фізична активність та збалансоване харчування будуть позитивно впливати на психічний стан. Поставте собі мету у спорті (наприклад, певну кількість кроків, підходів), долучіться до марафону або челенджу. Не подобається спорт? Танцюйте. Навіть незначна фізична активність може поліпшити настрій і самопочуття.
🔸 Хваліть себе
Регулярно відзначайте свої досягнення, які можуть бути й невеликими. Пам’ятайте, що позитивне ставлення до себе важливе для емоційного здоров’я.
🔸 Релаксація
Впроваджуйте у своє життя техніки релаксації, такі як медитація, усвідомлене дихання чи йога. Ці практики можуть допомагати знижувати рівень стресу та поліпшувати загальний психічний стан.
🔸 Займайтеся творчістю
Творчість може слугувати відмінним засобом для вираження емоцій та зняття стресу.
Не бійтеся експериментувати та вносити зміни у своє життя для покращення психоемоційного стану. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта.
Галина Волошина, психологиня
Чому закоханість не переростає у глибоке почуття: причини
Є люди, які втрачають інтерес до партнера вже після перших кількох побачень. Для них стосунки зупиняються на стадії легкої закоханості, яка так і не переростає у глибоке почуття. Через неможливість побудувати близькі серйозні стосунки в людини виникає страх залишитись одній.
Розберемо причини, що заважають будувати близькі стосунки.
🔸 Страх близькості
Причини страху близькості пов’язані з тим, що в дитинстві людині не давали достатньо відчути самостійність. Дитині потрібно мати достатньо автономності, щоб вона могла пізнавати світ. Люди, яких виховували надміру тривожні дорослі, часто асоціюють близькі стосунки з несвободою, адже їх надміру контролюють у дитинстві. Тому в дорослому віці вони попри все будуть намагатися зберегти власну незалежність. Як наслідок: вони тримають дистанцію, бояться висловлювати свої почуття, першими припиняють стосунки.
🔸 Уникаючий тип прив’язаності
Коли дитину виховує емоційно холодний або деспотичний дорослий, це формує у ній уникаючий тип прив’язаності. Оскільки перший досвід взаємин зі значним дорослим був руйнівним, то в дорослому віці така людина сприйматиме міжособистісний контакт як загрозливий. І для неї тоді прийнятним буде лише фізичний контакт. Вони не вірять, що близькі стосунки можуть бути безпечними. Тому секс для таких людей – єдина можливість відчути зв’язок із партнером.
🔸 Нереалістичні очікування
На початку стосунків ми ідеалізуємо іншу людину. Вона може здаватися нам особливою та загадковою. Проте у деяких людей після сексуальної близькості партнер може втратити своє значення. Він перестає бути таємницею: після сексу ідеальний образ іншого розсіюється, натомість реалістичний не встигає сформуватися.
Що робити в такому разі? Дослідіть асоціації, які викликає сексуальна близькість, та співставте образи партнерів «до» та «після» сексу. Згадайте, в який момент інтерес почав згасати, якими були попередні стосунки, в яких ви бачили з партнером спільне майбутнє. Це допоможе проаналізувати, що відбувається зараз.
🔸 Страх бути покинутим
Якщо людину одного разу покинули, знехтували нею (не обов’язково в романтичних стосунках), у майбутньому вона може ініціювати розрив стосунків першою. Все заради того, щоб уникнути тих неприємних емоцій, які були пережиті від попереднього досвіду: люті та сорому.
Йти від партнера першим – це спосіб зберегти самоповагу. У такому разі важливо відокремити свій минулий досвід від нинішнього. Бути сміливим відкритися до нових стосунків.
Досвід безпечних і довірчих взаємин може дати психотерапія. Зверніться до психотерапевта, щоб навчитися будувати міцні романтичні стосунки.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Є люди, які втрачають інтерес до партнера вже після перших кількох побачень. Для них стосунки зупиняються на стадії легкої закоханості, яка так і не переростає у глибоке почуття. Через неможливість побудувати близькі серйозні стосунки в людини виникає страх залишитись одній.
Розберемо причини, що заважають будувати близькі стосунки.
🔸 Страх близькості
Причини страху близькості пов’язані з тим, що в дитинстві людині не давали достатньо відчути самостійність. Дитині потрібно мати достатньо автономності, щоб вона могла пізнавати світ. Люди, яких виховували надміру тривожні дорослі, часто асоціюють близькі стосунки з несвободою, адже їх надміру контролюють у дитинстві. Тому в дорослому віці вони попри все будуть намагатися зберегти власну незалежність. Як наслідок: вони тримають дистанцію, бояться висловлювати свої почуття, першими припиняють стосунки.
🔸 Уникаючий тип прив’язаності
Коли дитину виховує емоційно холодний або деспотичний дорослий, це формує у ній уникаючий тип прив’язаності. Оскільки перший досвід взаємин зі значним дорослим був руйнівним, то в дорослому віці така людина сприйматиме міжособистісний контакт як загрозливий. І для неї тоді прийнятним буде лише фізичний контакт. Вони не вірять, що близькі стосунки можуть бути безпечними. Тому секс для таких людей – єдина можливість відчути зв’язок із партнером.
🔸 Нереалістичні очікування
На початку стосунків ми ідеалізуємо іншу людину. Вона може здаватися нам особливою та загадковою. Проте у деяких людей після сексуальної близькості партнер може втратити своє значення. Він перестає бути таємницею: після сексу ідеальний образ іншого розсіюється, натомість реалістичний не встигає сформуватися.
Що робити в такому разі? Дослідіть асоціації, які викликає сексуальна близькість, та співставте образи партнерів «до» та «після» сексу. Згадайте, в який момент інтерес почав згасати, якими були попередні стосунки, в яких ви бачили з партнером спільне майбутнє. Це допоможе проаналізувати, що відбувається зараз.
🔸 Страх бути покинутим
Якщо людину одного разу покинули, знехтували нею (не обов’язково в романтичних стосунках), у майбутньому вона може ініціювати розрив стосунків першою. Все заради того, щоб уникнути тих неприємних емоцій, які були пережиті від попереднього досвіду: люті та сорому.
