Жінка в умовах окупації: як зберегти життя і здоров'я. Частина 2
Якщо ви опинилися в умовах окупації вашого села чи міста, треба запам'ятати, що ваша основна задача — зберегти життя та здоров'я.
Як говорити з окупантами
🙋Навіть якщо окупант виглядає привітним, не починайте з ним взаємодію, бесіду тощо. Мають бути максимально короткі відповіді на питання. За можливості — так або ні.
🎤 Вирішальним у розмові з окупантом є голос. Говорити треба спокійно, чітко. Не надто тихо — щоб можна було розібрати слова, але й не надто голосно — щоб не викликати емоційну реакцію.
🧘♀ Відпрацювати здатність говорити глибоко та чітко у стресових ситуаціях допоможе практикування дихальних технік. Окрім того, це збереже спокій навіть у достатньо екстремальних умовах. Варто почати практикувати зараз, навіть якщо ви просто перебуваєте на території України, щоб у випадку небезпеки мати необхідну навичку.
🫁 Техніка руки на животі
Базова реакція на будь-яку небезпеку — поверхневе дихання, коли повітря не проходить вниз легень. Адреналін і стрес одразу піднімає тон голосу, веде до гіпервентиляції легень і, якщо це триває довго, може перейти у панічну атаку або втрату свідомості. Черевне ж дихання дає більш глибокий тон голосу, який викликає довіру. Також достатня кількість кисню допомагає зберегти тверезість розуму. Якщо ви просто покладете обидві руки на нижню частину живота й слідковуватимете як внаслідок вдиху розширюється живіт — ви зауважите, що заспокоюєтесь.
🚪Техніка двері
Зупиніться поглядом на правому нижньому куті дверей. Лічіть 1-2-3 і вдихайте, рухаючись поглядом догори. Коли досягаєте верхнього правого кута — зупиняєте подих і тримаєте повітря у легенях, також рахуючи 1-2-3 і рухаєтесь поглядом від верхнього правого кута до верхнього лівого. Від лівого верхнього кута починаєте рух, лічбу 1-2-3 і повільний видих. Рухаєтесь вниз до лівого нижнього кута. Коли видих повністю завершився — найскладніше — затримуєтесь не вдихаючи і лічите 1-2-3, рухаючись поглядом до правого нижнього кута. З правого нижнього кута знову вдих і на 1-2-3 починаєте зоровий рух по прямокутнику/рамі дверей.
Це допоможе перезапустити нервову систему, стабілізувати прилив крові, врегулювати тиск. Якщо практикувати щодня — в момент небезпеки зможете швидко повернути собі спокій, виконавши цю вправу, навіть просто уявляючи дверну раму.
💙 Вижити й зберегти здоров'я — головний обов'язок жінки в окупації перед собою, своїми рідними, країною. Згідно міжнародному праву фізичне та сексуальне насильство — це військовий злочин. Усі винні будуть покарані.
Марта Пивоваренко, експертка з потреб психічного здоров'я Експертної групи лікарів з реабілітації при Мінветеранів України
Якщо ви опинилися в умовах окупації вашого села чи міста, треба запам'ятати, що ваша основна задача — зберегти життя та здоров'я.
Як говорити з окупантами
🙋Навіть якщо окупант виглядає привітним, не починайте з ним взаємодію, бесіду тощо. Мають бути максимально короткі відповіді на питання. За можливості — так або ні.
🎤 Вирішальним у розмові з окупантом є голос. Говорити треба спокійно, чітко. Не надто тихо — щоб можна було розібрати слова, але й не надто голосно — щоб не викликати емоційну реакцію.
🧘♀ Відпрацювати здатність говорити глибоко та чітко у стресових ситуаціях допоможе практикування дихальних технік. Окрім того, це збереже спокій навіть у достатньо екстремальних умовах. Варто почати практикувати зараз, навіть якщо ви просто перебуваєте на території України, щоб у випадку небезпеки мати необхідну навичку.
🫁 Техніка руки на животі
Базова реакція на будь-яку небезпеку — поверхневе дихання, коли повітря не проходить вниз легень. Адреналін і стрес одразу піднімає тон голосу, веде до гіпервентиляції легень і, якщо це триває довго, може перейти у панічну атаку або втрату свідомості. Черевне ж дихання дає більш глибокий тон голосу, який викликає довіру. Також достатня кількість кисню допомагає зберегти тверезість розуму. Якщо ви просто покладете обидві руки на нижню частину живота й слідковуватимете як внаслідок вдиху розширюється живіт — ви зауважите, що заспокоюєтесь.
🚪Техніка двері
Зупиніться поглядом на правому нижньому куті дверей. Лічіть 1-2-3 і вдихайте, рухаючись поглядом догори. Коли досягаєте верхнього правого кута — зупиняєте подих і тримаєте повітря у легенях, також рахуючи 1-2-3 і рухаєтесь поглядом від верхнього правого кута до верхнього лівого. Від лівого верхнього кута починаєте рух, лічбу 1-2-3 і повільний видих. Рухаєтесь вниз до лівого нижнього кута. Коли видих повністю завершився — найскладніше — затримуєтесь не вдихаючи і лічите 1-2-3, рухаючись поглядом до правого нижнього кута. З правого нижнього кута знову вдих і на 1-2-3 починаєте зоровий рух по прямокутнику/рамі дверей.
Це допоможе перезапустити нервову систему, стабілізувати прилив крові, врегулювати тиск. Якщо практикувати щодня — в момент небезпеки зможете швидко повернути собі спокій, виконавши цю вправу, навіть просто уявляючи дверну раму.
💙 Вижити й зберегти здоров'я — головний обов'язок жінки в окупації перед собою, своїми рідними, країною. Згідно міжнародному праву фізичне та сексуальне насильство — це військовий злочин. Усі винні будуть покарані.
Марта Пивоваренко, експертка з потреб психічного здоров'я Експертної групи лікарів з реабілітації при Мінветеранів України
💪Як розвинути психічну стійкість? Три поради військового психолога
🪖Нейт Зінсер керує кафедрою психології у Військовій академії США у Вест-Пойнті. Його робота — навчити військових, як переносити найгірші умови на полі бою.
🧠Психічна стійкість — це здатність переносити стрес із мінімальними наслідками, долати життєві негаразди, тверезо мислити, не впадати в депресивні стани. У кризові моменти від цього залежить наше виживання. Свою психічну стійкість можна тренувати.
📖Нейт Зінсер ділиться військовими секретами стійкості у книзі «Впевнений розум». Ось три поради та техніки:
1️⃣Привчайте себе розслаблятися за наказом.
Можливість за бажанням вимкнути нескінченні думки у вашому мозку, щоб ви могли справді розслабитися, може здаватися подарунком природи: в деяких людей просто є, а хтось — не здатен. Але насправді це вміння, якому можна навчитися. Армія вже давно вчить солдатів спати за командою, а психологія пропонує кілька порад, як заспокоїти свій галасливий мозок і розслабитися навіть у стресових ситуаціях.
Зінсер пропонує навчитися цим простим, але потужним прийомам і звикнути їх використовувати в будь-яких коротких «вікнах», які у вас є. Навіть дві хвилини глибокого дихання та розслаблення можуть бути корисними.
«З глибоким диханням ви, по суті, даєте відпочити своєму мозку і запускаєте фізіологічні зміни: це артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, поглинання кисню та накопичення лактату в крові», — пояснює американський військовий.
2️⃣Не витрачайте свою енергію на негатив.
Людей із залежностями навчають молитві спокою під час одужання — «Дай мені спокій прийняти те, що я не можу змінити, сміливість змінити те, що я можу, і мудрість, щоб знати різницю», — майбутніх військових у Вест-Пойнті навчають того ж.
Зінсер підкреслює, що негативні емоції, такі як гнів і страх, виснажують нашу енергію. Щоб допомогти зберегти свої запаси психічних та фізичних сил, він вчить курсантів розпізнавати, коли негативні емоції не принесуть користі, й уникати зітхань та нарікань за будь-яку ціну.
3️⃣Заправте паливний бак.
Навіть найвитриваліші воїни не можуть мати психічну (або навіть фізичну) силу з повітря. Натомість Зінсер вчить пам’ятати про те, що потрібно зробити, щоб «наповнити свої резервуари», і мати це у пріоритеті.
«Робіть те, що вам потрібно, щоб бути ефективним та мати енергію в неоптимальному середовищі», — інструктує він, чи то буде додатковий сон чи додатковий час для підготовки до важкого завдання. Зінсер підкреслює, що це часто означає відмовитися від інших речей, відновлення сил має бути вашим пріоритетом.
🪖Нейт Зінсер керує кафедрою психології у Військовій академії США у Вест-Пойнті. Його робота — навчити військових, як переносити найгірші умови на полі бою.
🧠Психічна стійкість — це здатність переносити стрес із мінімальними наслідками, долати життєві негаразди, тверезо мислити, не впадати в депресивні стани. У кризові моменти від цього залежить наше виживання. Свою психічну стійкість можна тренувати.
