Горе втрати: що переживає людина, яка у скорботі
Горе — реакція на втрату значущого для людини об’єкта або суб’єкта. Залежно від тяжкості втрати, тривалість та інтенсивність переживання горя у всіх різна, але саме переживання протікає однаково.
⭕️Горе втрати може характеризуватися такими проявами:
🔸Фізичне страждання. Спазми в горлі, прискорене дихання, порожнеча в животі, втома, постійне зітхання, втрата апетиту, сил. Емоційне напруження, за яким емоційне спустошення, біль у грудях, душевний біль. Втрата реальності, емоційна близькість із померлим.
🔸Пошук «живого» померлого. Відчуття запаху, кроків, образу тієї людини, ніби побачили в натовпі. Знайомої вимови, дотику та інше.
🔸Відчуття провини. Людина подумки промотує зустрічі з померлим та пригнічує себе через різні помилки: грубість, непошану, неувагу, злість до померлого.
🔸Ворожість до оточення. Людина відстороняється від зовнішнього світу, часто закривається в собі. Тяжко виходить на контакт, проявляє агресію та роздратованість.
🔸Переналаштування моделей поведінки. Людина починає робити щось не так, як завжди. Або хаотично, або навпаки. Ніби в голові каша.
🔸Імітація померлого. Людина імітує вимову, мімічні емоції, якісь вчинки померлого, поставу та інше.
Мета роботи з горем — навчитися бути незалежним від втрати, пристосуватися до життя, яке змінилося, та віднайти нові стосунки з людьми та світом.
Життя яскраве, а ми і є життя.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Горе — реакція на втрату значущого для людини об’єкта або суб’єкта. Залежно від тяжкості втрати, тривалість та інтенсивність переживання горя у всіх різна, але саме переживання протікає однаково.
⭕️Горе втрати може характеризуватися такими проявами:
🔸Фізичне страждання. Спазми в горлі, прискорене дихання, порожнеча в животі, втома, постійне зітхання, втрата апетиту, сил. Емоційне напруження, за яким емоційне спустошення, біль у грудях, душевний біль. Втрата реальності, емоційна близькість із померлим.
🔸Пошук «живого» померлого. Відчуття запаху, кроків, образу тієї людини, ніби побачили в натовпі. Знайомої вимови, дотику та інше.
🔸Відчуття провини. Людина подумки промотує зустрічі з померлим та пригнічує себе через різні помилки: грубість, непошану, неувагу, злість до померлого.
🔸Ворожість до оточення. Людина відстороняється від зовнішнього світу, часто закривається в собі. Тяжко виходить на контакт, проявляє агресію та роздратованість.
🔸Переналаштування моделей поведінки. Людина починає робити щось не так, як завжди. Або хаотично, або навпаки. Ніби в голові каша.
🔸Імітація померлого. Людина імітує вимову, мімічні емоції, якісь вчинки померлого, поставу та інше.
Мета роботи з горем — навчитися бути незалежним від втрати, пристосуватися до життя, яке змінилося, та віднайти нові стосунки з людьми та світом.
Життя яскраве, а ми і є життя.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Травматичний стрес у дітей та підлітків
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у дітей і підлітків виникає внаслідок впливу на дитину однієї або більше травмуючих подій.
❗️Потенційно травмуючими подіями є фізичне або сексуальне насильство, стихійні лиха, бойові дії та нещасні випадки. Статися все це може як із самою дитиною, так і з близькою їй людиною. Причому не обов’язково бути свідком такої події: навіть розповідь про неї може нанести шкоду психіці дитини і стати причиною ПТСР.
⭕️Причин для стресу в дитини може бути багато: патологічні спадкові фактори; особливі періоди життя; тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення); негативні потрясіння; стихійні лиха; нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням тощо.
⚡️Ознаки стресу в дітей ясельного та дошкільного віку: злість, дратівливість, неконтрольований плач, тремтіння від страху, тривога, страх самотності, проблеми зі сном (кошмари), проблеми з харчуванням.
⚡️Ознаки стресу в дітей молодшого шкільного віку: відсутність апетиту, проблеми з харчуванням, скарги на головний біль та біль у животі, почуття, що тебе не люблять, потреба часто ходити в туалет, проблеми зі сном, недовірливість, переживання щодо майбутнього, байдуже ставлення до школи та дружби.
⚡️Ознаки стресу в дітей 10-12 років та підлітків: низька самооцінка, втрата ілюзій, регулярний головний біль та біль у шлунку, злість, недовіра до всього світу, бунтарська поведінка.
Найбільш поширені симптоми ПТСР мають у собі такі явища:
🔸повторне переживання травми (нічні кошмари, нав’язливі спогади, травматична гра);
🔸уникнення травматичних спускових механізмів, спогадів і ситуацій, які нагадують дитині про травмувальну подію;
🔸перебільшено негативні переконання про себе і світ, що виникають із цієї події;
🔸перманентно негативний емоційний стан та нездатність відчувати позитивні емоції;
🔸почуття відчуженості від людей;
🔸втрата інтересу до участі у громадських заходах;
🔸неможливість згадати частину травмуючої події;
🔸проблеми зі сном;
🔸дратівливість;
🔸безрозсудна або саморуйнівна поведінка;
🔸гіпертривожність;
🔸надмірний переляк;
🔸проблеми з концентрацією.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у дітей і підлітків виникає внаслідок впливу на дитину однієї або більше травмуючих подій.
❗️Потенційно травмуючими подіями є фізичне або сексуальне насильство, стихійні лиха, бойові дії та нещасні випадки. Статися все це може як із самою дитиною, так і з близькою їй людиною. Причому не обов’язково бути свідком такої події: навіть розповідь про неї може нанести шкоду психіці дитини і стати причиною ПТСР.
⭕️Причин для стресу в дитини може бути багато: патологічні спадкові фактори; особливі періоди життя; тяжкі «удари долі» (смерть чи розлучення); негативні потрясіння; стихійні лиха; нездатність чи втрата довірливих взаємовідносин зі своїм близьким оточенням тощо.
⚡️Ознаки стресу в дітей ясельного та дошкільного віку: злість, дратівливість, неконтрольований плач, тремтіння від страху, тривога, страх самотності, проблеми зі сном (кошмари), проблеми з харчуванням.
⚡️Ознаки стресу в дітей молодшого шкільного віку: відсутність апетиту, проблеми з харчуванням, скарги на головний біль та біль у животі, почуття, що тебе не люблять, потреба часто ходити в туалет, проблеми зі сном, недовірливість, переживання щодо майбутнього, байдуже ставлення до школи та дружби.
⚡️Ознаки стресу в дітей 10-12 років та підлітків: низька самооцінка, втрата ілюзій, регулярний головний біль та біль у шлунку, злість, недовіра до всього світу, бунтарська поведінка.
Найбільш поширені симптоми ПТСР мають у собі такі явища:
🔸повторне переживання травми (нічні кошмари, нав’язливі спогади, травматична гра);
🔸уникнення травматичних спускових механізмів, спогадів і ситуацій, які нагадують дитині про травмувальну подію;
🔸перебільшено негативні переконання про себе і світ, що виникають із цієї події;
🔸перманентно негативний емоційний стан та нездатність відчувати позитивні емоції;
🔸почуття відчуженості від людей;
🔸втрата інтересу до участі у громадських заходах;
🔸неможливість згадати частину травмуючої події;
🔸проблеми зі сном;
🔸дратівливість;
🔸безрозсудна або саморуйнівна поведінка;
🔸гіпертривожність;
🔸надмірний переляк;
🔸проблеми з концентрацією.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Самозвинувачення
🤦♀️Відчувати відповідальність за травму, яка з вами сталась, за сексуальне насильство, яке зазнали, чи те, що не змогли відвернути смерть близької людини - це поширена реакція. Ви можете відчувати себе винними, коли нічого насправді від вас не залежало. Чому так відбувається?
Що таке самозвинувачення?
🔴Багато постраждалих, або тих хто вижив у трагічній події відчувають, що звинувачують себе в тому, що сталося, відчувають провину або соромляться.
🔴З цим почуттям сорому, провини та самозвинуваченням дуже важко впоратися. Але знайте, якщо у вас таке відчуття, ви не самотні – це справді поширена реакція.
Ви можете відчувати:
🔺“Я сам(-а) на це напросився (-лась)”.
🔺“Так мені і треба”.
🔺“Якби я зробив (-ла) щось по-іншому, то цього б не сталося”.
🔴Ці почуття можуть заважати говорити про те, що сталося, і отримати підтримку, яку насправді так потребуєте.
🟢Пам'ятайте - це була не ваша вина і ви невинні. Єдина людина, яка винна в тому, що сталося, - це злочинець. Якщо сталась трагічна подія, то ви діяли інстинктивно, ніяких інших логічних рішень ви прийняти не могли - так влаштований наш мозок, це дуже древній захисний механізм.
Як розпізнати самозвинувачення?
✅Варто навчитися розпізнавати, коли ваші думки стають самозвинувачувальними. Як тільки ви розпізнаєте ці моделі мислення, ви зможете кинути виклик їм і змінити.
❗️Зверніть увагу на думки, які звучать приблизно так:
🔺“Я мав (мала) би...”
🔺 "Я не повинен(-на) був(-ла)…"
🔺"Якби я… то цього б не сталося".
🔺"Я заслужив(-ла) це".
🔺"Я напросився(-лась) на це".
🔺"Я дозволив(-ла) цьому статися".
🌀Ви можете помітити, що ці думки мають певну закономірність, або ви часто повторюєте одне й те ж саме. Або ви можете помітити, що ці думки виникають у певних ситуаціях - наприклад, якщо ви чимось засмучені, або якщо щось нагадує вам про те, що сталося.
Як перестати звинувачувати себе?
🟢Думайте про себе як про друга
Подумайте про себе: «Якби (по)друг(-а) розповів(-ла) мені цю історію, я б звинуватив(-ла) його/її? Чи я б вважала, що вони повинні були зробити щось по-іншому?”
Часто ми можемо бути добрішими до своїх друзів, ніж до себе. Спробуйте сказати собі, що б ви сказали другові в подібній ситуації. Ви навіть можете записати це в листі або в щоденнику.
🟢 Подумайте, що сказав би вам хороший друг
Подумайте про когось, кому ви довіряєте і з ким завжди можете поговорити. Що б вони сказали? Якщо ви готові, можете зателефонувати і справді домовитися про зустріч та поговорити.
🟢Порівняйте докази
Напишіть список аргументів, які підтверджують вашу думку про самозвинувачення, а потім напишіть список аргументів проти вашої думки. Порівняйте два списки й подивіться, чи викликають вони у вас різні відчуття.
🟢 Скажіть собі: «Ти помиляєшся!»
Щоразу, коли у вас з’являється думка про самозвинувачення, скажіть їй: «Ти помиляєшся!» Це також може допомогти придумати аргумент проти цієї думки.
Наприклад: Якщо ви думаєте: «Я повинен був(-ла) зробити інакше» – ви можете сказати «Я не міг (могла) зробити інакше через автоматичну реакцію мого тіла на небезпеку – це не моя вина» Ви навіть можете спробувати сказати це вголос, дивлячись у дзеркало.
Спочатку це може бути важко, тому ви можете почати з того, що вимовте це у своїй голові. Потім практикуйтеся щодня, поки не зможете сказати це вголос, і зрештою повірите.
🗣Але найефективніший спосіб побороти сором чи самозвинувачення - це поговорити з кимось, хто підтримає вас: не засуджує, буде слухати і вірити вам. Ми знаємо, як це може бути важко.
🙏Спілкування з кимось може справді допомогти – ви можете зв’язатися з нашими психологами чи психотерапевтами. Ми працюємо безкоштовно та цілодобово - варто лише заповнити коротку форму на сайті tellme.com.ua. Консультації відбуваються анонімно в режимі онлайн.
🤦♀️Відчувати відповідальність за травму, яка з вами сталась, за сексуальне насильство, яке зазнали, чи те, що не змогли відвернути смерть близької людини - це поширена реакція. Ви можете відчувати себе винними, коли нічого насправді від вас не залежало. Чому так відбувається?
Що таке самозвинувачення?
🔴Багато постраждалих, або тих хто вижив у трагічній події відчувають, що звинувачують себе в тому, що сталося, відчувають провину або соромляться.
🔴З цим почуттям сорому, провини та самозвинуваченням дуже важко впоратися. Але знайте, якщо у вас таке відчуття, ви не самотні – це справді поширена реакція.
Ви можете відчувати:
🔺“Я сам(-а) на це напросився (-лась)”.
🔺“Так мені і треба”.
🔺“Якби я зробив (-ла) щось по-іншому, то цього б не сталося”.
🔴Ці почуття можуть заважати говорити про те, що сталося, і отримати підтримку, яку насправді так потребуєте.
🟢Пам'ятайте - це була не ваша вина і ви невинні. Єдина людина, яка винна в тому, що сталося, - це злочинець. Якщо сталась трагічна подія, то ви діяли інстинктивно, ніяких інших логічних рішень ви прийняти не могли - так влаштований наш мозок, це дуже древній захисний механізм.
Як розпізнати самозвинувачення?
✅Варто навчитися розпізнавати, коли ваші думки стають самозвинувачувальними. Як тільки ви розпізнаєте ці моделі мислення, ви зможете кинути виклик їм і змінити.
