​​💛Турбота про себе: з чого почати?

Частина 1: ваше тіло та простір

❕Бажано не починати всі ці дії відразу. Виберіть лише одну або дві активності, які найбільше вам відгукуються.

🙏Будь ласка, пам’ятайте: догляд за собою повинен дати вам відчуття безпеки, комфорту, здоров’я та турботи, а не перевантаженості чи стресу.

💆‍♀️Подбайте про своє тіло

🔅Пийте воду.
Спробуйте випивати 8 склянок води.

🔅Їжте здорову їжу.
Правильно харчуючись, ми даємо своєму тілу необхідне паливо, щоб боротися з хворобами та добре працювати протягом дня. Ви можете спробувати з’їдати додаткову порцію фруктів або овочів на день, скоротити шкідливі перекуси й не забувати снідати вранці.

🔅Сон.
Сон є одним з найважливіших факторів для нашого фізичного та психічного здоров’я. Більшість зараз відчувають проблеми зі сном. Перечитайте наші поради, як допомогти собі заснути.

🔅Фізичні вправи.
Регулярні фізичні вправи покращать здоров’я, допоможуть краще спати та зменшать почуття смутку та тривоги. Ви також відчуватимете себе сильнішими та в контакті зі своїм тілом. Важливо вибрати те, що вам подобається:  якщо вам не подобається ходити в спортзал, спробуйте прогулятися пішки, зайнятися садівництвом або потанцювати під улюблену музику.

🔅Спробуйте йогу.
Науковці стверджують, що йога може бути корисною для людей, які пережили травму. Зараз далеко не всі можуть відвідувати йога-класи, але доступно багато безплатних онлайн-занять.

🔅Прийміть душ або ванну.
Прийняття душу або ванни може розслабляти, це не лише про особисту гігієну. Інколи це може здаватися грандіозним завданням, згадайте, що вам у цьому подобається – тепло або відчуття після.

🔅Побалуйте своє тіло.
Вибирайте те, що вам підходить: чи то нанесення зволожувального крему, маски для обличчя, нова стрижка, фарбування нігтів чи, можливо, нанесення улюбленого аромату. Все, що дасть вам відчуття турботи та розслаблення.

🏡Подбайте про свій  простір

🔅Подихайте свіжим повітрям.
Якщо є можливість, спробуйте щодня гуляти або проводити час на вулиці. Ви також можете відкрити вікно, та провітрити кімнату чи будинок.

🔅Зробіть прибирання.
Хоча домашня робота для більшості людей може здатися важкою справою, чисте й охайне житло допоможе вам почувати себе набагато краще. Якщо вам все ж здається це забере багато зусиль, зосередьтеся на одній невеликій справі – помити брудний посуд, розкласти одяг або застелити ліжко.

🔅Приємні запахи.
Це можуть бути свічки, спрей для кімнати, ефірні олії, випічка або свіжа білизна – все, що вам приємно пахне.

🔅 Створіть затишок. І
нколи це просто вмоститися на дивані та загорнутися в улюблену ковдру.

🇪🇺🫂 Психологічна підтримка українців: куди звертатися
 
У Мукачівському районі Закарпатської області почала роботу мобільна група соціально-психологічної допомоги. Проєкт реалізується ЄС спільно з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA).
 
Звертатися по допомогу можуть жінки, які були вимушені тікати від російської війни до більш безпечних регіонів України.
 
У мобільній групі працюють ⤵️
• психологиня;
• соціальний педагог;
• кейс-менеджер.

🇪🇺 Інформацію щодо психологічної підтримки в різних країнах — членах ЄС та деталі щодо інших міст України шукайте на каналі EU supports Ukraine.

💛Турбота про себе: з чого почати?

Частина 2: ваш розум та спілкування з іншими

❕Бажано не починати всі ці дії відразу. Виберіть лише одну або дві активності, які найбільше вам відгукуються.

🙏Будь ласка, пам’ятайте: догляд за собою повинен дати вам відчуття безпеки, комфорту, здоров’я та турботи, а не перевантаженості чи стресу.

🧠Подбайте про свій розум

🔅Займіться справою, яка вам подобається.
Дуже важливо, щоб ви знаходили час, щоб зайнятися справами, які вам здаються цікавими, розслаблюючими або веселими. Не має значення, що це таке: перегляд спорту, збирання пазла, в’язання, приготування їжі, ігри, скрапбукінг, малювання, садівництво чи будь-який крафт.

🔅Дихайте. Глибоке дихання може бути ефективним способом зменшення почуття тривоги та стресу.

🌀Проста дихальна вправа:
1️⃣Покладіть одну або обидві руки на живіт.
2️⃣Повільно вдихніть через ніс. Ваша рука і живіт повинні піднятися, оскільки повітря наповнює ваші легені.
3️⃣Повільно видихайте через рот. Ваша рука і живіт повинні опуститися під час видиху.
4️⃣Робіть це протягом кількох хвилин. Подивіться, як ваша рука підійматися і опускається під час дихання.

Багатьом таке дихання дозволяє відчувати себе спокійніше. Однак, якщо це змушує вас відчувати більшу паніку - зупиніться наразі.

🔅Спробуйте вправи “заземлення”.
Практикуючи такі вправи, ви будете відчувати себе спокійніше, краще контролювати ситуацію. Вони особливо корисні, якщо у вас є флешбеки, панічні атаки або відчуття дереалізації. У наших дописах ви можете знайти більше про “заземлення”.

🔅Пам’ятайте, що це ОК відчувати не ОК.
Іноді ми намагаємося приховати, ігнорувати або уникати негативних емоцій. Але насправді корисніше розпізнати ці емоції та висловити їх. Якщо ви відчуваєте себе пригніченим, тривожним, сумним або злим – дайте собі знати, що це нормально. Іноді всім нам потрібно поплакати або провести день під ковдрою.

🔅Запишіть свої думки.
Це допоможе вам почуватись краще, висловити свої почуття, досліджувати закономірності та розмірковувати. Можливо, спробуйте вести щоденник або в блокноті, або на телефоні.

🔅Говоріть собі добрі та позитивні речі.
Замість того, щоб говорити собі негативні чи критичні речі, спробуйте говорити позитивні твердження («Я вижив/-ла», «Я сильний/-а», «Я хороша людина») або заспокійливі заяви («Все буде добре», «Я роблю все можливе», «Я в безпеці»).