📖Нейт Зінсер ділиться військовими секретами стійкості у книзі «Впевнений розум». Ось три поради та техніки:
1️⃣Привчайте себе розслаблятися за наказом.
Можливість за бажанням вимкнути нескінченні думки у вашому мозку, щоб ви могли справді розслабитися, може здаватися подарунком природи: в деяких людей просто є, а хтось — не здатен. Але насправді це вміння, якому можна навчитися. Армія вже давно вчить солдатів спати за командою, а психологія пропонує кілька порад, як заспокоїти свій галасливий мозок і розслабитися навіть у стресових ситуаціях.
Зінсер пропонує навчитися цим простим, але потужним прийомам і звикнути їх використовувати в будь-яких коротких «вікнах», які у вас є. Навіть дві хвилини глибокого дихання та розслаблення можуть бути корисними.
«З глибоким диханням ви, по суті, даєте відпочити своєму мозку і запускаєте фізіологічні зміни: це артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, поглинання кисню та накопичення лактату в крові», — пояснює американський військовий.
2️⃣Не витрачайте свою енергію на негатив.
Людей із залежностями навчають молитві спокою під час одужання — «Дай мені спокій прийняти те, що я не можу змінити, сміливість змінити те, що я можу, і мудрість, щоб знати різницю», — майбутніх військових у Вест-Пойнті навчають того ж.
Зінсер підкреслює, що негативні емоції, такі як гнів і страх, виснажують нашу енергію. Щоб допомогти зберегти свої запаси психічних та фізичних сил, він вчить курсантів розпізнавати, коли негативні емоції не принесуть користі, й уникати зітхань та нарікань за будь-яку ціну.
3️⃣Заправте паливний бак.
Навіть найвитриваліші воїни не можуть мати психічну (або навіть фізичну) силу з повітря. Натомість Зінсер вчить пам’ятати про те, що потрібно зробити, щоб «наповнити свої резервуари», і мати це у пріоритеті.
«Робіть те, що вам потрібно, щоб бути ефективним та мати енергію в неоптимальному середовищі», — інструктує він, чи то буде додатковий сон чи додатковий час для підготовки до важкого завдання. Зінсер підкреслює, що це часто означає відмовитися від інших речей, відновлення сил має бути вашим пріоритетом.
📚Повернення до школи під час війни
Правила організації навчання від психолога
Усе більше школярів повертаються до навчання в дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші — що діти мають навчатися, незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.
✏️Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.
🙅♂️Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо — навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.
📝Зараз не час фокусуватися на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання — це буде ефективніше.
📱Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.
🙇♀️Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності й інертності під час онлайн-уроків.
💛Учителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом на уроках. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.
👩🏫Навчання в такий складний час — це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.
👩👦Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.
Бережіть себе та близьких.
Психолог Лейла Гасанова.
🙏Нагадуємо, що платформа https://tellme.com.ua/ надає онлайн безкоштовну психологічну допомогу не лише дорослим, а й дітям. Усе, що вам потрібно, це коротко описати проблему, і наш спеціаліст зв'яжеться з вами.
Правила організації навчання від психолога
Усе більше школярів повертаються до навчання в дистанційному форматі. Думки батьків розділилися: одні вважають, що ніякого навчання під час війни бути не може, інші — що діти мають навчатися, незважаючи ні на що. Психологи ж підтримують відновлення навчального процесу, але мають деякі зауваження та рекомендації до його організації.
✏️Мета дистанційного навчання під час війни — не лише засвоєння нових знань, а й психологічна підтримка, спілкування, перемикання уваги дітей.
🙅♂️Жодних негативних оцінок, обліку відвідування, об’ємних домашніх завдань тощо — навчання повинно стати допомогою дитині, а не черговим стресом та хвилюваннями.
📝Зараз не час фокусуватися на вивченні нового матеріалу. Заняття мають бути орієнтованими на повторювання — це буде ефективніше.
📱Не забувайте про загальні правила дистанційного навчання та гігієну користування гаджетами.
🙇♀️Ставтеся з розумінням до дитячої розсіяності, неуважності й інертності під час онлайн-уроків.
💛Учителі мають підбадьорювати дітей, а не залякувати негативом на уроках. А відволікатися варто лише на підтримку та турботу, а не на актуальні новини.
👩🏫Навчання в такий складний час — це новий виклик для педагогів, але знайте, що безумовна любов до дітей та підтримка допоможе стабілізувати психологічний стан дитини.
👩👦Пам’ятайте, якщо ви зауважили, що ваш учень надто тривожний, плаксивий або агресивний, одразу зверніться до психолога школи для подальшої психологічної підтримки дитини.
Бережіть себе та близьких.
Психолог Лейла Гасанова.
🙏Нагадуємо, що платформа https://tellme.com.ua/ надає онлайн безкоштовну психологічну допомогу не лише дорослим, а й дітям. Усе, що вам потрібно, це коротко описати проблему, і наш спеціаліст зв'яжеться з вами.
Агресія та хейт у соцмережах. Як реагувати?
Більшість українців усе ще перебуває в стані гострого стресу, тривалість якого уже досягає 4-5 тижнів.
🌓 Цьому стану притаманне так зване чорно-біле або бінарне мислення. Це когнітивне викривлення, яке прагне всі речі в світі поділити на хороші та погані, правильні та хибні, свої та чужі. Таке мислення є досить сприятливим підґрунтям для прояву агресії.
🤯 Крім того, з початку війни кожен проживає цілий калейдоскоп почуттів. Це і страх за своє життя або життя близьких людей, і злість на окупантів, і розпач від усвідомлення власного безсилля, і туга за нереалізованими планами, і втома від постійного напруження.
⚡Коли такі почуття інтенсивні та тривалі — далеко не кожному вдається відшукати екологічний спосіб аби прожити їх. І тоді вони можуть трансформуватись у роздратування, сарказм, докори і, звісно, агресію.
🗨 Будь-який агресивний коментар є прихованим «запрошенням» до гри на психологічному рівні. Тобто автор коментаря, зазвичай несвідомо, очікує відповіді, переважно негативної.
А що робити, аби хейтерські повідомлення не псували настрій та життя?
Є декілька способів реагування:
🥱 Ігнорувати. Будь-яка відповідь на агресію — є вступом в гру. Особливість такої гри полягає в тому, що в ній немає переможців. Після контакту всі учасники взаємодії скоріш за все відчуватимуть ніяковість/розчарування/злість, але ніяк не радість та задоволення. Найкращим рішенням є рішення не грати в психологічні ігри.
❔Уточнювати. Якщо немає можливості уникнути контакту та не вступати в дискусію, тоді варто уточнювати, що саме співрозмовник має на увазі. Внаслідок особистих особливостей сприйняття деяка інформація може сприйматись інакше, ніж була озвучена. Нестабільний емоційний і психологічний стан може спричиняти такий ефект. А як вже зазначалось на початку — більшість людей все ще перебуває в стані гострого стресу.
📵Блокувати хейтерів. Якщо запропоновані вище способи не є дієвими у вашому випадку і необхідно захищати власні кордони — можна блокувати тих осіб, від агресії яких ви потерпаєте. Це нормально.
Універсальної рекомендації немає. Який із запропонованих способів реагування на хейт є найбільш прийнятним для вас — вирішуєте саме ви, виходячи з конкретних обставин.
Головне, зберігайте власний спокій!
Психологиня, практик транзакційного аналізу в області психотерапії Анна Андрєєва
Більшість українців усе ще перебуває в стані гострого стресу, тривалість якого уже досягає 4-5 тижнів.
🌓 Цьому стану притаманне так зване чорно-біле або бінарне мислення. Це когнітивне викривлення, яке прагне всі речі в світі поділити на хороші та погані, правильні та хибні, свої та чужі. Таке мислення є досить сприятливим підґрунтям для прояву агресії.
🤯 Крім того, з початку війни кожен проживає цілий калейдоскоп почуттів. Це і страх за своє життя або життя близьких людей, і злість на окупантів, і розпач від усвідомлення власного безсилля, і туга за нереалізованими планами, і втома від постійного напруження.
⚡Коли такі почуття інтенсивні та тривалі — далеко не кожному вдається відшукати екологічний спосіб аби прожити їх. І тоді вони можуть трансформуватись у роздратування, сарказм, докори і, звісно, агресію.
🗨 Будь-який агресивний коментар є прихованим «запрошенням» до гри на психологічному рівні. Тобто автор коментаря, зазвичай несвідомо, очікує відповіді, переважно негативної.
А що робити, аби хейтерські повідомлення не псували настрій та життя?
Є декілька способів реагування:
🥱 Ігнорувати. Будь-яка відповідь на агресію — є вступом в гру. Особливість такої гри полягає в тому, що в ній немає переможців. Після контакту всі учасники взаємодії скоріш за все відчуватимуть ніяковість/розчарування/злість, але ніяк не радість та задоволення. Найкращим рішенням є рішення не грати в психологічні ігри.
