Тривожний тип прив’язаності: в чому проявляється та як його виправити
Якщо ви не можете розвинути довірливі, міцні стосунки з партнером, цілком можливо, у вас сформувався ненадійний тип прив’язаності. Один із них – тривожний, про нього й поговоримо.
Що ж таке прив’язаність? З народження людина отримує перший досвід взаємин – з батьками або ж опікунами. Від цього залежить, як вона вже в дорослому віці будуватиме дружні або романтичні стосунки.
Основна вимога для розвитку надійної прив’язаності – відчуття безпеки та підтримки. Якщо людина цього недоодержує в ранньому віці, то є ризик формування в неї ненадійної прив’язаності, яка буває трьох типів. Це тривожний, уникаючий та тривожно-уникаючий.
Як проявляється тривожний тип прив’язаності?
Люди із тривожним типом прив’язаності мають нездорові запити до партнера.
🔸 Вони вимагають обіцянок, що партнер їх не зрадить, не покине, ніколи не буде злитися. Тоді як у здорових стосунках чоловік і жінка перебувають разом до тих пір, поки вони двоє цього прагнуть.
🔸 Стосунки мають бути партнерськими, і ніхто в парі не повинен заміняти один одному батьків, як цього вимагає людина із тривожним типом прив’язаності.
🔸 Людина з ненадійною прив’язаністю вимагає, щоб партнер розповідав усі свої таємниці, просить повідомляти особисті паролі, показувати особисті переписки, що є неприйнятним для здорових стосунків.
🔸 Вимога “не спілкуйся ні з ким, окрім мене”, вимога любити безумовно, вгадувати думки і бажання – це вже ознаки того, що стосунки розвиваються за нездоровим сценарієм. Тоді як основою якісних стосунків є прояв турботи один до одного, зацікавленість до важливих для партнера людей, чесність стосовно один одного і прагнення кожного з партнерів зробити стосунки сповненими любові, тепла і поваги.
Тривожний тип прив’язаності – не вирок, його можна змінити на надійний. Але для цього доведеться попрацювати над собою.
🔸 Треба прийняти той факт, що конфлікти – невіддільна частина стосунків. Можна бути незгодним із партнером, але водночас любити один одного. Важливо разом працювати над вирішенням суперечок.
🔸 Вам слід визначити свої особисті кордони й навчитися поважати кордони партнера.
🔸 В основі ж стосунків має бути чесність та відвертість: говоріть один з одним про свої очікування від стосунків, про свої переживання і прагнення.
Якщо ж самостійно позбутися сценарію тривожних стосунків не виходить, пам’ятайте: на допомогу прийде психотерапевт. Довірливі взаємини з ним можуть дати вам те відчуття безпеки, якого не було у вашому дитинстві.
Якщо ви не можете розвинути довірливі, міцні стосунки з партнером, цілком можливо, у вас сформувався ненадійний тип прив’язаності. Один із них – тривожний, про нього й поговоримо.
Що ж таке прив’язаність? З народження людина отримує перший досвід взаємин – з батьками або ж опікунами. Від цього залежить, як вона вже в дорослому віці будуватиме дружні або романтичні стосунки.
Основна вимога для розвитку надійної прив’язаності – відчуття безпеки та підтримки. Якщо людина цього недоодержує в ранньому віці, то є ризик формування в неї ненадійної прив’язаності, яка буває трьох типів. Це тривожний, уникаючий та тривожно-уникаючий.
Як проявляється тривожний тип прив’язаності?
Люди із тривожним типом прив’язаності мають нездорові запити до партнера.
🔸 Вони вимагають обіцянок, що партнер їх не зрадить, не покине, ніколи не буде злитися. Тоді як у здорових стосунках чоловік і жінка перебувають разом до тих пір, поки вони двоє цього прагнуть.
🔸 Стосунки мають бути партнерськими, і ніхто в парі не повинен заміняти один одному батьків, як цього вимагає людина із тривожним типом прив’язаності.
🔸 Людина з ненадійною прив’язаністю вимагає, щоб партнер розповідав усі свої таємниці, просить повідомляти особисті паролі, показувати особисті переписки, що є неприйнятним для здорових стосунків.
🔸 Вимога “не спілкуйся ні з ким, окрім мене”, вимога любити безумовно, вгадувати думки і бажання – це вже ознаки того, що стосунки розвиваються за нездоровим сценарієм. Тоді як основою якісних стосунків є прояв турботи один до одного, зацікавленість до важливих для партнера людей, чесність стосовно один одного і прагнення кожного з партнерів зробити стосунки сповненими любові, тепла і поваги.
Тривожний тип прив’язаності – не вирок, його можна змінити на надійний. Але для цього доведеться попрацювати над собою.
🔸 Треба прийняти той факт, що конфлікти – невіддільна частина стосунків. Можна бути незгодним із партнером, але водночас любити один одного. Важливо разом працювати над вирішенням суперечок.
🔸 Вам слід визначити свої особисті кордони й навчитися поважати кордони партнера.
🔸 В основі ж стосунків має бути чесність та відвертість: говоріть один з одним про свої очікування від стосунків, про свої переживання і прагнення.
Якщо ж самостійно позбутися сценарію тривожних стосунків не виходить, пам’ятайте: на допомогу прийде психотерапевт. Довірливі взаємини з ним можуть дати вам те відчуття безпеки, якого не було у вашому дитинстві.
👍151❤54🎉1
#можливості
IT сфера - прямий шлях до реалізації власних амбіцій, високої оплати праці та впевненості у майбутньому. 😏
Спробуй безкоштовний марафон з HTML та CSS від GoIT, та розкрий на максимум свій потенціал в IT: https://i.goit.global/ttNuI 💵
За 7 днів створи свій власний сайт та дізнайся про перспективи у кар’єрі.
На тиждень твій Telegram перетвориться у навчальний кабінет, де ти будеш отримувати матеріали, працювати з викладачем та ментором, здавати домашки, отримувати фідбек. Заняття проходять вечорами, а практику можна робити у вільний час. 😌
📲Реєстрація за посиланням: https://i.goit.global/ttNuI
На правах реклами
IT сфера - прямий шлях до реалізації власних амбіцій, високої оплати праці та впевненості у майбутньому. 😏
Спробуй безкоштовний марафон з HTML та CSS від GoIT, та розкрий на максимум свій потенціал в IT: https://i.goit.global/ttNuI 💵
За 7 днів створи свій власний сайт та дізнайся про перспективи у кар’єрі.
На тиждень твій Telegram перетвориться у навчальний кабінет, де ти будеш отримувати матеріали, працювати з викладачем та ментором, здавати домашки, отримувати фідбек. Заняття проходять вечорами, а практику можна робити у вільний час. 😌
📲Реєстрація за посиланням: https://i.goit.global/ttNuI
На правах реклами
👍18❤3😢1🎉1
"Снігові пси" (2002)
Наше життя сповнене сюрпризів! Дантист на ім’я Тед з Флориди не міг собі й уявити, що через кілька днів його розмірене життя перетвориться на неймовірну пригоду. Він раптово дізнається, що є прийомною дитиною, а справжня мати залишила йому у спадок їздових собак на Алясці. І тут все почалося...
"Різдвяна історія" (2009)
Студія Walt Disney Pictures представляє чарівну інтерпретацію улюбленої всіма повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна історія», амбіційну та зворушливу пригоду для всієї родини, з Джимом Керрі у головній ролі. Коли три привиди заберуть скупого Скруджа у навчальну подорож, яка відкриє йому очі на його минуле, теперішнє та майбутнє, він зрозуміє істинне значення Різдва
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Наше життя сповнене сюрпризів! Дантист на ім’я Тед з Флориди не міг собі й уявити, що через кілька днів його розмірене життя перетвориться на неймовірну пригоду. Він раптово дізнається, що є прийомною дитиною, а справжня мати залишила йому у спадок їздових собак на Алясці. І тут все почалося...
