​​​​Вимушені переселенці: як не зламатися перед обставинами

😔Більшість українців були змушені покинути свої домівки та виїхати в безпечніші місця, щоб врятувати себе та своїх дітей. Проте, навіть перебуваючи у відносній безпеці, тривожні думки не покидають: «А що ж далі?», «Я не знаю мови та поруч немає знайомих, як бути?», «А як там мої близькі, які залишилися в Україні?», «Чи повернусь я додому?» тощо.

👤Людина, яка вимушено мігрувала, має певні психологічні особливості, що виражаються у специфічному світосприйнятті, пригніченості психічних функцій, наявності психологічного травмування (синдром свідка). У такий момент особа може опинитись один на один із кризою ідентичності, тобто вона нездатна прийняти нову реальність або, якщо прийняла її, не може адаптуватися до цього.

Такому стану характерні:
•неадекватна самооцінка;
•втрата перспективи та проблеми із плануванням;
•відсутність відчуття повної безпеки;
підвищений рівень песимізму, •стримувати емоції стає важче;
зміна соціальної активності;
•поява безкомпромісних суджень і соціально-агресивної поведінки.

❗️Необхідно зрозуміти, що це нормальна реакція нашого організму в період тривалого стресу.

☝️Проте психічна напруга довгий час може не покидати особу. Оскільки людина переконана в тому, що не може контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх.

Тому для покращення свого внутрішнього емоційного стану та прискорення адаптації до нових умов рекомендовано:

🔸прийняти ситуацію та нові обставини, зрозумійте, що так буде не завжди і війна точно закінчиться;
🔸ваші емоції це окей, бо це нормальна реакція на ненормальні тривалі обставини;
🔸якщо є потреба, то запишіться на місцеві мовні курси;
🔸знайдіть місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій міста, де ви проживаєте;
🔸намагайтеся більше бувати на свіжому повітрі — це і для здоров’я корисно, і так швидше познайомитеся з місцевістю;
🔸приділяйте час собі (фізичні активності, заняття творчістю, медитації та ін.);
🔸якщо є змога, допомагайте іншим (сусідам або близьким, чи взагалі незнайомим людям);
🔸не відкладайте планування (почніть спочатку із планів на день, потім на тиждень і т. д.);
🔸відслідковуйте свої емоції та відчуття (можна спробувати вести щоденник емоцій).

Галина Волошина, психологиня

​​Як боротися з надмірним хвилюванням

🟣Хвилювання — це передусім нервовий стан людини. Також це поняття означає думки, які наповнюють людину тривожністю за майбутнє та не дають спокою. Зараз цей стан супроводжує українців усюди.

Звісно, в деяких моментах хвилювання може бути навіть корисним, але не надмірне.

☝️Якщо ви відчуваєте постійне хвилювання, не можете знайти собі місця та зібрати думки докупи, тримайте поради:

🟣 Опануйте техніки дихання. Вони допоможуть знизити рівень тривожності, покращити сон, ви зможете почуватися спокійніше.

🧘🏻‍♀️Наприклад, можна спробувати таку: займіть зручне положення, розслабтеся та зосередьтеся на своїх відчуттях. Зробіть повільно вдих, затримайте дихання на 5 секунд, а потім повільно та протяжно зробіть видих. Повторіть цей комплекс мінімум 5 разів, як супровід можете використовувати релаксаційну музику.

🙍🏻‍♀️Також можна спробувати техніку «Розслаблення через напруження». Поступово напружуйте окремі ділянки свого тіла на декілька секунд (м’язи руки, прес, м’язи ніг і т. д.), а потім розслабте їх. Повторюйте по два рази для кожної ділянки тіла.

🗒Перемістіть своє хвилювання на папір. Навички малювання взагалі не важливі. Спробуйте уявити, де ви відчуваєте хвилювання, яке воно (розмір, колір, фактура і т. д.), а потім намалюйте. Після цього проаналізуйте свій малюнок, що хочеться з ним зробити. Домалювати щось — домалюйте, порвати — порвіть і т. д.

Кожен для себе підбирає свої методи, як впоратись із хвилюванням. Це залежить від психічних особливостей людини, оскільки всі ми індивідуальні.

Галина Волошина, психологиня

​​Свята в умовах війни

У більшості людей, які знаходяться у відносній безпеці, наразі виникає сумнів «а чи доречно зараз чомусь радіти, щось святкувати?». Так, так і ще раз так.

Якщо ви отримали гарну звістку або просто друзі вам надіслали смішний мем – не стримуйте в собі радість. Якщо у вас наближається важлива подія (наприклад, день народження) – відмічайте, не відкладайте це на потім.

Необхідно прийняти ситуацію, яка склалась та продовжувати жити у нових реаліях.

Наразі у всіх емоційний стан хиткий: то вгору, то вниз. Коли ми задовольняємо свої невеликі потреби, які приносять нам задоволення, то рівень дофаміну в організмі підвищується, наш емоційний стан вже поступово може вирівнюватись і приходити до норми.

👩‍👦Особливо це важливо для дітей. Вони як ніхто потребують нашої уваги та турботи, а ще більше – щасливого дитинства (навіть в умовах війни). Якщо є така можливість, то радуйте своїх дітей, створюйте для них хоча б маленькі свята, даруйте їм добру казку.

Поради для батьків для святкування Великодня

Незабаром настане Великдень. За можливості проведіть його у колі близьких. Нехай дитина допомагає у приготуванні пасок, дайте їй можливість самостійно їх прикрасити та обов’язково відмітьте її творчі здібності. Запропонуйте разом прикрасити крашанки, а потім влаштуйте конкурс «Чия крашанка красивіша?».

Також є декілька великодніх ігор:

🔹 «Навбитки»
Дитина тримає в руці крашанку носиком догори, а ви б’єте по ній своєю крашанкою. Потім навпаки, дитина б’є своєю крашанкою протилежним кінцем по вашій крашанці. Чия крашанка розіб’ється з обох боків, той програв та віддає свою крашанку тому, хто виграв.

🔹 «В котка»
З похилого місця з перепонами котять яйця одне за одним, намагаючись котити так, щоб попасти своєю крашанкою в крашанку партнера. Правила: хто більше попадає, той більше виграє.

🔹 «Хованки»
Кладуть кілька шапок, під одну з них кладуть яйце. Хто відгадає під якою шапкою лежить яйце, той виграв.