❗️Зверніть увагу на думки, які звучать приблизно так:
🔺“Я мав (мала) би...”
🔺 "Я не повинен(-на) був(-ла)…"
🔺"Якби я… то цього б не сталося".
🔺"Я заслужив(-ла) це".
🔺"Я напросився(-лась) на це".
🔺"Я дозволив(-ла) цьому статися".
🌀Ви можете помітити, що ці думки мають певну закономірність, або ви часто повторюєте одне й те ж саме. Або ви можете помітити, що ці думки виникають у певних ситуаціях - наприклад, якщо ви чимось засмучені, або якщо щось нагадує вам про те, що сталося.
Як перестати звинувачувати себе?
🟢Думайте про себе як про друга
Подумайте про себе: «Якби (по)друг(-а) розповів(-ла) мені цю історію, я б звинуватив(-ла) його/її? Чи я б вважала, що вони повинні були зробити щось по-іншому?”
Часто ми можемо бути добрішими до своїх друзів, ніж до себе. Спробуйте сказати собі, що б ви сказали другові в подібній ситуації. Ви навіть можете записати це в листі або в щоденнику.
🟢 Подумайте, що сказав би вам хороший друг
Подумайте про когось, кому ви довіряєте і з ким завжди можете поговорити. Що б вони сказали? Якщо ви готові, можете зателефонувати і справді домовитися про зустріч та поговорити.
🟢Порівняйте докази
Напишіть список аргументів, які підтверджують вашу думку про самозвинувачення, а потім напишіть список аргументів проти вашої думки. Порівняйте два списки й подивіться, чи викликають вони у вас різні відчуття.
🟢 Скажіть собі: «Ти помиляєшся!»
Щоразу, коли у вас з’являється думка про самозвинувачення, скажіть їй: «Ти помиляєшся!» Це також може допомогти придумати аргумент проти цієї думки.
Наприклад: Якщо ви думаєте: «Я повинен був(-ла) зробити інакше» – ви можете сказати «Я не міг (могла) зробити інакше через автоматичну реакцію мого тіла на небезпеку – це не моя вина» Ви навіть можете спробувати сказати це вголос, дивлячись у дзеркало.
Спочатку це може бути важко, тому ви можете почати з того, що вимовте це у своїй голові. Потім практикуйтеся щодня, поки не зможете сказати це вголос, і зрештою повірите.
🗣Але найефективніший спосіб побороти сором чи самозвинувачення - це поговорити з кимось, хто підтримає вас: не засуджує, буде слухати і вірити вам. Ми знаємо, як це може бути важко.
🙏Спілкування з кимось може справді допомогти – ви можете зв’язатися з нашими психологами чи психотерапевтами. Ми працюємо безкоштовно та цілодобово - варто лише заповнити коротку форму на сайті tellme.com.ua. Консультації відбуваються анонімно в режимі онлайн.
🤳Порівняння себе з іншими
📱У сучасному світі з соціальними медіа та Інтернетом ми маємо миттєвий доступ до зображень із життя інших людей, завдяки чому легко й непомітно можна отримати звичку порівнювати себе з іншими.
📈Аналітики стверджують, що в середньому користувач витрачає 2,5 години на соцмережі та має звичку порівнювати себе з іншими. Таке щоденне порівняння робить нас нещасними та призводить до поганого настрою і негативних думок, а це своєю чергою викликає тривогу.
🐞Крім того, порівнювати себе з іншими нереально і несправедливо, тому що ви, ймовірно, зосереджуєтеся на чиїхось найкращих сторонах у порівнянні зі своїми найслабшими.
“Квітка не думає змагатися з квіткою поруч, вона просто цвіте,” - японська мудрість.
🌺Порівняння себе з іншими може принести багато болю і страждань. І вам ніколи в процесі цього не спаде на думку, що ви зможете запропонувати щось велике. Але коли почнете копіюватимете інших у їхньому стилі та рисах особистості, навряд чи це теж принесе задоволення.
🌺Кожна людина на цій планеті унікальна і має унікальні сили та таланти. Коли щось унікальне, тут за визначенням не можна порівняти це з кимось чи чимось іншим.
🌺Зосереджуйтеся на собі й відпускайте те, що роблять і досягають інші. Так ви знайдете звільнення, і зрозумієте, що
Єдина людина, за яку ви повинні намагатися бути кращим, це та, ким ви були вчора.
🌺Чим більше ви зосереджуєтеся на власних здібностях і досягненнях, тим більше ви будете себе любити. А коли ви навчитеся по-справжньому любити себе, порівняння і тривога, швидше за все, зникнуть.
Рекомендації:
✅Наступного разу, коли ви почнете порівнювати себе з кимось іншим, зробіть паузу і повторіть собі: «Я зосереджуюсь на власних талантах і сильних сторонах, і мені є чим поділитися зі світом».
✅Потім візьміть свій записник і складіть список своїх сильних сторін. Продовжуйте поповнювати цей список з часом.
✅Помічайте ваші успіхи.
Щоб підвищити свою самооцінку, помічайте всі позитивні миті у вашому житті. Заведіть спеціальну папку чи блокнот, в яку можна копіювати чи пересилати все те хороше, що вам сказали, за що вам подякували. У хвилини тривоги на тлі порівняння себе з іншими відкривайте таку папку і перечитуйте слова справді важливих вам людей.
📱У сучасному світі з соціальними медіа та Інтернетом ми маємо миттєвий доступ до зображень із життя інших людей, завдяки чому легко й непомітно можна отримати звичку порівнювати себе з іншими.
📈Аналітики стверджують, що в середньому користувач витрачає 2,5 години на соцмережі та має звичку порівнювати себе з іншими. Таке щоденне порівняння робить нас нещасними та призводить до поганого настрою і негативних думок, а це своєю чергою викликає тривогу.
🐞Крім того, порівнювати себе з іншими нереально і несправедливо, тому що ви, ймовірно, зосереджуєтеся на чиїхось найкращих сторонах у порівнянні зі своїми найслабшими.
“Квітка не думає змагатися з квіткою поруч, вона просто цвіте,” - японська мудрість.
🌺Порівняння себе з іншими може принести багато болю і страждань. І вам ніколи в процесі цього не спаде на думку, що ви зможете запропонувати щось велике. Але коли почнете копіюватимете інших у їхньому стилі та рисах особистості, навряд чи це теж принесе задоволення.
🌺Кожна людина на цій планеті унікальна і має унікальні сили та таланти. Коли щось унікальне, тут за визначенням не можна порівняти це з кимось чи чимось іншим.
🌺Зосереджуйтеся на собі й відпускайте те, що роблять і досягають інші. Так ви знайдете звільнення, і зрозумієте, що
Єдина людина, за яку ви повинні намагатися бути кращим, це та, ким ви були вчора.
🌺Чим більше ви зосереджуєтеся на власних здібностях і досягненнях, тим більше ви будете себе любити. А коли ви навчитеся по-справжньому любити себе, порівняння і тривога, швидше за все, зникнуть.
Рекомендації:
✅Наступного разу, коли ви почнете порівнювати себе з кимось іншим, зробіть паузу і повторіть собі: «Я зосереджуюсь на власних талантах і сильних сторонах, і мені є чим поділитися зі світом».
✅Потім візьміть свій записник і складіть список своїх сильних сторін. Продовжуйте поповнювати цей список з часом.
✅Помічайте ваші успіхи.
Щоб підвищити свою самооцінку, помічайте всі позитивні миті у вашому житті. Заведіть спеціальну папку чи блокнот, в яку можна копіювати чи пересилати все те хороше, що вам сказали, за що вам подякували. У хвилини тривоги на тлі порівняння себе з іншими відкривайте таку папку і перечитуйте слова справді важливих вам людей.
12 вправ, що допоможуть подолати психологічні травми.
Частина 1
📚Пітер А. Левін — доктор медицини, філософії та біологічної фізики. Понад 30 років присвятив вивченню стресу та психологічної травми. У своїй книзі «Healing trauma» пропонує 12 кроків для подолання психологічної травми.
Крок 1️⃣. Безпека і внутрішній зміст
Набуття кордонів власного тіла. Робіть вправи, які допоможуть вам відчути, що ваша шкіра і ваші м'язи є кордоном всіх емоцій та фізичних почуттів.
🚿Наприклад, контрастний душ — це усвідомлення тілесних кордонів.
Крок 2️⃣. «Заземлення» і концентрація
При травмі людина ніби втрачає ґрунт під ногами. Частина процесу зцілення — це оволодіння умінням твердо стояти на ногах, або «заземлення».
🧍🏻♀️Станьте двома ногами на землю та відчуйте тверду підлогу під собою.
Крок 3️⃣. Відновлення джерел живлення (ресурси)
У кожного індивідуальні ресурси: зовнішні та внутрішні. Найбільш очевидні ззовні — природа, друзі, сім'я, тварини, заняття спортом, танці, музика тощо. Внутрішні — наша сила, рухливість, інтелект, духовні пошуки, вроджені таланти, мудрість, міцна нервова система.
📝Необхідно визначити свої внутрішні і зовнішні джерела й ресурси та активно використовувати їх для поповнення емоційного балансу.
Крок 4️⃣. Від відчутого відчуття до відстеження специфічних переживань
Усвідомити відчуття через соматичне.
🤔Наприклад, коли ви переживаєте занепокоєння, ви можете поставити собі запитання «Звідки я знаю, що мене щось турбує? В якому місці я відчуваю занепокоєння?» та прослідкувати цю емоцію у своєму тілі.
Крок 5️⃣. Перехід до активного стеження: відчуття, образи, думки, емоції
Як тільки у вас почнуть з'являтися неприємні думки, що зіштовхують вас на небезпечний шлях, скажіть собі: «Це всього лише думки. А що я дійсно зараз відчуваю? Що відбувається в моєму тілі?».
Можуть виникнути образи: візуальні (зримі), акустичні (звуки або голоси), смакові, нюхові (запахи) або тактильні (шкірні відчуття, «дотику»).
❔Не забувайте ставити собі запитання «Які відчуття я помічаю у своєму організмі, коли переді мною виникає образ?».
Крок 6️⃣. «Маятник»
Навчіться підкорятися власному ритму «звільнення — закріпачення».
🧘🏻♀️Знайшовши в собі емоцію, що вас турбує, спробуйте сфокусуватися на цій ділянці тіла. Емоція буде потроху залишати вас, а ви намагайтеся прослідкувати цей момент. При вдалому використанні цієї вправи ви зможете керувати своїми емоціями, тим самим розгортати їх або, навпаки, — звільнятися від них.
Продовження — в наступних публікаціях.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Частина 1
📚Пітер А. Левін — доктор медицини, філософії та біологічної фізики. Понад 30 років присвятив вивченню стресу та психологічної травми. У своїй книзі «Healing trauma» пропонує 12 кроків для подолання психологічної травми.
Крок 1️⃣. Безпека і внутрішній зміст
Набуття кордонів власного тіла. Робіть вправи, які допоможуть вам відчути, що ваша шкіра і ваші м'язи є кордоном всіх емоцій та фізичних почуттів.
🚿Наприклад, контрастний душ — це усвідомлення тілесних кордонів.
Крок 2️⃣. «Заземлення» і концентрація
При травмі людина ніби втрачає ґрунт під ногами. Частина процесу зцілення — це оволодіння умінням твердо стояти на ногах, або «заземлення».
🧍🏻♀️Станьте двома ногами на землю та відчуйте тверду підлогу під собою.
Крок 3️⃣. Відновлення джерел живлення (ресурси)
У кожного індивідуальні ресурси: зовнішні та внутрішні. Найбільш очевидні ззовні — природа, друзі, сім'я, тварини, заняття спортом, танці, музика тощо. Внутрішні — наша сила, рухливість, інтелект, духовні пошуки, вроджені таланти, мудрість, міцна нервова система.
📝Необхідно визначити свої внутрішні і зовнішні джерела й ресурси та активно використовувати їх для поповнення емоційного балансу.
Крок 4️⃣. Від відчутого відчуття до відстеження специфічних переживань
Усвідомити відчуття через соматичне.
🤔Наприклад, коли ви переживаєте занепокоєння, ви можете поставити собі запитання «Звідки я знаю, що мене щось турбує? В якому місці я відчуваю занепокоєння?» та прослідкувати цю емоцію у своєму тілі.
Крок 5️⃣. Перехід до активного стеження: відчуття, образи, думки, емоції
Як тільки у вас почнуть з'являтися неприємні думки, що зіштовхують вас на небезпечний шлях, скажіть собі: «Це всього лише думки. А що я дійсно зараз відчуваю? Що відбувається в моєму тілі?».
Можуть виникнути образи: візуальні (зримі), акустичні (звуки або голоси), смакові, нюхові (запахи) або тактильні (шкірні відчуття, «дотику»).
❔Не забувайте ставити собі запитання «Які відчуття я помічаю у своєму організмі, коли переді мною виникає образ?».
Крок 6️⃣. «Маятник»
Навчіться підкорятися власному ритму «звільнення — закріпачення».
🧘🏻♀️Знайшовши в собі емоцію, що вас турбує, спробуйте сфокусуватися на цій ділянці тіла. Емоція буде потроху залишати вас, а ви намагайтеся прослідкувати цей момент. При вдалому використанні цієї вправи ви зможете керувати своїми емоціями, тим самим розгортати їх або, навпаки, — звільнятися від них.