🔅Намагайтеся помічати хороші речі.
Так еволюційно склалося, що наш мозок влаштований помічати погані або негативні речі. Це означає, що ми зосереджуємось на цих речах більше, ніж на позитиві. Ви можете спробувати збалансувати це, докладаючи зусиль, щоб помічати хороші речі навколо вас. Навіть помічаючи дрібниці: чашку смачного чаю чи гарну пісню по радіо.

💁‍♀️Спілкуйтеся з іншими людьми

🔅Надішліть повідомлення. Надішліть повідомлення комусь з вашої родини або другу. Це не повинно стосуватися того, як ви себе почуваєте – це може бути дурний жарт, мем або запитання для них.

🔅Будуйте плани з родиною або друзями.
Ви можете запланувати довгий телефонний дзвінок, піти на прогулянку, пограти в боулінг, випити кави, пограти в онлайн-ігри… Не має значення, що це за діяльність, мета — зв’язатися та розважитися.

🔅Поговоріть про те, що ви відчуваєте.
Якщо є хтось, кому ви довіряєте, може допомогти поговорити з ним про свої почуття. Вам потрібно лише поділитися тим, про що вам зручно говорити: наприклад, ви можете зосередитися на тому, що ви відчуваєте зараз, а не на важких спогадах, якщо вам так буде краще.

🔅Ви також можете поговорити з нами.
Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговрритиз нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

​​🤔10 причин, чому деякі люди отримують ПТСР, а інші - ні

Частина 1: чому деякі люди більш схильні до розвитку ПТСР

💥Про ПТСР, або посттравматичний стресовий розлад, знають більшість із нас. Це психічне захворювання, яке виникає в результаті травми, симптоми якого включають спогади про травматичні події, уникнення тригерів, які нагадують людині про травматичну подію, постійний стан високого збудження і гіпер-пильності.

💥У той час як багато з нас асоціюють посттравматичний стресовий стрес з учасниками бойових дій, інколи він може розвинутися і в цивільного населення після будь-якої трагічної події.

💥Однак не у кожного, хто переживає одну й ту саму травматичну подію розвивається ПТСР, є певні фактори, які роблять людину більш чи менш схильною до цього розладу. Ми обговоримо їх нижче.

‼️Позитивні фактори для розвитку ПТСР або

чому деякі люди більш схильні до отримання ПТСР

1️⃣Хімічний дисбаланс мозку

🔴Хімічні речовини в мозку впливають на наші спогади і змушують нас більше боятися. Наразі вчені говорять про дві речовини, які на це впливають, але дослідження ведуться, і поки нема однозначної відповіді. Це STMN1 - білок, який кодується однойменним геном та GRP - пептид, що вивільняє гастрин. STMN1 дозволяє формувати страхітливі спогади, тоді як GRP контролює реакції страху. Велика кількість першого та відсутність останнього може бути достатньою для того, щоб у когось розвинувся посттравматичний стресовий розлад.

2️⃣Генетична схильність

🔴Вчені стверджують, що спостерігається генетична схильність. Хоча точні гени, які викликають у людини більшу ймовірність посттравматичного стресового розладу, ще не відомі, ймовірно, тут залучено багато різних генів. Деякі з цих генів якраз викликають різну кількість двох хімічних речовин, про які говорилося вище.

3️⃣Переживання травматичних подій в минулому

🔴 Це може здатися найбільш очевидним, але що саме може стати травматичною подією, не так однозначно. Те, що може не травмувати одну людину, може бути надзвичайно травматичним для іншої. Загалом ми можемо визначити травматичну подію для людини, яка її переживає як таку, після якої ця людина відчуває сильний страх, безпорадність та безнадійність.

4️⃣Історія психічних захворювань

🔴У тих, хто вже має психічні захворювання, наприклад, шизофренія або депресія, більша ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу.

5️⃣Стрес після травматичної події

🔴 Часто стрес продовжується після самої травматичної події, це те, що ми переживаємо зараз в умовах війни. З трагічною подією все не завершується, ми щодня маємо нагадування про травматичний досвід. Наприклад, після смерті близької людини травма не закінчується, тому що потім ми живемо з цим горем. Цього може бути достатньо, щоб у людини розвинувся ПТСР.

➡️У наступному дописі ми розкажемо про 5 негативних факторів для розвитку ПТСР або чому у деяких людей не розвивається посттравматичний стресовий розлад після страшного травматичного досвіду.

​​🤔10 причин, чому деякі люди отримують ПТСР, а інші - ні

Частина 2: чому деякі люди менш схильні до розвитку ПТС

💥Не у кожного, хто переживає одну й ту саму травматичну подію розвивається ПТСР, є певні фактори, які роблять людину більш чи менш схильною до цього розладу.

💥У попередньому дописі ми розглянули 5 факторів, які сприяють отриманню ПТСР:
🔻хімічний дисбаланс мозку,
🔻генетична спадковість,
🔻переживання травматичних подій в минулому, і
🔻історія ментальних розладів
🔻та переживання стресу після травматичної події.

‼️Негативні фактори для розвитку ПТСР або

❓чому деякі люди менш схильні до отримання ПТСР

1️⃣Вчасна психологічна допомога

🟢У тих, хто звертається за психологічною допомогою до того, як з'явились перші ознаки ПТСР, менша ймовірність розвитку повномасштабного посттравматичного стресового розладу. Це складніше, ніж здається, оскільки отримання психологічної допомоги часто стигматизується, часто на заваді стоїть фінансове питання.

2️⃣Участь в групах підтримки

🟢 Існують різні групи для практично будь-якого виду травм. Спілкування з іншою людиною, яка пережила схожий досвід, значно допомагає та знижує ризик посттравматичного стресового розладу.

3️⃣Почуття впевненості стосовно своїх дій під час травматичної події.

🟢 Часто люди не пам'ятають чітко, що сталося під час травматичної події. Згодом вони починають згадувати або здогадуватися про власні дії під час епізоду. Природно ставити під сумнів правильність таких дій, але під час травматичної ситуації людина діє інстинктивно - наш мозок автоматично вибирає найефективнішу поведінку. Люди, які або приймають, або навчаються приймати те, що вони зробили все, що могли зробити та що їхні дії були правильні, з більшою ймовірністю уникнуть діагнозу ПТСР. Терапія може кардинально допомогти в цьому.