🔹 «Прокоти в ворітця»
Разом з дитиною розкрутіть свої крашанки на траві (підлозі). Чия крашанка довше крутиться, той виграє і забирає обидві крашанки собі.

Радість, веселощі, святкування – це те, що пов’язує нас з довоєнним періодом; це те, що надає змогу відновлювати та підтримувати свій емоційний баланс; це те, що дарує віру на краще та наближає нас з кожним днем до перемоги!

Галина Волошина, психологиня

​​Від виживання до бажання жити

🔴На початку активної фази війни психіка працювала в "режимі виживання" – природній реакції на небезпеку. Людина "заморожує" всі емоції, не плаче, інколи не відчуває болю. Це має також фізичні прояви – відсутність апетиту та поганий сон. 

🟢Проте психіка не може працювати в цьому режимі постійно. Це дуже енерговитратно для організму. Психіка "перетравлює" всі події і поступово повертає до звичного життя з поправкою на нові обставини.

❤️‍🩹Подібна ситуації виникає у людини, яка зламала ногу. Їй доводиться носити гіпс декілька місяців, але життя триває. Вона має організовувати побут так, щоби можна було жити з поправкою на травму. Те саме і під час війни. Якщо людина в умовно безпечному місці, вона має повернутися до життя, але з поправкою на ситуацію в країні.

Ознаки, які вказують на вихід з "режиму виживання":

✅виникають думки про майбутнє.

На початку війни люди могли планувати лише на декілька годин. Зараз ті, хто живе або переїхав у відносно спокійне місце, можуть та хочуть планувати на декілька днів вперед.

✅з’являються різні емоції.

Коли людині потрібно вижити, вона вимикає емоції та навіть частково сенсорне відчуття. Людина не до кінця відчуває біль. Але зазвичай через місяць у неї відбувається процес "розморожування". Вона поступово починає перейматися через дискомфорт в тілі або нарешті має змогу поплакати

💦Сльози - це добре. Не потрібно заспокоювати людину чи зупиняти. Це тягар, який нарешті можна зняти з себе.

Проте "зеленим світлом" для сліз можуть бути непередбачувані речі.
Наприклад, моя знайома тривалий час жила в місті під окупацією. Вони не могли придбати корм для домашніх улюбленців. Після переїзду в інше місце вона зайшла в зоомагазин. На полиці побачила необхідний корм. У цей момент вона вперше за весь період війни розплакалась.

✅кращий сон.
Людина не одразу почне спати всю ніч. Спочатку збільшиться тривалість інтервалів сну. Він буде не поверхневим, а глибоким. Людина вже не підриватиметься серед ночі з бажанням бігти кудись.

✅з'являється апетит.
Стрес спочатку може викликати недоїдання, а потім переїдання. Проте згодом відчуття голоду та апетиту врегулюються. Людина зможе чітко назвати, що їй хочеться з’їсти та коли.

☀️Уявіть, що йдете довгим неосвітленим коридором. Робите крок і навколо запалюються лампочки. Так і з виходом з "режиму виживання" – ви робите крок і вам хочеться будувати майбутнє, ще один – виникає бажання, як завжди, випити каву зранку чи піти на пробіжку. Так ви поступово відновлюєтесь і фізично, і психологічно.

🙏Головне правило – не змушуйте себе та не пришвидшуйте процес адаптації.

🌱Перш ніж зробити щось, запитайте себе: "Чи ти дійсно цього хочеш?". Інакше ви витратите більше сил, ніж отримаєте.

🌱Якщо ви не готові повертатися до фізактивності, не змушуйте себе. Ви не готові. Має з’явитися внутрішнє палке бажання одягнути форму та кросівки і піти на тренування.

🌱Спробуйте почати з малого. Якщо до війни ви проходили 10 км щодня, то сьогодні пройдіться бодай 1 км. Це вже ваша перемога. Наступного дня збільште дистанцію бодай на 100 м.

🌱Є психотерапевтична метафора: у стані переживань людина рухається в ритмі танцю – два кроки вперед, один – назад. Потрібно до всього звикати поступово, а організм вам сам вказуватиме дорогу. Якщо ви прокинулися зранку, захотіли каву з молоком і прогулянку в парку, дайте це собі.

Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк

​​"Здорова" та "невротична" провина: як розрізнити та що робити?

💭“Я переїхала в безпечніше місце. Розумію, що війна триває, але хочу жити далі. Проте від однієї думки про це відчуваю провину”

🧠 Переживаючи горе, людина проходить кілька умовних стадій:
1️⃣ Шок або заперечення.
2️⃣Агресія.
3️⃣Битва.
4️⃣Сум.
5️⃣Прийняття.

Наприклад, військові можуть виражати агресію назовні, щоби протидіяти небезпеці. Проте людина, живучи в умовній безпеці, не має такої змоги. Агресія перенаправляється всередину себе. Так виникає відчуття провини того, хто вижив.

Існує два види провини:

🟢Здорова 

▶️ Наприклад, ви розбили улюблену чашку знайомого. Ви відчуваєте провину за необережність. Вибачилися, придбали нову чашку або компенсували втрату грошима. Тобто існує декілька способів, щоби позбутися цієї вини.

▶️ В умовах війни ви можете відчувати провину, якщо переїхали в більш безпечне місце, а батьки залишилися в окупації. Це було їхнє доросле рішення, але вам від цього не легше.

▶️ Корисний спосіб позбутися цієї провини – допомогти іншим. Наприклад, віддати частину коштів на ЗСУ, піти у волонтери, здати кров або допомогти адаптуватись іншій родині в нових умовах.

🔴Невротична 

▶️ Якщо допомога іншим не позбавила вини, то ви взяли на себе нездорову відповідальність. Це погано тільки для вас. Позбутися невротичної провини допоможе психотерапія переживання горя. Якщо зараз немає змоги звернутися до спеціаліста, то спробуйте поговорити з собою:

▶️ "У тебе є класна риса – відповідальність. Це твоя сила та вміння. Це частина тебе. Не потрібно себе змінювати. Проте після закінчення війни додому повернуться сотні військових, яких спустошила війна. Їх потрібно буде наповнювати. Це може бути твоєю місією. Проте якщо ти будеш порожній, чи зможеш ти наповнити? Зроби, будь ласка, все можливе, щоби відновити свій внутрішній ресурс. Не хочеш для себе, зроби для тих, хто повернеться з війни і потребуватиме твоєї допомоги".