❔Уточнювати. Якщо немає можливості уникнути контакту та не вступати в дискусію, тоді варто уточнювати, що саме співрозмовник має на увазі. Внаслідок особистих особливостей сприйняття деяка інформація може сприйматись інакше, ніж була озвучена. Нестабільний емоційний і психологічний стан може спричиняти такий ефект. А як вже зазначалось на початку — більшість людей все ще перебуває в стані гострого стресу.
📵Блокувати хейтерів. Якщо запропоновані вище способи не є дієвими у вашому випадку і необхідно захищати власні кордони — можна блокувати тих осіб, від агресії яких ви потерпаєте. Це нормально.
Універсальної рекомендації немає. Який із запропонованих способів реагування на хейт є найбільш прийнятним для вас — вирішуєте саме ви, виходячи з конкретних обставин.
Головне, зберігайте власний спокій!
Психологиня, практик транзакційного аналізу в області психотерапії Анна Андрєєва
Жити: що доречно, а що ні постити у соцмережах під час війни
Життя триває навіть під час війни. І зараз, як і в мирний час, кожен може постити те, що вважає за потрібне.
🧘♀ Ми не несемо відповідальність за те, яку реакцію це викличе в інших людей. Наприклад, хтось переїхав закордон і може викласти фото з морозивом — хтось буде радіти, що людина в безпеці, хтось пройде повз, а хтось почне ображати людину за таке фото.
🏹 Кожна реакція — це про людину, яка цю реакцію проявляє. Якщо в когось це викликає наплив злості, агресії, людина починає ображати іншу людину — це завжди про переживання читача. Наприклад, хтось із рідних зараз на фронті й вони не дозволяють собі радіти, у когось рідні померли й життя стало чорним і дуже сумним.
🏔 Зараз люди постять більше природу, небо. Природа завжди давала і дає сили. Майже ні в кого немає фото щасливих моментів — всі зараз в тривозі та смутку. А навіть якщо трапляються радісні моменти — соромляться ними ділитися, бо хвилюються про те, «а що подумають інші» й «яке я маю право говорити про хороше, коли навколо смерть». Але це хибні думки. Концентрація на хороших моментах дає ресурс. Добре також постити щось гарне та підтримуюче з минулого. Чим більше позитиву й підтримки — тим краще.
📵 Неетично постити те, в чому людина не розбирається. Наприклад, багато хто зараз намагається проаналізувати події, описувати політичні зміни й видавати це за істину. Важливо пам’ятати, що є сфери, в яких ми мало що розуміємо (навіть, якщо читали про це книжки) і є події та рішення, на які ми ніяк не можемо вплинути.
Клінічна психологиня Аліна Касілова
Життя триває навіть під час війни. І зараз, як і в мирний час, кожен може постити те, що вважає за потрібне.
🧘♀ Ми не несемо відповідальність за те, яку реакцію це викличе в інших людей. Наприклад, хтось переїхав закордон і може викласти фото з морозивом — хтось буде радіти, що людина в безпеці, хтось пройде повз, а хтось почне ображати людину за таке фото.
🏹 Кожна реакція — це про людину, яка цю реакцію проявляє. Якщо в когось це викликає наплив злості, агресії, людина починає ображати іншу людину — це завжди про переживання читача. Наприклад, хтось із рідних зараз на фронті й вони не дозволяють собі радіти, у когось рідні померли й життя стало чорним і дуже сумним.
🏔 Зараз люди постять більше природу, небо. Природа завжди давала і дає сили. Майже ні в кого немає фото щасливих моментів — всі зараз в тривозі та смутку. А навіть якщо трапляються радісні моменти — соромляться ними ділитися, бо хвилюються про те, «а що подумають інші» й «яке я маю право говорити про хороше, коли навколо смерть». Але це хибні думки. Концентрація на хороших моментах дає ресурс. Добре також постити щось гарне та підтримуюче з минулого. Чим більше позитиву й підтримки — тим краще.
📵 Неетично постити те, в чому людина не розбирається. Наприклад, багато хто зараз намагається проаналізувати події, описувати політичні зміни й видавати це за істину. Важливо пам’ятати, що є сфери, в яких ми мало що розуміємо (навіть, якщо читали про це книжки) і є події та рішення, на які ми ніяк не можемо вплинути.
Клінічна психологиня Аліна Касілова
🤔Як уникнути втоми?
Три лайфхаки на кожен день
В умовах війни треба особливо дбайливо ставитись до свого психологічного стану. Як уникнути втоми та почуватися краще - поради від психолога Світлани Ройз.
1️⃣Атрибут-згадка про мирний день.
🌻Перше, що нам потрібно для того, аби не "вигоріти" — це згадка про мирний час, пісні, квіти, усе, що поєднує нас зі світом. Це все профілактика вигорання.
“Переживання стресу має різні етапи. У нас був етап активізації, адаптації, у стані гострого стресу ми не помічаємо втоми. Усі резерви націлені на виживання. У такому стані ми не відчуваємо, що нам потрібно в туалет, спати або їсти. І самі тоді ми виснажуємось. І треба не допустити до цього, оскільки це впливатиме на психіку та на те, чи зможемо ми у такому стані надати допомогу іншим” - радить Ройз.
2️⃣Інформаційний детокс.
📱Фахівець рекомендує не перенасичувати себе негативними новинами та не репостити кадри подій, на які неможливо дивитись без почуттів.
“Потрібно відволікатися на позитивні моменти: при можливості, підтримувати контакти зі старими друзями та знайомими, та не забувати про ті речі, які можуть підняти настрій та рівень гумору,” - рекомендує психолог.
3️⃣Культивувати мрії про майбутнє.
🌟Життя обов’язково продовжиться, а ми маємо задуматись, чим ми будемо займатись у першу чергу, коли закінчиться війна. У нас мають бути сили, щоб відбудувати Україну.
Три лайфхаки на кожен день
В умовах війни треба особливо дбайливо ставитись до свого психологічного стану. Як уникнути втоми та почуватися краще - поради від психолога Світлани Ройз.
1️⃣Атрибут-згадка про мирний день.
🌻Перше, що нам потрібно для того, аби не "вигоріти" — це згадка про мирний час, пісні, квіти, усе, що поєднує нас зі світом. Це все профілактика вигорання.
“Переживання стресу має різні етапи. У нас був етап активізації, адаптації, у стані гострого стресу ми не помічаємо втоми. Усі резерви націлені на виживання. У такому стані ми не відчуваємо, що нам потрібно в туалет, спати або їсти. І самі тоді ми виснажуємось. І треба не допустити до цього, оскільки це впливатиме на психіку та на те, чи зможемо ми у такому стані надати допомогу іншим” - радить Ройз.
2️⃣Інформаційний детокс.
📱Фахівець рекомендує не перенасичувати себе негативними новинами та не репостити кадри подій, на які неможливо дивитись без почуттів.
“Потрібно відволікатися на позитивні моменти: при можливості, підтримувати контакти зі старими друзями та знайомими, та не забувати про ті речі, які можуть підняти настрій та рівень гумору,” - рекомендує психолог.
3️⃣Культивувати мрії про майбутнє.
🌟Життя обов’язково продовжиться, а ми маємо задуматись, чим ми будемо займатись у першу чергу, коли закінчиться війна. У нас мають бути сили, щоб відбудувати Україну.
За 31 день війни кожен із нас виробив особливу звичку листування з близькими та рідними.
Щоранку ми запитуємо одне одного про те, як пройшла ніч, а ввечері обмінюємося побажаннями «Спокійної та тихої ночі».
І кожного разу сподіваємося, що у відповідь прийде: «Все добре, тримайся».
Ми називаємо це СМС-ками війни і створили однойменний стікерпак, в якому зібрали всі найпоширеніші фрази останнього місяця. З його допомогою ви зможете підтримати близьких людей та поділитися з ними своїми емоціями.
Щоб завантажити стікери, перейдіть за посиланням або натисніть на наліпку.
Все буде Україна 🇺🇦
Щоранку ми запитуємо одне одного про те, як пройшла ніч, а ввечері обмінюємося побажаннями «Спокійної та тихої ночі».
І кожного разу сподіваємося, що у відповідь прийде: «Все добре, тримайся».
Ми називаємо це СМС-ками війни і створили однойменний стікерпак, в якому зібрали всі найпоширеніші фрази останнього місяця. З його допомогою ви зможете підтримати близьких людей та поділитися з ними своїми емоціями.
Щоб завантажити стікери, перейдіть за посиланням або натисніть на наліпку.
Все буде Україна 🇺🇦
🤔Що таке травма? І що про неї варто знати
Частина 1
🧠Коротка екскурсія частинами людського мозку:
🦎Рептильний мозок 💬підтримує основні функції тіла.
🐕Лімбічна система також інстинктивна: вона відповідає за страх та насолоду. Наприклад, ви гладите собаку, вона відчуває задоволення і без роздумів починає виляти хвостом.
🧩Неокортекс - це місце логіки, уяви, планування та контролю. Це система наших роздумів, більш витончена, і тому що вона усвідомлена - вона значно повільніше працює, аніж інші частини мозку.
