"Люксембург, Люксембург" (2022)
Два брати, Вася та Коля,
які мають абсолютно різні
характери та життєві
цінності, вирішують знайти
свого батька. Незабаром
вони дізнаються, що в
Люксембурзі вмирає у
місцевій лікарні людина,
яка свого часу покинула
їх ще дітьми. Перший з
хлопців вважає тата поганою
людиною та негідником,
а другий – називає його
справжнім героєм.
"Останнє слово" (2017)
Успішна бізнес-леді Гаррієт
ще за життя вирішує написати
власний некролог. Для цього вона наймає журналістку
Енн, і коли остання береться за роботу, то розуміє, що
ніхто не може сказати
про замовницю жодного
хорошого слова. Тоді
головна героїня починає
розробляти новий план,
здатний змінити життя обох жінок.
Юлія Ворман, практичний психолог
Два брати, Вася та Коля,
які мають абсолютно різні
характери та життєві
цінності, вирішують знайти
свого батька. Незабаром
вони дізнаються, що в
Люксембурзі вмирає у
місцевій лікарні людина,
яка свого часу покинула
їх ще дітьми. Перший з
хлопців вважає тата поганою
людиною та негідником,
а другий – називає його
справжнім героєм.
"Останнє слово" (2017)
Успішна бізнес-леді Гаррієт
ще за життя вирішує написати
власний некролог. Для цього вона наймає журналістку
Енн, і коли остання береться за роботу, то розуміє, що
ніхто не може сказати
про замовницю жодного
хорошого слова. Тоді
головна героїня починає
розробляти новий план,
здатний змінити життя обох жінок.
Юлія Ворман, практичний психолог
Адреналінова залежність
Адреналінова залежність є психологічним станом, при якому людина відчуває сильну потребу в захопливих, ризикованих або екстремальних ситуаціях, що викликають виділення адреналіну та інших стресових гормонів в організмі.
Основною причиною є бажання відчути ейфорію та високий рівень відчуттів, які виникають під час стресових ситуацій. Підвищений пульс, різке підвищення активності мозку та інші фізіологічні зміни сприяють відчуттю живості, адреналіну та сили. Людина може розвивати толерантність до цих відчуттів, і це означає, що з часом їй потрібно буде ще більше екстремальних ситуацій, щоб відчути такий же рівень задоволення. Тобто, якщо особа відчула хоча б один раз задоволення від подій, які лоскочуть нерви, — їй захочеться повторювати це ще раз, аби відчути цей стан.
Однак, слід брати до уваги, що адреналінова залежність несе потенційну небезпеку. Постійне підвищення рівня адреналіну та стресових гормонів може впливати на фізичне й психічне здоров'я. Довготривалі стресові навантаження, як правило, призводять до депресії, тривожності та інших психічних розладів. Крім того, в екстремальних ситуаціях є ризик отримати фізичну шкоду.
Розглянемо приклад у контексті сучасних подій. Буває, що повертаючись із зони бойових дій до спокійного цивільного життя, де немає такого викиду адреналіну, воїн відчуває якусь безбарвність картинки, яка його оточує.
Військові психологи попереджають, що після повернення з війни людина може:
🔸 не мати власних сил, ініціативи, життєвої енергії;
🔸 не реагувати на певні речі;
🔸 знецінювати власну роботу;
🔸 різко або негативно реагувати на прості речі.
Допомога при адреналіновій залежності:
✅ рекомендовано звернутись по допомогу до фахівця (психолога, психотерапевта або інколи до психіатра);
✅ суспільству слід підвищувати свій рівень обізнаності стосовно того, чому наші захисники так почуваються та реагують.
Сьогодення диктує нові правила життя, які досі не всі люди у змозі прийняти, а тому слід розуміти: наші захисники захищають нас, а ми повинні допомагати їм! Підтримка ментального здоров'я — це не справа однієї людини, це справа усього суспільства!
Галина Волошина, психологиня
Адреналінова залежність є психологічним станом, при якому людина відчуває сильну потребу в захопливих, ризикованих або екстремальних ситуаціях, що викликають виділення адреналіну та інших стресових гормонів в організмі.
Основною причиною є бажання відчути ейфорію та високий рівень відчуттів, які виникають під час стресових ситуацій. Підвищений пульс, різке підвищення активності мозку та інші фізіологічні зміни сприяють відчуттю живості, адреналіну та сили. Людина може розвивати толерантність до цих відчуттів, і це означає, що з часом їй потрібно буде ще більше екстремальних ситуацій, щоб відчути такий же рівень задоволення. Тобто, якщо особа відчула хоча б один раз задоволення від подій, які лоскочуть нерви, — їй захочеться повторювати це ще раз, аби відчути цей стан.
Однак, слід брати до уваги, що адреналінова залежність несе потенційну небезпеку. Постійне підвищення рівня адреналіну та стресових гормонів може впливати на фізичне й психічне здоров'я. Довготривалі стресові навантаження, як правило, призводять до депресії, тривожності та інших психічних розладів. Крім того, в екстремальних ситуаціях є ризик отримати фізичну шкоду.
Розглянемо приклад у контексті сучасних подій. Буває, що повертаючись із зони бойових дій до спокійного цивільного життя, де немає такого викиду адреналіну, воїн відчуває якусь безбарвність картинки, яка його оточує.
Військові психологи попереджають, що після повернення з війни людина може:
🔸 не мати власних сил, ініціативи, життєвої енергії;
🔸 не реагувати на певні речі;
🔸 знецінювати власну роботу;
🔸 різко або негативно реагувати на прості речі.
Допомога при адреналіновій залежності:
✅ рекомендовано звернутись по допомогу до фахівця (психолога, психотерапевта або інколи до психіатра);
✅ суспільству слід підвищувати свій рівень обізнаності стосовно того, чому наші захисники так почуваються та реагують.
Сьогодення диктує нові правила життя, які досі не всі люди у змозі прийняти, а тому слід розуміти: наші захисники захищають нас, а ми повинні допомагати їм! Підтримка ментального здоров'я — це не справа однієї людини, це справа усього суспільства!
Галина Волошина, психологиня
Невідкладна психологічна допомога
Травмувальна ситуація — це подія або обставина, яка спричиняє фізичні, психологічні або емоційні травми чи стрес. Це може бути фізичне насильство, погрози, булінг, природні катастрофи, ДТП, втрата близької людини, терористичні акти, воєнні події тощо. Кожен дорослий має знати, як надавати допомогу людям, котрі опинилися у травмувальній ситуації. Існують напрацьовані моделі, які є універсальними та простими.
Наприклад, РІПУ — інструмент із надання ефективної психологічної допомоги у критичних ситуаціях, що застосовується Міністерством охорони здоров'я та Силами безпеки Ізраїлю (поліція, швидка допомога, пожежна служба тощо).
РІПУ — це абревіатура із ключових слів: Разом, Ініціатива, Питання, Усвідомлення.
Отже, 4 ключові кроки невідкладної психологічної допомоги:
🔸 РАЗОМ. Перш за все запевніть людину, що ви з нею залишаєтеся, що ви поруч, що вона не одна в цій ситуації. Таке запевнення викликає відчуття безпеки та захищеності. Людина усвідомлює, що не залишилася віч-на-віч зі своїми емоціями.
🔸 ІНІЦІАТИВА. Наше перше бажання — заспокоїти людину й відправити її відпочивати. Але цього не варто робити! Натомість її слід спонукати до активної самостійної дії, щоб допомогти собі та оточенню, не бути пасивною жертвою. Дайте людині прості інструкції. Мета — відновити в неї почуття контролю.
🔸 ПИТАННЯ. При використанні моделі РІПУ спілкування з постраждалою особою має бути раціональним і ментальним, а не емоційним. Не заохочуйте людину висловлювати свої почуття під час та після травмувальної події.
🔸 УСВІДОМЛЕННЯ. Важливо наголошувати знову і знову, що травмувальна ситуація закінчилася. Все позаду. Але також заохочуйте людину до розповіді про події, які передували травмувальній ситуації, коли все було добре, і до кінця — того моменту, як усе закінчилося і вона вас зустріла. Ставте запитання, щоб створити послідовну розповідь. Але не питайте про те, як людина почувається!
Надаючи психологічну допомогу, ви повинні бути максимально спокійними та раціональними. Не допускайте емоцій зі свого боку і також не давайте потерпілій особі в них занурюватися. Послідовно діючи за алгоритмом РІПУ, ви допоможете людині відновити почуття безпеки та контролю, що є ключовим елементом у процесі психологічної реабілітації.