▶️ Наше тіло перше, що сприймає травму, та останнє, що відпускає. Важливо повертати тіло у звичні умови, давати йому звичні смаки, речі, щоби воно поверталося до життя. Активуйте свою тілесну пам’ять, а не відчуття провини.

Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк

​​Емоційне вигорання волонтерів

Коли дуже багато допомагаєш іншим, можна не помітити, як твоя внутрішня «батарейка» сідає.

Емоційне вигорання, або емоційне виснаження — це одна із захисних реакцій організму, який перебуває у тривалій напрузі чи стресі.

Чому волонтери «вигорають»?

👤По-перше, тому що вони працюють у сфері «людина — людина». Волонтери постійно спілкуються з великою кількістю людей, які очікують від них допомоги. Також вони діляться своїм внутрішнім запалом із тими, хто потребує підтримки та віри у найкраще.

👤Не менш важливим є те, що їхня діяльність несе високий рівень відповідальності. Наприклад, здавалось би, звичайна закупівля бронежилетів, але ні. Волонтери будуть хвилюватися та переживати за те, щоб металеві пластини були якісними, адже від цього залежить життя наших бійців.

👤Багатозадачність. Наразі велика кількість волонтерів поєднує в собі багато ролей: шукають необхідні контакти/речі, фізично допомагають іншим тощо. Усе це потребує великого емоційного ресурсу.

На початку війни багато людей почали займатися волонтерством та віддавали цій справі усього себе. У той момент кожен брався за будь-який вид допомоги, тому не помітили, як їхня продуктивність почала трішки знижуватись. У цьому головне вчасно розпізнати такий стан та попередити його.

☝️Якщо ви відчуваєте апатію; діяльність не приносить вже такого задоволення; швидко втомлюєтесь; почали помічати за собою прояви агресії; вас усе частіше відвідують думки на кшталт «Я не зможу!», «Навіщо я усе це почав?» і т. д. — то можна припустити, що вас здолало вигорання.

Як надати собі допомогу, щоб знову отримувати задоволення від своєї діяльності?

🔅Давайте собі час для відпочинку. Нормалізуйте сон. Людям постійно потрібна «підзарядка», так само, як і нашим гаджетам. Перерва та відпочинок від будь-якої діяльності — це нормально.

🔅Навчіться казати «ні». Якщо ви розумієте, що якусь певну роботу ви не можете виконати, то не потрібно її брати тільки з відчуття «я повинен». Краще скоординуйте на тих, хто допоможе з вирішенням того чи іншого питання. Людина за своєю природою не може знати та виконувати усе підряд.
Можете створити графік волонтерства. Адже потрібно також приділяти час своєму особистому життю.

🔅Знайдіть для себе відповідь, для чого ви почали волонтерити. Відшукайте у собі ту внутрішню мотивацію, яка буде продовжувати вас надихати.

✅Також не забуваємо про такі пункти, як фізична активність, творчість і спілкування із близькими. Приділяйте увагу своєму ментальному здоров’ю та прислухайтеся до власного тіла.

Війна рано чи пізно закінчиться, і державі потрібні люди в ресурсі, які будуть і надалі допомагати відновлювати країну.🙏

Галина Волошина, психологиня

​​Відчуття внутрішньої безпорадності

Наразі всі ми переживаємо різноманітний вир емоцій і постійно відчуваємо коливання то вгору, то вниз. На фоні сьогоднішніх подій більшість втратила відчуття контролю, їх постійно мучать думки «А як жити далі?», відчувають внутрішню безпорадність…

🙇🏻‍♀️Що ж це таке — безпорадність?

Це такий стан, у якому людина не робить ніяких кроків для поліпшення свого становища. Характерним для цього є пасивність, відмова від дій, небажання щось змінювати на краще.

🤷🏻‍♀️Чому так відбувається?

Передумовами формування такого стану є втрата контролю над своїм життям, втрата певної свободи, затяжний стрес, зневіра в собі та своїх діях, пригніченість. Так, зараз будь-який стан є нормою до тих пір, поки він не заважає людині нормально функціонувати.

У стані безпорадності особа своєю пасивністю та думками «Я не бачу сенсу щось робити, бо не контролюю своє життя і не можу бути впевненою у завтрашньому дні» може нашкодити сама собі.

Війна похитнула та зруйнувала наш звичний світогляд, але ми повинні навчитися справлятися з тим, що не можемо контролювати. Я завжди кажу клієнтам: «Якщо ви ніяк не можете вплинути на ситуацію, то змініть своє ставлення до неї».

🙋🏻‍♀️Як справитися зі станом безпорадності?

🔅Перше — це прийняти ситуацію такою, як вона є, і почати вибудовувати новий алгоритм дій, опираючись на сучасні реалії. Ви не можете це вже змінити або якось контролювати, але ви можете вплинути на своє ставлення до цього.

🔅Намагайтеся продовжувати робити звичні для себе дії (те, що частіше робили до війни), відновіть свою рутину. За потреби розробіть свій графік на день та дотримуйтесь його.

Зосередьтеся на тому, що ви можете контролювати: кількість витрачених зусиль; ставлення до інших; свої слова та емоції; свої вчинки та рішення; те, як ви піклуєтеся про себе.

✅Пам’ятайте, головне — це активність ваших дій! Кожен крок, кожна ваша дія є важливою. Якщо все-таки відчуваєте, що без сторонньої допомоги вам не обійтися, то не соромтеся — зверніться до спеціаліста.

Галина Волошина, психолог

​​🤔Що таке синдром відкладеного життя?
Частина 1

🌥Люди, які планують жити лише після війни, мають синдром відкладеного життя.

📍Це психологічний феномен, за яким людина постійно переживає за минуле чи майбутнє. Вона не може жити у проміжку тут і зараз.

🗓Людина, яка чекає на закінчення війни, переживає за майбутнє, що не має конкретного терміну настання

‼️Часто підґрунтя такої поведінки – дитинство. Людину хвалили лише за досягнення: "Ти можеш відпочити тільки після виконаної роботи.

🌳Подібна ситуація: "Ти можеш повернутися до звичного життя лише після закінчення війни". Такі люди часто страждають на депресію, тому що не вміють отримувати задоволення просто так.

❔Якщо ви розумієте, що схильні до подібного синдрому, запитайте себе: "Чи хочу я віддати ворогу своє життя? Адже якщо я не живу, то він мене вже переміг. Тобто я самотужки вписав себе у бойові втрати".