Продовження — в наступних публікаціях.
Анна Стасюк, психолог-консультант.
12 вправ, що допоможуть подолати психологічні травми.
Частина 2
Крок 7️⃣. Реакція боротьби: природна агресія проти насильства
Агресія — наша природна вроджена властивість, покликана захищати нас, коли над нами нависає загроза. Якщо час від часу у вас виникає агресія — це може бути наслідком психотравми.
❔Поставте собі запитання «Де у тілі я відчуваю агресію?», «Які думки в мене виникають під час агресії?». Прослідкуйте цю емоцію, від чого та у що вона перетікає.
Крок 8️⃣. Реакція втечі: природний вихід проти тривоги і занепокоєння
Втеча від травми — це людська природна реакція. Але якщо людина не впевнена у своїй втечі — то можуть виникнути перешкоди, заціпеніння, що веде за собою страх та безсилля.
☝️Усвідомлення, що втеча є найвдалішим варіантом від небезпеки, звільняє від відчуття страху та безсилля. Так як організм налаштований на мету — збереження себе втечею.
Крок 9️⃣.Сила і гнучкість проти безсилля і занепаду
Відчуття безсилля можна розглядати як наслідок незавершеної реакції у відповідь на загрозливу ситуацію.
🧠Наш мозок так влаштований, що йому просто необхідно завершити всі «операції» нашої пам’яті, щоб звільнити місце для нових емоцій. Таким чином нам необхідно пройти через тяжкість ситуації в нашій голові, щоб ще раз пережити всі емоції та зібрати до кінця пазли часу.
Крок 1️⃣0️⃣.Страх, виділений із контексту реакції «заціпеніння»
Під час зіткнення двох реакцій — страху та заціпеніння — треба виділити страх. Тим самим емоція заціпеніння завершиться «сама собою», а ваша поведінка стане осмисленою та активною.
🙆🏻♀️Коли ви відчуєте, що відчуття рівноваги почало до вас повертатися, ви можете звернутися за підтримкою до такої афірмації: «Я вдома. Нарешті я вдома». Повторіть це твердження два або три рази поспіль.
Крок 1️⃣1️⃣. «Орієнтація»
Перехід із внутрішнього світу в зовнішнє середовище, від діалогу із власним організмом до соціальної взаємодії.
📝Вправа.
Розплющивши очі, деякий час вільно роздивляйтеся навколишні предмети. Дайте собі озирнутися і зорієнтуватися в навколишньому просторі. Інтерес, цікавість, прагнення до дослідження і пізнання — це джерела, що підживлюють базові структури нервової системи. Нервова система не може в один і той же час бути травмованою і підтримувати в нас пізнавальний інтерес. Травма не може співіснувати з цією властивістю людської натури.
Крок 1️⃣2️⃣.Закріплення і інтегрування досягнутих результатів
Звільнившись від травмуючої реакції, ви відчуєте потребу в додаткових засобах, це індивідуально. Вони допоможуть вам втягнутися в нове життя, головна особливість якого — це спокій та усвідомлене відчуття присутності «тут і зараз».
Слідкуйте за емоціями та внутрішнім станом. Будьте здорові!
Анна Стасюк, психолог-консультант.
Частина 2
Крок 7️⃣. Реакція боротьби: природна агресія проти насильства
Агресія — наша природна вроджена властивість, покликана захищати нас, коли над нами нависає загроза. Якщо час від часу у вас виникає агресія — це може бути наслідком психотравми.
❔Поставте собі запитання «Де у тілі я відчуваю агресію?», «Які думки в мене виникають під час агресії?». Прослідкуйте цю емоцію, від чого та у що вона перетікає.
Крок 8️⃣. Реакція втечі: природний вихід проти тривоги і занепокоєння
Втеча від травми — це людська природна реакція. Але якщо людина не впевнена у своїй втечі — то можуть виникнути перешкоди, заціпеніння, що веде за собою страх та безсилля.
☝️Усвідомлення, що втеча є найвдалішим варіантом від небезпеки, звільняє від відчуття страху та безсилля. Так як організм налаштований на мету — збереження себе втечею.
Крок 9️⃣.Сила і гнучкість проти безсилля і занепаду
Відчуття безсилля можна розглядати як наслідок незавершеної реакції у відповідь на загрозливу ситуацію.
🧠Наш мозок так влаштований, що йому просто необхідно завершити всі «операції» нашої пам’яті, щоб звільнити місце для нових емоцій. Таким чином нам необхідно пройти через тяжкість ситуації в нашій голові, щоб ще раз пережити всі емоції та зібрати до кінця пазли часу.
Крок 1️⃣0️⃣.Страх, виділений із контексту реакції «заціпеніння»
Під час зіткнення двох реакцій — страху та заціпеніння — треба виділити страх. Тим самим емоція заціпеніння завершиться «сама собою», а ваша поведінка стане осмисленою та активною.
🙆🏻♀️Коли ви відчуєте, що відчуття рівноваги почало до вас повертатися, ви можете звернутися за підтримкою до такої афірмації: «Я вдома. Нарешті я вдома». Повторіть це твердження два або три рази поспіль.
Крок 1️⃣1️⃣. «Орієнтація»
Перехід із внутрішнього світу в зовнішнє середовище, від діалогу із власним організмом до соціальної взаємодії.
📝Вправа.
Розплющивши очі, деякий час вільно роздивляйтеся навколишні предмети. Дайте собі озирнутися і зорієнтуватися в навколишньому просторі. Інтерес, цікавість, прагнення до дослідження і пізнання — це джерела, що підживлюють базові структури нервової системи. Нервова система не може в один і той же час бути травмованою і підтримувати в нас пізнавальний інтерес. Травма не може співіснувати з цією властивістю людської натури.
Крок 1️⃣2️⃣.Закріплення і інтегрування досягнутих результатів
Звільнившись від травмуючої реакції, ви відчуєте потребу в додаткових засобах, це індивідуально. Вони допоможуть вам втягнутися в нове життя, головна особливість якого — це спокій та усвідомлене відчуття присутності «тут і зараз».
Слідкуйте за емоціями та внутрішнім станом. Будьте здорові!
Анна Стасюк, психолог-консультант.
🚨Ігнорування тривожності
⏰ Тривожність - це сигнал, який намагається вказати на те, що вам потрібно щось пропрацювати або змінити. Якщо ви проігноруєте цей сигнал, він стане голоснішим, допоки його не почують.
🔕Якщо довго ігнорувати тривожність, врешті-решт тривога може взяти під контроль вас та ваше життя! І з неприємного відчуття перетворитись на діагноз.
‼️Набагато краще почати звертати увагу на свою тривогу якомога швидше, щоб виявити свої негативні моделі мислення та шкідливі звички, перш ніж все вийде з-під контролю.
⚪️Ваш тривожний розлад міг початися в результаті чогось, що було поза вашим контролем, наприклад, травми або смерті близької людини. Але ви можете побороти звички, які посилюють вашу тривогу.
⚪️ Відсутність фізичної активності, неправильне харчування, зневоднення, харчові добавки, рафінований цукор, алкоголь, кофеїн і недостатній сон - усе це має науково доведений вплив і в рази посилює тривожність.
✍️Почніть вести щоденні записи та відмічати:
🔘Рівні тривожності;
🔘Щоденну діяльність - харчування, фізичні вправи, ведення щоденника, афірмації тощо;
🔘Тривоги й страхи;
🔘15-хвилин перед сном записуйте нав'язливі думки на папір, щоб звільнитись від них;
⚪️ Роблячи це, ви можете визначити речі, які змушують вас більше або менше хвилюватися, а потім внести відповідні зміни у свій спосіб життя.
Рекомендації:
✅Перечитайте наші публікації про тривожність та чинники, які її посилюють. Візьміть до уваги ті, які наявні у вашому способі життя.
✅ Складіть список своїх шкідливих звичок і встановіть невеликі цілі, щоб зробити перші кроки до їх зміни.
✅Заведіть записник чи трекер на телефоні, аби відстежувати рівні тривожності, кількість та якість сну, ваш раціон та фізичну активність.
🙏 Якщо відчуття тривожності триває понад 6 місяців — обов’язково проконсультуйтеся зі спеціалістом. Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
⏰ Тривожність - це сигнал, який намагається вказати на те, що вам потрібно щось пропрацювати або змінити. Якщо ви проігноруєте цей сигнал, він стане голоснішим, допоки його не почують.
🔕Якщо довго ігнорувати тривожність, врешті-решт тривога може взяти під контроль вас та ваше життя! І з неприємного відчуття перетворитись на діагноз.
‼️Набагато краще почати звертати увагу на свою тривогу якомога швидше, щоб виявити свої негативні моделі мислення та шкідливі звички, перш ніж все вийде з-під контролю.
⚪️Ваш тривожний розлад міг початися в результаті чогось, що було поза вашим контролем, наприклад, травми або смерті близької людини. Але ви можете побороти звички, які посилюють вашу тривогу.
⚪️ Відсутність фізичної активності, неправильне харчування, зневоднення, харчові добавки, рафінований цукор, алкоголь, кофеїн і недостатній сон - усе це має науково доведений вплив і в рази посилює тривожність.
✍️Почніть вести щоденні записи та відмічати:
🔘Рівні тривожності;
🔘Щоденну діяльність - харчування, фізичні вправи, ведення щоденника, афірмації тощо;
🔘Тривоги й страхи;
🔘15-хвилин перед сном записуйте нав'язливі думки на папір, щоб звільнитись від них;
⚪️ Роблячи це, ви можете визначити речі, які змушують вас більше або менше хвилюватися, а потім внести відповідні зміни у свій спосіб життя.
Рекомендації:
✅Перечитайте наші публікації про тривожність та чинники, які її посилюють. Візьміть до уваги ті, які наявні у вашому способі життя.
✅ Складіть список своїх шкідливих звичок і встановіть невеликі цілі, щоб зробити перші кроки до їх зміни.
✅Заведіть записник чи трекер на телефоні, аби відстежувати рівні тривожності, кількість та якість сну, ваш раціон та фізичну активність.
🙏 Якщо відчуття тривожності триває понад 6 місяців — обов’язково проконсультуйтеся зі спеціалістом. Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
🤔Які найкращі способи для висловлення своїх емоцій?
Самовираження – це чудовий спосіб ідентифікувати емоції та працювати з ними. Нижче ми пропонуємо список практик, які можуть допомогти у висловленні та переживанні емоцій.
🎨МИСТЕЦТВО
Мистецтво може допомогти нам виразити, що ми відчуваємо, коли у нас немає слів або ми не хочемо їх використовувати. Існує багато різних способів використання мистецтва як самовираження. Ось кілька ідей, щоб почати:
✂️Колаж: виріжте зображення з журналів і газет, які відгукуються вам та зображають ваші почуття. Наклейте їх на папір або листівку, щоб створити настрій-колаж.
🌳Намалюйте дерево: намалюйте, яким би ви були деревом. Подумайте, чи воно високе, чи вічнозелене, чи фруктове чи квітне тощо.
🧿Мандала: Мандала на санскриті означає коло. Це індуїстські та буддійські символи Всесвіту, які часто використовуються в медитації. Розмальовка мандали може допомогти вам розслабитися, і ви можете використовувати кольори, щоб виразити свої почуття. Ви можете знайти безплатні шаблони в Інтернеті або намалювати власні.
📔ЗАПИСИ У ЩОДЕННИК
Вести щоденник – це чудовий спосіб розібратися зі своїми почуттями, проблемами або цілями. Вам не потрібно писати щодня, тільки тоді, коли маєте бажання.
✍️Писати можна в будь-який час доби.
✍️Ви можете писати скільки завгодно, навіть використовуючи маркери, щоб виділити важливе, якщо хочете.
✍️Ви можете писати від руки або друкувати свій щоденник, якщо вам це простіше - вирішувати вам.
📑КРЕАТИВНЕ ПИСЬМО
Креативне письмо – це потужний спосіб виразити свої емоції.
💭Ви можете спробувати написати вірші, оповідання чи навіть п’єсу.
💭Ви можете писати щотижня або як завгодно часто виділяти час, щоб створити свій художній світ.
💭Ви можете писати на комп'ютері чи від руки, видалити чи знищити після, або зберегти, щоб озирнутися – вирішувати вам.
ТРЕКЕР НАСТРОЮ
Фіксування настрою може допомогти вам визначити закономірності та відстежувати зміни. Ви можете спробувати різні способи:
✅Оцініть свої почуття за шкалою від 1 до 10 і записуйте це щодня.
✅Розфарбуйте відрізок кола або один квадрат у зошиті в клітинку.
✅Використовуйте колір, який відображає ваші почуття. ✅Заповнюйте коло/клітинку протягом місяця, і у вас буде візуальне уявлення про свої почуття за цей час.
✅Використовуйте додатки. Доступно багато програм для відстеження настроїв. Майте на увазі, що деякі можуть бути платними.
💌НАПИШІТЬ ЛИСТ
Не для надсилання, тільки для вас.
📝Ви можете написати собі в минулому чи майбутньому, коханій людині, а можете й не мати конкретного адресата. Або ви можете звернутися до того, хто зробив вам боляче.