4️⃣Мати стратегію подолання.

🟢Взагалі уміння пройти через складні життєві ситуації є життєво необхідною навичкою, а що стосується травм, то це кардинально може змінити наслідки. Люди, які від природи мають або навчилися дієвій стратегії подолання трагічних подій та їх наслідків, як правило, справляються з травмою набагато краще.

5️⃣Бути чоловіком

🟢За статистикою жінки частіше страждають від посттравматичного стресового розладу. Хоча така різниця в статистиці між статями може пояснюватись і тим, що чоловіки менш охоче звертаються за допомогою до психіатра, і ПТСР у них рідше діагностується.

🙏Пам'ятайте, якщо у вас посттравматичний стресовий розлад, ви не винні в тому, що у вас цей діагноз, і не варто сприймати ці фактори як список речей, які ви повинні були зробити. Це просто список, який детально описує, чому у деяких людей не розвивається розлад, і не показує жодних недоліків стосовно тих, у кого він є.

💥ПТСР - складний розлад, до якого, як і до всіх ментальних розладів, потрібно ставитися більш серйозно. Якщо ви відчуваєте, що вам важко, ми закликаємо вас швидше звернутися за допомогою, щоб уникнути непотрібних труднощів.

🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговррити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

​​100 днів війни: як прийняти нову реальність, якщо й досі не вдається

🗓На календарі літо, але для українців все ще 24 лютого... Наразі більшість вже адаптувалися до умов нової реальності, але дехто все ще перебуває у стані невизначеності, апатії та небажання взагалі щось робити.

🤷🏻‍♀️Чому?

🔴 Бо очікування небезпеки жахає нас більше, аніж сама небезпека, коли вона зовсім поруч.

✔️ І це нормально, будь-який стан наразі є нормою в обставинах, які склалися.

Проте, щоб пришвидшити своє повернення до довоєнного життя (або хоча б наблизитися до нього), необхідно виконувати низку порад, серед яких є планування свого дня/тижня. Адже це є дисципліна, і таким способом ми можемо повернути той самий контроль над своїм життям, який більшість втратили.

🍅 Спробуйте метод «Помідоро» — це ефективний спосіб керування своїм часом, який розробив Франческо Чіроллі у 80-х роках. Усе, що вам потрібно, це таймер. Основний сенс полягає в тому, щоб розбити певне завдання на проміжки часу по 25 хвилин.

Як це необхідно робити поетапно:

🔺сформулюйте завдання, яке потрібно виконати;
🔺встановіть таймер на 25 хвилин;
працюйте, поки таймер не продзвенить (запишіть це позначкою «x»);
🔺зробіть коротку перерву (від 3 до 5 хвилин);
🔺кожні чотири таймери робіть довшу перерву (15-30 хвилин).

Щоб цей метод працював ефективно, зверніть увагу на такі лайфхаки:

🧩складайте графік своїх справ;
не відволікайтеся, коли виконуєте своє завдання протягом 25 хвилин (за методом);
🧩не розривайтеся, непотрібно поєднувати одразу декілька завдань;
те, що вважаєте надважким, — робіть найперше.

Більшість, хто використовував у своєму житті цей метод, кажуть що він є найдієвішим. Тому не зволікайте та переконайтесь у цьому самі!

Галина Волошина, психологиня

​​Як прийняти своє тіло, якщо з початку війни заїдаєш стрес⤵️

📌Передусім варто визнати, що ця копінг-стратегія допомогла вам вижити.
📌Подякуйте собі за те, що знайшли спосіб зреагувати на аномальні події.

❗️Якщо у вас до війни був діагностований РХП (розлад харчової поведінки), він може загостритися. Зверніться, будь ласка, по допомогу до спеціаліста.
❗️Якщо до війни відносини з їжею у вас були стабільні, спробуймо визначити причину переїдання. Щоб пробачити себе, важливо зрозуміти, чому ви так робили. І обрати нову стратегію.

🍔Позбавитися від емоцій або отримати їх

Усі чули, що споживання деяких харчових продуктів стимулює вироблення гормону задоволення — ендорфіну. У тяжкі моменти хочеться забутися та перемкнути увагу на щось знайоме.

🤔Спробуйте визначити, яка саме емоція запускає цикл переїдання. Часто після вживання «забороненої» їжі виникає почуття провини. Намагайтеся відстежувати його та пробачати себе.

🍔Повернути собі почуття контролю

У ситуації нестабільності та невизначеності важливо мати щось звичне та стабільне. Іноді цим острівцем безпеки може стати приготування чи вживання їжі. Ми можемо намагатися контролювати тіло, щоб відчувати себе в безпеці.

🤔Спробуйте обирати більш конструктивні способи повернути контроль. Наприклад, дихальні вправи, фізичне навантаження або плани на день.

🍔Покарати себе

Безсилля, неможливість щось змінити, відчуття того, що ти робиш недостатньо, — можуть провокувати почуття провини та ненависті до себе. Також агресія, яка направлена на ворога і яку ви собі не дозволяєте, може проявлятися у вигляді аутоагресії. Якщо ви в безпеці, то можете мати провину вцілілого. Тоді переїдання може бути спробою покарати себе.

🤔Нагадуйте собі про те, що війна почалася не через вас та ви не відповідаєте за дії окупантів.

🍔Уникнути міжособистісних проблем

Так само, як і до війни, зайва вага може мати вторинну вигоду. Наприклад, ви боїтеся будувати стосунки або не хочете інтимної близькості з чоловіком. Тоді незбалансоване харчування може бути вашим способом уникнути тривоги.

🤔Подумайте, як зайва вага допомагає вам. Чи могли б ви задовольнити ці потреби по-іншому?

Те, як ваші батьки реагували на зовнішність, також впливає на здатність приймати себе.

🤔Чи критикували вас, чи порівнювали з іншими, знецінювали ваші спроби мати гарний вигляд? Згадайте переконання, які вам говорили в дитинстві про ваше тіло. Оцініть, чи дійсно вони вам потрібні в дорослому житті чи ви живете за звичним сценарієм?