"Різдвяна історія" (2009)
Студія Walt Disney Pictures представляє чарівну інтерпретацію улюбленої всіма повісті Чарльза Діккенса «Різдвяна історія», амбіційну та зворушливу пригоду для всієї родини, з Джимом Керрі у головній ролі. Коли три привиди заберуть скупого Скруджа у навчальну подорож, яка відкриє йому очі на його минуле, теперішнє та майбутнє, він зрозуміє істинне значення Різдва
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
❤46👍16😢1
Освітній проєкт для жінок ВПО «Зміст» за підтримки ООН Жінки в Україні оголошує про старт нового курсу
Запрошуємо жінок, які через війну в Україні стали внутрішньо переміщеними особами, пройти безоплатне навчання за темами:
▪️лідерство;
▪️продажі;
▪️фінанси та бухгалтерський облік;
▪️управління проєктами;
▪️основи цифрової та інформаційної гігієни;
▪️комунікації.
17 січня старт курсу «Управління проєктами».
Тривалість навчання – до 3 тижнів.
Учасниці можуть пройти один або декілька курсів.
В рамках проєкту передбачені регулярні онлайн зустрічі з психологинею проєкту Катериною Гольцберг.
Кожна учасниця, яка успішно завершить курс, отримає відповідний сертифікат.
Навчальна програма «ЗМІСТ» — успішно стартувала та об’єднала вже понад 1 300 жінок з усієї України.
_______________________________________
Взяти участь у навчанні можуть внутрішньо переміщені жінки (ВПО) від 21 року, чиї чоловіки військові та/або які зазнали втрати рідних через війну.
Зареєструватися можна тут.
Детальна інформація: https://www.zmist.online/.
Запрошуємо жінок, які через війну в Україні стали внутрішньо переміщеними особами, пройти безоплатне навчання за темами:
▪️лідерство;
▪️продажі;
▪️фінанси та бухгалтерський облік;
▪️управління проєктами;
▪️основи цифрової та інформаційної гігієни;
▪️комунікації.
17 січня старт курсу «Управління проєктами».
Тривалість навчання – до 3 тижнів.
Учасниці можуть пройти один або декілька курсів.
В рамках проєкту передбачені регулярні онлайн зустрічі з психологинею проєкту Катериною Гольцберг.
Кожна учасниця, яка успішно завершить курс, отримає відповідний сертифікат.
Навчальна програма «ЗМІСТ» — успішно стартувала та об’єднала вже понад 1 300 жінок з усієї України.
_______________________________________
Взяти участь у навчанні можуть внутрішньо переміщені жінки (ВПО) від 21 року, чиї чоловіки військові та/або які зазнали втрати рідних через війну.
Зареєструватися можна тут.
Детальна інформація: https://www.zmist.online/.
👍45❤16😢4🔥1😱1
Ви за крок від вигорання: 5 ознак, щоб попередити проблему
У сучасному світі мало яка людина не зіштовхнулась із вигоранням на роботі. Його важко позбутися: спокійних вихідних, проведених із найріднішими чи за улюбленим заняттям, вже недостатньо. Якщо проблему не усунути в зародку, то вигорання обернеться для вас погіршенням сну та й загалом пригніченням вашого емоційного стану. Як наслідок – підвищена дратівливість і постійні конфлікти на роботі й навіть у сім’ї.
У зоні ризику люди, які:
🔸 набирають багато проєктів та завдань, на які не вистачає ні часу, ні сил;
🔸 мають емоційні гойдалки: за лічені хвилини перемикаються від піднесення до повного безсилля;
🔸 прагнуть підвищити свою продуктивність без відпочинку;
🔸 постійно незадоволені собою. І це незадоволення лише наростає;
🔸 не вміють розслаблятись, як і загалом відпочивати;
🔸 не можуть зробити паузу в роботі через страх втратити можливості.
Тому вигорання краще розпізнати завчасно, щоб запобігти проблемі.
П’ять ознак того, що ви за крок від вигорання:
🔸 Кожен дзвінок, кожне робоче повідомлення, як і будь-які контакти з колегами сильно дратують;
🔸 Неможливо розслабитись, адже кожен сигнал телефону викликає тривогу через постійне очікування нових завдань. Здається, що всім від вас щось потрібно;
🔸 Сон стає неспокійним, а прокидаєтесь із тривогою;
🔸 Єдиним бажаним видом відпочинку для вас стає можливість побути в тиші, якнайдалі від метушні. Емоційно ви або перебуваєте у стані апатії, або відчуваєте злість;
🔸 Сил радіти нема, а через це дратує чужий хороший настрій.
Якщо ж ви помічаєте за собою більшість із цих ознак, вам варто перейти в “режим збереження енергії”: більше відпочивайте (ніякої роботи у вихідні!), правильно харчуйтеся, лягайте спати вчасно. Віднайдіть баланс між роботою та особистим життям, присвятіть час своєму хобі, обов’язково виділіть час для регулярних занять спортом. Поступово сили поновляться, після чого ви з ентузіазмом зможете повернутися до роботи. Поновлений ресурс дасть можливість рухатися до успіху спокійно та без напруження.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
У сучасному світі мало яка людина не зіштовхнулась із вигоранням на роботі. Його важко позбутися: спокійних вихідних, проведених із найріднішими чи за улюбленим заняттям, вже недостатньо. Якщо проблему не усунути в зародку, то вигорання обернеться для вас погіршенням сну та й загалом пригніченням вашого емоційного стану. Як наслідок – підвищена дратівливість і постійні конфлікти на роботі й навіть у сім’ї.
У зоні ризику люди, які:
🔸 набирають багато проєктів та завдань, на які не вистачає ні часу, ні сил;
🔸 мають емоційні гойдалки: за лічені хвилини перемикаються від піднесення до повного безсилля;
🔸 прагнуть підвищити свою продуктивність без відпочинку;
🔸 постійно незадоволені собою. І це незадоволення лише наростає;
🔸 не вміють розслаблятись, як і загалом відпочивати;
🔸 не можуть зробити паузу в роботі через страх втратити можливості.
Тому вигорання краще розпізнати завчасно, щоб запобігти проблемі.
П’ять ознак того, що ви за крок від вигорання:
🔸 Кожен дзвінок, кожне робоче повідомлення, як і будь-які контакти з колегами сильно дратують;
🔸 Неможливо розслабитись, адже кожен сигнал телефону викликає тривогу через постійне очікування нових завдань. Здається, що всім від вас щось потрібно;
🔸 Сон стає неспокійним, а прокидаєтесь із тривогою;
🔸 Єдиним бажаним видом відпочинку для вас стає можливість побути в тиші, якнайдалі від метушні. Емоційно ви або перебуваєте у стані апатії, або відчуваєте злість;
🔸 Сил радіти нема, а через це дратує чужий хороший настрій.
Якщо ж ви помічаєте за собою більшість із цих ознак, вам варто перейти в “режим збереження енергії”: більше відпочивайте (ніякої роботи у вихідні!), правильно харчуйтеся, лягайте спати вчасно. Віднайдіть баланс між роботою та особистим життям, присвятіть час своєму хобі, обов’язково виділіть час для регулярних занять спортом. Поступово сили поновляться, після чого ви з ентузіазмом зможете повернутися до роботи. Поновлений ресурс дасть можливість рухатися до успіху спокійно та без напруження.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍106❤44😢15😱3🤩2
Все сама, або можу, роблю, тягну
Мити підлогу вночі, коли вся сім’я спить; тягнути сумки з магазину, коли чоловік та дорослий син спокійно вдома дивляться телевізор; сплачувати кредит, котрий ви взяли задля допомоги дорослим дітям, щоб купити автівку, житло, або на ремонт...
Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Роль доброї феї якийсь короткий час може приносити задоволення, але з часом вона стає тягарем і може принести відчуття невизнаності та того, що вашу допомогу не цінують. Також подібна поведінка робить оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя.
Є фактори, що формують у людині сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані.
Ось кілька можливих причин:
🔸 Низька самооцінка: людина може думати, що це єдиний шлях бути цінною або визнаною.
🔸 Соціокультурний тиск: на людину можуть впливати стереотипи, наприклад, щодо "жіночих обов’язків".
🔸 Сімейний досвід: виховання в сім’ї, де любов виявлялася лише в разі виконання конкретної справи чи завдання.
