🤔Що таке синдром відкладеного життя?
Частина 1
🌥Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя.
📍Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає за минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.
🗓Людина, яка чекає на закінчення війни, переживає за майбутнє, що не має конкретного терміну настання
‼️Часто підґрунтя такої поведінки – дитинство. Людину хвалили лише за досягнення: "Ти можеш відпочити тільки після виконаної роботи.
🌳Подібна ситуація: "Ти можеш повернутися до звичного життя лише після закінчення війни". Такі люди часто страждають на депресію, тому що не вміють отримувати задоволення просто так.
❔Якщо ви розумієте, що схильні до подібного синдрому, запитайте себе: "Чи хочу я віддати ворогу своє життя? Адже якщо я не живу, то він мене вже переміг. Тобто я самотужки вписав себе у бойові втрати".
🌻Часто після цього люди ніби прокидаються і розуміють, що не хочуть здаватися ворогу та віддавати йому своє життя. Проте якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише поглибить цю рану. Тому слід вчасно визнати це і звернутися по психологічну допомогу.
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
Частина 1
🌥Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя.
📍Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає за минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.
🗓Людина, яка чекає на закінчення війни, переживає за майбутнє, що не має конкретного терміну настання
‼️Часто підґрунтя такої поведінки – дитинство. Людину хвалили лише за досягнення: "Ти можеш відпочити тільки після виконаної роботи.
🌳Подібна ситуація: "Ти можеш повернутися до звичного життя лише після закінчення війни". Такі люди часто страждають на депресію, тому що не вміють отримувати задоволення просто так.
❔Якщо ви розумієте, що схильні до подібного синдрому, запитайте себе: "Чи хочу я віддати ворогу своє життя? Адже якщо я не живу, то він мене вже переміг. Тобто я самотужки вписав себе у бойові втрати".
🌻Часто після цього люди ніби прокидаються і розуміють, що не хочуть здаватися ворогу та віддавати йому своє життя. Проте якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише поглибить цю рану. Тому слід вчасно визнати це і звернутися по психологічну допомогу.
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
Що таке синдром відкладеного життя? Частина 2
📆У першій частині ми розповіли, що таке синдром відкладеного життя, а зараз розглянемо умовні ситуації
1️⃣“Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують”
Доступний спосіб дати раду агресії – засудити людину поруч.
Людина, яка схильна до відчуття провини, погоджуватиметься зі звинуваченнями. Це призведе до погіршення її психологічного стану.
Ви маєте бути готовими, що близькі можуть негативно реагувати на ваші трансформації. Адже вони не замовляли змін у своєму житті, їм і так було добре. Це їхня картинка світу, яка немає нічого спільного з вашою.
✅Алгоритм дій у подібній ситуації:
1️⃣Якщо є змога, зменште спілкування з цією людиною.
2️⃣Якщо немає, то уявіть, що ви в коконі. Всі слова, які летять у ваш бік, відскакують від його поверхні.
3️⃣Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
4️⃣Поговоріть з тим, хто вас підтримає у цій ситуації.
5️⃣Не доводьте свій погляд цій людині, але вказуйте на свої кордони. Скажіть: "Мені не подобається, коли ти зі мною так розмовляєш. Не роби такого більше, будь ласка" або "Я зараз не готовий/-а підтримувати цю розмову".
Цій людині просто потрібно зробити когось винним. Так вона знімає провину з себе. Це також можуть бути токсичні стосунки, які були задовго до війни.
2️⃣“Я у безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутися до життя”
Зазвичай у таких людей була ціль виїхати з території, де ведуться активні бойові дії. Далі лінія часу непродумана. Переїхали у безпечне місце, а що далі? Розгубленість, тому що немає наступної цілі.
🔹Ваше головне завдання – відбудувати лінію часу. Зазвичай це роблять за підтримки психолога.
Наприклад, він просить згадати, як людина чистила зуби тиждень, місяць та рік тому. Потім – як це робила сьогодні та робитиме завтра. Так збирається хронологія дій.
🔹Наступний етап – планування. Спочатку спробуйте поставити ціль на найближчі пів години. Потім ще на годину.
Проте не очікуйте від себе чіткого розуміння, що та коли робити. Адже переїзд – це стрес, а раптовий переїзд – подвійний стрес. Тому спочатку поповніть сили та плануйте на найближче майбутнє, а потім відновлюйте побут, соціальну, особистісну та професійну сфери в нових умовах.
3️⃣“Після переїзду не хочу виходити з дому. Зараз все не на часі. Житиму далі, коли закінчиться війна”
Пройщло майже два місяці. За цей час люди поділилися на три категорії:
🔸З ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.
🔸Ті, хто затримався в проміжній фазі. Вони ніби хочуть продовжувати життя, але щось постійно їх зупиняє та повертає на декілька кроків назад. Їм також притаманне сильне почуття вини.
🔸Люди, які залишилися в тому стані, що й у перший день війни. Зазвичай саме вони агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення.
Проблема останніх може бути не лише у внутрішньому бажанні, а й у порушенні роботи нейромедіаторів мозку. Тому слід вчасно звернутися до сімейного лікаря чи терапевта.
За допомогою опитувальника лікар може діагностувати проблему та скерувати до невролога чи психіатра. Спеціалісти призначать спеціальні медикаменти. Без них ризик ПТСР, депресії та тривожних розладів збільшується.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
📆У першій частині ми розповіли, що таке синдром відкладеного життя, а зараз розглянемо умовні ситуації
1️⃣“Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують”
Доступний спосіб дати раду агресії – засудити людину поруч.
Людина, яка схильна до відчуття провини, погоджуватиметься зі звинуваченнями. Це призведе до погіршення її психологічного стану.
Ви маєте бути готовими, що близькі можуть негативно реагувати на ваші трансформації. Адже вони не замовляли змін у своєму житті, їм і так було добре. Це їхня картинка світу, яка немає нічого спільного з вашою.
✅Алгоритм дій у подібній ситуації:
1️⃣Якщо є змога, зменште спілкування з цією людиною.
2️⃣Якщо немає, то уявіть, що ви в коконі. Всі слова, які летять у ваш бік, відскакують від його поверхні.
3️⃣Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
4️⃣Поговоріть з тим, хто вас підтримає у цій ситуації.
5️⃣Не доводьте свій погляд цій людині, але вказуйте на свої кордони. Скажіть: "Мені не подобається, коли ти зі мною так розмовляєш. Не роби такого більше, будь ласка" або "Я зараз не готовий/-а підтримувати цю розмову".
Цій людині просто потрібно зробити когось винним. Так вона знімає провину з себе. Це також можуть бути токсичні стосунки, які були задовго до війни.
2️⃣“Я у безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутися до життя”
Зазвичай у таких людей була ціль виїхати з території, де ведуться активні бойові дії. Далі лінія часу непродумана. Переїхали у безпечне місце, а що далі? Розгубленість, тому що немає наступної цілі.
🔹Ваше головне завдання – відбудувати лінію часу. Зазвичай це роблять за підтримки психолога.
Наприклад, він просить згадати, як людина чистила зуби тиждень, місяць та рік тому. Потім – як це робила сьогодні та робитиме завтра. Так збирається хронологія дій.
🔹Наступний етап – планування. Спочатку спробуйте поставити ціль на найближчі пів години. Потім ще на годину.
Проте не очікуйте від себе чіткого розуміння, що та коли робити. Адже переїзд – це стрес, а раптовий переїзд – подвійний стрес. Тому спочатку поповніть сили та плануйте на найближче майбутнє, а потім відновлюйте побут, соціальну, особистісну та професійну сфери в нових умовах.
3️⃣“Після переїзду не хочу виходити з дому. Зараз все не на часі. Житиму далі, коли закінчиться війна”
Пройщло майже два місяці. За цей час люди поділилися на три категорії:
🔸З ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.
🔸Ті, хто затримався в проміжній фазі. Вони ніби хочуть продовжувати життя, але щось постійно їх зупиняє та повертає на декілька кроків назад. Їм також притаманне сильне почуття вини.
🔸Люди, які залишилися в тому стані, що й у перший день війни. Зазвичай саме вони агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення.
Проблема останніх може бути не лише у внутрішньому бажанні, а й у порушенні роботи нейромедіаторів мозку. Тому слід вчасно звернутися до сімейного лікаря чи терапевта.
За допомогою опитувальника лікар може діагностувати проблему та скерувати до невролога чи психіатра. Спеціалісти призначать спеціальні медикаменти. Без них ризик ПТСР, депресії та тривожних розладів збільшується.
Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк
🐣Великодні поробки для дітей, які допоможуть подолати стрес
Діти не завжди можуть вольовим зусиллям контролювати свій емоційний стан, тож дорослі мають стати для них сильною опорою в ці складні часи. Для цього слід частіше створювати ситуації, в яких хлопці й дівчата могли б встановлювати над чимось контроль і відчувати себе в безпеці.
🎨 Майстрування, малювання, ліпка та інші види творчості допоможуть опинитись у моменті: «Я створюю свій світ», «Тут і зараз я почуваюся у безпеці».
Маленькі секрети перед творчим зануренням
👨🎨 Концентруватися на виконанні великого проєкту дитині зараз може бути складно, а ось зробити щось невеличке, відчути бажання та успіх – це надважливо зараз.
🧸 Ви створили щось чудове й гарненьке? Із цим варто погратись! Процес гри теж буде пов’язаний із доторками, рухом, спонтанністю у самовираженні. І це теж цінно, бо в стані стресу спонтанність «спить».
✂️ Усі матеріали для поробок – доступні й мінімально затратні, – чимало дітей покинули домівки, і, на жаль, не мають доступу до різноманітних творчих матеріалів. Навіть вирізки з газет можуть слугувати поштовхом до творчості й запобігати наслідкам стресу, в якому знаходилась малеча. Можна використовувати практично все, що під рукою. Творити можна і вдома, і в бомбосховищі, і на вулиці. Вік дітей теж не грає ролі – поробки можуть відрізнятись складністю.
💛Будь-яка творчість – це акт. Коли людина відчуває розслаблення, а напруга мінімізується – починається медитація. Потім можна пробувати навчитись переносити цей приємний стан на побут, стосунки або навчання.
👨👩👦 Добре, якщо творчість проходитиме в співпраці – дітей і дорослих, дітей з іншими дітьми. Адже в єднанні відчувається взаємна підтримка та емоційний контакт. Діти отримують задоволення від процесу творчості.
🧩Дуже хочеться, щоб наші діти війни зараз менше гралися в саму війну та більше часу віддавали творчості. Адже їхнє майбутнє має бути націлене на створення, а не на руйнацію.
🐰Великодні зайчики
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, фарби, кольоровий папір, нитки, ножиці, клей.
До Великодня можна прикрасити й декорувати оселю, навіть тимчасову, ось такими милими зайченятами й кроликами. І очам приємно, і інтер’єр вмить повеселішає.
🐥Неслухняні курчата
✂️Що знадобиться:
Фарби, олівці та фломайстери, ножиці, нитки для в’язання, склянки, кольоровий папір.
Ще одна прекрасна поробка до великодніх свят. Курчаток можна малювати пластичковою виделкою і пальчиками, вирізати, майструвати з ниток і навіть “вирощувати” в склянках.
🗞 Колажі та аплікації зі рваного паперу
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, аркуші картону чи паперу, на які ви будете наклеювати аплікації.
Ця творча поробка захоплює увагу дітей на всі сто, розвантажує психіку, тренує уяву і розправляє крила фантазії.
Інна Большакова, методистика «Новопечерської школи», авторка педагогічних книг
❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" від початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Долучайтеся!
Діти не завжди можуть вольовим зусиллям контролювати свій емоційний стан, тож дорослі мають стати для них сильною опорою в ці складні часи. Для цього слід частіше створювати ситуації, в яких хлопці й дівчата могли б встановлювати над чимось контроль і відчувати себе в безпеці.