Приймати своє тіло може бути нелегко. Відчути свою цінність, незалежно від зовнішності, може бути легше у стосунках. Коли є хтось, хто не оцінює вас, а приймає.

💛Спробуйте подивитися на себе очима людини, яка вас дуже любить. Що б вона сказала вам про ваше тіло? Щоб ви самі сказали найкращій подрузі, яка б звернулася до вас із проханням допомогти прийняти своє тіло?

Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.

​​Як психіка захищає нас від стресу ⤵️

Як показує практика, наша психіка може реагувати на стресові події по-різному. Один із захисних механізмів психіки — дисоціація. В результаті чого людині здається, що це все відбувається не з нею, а з кимось іншим. Така позиція захищає від надмірних стресових тяжких емоцій.

🔺Основні характеристики дисоціації:

▫️втрата відчуття часу,
▫️почуття втрати контролю над поведінкою,
▫️зміни в емоційній експресії,
▫️порушення сприйняття,
▫️зміна пріоритетності подій у минулому та сьогоденні,
▫️висока сприйнятливість до навіювання.

☝️Схильними до дисоціації є люди, які неодноразово переживали психічні травми впродовж життя.

☝️Дисоціація може призводити до змін ідентичності людини та роздвоєння особистості. Часто зустрічається амнезія (обмеженого періоду в часі).

🔺Якщо після повернення до нормального життя ви стали помічати за собою або кимось із своїх родичів такі симптоми:

▪️втрата пам’яті щодо конкретних ситуацій (людина щиро не розуміє, про що ви кажете);
▪️різка зміна настрою (веселий — агресивний);
▪️висока тривожність (тремор, сильне серцебиття);
▪️оніміння;
▪️пониження слуху та зору;
▪️порушення ходи,
то найкраще звернутися до психотерапевта.

❗️Усвідомлення проблем власної психіки — найважче випробування людини. Щоб не допустити ускладнення до роздвоєння особистості, слід вчасно звернутися до психотерапевта для точного визначення діагнозу.

У роботі з дисоціацією найчастіше обирають психоаналіз, гештальт-терапію, раціональну терапію, арттерапію та iншi.

Будьте здорові та слідкуйте за своїм настроєм.

Анна Стасюк, психолог - консультант.

​​Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні

Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:

1️⃣ Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.

І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.

🧩Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».

🧩Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».

2️⃣ Підтримуйте стосунки.

🧩Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.

🧩Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).

🧩Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.

3️⃣ Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.

🧩Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.

🧩Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.

4️⃣ Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.

🧩Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».

🧩Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.

5️⃣ Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.

🧩Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.

☝️Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.

І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.

Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.

​​Основні причини затяжної депресії

💬Душевний біль — це не просто метафора.

Ми всі можемо сумувати, відчувати самотність, апатію, відсутність або зниження апетиту. У кожної людини може виникати бажання «сховатися» — втекти кудись, побути в собі, небажання спілкуватися з будь-ким. Світ може бути чорно-білим у такі моменти життя. Часто про такі періоди люди кажуть: «у мене глухий кут у стосунках», «я в депресії», «мене звільнили з роботи, немає сил жити і т. д.».

🤷🏻‍♀️Виникає запитання: чому одні люди можуть пережити подібні епізоди, а інші — ні?

❗️15% людей у своєму житті страждають на хронічну, важку депресію.

👴🏻Зигмунд Фрейд у своїх працях назвав скорботу станом, який відчуває людина як втрату чогось/когось близького. Меланхолією він називав стан, в якому втрату неможливо переключити на реальне життя.

При втраті близьких людей, способу життя, стосунків нормально відчувати смуток, перебувати у стані туги. Зникає смак життя, і людина не може відчувати задоволення.

Проходить час, і для психіки нормальні процеси життєдіяльності активуються. Базова потреба відчувати задоволення та відчувати радість повертається!

❓Які ж справжні причини затяжної депресії:

⚡️ Стрес — найголовніший активатор депресивних станів.

У випадку депресії йдеться про накопичувальний стрес. Діти віком до 10 років, що спостерігали втрату близьких, рідних, можуть страждати на хронічну депресію. Будь-які форми насильства викликають почуття провини та сорому, активуючи порушення біологічних процесів. Тоді почуття безпорадності стає непідконтрольним, і людина відчуває безсилля.

⚡️Гормональні порушення щитовидної залози.

Вона відіграє важливу роль, особливо для жінок. Жінки інакше і довше, ніж чоловіки, проживають почуття втрати та будь-які інші стани. Післяпологова депресія, ПМС, менопаузи, щомісячний жіночий період — рівень естрогену та прогестерону починає зашкалювати вище за норму. Якщо є який-небудь стрес — множте багато разів!

⚡️Катастрофізація — звичка думати про погане.

Тут може бути взятий досвід батьківської сім'ї або включатися генетичний фонд. Якщо вас навчили думати погано і ви не перевчилися, якщо немає досвіду приймати рішення — страх помилятися, контролювати все навколо, тоді є всі шанси увійти у стан апатії та дійти до дисоціації (відчуття байдужості, відірваності від дійсності або недостатньої емоційності).

Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.