📝Написання листа може бути способом сказати те, що ви ніколи б не сказали особисто, не готові сказати вголос або ще не мали можливості нікому сказати. Іноді ми відчуваємо, що нам потрібно щось сказати комусь, але не завжди потрібно, щоб вони це почули.
📝Після того, як лист буде написаний, ви можете зберегти лист або знищити.
Самовираження – це чудовий спосіб ідентифікувати емоції та працювати з ними. Нижче ми пропонуємо список практик, які можуть допомогти у висловленні та переживанні емоцій.
🎨МИСТЕЦТВО
Мистецтво може допомогти нам виразити, що ми відчуваємо, коли у нас немає слів або ми не хочемо їх використовувати. Існує багато різних способів використання мистецтва як самовираження. Ось кілька ідей, щоб почати:
✂️Колаж: виріжте зображення з журналів і газет, які відгукуються вам та зображають ваші почуття. Наклейте їх на папір або листівку, щоб створити настрій-колаж.
🌳Намалюйте дерево: намалюйте, яким би ви були деревом. Подумайте, чи воно високе, чи вічнозелене, чи фруктове чи квітне тощо.
🧿Мандала: Мандала на санскриті означає коло. Це індуїстські та буддійські символи Всесвіту, які часто використовуються в медитації. Розмальовка мандали може допомогти вам розслабитися, і ви можете використовувати кольори, щоб виразити свої почуття. Ви можете знайти безплатні шаблони в Інтернеті або намалювати власні.
📔ЗАПИСИ У ЩОДЕННИК
Вести щоденник – це чудовий спосіб розібратися зі своїми почуттями, проблемами або цілями. Вам не потрібно писати щодня, тільки тоді, коли маєте бажання.
✍️Писати можна в будь-який час доби.
✍️Ви можете писати скільки завгодно, навіть використовуючи маркери, щоб виділити важливе, якщо хочете.
✍️Ви можете писати від руки або друкувати свій щоденник, якщо вам це простіше - вирішувати вам.
📑КРЕАТИВНЕ ПИСЬМО
Креативне письмо – це потужний спосіб виразити свої емоції.
💭Ви можете спробувати написати вірші, оповідання чи навіть п’єсу.
💭Ви можете писати щотижня або як завгодно часто виділяти час, щоб створити свій художній світ.
💭Ви можете писати на комп'ютері чи від руки, видалити чи знищити після, або зберегти, щоб озирнутися – вирішувати вам.
ТРЕКЕР НАСТРОЮ
Фіксування настрою може допомогти вам визначити закономірності та відстежувати зміни. Ви можете спробувати різні способи:
✅Оцініть свої почуття за шкалою від 1 до 10 і записуйте це щодня.
✅Розфарбуйте відрізок кола або один квадрат у зошиті в клітинку.
✅Використовуйте колір, який відображає ваші почуття. ✅Заповнюйте коло/клітинку протягом місяця, і у вас буде візуальне уявлення про свої почуття за цей час.
✅Використовуйте додатки. Доступно багато програм для відстеження настроїв. Майте на увазі, що деякі можуть бути платними.
💌НАПИШІТЬ ЛИСТ
Не для надсилання, тільки для вас.
📝Ви можете написати собі в минулому чи майбутньому, коханій людині, а можете й не мати конкретного адресата. Або ви можете звернутися до того, хто зробив вам боляче.
📝Написання листа може бути способом сказати те, що ви ніколи б не сказали особисто, не готові сказати вголос або ще не мали можливості нікому сказати. Іноді ми відчуваємо, що нам потрібно щось сказати комусь, але не завжди потрібно, щоб вони це почули.
📝Після того, як лист буде написаний, ви можете зберегти лист або знищити.
«Ти не герой!»: як зберегти стосунки під час війни
Поради жінкам
Частина 1
Людська психіка сприймає війну як катастрофу для життя людини, включно з усіма сферами. Стосунки в парі — це одна з тих сфер, де в цей період частіше виникають конфлікти, розставання, змінюється форма стосунків, проявляється те, що було заховано глибоко чи не промовлено свого часу. Чому так відбувається?
🟢Злість та претензії одне до одного
Психіка людини передбачлива — важливо зрозуміти значення і сенс кожної емоції та навчитися правильно висловлювати їх.
❗️Злість потрібна кожному як повітря. Через агресію ми закриваємо свої потреби і вибудовуємо міжособистісні межі контакту з людьми та з партнерами у стосунках.
Зараз злість піднімається, насправді, на агресора, на ситуацію, яку неможливо вирішити на своєму рівні, бо війна — справа політична, а не романтична.
Заявляючи претензії до свого чоловіка: «Ти нічого не можеш вирішити!», «У тебе є свій погляд?!», «Ти мене не розумієш» і т. д., жінка у такий спосіб заганяє його в кут.
☝️Важливо розуміти: так, ваш чоловік не може вирішити якісь питання просто зараз. Але й критикою в його бік, із знецінюванням особистих амбіцій другої половинки ви результату точно не отримаєте.
📝Це легко можна перевірити. Спробуйте відповісти на запитання: якого результату ви вже досягли, пригнічуючи самолюбство вашого партнера?
А тепер подумайте, наскільки ви щасливі з тим результатом, що у вас є.
Що робити?
🔹Підтримувати одне одного, навчитися чути, хто що може, а хто чого не може дати в цей період. Вирішувати проблему разом, а не самій, щоб потім злитися та ображатися.
🔹Говорити одне з одним через «Я-повідомлення» замість «Ти-повідомлення». Наприклад: «Я прошу твоєї допомоги» замість «Ти мені не допомагаєш!».
🟢Чоловіки не плачуть
Кожна жінка має образ її і тільки її героя. У жіночій уяві найчастіше чоловік — це сила, рішучість, вміння приймати рішення, заробляти гроші та нести відповідальність за добробут сім'ї. І коли жінка бачить в очах чоловіка страх, розпач, безпорадність та сльози — її очікування «розбиваються» з болем у серці.
І в таких випадках стосунки в парі починають втрачати сенс, тому що жінка перестає бачити в чоловікові героя, а чоловік «закривається», уникаючи спілкування зі страху бути собою та виявити свою людську природу.
Додамо сюди ще почуття провини в чоловіків та сорому одночасно за свої емоції. А в жінки — образи та страх довіритися такому чоловікові. Що робити обом?
❗️Запам’ятайте: є людина, а є її реакції. У кожної людини є її персональні реакції до якоїсь події, а є почуття до вас.
🔹Важливо не змішувати ці 2 моменти, тому що плачуть від болю всі люди, як і сміються від радості, за винятком, якщо сміх не викликаний захисною реакцією на те, що відбувається.
🔹І кожна реакція чи погляд не характеризує зміни ставлення до вас особисто. Крім того, жаліти когось — це знецінювати ще сильніше будь-яку людину. Жаль принижує, а образа — не вирішує суть проблеми. Навчіться відокремлювати емоції партнера та почуття щодо вас.
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
Поради жінкам
Частина 1
Людська психіка сприймає війну як катастрофу для життя людини, включно з усіма сферами. Стосунки в парі — це одна з тих сфер, де в цей період частіше виникають конфлікти, розставання, змінюється форма стосунків, проявляється те, що було заховано глибоко чи не промовлено свого часу. Чому так відбувається?
🟢Злість та претензії одне до одного
Психіка людини передбачлива — важливо зрозуміти значення і сенс кожної емоції та навчитися правильно висловлювати їх.
❗️Злість потрібна кожному як повітря. Через агресію ми закриваємо свої потреби і вибудовуємо міжособистісні межі контакту з людьми та з партнерами у стосунках.
Зараз злість піднімається, насправді, на агресора, на ситуацію, яку неможливо вирішити на своєму рівні, бо війна — справа політична, а не романтична.
Заявляючи претензії до свого чоловіка: «Ти нічого не можеш вирішити!», «У тебе є свій погляд?!», «Ти мене не розумієш» і т. д., жінка у такий спосіб заганяє його в кут.
☝️Важливо розуміти: так, ваш чоловік не може вирішити якісь питання просто зараз. Але й критикою в його бік, із знецінюванням особистих амбіцій другої половинки ви результату точно не отримаєте.
📝Це легко можна перевірити. Спробуйте відповісти на запитання: якого результату ви вже досягли, пригнічуючи самолюбство вашого партнера?
А тепер подумайте, наскільки ви щасливі з тим результатом, що у вас є.
Що робити?
🔹Підтримувати одне одного, навчитися чути, хто що може, а хто чого не може дати в цей період. Вирішувати проблему разом, а не самій, щоб потім злитися та ображатися.
🔹Говорити одне з одним через «Я-повідомлення» замість «Ти-повідомлення». Наприклад: «Я прошу твоєї допомоги» замість «Ти мені не допомагаєш!».
🟢Чоловіки не плачуть
Кожна жінка має образ її і тільки її героя. У жіночій уяві найчастіше чоловік — це сила, рішучість, вміння приймати рішення, заробляти гроші та нести відповідальність за добробут сім'ї. І коли жінка бачить в очах чоловіка страх, розпач, безпорадність та сльози — її очікування «розбиваються» з болем у серці.
І в таких випадках стосунки в парі починають втрачати сенс, тому що жінка перестає бачити в чоловікові героя, а чоловік «закривається», уникаючи спілкування зі страху бути собою та виявити свою людську природу.
Додамо сюди ще почуття провини в чоловіків та сорому одночасно за свої емоції. А в жінки — образи та страх довіритися такому чоловікові. Що робити обом?
❗️Запам’ятайте: є людина, а є її реакції. У кожної людини є її персональні реакції до якоїсь події, а є почуття до вас.
🔹Важливо не змішувати ці 2 моменти, тому що плачуть від болю всі люди, як і сміються від радості, за винятком, якщо сміх не викликаний захисною реакцією на те, що відбувається.
🔹І кожна реакція чи погляд не характеризує зміни ставлення до вас особисто. Крім того, жаліти когось — це знецінювати ще сильніше будь-яку людину. Жаль принижує, а образа — не вирішує суть проблеми. Навчіться відокремлювати емоції партнера та почуття щодо вас.
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
«Почуття безпеки»: як зберегти стосунки під час війни
Поради чоловікам
Частина 2
Будь-яка криза, включно з війною, показує вам, що відбувається у вашій парі насправді. Шукайте відповідальність за ваші стосунки спільно з розрахунку 50/50 — кожен відповідає за свою половину і шукає причини в собі, а не в партнері.
❗️Страх відчувають навіть найсильніші люди. Бо він є інстинктом самозбереження. Тому це нормально, що у критичних умовах і чоловіки, і жінки відчувають страх.
🔹Для жінки базова потреба — це безпека у всіх сенсах цього слова. Зараз, у період змін, жінки змушені бути сильнішими, виявляти вольові зусилля, брати відповідальність за себе та дітей у чужих країнах, освоювати нові території, забезпечувати собі життя.
🔹Жінку, незалежно від того, поряд вона з вами або на відстані, потрібно «обійняти» — у прямому й переносному сенсі слова. Не кричати, не диктувати умови, а говорити приємні слова, вислуховувати.
🟦 Дуже важливий момент: жінкам важливо проживати свої почуття вголос, отримати «захист» від партнера навіть на відстані. Цікавтесь, як пройшов її день, чим вона займалася, про її інтереси, що їй сподобалося, як вона спала, що їла, скажіть про свої почуття, скажіть, що вона — найкрасивіша, бажана, кохана.
Так, тут є труднощі — чоловік не вміє «дбати» у природному значенні цього слова. Але й жінка природно для таких випробувань не народжена.
☝️У період кризи є важлива мета кожного з партнерів — перемогти свою гендерну приналежність.
🔹Для жінки — навчитися бути самостійною та зрілою, щоб у подальшому житті більше розуміти свого чоловіка.
🔹Для чоловіка — бути самодостатнім, тільки через турботу про себе та ближніх, про рідних людей.
Досягаючи успіху в особистісному зростанні, ми стаємо усвідомленішими дорослішими, а значить, приймаємо дорослі рішення для щасливого особистого життя. Бережіть себе та свої стосунки, живіть у мирі та злагоді із собою.
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
Поради чоловікам
Частина 2
Будь-яка криза, включно з війною, показує вам, що відбувається у вашій парі насправді. Шукайте відповідальність за ваші стосунки спільно з розрахунку 50/50 — кожен відповідає за свою половину і шукає причини в собі, а не в партнері.
❗️Страх відчувають навіть найсильніші люди. Бо він є інстинктом самозбереження. Тому це нормально, що у критичних умовах і чоловіки, і жінки відчувають страх.
🔹Для жінки базова потреба — це безпека у всіх сенсах цього слова. Зараз, у період змін, жінки змушені бути сильнішими, виявляти вольові зусилля, брати відповідальність за себе та дітей у чужих країнах, освоювати нові території, забезпечувати собі життя.
🔹Жінку, незалежно від того, поряд вона з вами або на відстані, потрібно «обійняти» — у прямому й переносному сенсі слова. Не кричати, не диктувати умови, а говорити приємні слова, вислуховувати.