Травмувальна ситуація — це подія або обставина, яка спричиняє фізичні, психологічні або емоційні травми чи стрес. Це може бути фізичне насильство, погрози, булінг, природні катастрофи, ДТП, втрата близької людини, терористичні акти, воєнні події тощо. Кожен дорослий має знати, як надавати допомогу людям, котрі опинилися у травмувальній ситуації. Існують напрацьовані моделі, які є універсальними та простими.
Наприклад, РІПУ — інструмент із надання ефективної психологічної допомоги у критичних ситуаціях, що застосовується Міністерством охорони здоров'я та Силами безпеки Ізраїлю (поліція, швидка допомога, пожежна служба тощо).
РІПУ — це абревіатура із ключових слів: Разом, Ініціатива, Питання, Усвідомлення.
Отже, 4 ключові кроки невідкладної психологічної допомоги:
🔸 РАЗОМ. Перш за все запевніть людину, що ви з нею залишаєтеся, що ви поруч, що вона не одна в цій ситуації. Таке запевнення викликає відчуття безпеки та захищеності. Людина усвідомлює, що не залишилася віч-на-віч зі своїми емоціями.
🔸 ІНІЦІАТИВА. Наше перше бажання — заспокоїти людину й відправити її відпочивати. Але цього не варто робити! Натомість її слід спонукати до активної самостійної дії, щоб допомогти собі та оточенню, не бути пасивною жертвою. Дайте людині прості інструкції. Мета — відновити в неї почуття контролю.
🔸 ПИТАННЯ. При використанні моделі РІПУ спілкування з постраждалою особою має бути раціональним і ментальним, а не емоційним. Не заохочуйте людину висловлювати свої почуття під час та після травмувальної події.
🔸 УСВІДОМЛЕННЯ. Важливо наголошувати знову і знову, що травмувальна ситуація закінчилася. Все позаду. Але також заохочуйте людину до розповіді про події, які передували травмувальній ситуації, коли все було добре, і до кінця — того моменту, як усе закінчилося і вона вас зустріла. Ставте запитання, щоб створити послідовну розповідь. Але не питайте про те, як людина почувається!
Надаючи психологічну допомогу, ви повинні бути максимально спокійними та раціональними. Не допускайте емоцій зі свого боку і також не давайте потерпілій особі в них занурюватися. Послідовно діючи за алгоритмом РІПУ, ви допоможете людині відновити почуття безпеки та контролю, що є ключовим елементом у процесі психологічної реабілітації.
"Проста формальність" (1994)
Мало хто знає, що скандально відомий і безумовно талановитий режисер, Роман Поланскі, не лише знімає фільми, але також бере участь у зйомках як актор. У трилері режисера Джузеппе Торнаторе «Проста формальність» Поланскі випала роль поліціянта-комісара, який має провести допит злочинця. Дії фільму розгортаються у невеликому французькому селі, далеко від галасливих міст. Під час моторошної грози колись відомий письменник Оноф опиняється в поліційній дільниці за звинуваченням у злочині.
"Дім для королівського серця" (2022)
Події фільму відбуваються у курортному містечку Шоу-Бей. Ерін - агент нерухомості, яка сильно переживає за долю улюбленого міста. Одного разу сюди прибуває молодий чоловік на ім'я Тео. Він збирається знайти відповідний затишний будинок, тому звертається за допомогою до Ерін. Але вона навіть не здогадується, що її новий знайомий є спадковим принцом європейської держави.
"Без образ" (2023)
Головна героїня опинилася у скрутному фінансовому становищі. Вона будь-якої миті може позбутися будинку, в якому минули її дитячі роки. У пошуках роботи Медді звертає увагу на незвичайне оголошення: потрібно деякий час побути дівчиною одного хлопця. Виявляється, батьки сильно турбуються за свого сина, який незабаром має закінчити старшу школу і вирушити на навчання до коледжу.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Мало хто знає, що скандально відомий і безумовно талановитий режисер, Роман Поланскі, не лише знімає фільми, але також бере участь у зйомках як актор. У трилері режисера Джузеппе Торнаторе «Проста формальність» Поланскі випала роль поліціянта-комісара, який має провести допит злочинця. Дії фільму розгортаються у невеликому французькому селі, далеко від галасливих міст. Під час моторошної грози колись відомий письменник Оноф опиняється в поліційній дільниці за звинуваченням у злочині.
"Дім для королівського серця" (2022)
Події фільму відбуваються у курортному містечку Шоу-Бей. Ерін - агент нерухомості, яка сильно переживає за долю улюбленого міста. Одного разу сюди прибуває молодий чоловік на ім'я Тео. Він збирається знайти відповідний затишний будинок, тому звертається за допомогою до Ерін. Але вона навіть не здогадується, що її новий знайомий є спадковим принцом європейської держави.
"Без образ" (2023)
Головна героїня опинилася у скрутному фінансовому становищі. Вона будь-якої миті може позбутися будинку, в якому минули її дитячі роки. У пошуках роботи Медді звертає увагу на незвичайне оголошення: потрібно деякий час побути дівчиною одного хлопця. Виявляється, батьки сильно турбуються за свого сина, який незабаром має закінчити старшу школу і вирушити на навчання до коледжу.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Коли шлюб зазнав краху
Розлучення — це подія, яка може стати емоційним випробуванням для кожного з нас. Звісно, може бути й проста причина розлучення — стосунки себе вичерпали. Це варіант розвитку подій, коли люди можуть спокійно поговорити й прийняти рішення про завершення стосунків. В інших варіантах розлучення — надзвичайно болісний процес.
Розлучення пари, в якої є діти, — особливо складна ситуація. Незважаючи на особисті переживання, необхідно зробити зусилля й спокійно розказати про розлучення дітям. Допоможіть їм зрозуміти, що це не означає, що їх не будуть тепер любити. Поясніть, що їхньої вини в розлученні батьків немає тощо. Розмова з дітьми й створення стабільного середовища для них мають бути пріоритетом для батьків.
Типові причини розлучення та наслідки:
🔸Домашнє насилля, аб'юз, булінг. Деякі люди можуть залишатися в таких стосунках, бо насильство було сприйняте як "мова любові" або "мова стосунків". Це може призвести до того, що жертва надалі не сприйматиме нормальні, здорові стосунки, де партнери поважають і турбуються один про одного, а шукатиме нового тирана.
🔸Зрада. Іншою поширеною причиною розлучень є зрада. Через недостатнє спілкування партнери можуть відчувати незадоволеність і шукати стосунки з іншими. Зрада спричиняє не лише кризу у стосунках, вона закладає глибоку недовіру до партнера в майбутньому.
🔸Незрілі стосунки. Іноді розлучення стає наслідком "незрілих" стосунків, де обидва партнери перекладають відповідальність на іншого. Надалі необхідно розвивати навички ефективної комунікації, навчитися розбирати конфлікти й працювати над зміцненням стосунків, інакше подібний сценарій може повторитися.
🔸Війна. Здебільшого руйнуються стосунки, які були на межі. Для таких партнерів війна стає "останньою краплею". У цій ситуації в людини може зникнути сенс життя, може з’явитися депресія. У такому разі потрібно вчитися жити для себе. Не для партнера чи дітей, як було раніше. Сприймайте це як хорошу можливість знайомства із самим собою: знайти те, що надихає, почати життя спочатку.
Як пережити розлучення?
✅ Передусім дозвольте собі відчути й прийняти втрату, яка супроводжує розлучення. Насправді більшість переживань через розлучення — це біль від втрати ілюзій та сподівань, і дуже рідко це про дійсно втрачені можливості.
✅ Проаналізуйте ваш невдалий шлюб. Аналіз причин допоможе вам створити "психологічний ґрунт" для відновлення і самопізнання. Визначіть ваші помилки й моменти, в яких ви зробили хибне рішення. Допоможіть собі спеціальною літературою, курсами або зверніться за професійною консультацією.
✅ Переконайте себе, що ваше життя триває після розлучення, і ви маєте можливість створити новий початок. Зараз все здається складним, але скоро прийде новий період — "прийняття" та "нових надій".
✅ Не соромтеся звертатися по допомогу: шукайте підтримку в родини, друзів. Якщо ви відчуваєте тривожність, маєте поганий апетит, порушення сну тощо, розгляньте можливість консультації з психологом або психоаналітиком.