Йти від партнера першим – це спосіб зберегти самоповагу. У такому разі важливо відокремити свій минулий досвід від нинішнього. Бути сміливим відкритися до нових стосунків.
Досвід безпечних і довірчих взаємин може дати психотерапія. Зверніться до психотерапевта, щоб навчитися будувати міцні романтичні стосунки.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
"Повернись живим" та Rikky Hype створили спільний благодійний дроп
До другої річниці повномасштабного вторгнення бренд одягу Rikky Hype та Фонд “Повернись живим” створили спеціальну благодійну колекцію футболок, символом якої стали номери 56-ої та 92-ої бригад, яких системно підтримує бренд від початку повномасштабного вторгнення.
Колекцію присвячено Збройним Силам України — 100% коштів із продажу речей буде направлено на забезпечення різноманітних підрозділів, включно з підрозділами 56-ої та 92-ої бригад, яким безупинно допомагають Rikky Hype та “Повернись живим”.
Мета співпраці — виручити з продажу дропу мільйон гривень.
Підтримати ініціативу можна на сайті.
До другої річниці повномасштабного вторгнення бренд одягу Rikky Hype та Фонд “Повернись живим” створили спеціальну благодійну колекцію футболок, символом якої стали номери 56-ої та 92-ої бригад, яких системно підтримує бренд від початку повномасштабного вторгнення.
Колекцію присвячено Збройним Силам України — 100% коштів із продажу речей буде направлено на забезпечення різноманітних підрозділів, включно з підрозділами 56-ої та 92-ої бригад, яким безупинно допомагають Rikky Hype та “Повернись живим”.
Мета співпраці — виручити з продажу дропу мільйон гривень.
Підтримати ініціативу можна на сайті.
Як не потонути в морі невзаємності
Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці.
Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось?
🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей.
🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати.
🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас.
🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас.
🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому.
Пам'ятайте: ви не самотні. Багато людей пережили подібний досвід і змогли його подолати.
Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо не можете самостійно впоратися з емоціями. Фахівець з ментального здоров'я допоможе вам пережити важкий період і рухатися далі.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Відмова – гіркий ковток, який важко проковтнути. Хтось оговтується за день, а хтось застряє в цьому на тижні чи місяці.
Чому "ні"? Це питання катує душу. Але відповідь, ймовірно, знаходиться лише в серці тієї людини. Можливо навіть, що він сам/сама не знає причини. І навіть якби ви її дізналися, чи змінило б це щось?
🔸 Надія – рятівне коло, але й воно може бути руйнівним. Відмова однієї людини не робить вас непривабливою особою для інших. Не замикайтеся в ній, адже життя прекрасне та сповнене можливостей.
🔸 Не знецінюйте свої почуття. Дозвольте собі прожити біль, розчарування, жалість. Це втрата, і її потрібно оплакати.
🔸 Не звинувачуйте себе. Вибір іншої людини не говорить про те, що з вами щось не так. Це про неї, а не про вас.
🔸 Пам'ятайте, що ви не всесильні. Не всі події у світі обертаються навколо вас.
🔸 Відпустіть ситуацію. Не тримайтеся за минуле, воно вже не ваше. Зосередьтеся на сьогоденні та майбутньому.
Пам'ятайте: ви не самотні. Багато людей пережили подібний досвід і змогли його подолати.
Зверніться до психолога чи психотерапевта, якщо не можете самостійно впоратися з емоціями. Фахівець з ментального здоров'я допоможе вам пережити важкий період і рухатися далі.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Що таке ревнощі та як із ними справлятися?
Ревнувати – це нормально, як і відчувати будь-які інші емоції. Ревнують не тільки закохані чоловіки та жінки, але й діти та тварини. Завдання ревнощів – виявляти конкурентів, які можуть “забрати наше”, які можуть розірвати зв'язок із важливою для нас людиною.
Проте часто ревнощі бувають безпідставними та можуть вийти з-під контролю.
Один із партнерів може боятися зради, боятися, що його кинуть. У результаті він намагається контролювати свого партнера, а той своєю чергою дратується й ображається. У такому разі ревнощі можуть зіпсувати стосунки або й узагалі стати причиною розриву.
Як приборкати ревнощі?
🔸 Проаналізуйте: які є реальні докази зради партнера і чи є вони такими? Якщо ваш чоловік / ваша дружина затримується на роботі, веде довгі переписки, це ще не є ознакою зради.
🔸 Відверто поговоріть із партнером про те, що вас непокоїть. Поясніть, що саме в його поведінці провокує у вас почуття ревнощів. Краще одразу висловити свої страхи: якщо тримати до останнього, може спалахнути скандал. Тому не бійтеся говорити, доки ревнощі не досягли піку. Водночас не вдавайтеся до звинувачень: описуйте лише власні почуття. Можливо, відверта розмова вас заспокоїть.
🔸 Якщо ви продовжуєте без особливої на те причини шукати докази зради в переписках партнера, шукаєте в його поведінці “щось підозріле” – зупиніться. Краще спробуйте знайти докази вірності вам.
🔸 Часто безпідставні ревнощі можуть вказувати на те, що хтось зруйнував вашу довіру раніше. Спробуйте розібратися, чому для вас ревнощі є закономірними у стосунках. Коли ж самостійно впоратись із нав'язливими думками не вдається – зверніться до психотерапевта.
🔸 Усвідомте, що стосунки з партнером – це лише один з аспектів вашого життя, а не все, що ви маєте. Тому навіть якщо ваші взаємини закінчаться, ви це переживете. І будете щасливі, як і були неодноразово до цих стосунків.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Ревнувати – це нормально, як і відчувати будь-які інші емоції. Ревнують не тільки закохані чоловіки та жінки, але й діти та тварини. Завдання ревнощів – виявляти конкурентів, які можуть “забрати наше”, які можуть розірвати зв'язок із важливою для нас людиною.