🟦 Дуже важливий момент: жінкам важливо проживати свої почуття вголос, отримати «захист» від партнера навіть на відстані. Цікавтесь, як пройшов її день, чим вона займалася, про її інтереси, що їй сподобалося, як вона спала, що їла, скажіть про свої почуття, скажіть, що вона — найкрасивіша, бажана, кохана.
Так, тут є труднощі — чоловік не вміє «дбати» у природному значенні цього слова. Але й жінка природно для таких випробувань не народжена.
☝️У період кризи є важлива мета кожного з партнерів — перемогти свою гендерну приналежність.
🔹Для жінки — навчитися бути самостійною та зрілою, щоб у подальшому житті більше розуміти свого чоловіка.
🔹Для чоловіка — бути самодостатнім, тільки через турботу про себе та ближніх, про рідних людей.
Досягаючи успіху в особистісному зростанні, ми стаємо усвідомленішими дорослішими, а значить, приймаємо дорослі рішення для щасливого особистого життя. Бережіть себе та свої стосунки, живіть у мирі та злагоді із собою.
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
Чому зараз турбота про себе особливо важлива
💛Догляд за собою важливий завжди й для кожного. Але це особливо важливо, якщо ви пережили травматичний досвід: зґвалтування чи насильство, – чи то нещодавно, чи давно. Всі ми зараз проходимо через травматичний досвід війни, і варто дбати про себе, аби відчувати себе краще фізично, емоційно та психічно. Це також про те, щоб бути добрим до себе.
💛Турбота про себе проявляється у дрібних речах: випити склянку води, потягнутися або зробити кілька глибоких вдихів. Або це можуть бути складніші активності, які потребують більше зусиль або часу: повернутися до хорошої фізичної форми, щоб пробігти 5 кілометрів, навести лад вдома або навчитися виконувати вправи на “заземлення”.
😔Чому догляд за собою дається так важко?
🌱Багатьом дуже важко доглядати за собою. Важко знаходити для цього час, особливо коли налагоджений темп життя змінила війна.
🌱 Зміна звичок ніколи не буває легкою і може зайняти час.
🌱 Догляд за собою стає складнішим, бо ми постійно живемо в стресі, пригнічені, засмучені та тривожні. І навіть ті речі, які з легкістю давались раніше, зараз робити важко.
❗️Крім того, якщо ви нещодавно пережили трагічну подію або переживаєте горе та скорботу, вам може бути важко проявити турботу до себе й з інших причин:
🌀Ви знайшли інші методи подолання, які, проте менш безпечні або здорові: вживання алкоголю в надлишку або селф-харм. Це може дати вам короткочасне полегшення, і тому важко припинити. Однак в довгостроковій перспективі завдають тільки шкоду.
🌀Ви можете відчувати сором або звинувачувати себе за те, що трапилося. Це своєю чергою може викликати відчуття, що ви «не заслуговуєте» на догляд за собою. Постарайтеся пам’ятати, що ви ні в якому разі не винні в тому, що сталося.
🌀Якщо ви відчуваєте себе пригніченим, у вас немає енергії, аби турбуватися про себе. Спробуйте розділити вашу рутинну турботу на маленькі етапи, або знайдіть інші активності, які краще відповідають вашому енергетичному рівню. Можливо, сьогодні це прийняття душу, чищення зубів та приготування чаю.
🙏Хоча зараз догляд за собою може здаватися важким або не на часі, важливо пам’ятати, що навіть кроки, які здаються незначними, все одно допоможуть. Обов’язково вибирайте види діяльності, які вам найбільше підходять. І якщо щось змушує вас почувати себе гірше, припиніть це робити та спробуйте іншу діяльність.
🗯Пам'ятайте слова відомої американської поетеси Одрі Лорд, яка своє життя присвятила боротьбі за громадянські права: «Турбота про себе — це не потурання собі. Це самозбереження, і це акт політичної війни».
💛Догляд за собою важливий завжди й для кожного. Але це особливо важливо, якщо ви пережили травматичний досвід: зґвалтування чи насильство, – чи то нещодавно, чи давно. Всі ми зараз проходимо через травматичний досвід війни, і варто дбати про себе, аби відчувати себе краще фізично, емоційно та психічно. Це також про те, щоб бути добрим до себе.
💛Турбота про себе проявляється у дрібних речах: випити склянку води, потягнутися або зробити кілька глибоких вдихів. Або це можуть бути складніші активності, які потребують більше зусиль або часу: повернутися до хорошої фізичної форми, щоб пробігти 5 кілометрів, навести лад вдома або навчитися виконувати вправи на “заземлення”.
😔Чому догляд за собою дається так важко?
🌱Багатьом дуже важко доглядати за собою. Важко знаходити для цього час, особливо коли налагоджений темп життя змінила війна.
🌱 Зміна звичок ніколи не буває легкою і може зайняти час.
🌱 Догляд за собою стає складнішим, бо ми постійно живемо в стресі, пригнічені, засмучені та тривожні. І навіть ті речі, які з легкістю давались раніше, зараз робити важко.
❗️Крім того, якщо ви нещодавно пережили трагічну подію або переживаєте горе та скорботу, вам може бути важко проявити турботу до себе й з інших причин:
🌀Ви знайшли інші методи подолання, які, проте менш безпечні або здорові: вживання алкоголю в надлишку або селф-харм. Це може дати вам короткочасне полегшення, і тому важко припинити. Однак в довгостроковій перспективі завдають тільки шкоду.
🌀Ви можете відчувати сором або звинувачувати себе за те, що трапилося. Це своєю чергою може викликати відчуття, що ви «не заслуговуєте» на догляд за собою. Постарайтеся пам’ятати, що ви ні в якому разі не винні в тому, що сталося.
🌀Якщо ви відчуваєте себе пригніченим, у вас немає енергії, аби турбуватися про себе. Спробуйте розділити вашу рутинну турботу на маленькі етапи, або знайдіть інші активності, які краще відповідають вашому енергетичному рівню. Можливо, сьогодні це прийняття душу, чищення зубів та приготування чаю.
🙏Хоча зараз догляд за собою може здаватися важким або не на часі, важливо пам’ятати, що навіть кроки, які здаються незначними, все одно допоможуть. Обов’язково вибирайте види діяльності, які вам найбільше підходять. І якщо щось змушує вас почувати себе гірше, припиніть це робити та спробуйте іншу діяльність.
🗯Пам'ятайте слова відомої американської поетеси Одрі Лорд, яка своє життя присвятила боротьбі за громадянські права: «Турбота про себе — це не потурання собі. Це самозбереження, і це акт політичної війни».
💛Турбота про себе: з чого почати?
Частина 1: ваше тіло та простір
❕Бажано не починати всі ці дії відразу. Виберіть лише одну або дві активності, які найбільше вам відгукуються.
🙏Будь ласка, пам’ятайте: догляд за собою повинен дати вам відчуття безпеки, комфорту, здоров’я та турботи, а не перевантаженості чи стресу.
💆♀️Подбайте про своє тіло
🔅Пийте воду.
Спробуйте випивати 8 склянок води.
🔅Їжте здорову їжу.
Правильно харчуючись, ми даємо своєму тілу необхідне паливо, щоб боротися з хворобами та добре працювати протягом дня. Ви можете спробувати з’їдати додаткову порцію фруктів або овочів на день, скоротити шкідливі перекуси й не забувати снідати вранці.
🔅Сон.
Сон є одним з найважливіших факторів для нашого фізичного та психічного здоров’я. Більшість зараз відчувають проблеми зі сном. Перечитайте наші поради, як допомогти собі заснути.
🔅Фізичні вправи.
Регулярні фізичні вправи покращать здоров’я, допоможуть краще спати та зменшать почуття смутку та тривоги. Ви також відчуватимете себе сильнішими та в контакті зі своїм тілом. Важливо вибрати те, що вам подобається: якщо вам не подобається ходити в спортзал, спробуйте прогулятися пішки, зайнятися садівництвом або потанцювати під улюблену музику.
🔅Спробуйте йогу.
Науковці стверджують, що йога може бути корисною для людей, які пережили травму. Зараз далеко не всі можуть відвідувати йога-класи, але доступно багато безплатних онлайн-занять.
🔅Прийміть душ або ванну.
Прийняття душу або ванни може розслабляти, це не лише про особисту гігієну. Інколи це може здаватися грандіозним завданням, згадайте, що вам у цьому подобається – тепло або відчуття після.
🔅Побалуйте своє тіло.
Вибирайте те, що вам підходить: чи то нанесення зволожувального крему, маски для обличчя, нова стрижка, фарбування нігтів чи, можливо, нанесення улюбленого аромату. Все, що дасть вам відчуття турботи та розслаблення.
🏡Подбайте про свій простір
🔅Подихайте свіжим повітрям.
Якщо є можливість, спробуйте щодня гуляти або проводити час на вулиці. Ви також можете відкрити вікно, та провітрити кімнату чи будинок.
🔅Зробіть прибирання.
Хоча домашня робота для більшості людей може здатися важкою справою, чисте й охайне житло допоможе вам почувати себе набагато краще. Якщо вам все ж здається це забере багато зусиль, зосередьтеся на одній невеликій справі – помити брудний посуд, розкласти одяг або застелити ліжко.
🔅Приємні запахи.
Це можуть бути свічки, спрей для кімнати, ефірні олії, випічка або свіжа білизна – все, що вам приємно пахне.
🔅 Створіть затишок. І
нколи це просто вмоститися на дивані та загорнутися в улюблену ковдру.
Частина 1: ваше тіло та простір
❕Бажано не починати всі ці дії відразу. Виберіть лише одну або дві активності, які найбільше вам відгукуються.
🙏Будь ласка, пам’ятайте: догляд за собою повинен дати вам відчуття безпеки, комфорту, здоров’я та турботи, а не перевантаженості чи стресу.
💆♀️Подбайте про своє тіло
🔅Пийте воду.
Спробуйте випивати 8 склянок води.
🔅Їжте здорову їжу.
Правильно харчуючись, ми даємо своєму тілу необхідне паливо, щоб боротися з хворобами та добре працювати протягом дня. Ви можете спробувати з’їдати додаткову порцію фруктів або овочів на день, скоротити шкідливі перекуси й не забувати снідати вранці.
🔅Сон.
Сон є одним з найважливіших факторів для нашого фізичного та психічного здоров’я. Більшість зараз відчувають проблеми зі сном. Перечитайте наші поради, як допомогти собі заснути.
🔅Фізичні вправи.
Регулярні фізичні вправи покращать здоров’я, допоможуть краще спати та зменшать почуття смутку та тривоги. Ви також відчуватимете себе сильнішими та в контакті зі своїм тілом. Важливо вибрати те, що вам подобається: якщо вам не подобається ходити в спортзал, спробуйте прогулятися пішки, зайнятися садівництвом або потанцювати під улюблену музику.
🔅Спробуйте йогу.
Науковці стверджують, що йога може бути корисною для людей, які пережили травму. Зараз далеко не всі можуть відвідувати йога-класи, але доступно багато безплатних онлайн-занять.
🔅Прийміть душ або ванну.
Прийняття душу або ванни може розслабляти, це не лише про особисту гігієну. Інколи це може здаватися грандіозним завданням, згадайте, що вам у цьому подобається – тепло або відчуття після.
🔅Побалуйте своє тіло.
Вибирайте те, що вам підходить: чи то нанесення зволожувального крему, маски для обличчя, нова стрижка, фарбування нігтів чи, можливо, нанесення улюбленого аромату. Все, що дасть вам відчуття турботи та розслаблення.
🏡Подбайте про свій простір
🔅Подихайте свіжим повітрям.
Якщо є можливість, спробуйте щодня гуляти або проводити час на вулиці. Ви також можете відкрити вікно, та провітрити кімнату чи будинок.
🔅Зробіть прибирання.
Хоча домашня робота для більшості людей може здатися важкою справою, чисте й охайне житло допоможе вам почувати себе набагато краще. Якщо вам все ж здається це забере багато зусиль, зосередьтеся на одній невеликій справі – помити брудний посуд, розкласти одяг або застелити ліжко.
🔅Приємні запахи.
Це можуть бути свічки, спрей для кімнати, ефірні олії, випічка або свіжа білизна – все, що вам приємно пахне.
🔅 Створіть затишок. І
нколи це просто вмоститися на дивані та загорнутися в улюблену ковдру.
🇪🇺🫂 Психологічна підтримка українців: куди звертатися
У Мукачівському районі Закарпатської області почала роботу мобільна група соціально-психологічної допомоги. Проєкт реалізується ЄС спільно з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA).
Звертатися по допомогу можуть жінки, які були вимушені тікати від російської війни до більш безпечних регіонів України.
У мобільній групі працюють ⤵️
• психологиня;
• соціальний педагог;
• кейс-менеджер.
🇪🇺 Інформацію щодо психологічної підтримки в різних країнах — членах ЄС та деталі щодо інших міст України шукайте на каналі EU supports Ukraine.
У Мукачівському районі Закарпатської області почала роботу мобільна група соціально-психологічної допомоги. Проєкт реалізується ЄС спільно з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA).
Звертатися по допомогу можуть жінки, які були вимушені тікати від російської війни до більш безпечних регіонів України.
У мобільній групі працюють ⤵️
• психологиня;
• соціальний педагог;
• кейс-менеджер.
🇪🇺 Інформацію щодо психологічної підтримки в різних країнах — членах ЄС та деталі щодо інших міст України шукайте на каналі EU supports Ukraine.