​​💥Що таке катастрофічне мислення?
⠀
📖 У Братів Грімм є казка «Розумна Ельза».
⠀
Батьки послали дочку в погріб, аби та принесла пива. Під час наливання пива Ельза почала плакати. Побачила на стіні кайло, яке забули мулярі, і уявила, як її з Гансом дитину пошлють до погреба по пиво і кайло впаде та заб'є її на смерть.
⠀
Батьки за нею спочатку послали робітницю, потім робітника, а вже тоді самі спустилися до погреба. Коли приходили й довідувалися про причину її плачу, дивувалися мудрості Ельзи та починали плакати разом із нею.
⠀
‼️Це приклад когнітивної пастки, яка зветься «Катастрофічним мисленням». Факт: 70% думок людини – негативні (дані psychologytoday за 2013 рік). Наука пов’язує це з рівнем небезпеки, в якому жила людина протягом своєї історії. Небезпек було вкрай багато, щоб вижити, важливо було передбачити всі можливі катастрофи, що чигають навколо.
⠀
☝️Тож виходить: плата за розвиток – це тривога.
⠀
🪤 Пасткою це зветься тому, що людина, не помічаючи свого стану, власними зусиллями спотворює світ навколо, докручуючи проблеми до максимуму. В умовах війни, коли світ справді стає катастрофою, такий спосіб мислення може довести людину до ручки.
⠀
🧠 Ще один аргумент – це те, що мозку подобається, коли найгірше «не стається». Накручуєш себе до максимуму, очікуючи на катастрофу, а потім, коли вона не стається, переживаєш полегшення. Тож система винагород не проти повторити такий трюк.
⠀
1️⃣ Діставати себе з уявного підвалу можна перш за все розумінням того, що такий спосіб мислення існує. Тобто: «Схоже, я зараз все катастрофізую. Навіщо?».
⠀
2️⃣ Наступний крок, коли біда справді існує – це вміння перетворювати проблему на ресурс. Власне, так би я простими словами сформулював завдання терапії. Як у тому мемі «Як насправді виглядає зона росту». Не медитація під гарні заходи сонця, а депресія та життєва троща.
⠀
💭Тож можливо, те, що відбувається зараз – це місце, в якому ми можемо зрости чи не найбільше в своїй історії. Але за це доводиться платити дуже високу ціну.

Марк Лівін, співавтор подкасту про психологію та однойменної книги «Простими словами»

​​😱5 реакцій на страх

💥Реакція «бийся чи тікай» — це те, як найчастіше називають автоматичну реакцію нашого організму на страх. Насправді існує 5 поширених реакцій: «завмерти», «впасти», «подружитися», а також «битися» або «втекти».

👆Англійською їх називають реакції thе 5 Fs: fight, flight, freeze, flop and friend. Такі реакції - це негайна, автоматична та інстинктивна реакція на страх. Розуміння їх може допомогти вам розібратися зі своїми почуттями.

😨Як наш організм реагує на небезпеку?

Ми зазвичай відчуваємо страх, коли відчуваємо, що в небезпеці. Наш мозок попереджає наше тіло про небезпеку - наше тіло реагує автоматично:

✅ Прискорюється наш пульс і дихання, щоб збільшити надходження кисню і крові до м’язів.

✅ Напружуються м’язи, готові до використання, якщо потрібно.

✅ Вимикаються функції організму, які не першочергово важливі, наприклад травлення.

✅ Посилюється пітливість, щоб нам не було жарко.

✅ Відбувається викид адреналіну, щоб дати нам енергію.

✅ Вивільняється кортизол, щоб полегшити біль.

✅ Це також спричиняє ефект блокування раціонального мислення, тому під час надзвичайного стресу та страху ми відчуваємо, що в голові каламутно або ми не можемо зосередитися.

5️⃣Битися, тікати, завмерти, впасти, подружитися

🔵Оскільки ми переважно чули про «бийся чи втікай», ми відчуваємо розчарування чи навіть злість на себе, що, коли ми опинилися в ситуації надзвичайного страху чи небезпеки, ми не відчували надлюдської сили чи швидкості, щоб боротися чи тікати.

🔵 Але три інші поширені реакції на страх і небезпеку: завмерти, впасти і подружитися - настільки ж інстинктивні, як битися або втікати. Ми не можемо вибирати, яку з них ми оберемо цієї миті. Саме тому їх називають автоматичними реакціями.

🔵 Усі п'ять реакцій - це автоматичні способи нашого організму захистити нас від можливої шкоди та вижити в небезпечній ситуації:

🥊 Битися: фізична боротьба, штовханина, навіть словесна боротьба, коли ви лаєтесь або кажете «ні».

🏃‍♀️Втікати: встановлення дистанції між вами та небезпекою. Це може бути біг, переховування або відступ.

🥶Завмерти: напруження, нерухомість і мовчання. Це поширена реакція на зґвалтування та сексуальне насильство. Завмерти — це не надання згоди, це інстинктивна реакція на виживання. Тварини часто завмирають, щоб уникнути бійок і потенційної шкоди, або «прикидаються мертвими», щоб їх не побачили та не з’їли хижаки.

🍂Впасти: подібно до завмирання, за винятком того, що м’язи розслабляються, а тіло ніби ламається. Це автоматична реакція, яка може зменшити фізичний біль від того, що з вами відбувається. Ваша свідомість також може відключитися, щоб захистити себе.

👥 Подружитися: покликати на допомогу «друга» чи стороннього перехожого. Але коли нема кого кликати ми можемо «дружити» з агресором. Наприклад, заспокоюючи його, ведучи переговори, торгуючись або благаючи. Знову ж таки, це не ви даєте згоду зловмиснику, це інстинктивний механізм виживання. Саме на основі цієї інстинктивної реакції може розвинутись «Стокгольмський синдром».

🧠 Пам'ять і тригери

Коли ми переживаємо і реагуємо на страх або небезпеку, наші спогади не обробляються і не зберігаються звичайним способом.

Коли ми переживаємо травматичну подію, наш мозок часто зберігає в пам’яті лише наші відчуття. Коли наш мозок потім розпізнає схожість між нашою нинішньою ситуацією та нашою минулою травмою (колір, запах чи шум), він може активувати одну з цих п’яти реакцій: битися, втікати, завмирати, падати або реакцію дружби, навіть якщо ми зараз не в небезпеці. Це називається тригером, і це може бути звичайним досвідом для людей, які пережили травму, сексуальне насильство, зґвалтування чи будь-яку іншу небезпечну ситуацію.

Це своєю чергою може викликати:

🔺тривожність
🔺панічні атаки
🔺кошмари
🔺флешбеки

🙏 У такі моменти спробуйте нагадати, що зараз вам нічого не загрожує. Ви в безпеці. Ваш мозок щойно розпізнав подібність між вашим теперішнім і минулою травмою і викликав реакцію вашого тіла.

​​Як розвивається наша особистість протягом життя
Частина 1

Психолог Е. Еріксон виділив 8 стадій розвитку особистості від народження до смерті. Кожна зі стадій впливає на наступну, і наша особистість формується протягом життя, опираючись на попередню. Неповноцінне проходження будь-якої зі стадій спричиняє погіршення емоційного стану до старості.

👶🏻Перша стадія: базальна довіра / базальна недовіра.
0-1 рік

Формується довіра до навколишнього світу через маму.