Проте часто ревнощі бувають безпідставними та можуть вийти з-під контролю.
Один із партнерів може боятися зради, боятися, що його кинуть. У результаті він намагається контролювати свого партнера, а той своєю чергою дратується й ображається. У такому разі ревнощі можуть зіпсувати стосунки або й узагалі стати причиною розриву.
Як приборкати ревнощі?
🔸 Проаналізуйте: які є реальні докази зради партнера і чи є вони такими? Якщо ваш чоловік / ваша дружина затримується на роботі, веде довгі переписки, це ще не є ознакою зради.
🔸 Відверто поговоріть із партнером про те, що вас непокоїть. Поясніть, що саме в його поведінці провокує у вас почуття ревнощів. Краще одразу висловити свої страхи: якщо тримати до останнього, може спалахнути скандал. Тому не бійтеся говорити, доки ревнощі не досягли піку. Водночас не вдавайтеся до звинувачень: описуйте лише власні почуття. Можливо, відверта розмова вас заспокоїть.
🔸 Якщо ви продовжуєте без особливої на те причини шукати докази зради в переписках партнера, шукаєте в його поведінці “щось підозріле” – зупиніться. Краще спробуйте знайти докази вірності вам.
🔸 Часто безпідставні ревнощі можуть вказувати на те, що хтось зруйнував вашу довіру раніше. Спробуйте розібратися, чому для вас ревнощі є закономірними у стосунках. Коли ж самостійно впоратись із нав'язливими думками не вдається – зверніться до психотерапевта.
🔸 Усвідомте, що стосунки з партнером – це лише один з аспектів вашого життя, а не все, що ви маєте. Тому навіть якщо ваші взаємини закінчаться, ви це переживете. І будете щасливі, як і були неодноразово до цих стосунків.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Втеча зі шлюбу» (2020)
Ян і Гедда одружені вже 35 років, але колись щасливий шлюб давно перестав приносити їм задоволення. Коли батько Гедди несподівано помирає, Ян стає мовчазним спостерігачем того, як свекруха та дружина ігнорують передсмертні побажання його тестя. Не бажаючи залишатися під контролем владної дружини, яка ніколи не зважає на думку чоловіка, Ян вирішує припинити задушливі стосунки, що зжили себе.
«Плазуни» (2023)
Детектив починає роботу в новому поліцейському відділенні, де офіцеру відразу ж доручають розслідування резонансного вбивства успішного агента з нерухомості. Розслідування справи поступово заходить у глухий кут, проте детектив продовжує вивчати докази, шукати нові зачіпки та досліджувати стосунки вбитої жінки з родичами, друзями та колегами.
«Успіхів тобі, Лео Ґранде» (2022)
У центрі сюжету — 55-річна лондонська вчителька на пенсії, яка 2 роки тому поховала свого чоловіка Роберта. Вона дуже шкодує, що за весь час у шлюбі жодного разу так і не змогла отримати задоволення від сексу, який був нудним, одноманітним і сповнений заборон. Якось, набравшись сміливості, жінка вирішує скористатися послугами чоловіка за викликом, щоб спробувати випробувати оргазм. Це призводить до знайомства з гарним і привабливим Лео Ґранде, який допомагає головній героїні відчути себе молодою та бажаною.
Джерело: uaserials.pro
Ян і Гедда одружені вже 35 років, але колись щасливий шлюб давно перестав приносити їм задоволення. Коли батько Гедди несподівано помирає, Ян стає мовчазним спостерігачем того, як свекруха та дружина ігнорують передсмертні побажання його тестя. Не бажаючи залишатися під контролем владної дружини, яка ніколи не зважає на думку чоловіка, Ян вирішує припинити задушливі стосунки, що зжили себе.
«Плазуни» (2023)
Детектив починає роботу в новому поліцейському відділенні, де офіцеру відразу ж доручають розслідування резонансного вбивства успішного агента з нерухомості. Розслідування справи поступово заходить у глухий кут, проте детектив продовжує вивчати докази, шукати нові зачіпки та досліджувати стосунки вбитої жінки з родичами, друзями та колегами.
«Успіхів тобі, Лео Ґранде» (2022)
У центрі сюжету — 55-річна лондонська вчителька на пенсії, яка 2 роки тому поховала свого чоловіка Роберта. Вона дуже шкодує, що за весь час у шлюбі жодного разу так і не змогла отримати задоволення від сексу, який був нудним, одноманітним і сповнений заборон. Якось, набравшись сміливості, жінка вирішує скористатися послугами чоловіка за викликом, щоб спробувати випробувати оргазм. Це призводить до знайомства з гарним і привабливим Лео Ґранде, який допомагає головній героїні відчути себе молодою та бажаною.
Джерело: uaserials.pro
Кохання чи фейк: як розпізнати?
Кохання — це одне з найпрекрасніших почуттів. Але, на жаль, воно не завжди вічне. Іноді любов згасає, залишаючи по собі лише смуток і розчарування. Чому ж так відбувається? Для початку запитайте себе, а чи була любов? Адже, на жаль, ми можемо легко сплутати це почуття з іншими емоціями.
🔸 Сексуальний потяг
Сексуальний потяг — це сильне почуття, але фокусується на фізичному аспекті стосунків, й може існувати без будь-яких емоційних прив'язок. Тому пристрасть завжди скороминуща.
🔸 Захоплення
На початку стосунків ми часто захоплюємося партнером, його зовнішністю, досягненнями, інтелектом, наділяємо його ідеальними якостями. Це почуття буває дуже сильним, але з часом може згаснути, коли ми краще пізнаємо партнера і його недоліки.
🔸 Схвалення
Деякі люди, які не отримали достатньо любові та підтримки в дитинстві, не вірять у себе. Їм здається, що вони нічого не варті. Таким партнерам дуже важливо, щоб їх хвалили. Це дає їм відчуття, що вони цінні й потрібні, кохані.