Telegram
EU supports Ukraine
🇪🇺🫂 Психологічна підтримка українців: куди звертатися
У Мукачівському районі Закарпатської області почала роботу мобільна група соціально-психологічної допомоги. Проєкт реалізується ЄС спільно з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA).
Звертатися…
У Мукачівському районі Закарпатської області почала роботу мобільна група соціально-психологічної допомоги. Проєкт реалізується ЄС спільно з Фондом ООН у галузі народонаселення (UNFPA).
Звертатися…
💛Турбота про себе: з чого почати?
Частина 2: ваш розум та спілкування з іншими
❕Бажано не починати всі ці дії відразу. Виберіть лише одну або дві активності, які найбільше вам відгукуються.
🙏Будь ласка, пам’ятайте: догляд за собою повинен дати вам відчуття безпеки, комфорту, здоров’я та турботи, а не перевантаженості чи стресу.
🧠Подбайте про свій розум
🔅Займіться справою, яка вам подобається.
Дуже важливо, щоб ви знаходили час, щоб зайнятися справами, які вам здаються цікавими, розслаблюючими або веселими. Не має значення, що це таке: перегляд спорту, збирання пазла, в’язання, приготування їжі, ігри, скрапбукінг, малювання, садівництво чи будь-який крафт.
🔅Дихайте. Глибоке дихання може бути ефективним способом зменшення почуття тривоги та стресу.
🌀Проста дихальна вправа:
1️⃣Покладіть одну або обидві руки на живіт.
2️⃣Повільно вдихніть через ніс. Ваша рука і живіт повинні піднятися, оскільки повітря наповнює ваші легені.
3️⃣Повільно видихайте через рот. Ваша рука і живіт повинні опуститися під час видиху.
4️⃣Робіть це протягом кількох хвилин. Подивіться, як ваша рука підійматися і опускається під час дихання.
Багатьом таке дихання дозволяє відчувати себе спокійніше. Однак, якщо це змушує вас відчувати більшу паніку - зупиніться наразі.
🔅Спробуйте вправи “заземлення”.
Практикуючи такі вправи, ви будете відчувати себе спокійніше, краще контролювати ситуацію. Вони особливо корисні, якщо у вас є флешбеки, панічні атаки або відчуття дереалізації. У наших дописах ви можете знайти більше про “заземлення”.
🔅Пам’ятайте, що це ОК відчувати не ОК.
Іноді ми намагаємося приховати, ігнорувати або уникати негативних емоцій. Але насправді корисніше розпізнати ці емоції та висловити їх. Якщо ви відчуваєте себе пригніченим, тривожним, сумним або злим – дайте собі знати, що це нормально. Іноді всім нам потрібно поплакати або провести день під ковдрою.
🔅Запишіть свої думки.
Це допоможе вам почуватись краще, висловити свої почуття, досліджувати закономірності та розмірковувати. Можливо, спробуйте вести щоденник або в блокноті, або на телефоні.
🔅Говоріть собі добрі та позитивні речі.
Замість того, щоб говорити собі негативні чи критичні речі, спробуйте говорити позитивні твердження («Я вижив/-ла», «Я сильний/-а», «Я хороша людина») або заспокійливі заяви («Все буде добре», «Я роблю все можливе», «Я в безпеці»).
🔅Намагайтеся помічати хороші речі.
Так еволюційно склалося, що наш мозок влаштований помічати погані або негативні речі. Це означає, що ми зосереджуємось на цих речах більше, ніж на позитиві. Ви можете спробувати збалансувати це, докладаючи зусиль, щоб помічати хороші речі навколо вас. Навіть помічаючи дрібниці: чашку смачного чаю чи гарну пісню по радіо.
💁♀️Спілкуйтеся з іншими людьми
🔅Надішліть повідомлення. Надішліть повідомлення комусь з вашої родини або другу. Це не повинно стосуватися того, як ви себе почуваєте – це може бути дурний жарт, мем або запитання для них.
🔅Будуйте плани з родиною або друзями.
Ви можете запланувати довгий телефонний дзвінок, піти на прогулянку, пограти в боулінг, випити кави, пограти в онлайн-ігри… Не має значення, що це за діяльність, мета — зв’язатися та розважитися.
🔅Поговоріть про те, що ви відчуваєте.
Якщо є хтось, кому ви довіряєте, може допомогти поговорити з ним про свої почуття. Вам потрібно лише поділитися тим, про що вам зручно говорити: наприклад, ви можете зосередитися на тому, що ви відчуваєте зараз, а не на важких спогадах, якщо вам так буде краще.
🔅Ви також можете поговорити з нами.
Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговрритиз нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Частина 2: ваш розум та спілкування з іншими
❕Бажано не починати всі ці дії відразу. Виберіть лише одну або дві активності, які найбільше вам відгукуються.
🙏Будь ласка, пам’ятайте: догляд за собою повинен дати вам відчуття безпеки, комфорту, здоров’я та турботи, а не перевантаженості чи стресу.
🧠Подбайте про свій розум
🔅Займіться справою, яка вам подобається.
Дуже важливо, щоб ви знаходили час, щоб зайнятися справами, які вам здаються цікавими, розслаблюючими або веселими. Не має значення, що це таке: перегляд спорту, збирання пазла, в’язання, приготування їжі, ігри, скрапбукінг, малювання, садівництво чи будь-який крафт.
🔅Дихайте. Глибоке дихання може бути ефективним способом зменшення почуття тривоги та стресу.
🌀Проста дихальна вправа:
1️⃣Покладіть одну або обидві руки на живіт.
2️⃣Повільно вдихніть через ніс. Ваша рука і живіт повинні піднятися, оскільки повітря наповнює ваші легені.
3️⃣Повільно видихайте через рот. Ваша рука і живіт повинні опуститися під час видиху.
4️⃣Робіть це протягом кількох хвилин. Подивіться, як ваша рука підійматися і опускається під час дихання.
Багатьом таке дихання дозволяє відчувати себе спокійніше. Однак, якщо це змушує вас відчувати більшу паніку - зупиніться наразі.
🔅Спробуйте вправи “заземлення”.
Практикуючи такі вправи, ви будете відчувати себе спокійніше, краще контролювати ситуацію. Вони особливо корисні, якщо у вас є флешбеки, панічні атаки або відчуття дереалізації. У наших дописах ви можете знайти більше про “заземлення”.
🔅Пам’ятайте, що це ОК відчувати не ОК.
Іноді ми намагаємося приховати, ігнорувати або уникати негативних емоцій. Але насправді корисніше розпізнати ці емоції та висловити їх. Якщо ви відчуваєте себе пригніченим, тривожним, сумним або злим – дайте собі знати, що це нормально. Іноді всім нам потрібно поплакати або провести день під ковдрою.
🔅Запишіть свої думки.
Це допоможе вам почуватись краще, висловити свої почуття, досліджувати закономірності та розмірковувати. Можливо, спробуйте вести щоденник або в блокноті, або на телефоні.
🔅Говоріть собі добрі та позитивні речі.
Замість того, щоб говорити собі негативні чи критичні речі, спробуйте говорити позитивні твердження («Я вижив/-ла», «Я сильний/-а», «Я хороша людина») або заспокійливі заяви («Все буде добре», «Я роблю все можливе», «Я в безпеці»).
🔅Намагайтеся помічати хороші речі.
Так еволюційно склалося, що наш мозок влаштований помічати погані або негативні речі. Це означає, що ми зосереджуємось на цих речах більше, ніж на позитиві. Ви можете спробувати збалансувати це, докладаючи зусиль, щоб помічати хороші речі навколо вас. Навіть помічаючи дрібниці: чашку смачного чаю чи гарну пісню по радіо.
💁♀️Спілкуйтеся з іншими людьми
🔅Надішліть повідомлення. Надішліть повідомлення комусь з вашої родини або другу. Це не повинно стосуватися того, як ви себе почуваєте – це може бути дурний жарт, мем або запитання для них.
🔅Будуйте плани з родиною або друзями.
Ви можете запланувати довгий телефонний дзвінок, піти на прогулянку, пограти в боулінг, випити кави, пограти в онлайн-ігри… Не має значення, що це за діяльність, мета — зв’язатися та розважитися.
🔅Поговоріть про те, що ви відчуваєте.
Якщо є хтось, кому ви довіряєте, може допомогти поговорити з ним про свої почуття. Вам потрібно лише поділитися тим, про що вам зручно говорити: наприклад, ви можете зосередитися на тому, що ви відчуваєте зараз, а не на важких спогадах, якщо вам так буде краще.
🔅Ви також можете поговорити з нами.
Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговрритиз нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
🤔10 причин, чому деякі люди отримують ПТСР, а інші - ні
Частина 1: чому деякі люди більш схильні до розвитку ПТСР
💥Про ПТСР, або посттравматичний стресовий розлад, знають більшість із нас. Це психічне захворювання, яке виникає в результаті травми, симптоми якого включають спогади про травматичні події, уникнення тригерів, які нагадують людині про травматичну подію, постійний стан високого збудження і гіпер-пильності.
💥У той час як багато з нас асоціюють посттравматичний стресовий стрес з учасниками бойових дій, інколи він може розвинутися і в цивільного населення після будь-якої трагічної події.
💥Однак не у кожного, хто переживає одну й ту саму травматичну подію розвивається ПТСР, є певні фактори, які роблять людину більш чи менш схильною до цього розладу. Ми обговоримо їх нижче.
‼️Позитивні фактори для розвитку ПТСР або
чому деякі люди більш схильні до отримання ПТСР
1️⃣Хімічний дисбаланс мозку
🔴Хімічні речовини в мозку впливають на наші спогади і змушують нас більше боятися. Наразі вчені говорять про дві речовини, які на це впливають, але дослідження ведуться, і поки нема однозначної відповіді. Це STMN1 - білок, який кодується однойменним геном та GRP - пептид, що вивільняє гастрин. STMN1 дозволяє формувати страхітливі спогади, тоді як GRP контролює реакції страху. Велика кількість першого та відсутність останнього може бути достатньою для того, щоб у когось розвинувся посттравматичний стресовий розлад.
2️⃣Генетична схильність
🔴Вчені стверджують, що спостерігається генетична схильність. Хоча точні гени, які викликають у людини більшу ймовірність посттравматичного стресового розладу, ще не відомі, ймовірно, тут залучено багато різних генів. Деякі з цих генів якраз викликають різну кількість двох хімічних речовин, про які говорилося вище.
3️⃣Переживання травматичних подій в минулому
🔴 Це може здатися найбільш очевидним, але що саме може стати травматичною подією, не так однозначно. Те, що може не травмувати одну людину, може бути надзвичайно травматичним для іншої. Загалом ми можемо визначити травматичну подію для людини, яка її переживає як таку, після якої ця людина відчуває сильний страх, безпорадність та безнадійність.
4️⃣Історія психічних захворювань
🔴У тих, хто вже має психічні захворювання, наприклад, шизофренія або депресія, більша ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу.
5️⃣Стрес після травматичної події
🔴 Часто стрес продовжується після самої травматичної події, це те, що ми переживаємо зараз в умовах війни. З трагічною подією все не завершується, ми щодня маємо нагадування про травматичний досвід. Наприклад, після смерті близької людини травма не закінчується, тому що потім ми живемо з цим горем. Цього може бути достатньо, щоб у людини розвинувся ПТСР.
➡️У наступному дописі ми розкажемо про 5 негативних факторів для розвитку ПТСР або чому у деяких людей не розвивається посттравматичний стресовий розлад після страшного травматичного досвіду.
Частина 1: чому деякі люди більш схильні до розвитку ПТСР
💥Про ПТСР, або посттравматичний стресовий розлад, знають більшість із нас. Це психічне захворювання, яке виникає в результаті травми, симптоми якого включають спогади про травматичні події, уникнення тригерів, які нагадують людині про травматичну подію, постійний стан високого збудження і гіпер-пильності.
💥У той час як багато з нас асоціюють посттравматичний стресовий стрес з учасниками бойових дій, інколи він може розвинутися і в цивільного населення після будь-якої трагічної події.
💥Однак не у кожного, хто переживає одну й ту саму травматичну подію розвивається ПТСР, є певні фактори, які роблять людину більш чи менш схильною до цього розладу. Ми обговоримо їх нижче.
‼️Позитивні фактори для розвитку ПТСР або
чому деякі люди більш схильні до отримання ПТСР
1️⃣Хімічний дисбаланс мозку
🔴Хімічні речовини в мозку впливають на наші спогади і змушують нас більше боятися. Наразі вчені говорять про дві речовини, які на це впливають, але дослідження ведуться, і поки нема однозначної відповіді. Це STMN1 - білок, який кодується однойменним геном та GRP - пептид, що вивільняє гастрин. STMN1 дозволяє формувати страхітливі спогади, тоді як GRP контролює реакції страху. Велика кількість першого та відсутність останнього може бути достатньою для того, щоб у когось розвинувся посттравматичний стресовий розлад.
2️⃣Генетична схильність
🔴Вчені стверджують, що спостерігається генетична схильність. Хоча точні гени, які викликають у людини більшу ймовірність посттравматичного стресового розладу, ще не відомі, ймовірно, тут залучено багато різних генів. Деякі з цих генів якраз викликають різну кількість двох хімічних речовин, про які говорилося вище.