🚨Мигдалина - це головна частина лімбічної системи. І її робота: надсилати сигнал НЕБЕЗПЕКА, коли задача людини вижити, і вимикати усвідомлену частину мозку, аби примітивні частини мозку взяли гору.
Є три можливі реакції виживання, які запускає наш мозок, під час небезпеки:
🥊 боротися: коли ми нападаємо у відповідь
🏃♀️ бігти: коли ми тікаємо від небезпеки
🥶завмерти: коли наше тіло паралізує, аби уникнути небезпеки
⏰Коли мигдалина вмикає сигнал НЕБЕЗПЕКА, кількість адреналіну збільшується, і всі системи, які не мають вирішального значення в виживанні просто вимикаються.
🗂У нормальній ситуації робота гіпокампу - це складати наші спогади по файлах, аби ми могли дістати їх пізніше. Але в момент небезпеки це перестає працювати, і тому так важко згадати, що насправді відбувалось під час травматичної події.
💊Натомість гіпокамп вмикає зовсім іншу функцію - накачування кортизолу. Що нам потрібно знати про кортизол? Він зупиняє відчуття болю, аби ми змогли сфокусуватися на виживанні.
💥Наприклад, аварія, ті, хто з нас мали цей жахливий досвід, знають, що на початку ми не відчуваємо біль від шоку.
🧬Цей еволюційний механізм виживання неймовірно швидкий та інстинктивний. Це реакція нашого тіла, яка захищає нас.
💭Уявімо ситуацію, де три головні частини нашого мозку працюють разом. Ви стоїте за баром.
🦎Ваш рептильний мозок забезпечує ваше серцебиття. 🐕Ви насолоджуєтесь смаком вашого напою через вашу лімбічну систему.
🧩Ви використовуєте неокортекс, аби прикинути, чи достатньо у вас часу, аби перехилити ще один келишок, до останнього потягу метро.
🚨Що може статися в цій ситуації, аби мигдалина запрацювала? Що якщо хтось без попередження підходить до вас і завдає удару по голові? Те, як ви відреагуєте буде залежати не від вашого логічного мозку, а від вашого інстинктивного мозку.
🥊Ви можете дати у відповідь, якщо вашо організм оцінить нападника як такого, що ви можете перемогти.
🏃Ви можете втекти, якщо нападник сильніший за вас.
🥶І заціпеніти, якщо ситуація настільки небезпечна, що битися чи тікати нема сенсу.
⚡️Це приклад травматичної події. Які інші приклади події, які можуть спричинити травму? війна, зґвалтування, аварія…
❕Травма стається, коли ситуація виходить за межі вашого контролю. Коли мигдалина вмикає цей захисний механізм. Коли частини мозку, які відповідають за виживання беруть гору над раціональним неокортексом.
🔜 Які симптоми травми та як наша психіка з ними справляється, розкажемо в наступному дописі.
Частина 1
🧠Коротка екскурсія частинами людського мозку:
🦎Рептильний мозок 💬підтримує основні функції тіла.
🐕Лімбічна система також інстинктивна: вона відповідає за страх та насолоду. Наприклад, ви гладите собаку, вона відчуває задоволення і без роздумів починає виляти хвостом.
🧩Неокортекс - це місце логіки, уяви, планування та контролю. Це система наших роздумів, більш витончена, і тому що вона усвідомлена - вона значно повільніше працює, аніж інші частини мозку.
🚨Мигдалина - це головна частина лімбічної системи. І її робота: надсилати сигнал НЕБЕЗПЕКА, коли задача людини вижити, і вимикати усвідомлену частину мозку, аби примітивні частини мозку взяли гору.
Є три можливі реакції виживання, які запускає наш мозок, під час небезпеки:
🥊 боротися: коли ми нападаємо у відповідь
🏃♀️ бігти: коли ми тікаємо від небезпеки
🥶завмерти: коли наше тіло паралізує, аби уникнути небезпеки
⏰Коли мигдалина вмикає сигнал НЕБЕЗПЕКА, кількість адреналіну збільшується, і всі системи, які не мають вирішального значення в виживанні просто вимикаються.
🗂У нормальній ситуації робота гіпокампу - це складати наші спогади по файлах, аби ми могли дістати їх пізніше. Але в момент небезпеки це перестає працювати, і тому так важко згадати, що насправді відбувалось під час травматичної події.
💊Натомість гіпокамп вмикає зовсім іншу функцію - накачування кортизолу. Що нам потрібно знати про кортизол? Він зупиняє відчуття болю, аби ми змогли сфокусуватися на виживанні.
💥Наприклад, аварія, ті, хто з нас мали цей жахливий досвід, знають, що на початку ми не відчуваємо біль від шоку.
🧬Цей еволюційний механізм виживання неймовірно швидкий та інстинктивний. Це реакція нашого тіла, яка захищає нас.
💭Уявімо ситуацію, де три головні частини нашого мозку працюють разом. Ви стоїте за баром.
🦎Ваш рептильний мозок забезпечує ваше серцебиття. 🐕Ви насолоджуєтесь смаком вашого напою через вашу лімбічну систему.
🧩Ви використовуєте неокортекс, аби прикинути, чи достатньо у вас часу, аби перехилити ще один келишок, до останнього потягу метро.
🚨Що може статися в цій ситуації, аби мигдалина запрацювала? Що якщо хтось без попередження підходить до вас і завдає удару по голові? Те, як ви відреагуєте буде залежати не від вашого логічного мозку, а від вашого інстинктивного мозку.
🥊Ви можете дати у відповідь, якщо вашо організм оцінить нападника як такого, що ви можете перемогти.
🏃Ви можете втекти, якщо нападник сильніший за вас.
🥶І заціпеніти, якщо ситуація настільки небезпечна, що битися чи тікати нема сенсу.
⚡️Це приклад травматичної події. Які інші приклади події, які можуть спричинити травму? війна, зґвалтування, аварія…
❕Травма стається, коли ситуація виходить за межі вашого контролю. Коли мигдалина вмикає цей захисний механізм. Коли частини мозку, які відповідають за виживання беруть гору над раціональним неокортексом.
🔜 Які симптоми травми та як наша психіка з ними справляється, розкажемо в наступному дописі.
🤔 Що таке травма? і що про неї варто знати
Частина 2
👆У попередньому дописі ми розібрали біологію травми та як працює людський мозок.
🧠Травма стається, коли ситуація виходить за межі вашого контролю. Коли мигдалина вмикає сигнал НЕБЕЗПЕКА. Коли інстинктивний мозок, який відповідає за виживання бере гору над раціональним неокортексом.
⚠️Проте реакція мозку на страшні події також може призвести до хронічних проблем, симптоми яких, на жаль, стали вже багатьом з нас знайомими:
🔸проблеми зі сном;
🔸постійне відчуття напруги;
🔸тривожність;
🔸стан постійної бойової готовності;
🔸спогади про подію, які постійно повертаються;
🔸умисне уникання речей, які нагадують про трагедію.
💪Наша психіка може справитись з цим самотужки й через кілька тижнів, симптоми зникають. Але іноді вони тривають набагато довше.
⚡️Якщо симптоми тривають більше як місяць і стають достатньо сильними, так, що заважають стосункам та роботі - це може бути ознакою посттравматичного стресового розладу - ПТСР.
🔷Заміщення або вторинна травма виникають тоді, коли ми маємо досвід з
🔹зґвалтуванням
🔹несподіваною смертю близьких
🔹аваріями
🔹терористичними актами
🔹бойовими діями
🔹масовою стріляниною
🦸♂️Якими б сильними ми не були, ми не фантастичні супергерої, наш мозок робить нас вразливими до заміщення або вторинної травми.
🔁Важливо зрозуміти, що якщо травматична подія повторюється знову та знову - це може призвести до комплексного ПТСР. Наприклад, якщо це насилля, яке повторюється: чи то війна, чи домашнє насилля, чи сексуальне насилля над дітьми.
🔔Систему тривоги нашого організму заклинює, спогади застрягають в нашій лімбічній системі, тому тригером, який запускає сигнал НЕБЕЗПЕКА може бути будь-що:
👁колір,
👃запах
👂звук
🫀відчуття
🛑Індикатори, які вказують на незагоєну травму:
🔻депресія
🔻частий плач
🔻або навпаки повне емоційне оніміння
🔻нічні кошмари
🔻флешбеки
🔻постійний стрес
🔻хворобливі відчуття в тілі
🔻відчуття сорому чи провини
🔻проблеми з сексуальним життям
🔻соціальна ізоляція
🔻реакція на тригери
🥃Люди, які мають симптоми травми часто намагаються полегшити свій стан алкоголем чи іншими психоактивними речовинами, аби заблокувати свої спогади.
🔪Інколи намагаються завдати собі шкоду навмисно,
🪞або проявляється дисоціація від реальності.