Джерело: psykuzmenko.com.ua
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Розлучення — це подія, яка може стати емоційним випробуванням для кожного з нас. Звісно, може бути й проста причина розлучення — стосунки себе вичерпали. Це варіант розвитку подій, коли люди можуть спокійно поговорити й прийняти рішення про завершення стосунків. В інших варіантах розлучення — надзвичайно болісний процес.
Розлучення пари, в якої є діти, — особливо складна ситуація. Незважаючи на особисті переживання, необхідно зробити зусилля й спокійно розказати про розлучення дітям. Допоможіть їм зрозуміти, що це не означає, що їх не будуть тепер любити. Поясніть, що їхньої вини в розлученні батьків немає тощо. Розмова з дітьми й створення стабільного середовища для них мають бути пріоритетом для батьків.
Типові причини розлучення та наслідки:
🔸Домашнє насилля, аб'юз, булінг. Деякі люди можуть залишатися в таких стосунках, бо насильство було сприйняте як "мова любові" або "мова стосунків". Це може призвести до того, що жертва надалі не сприйматиме нормальні, здорові стосунки, де партнери поважають і турбуються один про одного, а шукатиме нового тирана.
🔸Зрада. Іншою поширеною причиною розлучень є зрада. Через недостатнє спілкування партнери можуть відчувати незадоволеність і шукати стосунки з іншими. Зрада спричиняє не лише кризу у стосунках, вона закладає глибоку недовіру до партнера в майбутньому.
🔸Незрілі стосунки. Іноді розлучення стає наслідком "незрілих" стосунків, де обидва партнери перекладають відповідальність на іншого. Надалі необхідно розвивати навички ефективної комунікації, навчитися розбирати конфлікти й працювати над зміцненням стосунків, інакше подібний сценарій може повторитися.
🔸Війна. Здебільшого руйнуються стосунки, які були на межі. Для таких партнерів війна стає "останньою краплею". У цій ситуації в людини може зникнути сенс життя, може з’явитися депресія. У такому разі потрібно вчитися жити для себе. Не для партнера чи дітей, як було раніше. Сприймайте це як хорошу можливість знайомства із самим собою: знайти те, що надихає, почати життя спочатку.
Як пережити розлучення?
✅ Передусім дозвольте собі відчути й прийняти втрату, яка супроводжує розлучення. Насправді більшість переживань через розлучення — це біль від втрати ілюзій та сподівань, і дуже рідко це про дійсно втрачені можливості.
✅ Проаналізуйте ваш невдалий шлюб. Аналіз причин допоможе вам створити "психологічний ґрунт" для відновлення і самопізнання. Визначіть ваші помилки й моменти, в яких ви зробили хибне рішення. Допоможіть собі спеціальною літературою, курсами або зверніться за професійною консультацією.
✅ Переконайте себе, що ваше життя триває після розлучення, і ви маєте можливість створити новий початок. Зараз все здається складним, але скоро прийде новий період — "прийняття" та "нових надій".
✅ Не соромтеся звертатися по допомогу: шукайте підтримку в родини, друзів. Якщо ви відчуваєте тривожність, маєте поганий апетит, порушення сну тощо, розгляньте можливість консультації з психологом або психоаналітиком.
Джерело: psykuzmenko.com.ua
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Соціофобія: засоби подолання страху
Соціофобія – один з найрозповсюдженіших сьогодні психічних розладів. Це не страх соціуму загалом, як заведено вважати, а страх людини перед оцінкою цього самого соціуму. Ця надмірна тривожність і страх перед соціальними ситуаціями може значно ускладнити життя і завдати шкоди психічному та фізичному здоров'ю.
Соціофобія найчастіше розвивається в дитинстві та підлітковому віці. Це саме той період, коли формуються вікові соціальні страхи і починаються переживання, пов'язані з неприйняттям серед ровесників, можливістю зазнати осуду або насмішок.
Сама собою фобія не є надто небезпечною, і зазвичай вона лише створює дискомфорт та заважає повноцінному спілкуванню й розвитку. Але важливо розуміти, що соціофобія може стати тригером для більш серйозних психічних розладів, таких як психосоматичні порушення або депресія.
4 способи роботи із соціофобією:
🔸 Саморегуляція. Самостійний контроль свого емоційного стану. Соціофобія – це ірраціональний страх. Відповідно, для роботи над подібними страхами необхідно виводити їх у раціональну площину. Кожен раз, коли наближається напад паніки, запитуйте себе:
✅ "Чого я боюся?"
✅ "Що станеться, якщо я це зроблю або скажу?"
✅ "Яка ймовірність того, що мій страх справді реалізується?"
🔸 Вправи та практики. Ці методи допомагають не тільки зупиняти розвиток негативних думок, але й сприяють загальному психологічному комфорту та емоційному здоров'ю. Використання дихальних вправ, тілесних технік, медитацій може допомогти знизити напругу та розслабити тіло. Фокус уваги переходить від негативних думок до фізичних відчуттів, що сприяє виходу із зачарованого кола негативного мислення. Зазвичай лише 10-15 хвилин таких вправ можуть відчутно покращити емоційний стан.
🔸 Робота із психотерапевтом. Це найдієвіший метод роботи із соціофобією, адже він дозволяє глибоко пропрацювати проблеми, на яких базується страх. Такий підхід дає можливість працювати не із симптомом, а з причинами його виникнення.
🔸 Медикаментозний. Такий метод застосовується у важких випадках і можливий тільки під наглядом психотерапевта та психіатра.
Пам'ятайте, що подолання соціофобії можливе, і ви не самі в цьому. Не соромтеся звертатися до фахівців з ментального здоров'я, які допоможуть вам розібратися з вашими страхами та відновити якість життя.
Джерело: zebra.centr
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Соціофобія – один з найрозповсюдженіших сьогодні психічних розладів. Це не страх соціуму загалом, як заведено вважати, а страх людини перед оцінкою цього самого соціуму. Ця надмірна тривожність і страх перед соціальними ситуаціями може значно ускладнити життя і завдати шкоди психічному та фізичному здоров'ю.
Соціофобія найчастіше розвивається в дитинстві та підлітковому віці. Це саме той період, коли формуються вікові соціальні страхи і починаються переживання, пов'язані з неприйняттям серед ровесників, можливістю зазнати осуду або насмішок.
Сама собою фобія не є надто небезпечною, і зазвичай вона лише створює дискомфорт та заважає повноцінному спілкуванню й розвитку. Але важливо розуміти, що соціофобія може стати тригером для більш серйозних психічних розладів, таких як психосоматичні порушення або депресія.
4 способи роботи із соціофобією:
🔸 Саморегуляція. Самостійний контроль свого емоційного стану. Соціофобія – це ірраціональний страх. Відповідно, для роботи над подібними страхами необхідно виводити їх у раціональну площину. Кожен раз, коли наближається напад паніки, запитуйте себе:
✅ "Чого я боюся?"
✅ "Що станеться, якщо я це зроблю або скажу?"
✅ "Яка ймовірність того, що мій страх справді реалізується?"
🔸 Вправи та практики. Ці методи допомагають не тільки зупиняти розвиток негативних думок, але й сприяють загальному психологічному комфорту та емоційному здоров'ю. Використання дихальних вправ, тілесних технік, медитацій може допомогти знизити напругу та розслабити тіло. Фокус уваги переходить від негативних думок до фізичних відчуттів, що сприяє виходу із зачарованого кола негативного мислення. Зазвичай лише 10-15 хвилин таких вправ можуть відчутно покращити емоційний стан.
🔸 Робота із психотерапевтом. Це найдієвіший метод роботи із соціофобією, адже він дозволяє глибоко пропрацювати проблеми, на яких базується страх. Такий підхід дає можливість працювати не із симптомом, а з причинами його виникнення.
🔸 Медикаментозний. Такий метод застосовується у важких випадках і можливий тільки під наглядом психотерапевта та психіатра.
Пам'ятайте, що подолання соціофобії можливе, і ви не самі в цьому. Не соромтеся звертатися до фахівців з ментального здоров'я, які допоможуть вам розібратися з вашими страхами та відновити якість життя.
Джерело: zebra.centr
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
"Батько" (2023)
Протягом 25 років Влад не розмовляв із батьком. Несподіваний телефонний дзвінок міг би повернути їхні нормальні стосунки, але розмова так і не склалася. Що ж спричинило настільки довгий розрив у сімейній комунікації та повернення героя до будинку батьків на узбережжі Азовського моря?
"Мирний-21" (2023)
В основі фільму — реальна історія луганських прикордонників, які дали бій окупантам, попри перевагу ворога в силі та техніці.