3️⃣Переживання травматичних подій в минулому
🔴 Це може здатися найбільш очевидним, але що саме може стати травматичною подією, не так однозначно. Те, що може не травмувати одну людину, може бути надзвичайно травматичним для іншої. Загалом ми можемо визначити травматичну подію для людини, яка її переживає як таку, після якої ця людина відчуває сильний страх, безпорадність та безнадійність.
4️⃣Історія психічних захворювань
🔴У тих, хто вже має психічні захворювання, наприклад, шизофренія або депресія, більша ймовірність розвитку посттравматичного стресового розладу.
5️⃣Стрес після травматичної події
🔴 Часто стрес продовжується після самої травматичної події, це те, що ми переживаємо зараз в умовах війни. З трагічною подією все не завершується, ми щодня маємо нагадування про травматичний досвід. Наприклад, після смерті близької людини травма не закінчується, тому що потім ми живемо з цим горем. Цього може бути достатньо, щоб у людини розвинувся ПТСР.
➡️У наступному дописі ми розкажемо про 5 негативних факторів для розвитку ПТСР або чому у деяких людей не розвивається посттравматичний стресовий розлад після страшного травматичного досвіду.
🤔10 причин, чому деякі люди отримують ПТСР, а інші - ні
Частина 2: чому деякі люди менш схильні до розвитку ПТС
💥Не у кожного, хто переживає одну й ту саму травматичну подію розвивається ПТСР, є певні фактори, які роблять людину більш чи менш схильною до цього розладу.
💥У попередньому дописі ми розглянули 5 факторів, які сприяють отриманню ПТСР:
🔻хімічний дисбаланс мозку,
🔻генетична спадковість,
🔻переживання травматичних подій в минулому, і
🔻історія ментальних розладів
🔻та переживання стресу після травматичної події.
‼️Негативні фактори для розвитку ПТСР або
❓чому деякі люди менш схильні до отримання ПТСР
1️⃣Вчасна психологічна допомога
🟢У тих, хто звертається за психологічною допомогою до того, як з'явились перші ознаки ПТСР, менша ймовірність розвитку повномасштабного посттравматичного стресового розладу. Це складніше, ніж здається, оскільки отримання психологічної допомоги часто стигматизується, часто на заваді стоїть фінансове питання.
2️⃣Участь в групах підтримки
🟢 Існують різні групи для практично будь-якого виду травм. Спілкування з іншою людиною, яка пережила схожий досвід, значно допомагає та знижує ризик посттравматичного стресового розладу.
3️⃣Почуття впевненості стосовно своїх дій під час травматичної події.
🟢 Часто люди не пам'ятають чітко, що сталося під час травматичної події. Згодом вони починають згадувати або здогадуватися про власні дії під час епізоду. Природно ставити під сумнів правильність таких дій, але під час травматичної ситуації людина діє інстинктивно - наш мозок автоматично вибирає найефективнішу поведінку. Люди, які або приймають, або навчаються приймати те, що вони зробили все, що могли зробити та що їхні дії були правильні, з більшою ймовірністю уникнуть діагнозу ПТСР. Терапія може кардинально допомогти в цьому.
4️⃣Мати стратегію подолання.
🟢Взагалі уміння пройти через складні життєві ситуації є життєво необхідною навичкою, а що стосується травм, то це кардинально може змінити наслідки. Люди, які від природи мають або навчилися дієвій стратегії подолання трагічних подій та їх наслідків, як правило, справляються з травмою набагато краще.
5️⃣Бути чоловіком
🟢За статистикою жінки частіше страждають від посттравматичного стресового розладу. Хоча така різниця в статистиці між статями може пояснюватись і тим, що чоловіки менш охоче звертаються за допомогою до психіатра, і ПТСР у них рідше діагностується.
🙏Пам'ятайте, якщо у вас посттравматичний стресовий розлад, ви не винні в тому, що у вас цей діагноз, і не варто сприймати ці фактори як список речей, які ви повинні були зробити. Це просто список, який детально описує, чому у деяких людей не розвивається розлад, і не показує жодних недоліків стосовно тих, у кого він є.
💥ПТСР - складний розлад, до якого, як і до всіх ментальних розладів, потрібно ставитися більш серйозно. Якщо ви відчуваєте, що вам важко, ми закликаємо вас швидше звернутися за допомогою, щоб уникнути непотрібних труднощів.
🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговррити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Частина 2: чому деякі люди менш схильні до розвитку ПТС
💥Не у кожного, хто переживає одну й ту саму травматичну подію розвивається ПТСР, є певні фактори, які роблять людину більш чи менш схильною до цього розладу.
💥У попередньому дописі ми розглянули 5 факторів, які сприяють отриманню ПТСР:
🔻хімічний дисбаланс мозку,
🔻генетична спадковість,
🔻переживання травматичних подій в минулому, і
🔻історія ментальних розладів
🔻та переживання стресу після травматичної події.
‼️Негативні фактори для розвитку ПТСР або
❓чому деякі люди менш схильні до отримання ПТСР
1️⃣Вчасна психологічна допомога
🟢У тих, хто звертається за психологічною допомогою до того, як з'явились перші ознаки ПТСР, менша ймовірність розвитку повномасштабного посттравматичного стресового розладу. Це складніше, ніж здається, оскільки отримання психологічної допомоги часто стигматизується, часто на заваді стоїть фінансове питання.
2️⃣Участь в групах підтримки
🟢 Існують різні групи для практично будь-якого виду травм. Спілкування з іншою людиною, яка пережила схожий досвід, значно допомагає та знижує ризик посттравматичного стресового розладу.
3️⃣Почуття впевненості стосовно своїх дій під час травматичної події.
🟢 Часто люди не пам'ятають чітко, що сталося під час травматичної події. Згодом вони починають згадувати або здогадуватися про власні дії під час епізоду. Природно ставити під сумнів правильність таких дій, але під час травматичної ситуації людина діє інстинктивно - наш мозок автоматично вибирає найефективнішу поведінку. Люди, які або приймають, або навчаються приймати те, що вони зробили все, що могли зробити та що їхні дії були правильні, з більшою ймовірністю уникнуть діагнозу ПТСР. Терапія може кардинально допомогти в цьому.
4️⃣Мати стратегію подолання.
🟢Взагалі уміння пройти через складні життєві ситуації є життєво необхідною навичкою, а що стосується травм, то це кардинально може змінити наслідки. Люди, які від природи мають або навчилися дієвій стратегії подолання трагічних подій та їх наслідків, як правило, справляються з травмою набагато краще.
5️⃣Бути чоловіком
🟢За статистикою жінки частіше страждають від посттравматичного стресового розладу. Хоча така різниця в статистиці між статями може пояснюватись і тим, що чоловіки менш охоче звертаються за допомогою до психіатра, і ПТСР у них рідше діагностується.
🙏Пам'ятайте, якщо у вас посттравматичний стресовий розлад, ви не винні в тому, що у вас цей діагноз, і не варто сприймати ці фактори як список речей, які ви повинні були зробити. Це просто список, який детально описує, чому у деяких людей не розвивається розлад, і не показує жодних недоліків стосовно тих, у кого він є.
💥ПТСР - складний розлад, до якого, як і до всіх ментальних розладів, потрібно ставитися більш серйозно. Якщо ви відчуваєте, що вам важко, ми закликаємо вас швидше звернутися за допомогою, щоб уникнути непотрібних труднощів.
🙏Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для того, щоб поговррити з нашим психологом чи психотерапевтом потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
100 днів війни: як прийняти нову реальність, якщо й досі не вдається
🗓На календарі літо, але для українців все ще 24 лютого... Наразі більшість вже адаптувалися до умов нової реальності, але дехто все ще перебуває у стані невизначеності, апатії та небажання взагалі щось робити.
🤷🏻♀️Чому?
🔴 Бо очікування небезпеки жахає нас більше, аніж сама небезпека, коли вона зовсім поруч.
✔️ І це нормально, будь-який стан наразі є нормою в обставинах, які склалися.
Проте, щоб пришвидшити своє повернення до довоєнного життя (або хоча б наблизитися до нього), необхідно виконувати низку порад, серед яких є планування свого дня/тижня. Адже це є дисципліна, і таким способом ми можемо повернути той самий контроль над своїм життям, який більшість втратили.
🍅 Спробуйте метод «Помідоро» — це ефективний спосіб керування своїм часом, який розробив Франческо Чіроллі у 80-х роках. Усе, що вам потрібно, це таймер. Основний сенс полягає в тому, щоб розбити певне завдання на проміжки часу по 25 хвилин.
Як це необхідно робити поетапно:
🔺сформулюйте завдання, яке потрібно виконати;
🔺встановіть таймер на 25 хвилин;
працюйте, поки таймер не продзвенить (запишіть це позначкою «x»);
🔺зробіть коротку перерву (від 3 до 5 хвилин);
🔺кожні чотири таймери робіть довшу перерву (15-30 хвилин).
Щоб цей метод працював ефективно, зверніть увагу на такі лайфхаки:
🧩складайте графік своїх справ;
не відволікайтеся, коли виконуєте своє завдання протягом 25 хвилин (за методом);
🧩не розривайтеся, непотрібно поєднувати одразу декілька завдань;
те, що вважаєте надважким, — робіть найперше.
Більшість, хто використовував у своєму житті цей метод, кажуть що він є найдієвішим. Тому не зволікайте та переконайтесь у цьому самі!
Галина Волошина, психологиня
🗓На календарі літо, але для українців все ще 24 лютого... Наразі більшість вже адаптувалися до умов нової реальності, але дехто все ще перебуває у стані невизначеності, апатії та небажання взагалі щось робити.
🤷🏻♀️Чому?
🔴 Бо очікування небезпеки жахає нас більше, аніж сама небезпека, коли вона зовсім поруч.
✔️ І це нормально, будь-який стан наразі є нормою в обставинах, які склалися.
Проте, щоб пришвидшити своє повернення до довоєнного життя (або хоча б наблизитися до нього), необхідно виконувати низку порад, серед яких є планування свого дня/тижня. Адже це є дисципліна, і таким способом ми можемо повернути той самий контроль над своїм життям, який більшість втратили.
🍅 Спробуйте метод «Помідоро» — це ефективний спосіб керування своїм часом, який розробив Франческо Чіроллі у 80-х роках. Усе, що вам потрібно, це таймер. Основний сенс полягає в тому, щоб розбити певне завдання на проміжки часу по 25 хвилин.
Як це необхідно робити поетапно:
🔺сформулюйте завдання, яке потрібно виконати;
🔺встановіть таймер на 25 хвилин;
працюйте, поки таймер не продзвенить (запишіть це позначкою «x»);
🔺зробіть коротку перерву (від 3 до 5 хвилин);
🔺кожні чотири таймери робіть довшу перерву (15-30 хвилин).
Щоб цей метод працював ефективно, зверніть увагу на такі лайфхаки:
🧩складайте графік своїх справ;
не відволікайтеся, коли виконуєте своє завдання протягом 25 хвилин (за методом);
🧩не розривайтеся, непотрібно поєднувати одразу декілька завдань;
те, що вважаєте надважким, — робіть найперше.
Більшість, хто використовував у своєму житті цей метод, кажуть що він є найдієвішим. Тому не зволікайте та переконайтесь у цьому самі!
Галина Волошина, психологиня
Як прийняти своє тіло, якщо з початку війни заїдаєш стрес⤵️
📌Передусім варто визнати, що ця копінг-стратегія допомогла вам вижити.
📌Подякуйте собі за те, що знайшли спосіб зреагувати на аномальні події.
❗️Якщо у вас до війни був діагностований РХП (розлад харчової поведінки), він може загостритися. Зверніться, будь ласка, по допомогу до спеціаліста.
❗️Якщо до війни відносини з їжею у вас були стабільні, спробуймо визначити причину переїдання. Щоб пробачити себе, важливо зрозуміти, чому ви так робили. І обрати нову стратегію.
🍔Позбавитися від емоцій або отримати їх
Усі чули, що споживання деяких харчових продуктів стимулює вироблення гормону задоволення — ендорфіну. У тяжкі моменти хочеться забутися та перемкнути увагу на щось знайоме.
🤔Спробуйте визначити, яка саме емоція запускає цикл переїдання. Часто після вживання «забороненої» їжі виникає почуття провини. Намагайтеся відстежувати його та пробачати себе.
🍔Повернути собі почуття контролю
У ситуації нестабільності та невизначеності важливо мати щось звичне та стабільне. Іноді цим острівцем безпеки може стати приготування чи вживання їжі. Ми можемо намагатися контролювати тіло, щоб відчувати себе в безпеці.
🤔Спробуйте обирати більш конструктивні способи повернути контроль. Наприклад, дихальні вправи, фізичне навантаження або плани на день.
🍔Покарати себе
Безсилля, неможливість щось змінити, відчуття того, що ти робиш недостатньо, — можуть провокувати почуття провини та ненависті до себе. Також агресія, яка направлена на ворога і яку ви собі не дозволяєте, може проявлятися у вигляді аутоагресії. Якщо ви в безпеці, то можете мати провину вцілілого. Тоді переїдання може бути спробою покарати себе.