🎨 Майстрування, малювання, ліпка та інші види творчості допоможуть опинитись у моменті: «Я створюю свій світ», «Тут і зараз я почуваюся у безпеці».
Маленькі секрети перед творчим зануренням
👨🎨 Концентруватися на виконанні великого проєкту дитині зараз може бути складно, а ось зробити щось невеличке, відчути бажання та успіх – це надважливо зараз.
🧸 Ви створили щось чудове й гарненьке? Із цим варто погратись! Процес гри теж буде пов’язаний із доторками, рухом, спонтанністю у самовираженні. І це теж цінно, бо в стані стресу спонтанність «спить».
✂️ Усі матеріали для поробок – доступні й мінімально затратні, – чимало дітей покинули домівки, і, на жаль, не мають доступу до різноманітних творчих матеріалів. Навіть вирізки з газет можуть слугувати поштовхом до творчості й запобігати наслідкам стресу, в якому знаходилась малеча. Можна використовувати практично все, що під рукою. Творити можна і вдома, і в бомбосховищі, і на вулиці. Вік дітей теж не грає ролі – поробки можуть відрізнятись складністю.
💛Будь-яка творчість – це акт. Коли людина відчуває розслаблення, а напруга мінімізується – починається медитація. Потім можна пробувати навчитись переносити цей приємний стан на побут, стосунки або навчання.
👨👩👦 Добре, якщо творчість проходитиме в співпраці – дітей і дорослих, дітей з іншими дітьми. Адже в єднанні відчувається взаємна підтримка та емоційний контакт. Діти отримують задоволення від процесу творчості.
🧩Дуже хочеться, щоб наші діти війни зараз менше гралися в саму війну та більше часу віддавали творчості. Адже їхнє майбутнє має бути націлене на створення, а не на руйнацію.
🐰Великодні зайчики
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, фарби, кольоровий папір, нитки, ножиці, клей.
До Великодня можна прикрасити й декорувати оселю, навіть тимчасову, ось такими милими зайченятами й кроликами. І очам приємно, і інтер’єр вмить повеселішає.
🐥Неслухняні курчата
✂️Що знадобиться:
Фарби, олівці та фломайстери, ножиці, нитки для в’язання, склянки, кольоровий папір.
Ще одна прекрасна поробка до великодніх свят. Курчаток можна малювати пластичковою виделкою і пальчиками, вирізати, майструвати з ниток і навіть “вирощувати” в склянках.
🗞 Колажі та аплікації зі рваного паперу
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, аркуші картону чи паперу, на які ви будете наклеювати аплікації.
Ця творча поробка захоплює увагу дітей на всі сто, розвантажує психіку, тренує уяву і розправляє крила фантазії.
Інна Большакова, методистика «Новопечерської школи», авторка педагогічних книг
❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" від початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Долучайтеся!
🧘♀️Вправи на щодень, які допоможуть розвинути стресостійкість
🌻Прості техніки, які допоможуть в переживанні та адаптації після кризових та травматичних подій. А також допоможуть розвинути резільєнтність - здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями.
💨Дихання
1️⃣ Дихальні вправи починайте з видиху, саме з видиху. Можна скласти кулак у трубочку зробити протяжний глибокий видих, потім звичайний вдих, але на вдиху не концентруємося.
Повторіть 2-3 рази.
2️⃣Зробіть видих, потім вдих на 3-4 сек., затримка дихання на 3-4 сек. і після видих.
Також повторіть 2-3 рази.
🧘♀️Тіло
Основний принцип роботи з тілом – розслаблення через напругу.
1️⃣можна взяти палицю, ремінь чи шарф і натягнути до максимальної напруги, після кинути її на підлогу та спостерігати, руки почнуть підійматися самі.
2️⃣можна обійняти себе і почати стискатися до центру, напружуючи все тіло: обличчя, плечі, руки, грудну клітку, живіт, таз, ноги, - щоб все тіло було напружене і стиснуте до максимуму, потім з видихом відпускаємо ...
Відчуйте цей процес, що відбувається після розтискання: як змінюються тілесні відчуття?
Як зараз дихається?
3️⃣потім починаємо навпаки розтягуватися: витягніть руки по діагоналі з ногами, як «зірка» й тягніться максимально за пальцями рук, за маківкою, куприком і ногами, розтягуємося аж до межі, до напруги, можна навіть до тремтіння.
І після видих і відпускаємо.
Що змінилося? Як дихається?
4️⃣робимо “тряску”: руками, ногами, головою, всім тілом, як собачка після купання чи дощу струшуємося.
І потім відпускаємо та спостерігаємо, що змінилося.
5️⃣відводимо щелепу та знаходимось у такому стані близько хвилини,
спостерігаємо, які місця в тілі розслабляються.
Ці прості елементи:
🔅Напруга потім розслаблення,
🔅Витягування потім розслаблення,
🔅Тряска потім розслаблення
допомагають у сильних стресових ситуаціях, можете повторювати їх протягом дня!
🧭Орієнтування у просторі
Огляньтеся, подивіться на всі сторони у просторі: що вас оточує, чи є стіни, полиці, підлога, вікно, чи дерева, земля, небо тощо?
🌳Зверніть увагу, що справа, що ліворуч від вас і, наприклад: знайдіть та назвіть 5 великих предметів.
🔎Так ми допомагаємо своїй нервовій системі збирати інформацію та трохи знизити рівень тривоги.
Тілесно орієнтована психотерапевтка Юлія Андрейчук
🌻Прості техніки, які допоможуть в переживанні та адаптації після кризових та травматичних подій. А також допоможуть розвинути резільєнтність - здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями.
💨Дихання
1️⃣ Дихальні вправи починайте з видиху, саме з видиху. Можна скласти кулак у трубочку зробити протяжний глибокий видих, потім звичайний вдих, але на вдиху не концентруємося.
Повторіть 2-3 рази.
2️⃣Зробіть видих, потім вдих на 3-4 сек., затримка дихання на 3-4 сек. і після видих.
Також повторіть 2-3 рази.
🧘♀️Тіло
Основний принцип роботи з тілом – розслаблення через напругу.
1️⃣можна взяти палицю, ремінь чи шарф і натягнути до максимальної напруги, після кинути її на підлогу та спостерігати, руки почнуть підійматися самі.
2️⃣можна обійняти себе і почати стискатися до центру, напружуючи все тіло: обличчя, плечі, руки, грудну клітку, живіт, таз, ноги, - щоб все тіло було напружене і стиснуте до максимуму, потім з видихом відпускаємо ...
Відчуйте цей процес, що відбувається після розтискання: як змінюються тілесні відчуття?
Як зараз дихається?
3️⃣потім починаємо навпаки розтягуватися: витягніть руки по діагоналі з ногами, як «зірка» й тягніться максимально за пальцями рук, за маківкою, куприком і ногами, розтягуємося аж до межі, до напруги, можна навіть до тремтіння.
І після видих і відпускаємо.
Що змінилося? Як дихається?
4️⃣робимо “тряску”: руками, ногами, головою, всім тілом, як собачка після купання чи дощу струшуємося.
І потім відпускаємо та спостерігаємо, що змінилося.
5️⃣відводимо щелепу та знаходимось у такому стані близько хвилини,
спостерігаємо, які місця в тілі розслабляються.
Ці прості елементи:
🔅Напруга потім розслаблення,
🔅Витягування потім розслаблення,
🔅Тряска потім розслаблення
допомагають у сильних стресових ситуаціях, можете повторювати їх протягом дня!
🧭Орієнтування у просторі
Огляньтеся, подивіться на всі сторони у просторі: що вас оточує, чи є стіни, полиці, підлога, вікно, чи дерева, земля, небо тощо?
🌳Зверніть увагу, що справа, що ліворуч від вас і, наприклад: знайдіть та назвіть 5 великих предметів.
🔎Так ми допомагаємо своїй нервовій системі збирати інформацію та трохи знизити рівень тривоги.
Тілесно орієнтована психотерапевтка Юлія Андрейчук
Українці, які тікають від російської війни до країн ЄС, зможуть отримати первинну психологічну та психічну допомогу, а також діагностування та підтримку внаслідок отриманої психологічної травми.
🇺🇦 Консультації надаватимуться рідною мовою.
*На це Єврокомісія в рамках програми EU4Health мобілізувала додаткових 9 млн євро.*
Детальніше про допомогу українцям від ЄС під час війни - дізнавайтеся тут: https://t.me/eusupportsua
🇺🇦 Консультації надаватимуться рідною мовою.
*На це Єврокомісія в рамках програми EU4Health мобілізувала додаткових 9 млн євро.*
Детальніше про допомогу українцям від ЄС під час війни - дізнавайтеся тут: https://t.me/eusupportsua
Telegram
EU supports Ukraine
Офіційний канал Європейського Союзу про підтримку України
«Я тебе розумію…»: чому не слід говорити такі слова підтримки
🔅Підтримка — це так важливо, особливо зараз у сучасних реаліях. Здавалось, підтримати іншу людину це просто, але не всі можуть це робити правильно.
Доречно говорити про прояв нашої емпатійності, не плутати зі співчуванням (адже співчування — це одна з реакцій на емпатію).
🔅Емпатія — це здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини. Наразі дуже багато людей пережили жахіття, і вони хочуть бути почутими, а не ось це «Я тебе розумію»…
🗒Тому надаємо вам невеличкий чек-ліст того, як правильно забезпечити підтримку та не нашкодити людині й не травмувати ще більше:
❌Кожна особа має свою унікальну історію та досвід, і тому казати «Я тебе розумію» буде недоречно. Це може тільки викликати роздратованість.
✅Натомість слід використовувати фрази на кшталт «Я хочу зрозуміти твої почуття», «Те, що тобі довелось пережити, — це жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».
❌Не знецінюйте почуття людини та не порівнюйте її ситуацію з іншими. Так ви можете тільки відштовхнути її від себе та залишити сам на сам зі своїми почуттями. Уникайте таких фраз: «Дурниці, не хвилюйся», «Добре, що живий, а іншим ще гірше» і т. д.
❌Якщо людина не хоче ділитися з вами певною інформацією, не тисніть на неї. Можливо, вона не готова розділити пережите з кимось, тому зачекайте.
Не оцінюйте вчинки особи: «А якби мене послухала», «А чого одразу не виїхала» і т. д.
✅Наголосіть на позитивних рисах, сильних сторонах особи.
❌Не потрібно такого: «Ой, бідненька», «Мені так жаль тебе» — так ви лише ще більше заганяєте людину в позицію жертви.
✅Мабуть, найголовніше — це проявляти активне слухання. Просто вислухайте людину спокійно, не перебиваючи та не підганяючи.
Важливо також пам’ятати і про себе. Ви не мусите підтримувати всіх на шкоду собі. Важливо діяти опираючись на власні сили, коли відчуваєш у собі внутрішню енергію та ресурс.
Якщо немає змоги допомогти, то краще скоординувати до того, хто може надати якісну підтримку.
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Галина Волошина, психологиня
🔅Підтримка — це так важливо, особливо зараз у сучасних реаліях. Здавалось, підтримати іншу людину це просто, але не всі можуть це робити правильно.
Доречно говорити про прояв нашої емпатійності, не плутати зі співчуванням (адже співчування — це одна з реакцій на емпатію).
🔅Емпатія — це здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини. Наразі дуже багато людей пережили жахіття, і вони хочуть бути почутими, а не ось це «Я тебе розумію»…
🗒Тому надаємо вам невеличкий чек-ліст того, як правильно забезпечити підтримку та не нашкодити людині й не травмувати ще більше:
❌Кожна особа має свою унікальну історію та досвід, і тому казати «Я тебе розумію» буде недоречно. Це може тільки викликати роздратованість.
✅Натомість слід використовувати фрази на кшталт «Я хочу зрозуміти твої почуття», «Те, що тобі довелось пережити, — це жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».