👍 Якщо мама задовольняє всі потреби дитини, а найголовніше, емоційно відгукується на її прохання — в дитини формується довіра до навколишнього світу.
Такі люди знають, що їх люблять та відкриті до нового.

👎 Якщо мама весь цей період займається собою, кар'єрою чи всіляко уникає потреби дитини, а на цьому етапі дуже важливий емоційний зв'язок — у дитини вибудовується недовірлива модель до світу. Такі люди схильні до песимізму, бояться нового.

👧🏻Друга стадія: самостійність / сором та сумнів.
2-3 роки

На цьому етапі дитина починає опановувати своє тіло, підніматися і падати. Пізнавати новий світ. Виробляється сила волі, почуття сорому за події.

👍 Батьки дозволяють дитині самому приймати рішення в діях. Дитина вільна, та її свобода оберігається батьками. З'являється самостійність, виробляються навички самоконтролю без шкоди для самооцінки + воля.

👎 Так звана "навчена безпорадність". Дитині не дають самовиражатися. Батьки роблять за дитину те, що вона і сама може, таким чином відбираючи в неї самостійність. Соромлять за ненавмисні вчинки тощо. Підсумок: нерішучість, невпевненість, почуття сорому, закріпачення в діях.

🧒🏻Третя стадія: ініціативність/вина.
3-6 років

У дитини стрімко розвивається творче мислення та уява.

👍 Ті, чиї самостійні дії заохочуються, відчувають підтримку своєї ініціативи. У майбутньому вони не бояться зльотів та падіння, тому що для них це не так трагічно. У них у власному мисленні завжди є підтримка рідних та близьких.

👎 Коли ініціативу дитини висміюють або принижують, виробляється почуття провини. Дитина відчуває покинутість та власну нікчемність. Такі діти бояться постояти за себе, вони, як правило, ведені у групі однолітків і надмірно залежать від дорослих. Їм не вистачає цілеспрямованості чи рішучості, щоб ставити перед собою реальні цілі та досягати їх.

👦🏻Четверта стадія: працьовитість/неповноцінність.
Шкільний вік (6-12 років)

Логічне мислення, самодисципліна, соціалізація, повноцінність.

Діти приміряють на себе відповідальні ролі та цікавляться звичаями. Дівчатка часто допомагають мамі на кухні, в будинку. Хлопчики беруть участь у справах із татом: риболовля, інструменти. Кредо: "Я те, чого я навчився".

👎 Якщо діти сумніваються у своїх здібностях або статусі в компанії, це може відбити в них бажання вчитися далі (в цьому періоді поступово набуваються установки стосовно вчителів та пізнання нового).

Почуття неповноцінності може також розвинутись у тому випадку, якщо діти виявляють, що їхня стать, раса, релігія чи соціально-економічне становище, а зовсім не рівень знань та мотивація, визначають їхню особистісну значущість і гідність. У результаті вони можуть втратити впевненість у своїй здатності ефективно функціонувати в наявному світі.

Продовження у наступних публікаціях.

Анна Стасюк, психолог-консультант

​​Як розвивається наша особистість протягом життя
Частина 2

🤵🏻‍♀️П'ята стадія: ідентичність/змішування ролей.
12-19 років

У цей час підліток знайомиться і приймає багато ролей: учень, брат, сестра, друг, товариш і т. д. Підліток прагне бути схожим на ідолів, однолітків, шукає себе у цьому світі. Це друга стадія автономності (після І). Кидає виклик батькам та суспільству.

👎 Якщо в цей час підліток не розбереться з важливістю та цінністю кожної ролі, не усвідомить та не прийме їх — його чекає сором'язливість, невпевненість, почуття неповноцінності та інший набір схожих рис.
Ще один мінус — йому важче зрозуміти хто він, оскільки ролі змішалися.

Хто я є?! Головне питання в цей період дорослішання.

👩🏻‍💼Шоста стадія: близькість/ізоляція.
20-25 років

Ось тут даються взнаки стадії 1, 3, 5. Оскільки шоста стадія ініціюється проявом емоційної близькості, ризикну позначити це почуття любов'ю.

На цій стадії людина вчиться віддавати частинку себе, поринати у стосунки.

👎 Якщо був обраний негативний шлях у минулому, він спричинить самотність. Людина не може довіритися, відкритися, боїться втратити себе. Випробовує лише поверхневі стосунки.

Чи можу я мати близькі стосунки?

👩🏻‍🦰Сьома стадія: продуктивність чи застій. 26-64 років

За Еріксоном, цей відрізок життя людина має приділити турботі. Допомога батькам, дітям та іншим нужденним. Головне питання цього періоду: що я збираюся робити із життям, що залишилося?

👎 Негативним результатом буде усамітнення та поглинання людини собою. Надмірна турбота про власне здоров'я, задоволення психічних потреб, спокій тощо. Зацикленість на своїй особистості і лише. Такі люди також можуть мати сім'ю, але в їхньому випадку це буде тягар.

Людина в цей час вчиться піклуватися і відчуває себе повноцінною тоді. Бо все йде своєю чергою. Те, що людина приймала на 1 стадії, тепер повинна віддавати. Ось, власне, ключ до гармонійного виховання і вік для цього.

👵🏻Остання восьма стадія: цілісність его/розпач.
Від 65 років

Чи мало моє життя сенс?

👍 Якщо людина наситила своє життя всіма компонентами і пройшла розумно через всі стадії, знайшла неймовірний досвід життя, любові, турботи, самоідентичності і т. д., то її життя — це задоволення. Їй не страшно прощатися, тому що вона зробила усе, що було в її силах. Такій людині не прикро згадати минуле, навпаки, вона з радістю згадує і злети, і падіння. Їй є з ким ділитися, і вона охоче приймає інформацію. Також Еріксон припустив, що після цього приходить мудрість.

👎 Але! Якщо були застої, і життя наповнене негативними думками, то доведеться чекати поганої та "нечесної" старості. Така людина розуміє, що прожила життя даремно. Міг зробити так, а зробив інакше. А вже час нікого не чекає.

❗️Висновок: всі ми стикаємося з різними кризами, і теорія Еріксона лише одна з багатьох. Але, як показує практика, звернувши не в той бік, можна втратити дуже багато.