🌻Часто після цього люди ніби прокидаються і розуміють, що не хочуть здаватися ворогу та віддавати йому своє життя. Проте якщо людина мала психологічну травму до війни, то нова реальність лише поглибить цю рану. Тому слід вчасно визнати це і звернутися по психологічну допомогу.

🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа  психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк

Що таке синдром відкладеного життя? Частина 2

📆У першій частині ми розповіли, що таке синдром відкладеного життя, а зараз розглянемо умовні ситуації

1️⃣“Хочу продовжити жити, але близькі мене не розуміють та засуджують”

Доступний спосіб дати раду агресії – засудити людину поруч.

Людина, яка схильна до відчуття провини, погоджуватиметься зі звинуваченнями. Це призведе до погіршення її психологічного стану.

Ви маєте бути готовими, що близькі можуть негативно реагувати на ваші трансформації. Адже вони не замовляли змін у своєму житті, їм і так було добре. Це їхня картинка світу, яка немає нічого спільного з вашою.

✅Алгоритм дій у подібній ситуації:
1️⃣Якщо є змога, зменште спілкування з цією людиною. 
2️⃣Якщо немає, то уявіть, що ви в коконі. Всі слова, які летять у ваш бік, відскакують від його поверхні.
3️⃣Хваліть себе за те, що ви зробили сьогодні.
4️⃣Поговоріть з тим, хто вас підтримає у цій ситуації.
5️⃣Не доводьте свій погляд цій людині, але вказуйте на свої кордони. Скажіть: "Мені не подобається, коли ти зі мною так розмовляєш. Не роби такого більше, будь ласка" або "Я зараз не готовий/-а підтримувати цю розмову".

Цій людині просто потрібно зробити когось винним. Так вона знімає провину з себе. Це також можуть бути токсичні стосунки, які були задовго до війни.

2️⃣“Я у безпеці, але в мене розгубленість та апатія. Не знаю, як повернутися до життя”

Зазвичай у таких людей була ціль виїхати з території, де ведуться активні бойові дії. Далі лінія часу непродумана. Переїхали у безпечне місце, а що далі? Розгубленість, тому що немає наступної цілі.

🔹Ваше головне завдання – відбудувати лінію часу. Зазвичай це роблять за підтримки психолога.

Наприклад, він просить згадати, як людина чистила зуби тиждень, місяць та рік тому. Потім – як це робила сьогодні та робитиме завтра. Так збирається хронологія дій.
 
🔹Наступний етап – планування. Спочатку спробуйте поставити ціль на найближчі пів години. Потім ще на годину. 

Проте не очікуйте від себе чіткого розуміння, що та коли робити. Адже переїзд – це стрес, а раптовий переїзд – подвійний стрес. Тому спочатку поповніть сили та плануйте на найближче майбутнє, а потім відновлюйте побут, соціальну, особистісну та професійну сфери в нових умовах.

3️⃣“Після переїзду не хочу виходити з дому. Зараз все не на часі. Житиму далі, коли закінчиться війна” 

Пройщло майже два місяці. За цей час люди поділилися на три категорії:

🔸З ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.

🔸Ті, хто затримався в проміжній фазі. Вони ніби хочуть продовжувати життя, але щось постійно їх зупиняє та повертає на декілька кроків назад. Їм також притаманне сильне почуття вини.

🔸Люди, які залишилися в тому стані, що й у перший день війни. Зазвичай саме вони агресивно реагують на бажання інших жити далі. Вони не сплять, не їдять, постійно читають новини та забороняють собі будь-які задоволення.

Проблема останніх може бути не лише у внутрішньому бажанні, а й у порушенні роботи нейромедіаторів мозку. Тому слід вчасно звернутися до сімейного лікаря чи терапевта.

За допомогою опитувальника лікар може діагностувати проблему та скерувати до невролога чи психіатра. Спеціалісти призначать спеціальні медикаменти. Без них ризик ПТСР, депресії та тривожних розладів збільшується.

Медична психологиня та травмотерапевтка Оксана Степанюк

🐣Великодні поробки для дітей, які допоможуть подолати стрес

Діти не завжди можуть вольовим зусиллям контролювати свій емоційний стан, тож дорослі мають стати для них сильною опорою в ці складні часи. Для цього слід частіше створювати ситуації, в яких хлопці й дівчата могли б встановлювати над чимось контроль і відчувати себе в безпеці.

🎨 Майстрування, малювання, ліпка та інші види творчості допоможуть опинитись у моменті: «Я створюю свій світ», «Тут і зараз я почуваюся у безпеці».

Маленькі секрети перед творчим зануренням
👨‍🎨 Концентруватися на виконанні великого проєкту дитині зараз може бути складно, а ось зробити щось невеличке, відчути бажання та успіх – це надважливо зараз. 

🧸 Ви створили щось чудове й гарненьке? Із цим варто погратись! Процес гри теж буде пов’язаний із доторками, рухом, спонтанністю у самовираженні. І це теж цінно, бо в стані стресу спонтанність «спить».

✂️ Усі матеріали для поробок – доступні й мінімально затратні, – чимало дітей покинули домівки, і, на жаль, не мають доступу до різноманітних творчих матеріалів. Навіть вирізки з газет можуть слугувати поштовхом до творчості й запобігати наслідкам стресу, в якому знаходилась малеча. Можна використовувати практично все, що під рукою. Творити можна і вдома, і в бомбосховищі, і на вулиці. Вік дітей теж не грає ролі – поробки можуть відрізнятись складністю.

💛Будь-яка творчість – це акт. Коли людина відчуває розслаблення, а напруга мінімізується – починається медитація. Потім можна пробувати навчитись переносити цей приємний стан на побут, стосунки або навчання.

👨‍👩‍👦 Добре, якщо творчість проходитиме в співпраці – дітей і дорослих, дітей з іншими дітьми. Адже в єднанні відчувається взаємна підтримка та емоційний контакт. Діти отримують задоволення від процесу творчості.

🧩Дуже хочеться, щоб наші діти війни зараз менше гралися в саму війну та більше часу віддавали творчості. Адже їхнє майбутнє має бути націлене на створення, а не на руйнацію.

🐰Великодні зайчики
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, фарби, кольоровий папір, нитки, ножиці, клей.

До Великодня можна прикрасити й декорувати оселю, навіть тимчасову, ось такими милими зайченятами й кроликами. І очам приємно, і інтер’єр вмить повеселішає.

🐥Неслухняні курчата
✂️Що знадобиться:
Фарби, олівці та фломайстери, ножиці, нитки для в’язання, склянки, кольоровий папір.