🔸 Необхідність контролю: хтось бере на себе велике навантаження, вірячи, що це забезпечить кращі результати та допоможе уникнути проблем.
Що робити? Почніть із запитань до себе:
✅Чи важко мені?
✅Чи роблю я більше своїх сил, чекаючи, що хтось врятує мене?
✅Чи вмію делегувати обов’язки оточенню?
✅Чи можу я просити про допомогу?
✅Чи не намагаюся я робити за близьких те, що вони можуть зробити самі?
✅Чи дозволяю іншим брати участь у розв’язанні поточних завдань і проблем?
Поради:
🔸 Збалансуйте роботу, сім’ю, відпочинок, власні потреби та інтереси.
🔸 Слідкуйте за часом, котрий ви приділяєте собі й оточенню.
🔸 Навчіться чітко формулювати й висловлювати свої почуття, думки та потреби.
🔸 Працюйте над самооцінкою і встановленням особистих кордонів.
🔸 Зверніться до психолога/психотерапевта.
І головне, прийміть той факт, що ви не повинні все робити самостійно, адже це стає тягарем особисто для вас і не приносить користі вашим близьким.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Мити підлогу вночі, коли вся сім’я спить; тягнути сумки з магазину, коли чоловік та дорослий син спокійно вдома дивляться телевізор; сплачувати кредит, котрий ви взяли задля допомоги дорослим дітям, щоб купити автівку, житло, або на ремонт...
Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Роль доброї феї якийсь короткий час може приносити задоволення, але з часом вона стає тягарем і може принести відчуття невизнаності та того, що вашу допомогу не цінують. Також подібна поведінка робить оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя.
Є фактори, що формують у людині сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані.
Ось кілька можливих причин:
🔸 Низька самооцінка: людина може думати, що це єдиний шлях бути цінною або визнаною.
🔸 Соціокультурний тиск: на людину можуть впливати стереотипи, наприклад, щодо "жіночих обов’язків".
🔸 Сімейний досвід: виховання в сім’ї, де любов виявлялася лише в разі виконання конкретної справи чи завдання.
🔸 Необхідність контролю: хтось бере на себе велике навантаження, вірячи, що це забезпечить кращі результати та допоможе уникнути проблем.
Що робити? Почніть із запитань до себе:
✅Чи важко мені?
✅Чи роблю я більше своїх сил, чекаючи, що хтось врятує мене?
✅Чи вмію делегувати обов’язки оточенню?
✅Чи можу я просити про допомогу?
✅Чи не намагаюся я робити за близьких те, що вони можуть зробити самі?
✅Чи дозволяю іншим брати участь у розв’язанні поточних завдань і проблем?
Поради:
🔸 Збалансуйте роботу, сім’ю, відпочинок, власні потреби та інтереси.
🔸 Слідкуйте за часом, котрий ви приділяєте собі й оточенню.
🔸 Навчіться чітко формулювати й висловлювати свої почуття, думки та потреби.
🔸 Працюйте над самооцінкою і встановленням особистих кордонів.
🔸 Зверніться до психолога/психотерапевта.
І головне, прийміть той факт, що ви не повинні все робити самостійно, адже це стає тягарем особисто для вас і не приносить користі вашим близьким.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍196❤67😢9🔥3😱2🎉1
Дорослі стосунки, або Любов без фільтрів
Кожен із нас виріс у своєму унікальному світі, з різними уявленнями про те, якими мають бути ідеальні стосунки. Але з часом ми розуміємо, що ідеальності в реальних взаєминах не існує. Це картинка, що навіяна книгами, фільмами, власними фантазіями. Ви почали розчаровуватись у стосунках? Сприймайте невдачі як щось, з чого ви можете взяти користь для себе.
Отже, "доросла" правда про стосунки:
🔸 Наш партнер не може любити нас безумовно
Навіть взаємини між матір’ю та немовлям насправді односторонні. Мама безкорисливо віддає, іноді забуваючи про власні потреби, тоді як немовля лише приймає. У взаєминах між дорослими важко знайти того, хто був би готовий до одностороннього обміну. В основі будь-яких здорових стосунків лежить взаємний обмін — обмінюватися тим, чого нам бракує, та тим, що ми можемо запропонувати іншій стороні.
🔸Нас можуть розлюбити
Кожна доросла людина має свободу вибору, і це абсолютно нормально. Немає жодних гарантій, які могли б захистити нас від покинутості. Кожен має право вирішувати, хоче він залишатися у стосунках чи ні. Це право взаємне, і ви також володієте цією свободою вибору, щоб бути з кимось іншим у певний період свого життя.
🔸Стосунки — це заємний компроміс і жертва власних потреб
Знайти ідеального партнера, який був би точною копією вас самих, неможливо, адже кожен із нас має свій унікальний життєвий досвід, виховання та систему цінностей. Тому стосунки — це про вміння домовлятися, шукаючи такі рішення, де обидва партнери почуватимуться комфортно.
🔸Партнер не здатний задовольнити абсолютно всі наші потреби
Партнер може багато дати, але не може і не повинен задовольняти всі наші бажання. Наше розчарування тут може бути пов’язане з бажанням повторити дитячий досвід, можливо, заповнений страхом та тривогою, і тепер у дорослому житті ми шукаємо компенсацію.
Але здорові, адекватні чи дорослі стосунки — це не про те, що ми можемо залишатися і продовжувати любити партнера, навіть якщо стикаємося з розчаруванням ("він не любить мене безумовно"), невизначеністю ("він може піти будь-якої миті"), незадоволеністю ("він не може мені дати все, що я хочу").
Дорослі стосунки — це про можливість впоратися зі страхом чи тривожністю пізнавати щось нове, не боятися зіткнутися з неідеальністю. Це про готовність до нового, незвіданого і, можливо, дуже цікавого.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня,керівниця платформи безкоштовної психологічної допомоги «Розкажи мені»
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Кожен із нас виріс у своєму унікальному світі, з різними уявленнями про те, якими мають бути ідеальні стосунки. Але з часом ми розуміємо, що ідеальності в реальних взаєминах не існує. Це картинка, що навіяна книгами, фільмами, власними фантазіями. Ви почали розчаровуватись у стосунках? Сприймайте невдачі як щось, з чого ви можете взяти користь для себе.
Отже, "доросла" правда про стосунки:
🔸 Наш партнер не може любити нас безумовно
Навіть взаємини між матір’ю та немовлям насправді односторонні. Мама безкорисливо віддає, іноді забуваючи про власні потреби, тоді як немовля лише приймає. У взаєминах між дорослими важко знайти того, хто був би готовий до одностороннього обміну. В основі будь-яких здорових стосунків лежить взаємний обмін — обмінюватися тим, чого нам бракує, та тим, що ми можемо запропонувати іншій стороні.
🔸Нас можуть розлюбити
Кожна доросла людина має свободу вибору, і це абсолютно нормально. Немає жодних гарантій, які могли б захистити нас від покинутості. Кожен має право вирішувати, хоче він залишатися у стосунках чи ні. Це право взаємне, і ви також володієте цією свободою вибору, щоб бути з кимось іншим у певний період свого життя.
🔸Стосунки — це заємний компроміс і жертва власних потреб
Знайти ідеального партнера, який був би точною копією вас самих, неможливо, адже кожен із нас має свій унікальний життєвий досвід, виховання та систему цінностей. Тому стосунки — це про вміння домовлятися, шукаючи такі рішення, де обидва партнери почуватимуться комфортно.
🔸Партнер не здатний задовольнити абсолютно всі наші потреби
Партнер може багато дати, але не може і не повинен задовольняти всі наші бажання. Наше розчарування тут може бути пов’язане з бажанням повторити дитячий досвід, можливо, заповнений страхом та тривогою, і тепер у дорослому житті ми шукаємо компенсацію.
Але здорові, адекватні чи дорослі стосунки — це не про те, що ми можемо залишатися і продовжувати любити партнера, навіть якщо стикаємося з розчаруванням ("він не любить мене безумовно"), невизначеністю ("він може піти будь-якої миті"), незадоволеністю ("він не може мені дати все, що я хочу").