❌Не знецінюйте почуття людини та не порівнюйте її ситуацію з іншими. Так ви можете тільки відштовхнути її від себе та залишити сам на сам зі своїми почуттями. Уникайте таких фраз: «Дурниці, не хвилюйся», «Добре, що живий, а іншим ще гірше» і т. д.
❌Якщо людина не хоче ділитися з вами певною інформацією, не тисніть на неї. Можливо, вона не готова розділити пережите з кимось, тому зачекайте.
Не оцінюйте вчинки особи: «А якби мене послухала», «А чого одразу не виїхала» і т. д.
✅Наголосіть на позитивних рисах, сильних сторонах особи.
❌Не потрібно такого: «Ой, бідненька», «Мені так жаль тебе» — так ви лише ще більше заганяєте людину в позицію жертви.
✅Мабуть, найголовніше — це проявляти активне слухання. Просто вислухайте людину спокійно, не перебиваючи та не підганяючи.
Важливо також пам’ятати і про себе. Ви не мусите підтримувати всіх на шкоду собі. Важливо діяти опираючись на власні сили, коли відчуваєш у собі внутрішню енергію та ресурс.
Якщо немає змоги допомогти, то краще скоординувати до того, хто може надати якісну підтримку.
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Галина Волошина, психологиня
Практичні поради, що допоможуть зупинити панічні атаки
🔅Поставте свої ступні на рівну поверхню, в машині/в будинку/на вулиці, де завгодно, відчуйте їх. Можете собі проговорити «я відчуваю свої ступні».
🔅Сконцентруйте свою увагу на диханні. Покладіть свої долоні на область діафрагми. Можете обійняти її справа і зліва, глибоко дихаючи:
• вдих — розштовхуєте ребра
• видих — стискайте долонями ребра
Зробіть не менше ніж 30 таких циклів. Так ви відновите процеси вашого тіла та розуму.
Якщо є можливість лягти, можна допомогти собі вправами:
▫️Імітація їзди на велосипеді
▫️Конвульсивна практика — це коли ви лежачи на спині утримуєте напівзігнуті в колінах ноги з розслабленими ступнями і лежите до легкого тремору в ногах. Вібрація піде по всьому вашому тілу. При цьому вам потрібно активно дихати так само, як прописано в першій вправі з діафрагмою.
🧘🏻♀️Дихальна техніка в положенні сидячи
▫️Сядьте на стілець чи якусь іншу поверхню. Покладіть одну руку на живіт, трохи нижче пупка. Кінчиками пальців іншої руки торкайтеся своїх губ:
• видих — стікайте руками нижче по підборіддю, шиї, грудній клітці, сонячному сплетінню. Рухайтеся в напрямку іншої руки, що знаходиться внизу живота.
• вдих — рухаєтеся так само від руки і підіймаєте долоню вгору.
☝️Повторіть 10 разів.
❗️Постарайтеся не залишатися наодинці, але якщо так сталось — беріть відповідальність за своє тіло і повторюйте техніки.
Якщо у вас немає панічних атак, спробуйте також повторити ці вправи. Так ваше тіло запам’ятає реакції і зможе їх повторити, коли вона станеться.
🔅Поставте свої ступні на рівну поверхню, в машині/в будинку/на вулиці, де завгодно, відчуйте їх. Можете собі проговорити «я відчуваю свої ступні».
🔅Сконцентруйте свою увагу на диханні. Покладіть свої долоні на область діафрагми. Можете обійняти її справа і зліва, глибоко дихаючи:
• вдих — розштовхуєте ребра
• видих — стискайте долонями ребра
Зробіть не менше ніж 30 таких циклів. Так ви відновите процеси вашого тіла та розуму.
Якщо є можливість лягти, можна допомогти собі вправами:
▫️Імітація їзди на велосипеді
▫️Конвульсивна практика — це коли ви лежачи на спині утримуєте напівзігнуті в колінах ноги з розслабленими ступнями і лежите до легкого тремору в ногах. Вібрація піде по всьому вашому тілу. При цьому вам потрібно активно дихати так само, як прописано в першій вправі з діафрагмою.
🧘🏻♀️Дихальна техніка в положенні сидячи
▫️Сядьте на стілець чи якусь іншу поверхню. Покладіть одну руку на живіт, трохи нижче пупка. Кінчиками пальців іншої руки торкайтеся своїх губ:
• видих — стікайте руками нижче по підборіддю, шиї, грудній клітці, сонячному сплетінню. Рухайтеся в напрямку іншої руки, що знаходиться внизу живота.
• вдих — рухаєтеся так само від руки і підіймаєте долоню вгору.
☝️Повторіть 10 разів.
❗️Постарайтеся не залишатися наодинці, але якщо так сталось — беріть відповідальність за своє тіло і повторюйте техніки.
Якщо у вас немає панічних атак, спробуйте також повторити ці вправи. Так ваше тіло запам’ятає реакції і зможе їх повторити, коли вона станеться.
Ярослава Федорчук , психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
Який формат повідомлень найзручніший для вас на нашому каналі:
Anonymous Poll
73%
Текстовий
3%
Аудіо
4%
Відео
15%
Інфографіки
0%
Інше
4%
Важко відповісти
⛑ Як захистити ментальне здоров’я?
🧠 10 порад від психолога, які допоможуть натренувати навичку резильєнтності
💪Так само, як імунітет допомагає організму опиратися захворюванням, є особливості психіки, які допомагають людині протистояти дії стресу. Порівняно недавно в психологічній термінології з‘явилося поняття «резильєнтність». Його можна перекласти приблизно як «пружність». Резильєнтність – характеристика психіки, що дає змогу попередити вигорання, тривожні та депресивні стани.
🎾 Якщо впустити на підлогу металеву кульку, з нею нічого не буде. Якщо впустити яйце, воно розіб‘ється. А якщо впаде тенісний м’яч, від удару об підлогу він змінить форму, потім відновить її й відстрибне. Це і є резильєнтність
🔤Навчіться змінювати власну оцінку ситуацій. На нас впливають не події, а значення, яке ми їм надаємо. В когнітивно-поведінковій терапії існує модель АВС, у якій А – це вихідна подія, а С – реакція. Революція поведінкової психології відбулася, коли знайшли на перший погляд неочевидну складову В. Вона відповідає за власну оцінку.
🏃Дійте. Резильєнтно-формуюча поведінка спирається на турботу про себе та задоволення потреб у русі, сні та здоровому харчуванні. Психолог та творець однієї з гілок когнітивно-поведінкової терапії Стівен Гейз не починає роботу з пацієнтами, допоки не налаштує їхні сон, активність та харчування. Прожити день без руху – це як отримати ін’єкцію депресанта, а депривація сну аналогічна добровільній евтаназії.
🔡Складіть «абетку ресурсу». Це гра, у якій на кожну літеру алфавіту треба написати джерело задоволення. В результаті ви отримуєте список дій, які завжди покращуватимуть емоційний стан. Добре, якщо там будуть справи, які можна зробити одразу, наприклад, увімкнути улюблену музику, а також більш складні, які потребують планування.
🫂Зміцнюйте соціальні зв‘язки. Люди – зграйні істоти. Безпека, яку ми відчуваємо від спілкування з собі подібними, позитивно впливає на роботу головного мозку. Особливо терапевтичним є персональне спілкування – воно суттєво більш корисне, аніж контакт у месенджерах.
🎯Розвʼязуйте проблеми, а не уникайте їх. Виклики та завдання – невід‘ємна частина життя. Що більше ми намагаємося від них відгородитися, то складніше їх подолати, коли ми зрештою з ними стикаємося. Замість того, щоб тримати проблеми за зачиненими дверима, їх треба випустити, вишикувати в чергу та поступово розвʼязувати.
🧘♀️Практикуйте майндфулнес та медитацію. Це як спортзал для префронтальної кори мозку, яка тримає під контролем швидкість емоційних реакцій. Практики усвідомленості допомагають втримувати цей контроль. Це відбувається завдяки вмінню зосереджуватися на відчуттях тіла, диханні та потоці думок без того, щоб у них занурюватися.
🧭 Визначте власні цінності. Уявіть, що пливете на кораблі без інструментів та карт і не можете визначити напрямок руху. Але над вами – небо та зорі, за якими можна зрозуміти, куди прокладати шлях. У житті цими зорями слугують ваші цінності. Складіть список цінностей, сформульованих за допомогою дієслів, це зробить їх більш досяжними та конкретними.
📝 Заведіть щоденник станів та емоцій. Коли у вас змінюється настрій, ставте все на паузу та запитуйте себе: яка думка пронеслася в мене в голові? Спробуйте її сформулювати та проаналізувати. Це допоможе раціоналізувати відчуття та вплинути на складову В із моделі АВС.
💭Аналізуйте думки з огляду на те, чи корисні вони для вас. Замисліться, чи корисно так думати та чи наближає це вас до ваших головних цінностей. Припустіть, що буде, якщо ви думатимете інакше, та виходьте з того, що буде кориснішим для вас.
🤗 Уявіть, що спілкуєтеся з собою з позиції подруги чи друга. Що б ви сказали близькій людині, якби вона думала те, що ви зараз? Коли ми міняємо позицію на дружню, стаємо значно більш співчутливими, аніж коли даємо слово внутрішньому критику.
За матеріалами інтерв’ю з президенткою Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії Валентиною Паробій
🧠 10 порад від психолога, які допоможуть натренувати навичку резильєнтності
💪Так само, як імунітет допомагає організму опиратися захворюванням, є особливості психіки, які допомагають людині протистояти дії стресу. Порівняно недавно в психологічній термінології з‘явилося поняття «резильєнтність». Його можна перекласти приблизно як «пружність». Резильєнтність – характеристика психіки, що дає змогу попередити вигорання, тривожні та депресивні стани.
🎾 Якщо впустити на підлогу металеву кульку, з нею нічого не буде. Якщо впустити яйце, воно розіб‘ється. А якщо впаде тенісний м’яч, від удару об підлогу він змінить форму, потім відновить її й відстрибне. Це і є резильєнтність
🔤Навчіться змінювати власну оцінку ситуацій. На нас впливають не події, а значення, яке ми їм надаємо. В когнітивно-поведінковій терапії існує модель АВС, у якій А – це вихідна подія, а С – реакція. Революція поведінкової психології відбулася, коли знайшли на перший погляд неочевидну складову В. Вона відповідає за власну оцінку.
🏃Дійте. Резильєнтно-формуюча поведінка спирається на турботу про себе та задоволення потреб у русі, сні та здоровому харчуванні. Психолог та творець однієї з гілок когнітивно-поведінкової терапії Стівен Гейз не починає роботу з пацієнтами, допоки не налаштує їхні сон, активність та харчування. Прожити день без руху – це як отримати ін’єкцію депресанта, а депривація сну аналогічна добровільній евтаназії.
🔡Складіть «абетку ресурсу». Це гра, у якій на кожну літеру алфавіту треба написати джерело задоволення. В результаті ви отримуєте список дій, які завжди покращуватимуть емоційний стан. Добре, якщо там будуть справи, які можна зробити одразу, наприклад, увімкнути улюблену музику, а також більш складні, які потребують планування.
🫂Зміцнюйте соціальні зв‘язки. Люди – зграйні істоти. Безпека, яку ми відчуваємо від спілкування з собі подібними, позитивно впливає на роботу головного мозку. Особливо терапевтичним є персональне спілкування – воно суттєво більш корисне, аніж контакт у месенджерах.
🎯Розвʼязуйте проблеми, а не уникайте їх. Виклики та завдання – невід‘ємна частина життя. Що більше ми намагаємося від них відгородитися, то складніше їх подолати, коли ми зрештою з ними стикаємося. Замість того, щоб тримати проблеми за зачиненими дверима, їх треба випустити, вишикувати в чергу та поступово розвʼязувати.
🧘♀️Практикуйте майндфулнес та медитацію. Це як спортзал для префронтальної кори мозку, яка тримає під контролем швидкість емоційних реакцій. Практики усвідомленості допомагають втримувати цей контроль. Це відбувається завдяки вмінню зосереджуватися на відчуттях тіла, диханні та потоці думок без того, щоб у них занурюватися.