Ще одна прекрасна поробка до великодніх свят. Курчаток можна малювати пластичковою виделкою і пальчиками, вирізати, майструвати з ниток і навіть “вирощувати” в склянках.

🗞 Колажі та аплікації зі рваного паперу
✂️Що знадобиться:
Газети, журнали, аркуші картону чи паперу, на які ви будете наклеювати аплікації.

Ця творча поробка захоплює увагу дітей на всі сто, розвантажує психіку, тренує уяву і розправляє крила фантазії.

Інна Большакова, методистика «Новопечерської школи», авторка педагогічних книг


❗️Нагадуємо, у Viber-спільноті "Школа_інфо" від початку війни триває онлайн-навчання для школярів з усієї країни. Мова, читання, англійська, математика, логіка: усі уроки в вільному доступі в Viber. Долучайтеся!

​​🧘‍♀️Вправи на щодень, які допоможуть розвинути стресостійкість

🌻Прості техніки, які допоможуть в переживанні та адаптації після кризових та травматичних подій. А також допоможуть розвинути резільєнтність -  здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями.

💨Дихання

1️⃣ Дихальні вправи починайте з видиху, саме з видиху. Можна скласти кулак у трубочку зробити протяжний глибокий видих, потім звичайний вдих, але на вдиху не концентруємося.
Повторіть 2-3 рази.


2️⃣Зробіть видих, потім вдих на 3-4 сек., затримка дихання на 3-4 сек. і після видих.
Також повторіть 2-3 рази.


🧘‍♀️Тіло
Основний принцип роботи з тілом – розслаблення через напругу. 

1️⃣можна взяти палицю, ремінь чи шарф і натягнути до максимальної напруги, після кинути її на підлогу та спостерігати, руки почнуть підійматися самі.

2️⃣можна обійняти себе і почати стискатися до центру, напружуючи все тіло: обличчя, плечі, руки, грудну клітку, живіт, таз, ноги,  - щоб все тіло було напружене і стиснуте до максимуму, потім з видихом відпускаємо ...

Відчуйте цей процес, що відбувається після розтискання: як змінюються тілесні відчуття?
Як зараз дихається?

3️⃣потім починаємо навпаки розтягуватися: витягніть руки по діагоналі з ногами, як «зірка» й тягніться максимально за пальцями рук, за маківкою, куприком і ногами, розтягуємося аж до межі, до напруги, можна навіть до тремтіння.
І після видих і відпускаємо.
Що змінилося? Як дихається?

4️⃣робимо “тряску”: руками, ногами, головою, всім тілом, як собачка після купання чи дощу струшуємося.
І потім відпускаємо та спостерігаємо, що змінилося.

5️⃣відводимо щелепу та знаходимось у такому стані близько хвилини,
спостерігаємо, які місця в тілі розслабляються.

Ці прості елементи:
🔅Напруга потім розслаблення,
🔅Витягування потім розслаблення,
🔅Тряска потім розслаблення
допомагають у сильних стресових ситуаціях, можете повторювати їх протягом дня!


🧭Орієнтування у просторі
Огляньтеся, подивіться на всі сторони у просторі: що вас оточує, чи є стіни, полиці, підлога, вікно, чи дерева, земля, небо тощо?
🌳Зверніть увагу, що справа, що ліворуч від вас і, наприклад: знайдіть та назвіть 5 великих предметів.
🔎Так ми допомагаємо своїй нервовій системі збирати інформацію та трохи знизити рівень тривоги.


Тілесно орієнтована психотерапевтка Юлія Андрейчук

Українці, які тікають від російської війни до країн ЄС, зможуть отримати первинну психологічну та психічну допомогу, а також діагностування та підтримку внаслідок отриманої психологічної травми.
🇺🇦 Консультації надаватимуться рідною мовою.

*На це Єврокомісія в рамках програми EU4Health мобілізувала додаткових 9 млн євро.*

Детальніше про допомогу українцям від ЄС під час війни - дізнавайтеся тут: https://t.me/eusupportsua

​​«Я тебе розумію…»: чому не слід говорити такі слова підтримки

🔅Підтримка — це так важливо, особливо зараз у сучасних реаліях. Здавалось, підтримати іншу людину це просто, але не всі можуть це робити правильно.

Доречно говорити про прояв нашої емпатійності, не плутати зі співчуванням (адже співчування — це одна з реакцій на емпатію).

🔅Емпатія — це здатність розуміти і відчувати почуття іншої людини. Наразі дуже багато людей пережили жахіття, і вони хочуть бути почутими, а не ось це «Я тебе розумію»…

🗒Тому надаємо вам невеличкий чек-ліст того, як правильно забезпечити підтримку та не нашкодити людині й не травмувати ще більше:

❌Кожна особа має свою унікальну історію та досвід, і тому казати «Я тебе розумію» буде недоречно. Це може тільки викликати роздратованість.

✅Натомість слід використовувати фрази на кшталт «Я хочу зрозуміти твої почуття», «Те, що тобі довелось пережити, — це жахливо», «Я можу тобі чимось допомогти?».

❌Не знецінюйте почуття людини та не порівнюйте її ситуацію з іншими. Так ви можете тільки відштовхнути її від себе та залишити сам на сам зі своїми почуттями. Уникайте таких фраз: «Дурниці, не хвилюйся», «Добре, що живий, а іншим ще гірше» і т. д.

❌Якщо людина не хоче ділитися з вами певною інформацією, не тисніть на неї. Можливо, вона не готова розділити пережите з кимось, тому зачекайте.
Не оцінюйте вчинки особи: «А якби мене послухала», «А чого одразу не виїхала» і т. д.

✅Наголосіть на позитивних рисах, сильних сторонах особи.

❌Не потрібно такого: «Ой, бідненька», «Мені так жаль тебе» — так ви лише ще більше заганяєте людину в позицію жертви.

✅Мабуть, найголовніше — це проявляти активне слухання. Просто вислухайте людину спокійно, не перебиваючи та не підганяючи.

Важливо також пам’ятати і про себе. Ви не мусите підтримувати всіх на шкоду собі. Важливо діяти опираючись на власні сили, коли відчуваєш у собі внутрішню енергію та ресурс.

Якщо немає змоги допомогти, то краще скоординувати до того, хто може надати якісну підтримку.

🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа  психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.

Галина Волошина, психологиня

​​Практичні поради, що допоможуть зупинити панічні атаки

🔅Поставте свої ступні на рівну поверхню, в машині/в будинку/на вулиці, де завгодно, відчуйте їх. Можете собі проговорити «я відчуваю свої ступні».