🤷♀️Індикатори травми можуть бути дуже специфічні, залежно від типу травми. Наприклад, це може проявлятися в проблемах з зубами, коли людина, яка пережила насильство, починає уникати відвідувати стоматолога. Або Стокгольмський синдром, коли жертва насилля об'єктивно слабша за насильника, і в неї виникає прив'язаність до кривдника. Або проблеми з пам'яттю, бо спогади змішані чи заблоковані. Травмована людина не відчуває себе такою, як була раніше. Може бути параноїдальною або боятися звичайних речей.
🙏Кожен з нас дуже різний, ви ніколи не зможете вгадати, який наслідок може принести травма. Симптоми можуть змінюватися від дня до дня. Тому якщо ви помічаєте симптоми, які не зникають та повторюються, рекомендуємо вам звернутися до лікаря.
🗣 Травмована психіка захищає людини від того, що сталося насправді. Як говорити з людиною, яка пережила травматичну подію?
🪖Американські військові розробили техніку посттравматичного інтерв'ю
1️⃣Спробуйте заземлити людину простими запитанням: чи хочете ви пити? принести вам склянку води? Такі питання допоможуть повернути людину до стану "тут і зараз".
2️⃣Не очікуйте, що людина вам логічно опише ситуацію та перебіг подій. Нехай людина опише лише те, що пам'ятає наразі.
3️⃣Дізнайтесь, що людина фізично відчувала чи бачила. Будуючи розмову таким шляхом - від активації інстинктивної частини мозку до логічної частини мозку - можна отримати більше відповідей.
❗️ВИСНОВКИ: 4 речі, які варто запам'ятати про травму
1️⃣Травма - це реакція на режим виживання нашого мозку.
2️⃣Повторюване насильство може привести до важчих посттравматичних симптомів.
3️⃣У відповідь на травму люди можуть поводитися по різному і неочікувано. Не існує однакових реакцій.
4️⃣Пам'ятайте, травма - це нормальна людська реакція на ненормальну подію.
Частина 2
👆У попередньому дописі ми розібрали біологію травми та як працює людський мозок.
🧠Травма стається, коли ситуація виходить за межі вашого контролю. Коли мигдалина вмикає сигнал НЕБЕЗПЕКА. Коли інстинктивний мозок, який відповідає за виживання бере гору над раціональним неокортексом.
⚠️Проте реакція мозку на страшні події також може призвести до хронічних проблем, симптоми яких, на жаль, стали вже багатьом з нас знайомими:
🔸проблеми зі сном;
🔸постійне відчуття напруги;
🔸тривожність;
🔸стан постійної бойової готовності;
🔸спогади про подію, які постійно повертаються;
🔸умисне уникання речей, які нагадують про трагедію.
💪Наша психіка може справитись з цим самотужки й через кілька тижнів, симптоми зникають. Але іноді вони тривають набагато довше.
⚡️Якщо симптоми тривають більше як місяць і стають достатньо сильними, так, що заважають стосункам та роботі - це може бути ознакою посттравматичного стресового розладу - ПТСР.
🔷Заміщення або вторинна травма виникають тоді, коли ми маємо досвід з
🔹зґвалтуванням
🔹несподіваною смертю близьких
🔹аваріями
🔹терористичними актами
🔹бойовими діями
🔹масовою стріляниною
🦸♂️Якими б сильними ми не були, ми не фантастичні супергерої, наш мозок робить нас вразливими до заміщення або вторинної травми.
🔁Важливо зрозуміти, що якщо травматична подія повторюється знову та знову - це може призвести до комплексного ПТСР. Наприклад, якщо це насилля, яке повторюється: чи то війна, чи домашнє насилля, чи сексуальне насилля над дітьми.
🔔Систему тривоги нашого організму заклинює, спогади застрягають в нашій лімбічній системі, тому тригером, який запускає сигнал НЕБЕЗПЕКА може бути будь-що:
👁колір,
👃запах
👂звук
🫀відчуття
🛑Індикатори, які вказують на незагоєну травму:
🔻депресія
🔻частий плач
🔻або навпаки повне емоційне оніміння
🔻нічні кошмари
🔻флешбеки
🔻постійний стрес
🔻хворобливі відчуття в тілі
🔻відчуття сорому чи провини
🔻проблеми з сексуальним життям
🔻соціальна ізоляція
🔻реакція на тригери
🥃Люди, які мають симптоми травми часто намагаються полегшити свій стан алкоголем чи іншими психоактивними речовинами, аби заблокувати свої спогади.
🔪Інколи намагаються завдати собі шкоду навмисно,
🪞або проявляється дисоціація від реальності.
🤷♀️Індикатори травми можуть бути дуже специфічні, залежно від типу травми. Наприклад, це може проявлятися в проблемах з зубами, коли людина, яка пережила насильство, починає уникати відвідувати стоматолога. Або Стокгольмський синдром, коли жертва насилля об'єктивно слабша за насильника, і в неї виникає прив'язаність до кривдника. Або проблеми з пам'яттю, бо спогади змішані чи заблоковані. Травмована людина не відчуває себе такою, як була раніше. Може бути параноїдальною або боятися звичайних речей.
🙏Кожен з нас дуже різний, ви ніколи не зможете вгадати, який наслідок може принести травма. Симптоми можуть змінюватися від дня до дня. Тому якщо ви помічаєте симптоми, які не зникають та повторюються, рекомендуємо вам звернутися до лікаря.
🗣 Травмована психіка захищає людини від того, що сталося насправді. Як говорити з людиною, яка пережила травматичну подію?
🪖Американські військові розробили техніку посттравматичного інтерв'ю
1️⃣Спробуйте заземлити людину простими запитанням: чи хочете ви пити? принести вам склянку води? Такі питання допоможуть повернути людину до стану "тут і зараз".
2️⃣Не очікуйте, що людина вам логічно опише ситуацію та перебіг подій. Нехай людина опише лише те, що пам'ятає наразі.
3️⃣Дізнайтесь, що людина фізично відчувала чи бачила. Будуючи розмову таким шляхом - від активації інстинктивної частини мозку до логічної частини мозку - можна отримати більше відповідей.
❗️ВИСНОВКИ: 4 речі, які варто запам'ятати про травму
1️⃣Травма - це реакція на режим виживання нашого мозку.
2️⃣Повторюване насильство може привести до важчих посттравматичних симптомів.
3️⃣У відповідь на травму люди можуть поводитися по різному і неочікувано. Не існує однакових реакцій.
4️⃣Пам'ятайте, травма - це нормальна людська реакція на ненормальну подію.
Як зберегти почуття і сім’ю в розлуці
💙 Кохання підтримує у складних ситуаціях, наповнює сенсом боротьбу з ворогом і протидію труднощам адаптації на новому місці, надає сил для турботи про близьких.
💛 Кохання у час війни дає відчуття стабільності та хоча б мінімального контролю над ситуацією. Але кохання й саме потребує підтримки, особливо у період вимушеної розлуки з коханою людиною.
Труднощі виникають, бо:
🔴 здається, що почуття зараз не на першому місці: здається, що зараз важливіше воювати, волонтерити, «бути корисним» іншим;
🔴 що почуття почекають: у кожного з партнерів першочергові завдання стояти на посту, працювати, реагувати на сигнали тривоги, налагоджувати побут на новому місці, влаштовувати дитину в садочок, оформляти документи в іншій країні тощо;
🔴 кохання притуплюється: виникає відчуття самотності — не вистачає слів любові, обіймів, підтримки.
Протидіяти цим відчуттям може усвідомлення, наскільки ви важливі один для одного. Декілька способів, які можуть допомогти збереженню почуттів:
❤ Використовуйте у спілкуванні свої зрозумілі тільки вашій парі, «спеціальні» кодові слова, ласкаві прізвиська, які здатні підтримати й нагадати найтепліші моменти спільного життя.
❤ Створіть ритуал дзвінків або переписки у месенджерах. Розповідайте один одному про все, що відбулось протягом дня, подробиці щоденних справ, успіхи й досягнення дитини. Добре, якщо є можливість зробити такі дзвінки регулярними. Бажано щодня в один і той самий час.
❤ Говоріть і пишіть про свої почуття. Навіть якщо немає можливості розмов або детальної переписки, надсилайте символічні смайлики або романтичні стікери, які можуть миттєво нагадати партнеру про ваше кохання.
❤ Слухайте партнера. Пам’ятайте, що вам обом зараз нелегко, ви обоє можете бути стривоженими або роздратованими. Спробуйте спокійно реагувати, якщо почуєте емоційні сплески.
❤ Показуйте, що помічаєте зусилля партнера.
❤ Зробіть віртуальне побачення з чашкою кави або найпростішу, але спільну вечерю по різні боки екрану.
❤ Підтримати почуття допомагають дрібнички (невеличкі прикраси, брелоки), подаровані коханими. Спогади про моменти, коли і як були зроблені ці подарунки, нагадують і про почуття, які вас об’єднують. А в ситуації тривоги ці дрібнички можуть допомогти «заземлитися», заспокоїтися.