Фільм зображує події червня 2014 року, які відбулися на прикордонні Луганщини. Тоді російські спецслужби та агенти намагалися схилити бійців луганського прикордонного загону зрадити Батьківщину. Таким чином вони намагались повторити кримський сценарій та захопити українські території без бою. Попри відсутність досвіду, за рішенням чинного командира, загін вступив у бій.
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Протягом 25 років Влад не розмовляв із батьком. Несподіваний телефонний дзвінок міг би повернути їхні нормальні стосунки, але розмова так і не склалася. Що ж спричинило настільки довгий розрив у сімейній комунікації та повернення героя до будинку батьків на узбережжі Азовського моря?
"Мирний-21" (2023)
В основі фільму — реальна історія луганських прикордонників, які дали бій окупантам, попри перевагу ворога в силі та техніці.
Фільм зображує події червня 2014 року, які відбулися на прикордонні Луганщини. Тоді російські спецслужби та агенти намагалися схилити бійців луганського прикордонного загону зрадити Батьківщину. Таким чином вони намагались повторити кримський сценарій та захопити українські території без бою. Попри відсутність досвіду, за рішенням чинного командира, загін вступив у бій.
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Післяпологова депресія
У суспільстві присутнє уявлення про ідеальну маму як таку, що присвячує себе дитині повністю, а материнство є для неї сенсом життя. Але в реальності може статися так, що замість очікуваного після народження малюка щастя жінка відчуває злість, роздратування, фрустрацію. Вона не може призвичаїтися до свого нового стану, не має почуттів до дитини.
Чому так відбувається? Часто вагітна жінка очікує, що материнство привнесе в життя щастя і любов, наповнить його сенсом. Але коли очікування не збігаються з реальністю, коли народження дитини приносить складнощі та розчарування, тоді рівень фрустрації зростає. Крім того, в жінки починає закрадатися думка про те, що вона є поганою матір’ю, і це тільки поглиблює депресію.
Як боротися з післяпологовою депресією?
🔸 Головна порада – зверніться до фахівців: поговоріть із психоаналітиком, психотерапевтом чи психіатром. Можливо, варто перевірити рівень гормонів, вітамінів тощо.
Для подолання проблеми надважливо, щоб і сама жінка, і її близькі дотримувались простих порад:
🔸 Дозвольте жінці бути неідеальною матір’ю. Це нормально, що почуттів до дитини одразу може і не бути, але стосунки мами та малюка розвиваються й ускладнюються з часом, і переростають у сильне почуття любові. Жінка не народжується матір’ю, а стає нею.
🔸 Жінка має вірити в себе. Вірити в те, що вона обов’язково впорається з дитиною, хай це й не відразу вийде ідеально.
🔸 Підтримка близьких – неоціненна. Йдеться не тільки про тата дитини, а й про батьків, няню, бабусю, тітку, подругу. Щоб хоча б на мінімальний час хтось міг побути з дитиною, або взяти на себе частину хатніх обов’язків.
🔸 Життя продовжується. З народженням дитини звичний побут змінився, це факт. Але в житті матері малюка все ще має знайтися місце для тих справ, які приносили їй радість до народження дитини: зустрічі з подругами, хобі, спорт, догляд за собою, відпочинок.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
У суспільстві присутнє уявлення про ідеальну маму як таку, що присвячує себе дитині повністю, а материнство є для неї сенсом життя. Але в реальності може статися так, що замість очікуваного після народження малюка щастя жінка відчуває злість, роздратування, фрустрацію. Вона не може призвичаїтися до свого нового стану, не має почуттів до дитини.
Чому так відбувається? Часто вагітна жінка очікує, що материнство привнесе в життя щастя і любов, наповнить його сенсом. Але коли очікування не збігаються з реальністю, коли народження дитини приносить складнощі та розчарування, тоді рівень фрустрації зростає. Крім того, в жінки починає закрадатися думка про те, що вона є поганою матір’ю, і це тільки поглиблює депресію.
Як боротися з післяпологовою депресією?
🔸 Головна порада – зверніться до фахівців: поговоріть із психоаналітиком, психотерапевтом чи психіатром. Можливо, варто перевірити рівень гормонів, вітамінів тощо.
Для подолання проблеми надважливо, щоб і сама жінка, і її близькі дотримувались простих порад:
🔸 Дозвольте жінці бути неідеальною матір’ю. Це нормально, що почуттів до дитини одразу може і не бути, але стосунки мами та малюка розвиваються й ускладнюються з часом, і переростають у сильне почуття любові. Жінка не народжується матір’ю, а стає нею.
🔸 Жінка має вірити в себе. Вірити в те, що вона обов’язково впорається з дитиною, хай це й не відразу вийде ідеально.
🔸 Підтримка близьких – неоціненна. Йдеться не тільки про тата дитини, а й про батьків, няню, бабусю, тітку, подругу. Щоб хоча б на мінімальний час хтось міг побути з дитиною, або взяти на себе частину хатніх обов’язків.
🔸 Життя продовжується. З народженням дитини звичний побут змінився, це факт. Але в житті матері малюка все ще має знайтися місце для тих справ, які приносили їй радість до народження дитини: зустрічі з подругами, хобі, спорт, догляд за собою, відпочинок.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Розвиваємо впевненість у собі
Якщо ви не можете сказати своєму відображенню у дзеркалі: «Я – молодець!», ймовірно, щось заважає вам бути впевненим у собі.
Є і хороша новина: впевненість у собі можна розвивати. Для початку слід зрозуміти, від чого вона залежить і які хибні думки та упередження є причиною низької самооцінки.
🔸 Перше: знецінення своїх досягнень. Невпевнені люди звикли помічати тільки свої провали та поразки, а перемоги оминають увагою.
🔸 Друге: очікування похвали від інших людей. Насправді ж впевненість у собі залежить лише від того, як себе сприймаєте ви, а не хтось інший.
Як позбутися таких думок і установок?
✅ Фіксуйте свої перемоги, навіть дрібні. Хай це стане звичкою, і тоді ви помітите, як поступово думки про те, що «в мене ніколи не вийде», «я ні на що не здатний», все рідше з’являтимуться у вашій голові.
✅ Зрозумійте також одну важливу річ: інші люди про нас не думають. Будь-яка зовнішня реакція на ваші дії – віддзеркалення стану та настрою інших людей, а не вашої поведінки, зовнішнього вигляду тощо.
🔸 Є простий спосіб у цьому переконатись. Одягніть найхимерніший одяг (яскраве боа, костюм із пір’ям) чи надіньте дивакуватий капелюх – і відвідайте в ньому якнайбільше громадських місць.
Перед цим зафіксуйте, якої реакції від перехожих ви очікували, а потім порівняйте з тим, як люди на ділі реагували на ваш зовнішній вигляд. Реакції будуть різними: хтось буде в захваті, хтось насміхатиметься, комусь буде байдуже. Ваш наряд той самий, а реакції різноманітні, бо надходять від різних людей. Тому їхнє схвалення чи осуд – трансляція їхнього світогляду, настрою, психоемоційного стану.
🔸 Тому не варто оглядатися на думку інших і через це обмежувати своє життя. Любіть, цінуйте та підтримуйте себе. Будьте вільні, будьте тими, ким вам хочеться бути, і нехай ніхто і ніщо не стане вам на заваді.
Джерело: Олександр Кліновський, психотерапевт pleso
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Якщо ви не можете сказати своєму відображенню у дзеркалі: «Я – молодець!», ймовірно, щось заважає вам бути впевненим у собі.
Є і хороша новина: впевненість у собі можна розвивати. Для початку слід зрозуміти, від чого вона залежить і які хибні думки та упередження є причиною низької самооцінки.
🔸 Перше: знецінення своїх досягнень. Невпевнені люди звикли помічати тільки свої провали та поразки, а перемоги оминають увагою.
🔸 Друге: очікування похвали від інших людей. Насправді ж впевненість у собі залежить лише від того, як себе сприймаєте ви, а не хтось інший.
Як позбутися таких думок і установок?
✅ Фіксуйте свої перемоги, навіть дрібні. Хай це стане звичкою, і тоді ви помітите, як поступово думки про те, що «в мене ніколи не вийде», «я ні на що не здатний», все рідше з’являтимуться у вашій голові.
✅ Зрозумійте також одну важливу річ: інші люди про нас не думають. Будь-яка зовнішня реакція на ваші дії – віддзеркалення стану та настрою інших людей, а не вашої поведінки, зовнішнього вигляду тощо.