🔸 Жаль
Люди з низькою самооцінкою або схильні до співзалежності часто шукають партнерів, котрих треба "врятувати". Їм може здаватися, що вони кохають цю людину, коли насправді просто відчувають жаль до неї, а також свою значущість через постійну самопожертву, героїзм.
🔸 Батьківська турбота
Жінка може опікуватися чоловіком, переживати за нього, наче за дитину. Чоловік може шукати жінку, яка буде піклуватися про нього і вирішувати його проблеми. Важливо розуміти, що це може бути просто потребою в турботі.
Як же відрізнити кохання від інших почуттів?
✅ Кохання — це не лише почуття, але й дія. Воно виражається в турботі, повазі, довірі, бажанні бути з партнером і ділитися з ним своїми думками, почуттями та переживаннями.
✅ Кохання не змушує вас страждати. Звичайно, у стосунках можуть бути труднощі, але вони не повинні бути постійними. Якщо ви завжди відчуваєте біль, розчарування або гнів, то це може бути й не кохання.
✅ Кохання не ґрунтується на страху. Ви не повинні боятися реакцій партнера або втратити його.
✅ Кохання робить вас кращою людиною. Воно надихає, мотивує до розвитку, робить вас більш впевненим у собі.
Пам'ятайте, що кохання — це дар, який потребує бережного ставлення. Якщо обидва партнери будуть докладати зусиль, щоб зберегти свою любов, то вона буде жити вічно.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Кохання — це одне з найпрекрасніших почуттів. Але, на жаль, воно не завжди вічне. Іноді любов згасає, залишаючи по собі лише смуток і розчарування. Чому ж так відбувається? Для початку запитайте себе, а чи була любов? Адже, на жаль, ми можемо легко сплутати це почуття з іншими емоціями.
🔸 Сексуальний потяг
Сексуальний потяг — це сильне почуття, але фокусується на фізичному аспекті стосунків, й може існувати без будь-яких емоційних прив'язок. Тому пристрасть завжди скороминуща.
🔸 Захоплення
На початку стосунків ми часто захоплюємося партнером, його зовнішністю, досягненнями, інтелектом, наділяємо його ідеальними якостями. Це почуття буває дуже сильним, але з часом може згаснути, коли ми краще пізнаємо партнера і його недоліки.
🔸 Схвалення
Деякі люди, які не отримали достатньо любові та підтримки в дитинстві, не вірять у себе. Їм здається, що вони нічого не варті. Таким партнерам дуже важливо, щоб їх хвалили. Це дає їм відчуття, що вони цінні й потрібні, кохані.
🔸 Жаль
Люди з низькою самооцінкою або схильні до співзалежності часто шукають партнерів, котрих треба "врятувати". Їм може здаватися, що вони кохають цю людину, коли насправді просто відчувають жаль до неї, а також свою значущість через постійну самопожертву, героїзм.
🔸 Батьківська турбота
Жінка може опікуватися чоловіком, переживати за нього, наче за дитину. Чоловік може шукати жінку, яка буде піклуватися про нього і вирішувати його проблеми. Важливо розуміти, що це може бути просто потребою в турботі.
Як же відрізнити кохання від інших почуттів?
✅ Кохання — це не лише почуття, але й дія. Воно виражається в турботі, повазі, довірі, бажанні бути з партнером і ділитися з ним своїми думками, почуттями та переживаннями.
✅ Кохання не змушує вас страждати. Звичайно, у стосунках можуть бути труднощі, але вони не повинні бути постійними. Якщо ви завжди відчуваєте біль, розчарування або гнів, то це може бути й не кохання.
✅ Кохання не ґрунтується на страху. Ви не повинні боятися реакцій партнера або втратити його.
✅ Кохання робить вас кращою людиною. Воно надихає, мотивує до розвитку, робить вас більш впевненим у собі.
Пам'ятайте, що кохання — це дар, який потребує бережного ставлення. Якщо обидва партнери будуть докладати зусиль, щоб зберегти свою любов, то вона буде жити вічно.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях
Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі.
Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?
🔸 Тривога
Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні.
Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.
Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.
🔸Агресія
Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.
🔸 Травма
Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне.
Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.
🔸 Вразливість
Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.
🔸 Шок
Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.
У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.
Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі.
Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?
🔸 Тривога
Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні.
Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.
Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.
🔸Агресія
Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.
🔸 Травма
Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне.
Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.
🔸 Вразливість
Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.
🔸 Шок
Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.
У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.
Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як працює наша «внутрішня хімія»?
Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій.
Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін.
✅ «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки».
✅ «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека».
✅ «Протягом більшої частини людського існування нам доводилося проходити десятки кілометрів щодня, терпіти спрагу, голод, холод, спеку, уникати хижаків і дуже важко працювати, щоб отримати лише невелику кількість дофаміну. Зараз ми не маємо докладати майже ніяких зусиль, щоб отримати величезний сплеск дофаміну».
✅ «Отже, наші природні механізми не відповідають світові, в якому ми живемо. Цукор та алкоголь стали дешевими, їжа смачнішою через штучні ароматизатори, наркотики потужнішими. У нас стало більше вільного часу та з'явився цілодобовий доступ до розваг в інтернеті. Це створює ідеальні умови для розвитку залежності, що вражає наш мозок».
✅ «Усі ці стимули провокують швидке виділення великої кількості дофаміну, після чого його рівень падає нижче базового. Наш мозок завжди прагне до балансу рівня дофаміну. Тому у разі будь-якого відхилення від базової лінії мозок буде напружено працювати, щоб відновити рівновагу. Після швидкого задоволення ми неминуче відчуваємо біль, який намагаємося загасити».
✅ «Один шматочок шоколаду провокує швидкий викид дофаміну. Ми відчуваємо задоволення. Однак система прагне до балансу, тому дуже скоро внутрішні терези переважать на бік болю. І з'явиться непереборне бажання з’їсти ще один шматочок, оскільки це найшвидший спосіб відновити рівновагу. Так працює «швидкий» дофамін».
✅ «Тоді як «повільний» дофамін — це коли ми не їмо деякий час, відчуваємо голод, а потім з'їдаємо шматочок броколі. Вона здається нам до біса смачною, і в нас відновлюється стан дофамінової рівноваги».