Дорослі стосунки — це про можливість впоратися зі страхом чи тривожністю пізнавати щось нове, не боятися зіткнутися з неідеальністю. Це про готовність до нового, незвіданого і, можливо, дуже цікавого.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня,керівниця платформи безкоштовної психологічної допомоги «Розкажи мені»
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
❤214👍70🔥15🤩6😢4😱3
Люди з тривожністю: навчитися розуміти їх та підтримувати
Кожен із нас хоч раз у житті відчував тривожність. Чи то через іспити в університеті, чи перед виходом на нову роботу, чи перед іншими важливими життєвими подіями. Зазвичай переживання тривають від кількох хвилин до кількох днів. Але є люди, які живуть у напрузі не день і не два, а тижні, місяці чи навіть роки. В результаті цей тривалий стрес переростає у тривожний розлад. Людина в такому стані має постійне або дуже часте почуття безпричинного страху. Це виснажує і не дає жити життям на повну.
Якщо це про вас, тоді спробуйте унормувати свій графік, щоб у ньому завжди був час на відпочинок, повноцінне харчування, час для себе. Спробуйте щоденні техніки для заспокоєння, а якщо не вдається подолати розлад самостійно – зверніться до психотерапевта.
Якщо ж постійна тривожність – це про ваших близьких, у ваших силах навчитися сприймати їх в їхньому стані з розумінням та підтримкою.
Не варто сваритися чи ображатися, якщо людина:
🔸 Довго не відповідає на повідомлення або ігнорує дзвінки. Якщо людина у стані тривоги, тоді навала повідомлень чи дзвінків можуть лише посилювати це відчуття.
🔸 Раптом змінює плани. Раптова хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить.
🔸 Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людині з посиленою тривожністю важко відвідувати заходи чи зустрічатися із друзями, а часто хочеться залишатися на самоті.
🔸 У розмові уникає зорового контакту: він може приносити дискомфорт. Для людини із тривожністю властиво часто уникати особистих контактів, прагнути, аби на неї геть не звертали увагу.
🔸 Говорить без упину і перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки, які рвуться назовні. А інколи людям настільки нестерпні паузи в розмові, тому вони всіляко намагаються їх заповнити.
🔸 Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина з тривожністю часто перебуває “на грані”, і будь-яка емоція може стати “останньою краплею”.
Отже, перелічені дії не завжди є проявом неповаги. Врахуйте, що на стан людини та її поведінку можуть впливати події, про які ви не знаєте. Тому не поспішайте з’ясовувати стосунки, а краще просто спитайте, чи можете чимось допомогти.
Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?”
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Кожен із нас хоч раз у житті відчував тривожність. Чи то через іспити в університеті, чи перед виходом на нову роботу, чи перед іншими важливими життєвими подіями. Зазвичай переживання тривають від кількох хвилин до кількох днів. Але є люди, які живуть у напрузі не день і не два, а тижні, місяці чи навіть роки. В результаті цей тривалий стрес переростає у тривожний розлад. Людина в такому стані має постійне або дуже часте почуття безпричинного страху. Це виснажує і не дає жити життям на повну.
Якщо це про вас, тоді спробуйте унормувати свій графік, щоб у ньому завжди був час на відпочинок, повноцінне харчування, час для себе. Спробуйте щоденні техніки для заспокоєння, а якщо не вдається подолати розлад самостійно – зверніться до психотерапевта.
Якщо ж постійна тривожність – це про ваших близьких, у ваших силах навчитися сприймати їх в їхньому стані з розумінням та підтримкою.
Не варто сваритися чи ображатися, якщо людина:
🔸 Довго не відповідає на повідомлення або ігнорує дзвінки. Якщо людина у стані тривоги, тоді навала повідомлень чи дзвінків можуть лише посилювати це відчуття.
🔸 Раптом змінює плани. Раптова хвиля тривоги може змусити людину скасувати плани в останню мить.
🔸 Уникає особистих зустрічей, віддаляється. У вільний час людині з посиленою тривожністю важко відвідувати заходи чи зустрічатися із друзями, а часто хочеться залишатися на самоті.
🔸 У розмові уникає зорового контакту: він може приносити дискомфорт. Для людини із тривожністю властиво часто уникати особистих контактів, прагнути, аби на неї геть не звертали увагу.
🔸 Говорить без упину і перебиває. У стані тривожності буває важко контролювати емоції й думки, які рвуться назовні. А інколи людям настільки нестерпні паузи в розмові, тому вони всіляко намагаються їх заповнити.
🔸 Поводиться зверхньо, дратується через дрібниці, спалахує гнівом. Людина з тривожністю часто перебуває “на грані”, і будь-яка емоція може стати “останньою краплею”.
Отже, перелічені дії не завжди є проявом неповаги. Врахуйте, що на стан людини та її поведінку можуть впливати події, про які ви не знаєте. Тому не поспішайте з’ясовувати стосунки, а краще просто спитайте, чи можете чимось допомогти.
Джерело: Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “Ти як?”
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
❤171👍71😢7🔥2🤩2
⚡️Діти зараз багато часу проводять в гаджетах, однак це хобі можна зробити корисним.
Саме ваша дитина зможе стати :
🔹топовим дизайнером
🔹тестувальником
🔹розробником ігор
🗣 Переваги:
•Буде в попиті серед роботодавців
•Не буде перейматись через фінанси протягом життя
Шлях в IT змалечку реальний!🙌🏻
Українська онлайн-академія GoITeens навчає IT-спеціальностей українців 7-17 років з будь-якого куточку планети 🌍
Допоможіть дитині зробити крок в майбутнє !
👇🏻👇🏻👇🏻
БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ
ℹ️ Промоція
Саме ваша дитина зможе стати :
🔹топовим дизайнером
🔹тестувальником
🔹розробником ігор
🗣 Переваги:
•Буде в попиті серед роботодавців
•Не буде перейматись через фінанси протягом життя
Шлях в IT змалечку реальний!🙌🏻
Українська онлайн-академія GoITeens навчає IT-спеціальностей українців 7-17 років з будь-якого куточку планети 🌍
Допоможіть дитині зробити крок в майбутнє !
👇🏻👇🏻👇🏻
БЕЗОПЛАТНЕ ЗАНЯТТЯ
ℹ️ Промоція
👍15😢15❤2😱2
"Отець Стю" (2022)
Боксер-аматор з Монтани, який, як і раніше, знаходиться в пошуках свого покликання. Загорівшись ідеєю стати актором, він перебирається до Південної Каліфорнії, де влаштовується працювати в продуктовий магазин, розраховуючи завести знайомства з людьми з кіноіндустрії. Якось Стюарт зустрічає латиноамериканку Кармен — побожну католичку, заради стосунків із якою вирішує похреститися. Страшна аварія на мотоциклі спонукає чоловіка повірити в Бога по-справжньому, переосмислити свій спосіб життя і стати католицьким священником.
"Складна проблема" (2021)
Збираючи речі в будинку свого дитинства після смерті матері, Ієн щосили намагається відновити зв'язок зі своєю відчуженою сестрою. Несподівано, завдяки новому знайомству, Ієн аналізує своє минуле та примиряється зі своїм майбутнім.
"Друзі рибалки" (2021)
Цинічний лондонський музичний продюсер вирушає до віддаленого корнуольського села на холостяцький вік-енд. Там над ним жартує його бос — змушує укласти контракт із групою з місцевих рибалок та рятувальників. Чоловік намагається здобути повагу або хоча б прояви ентузіазму від «бойз-бенду», а також членів їхніх сімей, які більше цінують дружбу, ніж гроші чи славу. Герой намагається умовити учасників групи попрацювати з ним, але, сам того не помічаючи, все глибше занурюється у сільський спосіб життя. І тоді до Денні приходить розуміння того, що важливо насправді.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Боксер-аматор з Монтани, який, як і раніше, знаходиться в пошуках свого покликання. Загорівшись ідеєю стати актором, він перебирається до Південної Каліфорнії, де влаштовується працювати в продуктовий магазин, розраховуючи завести знайомства з людьми з кіноіндустрії. Якось Стюарт зустрічає латиноамериканку Кармен — побожну католичку, заради стосунків із якою вирішує похреститися. Страшна аварія на мотоциклі спонукає чоловіка повірити в Бога по-справжньому, переосмислити свій спосіб життя і стати католицьким священником.