🤔Нагадуйте собі про те, що війна почалася не через вас та ви не відповідаєте за дії окупантів.
🍔Уникнути міжособистісних проблем
Так само, як і до війни, зайва вага може мати вторинну вигоду. Наприклад, ви боїтеся будувати стосунки або не хочете інтимної близькості з чоловіком. Тоді незбалансоване харчування може бути вашим способом уникнути тривоги.
🤔Подумайте, як зайва вага допомагає вам. Чи могли б ви задовольнити ці потреби по-іншому?
Те, як ваші батьки реагували на зовнішність, також впливає на здатність приймати себе.
🤔Чи критикували вас, чи порівнювали з іншими, знецінювали ваші спроби мати гарний вигляд? Згадайте переконання, які вам говорили в дитинстві про ваше тіло. Оцініть, чи дійсно вони вам потрібні в дорослому житті чи ви живете за звичним сценарієм?
Приймати своє тіло може бути нелегко. Відчути свою цінність, незалежно від зовнішності, може бути легше у стосунках. Коли є хтось, хто не оцінює вас, а приймає.
💛Спробуйте подивитися на себе очима людини, яка вас дуже любить. Що б вона сказала вам про ваше тіло? Щоб ви самі сказали найкращій подрузі, яка б звернулася до вас із проханням допомогти прийняти своє тіло?
Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
📌Передусім варто визнати, що ця копінг-стратегія допомогла вам вижити.
📌Подякуйте собі за те, що знайшли спосіб зреагувати на аномальні події.
❗️Якщо у вас до війни був діагностований РХП (розлад харчової поведінки), він може загостритися. Зверніться, будь ласка, по допомогу до спеціаліста.
❗️Якщо до війни відносини з їжею у вас були стабільні, спробуймо визначити причину переїдання. Щоб пробачити себе, важливо зрозуміти, чому ви так робили. І обрати нову стратегію.
🍔Позбавитися від емоцій або отримати їх
Усі чули, що споживання деяких харчових продуктів стимулює вироблення гормону задоволення — ендорфіну. У тяжкі моменти хочеться забутися та перемкнути увагу на щось знайоме.
🤔Спробуйте визначити, яка саме емоція запускає цикл переїдання. Часто після вживання «забороненої» їжі виникає почуття провини. Намагайтеся відстежувати його та пробачати себе.
🍔Повернути собі почуття контролю
У ситуації нестабільності та невизначеності важливо мати щось звичне та стабільне. Іноді цим острівцем безпеки може стати приготування чи вживання їжі. Ми можемо намагатися контролювати тіло, щоб відчувати себе в безпеці.
🤔Спробуйте обирати більш конструктивні способи повернути контроль. Наприклад, дихальні вправи, фізичне навантаження або плани на день.
🍔Покарати себе
Безсилля, неможливість щось змінити, відчуття того, що ти робиш недостатньо, — можуть провокувати почуття провини та ненависті до себе. Також агресія, яка направлена на ворога і яку ви собі не дозволяєте, може проявлятися у вигляді аутоагресії. Якщо ви в безпеці, то можете мати провину вцілілого. Тоді переїдання може бути спробою покарати себе.
🤔Нагадуйте собі про те, що війна почалася не через вас та ви не відповідаєте за дії окупантів.
🍔Уникнути міжособистісних проблем
Так само, як і до війни, зайва вага може мати вторинну вигоду. Наприклад, ви боїтеся будувати стосунки або не хочете інтимної близькості з чоловіком. Тоді незбалансоване харчування може бути вашим способом уникнути тривоги.
🤔Подумайте, як зайва вага допомагає вам. Чи могли б ви задовольнити ці потреби по-іншому?
Те, як ваші батьки реагували на зовнішність, також впливає на здатність приймати себе.
🤔Чи критикували вас, чи порівнювали з іншими, знецінювали ваші спроби мати гарний вигляд? Згадайте переконання, які вам говорили в дитинстві про ваше тіло. Оцініть, чи дійсно вони вам потрібні в дорослому житті чи ви живете за звичним сценарієм?
Приймати своє тіло може бути нелегко. Відчути свою цінність, незалежно від зовнішності, може бути легше у стосунках. Коли є хтось, хто не оцінює вас, а приймає.
💛Спробуйте подивитися на себе очима людини, яка вас дуже любить. Що б вона сказала вам про ваше тіло? Щоб ви самі сказали найкращій подрузі, яка б звернулася до вас із проханням допомогти прийняти своє тіло?
Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
Як психіка захищає нас від стресу ⤵️
Як показує практика, наша психіка може реагувати на стресові події по-різному. Один із захисних механізмів психіки — дисоціація. В результаті чого людині здається, що це все відбувається не з нею, а з кимось іншим. Така позиція захищає від надмірних стресових тяжких емоцій.
🔺Основні характеристики дисоціації:
▫️втрата відчуття часу,
▫️почуття втрати контролю над поведінкою,
▫️зміни в емоційній експресії,
▫️порушення сприйняття,
▫️зміна пріоритетності подій у минулому та сьогоденні,
▫️висока сприйнятливість до навіювання.
☝️Схильними до дисоціації є люди, які неодноразово переживали психічні травми впродовж життя.
☝️Дисоціація може призводити до змін ідентичності людини та роздвоєння особистості. Часто зустрічається амнезія (обмеженого періоду в часі).
🔺Якщо після повернення до нормального життя ви стали помічати за собою або кимось із своїх родичів такі симптоми:
▪️втрата пам’яті щодо конкретних ситуацій (людина щиро не розуміє, про що ви кажете);
▪️різка зміна настрою (веселий — агресивний);
▪️висока тривожність (тремор, сильне серцебиття);
▪️оніміння;
▪️пониження слуху та зору;
▪️порушення ходи,
то найкраще звернутися до психотерапевта.
❗️Усвідомлення проблем власної психіки — найважче випробування людини. Щоб не допустити ускладнення до роздвоєння особистості, слід вчасно звернутися до психотерапевта для точного визначення діагнозу.
У роботі з дисоціацією найчастіше обирають психоаналіз, гештальт-терапію, раціональну терапію, арттерапію та iншi.
Будьте здорові та слідкуйте за своїм настроєм.
Анна Стасюк, психолог - консультант.
Як показує практика, наша психіка може реагувати на стресові події по-різному. Один із захисних механізмів психіки — дисоціація. В результаті чого людині здається, що це все відбувається не з нею, а з кимось іншим. Така позиція захищає від надмірних стресових тяжких емоцій.
🔺Основні характеристики дисоціації:
▫️втрата відчуття часу,
▫️почуття втрати контролю над поведінкою,
▫️зміни в емоційній експресії,
▫️порушення сприйняття,
▫️зміна пріоритетності подій у минулому та сьогоденні,
▫️висока сприйнятливість до навіювання.
☝️Схильними до дисоціації є люди, які неодноразово переживали психічні травми впродовж життя.
☝️Дисоціація може призводити до змін ідентичності людини та роздвоєння особистості. Часто зустрічається амнезія (обмеженого періоду в часі).
🔺Якщо після повернення до нормального життя ви стали помічати за собою або кимось із своїх родичів такі симптоми:
▪️втрата пам’яті щодо конкретних ситуацій (людина щиро не розуміє, про що ви кажете);
▪️різка зміна настрою (веселий — агресивний);
▪️висока тривожність (тремор, сильне серцебиття);
▪️оніміння;
▪️пониження слуху та зору;
▪️порушення ходи,
то найкраще звернутися до психотерапевта.
❗️Усвідомлення проблем власної психіки — найважче випробування людини. Щоб не допустити ускладнення до роздвоєння особистості, слід вчасно звернутися до психотерапевта для точного визначення діагнозу.
У роботі з дисоціацією найчастіше обирають психоаналіз, гештальт-терапію, раціональну терапію, арттерапію та iншi.
Будьте здорові та слідкуйте за своїм настроєм.
Анна Стасюк, психолог - консультант.
Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні
Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:
1️⃣ Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.
🧩Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
🧩Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2️⃣ Підтримуйте стосунки.
🧩Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
🧩Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
🧩Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.
3️⃣ Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.
🧩Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.
🧩Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.
4️⃣ Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.
🧩Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
🧩Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
5️⃣ Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
🧩Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
☝️Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.
І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.
Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.
Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:
1️⃣ Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.
🧩Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
🧩Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2️⃣ Підтримуйте стосунки.
🧩Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
🧩Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
🧩Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.
3️⃣ Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.
🧩Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.
🧩Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.
4️⃣ Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.
🧩Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
🧩Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
5️⃣ Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
🧩Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
☝️Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.
І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.
Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.
Основні причини затяжної депресії
💬Душевний біль — це не просто метафора.
Ми всі можемо сумувати, відчувати самотність, апатію, відсутність або зниження апетиту. У кожної людини може виникати бажання «сховатися» — втекти кудись, побути в собі, небажання спілкуватися з будь-ким. Світ може бути чорно-білим у такі моменти життя. Часто про такі періоди люди кажуть: «у мене глухий кут у стосунках», «я в депресії», «мене звільнили з роботи, немає сил жити і т. д.».
🤷🏻♀️Виникає запитання: чому одні люди можуть пережити подібні епізоди, а інші — ні?
❗️15% людей у своєму житті страждають на хронічну, важку депресію.
👴🏻Зигмунд Фрейд у своїх працях назвав скорботу станом, який відчуває людина як втрату чогось/когось близького. Меланхолією він називав стан, в якому втрату неможливо переключити на реальне життя.
При втраті близьких людей, способу життя, стосунків нормально відчувати смуток, перебувати у стані туги. Зникає смак життя, і людина не може відчувати задоволення.
Проходить час, і для психіки нормальні процеси життєдіяльності активуються. Базова потреба відчувати задоволення та відчувати радість повертається!
❓Які ж справжні причини затяжної депресії:
⚡️ Стрес — найголовніший активатор депресивних станів.
У випадку депресії йдеться про накопичувальний стрес. Діти віком до 10 років, що спостерігали втрату близьких, рідних, можуть страждати на хронічну депресію. Будь-які форми насильства викликають почуття провини та сорому, активуючи порушення біологічних процесів. Тоді почуття безпорадності стає непідконтрольним, і людина відчуває безсилля.
⚡️Гормональні порушення щитовидної залози.
Вона відіграє важливу роль, особливо для жінок. Жінки інакше і довше, ніж чоловіки, проживають почуття втрати та будь-які інші стани. Післяпологова депресія, ПМС, менопаузи, щомісячний жіночий період — рівень естрогену та прогестерону починає зашкалювати вище за норму. Якщо є який-небудь стрес — множте багато разів!
⚡️Катастрофізація — звичка думати про погане.
Тут може бути взятий досвід батьківської сім'ї або включатися генетичний фонд. Якщо вас навчили думати погано і ви не перевчилися, якщо немає досвіду приймати рішення — страх помилятися, контролювати все навколо, тоді є всі шанси увійти у стан апатії та дійти до дисоціації (відчуття байдужості, відірваності від дійсності або недостатньої емоційності).
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
💬Душевний біль — це не просто метафора.
Ми всі можемо сумувати, відчувати самотність, апатію, відсутність або зниження апетиту. У кожної людини може виникати бажання «сховатися» — втекти кудись, побути в собі, небажання спілкуватися з будь-ким. Світ може бути чорно-білим у такі моменти життя. Часто про такі періоди люди кажуть: «у мене глухий кут у стосунках», «я в депресії», «мене звільнили з роботи, немає сил жити і т. д.».
🤷🏻♀️Виникає запитання: чому одні люди можуть пережити подібні епізоди, а інші — ні?
❗️15% людей у своєму житті страждають на хронічну, важку депресію.
👴🏻Зигмунд Фрейд у своїх працях назвав скорботу станом, який відчуває людина як втрату чогось/когось близького. Меланхолією він називав стан, в якому втрату неможливо переключити на реальне життя.
При втраті близьких людей, способу життя, стосунків нормально відчувати смуток, перебувати у стані туги. Зникає смак життя, і людина не може відчувати задоволення.
Проходить час, і для психіки нормальні процеси життєдіяльності активуються. Базова потреба відчувати задоволення та відчувати радість повертається!
❓Які ж справжні причини затяжної депресії:
⚡️ Стрес — найголовніший активатор депресивних станів.
У випадку депресії йдеться про накопичувальний стрес. Діти віком до 10 років, що спостерігали втрату близьких, рідних, можуть страждати на хронічну депресію. Будь-які форми насильства викликають почуття провини та сорому, активуючи порушення біологічних процесів. Тоді почуття безпорадності стає непідконтрольним, і людина відчуває безсилля.
⚡️Гормональні порушення щитовидної залози.
Вона відіграє важливу роль, особливо для жінок. Жінки інакше і довше, ніж чоловіки, проживають почуття втрати та будь-які інші стани. Післяпологова депресія, ПМС, менопаузи, щомісячний жіночий період — рівень естрогену та прогестерону починає зашкалювати вище за норму. Якщо є який-небудь стрес — множте багато разів!
⚡️Катастрофізація — звичка думати про погане.
Тут може бути взятий досвід батьківської сім'ї або включатися генетичний фонд. Якщо вас навчили думати погано і ви не перевчилися, якщо немає досвіду приймати рішення — страх помилятися, контролювати все навколо, тоді є всі шанси увійти у стан апатії та дійти до дисоціації (відчуття байдужості, відірваності від дійсності або недостатньої емоційності).
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