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Дофамін — це нейромедіатор, хімічна речовина, що сприяє передачі сигналів між нейронами в мозку. Це ключ до емоційного благополуччя, рушійна сила наших прагнень і джерело життєвої енергії. Він також впливає на координацію, м'язовий тонус, гормональний баланс та багато інших функцій.
Анна Лембке — психіатриня, докторка медичних наук зі Стенфорду, дослідниця залежностей та авторка бестселера «Дофамінове покоління». У подкасті «Простими словами» вона пояснила, як працює наша «внутрішня хімія», чому сучасний світ підштовхує нас до залежностей та що таке «швидкий» і «повільний» дофамін.
✅ «За мільйони років еволюції ми навчились інстинктивно шукати задоволення й уникати болю. Ми робимо це мимоволі та несвідомо. Зараз ми маємо докладати багато зусиль, щоби робити навпаки».
✅ «Коли ми сприймаємо щось як важливе для виживання та варте уваги, в системі винагороди мозку виділяється дофамін, ендогенні опіоїди та канабіноїди. Ми ніби ходяча аптека».
✅ «Протягом більшої частини людського існування нам доводилося проходити десятки кілометрів щодня, терпіти спрагу, голод, холод, спеку, уникати хижаків і дуже важко працювати, щоб отримати лише невелику кількість дофаміну. Зараз ми не маємо докладати майже ніяких зусиль, щоб отримати величезний сплеск дофаміну».
✅ «Отже, наші природні механізми не відповідають світові, в якому ми живемо. Цукор та алкоголь стали дешевими, їжа смачнішою через штучні ароматизатори, наркотики потужнішими. У нас стало більше вільного часу та з'явився цілодобовий доступ до розваг в інтернеті. Це створює ідеальні умови для розвитку залежності, що вражає наш мозок».
✅ «Усі ці стимули провокують швидке виділення великої кількості дофаміну, після чого його рівень падає нижче базового. Наш мозок завжди прагне до балансу рівня дофаміну. Тому у разі будь-якого відхилення від базової лінії мозок буде напружено працювати, щоб відновити рівновагу. Після швидкого задоволення ми неминуче відчуваємо біль, який намагаємося загасити».
✅ «Один шматочок шоколаду провокує швидкий викид дофаміну. Ми відчуваємо задоволення. Однак система прагне до балансу, тому дуже скоро внутрішні терези переважать на бік болю. І з'явиться непереборне бажання з’їсти ще один шматочок, оскільки це найшвидший спосіб відновити рівновагу. Так працює «швидкий» дофамін».
✅ «Тоді як «повільний» дофамін — це коли ми не їмо деякий час, відчуваємо голод, а потім з'їдаємо шматочок броколі. Вона здається нам до біса смачною, і в нас відновлюється стан дофамінової рівноваги».
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Розлучаємося з партнером “правильно”
Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною.
Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу:
🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя.
🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми, то чим швидше і ясніше пройде розмова, тим менше болю вона принесе.
🔺 Звичайно, дуже хочеться піти красиво, сказати щось на зразок “ти прекрасна/прекрасний, у цьому немає твоєї вини, а я такий/така погана”. Зазвичай таке кажуть, щоб знизити почуття провини від того, що завдаєш болю іншій людині. Але слід бути готовим до того, що не вийде перенести відповідальність за свій вчинок: все одно будеш “негідником” і тим, хто завдає страждань.
🔺Чекати, що вам скажуть “ну добре, з кожним буває, ти не поганий, я все розумію” – це дурити себе. Тому немає сенсу розтягувати цю неприємну ситуацію, а треба просто взяти відповідальність на себе за ініціативу в розлуці.
🔺Не потрібно пояснювати партнеру причину свого вчинку, навіть якщо вас сильно про це просять. Адже якщо ви кажете, що з партнером все “так”, то виникне абсолютно резонне запитання: чому йдеш? Якщо ж щось не так, то є ризик почути у відповідь обіцянки змінитися, щоб врятувати стосунки. Це може просто розтягнути процес розставання і зробити його ще болючішим.
🔺Пояснення принесуть тільки додаткові муки тому, від кого йдуть. У момент, коли з людиною розлучаються, вона і так схильна шукати причину в собі. Не підливайте олії у вогонь, пояснюючи, чому ваші стосунки не склались.
🔺Якщо знайдете на це ресурс, то можна просто подякувати за все те добре й тепле, що було у ваших взаєминах. Якщо ресурсу немає, то просто оголосіть своє рішення та йдіть.
🔺Діліть майно прозоро і зрозуміло для обох сторін. У цьому питанні важливо якнайшвидше поставити крапку, щоб не залишати партнеру марні надії на продовження стосунків. Чим швидше ви розійдетеся, тим швидше кожен із вас відновиться і почне будувати нові стосунки.
🔺Коли ви продовжуєте повертатися до попередніх взаємин дзвінками, зустрічами в ресторанах, незакритими питаннями, то найімовірніше, ці стосунки вам не байдужі й ще не закінчені для вас.
🔺Зміни – це завжди страшно. Ніколи не знаєш, що буде там, у новому житті, з новими стосунками. Ніхто не дасть гарантії, що буде краще. Але якщо розумієте, що у ваших стосунках не залишилося нічого, що тішить і приносить задоволення, то треба рухатися вперед або просто в інший бік. Є готовність до змін – дійте.
Ольга Корбут, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Процес розставання можна зробити менш болючим. Але треба розуміти, що він у будь-якому разі не буде легким. І не важливо, вашим стосункам 2 місяці чи 10 років. Просто рівень болю та тривалість страждань буде різною.