🧭 Визначте власні цінності. Уявіть, що пливете на кораблі без інструментів та карт і не можете визначити напрямок руху. Але над вами – небо та зорі, за якими можна зрозуміти, куди прокладати шлях. У житті цими зорями слугують ваші цінності. Складіть список цінностей, сформульованих за допомогою дієслів, це зробить їх більш досяжними та конкретними.
📝 Заведіть щоденник станів та емоцій. Коли у вас змінюється настрій, ставте все на паузу та запитуйте себе: яка думка пронеслася в мене в голові? Спробуйте її сформулювати та проаналізувати. Це допоможе раціоналізувати відчуття та вплинути на складову В із моделі АВС.
💭Аналізуйте думки з огляду на те, чи корисні вони для вас. Замисліться, чи корисно так думати та чи наближає це вас до ваших головних цінностей. Припустіть, що буде, якщо ви думатимете інакше, та виходьте з того, що буде кориснішим для вас.
🤗 Уявіть, що спілкуєтеся з собою з позиції подруги чи друга. Що б ви сказали близькій людині, якби вона думала те, що ви зараз? Коли ми міняємо позицію на дружню, стаємо значно більш співчутливими, аніж коли даємо слово внутрішньому критику.
За матеріалами інтерв’ю з президенткою Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії Валентиною Паробій
👩👦Як вимушена міграція впливає на дітей та що з цим робити?
🏘Під час війни багато українців змушені були змінити своє місце проживання. В стресових умовах фізичної небезпеки важко дорослим і дітям.
🚗Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан дітей через можливі труднощі прийняття та адаптації до нової життєвої реальності.
👦👧Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:
🔹нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);
🔹підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими);
🔹 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);
🔹проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).
Як допомогти дитині?
✅В цей період важливо зберігати звичний режим життя дитини, створювати щасливе дитинство попри всі негаразди, навіть в умовах вимушеної міграції.
✅Якщо наближаються якісь важливі події (день народження, державні свята), по можливості святкуйте їх.
✅ Так само, можна створювати приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць.
🌻Це дозволить збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними враженнями. Свято не варто відкладати на потім, на післявоєнний період, адже життя не можливо зупинити.
✅ Намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома.
🌻Це додає душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволяє відновити почуття стабільності життя.
✅ Важливо продовжувати навчання. Це можна робити офлайн у місцевій школі, на тій території, де ви зараз перебуваєте, або онлайн в українській школі.
✅ Якщо є можливість, можна продовжувати ті активності, в які була включена дитина вдома, займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки.
✅ Слідкуйте за тим, щоб дитина достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі. Добрими є піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки, будь-які заняття спортом індивідуально або у групі.
✅ По можливості залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на підсилення України і кожного українця.
🌻 Долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім УКРАЇНЦЕМ! 🇺🇦
Ірина Тичина, психологиня, кандидатка психологічних наук
🏘Під час війни багато українців змушені були змінити своє місце проживання. В стресових умовах фізичної небезпеки важко дорослим і дітям.
🚗Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан дітей через можливі труднощі прийняття та адаптації до нової життєвої реальності.
👦👧Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:
🔹нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);
🔹підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими);
🔹 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);
🔹проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).
Як допомогти дитині?
✅В цей період важливо зберігати звичний режим життя дитини, створювати щасливе дитинство попри всі негаразди, навіть в умовах вимушеної міграції.
✅Якщо наближаються якісь важливі події (день народження, державні свята), по можливості святкуйте їх.
✅ Так само, можна створювати приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць.
🌻Це дозволить збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними враженнями. Свято не варто відкладати на потім, на післявоєнний період, адже життя не можливо зупинити.
✅ Намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома.
🌻Це додає душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволяє відновити почуття стабільності життя.
✅ Важливо продовжувати навчання. Це можна робити офлайн у місцевій школі, на тій території, де ви зараз перебуваєте, або онлайн в українській школі.
✅ Якщо є можливість, можна продовжувати ті активності, в які була включена дитина вдома, займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки.
✅ Слідкуйте за тим, щоб дитина достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі. Добрими є піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки, будь-які заняття спортом індивідуально або у групі.
✅ По можливості залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на підсилення України і кожного українця.
🌻 Долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім УКРАЇНЦЕМ! 🇺🇦
Ірина Тичина, психологиня, кандидатка психологічних наук
🤔 «Як жити далі?», або «Людина в пошуках справжнього сенсу»
Зараз нас щодня хвилюють думки про непередбачуваність майбутнього в умовах війни та страху: «Як планувати життя?», «Що буде зі мною та близькими?», «Як тепер жити далі?»…
Є чудовий вислів Фрідріха Ніцше: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як».
📖Саме цю цитату взяв за основу австрійський психіатр, психолог Віктор Франкл для своєї книги «Людина у пошуках справжнього сенсу». Людина, яка пережила ув’язнення нацистського концентраційного табору, ділиться своїм досвідом та пояснює, чому хтось скоро здається, а хтось, не дивлячись на всі труднощі, продовжує жити. Де взяти ту запальну жагу життя, коли здається, що краще вже не буде?
Ось декілька цитат автора, які змусять подивитися на світ під іншим кутом:
💬Кожен із нас має своє специфічне покликання або життєву місію, призначення для виконання конкретного завдання. Людину не можна ані замінити, ані повторити її життя. Отже, зхавдання кожної істоти є унікальним, як і її специфічна можливість його виконати.
💬Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, — чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися. Що більше ви забуваєте про себе, віддаючись виконанню справи чи коханню до іншої людини, то більш людяною ви стаєте і тим повніше реалізуєте себе.
💬Живіть так, ніби живете вже вдруге і при першій спробі зіпсували все, що лиш можна зіпсувати.
💬Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор — це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго.
💬У людини можна відібрати все, окрім одного: останньої волі — вибирати своє ставлення до будь-яких обставин, вибирати свій шлях.
💬Між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода.
💬Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… Я не побоюся сказати, що у світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.
Галина Волошина, психологиня
Зараз нас щодня хвилюють думки про непередбачуваність майбутнього в умовах війни та страху: «Як планувати життя?», «Що буде зі мною та близькими?», «Як тепер жити далі?»…
Є чудовий вислів Фрідріха Ніцше: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як».
📖Саме цю цитату взяв за основу австрійський психіатр, психолог Віктор Франкл для своєї книги «Людина у пошуках справжнього сенсу». Людина, яка пережила ув’язнення нацистського концентраційного табору, ділиться своїм досвідом та пояснює, чому хтось скоро здається, а хтось, не дивлячись на всі труднощі, продовжує жити. Де взяти ту запальну жагу життя, коли здається, що краще вже не буде?
Ось декілька цитат автора, які змусять подивитися на світ під іншим кутом:
💬Кожен із нас має своє специфічне покликання або життєву місію, призначення для виконання конкретного завдання. Людину не можна ані замінити, ані повторити її життя. Отже, зхавдання кожної істоти є унікальним, як і її специфічна можливість його виконати.
💬Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, — чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися. Що більше ви забуваєте про себе, віддаючись виконанню справи чи коханню до іншої людини, то більш людяною ви стаєте і тим повніше реалізуєте себе.
💬Живіть так, ніби живете вже вдруге і при першій спробі зіпсували все, що лиш можна зіпсувати.
💬Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор — це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго.
💬У людини можна відібрати все, окрім одного: останньої волі — вибирати своє ставлення до будь-яких обставин, вибирати свій шлях.
💬Між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода.
💬Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… Я не побоюся сказати, що у світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.
Галина Волошина, психологиня
Тілесна практика, яка допоможе вийти зі стану замирання, оціпеніння, зажаття в тілі
Ми по-різному реагуємо на страх. Зазвичай люди відчувають:
•сонливість
•підвищену тривожність, коли ви хаотично робите різні рухи
•замирання, коли ви не розумієте, що ви відчуваєте. Такий собі анестезійований розум.
❗️Важливо не піддаватись страхові та тривозі. Не думайте про те, скільки вам довелося втратити і що доведеться будувати далі.
Опирайтеся на себе зараз і плануйте маленьку перспективу на майбутнє.
🤷🏻♀️Що у вас залишиться, якщо не залишиться нічого?
Коли ваше тіло переживає тотальне заціпеніння — ваш мозок не може працювати в нормальному режимі. Кисню стає недостатньо для мисленєвого процесу. Тому важливо підтримувати життя в своєму тілі.
❇️Практика
🔹Вам необхідно встати, впертися в ваші ступні.
Ваші очі протягом практики будуть закриті. Старайтесь їх не напружувати.
Похитайте ваше тіло вперед-назад та вправо-вліво.
Руки розслаблені.
Дихання спокійне та глибоке.
🔹Тепер зробіть ступнями кругові рухи. Похитайтесь на ступнях зміщуючи центр ваги.
Повторіть 3-5 разів. Якщо вам подобається вправа, можете затриматись в ній довше.
🔹Міняємо кругові рухи в іншу сторону. Створюємо ефект маятника.
Відчувайте свої ступні. Відчуйте, як за допомогою кругових обертів вони активно втискуються в підлогу. Тримайте опору в своїх ногах.
🔹Ваші коліна м’які, як пружинка. Похитайтеся на них вправо-вліво. Відчуйте, які ноги сильні.
Очі залишаються закритими.
🔹Тепер згадайте, як виглядає місце, в якому ви знаходитесь.
Скільки там вікон? І чи є вони?
Є там двері? Якого кольору стіни?
Яка поверхня підлоги?
Яка висота стелі?
🔹Промалюйте подумки свій простір. Декілька разів проговоріть собі фразу:
«Я в повній безпеці. Мені нічого не загрожує. Я проживаю відчуття захищенності і вдячності за життя в моєму тілі.
🔹Тепер переведіть долоні на голову.
Розведіть пальці в сторони. Подушечками пальців простукайте поверхню голови, лоба. Відчуйте вібрації. Не старайтесь аналізувати все, що зараз відбувається
Будьте в моменті. Оживляйте голову.
🔹Спускайтесь до шиї.
Нахиліть голову вправо. Пройдіться такими ж ударами по лівій частині шиї до останнього шийного позвонка.
🔹Нахиліть голову вперед, зробіть такі ж простукування. А потім вліво, продовжуючи простукування по лівій частині.
Ви робите неконтрольоване зіштовхування руками. Таким чином наш розум буде посилати життя в ту частину тіла, з якою ми працюємо.
Там ми звільнимося від завмирання, порушення кровотоку.
🔹М‘яко переходимо до наших плечей.
Тут ви можете простукувати долонею. Від шиї, по плечах. Робіть перехресні рухи руками. Прохлопайте ваші руки. Грудну клітину. Там де відчуваєте больову точку, приділіть більше уваги.
Постарайтесь максимально розслабитись.
🔹Масуйте живіт, погладьте нирки.
Прохлопайте ваші сідниці, внутрішню і зовнішню поверхню бедер.
Від всієї душі приділіть собі увагу. Уявіть, що ви вибиваєте з себе пилюку.
🔹Переміщайтесь до ваших колін. Простукуйте або масуйте їх. Потім простукуйте литковий м’яз.
Дайте увагу кожній частині вашого тіла.
🔹Переходимо до ступнів.
Простукуйте п’ятою об підлогу. Пальці дивляться вгору. Якщо є больові точки, простукуйте їх більш інтенсивно. Проходимо п’яти з усіх сторін. Потім подушечкою стопи так само простукужмо об підлогу. Повторюємо з іншою ступнею всі дії.
Постарайтесь виконувати цю вправу протягом 15 хвилин.
Цю практику ви можете виконувати кожен день, повертаючи права на своє тіло. Моє тіло — мої правила.
🔆Вихід з практики
Очі закриті. Тіло виконує рухи маятника, кругові рухи.
Руки охоплюють нижні ребра з правої та лівої сторони.