🔸 Є простий спосіб у цьому переконатись. Одягніть найхимерніший одяг (яскраве боа, костюм із пір’ям) чи надіньте дивакуватий капелюх – і відвідайте в ньому якнайбільше громадських місць.
Перед цим зафіксуйте, якої реакції від перехожих ви очікували, а потім порівняйте з тим, як люди на ділі реагували на ваш зовнішній вигляд. Реакції будуть різними: хтось буде в захваті, хтось насміхатиметься, комусь буде байдуже. Ваш наряд той самий, а реакції різноманітні, бо надходять від різних людей. Тому їхнє схвалення чи осуд – трансляція їхнього світогляду, настрою, психоемоційного стану.
🔸 Тому не варто оглядатися на думку інших і через це обмежувати своє життя. Любіть, цінуйте та підтримуйте себе. Будьте вільні, будьте тими, ким вам хочеться бути, і нехай ніхто і ніщо не стане вам на заваді.
Джерело: Олександр Кліновський, психотерапевт pleso
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Платформа», 2019
Горенг ризикує взяти участь в секретному експерименті. Після деякого часу він прокидається в кімнаті з абсолютно голими стінами, на 48-му рівні. Через деякий час стає очевидним, що чим нижче ти знаходишся, тим менше шансів на отримання їжі. Але є одне правило: один раз на тридцять днів мешканці верхніх рівнів переселяються вниз, і така сама доля чекає тих, хто опинився на самому дні.
Проект «Флорида», 2017
Муні і її молода мама живуть у готелі поруч з Діснейлендом, ось тільки казкою тут і не пахне. Поки Хейлі намагається хоч якось заробити, в основному незаконними шляхами, її дочка тиняється без нагляду, хуліганить і лається з кожним зустрічним. Важка кінострічка про неймовірні пригоди, дитячих травмах, скандали і здобуття свободи.
«На березі», 2017
Ми знаходимо молодят Едуарда і Флоранс в номері готелю, розташованого на березі моря. Закохані нервують перед першою шлюбною ніччю, адже виховання та банальна сором'язливість заважають їм вільно обговорювати бажання і страхи. Виникла між молодими людьми проблема здається глядачеві настільки надуманою і незначною, що складно повірити, до яких серйозних наслідків вона в підсумку приведе.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Горенг ризикує взяти участь в секретному експерименті. Після деякого часу він прокидається в кімнаті з абсолютно голими стінами, на 48-му рівні. Через деякий час стає очевидним, що чим нижче ти знаходишся, тим менше шансів на отримання їжі. Але є одне правило: один раз на тридцять днів мешканці верхніх рівнів переселяються вниз, і така сама доля чекає тих, хто опинився на самому дні.
Проект «Флорида», 2017
Муні і її молода мама живуть у готелі поруч з Діснейлендом, ось тільки казкою тут і не пахне. Поки Хейлі намагається хоч якось заробити, в основному незаконними шляхами, її дочка тиняється без нагляду, хуліганить і лається з кожним зустрічним. Важка кінострічка про неймовірні пригоди, дитячих травмах, скандали і здобуття свободи.
«На березі», 2017
Ми знаходимо молодят Едуарда і Флоранс в номері готелю, розташованого на березі моря. Закохані нервують перед першою шлюбною ніччю, адже виховання та банальна сором'язливість заважають їм вільно обговорювати бажання і страхи. Виникла між молодими людьми проблема здається глядачеві настільки надуманою і незначною, що складно повірити, до яких серйозних наслідків вона в підсумку приведе.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Психологічна підтримка на робочому місці, - проєкт "Календар турботи про себе та команду"
Створили онлайн-календар турботи для підтримки ментального здоровʼя в робочих колективах. Мета проєкту — підтримати ментальне здоров’я та підвищити продуктивність у робочих колективах.
Календар містить мотиваційні меседжі, запитання для рефлексії та командні завдання на кожен день місяця. Їх спільне виконання позитивно повпливає на відносини в колективі та підтримає психологічний ресурс кожного.
📌Як отримати доступ до календаря
Календар доступний безплатно за посиланням. Він інтегрується в Google Calendar — робочий чи ваш особистий. Щоб отримати доступ, достатньо заповнити форму й залишити свій імейл.
Створили онлайн-календар турботи для підтримки ментального здоровʼя в робочих колективах. Мета проєкту — підтримати ментальне здоров’я та підвищити продуктивність у робочих колективах.
Календар містить мотиваційні меседжі, запитання для рефлексії та командні завдання на кожен день місяця. Їх спільне виконання позитивно повпливає на відносини в колективі та підтримає психологічний ресурс кожного.
📌Як отримати доступ до календаря
Календар доступний безплатно за посиланням. Він інтегрується в Google Calendar — робочий чи ваш особистий. Щоб отримати доступ, достатньо заповнити форму й залишити свій імейл.
Правила війни 🪖
Коли військовий повертається додому, йому найскладніше повернути в цивільне життя свою свідомість (яка ще досі діє за правилами в зоні бою, де основна ціль – вижити). Тому в більшості випадків можуть бути непорозуміння з рідними й іншим оточенням, адже вони не можуть зрозуміти, чому людина реагує так, а не як колись... А як колись вже не буде.
Перебуваючи на фронті, військові навчились жити за новими правилами. Але вони не підходять для звичайного мирного життя. І від них неможливо так швидко відмовитись, адже ці правила допомагали зберегти життя! Тому ми повинні всебічно допомагати нашим захисникам і захисницям, а саме в перенесенні їхнього досвіду та трансформуванні набутих навичок у цивільне, мирне життя.
Необхідно знати та розуміти основні правила виживання в бою (Ф. П'юселік):
1. Зупинися посеред хаосу.
Як тільки ситуація стає незрозумілою, ветеран завмирає. На якийсь час. Це треба йому, щоб зібрати інформацію і перебудуватися.
2. Знай територію.
У бою солдат повинен швидко та абсолютно точно знати, де можна сховатися, і він думає про це щомиті. Він повинен знати шляхи наступу і відходу, усі сильні та слабкі сторони свого розташування.
3. Плануй наперед.
Це правило відображає «орієнтованість на мету». Непідготовлений боєць створює загрозу безпеки.
4. Дій у разі загрози.
У бою солдати постійно знаходяться в очікуванні загрози. Вдома військові все ще чекатимуть небезпеки набагато частіше, ніж чогось приємного.
5. Довіряй тільки перевіреним.
На полі бою військові можуть довіряти лише перевіреним людям.
6. «Ні» почуттям.
Бойові дії залучають людину до подій, пов'язаних зі страхом, втратою і горем. При цьому робота військового вимагає, щоб він діяв швидко, завжди перебував у готовності до бойової тривоги. Таким чином, єдині емоції, що дозволені, – це гнів та дратівливість.
7. Залишайся непередбачуваним.
Цей принцип залишається звичкою для багатьох військових упродовж усього майбутнього життя. Наприклад, не ходити завжди по одному маршруту і т. д.
Розуміння і прийняття цих правил – це перший крок до правильної поведінки людей, які оточують військового. Підтримка близьких та суспільства їм необхідна 🇺🇦
Галина Волошина, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Коли військовий повертається додому, йому найскладніше повернути в цивільне життя свою свідомість (яка ще досі діє за правилами в зоні бою, де основна ціль – вижити). Тому в більшості випадків можуть бути непорозуміння з рідними й іншим оточенням, адже вони не можуть зрозуміти, чому людина реагує так, а не як колись... А як колись вже не буде.
Перебуваючи на фронті, військові навчились жити за новими правилами. Але вони не підходять для звичайного мирного життя. І від них неможливо так швидко відмовитись, адже ці правила допомагали зберегти життя! Тому ми повинні всебічно допомагати нашим захисникам і захисницям, а саме в перенесенні їхнього досвіду та трансформуванні набутих навичок у цивільне, мирне життя.
Необхідно знати та розуміти основні правила виживання в бою (Ф. П'юселік):
1. Зупинися посеред хаосу.
Як тільки ситуація стає незрозумілою, ветеран завмирає. На якийсь час. Це треба йому, щоб зібрати інформацію і перебудуватися.
2. Знай територію.
У бою солдат повинен швидко та абсолютно точно знати, де можна сховатися, і він думає про це щомиті. Він повинен знати шляхи наступу і відходу, усі сильні та слабкі сторони свого розташування.
3. Плануй наперед.
Це правило відображає «орієнтованість на мету». Непідготовлений боєць створює загрозу безпеки.
4. Дій у разі загрози.