❤ Якщо дружина з дітьми знаходиться у безпечному місці, гарним нагадуванням про мирне життя для чоловіка/батька можуть стати фото дітей у їхніх щоденних справах.
❤ Діліться мріями про спільні справи після перемоги.
❤ Сприймайте вимушену розлуку як привід посумувати один за одним. Головне — це довіра між партнерами, віра в почуття.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
💙 Кохання підтримує у складних ситуаціях, наповнює сенсом боротьбу з ворогом і протидію труднощам адаптації на новому місці, надає сил для турботи про близьких.
💛 Кохання у час війни дає відчуття стабільності та хоча б мінімального контролю над ситуацією. Але кохання й саме потребує підтримки, особливо у період вимушеної розлуки з коханою людиною.
Труднощі виникають, бо:
🔴 здається, що почуття зараз не на першому місці: здається, що зараз важливіше воювати, волонтерити, «бути корисним» іншим;
🔴 що почуття почекають: у кожного з партнерів першочергові завдання стояти на посту, працювати, реагувати на сигнали тривоги, налагоджувати побут на новому місці, влаштовувати дитину в садочок, оформляти документи в іншій країні тощо;
🔴 кохання притуплюється: виникає відчуття самотності — не вистачає слів любові, обіймів, підтримки.
Протидіяти цим відчуттям може усвідомлення, наскільки ви важливі один для одного. Декілька способів, які можуть допомогти збереженню почуттів:
❤ Використовуйте у спілкуванні свої зрозумілі тільки вашій парі, «спеціальні» кодові слова, ласкаві прізвиська, які здатні підтримати й нагадати найтепліші моменти спільного життя.
❤ Створіть ритуал дзвінків або переписки у месенджерах. Розповідайте один одному про все, що відбулось протягом дня, подробиці щоденних справ, успіхи й досягнення дитини. Добре, якщо є можливість зробити такі дзвінки регулярними. Бажано щодня в один і той самий час.
❤ Говоріть і пишіть про свої почуття. Навіть якщо немає можливості розмов або детальної переписки, надсилайте символічні смайлики або романтичні стікери, які можуть миттєво нагадати партнеру про ваше кохання.
❤ Слухайте партнера. Пам’ятайте, що вам обом зараз нелегко, ви обоє можете бути стривоженими або роздратованими. Спробуйте спокійно реагувати, якщо почуєте емоційні сплески.
❤ Показуйте, що помічаєте зусилля партнера.
❤ Зробіть віртуальне побачення з чашкою кави або найпростішу, але спільну вечерю по різні боки екрану.
❤ Підтримати почуття допомагають дрібнички (невеличкі прикраси, брелоки), подаровані коханими. Спогади про моменти, коли і як були зроблені ці подарунки, нагадують і про почуття, які вас об’єднують. А в ситуації тривоги ці дрібнички можуть допомогти «заземлитися», заспокоїтися.
❤ Якщо дружина з дітьми знаходиться у безпечному місці, гарним нагадуванням про мирне життя для чоловіка/батька можуть стати фото дітей у їхніх щоденних справах.
❤ Діліться мріями про спільні справи після перемоги.
❤ Сприймайте вимушену розлуку як привід посумувати один за одним. Головне — це довіра між партнерами, віра в почуття.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Мене мобілізують: як пережити перший шок?
Зараз багато хто переживає стрес від багатьох факторів невизначеності, які прийшли разом із війною. Одним із них є ймовірність мобілізації. Невідомість і очікування викликають чи не найбільше страхів.
📩 Повідомлення про мобілізацію в цій ситуації викликає різкі, але короткотривалі реакції. Неочікувана повістка, недостатність вихідної інформації, необхідність швидких рішень, які кардинально змінюють життєві плани, може викликати розгубленість, підвищення тривоги, ступор або метушливість.
Як опанувати себе та залишати відчуття контролю за ситуацією:
🔴 Одразу після отримання повідомлення дати собі паузу, хоча б на кілька хвилин. В цей час корисним є стабілізуюче дихання: короткий вдих — довгий видих або вдих і видих під рахунок.
🔴 Відчувати страх — це нормально. Кажуть, що безстрашних людей не буває. Нормально відчувати страх смерті, болю, поранення, залишитися калікою.
🔴 Проговорити свої страхи. Поділитися з близькими. Найбільше тривоги і страхів викликає невідомість — озвучений страх стає відомим, більш конкретним, а отже трохи менш страшним. Скоріше за все, з’являться ідеї, як максимально подбати про безпеку, уникнути ризикованих кроків.
🔴 Вживання алкоголю або інших психоактивних речовин допомагає тільки на дуже короткий час — далі буде погіршення. Надмірна сміливість може призвести до необачних вчинків і серйозних наслідків, у тому числі із загрозою власному життю або життю інших, але повернення в реальність принесе ще більше страху.
🔴 Планування. Спланувати, які речі є найнеобхіднішими, які дії потрібно виконати: як дістатися до пункту збору, що покласти у рюкзак, кому залишити свої контакти. Домовитися з рідними про спосіб зв’язку: основний та додатковий — по-можливості в один і той самий час доби.
🔴 Після прибуття у частину познайомитися із майбутніми побратимами, взяти у них контакти, запитати про дозвіл тримати через них зв’язок із рідними (якщо раптом ваш телефон зламається або розрядиться).
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Зараз багато хто переживає стрес від багатьох факторів невизначеності, які прийшли разом із війною. Одним із них є ймовірність мобілізації. Невідомість і очікування викликають чи не найбільше страхів.
📩 Повідомлення про мобілізацію в цій ситуації викликає різкі, але короткотривалі реакції. Неочікувана повістка, недостатність вихідної інформації, необхідність швидких рішень, які кардинально змінюють життєві плани, може викликати розгубленість, підвищення тривоги, ступор або метушливість.
Як опанувати себе та залишати відчуття контролю за ситуацією:
🔴 Одразу після отримання повідомлення дати собі паузу, хоча б на кілька хвилин. В цей час корисним є стабілізуюче дихання: короткий вдих — довгий видих або вдих і видих під рахунок.
🔴 Відчувати страх — це нормально. Кажуть, що безстрашних людей не буває. Нормально відчувати страх смерті, болю, поранення, залишитися калікою.
🔴 Проговорити свої страхи. Поділитися з близькими. Найбільше тривоги і страхів викликає невідомість — озвучений страх стає відомим, більш конкретним, а отже трохи менш страшним. Скоріше за все, з’являться ідеї, як максимально подбати про безпеку, уникнути ризикованих кроків.
🔴 Вживання алкоголю або інших психоактивних речовин допомагає тільки на дуже короткий час — далі буде погіршення. Надмірна сміливість може призвести до необачних вчинків і серйозних наслідків, у тому числі із загрозою власному життю або життю інших, але повернення в реальність принесе ще більше страху.
🔴 Планування. Спланувати, які речі є найнеобхіднішими, які дії потрібно виконати: як дістатися до пункту збору, що покласти у рюкзак, кому залишити свої контакти. Домовитися з рідними про спосіб зв’язку: основний та додатковий — по-можливості в один і той самий час доби.
🔴 Після прибуття у частину познайомитися із майбутніми побратимами, взяти у них контакти, запитати про дозвіл тримати через них зв’язок із рідними (якщо раптом ваш телефон зламається або розрядиться).
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Сьогодні рівно місяць, як онлайн-платформа «Розкажи мені» стала на варті психологічного здоров’я українців і розпочала надавати цілодобову безкоштовну психологічну допомогу українцям.
За цей час:
🔵 6 тисяч безкоштовних онлайн-консультацій проведено
🔵 330 психологів приєдналися до платформи під час війни, і всього їх уже 630
🔵 Ботом першої психологічної допомоги скористалися 40 тисяч українців
🔵 у cпільнотах «Психологічна підтримка» опубліковано 70 статей
🔵 кількість підписників ТГ-каналу зросла майже вдвічі: за час війни приєдналось 12 тисяч користувачів і тепер нас більше 26 тисяч
🔵 до каналу у вайбері приєдналось 55 000 користувачів і наразі становить більше 172 000
🔵 ілюстрували казку для дітей
🔵 зняли відео практику для людей з порушенням слуху
🔵 запустили патріотичний стікерпак в телеграмі.
Разом до перемоги💙💛
За цей час:
🔵 6 тисяч безкоштовних онлайн-консультацій проведено
🔵 330 психологів приєдналися до платформи під час війни, і всього їх уже 630
🔵 Ботом першої психологічної допомоги скористалися 40 тисяч українців
🔵 у cпільнотах «Психологічна підтримка» опубліковано 70 статей
🔵 кількість підписників ТГ-каналу зросла майже вдвічі: за час війни приєдналось 12 тисяч користувачів і тепер нас більше 26 тисяч
🔵 до каналу у вайбері приєдналось 55 000 користувачів і наразі становить більше 172 000
🔵 ілюстрували казку для дітей
🔵 зняли відео практику для людей з порушенням слуху
🔵 запустили патріотичний стікерпак в телеграмі.
Разом до перемоги💙💛
Tellme
Безкоштовні психологічні консультації. Ваша підтримка поруч!