Анна Стасюк, психолог-консультант.

​​🤷Життя у війні:
як налаштуватись жити тут і зараз

🧓🏻Віктор Франкл – всесвітньо відомий австрійський невролог, психіатр та творець цілого напряму у психотерапії та екзистенційній психології – логотерапії (лікування змістом/сенсом).

☠️ Під час Другої світової війни ця людина була вʼязнем нацистських концентраційних таборів Освенцим, Дахау, Кауферінг III, Тюркхайм…

📚 Він вижив, і написав понад тридцять книг, одна з них – про концтабір. У ній він ділиться досвідом, як люди переживали війну і табори у дуже жорстких умовах:

📝 “Першими ламались ті, хто вірив, що скоро от-от все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив в те, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися.”

❕Коли ми живемо в очікуванні, що все закінчиться: ми нібито хапаємось за попередню реальність - і нам тоді психологічно важко виживати в цій реальності. А виживають ті, які живуть тут і зараз.

Найправильніше налаштування жити тут і зараз.

☑️ Тут і зараз розв'язувати нагальні проблеми.

☑️ Тут і зараз розуміти, яка є актуальна ситуація.

☑️ Тут і зараз переживати втрати.

👆Дехто з психологів радить думати про те, що ви будете робити після війни. Це непогано. Головне - не прив'язуватись до моменту в часі, що це має ось-ось скінчитися - і тоді я почну жити. Це означає все більше і більше себе виснажувати.

📍Ми маємо прийняти ту реальність, яка вона є. А реальність така, що ніхто не знає, коли закінчиться війна. Через місяць. Через три. Через п’ять чи десять років. Тому що ми знаємо в історії людства були війни, які тривали тридцять років. Наприклад, Тридцятилітня війна в Європі. Тому жити в очікуванні - це не дуже продуктивний шлях.

📍Ми маємо мріяти та малювати картинки мирного майбутнього, але не прив'язувати це до реальності. Це на план: наступного літа я поїду відпочивати в український Крим. Ми маємо вірити та мріяти, що одного дня - так, це станеться. Але якщо прив'язуватись до найближчого майбутнього, ви таким чином себе лише виснажуєте. І кожне загострення будемо сприйматися, як крах наших надій. Це буде постійне коливання між надією і розчаруванням. Між ейфорією і депресією. А такі гойдалки дуже виснажливі для нашої психіки.

📍 Ми маємо прийняти, що реальність зараз така. Ми мріємо і хочемо, щоб це закінчилось. Але живемо ми в цій реальності: тут і зараз. І це ключ до виживання і перемоги.

Психотерапевт Павло Дзіковський,

За матеріалами подкасту “Як ти? Про те, як пережити війну”

​​💬7 фраз, які не варто говорити військовим

🪖Спілкуючись з друзями, близькими та рідними, які перебувають на фронті, можуть виникати сумніви, чи доречно розпитувати бійців про війну, чи ні. Ось перелік питань та фраз, які на думку психолога є недоречними.

1️⃣“Тобі страшно?”

💥Страшно усім, хто бачив війну. Зайвий раз нагадувати військовому про його страхи — не найкращий спосіб підтримати бойовий дух.

2️⃣“Чи є у нас шанси перемогти?”

💥Людина, яка воює, щиро вірить у перемогу і хоче відчути тилову підтримку та мотивацію. Людина все ж таки ризикує життям за нашу країну, за нас, і будь-які фрази, які змінюють цю впевненість — не найкращі.

3️⃣“Ми усі за тебе хвилюємося”

💥Коли військовий це чує, у нього складається враження, що він є основною причиною страхів і переживань у родині. І це не найкраща мотивація, коли рідні переживають за тебе і ти постійно маєш переживати за них.

4️⃣“Нащо ти туди пішов?”

💥У цьому випадку буде краще підтримати свідомий вибір близької людини й не знецінювати такий серйозний крок. Будь-яка людина відповість на це, але це краще не питати.

5️⃣“Давайте, наваляйте їм там”

💥Коли військовий чує цю фразу від чоловіка, який не воює йому хочеться закликати цього чоловіка самому піти й зробити це. Нічого приємного ця фраза не викликає. Людина воює, робить усе можливе для захисту нас і країни. Який сенс несе ця фраза? Вони й так прикладають багато зусиль.

6️⃣“Треба ж закінчувати цю війну”

💥Усі це розуміють і, звичайно, коли військовий чує таку фразу, у нього вона викликає протиріччя, що “а як же ми не здогадалися, що вже час закінчувати?”

7️⃣“Російська армія не вміє воювати”

💥Військові не хочуть чути, що армія, проти якої ми воюємо, ні на що не здатні бомжі. Доволі популярний меседж, що росіяни випадково забрели на нашу територію і взагалі не вміють воювати. Це знецінює вклад наших військових. Вони насправді протистоять сильному і численному ворогу і дуже добре справляються зі своєю задачею, за що їм величезна подяка. Не варто казати, що вони воюють проти слабших.

Психологиня Ілона Ханько
Джерело: школа міжособистісних комунікацій Спільна мова

​​Тимчасові переселенці: повертатися додому чи ні, якщо війна ще триває

Війна не закінчилася, але ми вже можемо бачити тенденцію повернення українців із-за кордону додому. Комусь це рішення дається легко, а комусь навпаки — виникає багато сумнівів, тривожність, нерозуміння як бути далі.

🔔Для того, щоб прийняти правильне для себе рішення, його необхідно роздивитися під усіма кутами та знайти всі плюси й мінуси. Можна спробувати відому техніку, яка допомагає у прийнятті рішень, — квадрат Декарта.

Суть її полягає в наданні відповідей всього на 4 запитання:

1️⃣ Що буде, якщо це відбудеться? (Які плюси від цього.)
2️⃣ Що буде, якщо цього не відбудеться? (Усе залишиться так, як було, плюси від неотримання бажаного.)
3️⃣ Чого НЕ буде, якщо це відбудеться? (Мінуси від одержання бажаного.)
4️⃣ Чого НЕ буде, якщо це НЕ відбудеться? (Мінуси від неотримання бажаного.) Тут будьте уважні, бо мозок захоче проігнорувати подвійне заперечення. Не допускайте цього.