"Складна проблема" (2021)
Збираючи речі в будинку свого дитинства після смерті матері, Ієн щосили намагається відновити зв'язок зі своєю відчуженою сестрою. Несподівано, завдяки новому знайомству, Ієн аналізує своє минуле та примиряється зі своїм майбутнім.
"Друзі рибалки" (2021)
Цинічний лондонський музичний продюсер вирушає до віддаленого корнуольського села на холостяцький вік-енд. Там над ним жартує його бос — змушує укласти контракт із групою з місцевих рибалок та рятувальників. Чоловік намагається здобути повагу або хоча б прояви ентузіазму від «бойз-бенду», а також членів їхніх сімей, які більше цінують дружбу, ніж гроші чи славу. Герой намагається умовити учасників групи попрацювати з ним, але, сам того не помічаючи, все глибше занурюється у сільський спосіб життя. І тоді до Денні приходить розуміння того, що важливо насправді.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍60❤12
Психологи кол-центру #ВАРТОЖИТИ надають безкоштовну психологічну допомогу цивільним та військовим українцям та їхнім близьким.
Телефонуйте на номер 5522 та обирайте:
1 - лінія психологічної підтримки цивільних та онкопацієнтів.
2 - лінія психологічної підтримки військових та їхніх близьких.
Для абонентів Lifecell, Vodafone, Київстар усі дзвінки безкоштовні.
Графік роботи лінії:
11:00 - 19:00 з понеділка по п'ятницю.
Вихідні: субота, неділя, державні свята.
Якщо вам складно впоратися зі стресом і ви потребуєте підтримки, дзвоніть на номер 5522.
Телефонуйте на номер 5522 та обирайте:
1 - лінія психологічної підтримки цивільних та онкопацієнтів.
2 - лінія психологічної підтримки військових та їхніх близьких.
Для абонентів Lifecell, Vodafone, Київстар усі дзвінки безкоштовні.
Графік роботи лінії:
11:00 - 19:00 з понеділка по п'ятницю.
Вихідні: субота, неділя, державні свята.
Якщо вам складно впоратися зі стресом і ви потребуєте підтримки, дзвоніть на номер 5522.
❤92👍24😢6
Відповідальність за емоції
На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.
Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо.
Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.
Шкідливість пригнічення та підміни емоцій
На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.
Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.
Що робити?
🔸 Визнайте емоції
Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.
🔸 Позначте емоцію
Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо. Розвивайте свій емоційний словник.
🔸 Спостерігайте за сигналами тіла
Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.
🔸 Знайдіть причину
Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?
🔸 Розділіть емоції
Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.
Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ.
Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.
На зауваження реагуєте виправдовуваннями, дуже засмучуєтеся, відчуваєте злість? Перекладаєте вину на когось або щось, що вас вивело з рівноваги, розізлило, тригернуло? Якщо так, то саме час взяти відповідальність за свої емоції.
Взяти відповідальність за емоції — не означає перестати відчувати. Ми не вибираємо, що відчувати, а що ні. Це як холод чи жар. Ми просто їх відчуваємо.
Взяти відповідальність за свої емоції означає прийняти їх, не відкидаючи й не пригнічуючи. Це усвідомлення та контроль над тим, як ми реагуємо на події навколо нас. Визнання того, що ми не можемо обирати, що відчувати, але ми завжди можемо обирати, як реагувати на ці емоції.
Шкідливість пригнічення та підміни емоцій
На жаль, пригнічені емоції нікуди не зникають, а тишком-нишком продовжують впливати на людину зсередини. Пригнічені емоції можуть призвести до фізичних проблем: гормонального дисбалансу, аутоімунних захворювань тощо. Адже емоції запускають ланцюги процесів в організмі, наприклад, вироблення гормонів, підвищення пульсу та тиску, мобілізацію м’язів, пригнічення травлення.
Також підміна одних емоцій іншими або взагалі їхнє невираження може призвести до непорозумінь, недовіри у стосунках. Невміння виражати почуття може сприяти самотності, розчаруванню та депресії.
Що робити?
🔸 Визнайте емоції
Не соромтеся відчувати емоції. Вони є частиною нашого життя, і ми маємо право на них.
🔸 Позначте емоцію
Свідомо дайте визначення почуттям: "я злюся", "мені страшно", "я соромлюся" тощо. Розвивайте свій емоційний словник.
🔸 Спостерігайте за сигналами тіла
Уважно слідкуйте, як ваше тіло реагує на емоції. Фізичні відчуття можуть допомогти зрозуміти емоційний стан.
🔸 Знайдіть причину
Спробуйте зрозуміти, як і в який момент виникла ця емоція. Поміркуйте про зовнішні та внутрішні фактори, що спровокували її. Чому саме це вивело вас із рівноваги? Що саме ви хотіли, чого саме прагнули в той момент?
🔸 Розділіть емоції
Розрізняйте оригінальні емоції від тих, що виникають пізніше через ваші роздуми, самоаналіз. Намагайтеся розкрити справжні почуття.
Коли ви почнете розуміти природу власних реакцій та відчувати, як вони з’являються й набирають оберти, вам буде все легше й легше справлятися з травмувальними ситуаціями. Вам вдасться уникнути негативних наслідків, поступово вибудовуючи власний емоційний світ.
Якщо ваші намагання не мають успіху, не здавайтеся. Зверніться до спеціаліста, терапія показує ефективні результати.
👍115❤47🔥3😢3
Співчуття до себе: що це таке і чому воно важливе?
Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?
Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.
Чому важливо розвивати співчуття до себе?
Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати.
Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.
Як навчитися співчувати собі?
🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу.
Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.
🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.
🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.
Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.
Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?
Сучасна культура заохочує бути вимогливим до себе: бути кращим, сильнішим, добрішим, ніж інші. Але люди не ідеальні, ми можемо відчувати емоційний біль, переживати важкі часи, до того ж завжди знайдеться хтось розумніший, кращий за нас. І тому в нас часто прокидається внутрішній критик, який реагує на будь-які наші прояви слабкості.
Чому важливо розвивати співчуття до себе?
Надмірна вимогливість до себе часто є перешкодою на шляху до щасливого життя в гармонії із самим собою. Як стверджує докторка психологічних наук Крістін Нефф, люди, які зі співчуттям ставляться до себе і своїх недоліків, щасливіші, ніж ті, хто схильний себе засуджувати.
Вміння підтримати себе допоможе стати більш стійким емоційно та зменшити прояви гніву й роздратування. Це про турботу про себе, і це не має нічого спільного з егоїзмом. Адже практикуючи співчуття до себе, ми навчимося краще проявляти тепло, розуміння, ласкавість та підтримку щодо інших.
Як навчитися співчувати собі?
🔸 Будьте собі другом. Друзі зазвичай співпереживають один одному, сприймають слабкості чи недоліки один одного з добротою та розумінням. Якщо друг відчуває емоційний біль або переживає важкі часи, ви запропонуєте йому підтримку та допомогу.
Співчуття до себе це також про здатність не засуджувати, не критикувати себе, а співпереживати собі, коли щось не вийшло, з чимось не справляєтесь або зіткнулись із життєвими труднощами.
🔸 Прийміть свою неідеальність. Жодна людина не є досконалою, адже у всіх бувають провали, всі припускаються помилок. Зазвичай в інших ми це легко приймаємо, тоді як себе за таких же обставин можемо і посварити. Але робити цього не варто – подбайте й про себе.
🔸 Живіть усвідомлено – будьте відкритими до реальності теперішнього моменту. Це про здатність усвідомлювати всі думки, емоції, відчуття без опору чи уникання проблеми. Таке вміння дозволить розуміти та справлятися зі своїми емоціями у здоровий спосіб.
Джерело: Mindful Self-Compassion Workbook, Kristin Neff, PhD, Christopher Germer, PhD.
👍111❤61🔥2
Як впоратися з тривогою, яка не зникає?
Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.
Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.
Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.
Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.
Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?
Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:
🔸 Запросіть тривогу в себе
Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.