У бою солдати постійно знаходяться в очікуванні загрози. Вдома військові все ще чекатимуть небезпеки набагато частіше, ніж чогось приємного.
5. Довіряй тільки перевіреним.
На полі бою військові можуть довіряти лише перевіреним людям.
6. «Ні» почуттям.
Бойові дії залучають людину до подій, пов'язаних зі страхом, втратою і горем. При цьому робота військового вимагає, щоб він діяв швидко, завжди перебував у готовності до бойової тривоги. Таким чином, єдині емоції, що дозволені, – це гнів та дратівливість.
7. Залишайся непередбачуваним.
Цей принцип залишається звичкою для багатьох військових упродовж усього майбутнього життя. Наприклад, не ходити завжди по одному маршруту і т. д.
Розуміння і прийняття цих правил – це перший крок до правильної поведінки людей, які оточують військового. Підтримка близьких та суспільства їм необхідна 🇺🇦
Галина Волошина, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Робота над стосунками: фактор безсвідомого
Безсвідоме — це складна сфера психіки, яка має великий вплив на наше життя в будь-якому віці. Це місце, де зберігаються думки, почуття і пам'ять, які ми не можемо легко викликати або зрозуміти.
Якщо ми хочемо побудувати гармонійні та прийнятні стосунки, ми повинні приділити увагу не лише зовнішнім проявам, але й глибокому психологічному корінню, яке закладається ще в дитинстві. Кожен партнер має свої очікування, базовані на дитячих переживаннях. Часто люди виявляють, що намагаються знайти в іншій людині те, що вони втратили чи не отримали в дитинстві. Такі нерозв'язані проблеми можуть призвести до злості, обвинувачень та розчарувань, які не завжди легко вирішити. Таким чином виходить, що робота над стосунками — це… робота над собою.
Кроки розв'язання проблеми:
🔸Саморефлексія
✅ Поглиблено вивчайте свої емоції. Розуміння своїх реакцій та емоцій є першим кроком до їхньої трансформації.
✅ Спостерігайте за шаблонами поведінки. Визначте ситуації, які викликають у вас стандартні реакції, і подумайте про їхнє походження.
🔸Визначення дитячих травм
✅ Працюйте з професіоналами. Психотерапевт чи консультант може допомогти вам розкрити та розібратися з можливими дитячими травмами.
✅ Діліться своєю історією. Відкриті розмови з близькими чи професіоналами можуть допомогти вам легше зрозуміти своє минуле.
🔸Співпраця з партнером
✅ Залучайте партнера до процесу. Робота над стосунками — це спільні зусилля. Поділіться своїми відкриттями та прагненням до змін.
✅ Практикуйте спільні стратегії. Обговоріть шляхи подолання труднощів й конфліктів та засоби підтримки один одного.
🔸Практика самолюбові
✅ Працюйте над самооцінкою. Важливо вірити у власну цінність та любити себе.
✅ Даруйте собі моменти самопідтримки. Звертайте увагу на свої потреби та задовольняйте їх.
Робота над проблемами у стосунках — це постійний процес, і робота повинна починатися з нас самих.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Безсвідоме — це складна сфера психіки, яка має великий вплив на наше життя в будь-якому віці. Це місце, де зберігаються думки, почуття і пам'ять, які ми не можемо легко викликати або зрозуміти.
Якщо ми хочемо побудувати гармонійні та прийнятні стосунки, ми повинні приділити увагу не лише зовнішнім проявам, але й глибокому психологічному корінню, яке закладається ще в дитинстві. Кожен партнер має свої очікування, базовані на дитячих переживаннях. Часто люди виявляють, що намагаються знайти в іншій людині те, що вони втратили чи не отримали в дитинстві. Такі нерозв'язані проблеми можуть призвести до злості, обвинувачень та розчарувань, які не завжди легко вирішити. Таким чином виходить, що робота над стосунками — це… робота над собою.
Кроки розв'язання проблеми:
🔸Саморефлексія
✅ Поглиблено вивчайте свої емоції. Розуміння своїх реакцій та емоцій є першим кроком до їхньої трансформації.
✅ Спостерігайте за шаблонами поведінки. Визначте ситуації, які викликають у вас стандартні реакції, і подумайте про їхнє походження.
🔸Визначення дитячих травм
✅ Працюйте з професіоналами. Психотерапевт чи консультант може допомогти вам розкрити та розібратися з можливими дитячими травмами.
✅ Діліться своєю історією. Відкриті розмови з близькими чи професіоналами можуть допомогти вам легше зрозуміти своє минуле.
🔸Співпраця з партнером
✅ Залучайте партнера до процесу. Робота над стосунками — це спільні зусилля. Поділіться своїми відкриттями та прагненням до змін.
✅ Практикуйте спільні стратегії. Обговоріть шляхи подолання труднощів й конфліктів та засоби підтримки один одного.
🔸Практика самолюбові
✅ Працюйте над самооцінкою. Важливо вірити у власну цінність та любити себе.
✅ Даруйте собі моменти самопідтримки. Звертайте увагу на свої потреби та задовольняйте їх.
Робота над проблемами у стосунках — це постійний процес, і робота повинна починатися з нас самих.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
"Зелена книга" (2018)
Фільм розповідає реальну історію подорожі півднем США відомого джазового піаніста і звичайного водія, між якими, з часом, виникла дружба.
"Теорія всього" (2014)
Біографічна драма була знята на основі мемуарів першої дружини вченого Джейн Гокінґ «Подорож у безкінечне. Моє життя зі Стівеном» («Travelling to Infinity: My life with Stephen»). Картина розповість історію кохання молодого Гокінґ і студентки Кембриджського університету Джейн Вайлд, про роботу знаменитого вченого й боротьбу його родини зі страшною хворобою.
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Фільм розповідає реальну історію подорожі півднем США відомого джазового піаніста і звичайного водія, між якими, з часом, виникла дружба.
"Теорія всього" (2014)
Біографічна драма була знята на основі мемуарів першої дружини вченого Джейн Гокінґ «Подорож у безкінечне. Моє життя зі Стівеном» («Travelling to Infinity: My life with Stephen»). Картина розповість історію кохання молодого Гокінґ і студентки Кембриджського університету Джейн Вайлд, про роботу знаменитого вченого й боротьбу його родини зі страшною хворобою.
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Апатія та відсутність сил: як боротися
Для людини нормально перебувати у стані апатії та потребувати відпочинку. Але нормально лише в тому разі, якщо це трапляється рідко і не псує якість життя.
Сучасне суспільство вимагає від людини бути активною 24/7, бути успішною в усіх сферах життя. А це часто на межі людських можливостей.
Можливо, у вашому житті є конкретні причини для втоми. Проаналізуйте: чи ви переживаєте втрату (зокрема матеріальну), чи в пошуку нової роботи, або ж намагаєтеся втримати на плаву бізнес? До того ж війна додає переживань, які також впливають на нашу продуктивність та активність. Ви можете хвилюватися через обстріли, за близьких людей “на нулі”, або намагаєтесь адаптуватись до життя в чужій країні — все це вимагає значного ресурсу. І не дивно, що в таких випадках ви прокрастинуєте і вам не вистачає сил на розвиток і умовне “читання 12 книг на рік”.
Потрібна допомога спеціаліста у разі, коли:
🔸 ви протягом тривалого часу перебуваєте у стані апатії, у вас немає сил і мотивації;
🔸 цей стан поглинає вас настільки, що ви не можете працювати та підтримувати стосунки із близькими.
У такому разі це вже симптоми депресії. Тоді слід звернутися до психотерапевта чи психіатра і якнайшвидше розпочати лікування, щоб жити далі це життя якісно.
Джерело: Христина Муренко, психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Для людини нормально перебувати у стані апатії та потребувати відпочинку. Але нормально лише в тому разі, якщо це трапляється рідко і не псує якість життя.
Сучасне суспільство вимагає від людини бути активною 24/7, бути успішною в усіх сферах життя. А це часто на межі людських можливостей.
Можливо, у вашому житті є конкретні причини для втоми. Проаналізуйте: чи ви переживаєте втрату (зокрема матеріальну), чи в пошуку нової роботи, або ж намагаєтеся втримати на плаву бізнес? До того ж війна додає переживань, які також впливають на нашу продуктивність та активність. Ви можете хвилюватися через обстріли, за близьких людей “на нулі”, або намагаєтесь адаптуватись до життя в чужій країні — все це вимагає значного ресурсу. І не дивно, що в таких випадках ви прокрастинуєте і вам не вистачає сил на розвиток і умовне “читання 12 книг на рік”.