Якщо ви вирішили розлучитися з партнером, є певні рекомендації психотерапевтів, як поводитись і що робити для полегшення цього процесу:
🔺Забудьте фільми, казки, серіали, де люди розлучаються з усмішкою на обличчі і з розумінням розходяться в різні сторони. Це якщо не повна вигадка, то дуже рідкісні, поодинокі випадки. Частіше розлучення супроводжує буря емоцій, сльози, звинувачення, знецінення, а також образи та приниження. І все, що в кіно пов'язане із прощальною романтикою (сніданок, обід, секс, поїздка), це те, що нікому не потрібно. Розмова може бути тільки одна: в ній один із партнерів чітко та зрозуміло повідомить, що йде, що будуватиме інше життя.
🔺Якщо стосунки не пов'язані шлюбом, спільністю майна, спільними дітьми, то чим швидше і ясніше пройде розмова, тим менше болю вона принесе.
🔺 Звичайно, дуже хочеться піти красиво, сказати щось на зразок “ти прекрасна/прекрасний, у цьому немає твоєї вини, а я такий/така погана”. Зазвичай таке кажуть, щоб знизити почуття провини від того, що завдаєш болю іншій людині. Але слід бути готовим до того, що не вийде перенести відповідальність за свій вчинок: все одно будеш “негідником” і тим, хто завдає страждань.
🔺Чекати, що вам скажуть “ну добре, з кожним буває, ти не поганий, я все розумію” – це дурити себе. Тому немає сенсу розтягувати цю неприємну ситуацію, а треба просто взяти відповідальність на себе за ініціативу в розлуці.
🔺Не потрібно пояснювати партнеру причину свого вчинку, навіть якщо вас сильно про це просять. Адже якщо ви кажете, що з партнером все “так”, то виникне абсолютно резонне запитання: чому йдеш? Якщо ж щось не так, то є ризик почути у відповідь обіцянки змінитися, щоб врятувати стосунки. Це може просто розтягнути процес розставання і зробити його ще болючішим.
🔺Пояснення принесуть тільки додаткові муки тому, від кого йдуть. У момент, коли з людиною розлучаються, вона і так схильна шукати причину в собі. Не підливайте олії у вогонь, пояснюючи, чому ваші стосунки не склались.
🔺Якщо знайдете на це ресурс, то можна просто подякувати за все те добре й тепле, що було у ваших взаєминах. Якщо ресурсу немає, то просто оголосіть своє рішення та йдіть.
🔺Діліть майно прозоро і зрозуміло для обох сторін. У цьому питанні важливо якнайшвидше поставити крапку, щоб не залишати партнеру марні надії на продовження стосунків. Чим швидше ви розійдетеся, тим швидше кожен із вас відновиться і почне будувати нові стосунки.
🔺Коли ви продовжуєте повертатися до попередніх взаємин дзвінками, зустрічами в ресторанах, незакритими питаннями, то найімовірніше, ці стосунки вам не байдужі й ще не закінчені для вас.
🔺Зміни – це завжди страшно. Ніколи не знаєш, що буде там, у новому житті, з новими стосунками. Ніхто не дасть гарантії, що буде краще. Але якщо розумієте, що у ваших стосунках не залишилося нічого, що тішить і приносить задоволення, то треба рухатися вперед або просто в інший бік. Є готовність до змін – дійте.
Ольга Корбут, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Люблю тебе ненавидіти» (2023)
Після незабутнього першого побачення успішний фінансовий аналітик Бен і молода студентка юридичного факультету Бі здаються ідеальною парою, проте шалена пристрасть перетворюється на взаємну ненависть та зневагу. Через деякий час хлопець і дівчина перетинаються на весіллі сестри Бі в Австралії. Перебуваючи під тиском непростих обставин, Бен і Бі вирішують на час урочистостей прикинутися закоханою парою. У міру здійснення свого плану двоє переживають комічні пригоди та починаються закохуватися по-справжньому...
«Корабельні новини» (2001)
Невдасі Койлу вкотре не щастить — нова дівчина влаштовує у його житті повний бедлам. Щоб почати все з нуля, Койл залишає Нью-Йорк, але, на свій подив, виявляється на порозі таємниць загадкового минулого.
«Де ти поділась, Бернадетт» (2019)
Бернадетт по-справжньому чарівна і талановита. Вона працює архітектором і отримує величезне задоволення від своєї роботи. В будинку жінку завжди чекає люблячий і дуже уважний чоловік. Крім того, героїня виховує чудову і слухняну дочку. А всі разом вони живуть в прекрасному будинку. Але одного разу героїня приймає рішення кинути своє звичне життя. Вона немов зникає для оточуючих, вирушаючи на пошуки самої себе. Бернадетт хоче отримати новий досвід і знайти справжнє щастя, навіть якщо для цього доведеться йти на край світу.
Джерело: uaserials.pro
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Після незабутнього першого побачення успішний фінансовий аналітик Бен і молода студентка юридичного факультету Бі здаються ідеальною парою, проте шалена пристрасть перетворюється на взаємну ненависть та зневагу. Через деякий час хлопець і дівчина перетинаються на весіллі сестри Бі в Австралії. Перебуваючи під тиском непростих обставин, Бен і Бі вирішують на час урочистостей прикинутися закоханою парою. У міру здійснення свого плану двоє переживають комічні пригоди та починаються закохуватися по-справжньому...
«Корабельні новини» (2001)
Невдасі Койлу вкотре не щастить — нова дівчина влаштовує у його житті повний бедлам. Щоб почати все з нуля, Койл залишає Нью-Йорк, але, на свій подив, виявляється на порозі таємниць загадкового минулого.
«Де ти поділась, Бернадетт» (2019)
Бернадетт по-справжньому чарівна і талановита. Вона працює архітектором і отримує величезне задоволення від своєї роботи. В будинку жінку завжди чекає люблячий і дуже уважний чоловік. Крім того, героїня виховує чудову і слухняну дочку. А всі разом вони живуть в прекрасному будинку. Але одного разу героїня приймає рішення кинути своє звичне життя. Вона немов зникає для оточуючих, вирушаючи на пошуки самої себе. Бернадетт хоче отримати новий досвід і знайти справжнє щастя, навіть якщо для цього доведеться йти на край світу.