🔸 Пірніть у своє тіло
Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.
🔸 Прислухайтеся до себе
Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.
🔸 Почніть діяти
Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.
🔸 Поставте під сумнів свої припущення
Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.
Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.
Джерело: Лариса Пастушок, психологиня
Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.
Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.
Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.
Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.
Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?
Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:
🔸 Запросіть тривогу в себе
Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.
🔸 Пірніть у своє тіло
Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.
🔸 Прислухайтеся до себе
Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.
🔸 Почніть діяти
Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.
🔸 Поставте під сумнів свої припущення
Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.
Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.
Джерело: Лариса Пастушок, психологиня
👍109❤33😢5🔥2
Як не псувати собі життя через помилки мислення
Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе.
Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я.
Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити:
🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву
Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти.
Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю.
Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне.
🔸 Негативне пророцтво
Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу.
Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя.
🔸 Персоналізація
Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість.
Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо.
Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами.
🔸Навішування ярликів
Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину.
Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною.
***
Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе.
Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я.
Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити:
🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву
Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти.
Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю.
Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне.
🔸 Негативне пророцтво
Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу.
Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя.
🔸 Персоналізація
Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість.
Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо.
Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами.
🔸Навішування ярликів
Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину.
Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною.
***
Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍162❤52🤩2
"Вонка" (2023)
Мріючи відкрити магазин у місті, що славиться своїм шоколадом, молодий і бідний Віллі Вонка виявляє, що цією індустрією керує картель жадібних шоколатьє.
"Солтберн" (2023)
У 2006 році Олівер Квік, який виріс у Ліверпулі в неблагополучній родині, вступає на стипендію до Оксфордського університету. Сором'язливий і непоказний, він щосили прагне інтегруватися в незвичне для себе суспільство багатих і впевнених у собі студентів. Якось Оліверу вдається потоваришувати з привабливим Феліксом Кеттоном, який з розумінням ставиться до його розповідей про проблеми в сім'ї. Головний герой стикається з найбільш насиченим та незабутнім літом у своєму житті, коли новий друг запрошує його провести літні канікули у своєму розкішному родовому маєтку Солтберн.
"Геній математики" (2022)
Хан Джі-у навчається у випускному класі елітної школи зі спецпрограмою, куди зазвичай беруть дітей багатих батьків. Якось через безглузду витівку Джі-у на місяць відраховують із гуртожитку, і, вирішивши не засмучувати матір, хлопець напрошується пожити в комірчині шкільного охоронця — перебіжчика з Півночі, якого хлопці прозвали Комуністичним офіцером. А коли Джі-у з'ясовує, що той непогано знає математику, то вмовляє охоронця стати своїм репетитором.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Мріючи відкрити магазин у місті, що славиться своїм шоколадом, молодий і бідний Віллі Вонка виявляє, що цією індустрією керує картель жадібних шоколатьє.
"Солтберн" (2023)
У 2006 році Олівер Квік, який виріс у Ліверпулі в неблагополучній родині, вступає на стипендію до Оксфордського університету. Сором'язливий і непоказний, він щосили прагне інтегруватися в незвичне для себе суспільство багатих і впевнених у собі студентів. Якось Оліверу вдається потоваришувати з привабливим Феліксом Кеттоном, який з розумінням ставиться до його розповідей про проблеми в сім'ї. Головний герой стикається з найбільш насиченим та незабутнім літом у своєму житті, коли новий друг запрошує його провести літні канікули у своєму розкішному родовому маєтку Солтберн.
"Геній математики" (2022)
Хан Джі-у навчається у випускному класі елітної школи зі спецпрограмою, куди зазвичай беруть дітей багатих батьків. Якось через безглузду витівку Джі-у на місяць відраховують із гуртожитку, і, вирішивши не засмучувати матір, хлопець напрошується пожити в комірчині шкільного охоронця — перебіжчика з Півночі, якого хлопці прозвали Комуністичним офіцером. А коли Джі-у з'ясовує, що той непогано знає математику, то вмовляє охоронця стати своїм репетитором.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
❤66👍33😱7🔥4
Читаємо та зцілюємося: 6 книг із терапевтичним ефектом
Читання книг — це якісний час наодинці із собою, котрий, наприклад, відволікає від проблем, що вже є корисним для психіки. Деякі ж книги здатні ще й наповнювати людину, давати їй нові теми для роздумів, підказки, котрі допомагають знайти свій шлях до ментального здоров’я.
Марк Лівін — сучасний український письменник, журналіст, порадив декілька дуже цікавих книг. Їх можна сміливо порівняти з терапією.
Адже ці книги:
✅ допомагають розпізнати та зрозуміти свої емоції;
✅ вчать справлятися із труднощами та стресом;
✅ дарують нове бачення життя та мотивують до змін;
✅ надихають на саморозвиток і самопізнання.
Отже, читаємо:
🔸 “Що знають мої кістки: мемуари зцілення”
Стефані Фу
Ця книга поєднала в собі два стилі: мемуари та дослідження теми травми. Авторка — емігрантка з Малайзії, батьки якої втекли до США, коли їй було 2 роки. Вона пережила комплексний ПТСР, одужала й ділиться досвідом, який може бути корисним.
🔸 “Цей день і є життям”
Єнс Андерсен
Біографія казкарки Астрід Ліндгрен, яка назавжди змінила роль дитячої літератури, давши світові рольові моделі Пеппі Довгапанчоха, Братів Лев’яче Серце, Расмуса Волоцюги. У книзі є чимало про психологію та ментальне здоров’я. Дивовижно, але в 1940-50 роках пані Астрід переживала те ж, що переживаємо ми зараз.
🔸 “Дофамінове покоління”
Анна Лембке
Як поведінка людини стає залежністю? В який момент келих вина ввечері переростає в алкоголізм, а солоденьке — в заїдання емоцій? Професорка зі Стенфорду Анна Лембке на прикладі власної практики пояснює, як працює адиктивна поведінка і як її можна уникнути.
🔸 “Сараєво для початківців”
Озрен Кебо
Це історія про чоловіка, який свідомо обрав життя у Сараєво в найважчий період історії — під час облоги міста з 1992 до 1995 року силами югославської армії. Це глибока, подекуди іронічна, а місцями разюча історія переживання війни, яка з позиції часу дає розуміння, що переживає людина в таких умовах.
🔸 “Вузька стежка на Далеку Північ”
Річард Фленеган
Історія австралійського полковника, який потрапив у японський полон і був змушений разом з іншими в’язнями будувати так звану Дорогу смерті між Бірмою і Таїландом. За цей роман автор отримав Букерівську премію 2014.
🔸 “Під скляним ковпаком”
Сильвія Плат
У цьому автобіографічному романі описано досвід дівчини, яка попри всі свої бажання й амбіції підкорити світ, переживає великий депресивний розлад. Відвертий текст, який змушує уважніше придивитися до власного життя.
Читайте, досліджуйте, знаходьте те, що вам підходить. І пам’ятайте: зміни на краще можливі, якщо ви цього дійсно хочете.
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Читання книг — це якісний час наодинці із собою, котрий, наприклад, відволікає від проблем, що вже є корисним для психіки. Деякі ж книги здатні ще й наповнювати людину, давати їй нові теми для роздумів, підказки, котрі допомагають знайти свій шлях до ментального здоров’я.
Марк Лівін — сучасний український письменник, журналіст, порадив декілька дуже цікавих книг. Їх можна сміливо порівняти з терапією.
Адже ці книги:
✅ допомагають розпізнати та зрозуміти свої емоції;
✅ вчать справлятися із труднощами та стресом;
✅ дарують нове бачення життя та мотивують до змін;
✅ надихають на саморозвиток і самопізнання.
Отже, читаємо:
🔸 “Що знають мої кістки: мемуари зцілення”
Стефані Фу
Ця книга поєднала в собі два стилі: мемуари та дослідження теми травми. Авторка — емігрантка з Малайзії, батьки якої втекли до США, коли їй було 2 роки. Вона пережила комплексний ПТСР, одужала й ділиться досвідом, який може бути корисним.