🔅Сконцентруйте свою увагу на диханні. Покладіть свої долоні на область діафрагми. Можете обійняти її справа і зліва, глибоко дихаючи:
• вдих — розштовхуєте ребра
• видих — стискайте долонями ребра

Зробіть не менше ніж 30 таких циклів. Так ви відновите процеси вашого тіла та розуму.

Якщо є можливість лягти, можна допомогти собі вправами:

▫️Імітація їзди на велосипеді
▫️Конвульсивна практика — це коли ви лежачи на спині утримуєте напівзігнуті в колінах ноги з розслабленими ступнями і лежите до легкого тремору в ногах. Вібрація піде по всьому вашому тілу. При цьому вам потрібно активно дихати так само, як прописано в першій вправі з діафрагмою.

🧘🏻‍♀️Дихальна техніка в положенні сидячи

▫️Сядьте на стілець чи якусь іншу поверхню. Покладіть одну руку на живіт, трохи нижче пупка. Кінчиками пальців іншої руки торкайтеся своїх губ:
• видих — стікайте руками нижче по підборіддю, шиї, грудній клітці, сонячному сплетінню. Рухайтеся в напрямку іншої руки, що знаходиться внизу живота.
• вдих — рухаєтеся так само від руки і підіймаєте долоню вгору.

☝️Повторіть 10 разів.

❗️Постарайтеся не залишатися наодинці, але якщо так сталось — беріть відповідальність за своє тіло і повторюйте техніки.

Якщо у вас немає панічних атак, спробуйте також повторити ці вправи. Так ваше тіло запам’ятає реакції і зможе їх повторити, коли вона станеться.

Ярослава Федорчук , психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт

​​⛑ Як захистити ментальне здоров’я?

🧠 10 порад від психолога, які допоможуть натренувати навичку резильєнтності

💪Так само, як імунітет допомагає організму опиратися захворюванням, є особливості психіки, які допомагають людині протистояти дії стресу. Порівняно недавно в психологічній термінології з‘явилося поняття «резильєнтність». Його можна перекласти приблизно як «пружність». Резильєнтність – характеристика психіки, що дає змогу попередити вигорання, тривожні та депресивні стани.

🎾 Якщо впустити на підлогу металеву кульку, з нею нічого не буде. Якщо впустити яйце, воно розіб‘ється. А якщо впаде тенісний м’яч, від удару об підлогу він змінить форму, потім відновить її й відстрибне. Це і є резильєнтність

🔤Навчіться змінювати власну оцінку ситуацій. На нас впливають не події, а значення, яке ми їм надаємо. В когнітивно-поведінковій терапії існує модель АВС, у якій А – це вихідна подія, а С – реакція. Революція поведінкової психології відбулася, коли знайшли на перший погляд неочевидну складову В. Вона відповідає за власну оцінку.

🏃Дійте. Резильєнтно-формуюча поведінка спирається на турботу про себе та задоволення потреб у русі, сні та здоровому харчуванні. Психолог та творець однієї з гілок когнітивно-поведінкової терапії Стівен Гейз не починає роботу з пацієнтами, допоки не налаштує їхні сон, активність та харчування. Прожити день без руху – це як отримати ін’єкцію депресанта, а депривація сну аналогічна добровільній евтаназії.  

🔡Складіть «абетку ресурсу». Це гра, у якій на кожну літеру алфавіту треба написати джерело задоволення. В результаті ви отримуєте список дій, які завжди покращуватимуть емоційний стан. Добре, якщо там будуть справи, які можна зробити одразу, наприклад, увімкнути улюблену музику, а також більш складні, які потребують планування.

🫂Зміцнюйте соціальні зв‘язки. Люди – зграйні істоти. Безпека, яку ми відчуваємо від спілкування з собі подібними, позитивно впливає на роботу головного мозку. Особливо терапевтичним є персональне спілкування – воно суттєво більш корисне, аніж контакт у месенджерах.

🎯Розвʼязуйте проблеми, а не уникайте їх. Виклики та завдання – невід‘ємна частина життя. Що більше ми намагаємося від них відгородитися, то складніше їх подолати, коли ми зрештою з ними стикаємося. Замість того, щоб тримати проблеми за зачиненими дверима, їх треба випустити, вишикувати в чергу та поступово розвʼязувати.

🧘‍♀️Практикуйте майндфулнес та медитацію. Це як спортзал для префронтальної кори мозку, яка тримає під контролем швидкість емоційних реакцій. Практики усвідомленості допомагають втримувати цей контроль. Це відбувається завдяки вмінню зосереджуватися на відчуттях тіла, диханні та потоці думок без того, щоб у них занурюватися. 

🧭 Визначте власні цінності. Уявіть, що пливете на кораблі без інструментів та карт і не можете визначити напрямок руху. Але над вами – небо та зорі, за якими можна зрозуміти, куди прокладати шлях. У житті цими зорями слугують ваші цінності. Складіть список цінностей, сформульованих за допомогою дієслів, це зробить їх більш досяжними та конкретними.

📝 Заведіть щоденник станів та емоцій. Коли у вас змінюється настрій, ставте все на паузу та запитуйте себе: яка думка пронеслася в мене в голові? Спробуйте її сформулювати та проаналізувати. Це допоможе раціоналізувати відчуття та вплинути на складову В із моделі АВС. 

💭Аналізуйте думки з огляду на те, чи корисні вони для вас. Замисліться, чи корисно так думати та чи наближає це вас до ваших головних цінностей. Припустіть, що буде, якщо ви думатимете інакше, та виходьте з того, що буде кориснішим для вас. 

🤗 Уявіть, що спілкуєтеся з собою з позиції подруги чи друга. Що б ви сказали близькій людині, якби вона думала те, що ви зараз? Коли ми міняємо позицію на дружню, стаємо значно більш співчутливими, аніж коли даємо слово внутрішньому критику. 

За матеріалами інтерв’ю з президенткою Української асоціації когнітивно-поведінкової терапії Валентиною Паробій

​​👩‍👦Як вимушена міграція впливає на дітей та що з цим робити?

🏘Під час війни багато українців змушені були змінити своє місце проживання. В стресових умовах фізичної небезпеки важко дорослим і дітям.

🚗Вимушена евакуація може надзвичайно негативно впливати на емоційний стан дітей через можливі труднощі прийняття та адаптації до нової життєвої реальності.