Джерело: uaserials.pro
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Розправте плечі: секрети впевненості в собі
Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви.
Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте.
Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач.
✅ Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, прагнення привертати до себе увагу.
Але змінити самооцінку можливо! Це не так складно, як здається:
🔸 Зверніть увагу на своє тіло
Вчіться займати свій простір, розправляти плечі, вирівнювати спину, відчувати опору в стопах. Спочатку буде важко, але потім стане звичкою. Людина з хорошою поставою виглядає більш авторитетною, компетентною, успішною, гарною. Передусім – для себе!
🔸 Піддавайте сумніву самокритику
Негативні думки про себе майже невмирущі та практично завжди відчуваються як істина. Ваше завдання – навчитися гальмувати їх ще на підході. Пам'ятайте, що ваші думки – це не факти. Це просто думки, і вони можуть бути помилковими.
🔸 Визначте свої особисті межі
Особисті кордони бувають різними: тілесними, тимчасовими, емоційними, соціальними. Як це зробити? Дайте відповіді на ствердження: «Мені некомфортно, коли люди…», «Мені не подобається, коли мене називають…», «Я не люблю говорити на теми…». Згадайте ситуації, коли вам було неприємно. Ваші емоції – індикатор порушення кордонів.
🔸 Познайомтеся із собою
Анкета – добрий початок. Чесно та ретельно дайте відповіді на запитання про те, що вам найбільше подобається чи не подобається, чого ви хочете зараз чи через рік, сформулюйте свою мрію, визначте джерела натхнення, людей, поряд з якими ваша душа співає чи навпаки – ви відчуваєте багатоденний стрес після спілкування з ними.
✅ Зверніть увагу: заїдання, зміна зовнішності, брендові речі, копіювання інших людей, гроші та чуже схвалення не лікують самооцінку.
✅ Почати працювати над самооцінкою може бути важко. Цей процес потребує вашої постійної роботи, уваги, часу. Але в результаті ви отримаєте винагороду: стійкість до чужих слів, впевненість і рішучість, свободу, сміливість мріяти і йти до мети.
Тому починайте працювати вже зараз. Адже ви заслуговуєте на щасливе життя, сповнене любові до себе!
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Ваше ставлення до себе – це ваш хребет. Уявіть, як складно жити радісно, коли ниє спина. Із самооцінкою так само: якщо вона хворіє, життя втрачає барви.
Щоденні кроки, зроблені з хворим ставленням до себе, складають життя, сповнене невпевненості, сумнівів і самознищення. Партнер, який терпить нездорові стосунки, може боятися, що більше нікому не буде цікавим. Людина з низькою зарплатою може вважати себе негідною більшого. А коли ви мовчки терпите хамство, ризикуєте повірити, що це ви того заслуговуєте.
Проблема із самооцінкою може виникнути в дитинстві, коли дитину не хвалять, постійно порівнюють з іншими, принижують та знецінюють. Також вона може з'явитися в більш дорослому віці як результат низки невдач.
✅ Симптоми хворої самооцінки: самокритика та самообрази, невпевненість у собі, чиясь думка важливіша за свою, страшно говорити «ні», незрозуміло, чого хочеться, почуття провини, знецінення себе, самопокарання, токсичні стосунки, прагнення привертати до себе увагу.
Але змінити самооцінку можливо! Це не так складно, як здається:
🔸 Зверніть увагу на своє тіло
Вчіться займати свій простір, розправляти плечі, вирівнювати спину, відчувати опору в стопах. Спочатку буде важко, але потім стане звичкою. Людина з хорошою поставою виглядає більш авторитетною, компетентною, успішною, гарною. Передусім – для себе!
🔸 Піддавайте сумніву самокритику
Негативні думки про себе майже невмирущі та практично завжди відчуваються як істина. Ваше завдання – навчитися гальмувати їх ще на підході. Пам'ятайте, що ваші думки – це не факти. Це просто думки, і вони можуть бути помилковими.
🔸 Визначте свої особисті межі
Особисті кордони бувають різними: тілесними, тимчасовими, емоційними, соціальними. Як це зробити? Дайте відповіді на ствердження: «Мені некомфортно, коли люди…», «Мені не подобається, коли мене називають…», «Я не люблю говорити на теми…». Згадайте ситуації, коли вам було неприємно. Ваші емоції – індикатор порушення кордонів.
🔸 Познайомтеся із собою
Анкета – добрий початок. Чесно та ретельно дайте відповіді на запитання про те, що вам найбільше подобається чи не подобається, чого ви хочете зараз чи через рік, сформулюйте свою мрію, визначте джерела натхнення, людей, поряд з якими ваша душа співає чи навпаки – ви відчуваєте багатоденний стрес після спілкування з ними.
✅ Зверніть увагу: заїдання, зміна зовнішності, брендові речі, копіювання інших людей, гроші та чуже схвалення не лікують самооцінку.
✅ Почати працювати над самооцінкою може бути важко. Цей процес потребує вашої постійної роботи, уваги, часу. Але в результаті ви отримаєте винагороду: стійкість до чужих слів, впевненість і рішучість, свободу, сміливість мріяти і йти до мети.
Тому починайте працювати вже зараз. Адже ви заслуговуєте на щасливе життя, сповнене любові до себе!
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як піклуватися про себе та підтримувати дітей?
Серія коротких анімаційних відеороликів, щоб пояснити, як працює стрес та як підтримувати дітей зберігаючи власний ресурс.
Всі відео за посиланням: https://www.youtube.com/@safespace.kmarehab
Серед тем:
🟡 Почніть з турботи про себе. Це як в літаку: спочатку допоможіть собі, а потім дитині. Існує безліч вправ для боротьби зі стресом.
🟡 Говоріть з дитиною, придумуйте спільні ігри. Допомагайте їм долати своїх емоційних драконів.
🟡 Під впливом стресу у дітей можуть виникати ознаки вікового регресу. Це нормально. Але вчителям і батькам важливо розуміти базову фізіологію стресу у дітей, аби мати можливість їм допомогти.