Під час швидких змін, що наразі відбуваються в економіці, соціумі та житті кожної людини, деяким з нас потрібна психологічна підтримка. Ви отримаєте потрібні вам консультації онлайн
Для тих, хто не в Україні
Багато українців за межами України зараз відчувають величезну провину. За те, що в безпеці й добробуті. За те, що не воюють. За те, що не знають, чим допомогти.
Це відчувають ті, хто емігрував давно, і ті, хто виїхав у Європу кілька днів тому.
У психології цей стан називається «травма того, хто вижив». Почуття провини деструктивне. Воно змушує знецінювати власні переживання, паралізує волю, заважає діяти.
❗️❔ Як трансформувати почуття провини у ресурсність та ефективність?
⚪️ Визнайте і проявіть свої почуття. Не знецінюйте власні переживання. Не порівнюйте власний біль із болем тих, хто знаходиться зараз під обстрілами — це дійсно непорівнювані речі. Але це не значить, що вам не болить. Якщо вам хочеться плакати — плачте. Відчуваєте ненависть — випустить її в екологічний спосіб. Постукайте п’ятами об підлогу, побийте подушку, зробіть пробіжку.
⚪️ Бути в безпеці та в комфорті — нормально. Це не зрада. Коли ви в безпеці, у вас з’являється ресурс на те, щоб бути корисними й допомагати іншим.
⚪️ У кожного — своя місія. Наприклад, місія мами — врятувати генофонд нації. Війна відбувається не лише на полі бою. Незалежно від того, де ми знаходимося, у кожного з нас є можливість наближати перемогу в той чи інший спосіб.
⚪️ Майте почуття міри. Одна справа — бути в безпеці, інша — постити у соцмережах фото ресторанів, курортів та іншого «свята життя». Це може поранити почуття тих, хто зараз ховається у бомбосховищах чи втратив близьких.
⚪️ Будьте гідним амбасадором України. Від початку війни з України поїхали, за приблизними підрахунками, близько 2,7 млн людей. Кожен з них представляє нашу країну. Україна зараз — всесвітній тренд, взірець гідності й мужності. І від кожного біженця, кожного емігранта зараз залежить, яка думка про Україну формується у пересічних європейців. Робіть все, що в ваших силах, аби формувати позитивний імідж країни.
⚪️ Не зловживайте допомогою. Біженцям зараз допомагає весь світ. Прості європейці жертвують власним комфортом, часом, фінансами, аби надати нам з ьвами гідний прийом. Важливо, аби ми не зловживали їхньою гостинністю. Беріть стільки одягу (їжі тощо), скільки вам необхідно зараз. Не бійтеся, що «потім» не буде. Закони життя непорушні. Якщо ми проявляємо вдячність і людяність — світ завжди повертатиметься до нас світлою стороною.
⚪️ Накопичуйте ресурс. Коли війна закінчиться, на кожного, хто повернеться додому, чекатиме багато роботи з розбудови нової України. Зараз саме час вчитися тих стандартів і цінностей, на яких ми хочемо відбудовувати нашу країну.
⚪️ Дійте. Активна допомога — найкращі ліки від почуття провини. Якщо ви нещодавно прибули до іншої країни, за можливості долучайтеся до будь-яких робочих груп та ініціатив з допомоги Україні. Якщо ви живете за кордоном давно і вже встигли інтегруватися, ви можете розпочати й власні ініціативи. Це може бути збір коштів на допомогу ЗСУ та біженцям серед колег і сусідів, поширення правдивої інформації про війну, організація мітингів на підтримку України.
⚪️ Підтримуйте український бізнес. У Європі та США діє багато «слов’янських» магазинів з товарами зі Східної Європи та колишнього СРСР. Обирайте товари саме українських виробників.
Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук
Багато українців за межами України зараз відчувають величезну провину. За те, що в безпеці й добробуті. За те, що не воюють. За те, що не знають, чим допомогти.
Це відчувають ті, хто емігрував давно, і ті, хто виїхав у Європу кілька днів тому.
У психології цей стан називається «травма того, хто вижив». Почуття провини деструктивне. Воно змушує знецінювати власні переживання, паралізує волю, заважає діяти.
❗️❔ Як трансформувати почуття провини у ресурсність та ефективність?
⚪️ Визнайте і проявіть свої почуття. Не знецінюйте власні переживання. Не порівнюйте власний біль із болем тих, хто знаходиться зараз під обстрілами — це дійсно непорівнювані речі. Але це не значить, що вам не болить. Якщо вам хочеться плакати — плачте. Відчуваєте ненависть — випустить її в екологічний спосіб. Постукайте п’ятами об підлогу, побийте подушку, зробіть пробіжку.
⚪️ Бути в безпеці та в комфорті — нормально. Це не зрада. Коли ви в безпеці, у вас з’являється ресурс на те, щоб бути корисними й допомагати іншим.
⚪️ У кожного — своя місія. Наприклад, місія мами — врятувати генофонд нації. Війна відбувається не лише на полі бою. Незалежно від того, де ми знаходимося, у кожного з нас є можливість наближати перемогу в той чи інший спосіб.
⚪️ Майте почуття міри. Одна справа — бути в безпеці, інша — постити у соцмережах фото ресторанів, курортів та іншого «свята життя». Це може поранити почуття тих, хто зараз ховається у бомбосховищах чи втратив близьких.
⚪️ Будьте гідним амбасадором України. Від початку війни з України поїхали, за приблизними підрахунками, близько 2,7 млн людей. Кожен з них представляє нашу країну. Україна зараз — всесвітній тренд, взірець гідності й мужності. І від кожного біженця, кожного емігранта зараз залежить, яка думка про Україну формується у пересічних європейців. Робіть все, що в ваших силах, аби формувати позитивний імідж країни.
⚪️ Не зловживайте допомогою. Біженцям зараз допомагає весь світ. Прості європейці жертвують власним комфортом, часом, фінансами, аби надати нам з ьвами гідний прийом. Важливо, аби ми не зловживали їхньою гостинністю. Беріть стільки одягу (їжі тощо), скільки вам необхідно зараз. Не бійтеся, що «потім» не буде. Закони життя непорушні. Якщо ми проявляємо вдячність і людяність — світ завжди повертатиметься до нас світлою стороною.
⚪️ Накопичуйте ресурс. Коли війна закінчиться, на кожного, хто повернеться додому, чекатиме багато роботи з розбудови нової України. Зараз саме час вчитися тих стандартів і цінностей, на яких ми хочемо відбудовувати нашу країну.
⚪️ Дійте. Активна допомога — найкращі ліки від почуття провини. Якщо ви нещодавно прибули до іншої країни, за можливості долучайтеся до будь-яких робочих груп та ініціатив з допомоги Україні. Якщо ви живете за кордоном давно і вже встигли інтегруватися, ви можете розпочати й власні ініціативи. Це може бути збір коштів на допомогу ЗСУ та біженцям серед колег і сусідів, поширення правдивої інформації про війну, організація мітингів на підтримку України.
⚪️ Підтримуйте український бізнес. У Європі та США діє багато «слов’янських» магазинів з товарами зі Східної Європи та колишнього СРСР. Обирайте товари саме українських виробників.
Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук
👩🏫Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни.
9 правил
Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи поволі повертаються до дистанційного навчання.
“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.
ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
1️⃣Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу.
💪Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2️⃣Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”.
💛Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3️⃣Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.
❕Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4️⃣Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
⛅Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5️⃣Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне.
🎵До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6️⃣Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.
🦸Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7️⃣Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
💥Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8️⃣Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
💬Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9️⃣Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.
🙅♀️Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
9 правил
Попри жахливу війну в Україні, багато вчителів і далі проводять неформальні заняття та уроки, щоби відволікти дітей. Школи поволі повертаються до дистанційного навчання.
“Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебувають у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатійність, почуття такту та відчуття опори дуже важливі”, – каже Світлана Ройз.
ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
1️⃣Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу.
💪Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2️⃣Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”.
💛Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3️⃣Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом.
❕Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4️⃣Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
⛅Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5️⃣Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне.
🎵До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6️⃣Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це.
🦸Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7️⃣Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
💥Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8️⃣Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
💬Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9️⃣Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”.
🙅♀️Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
🛌 Коли ви не можете заснути. Дихальна вправа для сну
📌Збережіть цю нотатку, та поверніться до неї в той момент, коли ви не можете заснути. Це коротка дихальна вправа, яка допоможе приборкати ваші думки, що заважають сну.
🌖Дихання Місяця - це буддистська дихальна практика, яка може бути знайома й тим, хто займається йогою, відома під назвою Chandra Bhendana, й базується на диханні лише через ліву ніздрю. Ліву частину тіла вони пов'язують з нервовою системою, яка сприяє заспокоєнню та сну.
🧘♀️Перевага цієї дуже короткої вправи в тому, що її можна робити де б ви не знаходились і в будь-яких умовах:
1️⃣Зручно сядьте або ляжте
2️⃣Закрийте очі та розслабте повіки. Уявіть, що ви лежите в приємній прохолодній воді.