🔸 “Цей день і є життям”
Єнс Андерсен
Біографія казкарки Астрід Ліндгрен, яка назавжди змінила роль дитячої літератури, давши світові рольові моделі Пеппі Довгапанчоха, Братів Лев’яче Серце, Расмуса Волоцюги. У книзі є чимало про психологію та ментальне здоров’я. Дивовижно, але в 1940-50 роках пані Астрід переживала те ж, що переживаємо ми зараз.
🔸 “Дофамінове покоління”
Анна Лембке
Як поведінка людини стає залежністю? В який момент келих вина ввечері переростає в алкоголізм, а солоденьке — в заїдання емоцій? Професорка зі Стенфорду Анна Лембке на прикладі власної практики пояснює, як працює адиктивна поведінка і як її можна уникнути.
🔸 “Сараєво для початківців”
Озрен Кебо
Це історія про чоловіка, який свідомо обрав життя у Сараєво в найважчий період історії — під час облоги міста з 1992 до 1995 року силами югославської армії. Це глибока, подекуди іронічна, а місцями разюча історія переживання війни, яка з позиції часу дає розуміння, що переживає людина в таких умовах.
🔸 “Вузька стежка на Далеку Північ”
Річард Фленеган
Історія австралійського полковника, який потрапив у японський полон і був змушений разом з іншими в’язнями будувати так звану Дорогу смерті між Бірмою і Таїландом. За цей роман автор отримав Букерівську премію 2014.
🔸 “Під скляним ковпаком”
Сильвія Плат
У цьому автобіографічному романі описано досвід дівчини, яка попри всі свої бажання й амбіції підкорити світ, переживає великий депресивний розлад. Відвертий текст, який змушує уважніше придивитися до власного життя.
Читайте, досліджуйте, знаходьте те, що вам підходить. І пам’ятайте: зміни на краще можливі, якщо ви цього дійсно хочете.
Джерело: howareu_program
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍129❤52🔥15😢1
Критика: корисна і не дуже
Критика – це та річ, яку нам зазвичай неприємно чути. Але інколи вона буває конструктивною, допомагає виправити помилки та недоліки. Її також можна використати як поштовх до змін, до особистого зростання та розвитку. Водночас критика може руйнувати наші захисні реакції та стати причиною низької самооцінки.
Тому важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від деструктивної та токсичної, а також вміти правильно на неї реагувати. На щастя, вміння сприймати конструктивну критику можна розвинути й використовувати собі на користь.
Як відрізнити корисну критику від токсичної?
🔸 Поради та оціночні судження від інших людей, і навіть від найближчих родичів, можуть зачіпати вас та ображати. Якщо їхні слова впливають на вашу самооцінку, змушують вас почуватися погано, то це токсична критика.
🔸 Метою токсичної критики є образити, принизити людину.
🔸 Тоді як конструктивна критика направлена на виявлення недоліків. Вона може допомогти людині стати кращою, поліпшити результати своєї роботи.
🔸 Конструктивна критика аргументована, а головне – направлена на дію, а не на саму людину.
🔸 Поставте собі запитання, чи достатньо обізнана людина у предметі, який критикує, а також дізнайтеся, на яких фактах ґрунтується її судження.
🔸 Якщо ставлення вашого критика до вас переважно негативне, і від нього нічого крім критики ви не чуєте, то найімовірніше, його слова є проявом упередженого ставлення або заздрощів.
Як правильно сприймати критику?
🔸 Створіть дистанцію між собою і вашою діяльністю. Це дозволить легше сприймати критику.
🔸 Прослідкуйте за своїм станом після чергової порції критики. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, постарайтеся зупинити негативні думки про себе. Інакше переконання у власній нікчемності переконає вас, ніби ви “недостатньо”: недостатньо красиві, недостатньо розумні тощо.
🔸 Якщо хтось порушує ваші кордони, руйнує ваше почуття гідності – припиніть або хоча б обмежте спілкування з такою людиною.
🔸 Спробуйте відволікти себе, відпочиньте. Фокусуйтеся на позитивних думках: тут може допомогти ведення щоденника вдячності.
🔸 Будьте добрішими до себе. Прийміть факт, що ви завжди є достатньо хорошим/хорошою і ніхто не має права вас ображати.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Критика – це та річ, яку нам зазвичай неприємно чути. Але інколи вона буває конструктивною, допомагає виправити помилки та недоліки. Її також можна використати як поштовх до змін, до особистого зростання та розвитку. Водночас критика може руйнувати наші захисні реакції та стати причиною низької самооцінки.
Тому важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від деструктивної та токсичної, а також вміти правильно на неї реагувати. На щастя, вміння сприймати конструктивну критику можна розвинути й використовувати собі на користь.
Як відрізнити корисну критику від токсичної?
🔸 Поради та оціночні судження від інших людей, і навіть від найближчих родичів, можуть зачіпати вас та ображати. Якщо їхні слова впливають на вашу самооцінку, змушують вас почуватися погано, то це токсична критика.
🔸 Метою токсичної критики є образити, принизити людину.
🔸 Тоді як конструктивна критика направлена на виявлення недоліків. Вона може допомогти людині стати кращою, поліпшити результати своєї роботи.
🔸 Конструктивна критика аргументована, а головне – направлена на дію, а не на саму людину.
🔸 Поставте собі запитання, чи достатньо обізнана людина у предметі, який критикує, а також дізнайтеся, на яких фактах ґрунтується її судження.
🔸 Якщо ставлення вашого критика до вас переважно негативне, і від нього нічого крім критики ви не чуєте, то найімовірніше, його слова є проявом упередженого ставлення або заздрощів.
Як правильно сприймати критику?
🔸 Створіть дистанцію між собою і вашою діяльністю. Це дозволить легше сприймати критику.
🔸 Прослідкуйте за своїм станом після чергової порції критики. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, постарайтеся зупинити негативні думки про себе. Інакше переконання у власній нікчемності переконає вас, ніби ви “недостатньо”: недостатньо красиві, недостатньо розумні тощо.
🔸 Якщо хтось порушує ваші кордони, руйнує ваше почуття гідності – припиніть або хоча б обмежте спілкування з такою людиною.
🔸 Спробуйте відволікти себе, відпочиньте. Фокусуйтеся на позитивних думках: тут може допомогти ведення щоденника вдячності.
🔸 Будьте добрішими до себе. Прийміть факт, що ви завжди є достатньо хорошим/хорошою і ніхто не має права вас ображати.
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍92❤30🤩1
"Наяд" (2023)
Захоплива розповідь є хронікою надзвичайної та заснованої на фактах історії спортсменки Діани Наяд. У віці 60 років вона вирушає в дивовижну подорож за незмінної підтримки свого найкращого друга і тренера, щоб здійснити мрію всього свого життя: сміливий заплив у відкритому океані на 110 миль, епічну мандрівку від берегів Куби до узбережжя Флориди.
"Траса 60" (2002)
Фільм-подорож з елементами фентезі, комедії та притчі.Бажання потрібно загадувати правильно. 22-річному Нілу Оліверу доля подарувала багато: багатих батьків, люблячу сестру, симпатичну наречену і червоний BMW. Однак таким подарункам юнак не радий, тому що забезпечене, але заздалегідь передбачене життя здається йому марно прожитим. Задуваючи свічки на розкішному іменинному торті, Олівер раптом бажає дивного - зрозуміти своє призначення і зустріти загадкову блондинку, плід своєї уяви.Необережні слова молодої людини підслуховує О. Ж. Грант - шкідливий рудоволосий чарівник, іноді видимий людям. Варто лише Гранту розкурити свою магічну трубку, як кожне невиразно озвучене бажання здійснюється, приносячи біди і неприємності. Наївного мрійника Олівера пустун Грант відправляє на неіснуючу автотрасу 60, де повно-повнісінько інших невдалих любителів дивних пригод. У подорожі герою належить подорослішати, зрозуміти себе і зустріти придуману блондинку, яка позбавила його спокою.
"Адаптація" (2002)
Ексцентричний фільм «Адаптація» розповість своєму глядачеві про те, як часом буває складно і навіть дивно займатися створенням сценарію для кіно. Особливо якщо сценарій призначається для екранізації відомої книги Сьюзен Орлеан «Викрадач орхідей».