Програма «Безпечний простір» — це програма психосоціальної підтримки для шкіл та дитячих садочків. Компоненти програми передбачають навчання для вчителів та шкільних психологів, профілактику вигорання, та надання підтримки дітям з симптомами психосоціального стресу і травми. За два роки повномасштабної війни до програми долучилися більше 2000 шкіл з усієї України.
Серія коротких анімаційних відеороликів, щоб пояснити, як працює стрес та як підтримувати дітей зберігаючи власний ресурс.
Всі відео за посиланням: https://www.youtube.com/@safespace.kmarehab
Серед тем:
🟡 Почніть з турботи про себе. Це як в літаку: спочатку допоможіть собі, а потім дитині. Існує безліч вправ для боротьби зі стресом.
🟡 Говоріть з дитиною, придумуйте спільні ігри. Допомагайте їм долати своїх емоційних драконів.
🟡 Під впливом стресу у дітей можуть виникати ознаки вікового регресу. Це нормально. Але вчителям і батькам важливо розуміти базову фізіологію стресу у дітей, аби мати можливість їм допомогти.
Програма «Безпечний простір» — це програма психосоціальної підтримки для шкіл та дитячих садочків. Компоненти програми передбачають навчання для вчителів та шкільних психологів, профілактику вигорання, та надання підтримки дітям з симптомами психосоціального стресу і травми. За два роки повномасштабної війни до програми долучилися більше 2000 шкіл з усієї України.
Як це – нічого не відчувати?
Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.
Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.
Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:
🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.
🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.
🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.
🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.
Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями
Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.
🔸 Контроль та уникнення
Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.
Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога.
🔸 Пригнічені та витіснені почуття
Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.
Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.
🔸 Ізоляція афекту
Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.
🔸 Втрата орієнтирів
Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.
Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.
Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.
***
Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.
Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.
Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:
🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.
🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.
🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.
🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.
Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями
Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.
🔸 Контроль та уникнення
Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.
Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога.
🔸 Пригнічені та витіснені почуття
Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.
Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.
🔸 Ізоляція афекту
Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.
🔸 Втрата орієнтирів
Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.
Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.
Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.
***
Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Вбивство у Східному експресі» (2017)
У подорожі по залізниці є своя чарівність. За вікнами повільно змінюються пейзажі, чуються тихі розмови, розмірений стукіт коліс заколисує. Але у фільмі ці емоції ніхто не встиг випробувати. Точніше сказати, приємна поїздка була перервана найжорстокішим і обурливим чином. Відбувся злочин.
«Снігова спільнота» (2023)
Авіакатастрофа в Андах стає наріжним каменем життя 29 пасажирів, що вижили з 45 пасажирів, що вирушили до Чилі. Спочатку, борт був наповнений сміхом та ентузіазмом, адже на борту знаходилася команда з регбі, сповнена рішучості здобути перемогу. Однак життя підносить свої несподіванки, і пасажири попадають крижану глушину, позбавлені зв'язку та можливості навіть подати сигнал SOS.
Тепер їхній єдиний союзник — воля до виживання. На тлі мінімального запасу їжі та води, без можливості зв'язку зі світом, стає ясно, що вижити можна лише об'єднавшись. Жарти та радість від майбутньої гри залишаються у минулому.
«Арахісовий сокіл» (2019)
У центрі історії знаходиться Зак - хлопець з синдромом Дауна, який змушений жити в будинку для людей похилого віку, де за ним доглядає доглядальниця Елеанор. Одного разу вночі він втікає зі своєї палати, щоб здійснити заповітну мрію - стати рестлером. У той же час дрібний злочинець Тайлер рятується від переслідувачів в болотистій місцевості, де випадково зустрічає Зака, який потребує допомоги. Герої швидко знаходять спільну мову і відправляються на пошуки школи рестлінга, а через деякий час до них приєднується добродушна Елеонор, яку директор будинку пристарілих відправив на пошуки втікача
Джерело: uakino.club
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
У подорожі по залізниці є своя чарівність. За вікнами повільно змінюються пейзажі, чуються тихі розмови, розмірений стукіт коліс заколисує. Але у фільмі ці емоції ніхто не встиг випробувати. Точніше сказати, приємна поїздка була перервана найжорстокішим і обурливим чином. Відбувся злочин.
«Снігова спільнота» (2023)
Авіакатастрофа в Андах стає наріжним каменем життя 29 пасажирів, що вижили з 45 пасажирів, що вирушили до Чилі. Спочатку, борт був наповнений сміхом та ентузіазмом, адже на борту знаходилася команда з регбі, сповнена рішучості здобути перемогу. Однак життя підносить свої несподіванки, і пасажири попадають крижану глушину, позбавлені зв'язку та можливості навіть подати сигнал SOS.
Тепер їхній єдиний союзник — воля до виживання. На тлі мінімального запасу їжі та води, без можливості зв'язку зі світом, стає ясно, що вижити можна лише об'єднавшись. Жарти та радість від майбутньої гри залишаються у минулому.
«Арахісовий сокіл» (2019)
У центрі історії знаходиться Зак - хлопець з синдромом Дауна, який змушений жити в будинку для людей похилого віку, де за ним доглядає доглядальниця Елеанор. Одного разу вночі він втікає зі своєї палати, щоб здійснити заповітну мрію - стати рестлером. У той же час дрібний злочинець Тайлер рятується від переслідувачів в болотистій місцевості, де випадково зустрічає Зака, який потребує допомоги. Герої швидко знаходять спільну мову і відправляються на пошуки школи рестлінга, а через деякий час до них приєднується добродушна Елеонор, яку директор будинку пристарілих відправив на пошуки втікача
Джерело: uakino.club
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Робота горя
Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість.
На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів.
Робота горя ускладнюється:
🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко.
🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи.
🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо.
🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо.
🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе.
Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою.
Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу.
Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я.
Джерело: Аріна Семеній, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість.
На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів.
Робота горя ускладнюється:
🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко.
🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи.
🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо.
🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо.
🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе.
Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою.
Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу.
Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я.
Джерело: Аріна Семеній, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