Присядьте, трохи зігнувши коліна.
Підкрутіть куприк під себе.
Ребрами розштовхуйте свої долоні.
Робіть 10-15 циклів.
Відкрийте очі. Відчуйте своє тіло. Порівняйте свої відчуття до практики та після. В чому ви бачите різницю?
Можете поділитись в коментарях⤵️
Приділіть собі увагу і похваліть себе за це. Де б ви не були.
Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
Ми по-різному реагуємо на страх. Зазвичай люди відчувають:
•сонливість
•підвищену тривожність, коли ви хаотично робите різні рухи
•замирання, коли ви не розумієте, що ви відчуваєте. Такий собі анестезійований розум.
❗️Важливо не піддаватись страхові та тривозі. Не думайте про те, скільки вам довелося втратити і що доведеться будувати далі.
Опирайтеся на себе зараз і плануйте маленьку перспективу на майбутнє.
🤷🏻♀️Що у вас залишиться, якщо не залишиться нічого?
Коли ваше тіло переживає тотальне заціпеніння — ваш мозок не може працювати в нормальному режимі. Кисню стає недостатньо для мисленєвого процесу. Тому важливо підтримувати життя в своєму тілі.
❇️Практика
🔹Вам необхідно встати, впертися в ваші ступні.
Ваші очі протягом практики будуть закриті. Старайтесь їх не напружувати.
Похитайте ваше тіло вперед-назад та вправо-вліво.
Руки розслаблені.
Дихання спокійне та глибоке.
🔹Тепер зробіть ступнями кругові рухи. Похитайтесь на ступнях зміщуючи центр ваги.
Повторіть 3-5 разів. Якщо вам подобається вправа, можете затриматись в ній довше.
🔹Міняємо кругові рухи в іншу сторону. Створюємо ефект маятника.
Відчувайте свої ступні. Відчуйте, як за допомогою кругових обертів вони активно втискуються в підлогу. Тримайте опору в своїх ногах.
🔹Ваші коліна м’які, як пружинка. Похитайтеся на них вправо-вліво. Відчуйте, які ноги сильні.
Очі залишаються закритими.
🔹Тепер згадайте, як виглядає місце, в якому ви знаходитесь.
Скільки там вікон? І чи є вони?
Є там двері? Якого кольору стіни?
Яка поверхня підлоги?
Яка висота стелі?
🔹Промалюйте подумки свій простір. Декілька разів проговоріть собі фразу:
«Я в повній безпеці. Мені нічого не загрожує. Я проживаю відчуття захищенності і вдячності за життя в моєму тілі.
🔹Тепер переведіть долоні на голову.
Розведіть пальці в сторони. Подушечками пальців простукайте поверхню голови, лоба. Відчуйте вібрації. Не старайтесь аналізувати все, що зараз відбувається
Будьте в моменті. Оживляйте голову.
🔹Спускайтесь до шиї.
Нахиліть голову вправо. Пройдіться такими ж ударами по лівій частині шиї до останнього шийного позвонка.
🔹Нахиліть голову вперед, зробіть такі ж простукування. А потім вліво, продовжуючи простукування по лівій частині.
Ви робите неконтрольоване зіштовхування руками. Таким чином наш розум буде посилати життя в ту частину тіла, з якою ми працюємо.
Там ми звільнимося від завмирання, порушення кровотоку.
🔹М‘яко переходимо до наших плечей.
Тут ви можете простукувати долонею. Від шиї, по плечах. Робіть перехресні рухи руками. Прохлопайте ваші руки. Грудну клітину. Там де відчуваєте больову точку, приділіть більше уваги.
Постарайтесь максимально розслабитись.
🔹Масуйте живіт, погладьте нирки.
Прохлопайте ваші сідниці, внутрішню і зовнішню поверхню бедер.
Від всієї душі приділіть собі увагу. Уявіть, що ви вибиваєте з себе пилюку.
🔹Переміщайтесь до ваших колін. Простукуйте або масуйте їх. Потім простукуйте литковий м’яз.
Дайте увагу кожній частині вашого тіла.
🔹Переходимо до ступнів.
Простукуйте п’ятою об підлогу. Пальці дивляться вгору. Якщо є больові точки, простукуйте їх більш інтенсивно. Проходимо п’яти з усіх сторін. Потім подушечкою стопи так само простукужмо об підлогу. Повторюємо з іншою ступнею всі дії.
Постарайтесь виконувати цю вправу протягом 15 хвилин.
Цю практику ви можете виконувати кожен день, повертаючи права на своє тіло. Моє тіло — мої правила.
🔆Вихід з практики
Очі закриті. Тіло виконує рухи маятника, кругові рухи.
Руки охоплюють нижні ребра з правої та лівої сторони.
Присядьте, трохи зігнувши коліна.
Підкрутіть куприк під себе.
Ребрами розштовхуйте свої долоні.
Робіть 10-15 циклів.
Відкрийте очі. Відчуйте своє тіло. Порівняйте свої відчуття до практики та після. В чому ви бачите різницю?
Можете поділитись в коментарях⤵️
Приділіть собі увагу і похваліть себе за це. Де б ви не були.
Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
12 звичок, які посилюють тривожність 🐒
Наступні 12 звичок поширені серед тих, хто страждає тривожністю. Це нелегке завдання змінити звички, які протягом життя з вами, але це варте зусиль, якщо ви хочете зменшити свою тривожність.
🍲 Пропуск прийому їжі
Пропуск прийому їжі викликає гіпоглікемію (коли рівень цукру в крові падає нижче нормального рівня), що може призвести до поширених симптомів тривоги, таких як дратівливість, нервозність, запаморочення та слабкість.
🍬Тяга до солодкого
Цукор має здатність тимчасово пригнічувати область мозку, яка зазвичай активна під час тривоги, призупиняючи викид гормону стресу (кортизолу). Ось чому ми можемо відчути полегшення занепокоєння, коли з’їдаємо щось солодке. Але наукові дослідження говорять, що споживання цукру підвищує тривожність і реактивність на стрес, що призводить до більшої тривожності.
🌭 Погані харчові звички
Нездорові харчові звички можуть сильно вплинути на споживання необхідних поживних речовин - вуглеводів, білків, незамінних жирних кислот, вітамінів і мінералів - які необхідні для психічного здоров'я та функціонування нервової системи. Дефіцит певних поживних речовин (вітаміни групи В, вітамін С і Е, магній, селен і омега-3 жирні кислоти) може вплинути на настрій і рівень тривоги.
🦥 Не займатися спортом
Ваше тіло створене для руху, а певні функції тіла залежать від фізіологічного руху. Якщо ви сидите цілий день і ніколи не займаєтеся спортом, ваше фізичне та психічне здоров’я, постраждає в результаті.
📺 Постійний перегляд новин
Тривожність характеризується надмірним занепокоєнням і страхом, і перегляд новин може посилити цю проблему, залишаючи пригнічений настрій і тривогу. Хоча зараз особливо важливо бути в курсі того, що відбувається у країні, перегляд або читання новин вранці може задати тривожний тон на день, тоді як негативні образи та слова перед сном, можуть плинути на якість сну. Старайтесь уникати читання новин першім ділом зранку та в останню чергу перед сном.
🙉 Ігнорування стану тривожності
Ваша тривога є сигналом, який намагається вказати на те, що вам потрібно щось пропрацювати або змінити. Якщо ви проігноруєте цей сигнал, стан лише погіршиться.
☕️ Вживання кофеїну
Кофеїн є основним тригером тривоги. Цей зв’язок між кофеїном і тривогою неочевидний, тому що ми тимчасово почуваємося добре після споживання, і ми відчуваємо тривожні наслідки лише через кілька годин.
🍟 Зловживання фастфудом
Джанкфуд переважно містить хімічні інгредієнти та добавки. Ці інгредієнти, додані до їжі, можуть сприяти занепокоєнню, одночасно знижуючи настрій і соціальну поведінку. Найгірші винуватці це: штучні підсолоджувачі, барвники та підсилювачі смаку.
💧 Недостатнє споживання води
Зневоднення викликає стрес для вашого тіла, і коли ваше тіло знаходиться в стресі, ви можете відчувати загальні симптоми тривоги.
🍾 Споживання алкоголю
Хоча алкоголь тимчасово стимулює "хімічні речовини для щастя" в мозку (такі як серотонін і дофамін), завдяки чому ви відчуваєте себе щасливішими та менш тривожними, він також підвищує рівень тривоги протягом кількох годин після вживання. Коли алкоголь починає зникати, ви, ймовірно, будете відчувати себе більш тривожними, втомленими та пригніченими, ніж до того, як випили.
😴 Нестача сну
Депривація сну посилює повторювані негативні думки й ускладнює відпущення негативних речей - симптоми, які характерні для тривоги.
🤳 Порівняння себе з іншими
У сучасному світі з соціальними медіа ми маємо миттєвий доступ до зображень із життя людей, і можемо навіть не помітити, цю звичку - порівнювати себе з іншими; Але коли ви робите це щодня, у вас з'являється поганий настрій і негативні думки, які призводять до тривоги. Крім того, ми мажмо тенденцію зосереджуєтеся на чиїхось найкращих сторонах у порівнянні зі своїми найслабшими.
Наступні 12 звичок поширені серед тих, хто страждає тривожністю. Це нелегке завдання змінити звички, які протягом життя з вами, але це варте зусиль, якщо ви хочете зменшити свою тривожність.
🍲 Пропуск прийому їжі
Пропуск прийому їжі викликає гіпоглікемію (коли рівень цукру в крові падає нижче нормального рівня), що може призвести до поширених симптомів тривоги, таких як дратівливість, нервозність, запаморочення та слабкість.
🍬Тяга до солодкого
Цукор має здатність тимчасово пригнічувати область мозку, яка зазвичай активна під час тривоги, призупиняючи викид гормону стресу (кортизолу). Ось чому ми можемо відчути полегшення занепокоєння, коли з’їдаємо щось солодке. Але наукові дослідження говорять, що споживання цукру підвищує тривожність і реактивність на стрес, що призводить до більшої тривожності.
🌭 Погані харчові звички
Нездорові харчові звички можуть сильно вплинути на споживання необхідних поживних речовин - вуглеводів, білків, незамінних жирних кислот, вітамінів і мінералів - які необхідні для психічного здоров'я та функціонування нервової системи. Дефіцит певних поживних речовин (вітаміни групи В, вітамін С і Е, магній, селен і омега-3 жирні кислоти) може вплинути на настрій і рівень тривоги.
🦥 Не займатися спортом
Ваше тіло створене для руху, а певні функції тіла залежать від фізіологічного руху. Якщо ви сидите цілий день і ніколи не займаєтеся спортом, ваше фізичне та психічне здоров’я, постраждає в результаті.
📺 Постійний перегляд новин
Тривожність характеризується надмірним занепокоєнням і страхом, і перегляд новин може посилити цю проблему, залишаючи пригнічений настрій і тривогу. Хоча зараз особливо важливо бути в курсі того, що відбувається у країні, перегляд або читання новин вранці може задати тривожний тон на день, тоді як негативні образи та слова перед сном, можуть плинути на якість сну. Старайтесь уникати читання новин першім ділом зранку та в останню чергу перед сном.
🙉 Ігнорування стану тривожності
Ваша тривога є сигналом, який намагається вказати на те, що вам потрібно щось пропрацювати або змінити. Якщо ви проігноруєте цей сигнал, стан лише погіршиться.
☕️ Вживання кофеїну
Кофеїн є основним тригером тривоги. Цей зв’язок між кофеїном і тривогою неочевидний, тому що ми тимчасово почуваємося добре після споживання, і ми відчуваємо тривожні наслідки лише через кілька годин.
🍟 Зловживання фастфудом
Джанкфуд переважно містить хімічні інгредієнти та добавки. Ці інгредієнти, додані до їжі, можуть сприяти занепокоєнню, одночасно знижуючи настрій і соціальну поведінку. Найгірші винуватці це: штучні підсолоджувачі, барвники та підсилювачі смаку.