Потрібна допомога спеціаліста у разі, коли:
🔸 ви протягом тривалого часу перебуваєте у стані апатії, у вас немає сил і мотивації;
🔸 цей стан поглинає вас настільки, що ви не можете працювати та підтримувати стосунки із близькими.
У такому разі це вже симптоми депресії. Тоді слід звернутися до психотерапевта чи психіатра і якнайшвидше розпочати лікування, щоб жити далі це життя якісно.
Джерело: Христина Муренко, психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
📌 До уваги ВПО: безкоштовна юридична допомога.
Платформа, на якій ви можете знайти відповіді на всі ваші питання по ВПО абсолютно безкоштовно.
👉 Просто перейдіть за цим посиланням та запишіться на консультацію.
💼 Велика мережа професійних юристів готова вам допомогти.
Платформа, на якій ви можете знайти відповіді на всі ваші питання по ВПО абсолютно безкоштовно.
👉 Просто перейдіть за цим посиланням та запишіться на консультацію.
💼 Велика мережа професійних юристів готова вам допомогти.
Коли тато в ЗСУ…
У багатьох дітей відсутність батька, котрий перебуває на війні, може викликати складні емоції та реакції. Наприклад, дитина раптом перестає спілкуватися з однокласниками, друзями, стає дратівливою, неврівноваженою, емоційною. Така реакція типова для ситуацій, коли у школі чи серед оточення у всіх дітей батьки поруч, і лише в неї єдиної — батько боронить країну в лавах ЗСУ. Також ця реакція може з’явитися й щодо родичів, якщо дитина не відчуває від них підтримки та розуміння.
Як допомогти дитині?
У таких ситуаціях важливо знайти баланс між чесністю та чутливістю. Замість уникання запитань необхідно розмовляти з дитиною відкрито. Діти виражають свої емоції по-різному. Надайте їм підтримку, висловлюйте свою любов і розуміння. Створюйте безпечне середовище для вираження їхніх почуттів, дозволяючи їм розмовляти про свій біль, страх тощо.
Реакції дітей на відсутність батька
🔸Емоційна відданість
Дитина може виявляти надзвичайну гордість та відданість своєму батькові, який служить на передовій. Вона може це виражати у своїх словах, діях, а також у шануванні та наслідуванні військового способу життя.
🔸Пасивність та втрата інтересів
Деякі діти можуть впасти в пасивність, втратити інтерес до своїх улюблених занять, таких як спорт, мистецтво чи гра. Вони можуть відчувати втому і втрату мотивації через тривожність і прагнення бути ближче до відсутнього батька.
🔸Занадто рання дорослість
Деякі діти можуть намагатися взяти на себе ролі та відповідальність, які зазвичай відводяться дорослим. Вони можуть відчувати необхідність брати на себе більше обов’язків у сім’ї.
🔸Підвищена залежність
Також дитина може стати більш залежною від інших дорослих, намагаючись знайти заміну відсутньому батькові. Вона може шукати підтримку і захист у бабусі, дідуся, інших родичів або вчителів.
🔸Соматизація
Головний біль, біль у животі, нездужання, алергічні реакції — можуть бути реакцією на емоційний стрес. Надавайте дитині необхідну медичну допомогу разом із психологічною підтримкою.
🔸Втеча в уявний світ
Зависання в гаджетах, комп’ютерних іграх, втеча у власну альтернативну реальність — розглядайте це як механізм виживання дитини, спосіб зняття стресу, але водночас допомагайте їй зберігати зв’язок із реальністю.
🔸Релігійні та духовні пошуки
Дитина може звернутися до релігії й духовності як до джерела підтримки та відповідей на свої запитання, якщо не отримує цього від рідних.
Джерело: Наталія Гаєвська, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
У багатьох дітей відсутність батька, котрий перебуває на війні, може викликати складні емоції та реакції. Наприклад, дитина раптом перестає спілкуватися з однокласниками, друзями, стає дратівливою, неврівноваженою, емоційною. Така реакція типова для ситуацій, коли у школі чи серед оточення у всіх дітей батьки поруч, і лише в неї єдиної — батько боронить країну в лавах ЗСУ. Також ця реакція може з’явитися й щодо родичів, якщо дитина не відчуває від них підтримки та розуміння.
Як допомогти дитині?
У таких ситуаціях важливо знайти баланс між чесністю та чутливістю. Замість уникання запитань необхідно розмовляти з дитиною відкрито. Діти виражають свої емоції по-різному. Надайте їм підтримку, висловлюйте свою любов і розуміння. Створюйте безпечне середовище для вираження їхніх почуттів, дозволяючи їм розмовляти про свій біль, страх тощо.
Реакції дітей на відсутність батька
🔸Емоційна відданість
Дитина може виявляти надзвичайну гордість та відданість своєму батькові, який служить на передовій. Вона може це виражати у своїх словах, діях, а також у шануванні та наслідуванні військового способу життя.
🔸Пасивність та втрата інтересів
Деякі діти можуть впасти в пасивність, втратити інтерес до своїх улюблених занять, таких як спорт, мистецтво чи гра. Вони можуть відчувати втому і втрату мотивації через тривожність і прагнення бути ближче до відсутнього батька.
🔸Занадто рання дорослість
Деякі діти можуть намагатися взяти на себе ролі та відповідальність, які зазвичай відводяться дорослим. Вони можуть відчувати необхідність брати на себе більше обов’язків у сім’ї.
🔸Підвищена залежність
Також дитина може стати більш залежною від інших дорослих, намагаючись знайти заміну відсутньому батькові. Вона може шукати підтримку і захист у бабусі, дідуся, інших родичів або вчителів.
🔸Соматизація
Головний біль, біль у животі, нездужання, алергічні реакції — можуть бути реакцією на емоційний стрес. Надавайте дитині необхідну медичну допомогу разом із психологічною підтримкою.
🔸Втеча в уявний світ
Зависання в гаджетах, комп’ютерних іграх, втеча у власну альтернативну реальність — розглядайте це як механізм виживання дитини, спосіб зняття стресу, але водночас допомагайте їй зберігати зв’язок із реальністю.
🔸Релігійні та духовні пошуки
Дитина може звернутися до релігії й духовності як до джерела підтримки та відповідей на свої запитання, якщо не отримує цього від рідних.
Джерело: Наталія Гаєвська, психологиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
«Вигнанець» (2000)
Чак Нолан, скурпульозний педант, працює в службі доставки "Федерал Експрес". Життя інспектора міжнародних відділень розписане по хвилинах, яких катастрофічно не вистачає ні на особисте життя, ні на кохану жінку. Та одного разу літак, на якому подорожує Чак, падає в океан. Тепер Нолан вимушений роками боротись за виживання на безлюдному острові.
«Код да Вінчі» (2006)
Гарвардського професора Роберта Ленгдона підозрюють у жахливому злочині, якого він не чинив. Ленгдон знайомиться з криптографом паризької поліції Софі Нево і разом з нею намагається розкрити таємницю, яка може підірвати могутність католицької церкви. Роберт і Софі повинні це зробити до того, як їх візьмуть охоронці закону або зупинять противники, готові на все заради збереження великої релігійної таємниці...
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Чак Нолан, скурпульозний педант, працює в службі доставки "Федерал Експрес". Життя інспектора міжнародних відділень розписане по хвилинах, яких катастрофічно не вистачає ні на особисте життя, ні на кохану жінку. Та одного разу літак, на якому подорожує Чак, падає в океан. Тепер Нолан вимушений роками боротись за виживання на безлюдному острові.
«Код да Вінчі» (2006)
Гарвардського професора Роберта Ленгдона підозрюють у жахливому злочині, якого він не чинив. Ленгдон знайомиться з криптографом паризької поліції Софі Нево і разом з нею намагається розкрити таємницю, яка може підірвати могутність католицької церкви. Роберт і Софі повинні це зробити до того, як їх візьмуть охоронці закону або зупинять противники, готові на все заради збереження великої релігійної таємниці...
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Як захистити власні кордони
Можливо, вам не подобається публічно виражати свої почуття (обійми, поцілунки, триматися за руки). Ймовірно, вам дуже ніяково, коли хтось торкається вас або натякає на сексуальний підтекст. Вас може дратувати, коли вашу думку або ідею не враховують, а намагаються нав'язати власну. Або вам досить складно розповідати друзям і навіть партнеру про свої почуття. Врешті-решт ви можете не хотіти позичати гроші, наприклад, другу або подрузі.