3️⃣Прикрийте праву ніздрю великим пальцем правої руки.
4️⃣Розслабте та випряміть інші чотири пальці правої руки
5️⃣Вдихніть через ліву ніздрю, а потім прикрийте її чотирма вільними пальцями правої руки. При цьому відпустіть ваш великий палець з правої ніздрі та видихніть через праву ніздрю.
6️⃣Повторюйте протягом кількох хвилин: вдихаємо через ліву ніздрю, прикриваючи праву великим пальцем, видихаємо через праву, прикриваючи ліву ніздрю рештою пальців.
7️⃣Повторюємо, поки дихання не стане дуже повільним та спокійним, ваш мозок стане менш тривожним і ви зможете заснути.
🌞Дзеркальний тип дихання через праву ніздрю називається Nadi Shodhana - і це дуже простий спосіб, аби заспокоїти ваші емоції, та корисна вправа, коли вам потрібно сфокусуватись та перезавантажитись. Можна її практикувати в моменти тривожності та стресу.
🤔Що про це говорять науковці?
🧠Більшість органів в організмі (включаючи півкулі головного мозку) іннервуються волокнами симпатичної нервової системи (відповідальна за функції “бийся або біжи”), так і парасимпатичної нервової системи (“відпочинок і перетравлення”).
👃У носі теж багато цих нервових закінчень. У нас є один набір нервів, який охоплює умовно праву частину тіла і праву ніздрю, і інший, який охоплює ліву сторону і ліву ніздрю.
👩⚕️Вчені стверджують, що ці волокна мають протилежний ефект. Це означає, що змінюючи вдихи та видихи через певну ніздрю, ви можете перемикати функції організму і допомогти собі розслабитися чи сфокусуватися.
📌Збережіть цю нотатку, та поверніться до неї в той момент, коли ви не можете заснути. Це коротка дихальна вправа, яка допоможе приборкати ваші думки, що заважають сну.
🌖Дихання Місяця - це буддистська дихальна практика, яка може бути знайома й тим, хто займається йогою, відома під назвою Chandra Bhendana, й базується на диханні лише через ліву ніздрю. Ліву частину тіла вони пов'язують з нервовою системою, яка сприяє заспокоєнню та сну.
🧘♀️Перевага цієї дуже короткої вправи в тому, що її можна робити де б ви не знаходились і в будь-яких умовах:
1️⃣Зручно сядьте або ляжте
2️⃣Закрийте очі та розслабте повіки. Уявіть, що ви лежите в приємній прохолодній воді.
3️⃣Прикрийте праву ніздрю великим пальцем правої руки.
4️⃣Розслабте та випряміть інші чотири пальці правої руки
5️⃣Вдихніть через ліву ніздрю, а потім прикрийте її чотирма вільними пальцями правої руки. При цьому відпустіть ваш великий палець з правої ніздрі та видихніть через праву ніздрю.
6️⃣Повторюйте протягом кількох хвилин: вдихаємо через ліву ніздрю, прикриваючи праву великим пальцем, видихаємо через праву, прикриваючи ліву ніздрю рештою пальців.
7️⃣Повторюємо, поки дихання не стане дуже повільним та спокійним, ваш мозок стане менш тривожним і ви зможете заснути.
🌞Дзеркальний тип дихання через праву ніздрю називається Nadi Shodhana - і це дуже простий спосіб, аби заспокоїти ваші емоції, та корисна вправа, коли вам потрібно сфокусуватись та перезавантажитись. Можна її практикувати в моменти тривожності та стресу.
🤔Що про це говорять науковці?
🧠Більшість органів в організмі (включаючи півкулі головного мозку) іннервуються волокнами симпатичної нервової системи (відповідальна за функції “бийся або біжи”), так і парасимпатичної нервової системи (“відпочинок і перетравлення”).
👃У носі теж багато цих нервових закінчень. У нас є один набір нервів, який охоплює умовно праву частину тіла і праву ніздрю, і інший, який охоплює ліву сторону і ліву ніздрю.
👩⚕️Вчені стверджують, що ці волокна мають протилежний ефект. Це означає, що змінюючи вдихи та видихи через певну ніздрю, ви можете перемикати функції організму і допомогти собі розслабитися чи сфокусуватися.
Кілька порад, щоб забезпечити себе достовірною інформацією і не реагувати на провокації
Чи є посилання на офіційні джерела? Чи це суб’єктивна думка конкретної людини?
📜 До офіційних джерел у час війни ми відносимо: Офіс Президента України, Генеральний штаб ЗСУ, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, ДСНС, Сухопутні війська ЗСУ, Військово-морські сили ЗСУ, Територіальна оборона ЗСУ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційно безпеки, Ukraine Now, Країна_інфо.
🗨 Думка ж конкретної людини часто виражається словами: «на мою думку», «мені здається», «я впевнений(а)», «я знаю, що..», «я думаю, що».
😱 Чи є емоційне забарвлення повідомлення? Чи в ньому лише факти?
Факти — це конкретні цифри, статистика, графіки, імена реальних людей.
🥑 Чи має ця інформація користь?
Висвітлення загальних подій в країні та окремо в кожному місті — це те, що дозволяє розуміти повну картину та певним чином контролювати перебіг подій, наприклад, для вибору більш безпечного місця.
Як це впливає на мене?
🤯 Негативно емоційно забарвлена інформація часто викликає занепокоєння, посилює тривогу та відчай. Доволі часто цей шлях обирають дезінформатори для того, щоб посіяти відчуття зневіри.
⛔ Повідомлення на кшталт «Дуже терміново!», «Це правдива інформація, передайте далі» — найчастіше є неправдивими.
✍️ Перевіряємо інформацію та ділимося лише офіційними фактами!
Клінічна психологиня Аліна Касілова
Чи є посилання на офіційні джерела? Чи це суб’єктивна думка конкретної людини?
📜 До офіційних джерел у час війни ми відносимо: Офіс Президента України, Генеральний штаб ЗСУ, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ, Національна поліція України, ДСНС, Сухопутні війська ЗСУ, Військово-морські сили ЗСУ, Територіальна оборона ЗСУ, Центр стратегічних комунікацій та інформаційно безпеки, Ukraine Now, Країна_інфо.
🗨 Думка ж конкретної людини часто виражається словами: «на мою думку», «мені здається», «я впевнений(а)», «я знаю, що..», «я думаю, що».
😱 Чи є емоційне забарвлення повідомлення? Чи в ньому лише факти?
Факти — це конкретні цифри, статистика, графіки, імена реальних людей.
🥑 Чи має ця інформація користь?
Висвітлення загальних подій в країні та окремо в кожному місті — це те, що дозволяє розуміти повну картину та певним чином контролювати перебіг подій, наприклад, для вибору більш безпечного місця.
Як це впливає на мене?
🤯 Негативно емоційно забарвлена інформація часто викликає занепокоєння, посилює тривогу та відчай. Доволі часто цей шлях обирають дезінформатори для того, щоб посіяти відчуття зневіри.
⛔ Повідомлення на кшталт «Дуже терміново!», «Це правдива інформація, передайте далі» — найчастіше є неправдивими.
✍️ Перевіряємо інформацію та ділимося лише офіційними фактами!
Клінічна психологиня Аліна Касілова
Forwarded from Ukraine NOW
❗️Як діяти в разі сексуального насильства, пов’язаного з війною
Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики разом з Міністерством внутрішніх справ та «Ла Страда Україна» розроблено інструкцію для постраждалих від сексуального насильства.
Якщо ви перебуваєте на тимчасово окупованій території й не маєте змоги звернутися до уповноважених органів влади України, повідомте про злочин в Офіс Генерального прокурора. Телефон 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal), електронна пошта conflict2022.ua@gmail.com (зазначити свої ПІБ і засоби зв’язку).
Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики разом з Міністерством внутрішніх справ та «Ла Страда Україна» розроблено інструкцію для постраждалих від сексуального насильства.
Якщо ви перебуваєте на тимчасово окупованій території й не маєте змоги звернутися до уповноважених органів влади України, повідомте про злочин в Офіс Генерального прокурора. Телефон 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal), електронна пошта conflict2022.ua@gmail.com (зазначити свої ПІБ і засоби зв’язку).
❗️Нагадуємо, що для українців, які страждають від наслідків збройної агресії Росії, нині цілодобово працює безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені”.
Люди, які відчувають тривогу, панічні атаки, мають ознаки депресії, можуть залишити заявку на платформі та очікувати на зворотний зв’язок від фахівця. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт.
Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
https://tellme.com.ua/
Люди, які відчувають тривогу, панічні атаки, мають ознаки депресії, можуть залишити заявку на платформі та очікувати на зворотний зв’язок від фахівця. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт.
Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
https://tellme.com.ua/
Tellme
Безкоштовні психологічні консультації. Ваша підтримка поруч!
Під час швидких змін, що наразі відбуваються в економіці, соціумі та житті кожної людини, деяким з нас потрібна психологічна підтримка. Ви отримаєте потрібні вам консультації онлайн