💧 Недостатнє споживання води
Зневоднення викликає стрес для вашого тіла, і коли ваше тіло знаходиться в стресі, ви можете відчувати загальні симптоми тривоги.
🍾 Споживання алкоголю
Хоча алкоголь тимчасово стимулює "хімічні речовини для щастя" в мозку (такі як серотонін і дофамін), завдяки чому ви відчуваєте себе щасливішими та менш тривожними, він також підвищує рівень тривоги протягом кількох годин після вживання. Коли алкоголь починає зникати, ви, ймовірно, будете відчувати себе більш тривожними, втомленими та пригніченими, ніж до того, як випили.
😴 Нестача сну
Депривація сну посилює повторювані негативні думки й ускладнює відпущення негативних речей - симптоми, які характерні для тривоги.
🤳 Порівняння себе з іншими
У сучасному світі з соціальними медіа ми маємо миттєвий доступ до зображень із життя людей, і можемо навіть не помітити, цю звичку - порівнювати себе з іншими; Але коли ви робите це щодня, у вас з'являється поганий настрій і негативні думки, які призводять до тривоги. Крім того, ми мажмо тенденцію зосереджуєтеся на чиїхось найкращих сторонах у порівнянні зі своїми найслабшими.
🧐Деперсоналізація або дереалізація: що про це варто знати?
🤷♀️У багатьох людей у певний момент буває досвід деперсоналізації або дереалізації. Але коли ці почуття виникають постійно або ніколи не зникають повністю і заважають вашій здатності функціонувати, це вважається розладом деперсоналізації-дереалізації.
‼️Цей розлад частіше зустрічається у людей, які пережили травматичний досвід.
🔵Розлад деперсоналізації-дереалізації супроводжується відчуттям, що ви спостерігаєте за собою ззовні, або у вас є відчуття, що речі навколо вас несправжні, або те й інше.
🔵Почуття деперсоналізації та дереалізації можуть бути дуже тривожними і можуть здаватися, що ви живете уві сні.
🔵Під час цих епізодів ви усвідомлюєте, що ваше відчуття відстороненості — це лише відчуття, а не реальність.
Досвід і відчуття розладу може бути важко описати.
🤯Занепокоєння про те, що ви «збожеволієте», може змусити вас зайнятися перевіркою того, що ви існуєте, і визначенням того, що насправді є реальним і правдивим з відчуттів.
❗️Симптоми деперсоналізації включають:
🔘 Відчуття того, що ви сторонній спостерігач за своїми думками, почуттями, своїм тілом або частинами свого тіла
🔘 Відчуваєте себе роботом або не контролюєте свою мову чи рухи
🔘Відчуття, що ваше тіло, ноги чи руки здаються спотвореними, збільшеними або зморщеними
🔘Емоційне або фізичне оніміння ваших почуттів або реакцій на навколишній світ
🔘Відчуття того, що у ваших спогадах не вистачає емоцій, і що вони можуть бути вашими власними спогадами, а можуть і не бути
❗️Симптоми дереалізації включають:
🔘Почуття відчуженості або незнайомості з вашим оточенням — наприклад, ніби ви живете у фільмі чи уві сні
🔘Відчуття емоційної відокремленості від людей, про яких ви дбаєте, ніби вас розділяє скляна стіна
🔘Навколишнє, яке здається спотвореним, розмитим, безбарвним, двовимірним або штучним
🔘Спотворення у сприйнятті часу, наприклад, недавні події, схожі на далеке минуле
🔘Спотворення відстані, розмірів і форми об'єктів
⠀
⏳Епізоди розладу деперсоналізації-дереалізації можуть тривати годинами, днями, тижнями або навіть місяцями. У деяких людей ці епізоди перетворюються на постійне відчуття деперсоналізації або дереалізації, яке періодично може покращуватися або погіршуватися.
Найголовніше в таких випадках два моменти, які допоможуть одужанню:
1️⃣Звернутись за професійною психологічною допомогою до лікаря-психотерапевта або психіатра, він підбере комплексну терапію;
2️⃣Забезпечення комфорту та стабільності, якомога далі від травмуючих тригерів.
Лікар-психіатр, медичний психолог Надь Беата
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
🤷♀️У багатьох людей у певний момент буває досвід деперсоналізації або дереалізації. Але коли ці почуття виникають постійно або ніколи не зникають повністю і заважають вашій здатності функціонувати, це вважається розладом деперсоналізації-дереалізації.
‼️Цей розлад частіше зустрічається у людей, які пережили травматичний досвід.
🔵Розлад деперсоналізації-дереалізації супроводжується відчуттям, що ви спостерігаєте за собою ззовні, або у вас є відчуття, що речі навколо вас несправжні, або те й інше.
🔵Почуття деперсоналізації та дереалізації можуть бути дуже тривожними і можуть здаватися, що ви живете уві сні.
🔵Під час цих епізодів ви усвідомлюєте, що ваше відчуття відстороненості — це лише відчуття, а не реальність.
Досвід і відчуття розладу може бути важко описати.
🤯Занепокоєння про те, що ви «збожеволієте», може змусити вас зайнятися перевіркою того, що ви існуєте, і визначенням того, що насправді є реальним і правдивим з відчуттів.
❗️Симптоми деперсоналізації включають:
🔘 Відчуття того, що ви сторонній спостерігач за своїми думками, почуттями, своїм тілом або частинами свого тіла
🔘 Відчуваєте себе роботом або не контролюєте свою мову чи рухи
🔘Відчуття, що ваше тіло, ноги чи руки здаються спотвореними, збільшеними або зморщеними
🔘Емоційне або фізичне оніміння ваших почуттів або реакцій на навколишній світ
🔘Відчуття того, що у ваших спогадах не вистачає емоцій, і що вони можуть бути вашими власними спогадами, а можуть і не бути
❗️Симптоми дереалізації включають:
🔘Почуття відчуженості або незнайомості з вашим оточенням — наприклад, ніби ви живете у фільмі чи уві сні
🔘Відчуття емоційної відокремленості від людей, про яких ви дбаєте, ніби вас розділяє скляна стіна
🔘Навколишнє, яке здається спотвореним, розмитим, безбарвним, двовимірним або штучним
🔘Спотворення у сприйнятті часу, наприклад, недавні події, схожі на далеке минуле
🔘Спотворення відстані, розмірів і форми об'єктів
⠀
⏳Епізоди розладу деперсоналізації-дереалізації можуть тривати годинами, днями, тижнями або навіть місяцями. У деяких людей ці епізоди перетворюються на постійне відчуття деперсоналізації або дереалізації, яке періодично може покращуватися або погіршуватися.
Найголовніше в таких випадках два моменти, які допоможуть одужанню:
1️⃣Звернутись за професійною психологічною допомогою до лікаря-психотерапевта або психіатра, він підбере комплексну терапію;
2️⃣Забезпечення комфорту та стабільності, якомога далі від травмуючих тригерів.
Лікар-психіатр, медичний психолог Надь Беата
🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
«Якщо ти не можеш вплинути на ситуацію, то зміни своє ставлення до неї…»
Але як це зробити і що це означає?
Йтиметься про резильєнтність⤵️
Це наша здатність впоратися зі складними життєвими подіями та відновитися після труднощів чи стресу.
🛡Метафорично ми можемо це уявити, як щит, який захищає наше ментальне здоров’я від зовнішніх стресогенних чинників.
Що впливає на резильєнтність?
– доброзичливе ставлення до себе;
– здатність реалістично планувати;
– розвиток асертивних комунікативних навичок;
– плекання своїх цінностей;
– розвиток власної «системи ресурсу»;
– плекання надії;
– розвиток здатності вирішувати проблеми.
Як і інші навички, резильєнтність можна розвивати. Ось декілька порад, які зможуть посприяти вашій життєвій стійкості.
🔹Подивіться на ситуацію під іншим кутом.
Замість того, щоби вишукувати тільки суцільний негатив у ситуації, яка склалася, спробуйте пошукати способи здорового вирішення ситуації чи принаймні способи підтримати вас.
Для більш глибокого аналізу можете відповісти на такі запитання:
🤔Чи мої думки про цю ситуацію допомагають її вирішити?
🤔У моменти, коли я би не переживав/ла цих емоцій, як тоді я дивився/лася на цю ситуацію?
🤔Які є сильні або позитивні сторони в мене або в ситуації, на які я ще не звернув/ла уваги?
Після подолання негараздів більшість людей переоцінюють свої погляди, наважуються на позитивні зміни та починають цінувати прості, радісні моменти і життя загалом.
🔹Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати або змінити.
Іноді при зіткненні із труднощами нам здається, що ми наче збиваємося з ніг та не можемо за щось вхопитися, щоб втриматися «на плаву». Тим самим «рятувальним кругом» може слугувати повернення відчуття контролю.
Саме для цього знайдіть і зосередьтеся виключно на тих елементах ситуації, на які ви можете вплинути, якими ви здатні керувати. Це може повернути відчуття безпеки або кращої стійкості.
🔹Складіть «абетку ресурсу».
Потрібно на кожну літеру алфавіту написати своє джерело задоволення. В результаті ви отримуєте список дій, які завжди покращуватимуть емоційний стан. Добре, якщо там будуть справи, які можна зробити одразу, а також більш складні, які потребують планування.
🔹Ведіть щоденник станів та емоцій.
Коли змінюється настрій, ставте все на паузу та запитуйте себе: «Яка думка пронеслася в мене в голові?». Спробуйте її сформулювати та проаналізувати.
🔹Практика «Вдячність».
Можете вести також окремий щоденник, в якому записувати 5-10 речень, за що ви вдячні за день.
Галина Волошина, психологиня
Але як це зробити і що це означає?
Йтиметься про резильєнтність⤵️
Це наша здатність впоратися зі складними життєвими подіями та відновитися після труднощів чи стресу.
🛡Метафорично ми можемо це уявити, як щит, який захищає наше ментальне здоров’я від зовнішніх стресогенних чинників.
Що впливає на резильєнтність?
– доброзичливе ставлення до себе;
– здатність реалістично планувати;
– розвиток асертивних комунікативних навичок;
– плекання своїх цінностей;
– розвиток власної «системи ресурсу»;
– плекання надії;
– розвиток здатності вирішувати проблеми.
Як і інші навички, резильєнтність можна розвивати. Ось декілька порад, які зможуть посприяти вашій життєвій стійкості.
🔹Подивіться на ситуацію під іншим кутом.
Замість того, щоби вишукувати тільки суцільний негатив у ситуації, яка склалася, спробуйте пошукати способи здорового вирішення ситуації чи принаймні способи підтримати вас.
Для більш глибокого аналізу можете відповісти на такі запитання:
🤔Чи мої думки про цю ситуацію допомагають її вирішити?
🤔У моменти, коли я би не переживав/ла цих емоцій, як тоді я дивився/лася на цю ситуацію?
🤔Які є сильні або позитивні сторони в мене або в ситуації, на які я ще не звернув/ла уваги?
Після подолання негараздів більшість людей переоцінюють свої погляди, наважуються на позитивні зміни та починають цінувати прості, радісні моменти і життя загалом.
🔹Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати або змінити.
Іноді при зіткненні із труднощами нам здається, що ми наче збиваємося з ніг та не можемо за щось вхопитися, щоб втриматися «на плаву». Тим самим «рятувальним кругом» може слугувати повернення відчуття контролю.
Саме для цього знайдіть і зосередьтеся виключно на тих елементах ситуації, на які ви можете вплинути, якими ви здатні керувати. Це може повернути відчуття безпеки або кращої стійкості.
🔹Складіть «абетку ресурсу».
Потрібно на кожну літеру алфавіту написати своє джерело задоволення. В результаті ви отримуєте список дій, які завжди покращуватимуть емоційний стан. Добре, якщо там будуть справи, які можна зробити одразу, а також більш складні, які потребують планування.
🔹Ведіть щоденник станів та емоцій.