🤔Чому ця техніка дієва?

✅Бо ми звикли розглядати питання тільки з однієї позиції "А що буде?", а тут ми можемо розвернути ситуацію на чотири сторони.

✅Необхідно пам'ятати також той факт, що ніхто не допоможе вам у прийнятті правильного рішення, адже тільки вам знати, як для себе краще!

🔆Добре, рішення прийнято, але відчуття тривожності все ще не покидає вас.

▪️По-перше, це нормальне відчуття, і необхідно прийняти його.
▪️По-друге, намагайтеся відшукати внутрішню опору, тобто ресурс (допоможуть дихальні техніки, спілкування із близькими, фізичні активності і т. д.). Також, як і з прийняттям рішення, тривожність ми можемо розібрати для себе за пунктами, проаналізувавши свої відповіді на такі запитання:

💬Що саме в мене викликає стан тривожності?
💬Те, що викликає тривожність, це реальне чи уявне?
💬Якщо реальне, то як буду діяти, якщо це станеться?

Надавши відповіді на всі запитання, ви наблизитеся до зваженого рішення.

Галина Волошина, психологиня.

​​Лайфхак психолога: як швидко підняти собі настрій
⠀
🟡Серотонін вважається гормоном задоволення та гумору.

🍫Шоколад, банани, сири, фізичні навантаження, медитації та нові враження допоможуть нашому організму у виробленні серотоніну.
⠀
🟣Ендорфіни є гормонами, які збільшують наше почуття радості, покращують настрій і дають відчуття щастя.

Наприклад, коли під час тренування в якийсь момент ми відчуваємо кайф — це означає, що відбувся викид гормону ендорфіну.

Коли виконана певна мета, наприклад, коли чекав на їжу 20 хвилин і нарешті поїв із задоволенням — це все ендорфін.

🍯Такі продукти, як шоколад, мед, прянощі, картопля, морська риба, сприяють виробленню в організмі ендорфіну.
‌
🔵Дофамін є тим гормоном, який більшою мірою пов'язаний із почуттям задоволення та мотивації в пошуку цього задоволення. Насолода від задоволення.

🤩Виробляється він також тоді, коли людина захоплюється своїми діями, коли здійснюються мрії, напередодні довгоочікуваної зустрічі, коли закохана тощо.
⠀
✅Почніть із примітивних потреб — споживати їжу із задоволенням!⠀
Робіть все в задоволення собі, і тоді гормони щастя будуть в нормі!
⠀
Анна Стасюк, психолог-консультант.

​​🤬 Для чого нам зараз лайка?

🚢«Рускій воєнний корабль, іді…» — цю фразу нині знають чи не наймолодші діти. Відколи Росія напала на Україну, ми матюкаємося з ранку до вечора. Чи це нормально? Чому ми вживаємо так багато лайливих слів?

🤓Для чого потрібні матюки?

🔴 Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було в мирний час. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), то психологічні коментарі теж потрібні.

🔴 Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки.

🔴 Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан.

🔴 Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли).

🔴 Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати.

🔴 Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).

🤓Чи нормально, що зараз матюків так багато?

🟠 Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося.

🟠 Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.

🤓Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?

🟡 Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні в публічних.

🟡 Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься.

🟡 Якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання.

🟡 Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.

🤓Як себе стримувати від матюків?

🟢 Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.

🟢 Матюками ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога, приєднуватися до нього.

🟢 Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.

Доктор психологічних наук Любов Найдьонова
Джерело: Освіторія

​​🤷На що варто опиратися, щоб пережити війну?

❕У першу чергу варто довіряти власним інстинктам. Опиратися потрібно:

1️⃣ На інстинкт самовиживання.

2️⃣ Виживання та збереження спільноти, з якою себе ідентифікуємо - українців, як нації, як народу.

3️⃣На ту страшну реальність, якою вона є. Ми не маємо жити в мріях, фантазіях, ілюзіях та очікуваннях.

🌱І попри цю страшну реальність, наше виживання має бути не лише в контексті боротьби та горя, ми маємо пам'ятати, що зараз потрібно особливо якісно харчуватися, спілкуватися, сміятися, розповідати один одному анекдоти, жартувати. Ми мусимо жити. Ми маємо спиратись на те, що дає нам сили жити.

🤍І попри ці жахіття, свідками яких ми є, ми маємо не втратити віру в людей. Коли ми бачимо, які звірства можуть вчиняти інші люди, не забути, що люди можуть робити щось хороше і добре.

☯️Йдеться не про те, що наша реальність має бути чорно-білою, що до цього ми дивились на світ через рожеві окуляри, де відносно все було добре, де була толерантність і взаєморозуміння, і раптом виявилось - що світ не такий, і що люди є такими жахливими істотами. Тут йдеться про те, що так, людина, за своєю природою, несе багато чого доброго, величного і люблячого, так само багато чого руйнівного.

👴Засновник психоаналізу Зигмунд Фройд жив в період розвинутого модерну, кінець XIX - початок XX століття, коли всі вірили в раціональний розум, що світ змінюється на краще завдяки науці, освіті та медицині. Фройд теж дуже вірив в ці ідеали модерну, що люди та світ змінюються на краще, і крахом його ілюзій стала Перша світова війна. Він не міг зрозуміти, як в такому цивілізованому світі, в Європі, в XX сторіччі може виникнути таке жахіття, як війна.

🌗 Це змусило його переосмислити свої переконання: він вважав, що основний потяг людини - це лібідо або ерос - те, що пов'язане з сексуальність, з любов'ю, об'єднанням, створенням, творчістю. Саме війна змусила його усвідомити те, що згодом стало основою теорії інстинктів, що в людини, є ще один основний потяг - це танатос - потяг до смерті, руйнування.

🌓 Ерос і танатос - тяга до життя та смерті - ці два конфігуруючі між собою інстинкти є в кожної людини, а отже в кожної спільноти, народу, нації. Час від часу танатос починає домінувати та реалізовуватись, але наявність смерті не відкидає життя. І те, що ми зараз переживаємо, цей руйнівний досвід не має вбити в нас здатність любити, співпереживати, чогось хотіти, та створювати нове.

Психотерапевт Павло Дзіковський,
За матеріалами подкасту “Як ти?”