Сюжет фільму розкриває всі почуття знаменитого сценариста Чарлі Кауфмана, коли він працював над створенням цього сценарію. Йому доручили адаптувати книгу для кінематографа не в найкращий час його життя. На даному етапі він знаходитися в творчій кризі, душевний стан теж не з кращих - постійна депресія, меланхолія, і агорафобія на додачу. До того ж, йому на голову впав брат-близнюк, який має намір пожити за рахунок Чарлі.
Всі його спроби вловити сенс і суть книги, яка буде екранізуватися безуспішні, і тоді він просто починає описувати свої особисті переживання і почуття, викликані його нинішньою роботою. Подальший розвиток сюжету стане сюрпризом для багатьох. Переплетення подій реальних і вигаданих, химерні повороти долі, несподіванки - все є в цьому фільмі
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Захоплива розповідь є хронікою надзвичайної та заснованої на фактах історії спортсменки Діани Наяд. У віці 60 років вона вирушає в дивовижну подорож за незмінної підтримки свого найкращого друга і тренера, щоб здійснити мрію всього свого життя: сміливий заплив у відкритому океані на 110 миль, епічну мандрівку від берегів Куби до узбережжя Флориди.
"Траса 60" (2002)
Фільм-подорож з елементами фентезі, комедії та притчі.Бажання потрібно загадувати правильно. 22-річному Нілу Оліверу доля подарувала багато: багатих батьків, люблячу сестру, симпатичну наречену і червоний BMW. Однак таким подарункам юнак не радий, тому що забезпечене, але заздалегідь передбачене життя здається йому марно прожитим. Задуваючи свічки на розкішному іменинному торті, Олівер раптом бажає дивного - зрозуміти своє призначення і зустріти загадкову блондинку, плід своєї уяви.Необережні слова молодої людини підслуховує О. Ж. Грант - шкідливий рудоволосий чарівник, іноді видимий людям. Варто лише Гранту розкурити свою магічну трубку, як кожне невиразно озвучене бажання здійснюється, приносячи біди і неприємності. Наївного мрійника Олівера пустун Грант відправляє на неіснуючу автотрасу 60, де повно-повнісінько інших невдалих любителів дивних пригод. У подорожі герою належить подорослішати, зрозуміти себе і зустріти придуману блондинку, яка позбавила його спокою.
"Адаптація" (2002)
Ексцентричний фільм «Адаптація» розповість своєму глядачеві про те, як часом буває складно і навіть дивно займатися створенням сценарію для кіно. Особливо якщо сценарій призначається для екранізації відомої книги Сьюзен Орлеан «Викрадач орхідей».
Сюжет фільму розкриває всі почуття знаменитого сценариста Чарлі Кауфмана, коли він працював над створенням цього сценарію. Йому доручили адаптувати книгу для кінематографа не в найкращий час його життя. На даному етапі він знаходитися в творчій кризі, душевний стан теж не з кращих - постійна депресія, меланхолія, і агорафобія на додачу. До того ж, йому на голову впав брат-близнюк, який має намір пожити за рахунок Чарлі.
Всі його спроби вловити сенс і суть книги, яка буде екранізуватися безуспішні, і тоді він просто починає описувати свої особисті переживання і почуття, викликані його нинішньою роботою. Подальший розвиток сюжету стане сюрпризом для багатьох. Переплетення подій реальних і вигаданих, химерні повороти долі, несподіванки - все є в цьому фільмі
Юлія Ворман, практичний психолог
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
👍63❤24
Як ми обираємо партнера?
Ще Фрейд писав про те, що ми обираємо людей, які вже існують у нашому несвідомому. А що він мав на увазі?
Іноді буває складно зрозуміти, чому ми обираємо тих чи інших людей. Це пов'язано з тим, що наші емоції та поведінка залежать не лише від нашого свідомого досвіду, але й від внутрішніх образів, які сформувалися в нашій психіці в ранньому дитинстві.
Уявіть, що наша психіка — це театр, а в ньому живуть різні персонажі. Ці персонажі — це образи людей, які були для нас важливими, наприклад, мама, тато, бабуся, дідусь. Кожен має свою роль: хтось добрий і лагідний, хтось суворий, а хтось байдужий. Ці образи можуть впливати на те, яких людей ми обираємо в дорослому житті.
Наприклад:
✅ Людина, яка виросла з "недоступним" татом, може шукати партнера, який буде відстороненим і холодним.
✅ Людина, яка виросла з "неемоційною" мамою, може шукати партнера, який буде практичним і раціональним.
Ми можемо шукати й зовнішні схожі риси, наприклад, довге світле волосся або маленький ніс.
Особливо заплутано буває тоді, коли батьки відігравали неоднозначні ролі у вихованні дитини. Наприклад, люблячий, але часто відсутній тато, або мама, яка поруч, але абсолютно не залучена до життя дитини.
Але не лише так працює наша психіка. Часом нам хочеться взяти щось від однієї людини, щось від іншої, і зібрати свій "ідеал" як конструктор. Тому буває так, що в дорослому житті нам постійно чогось не вистачає й ми не припиняємо своїх пошуків.
Важливо розуміти, що внутрішні об'єкти з часом можуть змінюватися. Наприклад, через досвід стабільних тривалих взаємин.
Також варто зазначити, що внутрішні образи не завжди є точними копіями наших реальних батьків. Це скоріше наші уявлення про них, які можуть бути як правдивими, так і ні.
Хочете краще розуміти себе і свої стосунки? Розпочніть із самих себе. Зверніть увагу на свої почуття, свої вибори. Це допоможе вам зрозуміти, чому ви обираєте тих чи інших людей і як покращити свої стосунки. Найпростіший і найшвидший спосіб розібратися у проблемі — звернутися до психолога, психотерапевта.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
Ще Фрейд писав про те, що ми обираємо людей, які вже існують у нашому несвідомому. А що він мав на увазі?
Іноді буває складно зрозуміти, чому ми обираємо тих чи інших людей. Це пов'язано з тим, що наші емоції та поведінка залежать не лише від нашого свідомого досвіду, але й від внутрішніх образів, які сформувалися в нашій психіці в ранньому дитинстві.
Уявіть, що наша психіка — це театр, а в ньому живуть різні персонажі. Ці персонажі — це образи людей, які були для нас важливими, наприклад, мама, тато, бабуся, дідусь. Кожен має свою роль: хтось добрий і лагідний, хтось суворий, а хтось байдужий. Ці образи можуть впливати на те, яких людей ми обираємо в дорослому житті.
Наприклад:
✅ Людина, яка виросла з "недоступним" татом, може шукати партнера, який буде відстороненим і холодним.
✅ Людина, яка виросла з "неемоційною" мамою, може шукати партнера, який буде практичним і раціональним.
Ми можемо шукати й зовнішні схожі риси, наприклад, довге світле волосся або маленький ніс.
Особливо заплутано буває тоді, коли батьки відігравали неоднозначні ролі у вихованні дитини. Наприклад, люблячий, але часто відсутній тато, або мама, яка поруч, але абсолютно не залучена до життя дитини.
Але не лише так працює наша психіка. Часом нам хочеться взяти щось від однієї людини, щось від іншої, і зібрати свій "ідеал" як конструктор. Тому буває так, що в дорослому житті нам постійно чогось не вистачає й ми не припиняємо своїх пошуків.
Важливо розуміти, що внутрішні об'єкти з часом можуть змінюватися. Наприклад, через досвід стабільних тривалих взаємин.
Також варто зазначити, що внутрішні образи не завжди є точними копіями наших реальних батьків. Це скоріше наші уявлення про них, які можуть бути як правдивими, так і ні.
Хочете краще розуміти себе і свої стосунки? Розпочніть із самих себе. Зверніть увагу на свої почуття, свої вибори. Це допоможе вам зрозуміти, чому ви обираєте тих чи інших людей і як покращити свої стосунки. Найпростіший і найшвидший спосіб розібратися у проблемі — звернутися до психолога, психотерапевта.
Джерело: Ольга Корбут, психоаналітикиня
Підписатися на канал «Психологічна підтримка»
❤105👍54😱7