Коли змінюється настрій, ставте все на паузу та запитуйте себе: «Яка думка пронеслася в мене в голові?». Спробуйте її сформулювати та проаналізувати.
🔹Практика «Вдячність».
Можете вести також окремий щоденник, в якому записувати 5-10 речень, за що ви вдячні за день.
Галина Волошина, психологиня
Чи можливо в цей період життя не сваритися зі своїми рідними?
☝️Спойлер: зараз це неможливо, тому що агресія йде з усіх боків і знаходить вихід через надмірне споживання їжі або через сварки.
❓Питання в тому, як ви доносите свій посил до рідних. Контролювати форму подачі зараз дуже складно, зверніть на це увагу і не йдіть в звинувачення.
🧑🏻🦰💬Замість звинувачень ви можете сказати:
«Я зараз дуже злюсь через відчуття безпомічності. Мені страшно і я не розумію, що буде завтра. Я не відчуваю себе в безпеці. Давай ми з тобою як партнери подумаємо, що можемо зробити».
Жінки більш пластичні й емоційні зараз, їм легше переробляти подібну інформацію. Чоловіки навпаки, все тримають в собі, консервують страхи, їм з цим складніше. Тому обережніше з критикою до свого партнера.
✅Старайтесь використовувати принцип бутерброда:
хороший акцент➡️конструктивна критика➡️хороший акцент
Так критика сприйматиметься партнером адекватно.
👤💬Наприклад, чоловік сказав вам щось неприємне, ви йому можете відповісти:
«Послухай, я дуже тебе ціную і люблю як свого чоловіка/партнера, але твої слова мене зараз дуже ранять/злять і т.д. Не роби так, будь ласка. Прошу тебе опиратись на свою раціональну частину і бути для нас захисником. Ми з усім справимося».
Опори сипляться зараз у всіх, тому що люди відчувають неймовірну безпомічність.
✅Якщо у вас є сили і бажання, можете організувати ритуал переговорів. Приміром, щовечора о 18:00 сідати разом, щоб поговорити.
🫂💬Задавати питання:
•як ти сьогодні?
•чим я можу тобі допомогти?
•що з тобою? Я приміром злюсь на те і те. Ти як?
•давай шукати компроміс, якщо це можливо.
✅Якщо у вас є маленькі діти, можете прожити агресію через гру з ними. Або спробувати цю гру в своїй парі.
🐯Гра на роботу з агресією:
Стаєте на 4 «лапи» і уявляєте себе твариною, яка може захищатись лапами, зубами, ричанням…
Граєте, наприклад, в сім’ю тигрів. Покусуєте, лапою штовхаєте. В такій ігровій формі буде набагато легше прожити агресію.
Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
☝️Спойлер: зараз це неможливо, тому що агресія йде з усіх боків і знаходить вихід через надмірне споживання їжі або через сварки.
❓Питання в тому, як ви доносите свій посил до рідних. Контролювати форму подачі зараз дуже складно, зверніть на це увагу і не йдіть в звинувачення.
🧑🏻🦰💬Замість звинувачень ви можете сказати:
«Я зараз дуже злюсь через відчуття безпомічності. Мені страшно і я не розумію, що буде завтра. Я не відчуваю себе в безпеці. Давай ми з тобою як партнери подумаємо, що можемо зробити».
Жінки більш пластичні й емоційні зараз, їм легше переробляти подібну інформацію. Чоловіки навпаки, все тримають в собі, консервують страхи, їм з цим складніше. Тому обережніше з критикою до свого партнера.
✅Старайтесь використовувати принцип бутерброда:
хороший акцент➡️конструктивна критика➡️хороший акцент
Так критика сприйматиметься партнером адекватно.
👤💬Наприклад, чоловік сказав вам щось неприємне, ви йому можете відповісти:
«Послухай, я дуже тебе ціную і люблю як свого чоловіка/партнера, але твої слова мене зараз дуже ранять/злять і т.д. Не роби так, будь ласка. Прошу тебе опиратись на свою раціональну частину і бути для нас захисником. Ми з усім справимося».
Опори сипляться зараз у всіх, тому що люди відчувають неймовірну безпомічність.
✅Якщо у вас є сили і бажання, можете організувати ритуал переговорів. Приміром, щовечора о 18:00 сідати разом, щоб поговорити.
🫂💬Задавати питання:
•як ти сьогодні?
•чим я можу тобі допомогти?
•що з тобою? Я приміром злюсь на те і те. Ти як?
•давай шукати компроміс, якщо це можливо.
✅Якщо у вас є маленькі діти, можете прожити агресію через гру з ними. Або спробувати цю гру в своїй парі.
🐯Гра на роботу з агресією:
Стаєте на 4 «лапи» і уявляєте себе твариною, яка може захищатись лапами, зубами, ричанням…
Граєте, наприклад, в сім’ю тигрів. Покусуєте, лапою штовхаєте. В такій ігровій формі буде набагато легше прожити агресію.
Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
🤦♀️Чому людям зараз важко витримувати відмінні від своїх погляди?
🔥 Зараз кожен працює на межі своїх можливостей. Дехто одразу поєднує роботу, волонтерство, допомогу близьким і встигає слідкувати за інформаційним полем. Дехто, навпаки, почувається ніби заціпенілим, важко прокидається й ледь збирається з силами, щоби вирішувати базові домашні чи робочі питання. Перші часто прямо чи пасивно звинувачують других, що ті роблять замало або ж «розслабилися» тощо. У такий спосіб з'являються поняття «ми» та «вони», які в умовах війни роз'єднують та провокують конфлікти.
🔲 Багато хто каже, що світ став чорно-білим. І це так, коли йдеться про війну. Війна – щось однозначно зле, з нами правда. І це дає сили в боротьбі з ворогом. Але далі в людини може вмикатися когнітивний фільтр узагальнення, який переноситься на всі сфери життя: мої способи справлятися з кризою правильні, упевненість у цьому дає мені сили, отже, твої не правильні й це небезпечно, тому це тригерить мене.
🧨 Відмінність у поглядах на щось одне помилково можна почати сприймати як тотальну розбіжність у цінностях, отже, і реагувати бурхливо. Крім узагальнення, є когнітивний фільтр читання думок, коли нам здається, що ми знаємо, у якій людина ситуації й чому вона ухвалює рішення залишитися / поїхати, розмовляти російською чи українською, волонтерити 24/7 або зосередитися на роботі.
💪 Коли ми робимо так багато на межі своїх можливостей, то очікуємо цього від інших. «Ти маєш робити стільки ж, скільки я». У цій ситуації спрацьовує той же ефект, що в інші часи занижує нашу самооцінку.
У мирний час ми не бачимо, як багато роблять люди, щоб отримати бажане. І вважаємо, що все їм дається легко. У час війни ми також не бачимо, якими зусиллями людині дається те, що вона робить. І вважаємо, що вона може чи має робити більше.
🙏 У всіх нас однакові потреби, проте різні стратегії їх задоволення. І часто людина перекладає свій досвід на іншу, яка інша. Наприклад, хтось ажіотажно волонтерить щоб відчути єдність, тож певен, що всі інші теж мають мати сили це робити. А хтось, можливо, потребу в єдності задовольняє завдяки тому, що перейшов на українську. І це окей.
Марк Лівін, письменник, співавтор книги “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях” та КПТ-терапевтка Євгенія Чернега
🔥 Зараз кожен працює на межі своїх можливостей. Дехто одразу поєднує роботу, волонтерство, допомогу близьким і встигає слідкувати за інформаційним полем. Дехто, навпаки, почувається ніби заціпенілим, важко прокидається й ледь збирається з силами, щоби вирішувати базові домашні чи робочі питання. Перші часто прямо чи пасивно звинувачують других, що ті роблять замало або ж «розслабилися» тощо. У такий спосіб з'являються поняття «ми» та «вони», які в умовах війни роз'єднують та провокують конфлікти.
🔲 Багато хто каже, що світ став чорно-білим. І це так, коли йдеться про війну. Війна – щось однозначно зле, з нами правда. І це дає сили в боротьбі з ворогом. Але далі в людини може вмикатися когнітивний фільтр узагальнення, який переноситься на всі сфери життя: мої способи справлятися з кризою правильні, упевненість у цьому дає мені сили, отже, твої не правильні й це небезпечно, тому це тригерить мене.
🧨 Відмінність у поглядах на щось одне помилково можна почати сприймати як тотальну розбіжність у цінностях, отже, і реагувати бурхливо. Крім узагальнення, є когнітивний фільтр читання думок, коли нам здається, що ми знаємо, у якій людина ситуації й чому вона ухвалює рішення залишитися / поїхати, розмовляти російською чи українською, волонтерити 24/7 або зосередитися на роботі.
💪 Коли ми робимо так багато на межі своїх можливостей, то очікуємо цього від інших. «Ти маєш робити стільки ж, скільки я». У цій ситуації спрацьовує той же ефект, що в інші часи занижує нашу самооцінку.
У мирний час ми не бачимо, як багато роблять люди, щоб отримати бажане. І вважаємо, що все їм дається легко. У час війни ми також не бачимо, якими зусиллями людині дається те, що вона робить. І вважаємо, що вона може чи має робити більше.
🙏 У всіх нас однакові потреби, проте різні стратегії їх задоволення. І часто людина перекладає свій досвід на іншу, яка інша. Наприклад, хтось ажіотажно волонтерить щоб відчути єдність, тож певен, що всі інші теж мають мати сили це робити. А хтось, можливо, потребу в єдності задовольняє завдяки тому, що перейшов на українську. І це окей.
Марк Лівін, письменник, співавтор книги “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях” та КПТ-терапевтка Євгенія Чернега
Як допомогти собі толерувати вибори інших щодо мови, волонтерства, поширення новин, способу спілкування?
💙 Ви, мабуть, бачили, два тексти, які багато хто репостив. Один про те, що українці після війни пересваряться, інший про те, що українці будуть любити одне одного. Спитайте себе, у якому з цих двох сценаріїв ви хочете жити, і майте перед очима образ такого суспільства.
💛Любити – значить довіряти. Є термін Benefit of the doubt – перевага сумніву. Це означає в ситуації, коли дії іншої людини злять вас, припустити, що її наміри добрі, просто ви не бачите їх, і плекати в собі допитливість щодо цих добрих намірів.
👊Зовнішня боротьба в нас одна – проти спільного ворога. Але кожен із нас веде також і внутрішню боротьбу, у кожного вона невидима та своя. Пам’ятаєте цей вислів: «Кожен, кого ти зустрічаєш, веде боротьбу, про яку нічого не знаєш. Будь добрим. Завжди»?
🙏 Якщо плекати в собі замість категоричності цікавість, можна запитати людину, чому вона робить такий вибір? За кожною відповіддю – історія, яку ви, найімовірніше, зрозумієте. Якщо ж немає ресурсу й часу розпитувати про причини, можна сказати собі: «Я не знаю внутрішньої реальності людини, тож можу припустити, що вона діє з добрих намірів.
💙 У ситуації загрози ми природно хочемо проконтролювати все, що піддається контролю. Зараз так багато всього поза нашим цим, але українці самоорганізовуються, наче бджоли. Кожен вільно обирає свій фронт боротьби. Завдяки тому, що ми такі різні, ми виграємо. Еволюція зробила нас різними для найкращої адаптації в разі будь-якого розвитку подій. Ми по-різному спимо та прокидаємося, хочемо чогось нового чи, навпаки, тягнемося до знайомого. У нас різна чутливість, різна любов і навіть будова органів.
💛 Хтось поїхав, хтось залишився, хтось не може працювати й лише волонтерить, а хтось рятується фокусом на роботі. Різноманіття завжди виграє перед однаковістю. І варто нагадувати собі, що, коли багато людей думають по-різному й рухаються в одному напрямку, це вільний рух вільних людей; коли ж багато людей думають однаково й рухаються в одному напрямку, це культ.