👦👧Зміна місця проживання, особливо, якщо це інша країна, може обумовлювати різні емоційні та поведінкові реакції у дітей:

🔹нестійкий емоційний стан (від надзвичайно позитивних емоцій до вкрай негативних);
🔹підсилення емоційних проявів (коли емоційні реакції є дуже бурхливими);
🔹 порушення поведінки (навіть у дітей, які зазвичай були слухняними);
🔹проблеми спілкування та порушення стосунків з однолітками та дорослими (непорозуміння, конфлікти).

Як допомогти дитині?

✅В цей період важливо зберігати звичний режим життя дитини, створювати щасливе дитинство попри всі негаразди, навіть в умовах вимушеної міграції.

✅Якщо наближаються якісь важливі події (день народження, державні свята), по можливості святкуйте їх.

✅ Так само, можна створювати приємні моменти, організовуючи зустрічі з друзями, новими знайомими або екскурсії до цікавих місць.

🌻Це дозволить збалансувати емоційний стан дитини, наситити його позитивними враженнями. Свято не варто відкладати на потім, на післявоєнний період, адже життя не можливо зупинити.

✅ Намагайтеся відновити звичні справи, якими дитина займалася вдома.

🌻Це додає душевного спокою і внутрішньої врівноваженості, дозволяє відновити почуття стабільності життя.

✅ Важливо продовжувати навчання. Це можна робити офлайн у місцевій школі, на тій території, де ви зараз перебуваєте, або онлайн в українській школі.

✅ Якщо є можливість, можна продовжувати ті активності, в які була включена дитина вдома, займатися музикою, спортом, відвідувати мистецькі гуртки.

✅ Слідкуйте за тим, щоб дитина достатньо рухалася, більше бувала на свіжому повітрі. Добрими є піші або велосипедні прогулянки, ранкові або вечірні пробіжки, будь-які заняття спортом індивідуально або у групі.

✅ По можливості залучайте дітей до волонтерської допомоги, спрямованої на підсилення України і кожного українця.

🌻 Долучення до спільної національної справи додає особистісної впевненості, формує патріотичні почуття, дозволяє відчувати себе справжнім УКРАЇНЦЕМ! 🇺🇦

Ірина Тичина, психологиня, кандидатка психологічних наук

​​​​​​🤔 «Як жити далі?», або «Людина в пошуках справжнього сенсу»

Зараз нас щодня хвилюють думки про непередбачуваність майбутнього в умовах війни та страху: «Як планувати життя?», «Що буде зі мною та близькими?», «Як тепер жити далі?»…

Є чудовий вислів Фрідріха Ніцше: «Той, хто знає, навіщо жити, може витримати будь-яке як».

📖Саме цю цитату взяв за основу австрійський психіатр, психолог Віктор Франкл для своєї книги «Людина у пошуках справжнього сенсу». Людина, яка пережила ув’язнення нацистського концентраційного табору, ділиться своїм досвідом та пояснює, чому хтось скоро здається, а хтось, не дивлячись на всі труднощі, продовжує жити. Де взяти ту запальну жагу життя, коли здається, що краще вже не буде?

Ось декілька цитат автора, які змусять подивитися на світ під іншим кутом:

💬Кожен із нас має своє специфічне покликання або життєву місію, призначення для виконання конкретного завдання. Людину не можна ані замінити, ані повторити її життя. Отже, зхавдання кожної істоти є унікальним, як і її специфічна можливість його виконати.

💬Справжній сенс життя потрібно відкривати у навколишньому світі, радше ніж у самій людині або її власній душі. Буття людини завжди скероване до чогось або до когось іншого, — чи це сенс, який потрібно здійснити, чи інша людська істота, з якою потрібно зустрітися. Що більше ви забуваєте про себе, віддаючись виконанню справи чи коханню до іншої людини, то більш людяною ви стаєте і тим повніше реалізуєте себе.

💬Живіть так, ніби живете вже вдруге і при першій спробі зіпсували все, що лиш можна зіпсувати.

💬Нехай на деякий час, нехай в певних особливих ситуаціях, але гумор — це теж зброя душі в боротьбі за самозбереження. Адже відомо, що гумор, як ніщо інше, здатен створити для людини якусь дистанцію між нею самою та її ситуацією, поставити її над ситуацією, нехай, як уже згадувалося, і ненадовго.

💬У людини можна відібрати все, окрім одного: останньої волі — вибирати своє ставлення до будь-яких обставин, вибирати свій шлях.

💬Між стимулом і нашою реакцією на нього завжди є час. За цей час ми вибираємо, як реагувати. І саме тут криється наша свобода.

💬Прагнення знайти сенс життя є головною мотивувальною силою в людині… Я не побоюся сказати, що у світі немає більш дієвої допомоги для виживання навіть в найжахливіших умовах, ніж усвідомлення, що твоє життя має сенс.

Галина Волошина, психологиня

​​Тілесна практика, яка допоможе вийти зі стану замирання, оціпеніння, зажаття в тілі

Ми по-різному реагуємо на страх. Зазвичай люди відчувають:
•сонливість
•підвищену тривожність, коли ви хаотично робите різні рухи
•замирання, коли ви не розумієте, що ви відчуваєте. Такий собі анестезійований розум.

❗️Важливо не піддаватись страхові та тривозі. Не думайте про те, скільки вам довелося втратити і що доведеться будувати далі.

Опирайтеся на себе зараз і плануйте маленьку перспективу на майбутнє.

🤷🏻‍♀️Що у вас залишиться, якщо не залишиться нічого?

Коли ваше тіло переживає тотальне заціпеніння — ваш мозок не може працювати в нормальному режимі. Кисню стає недостатньо для мисленєвого процесу. Тому важливо підтримувати життя в своєму тілі.

❇️Практика

🔹Вам необхідно встати, впертися в ваші ступні.
Ваші очі протягом практики будуть закриті. Старайтесь їх не напружувати.
Похитайте ваше тіло вперед-назад та вправо-вліво.
Руки розслаблені.
Дихання спокійне та глибоке.

🔹Тепер зробіть ступнями кругові рухи. Похитайтесь на ступнях зміщуючи центр ваги.
Повторіть 3-5 разів. Якщо вам подобається вправа, можете затриматись в ній довше.

🔹Міняємо кругові рухи в іншу сторону. Створюємо ефект маятника.
Відчувайте свої ступні. Відчуйте, як за допомогою кругових обертів вони активно втискуються в підлогу. Тримайте опору в своїх ногах.