Це типові ситуації, котрі часто викликають неабияку напругу у стосунках. Але, напевне, ще більший конфлікт відбувається всередині вас, адже ваші особисті кордони в такі моменти знаходяться під тиском або навіть під досить агресивною атакою.
Стратегія захисту особистих кордонів
🔸 Визначте свої межі
Передусім для успішного захисту кордонів важливо чітко розуміти, що для вас насправді має значення. Це можуть бути емоційні, фізичні, інтелектуальні, сексуальні, фінансові межі.
🔸 Будьте впевнені у своїх правах
Пам'ятайте про своє право на власні кордони. Ніхто не повинен порушувати їх без вашого дозволу.
🔸 Використовуйте чіткі висловлювання
Щоб не було непорозумінь, говоріть максимально чітко: "Мені важливо, щоб..." чи "Я впевнений (-а), що...", "Мені потрібно…" — це сприятиме ефективній комунікації.
🔸 Не виправдовуйтеся
Слід розуміти, що необов'язково виправдовуватися за те, чому вам важливо захищати свої кордони. Просто висловіть свою позицію та почуття без зайвих пояснень.
🔸 Будьте наполегливими
Наполегливість у вираженні своїх кордонів важлива. У протилежному разі оточення не буде ставитися до ваших кордонів як до чогось серйозного, принципового.
🔸 Поважайте кордони інших
Як і ви, інші мають право на свої кордони. Поважайте їхні рішення та демонструйте взаємну повагу.
🔸 Будьте терплячими із собою
Майстерність захисту кордонів — це поступовий шлях. Можливо, вам знадобиться час, щоб розібратися в собі, та знайте, що кожен крок уперед — це крок до вашого особистого успіху.
Пам'ятайте: встановлення меж — це, по суті, спосіб турботи про себе, як, наприклад, збалансоване харчування й фізичні вправи.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Можливо, вам не подобається публічно виражати свої почуття (обійми, поцілунки, триматися за руки). Ймовірно, вам дуже ніяково, коли хтось торкається вас або натякає на сексуальний підтекст. Вас може дратувати, коли вашу думку або ідею не враховують, а намагаються нав'язати власну. Або вам досить складно розповідати друзям і навіть партнеру про свої почуття. Врешті-решт ви можете не хотіти позичати гроші, наприклад, другу або подрузі.
Це типові ситуації, котрі часто викликають неабияку напругу у стосунках. Але, напевне, ще більший конфлікт відбувається всередині вас, адже ваші особисті кордони в такі моменти знаходяться під тиском або навіть під досить агресивною атакою.
Стратегія захисту особистих кордонів
🔸 Визначте свої межі
Передусім для успішного захисту кордонів важливо чітко розуміти, що для вас насправді має значення. Це можуть бути емоційні, фізичні, інтелектуальні, сексуальні, фінансові межі.
🔸 Будьте впевнені у своїх правах
Пам'ятайте про своє право на власні кордони. Ніхто не повинен порушувати їх без вашого дозволу.
🔸 Використовуйте чіткі висловлювання
Щоб не було непорозумінь, говоріть максимально чітко: "Мені важливо, щоб..." чи "Я впевнений (-а), що...", "Мені потрібно…" — це сприятиме ефективній комунікації.
🔸 Не виправдовуйтеся
Слід розуміти, що необов'язково виправдовуватися за те, чому вам важливо захищати свої кордони. Просто висловіть свою позицію та почуття без зайвих пояснень.
🔸 Будьте наполегливими
Наполегливість у вираженні своїх кордонів важлива. У протилежному разі оточення не буде ставитися до ваших кордонів як до чогось серйозного, принципового.
🔸 Поважайте кордони інших
Як і ви, інші мають право на свої кордони. Поважайте їхні рішення та демонструйте взаємну повагу.
🔸 Будьте терплячими із собою
Майстерність захисту кордонів — це поступовий шлях. Можливо, вам знадобиться час, щоб розібратися в собі, та знайте, що кожен крок уперед — це крок до вашого особистого успіху.
Пам'ятайте: встановлення меж — це, по суті, спосіб турботи про себе, як, наприклад, збалансоване харчування й фізичні вправи.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Перфекціонізм псує життя: як його позбутись?
Якщо ви в усьому прагнете до ідеалу, водночас не приймаєте власних недоліків та гостро реагуєте на критику, ймовірно, вам притаманний перфекціонізм.
Властивий перфекціонізм людям, від яких ще в дитинстві вимагали тільки найвищого результату, яких постійно порівнювали з іншими. В результаті така особистість у дорослому віці буде зациклена у своїх діях до найвищого результату через переконання, що в іншому разі її не будуть любити та приймати.
Ознаки перфекціоніста:
🔸 має низьку самооцінку, через що встановлює до себе надмірні вимоги;
🔸 постійно прагне до ідеалу;
🔸 вважає, що будь-яка робота має бути виконана досконало, а тому результат її ніколи не задовольнить;
🔸 переконаний, що досягти хороших результатів можливо лише, якщо ти кращий за інших;
🔸 живе за встановленими правилами: це для перфекціоніста можливість досягти поставленої планки;
🔸 знецінює власні досягнення.
Як перфекціонізм псує життя?
Нічого ідеального не існує, а якщо наполегливе прагнення до досконалого результату переростає в одержимість, зростає тривожність. Людина постійно потребує схвалення своїх дій, у неї розвивається “синдром самозванця”, коли здобутки вважають причиною удачі, а не наполегливої праці.
Перфекціоністам може бути властива прокрастинація. Їм складно почати щось робити через страх помилки. Або ж перфекціонізм може проявлятись у надмірному трудоголізмі, коли людина вкладає всі свої сили та час задля максимального результату, часто нехтуючи здоров’ям.
Таку людину супроводжує постійний стрес через можливість зазнати невдачі або помилитись.
Як побороти перфекціонізм:
🔸 намагайтеся фіксувати думки, які провокують стрес через страх можливої невдачі;
🔸 вчіться розрізняти реалістичні цілі та недосяжні стандарти;
🔸 усвідомте, що помилок і критики на шляху до успіху не оминути;
🔸 не порівнюйте себе з іншими людьми, які мають інакший досвід;
🔸 відпочивайте, знаходьте час на розваги;
🔸 якщо самостійно позбутися перфекціонізму не виходить, зверніться до психотерапевта.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Якщо ви в усьому прагнете до ідеалу, водночас не приймаєте власних недоліків та гостро реагуєте на критику, ймовірно, вам притаманний перфекціонізм.
Властивий перфекціонізм людям, від яких ще в дитинстві вимагали тільки найвищого результату, яких постійно порівнювали з іншими. В результаті така особистість у дорослому віці буде зациклена у своїх діях до найвищого результату через переконання, що в іншому разі її не будуть любити та приймати.
Ознаки перфекціоніста:
🔸 має низьку самооцінку, через що встановлює до себе надмірні вимоги;
🔸 постійно прагне до ідеалу;
🔸 вважає, що будь-яка робота має бути виконана досконало, а тому результат її ніколи не задовольнить;
🔸 переконаний, що досягти хороших результатів можливо лише, якщо ти кращий за інших;
🔸 живе за встановленими правилами: це для перфекціоніста можливість досягти поставленої планки;
🔸 знецінює власні досягнення.
Як перфекціонізм псує життя?
Нічого ідеального не існує, а якщо наполегливе прагнення до досконалого результату переростає в одержимість, зростає тривожність. Людина постійно потребує схвалення своїх дій, у неї розвивається “синдром самозванця”, коли здобутки вважають причиною удачі, а не наполегливої праці.
Перфекціоністам може бути властива прокрастинація. Їм складно почати щось робити через страх помилки. Або ж перфекціонізм може проявлятись у надмірному трудоголізмі, коли людина вкладає всі свої сили та час задля максимального результату, часто нехтуючи здоров’ям.
Таку людину супроводжує постійний стрес через можливість зазнати невдачі або помилитись.
Як побороти перфекціонізм:
🔸 намагайтеся фіксувати думки, які провокують стрес через страх можливої невдачі;
🔸 вчіться розрізняти реалістичні цілі та недосяжні стандарти;
🔸 усвідомте, що помилок і критики на шляху до успіху не оминути;
🔸 не порівнюйте себе з іншими людьми, які мають інакший досвід;
🔸 відпочивайте, знаходьте час на розваги;
🔸 якщо самостійно позбутися перфекціонізму не виходить, зверніться до психотерапевта.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