Марк Лівін, письменник, співавтор книги “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях” та КПТ-терапевтка Євгенія Чернега
💙 Ви, мабуть, бачили, два тексти, які багато хто репостив. Один про те, що українці після війни пересваряться, інший про те, що українці будуть любити одне одного. Спитайте себе, у якому з цих двох сценаріїв ви хочете жити, і майте перед очима образ такого суспільства.
💛Любити – значить довіряти. Є термін Benefit of the doubt – перевага сумніву. Це означає в ситуації, коли дії іншої людини злять вас, припустити, що її наміри добрі, просто ви не бачите їх, і плекати в собі допитливість щодо цих добрих намірів.
👊Зовнішня боротьба в нас одна – проти спільного ворога. Але кожен із нас веде також і внутрішню боротьбу, у кожного вона невидима та своя. Пам’ятаєте цей вислів: «Кожен, кого ти зустрічаєш, веде боротьбу, про яку нічого не знаєш. Будь добрим. Завжди»?
🙏 Якщо плекати в собі замість категоричності цікавість, можна запитати людину, чому вона робить такий вибір? За кожною відповіддю – історія, яку ви, найімовірніше, зрозумієте. Якщо ж немає ресурсу й часу розпитувати про причини, можна сказати собі: «Я не знаю внутрішньої реальності людини, тож можу припустити, що вона діє з добрих намірів.
💙 У ситуації загрози ми природно хочемо проконтролювати все, що піддається контролю. Зараз так багато всього поза нашим цим, але українці самоорганізовуються, наче бджоли. Кожен вільно обирає свій фронт боротьби. Завдяки тому, що ми такі різні, ми виграємо. Еволюція зробила нас різними для найкращої адаптації в разі будь-якого розвитку подій. Ми по-різному спимо та прокидаємося, хочемо чогось нового чи, навпаки, тягнемося до знайомого. У нас різна чутливість, різна любов і навіть будова органів.
💛 Хтось поїхав, хтось залишився, хтось не може працювати й лише волонтерить, а хтось рятується фокусом на роботі. Різноманіття завжди виграє перед однаковістю. І варто нагадувати собі, що, коли багато людей думають по-різному й рухаються в одному напрямку, це вільний рух вільних людей; коли ж багато людей думають однаково й рухаються в одному напрямку, це культ.
Марк Лівін, письменник, співавтор книги “Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях” та КПТ-терапевтка Євгенія Чернега
📌Як знизити відчуття тривоги
Повністю виключити тривогу зі свого життя зараз і в цілому — неможливо. Тривога підсвічує нам небезпеку. Чим вищий градус небезпеки, тим більше тривожність.
🧩Проживання збудження може дієво допомогти справитись з тривожністю. Нам потрібно бути уважними до своїх імпульсів і давати їм вихід. Це знизить тривогу.
🧩Намагайтеся не закидувати зараз вудочку ні в минуле, ні в майбутнє. Ви можете взяти якість фіксації, що зігрівають душу. Рефлексуєте і йдете далі. Ми не будуємо зараз довгострокових планів. Тримайте в фокусі уваги 1-3 дні наперед.
👆🏻Чим далі ви закидаєте вудочку в думки «що буде з нашими дітьми, як вони підуть в школу», тим більше тривожність і дорога в нікуди. Зараз живемо без глобальних планів.
🧩Додавайте ритуали. Це важливо для нашої психіки.
Це оже бути ранкова чашка чаю, посидіти наодинці, мінімальна практика йоги. Робіть те, що можете собі дозволити в тих умовах, в яких знаходитесь. Головне, не беріть в руки телефон з новинами в цей час.
✅Якщо у вас є технічна можливість слухати афірмації, медитації — робіть їх. Зараз інших способів не існує.
✅Обійми і погладжування — також дієвий спосіб справитися з тривогою.
Гладьте по спині, голові. Синхронізуйтеся диханням.
Повністю виключити тривогу зі свого життя зараз і в цілому — неможливо. Тривога підсвічує нам небезпеку. Чим вищий градус небезпеки, тим більше тривожність.
🧩Проживання збудження може дієво допомогти справитись з тривожністю. Нам потрібно бути уважними до своїх імпульсів і давати їм вихід. Це знизить тривогу.
🧩Намагайтеся не закидувати зараз вудочку ні в минуле, ні в майбутнє. Ви можете взяти якість фіксації, що зігрівають душу. Рефлексуєте і йдете далі. Ми не будуємо зараз довгострокових планів. Тримайте в фокусі уваги 1-3 дні наперед.
👆🏻Чим далі ви закидаєте вудочку в думки «що буде з нашими дітьми, як вони підуть в школу», тим більше тривожність і дорога в нікуди. Зараз живемо без глобальних планів.
🧩Додавайте ритуали. Це важливо для нашої психіки.
Це оже бути ранкова чашка чаю, посидіти наодинці, мінімальна практика йоги. Робіть те, що можете собі дозволити в тих умовах, в яких знаходитесь. Головне, не беріть в руки телефон з новинами в цей час.
✅Якщо у вас є технічна можливість слухати афірмації, медитації — робіть їх. Зараз інших способів не існує.
✅Обійми і погладжування — також дієвий спосіб справитися з тривогою.
Гладьте по спині, голові. Синхронізуйтеся диханням.
Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт
Наслідки сексуального насилля
Частина 1
👤Люди, які зазнали сексуального насильства, не завжди одразу звертаються за допомогою через почуття сорому та провини. Але травматичні спогади зберігаються у свідомості і можуть провокувати почуття тривоги та депресивні стани навіть через багато років.
🆘Відсутність можливості поділитися своїми переживаннями та відреагувати травму може викликати симптоми ПТСР:
•нічні жахіття,
•флешбеки,
•безсоння,
•проблеми з концентрацією,
•паніку.
💡Ті, хто пережили насильство, не можуть швидко знову почати довіряти комусь. Тому вони не поспішають ділитися своєю історією зі спеціалістами або близькими.
💡До того ж є острах, що кохана людина розчарується і ніколи більше не буде ставитися так, як раніше, якщо дізнається про зґвалтування. Але досвід сексуальної травми впливає на всі сфери життя, у тому числі й на інтимні стосунки.
❗️Втрата відчуття зв’язку з тілом, звичка «заморожувати» свої почуття, неможливість відчути біль або задоволення – захисні реакції, які допомагали вижити під час зґвалтування.
Але надалі вони можуть викликати складнощі в інтимному житті через відсутність задоволення під час близькості з партнером.
💡Люди, що зазнали насильства, часто бояться знову щось відчувати, їх власне тіло стає ворогом та причиною страждань. Тому ті, хто вижили, навчаються ігнорувати власні почуття.
Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
Частина 1
👤Люди, які зазнали сексуального насильства, не завжди одразу звертаються за допомогою через почуття сорому та провини. Але травматичні спогади зберігаються у свідомості і можуть провокувати почуття тривоги та депресивні стани навіть через багато років.
🆘Відсутність можливості поділитися своїми переживаннями та відреагувати травму може викликати симптоми ПТСР:
•нічні жахіття,
•флешбеки,
•безсоння,
•проблеми з концентрацією,
•паніку.
💡Ті, хто пережили насильство, не можуть швидко знову почати довіряти комусь. Тому вони не поспішають ділитися своєю історією зі спеціалістами або близькими.
💡До того ж є острах, що кохана людина розчарується і ніколи більше не буде ставитися так, як раніше, якщо дізнається про зґвалтування. Але досвід сексуальної травми впливає на всі сфери життя, у тому числі й на інтимні стосунки.
❗️Втрата відчуття зв’язку з тілом, звичка «заморожувати» свої почуття, неможливість відчути біль або задоволення – захисні реакції, які допомагали вижити під час зґвалтування.
Але надалі вони можуть викликати складнощі в інтимному житті через відсутність задоволення під час близькості з партнером.
💡Люди, що зазнали насильства, часто бояться знову щось відчувати, їх власне тіло стає ворогом та причиною страждань. Тому ті, хто вижили, навчаються ігнорувати власні почуття.
Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
Наслідки сексуального насилля
Частина 2
💡Навіть через багато років після випадку зґвалтування потерпілий може повертатися думками у момент події. Будь-що може стати тригером для того, щоб повернутися у травматичну ситуацію.
🫂Іноді ті, хто вижили після зґвалтування, можуть підсвідомо сприймати свого партнера як насильника та неадекватно реагувати на його дотики або натяки на інтимну близькість. Такі люди можуть надсилати партнеру подвійні послання та переживати амбівалентні почуття «ніби я і хочу сексу, але одночасно і не хочу».
Партнер може відчувати себе знеціненим, відторгнутим та об’єктивованим.
💡Іноді жертви насилля можуть намагатися повернути собі контроль над ситуацією шляхом компульсивної сексуальної поведінки та проміскуїтету. Це може призводити до сексуальної залежності. Емоційна складова сексуальної близькості втрачається, вони не дозволяють собі відчувати.
💡Деякі люди після зґвалтування не мають інтересу до сексуальної активності взагалі. Власне збудження може асоціюватися з почуттями провини, відрази, гніву та сорому.
Тому ті, хто вижив після насильства, блокують почуття збудження і відмовляються від думок про секс взагалі. Вони також можуть уникати інтимної близькості через неконтрольовані реакції (сльози, заціпеніння, паніку).
❗️У результаті зґвалтування у жінок можуть виникати такі сексуальні розлади як вагінізм та диспареунія, що спричинені підсвідомим бажанням захиститися та уникнути статевої близькості.
🫂Досвід насильства впливає не тільки на постраждалого, а і на пару. Партнери тих, хто вижив після зґвалтування, також можуть перебувати у депресії, відчувати тривогу та емоційний стрес.
❗️Навіть після такого травматичного досвіду як зґвалтування Ви зможете повернутися до нормального життя та насолоджуватися інтимним життям з коханою людиною. Але краще не чекати, що наслідки насилля «пройдуть самі», а звернутися за допомогою до професіонала і працювати як в індивідуальній, так і в сімейній терапії.
Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
Частина 2
💡Навіть через багато років після випадку зґвалтування потерпілий може повертатися думками у момент події. Будь-що може стати тригером для того, щоб повернутися у травматичну ситуацію.
🫂Іноді ті, хто вижили після зґвалтування, можуть підсвідомо сприймати свого партнера як насильника та неадекватно реагувати на його дотики або натяки на інтимну близькість. Такі люди можуть надсилати партнеру подвійні послання та переживати амбівалентні почуття «ніби я і хочу сексу, але одночасно і не хочу».
Партнер може відчувати себе знеціненим, відторгнутим та об’єктивованим.
💡Іноді жертви насилля можуть намагатися повернути собі контроль над ситуацією шляхом компульсивної сексуальної поведінки та проміскуїтету. Це може призводити до сексуальної залежності. Емоційна складова сексуальної близькості втрачається, вони не дозволяють собі відчувати.
💡Деякі люди після зґвалтування не мають інтересу до сексуальної активності взагалі. Власне збудження може асоціюватися з почуттями провини, відрази, гніву та сорому.
Тому ті, хто вижив після насильства, блокують почуття збудження і відмовляються від думок про секс взагалі. Вони також можуть уникати інтимної близькості через неконтрольовані реакції (сльози, заціпеніння, паніку).
❗️У результаті зґвалтування у жінок можуть виникати такі сексуальні розлади як вагінізм та диспареунія, що спричинені підсвідомим бажанням захиститися та уникнути статевої близькості.
🫂Досвід насильства впливає не тільки на постраждалого, а і на пару. Партнери тих, хто вижив після зґвалтування, також можуть перебувати у депресії, відчувати тривогу та емоційний стрес.
❗️Навіть після такого травматичного досвіду як зґвалтування Ви зможете повернутися до нормального життя та насолоджуватися інтимним життям з коханою людиною. Але краще не чекати, що наслідки насилля «пройдуть самі», а звернутися за допомогою до професіонала і працювати як в індивідуальній, так і в сімейній терапії.
Маргарита Шавловська - психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