🔹Ваші коліна м’які, як пружинка. Похитайтеся на них вправо-вліво. Відчуйте, які ноги сильні.
Очі залишаються закритими.

🔹Тепер згадайте, як виглядає місце, в якому ви знаходитесь.
Скільки там вікон? І чи є вони?
Є там двері? Якого кольору стіни?
Яка поверхня підлоги?
Яка висота стелі?

🔹Промалюйте подумки свій простір. Декілька разів проговоріть собі фразу:
«Я в повній безпеці. Мені нічого не загрожує. Я проживаю відчуття захищенності і вдячності за життя в моєму тілі.

🔹Тепер переведіть долоні на голову.
Розведіть пальці в сторони. Подушечками пальців простукайте поверхню голови, лоба. Відчуйте вібрації. Не старайтесь аналізувати все, що зараз відбувається
Будьте в моменті. Оживляйте голову.

🔹Спускайтесь до шиї.
Нахиліть голову вправо. Пройдіться такими ж ударами по лівій частині шиї до останнього шийного позвонка.

🔹Нахиліть голову вперед, зробіть такі ж простукування. А потім вліво, продовжуючи простукування по лівій частині.

Ви робите неконтрольоване зіштовхування руками. Таким чином наш розум буде посилати життя в ту частину тіла, з якою ми працюємо.

Там ми звільнимося від завмирання, порушення кровотоку.

🔹М‘яко переходимо до наших плечей.
Тут ви можете простукувати долонею. Від шиї, по плечах. Робіть перехресні рухи руками. Прохлопайте ваші руки. Грудну клітину. Там де відчуваєте больову точку, приділіть більше уваги.

Постарайтесь максимально розслабитись.

🔹Масуйте живіт, погладьте нирки.
Прохлопайте ваші сідниці, внутрішню і зовнішню поверхню бедер.

Від всієї душі приділіть собі увагу. Уявіть, що ви вибиваєте з себе пилюку.

🔹Переміщайтесь до ваших колін. Простукуйте або масуйте їх. Потім простукуйте литковий м’яз.

Дайте увагу кожній частині вашого тіла.

🔹Переходимо до ступнів.
Простукуйте п’ятою об підлогу. Пальці дивляться вгору. Якщо є больові точки, простукуйте їх більш інтенсивно. Проходимо п’яти з усіх сторін. Потім подушечкою стопи так само простукужмо об підлогу. Повторюємо з іншою ступнею всі дії.

Постарайтесь виконувати цю вправу протягом 15 хвилин.

Цю практику ви можете виконувати кожен день, повертаючи права на своє тіло. Моє тіло — мої правила.

🔆Вихід з практики

Очі закриті. Тіло виконує рухи маятника, кругові рухи.
Руки охоплюють нижні ребра з правої та лівої сторони.
Присядьте, трохи зігнувши коліна.
Підкрутіть куприк під себе.
Ребрами розштовхуйте свої долоні.

Робіть 10-15 циклів.

Відкрийте очі. Відчуйте своє тіло. Порівняйте свої відчуття до практики та після. В чому ви бачите різницю?
Можете поділитись в коментарях⤵️

Приділіть собі увагу і похваліть себе за це. Де б ви не були.

Ярослава Федорчук, психологиня та тілесно-орієнтовний терапевт

​​12 звичок, які посилюють тривожність 🐒

Наступні 12 звичок поширені серед тих, хто страждає тривожністю. Це  нелегке завдання змінити звички, які протягом життя з вами, але це варте зусиль, якщо ви хочете зменшити свою тривожність.

🍲 Пропуск прийому їжі

Пропуск прийому їжі викликає гіпоглікемію (коли рівень цукру в крові падає нижче нормального рівня), що може призвести до поширених симптомів тривоги, таких як дратівливість, нервозність, запаморочення та слабкість.

🍬Тяга до солодкого

 Цукор має здатність тимчасово пригнічувати область мозку, яка зазвичай активна під час тривоги, призупиняючи викид гормону стресу (кортизолу). Ось чому ми можемо відчути полегшення занепокоєння, коли з’їдаємо щось солодке. Але наукові дослідження  говорять, що споживання цукру підвищує тривожність і реактивність на стрес, що призводить до більшої тривожності.

🌭 Погані харчові звички

Нездорові харчові звички можуть сильно вплинути на споживання необхідних поживних речовин - вуглеводів, білків, незамінних жирних кислот, вітамінів і мінералів - які необхідні для психічного здоров'я та функціонування нервової системи. Дефіцит певних поживних речовин (вітаміни групи В, вітамін С і Е, магній, селен і омега-3 жирні кислоти) може вплинути на настрій і рівень тривоги.

🦥 Не займатися спортом

Ваше тіло створене для руху, а певні функції тіла залежать від фізіологічного руху. Якщо ви сидите цілий день і ніколи не займаєтеся спортом, ваше фізичне та психічне здоров’я, постраждає в результаті.

📺 Постійний перегляд новин

Тривожність характеризується надмірним занепокоєнням і страхом, і перегляд новин може посилити цю проблему, залишаючи пригнічений настрій і тривогу. Хоча зараз особливо важливо бути в курсі того, що відбувається у країні, перегляд або читання новин вранці може задати тривожний тон на день, тоді як негативні образи та слова перед сном, можуть плинути на якість сну. Старайтесь уникати читання новин першім ділом зранку та в останню чергу перед сном.

🙉 Ігнорування стану тривожності

Ваша тривога є сигналом, який намагається вказати на те, що вам потрібно щось пропрацювати або змінити. Якщо ви проігноруєте цей сигнал, стан лише погіршиться.

☕️ Вживання кофеїну

Кофеїн є основним тригером тривоги. Цей зв’язок між кофеїном і тривогою неочевидний, тому що ми тимчасово почуваємося добре після споживання, і ми відчуваємо тривожні наслідки лише через кілька годин.

🍟 Зловживання фастфудом

Джанкфуд переважно містить хімічні інгредієнти та добавки. Ці інгредієнти, додані до їжі, можуть сприяти занепокоєнню, одночасно знижуючи настрій і соціальну поведінку. Найгірші винуватці це: штучні підсолоджувачі, барвники та підсилювачі смаку.

💧 Недостатнє споживання води

Зневоднення викликає стрес для вашого тіла, і коли ваше тіло знаходиться в стресі, ви можете відчувати загальні симптоми тривоги. 

🍾 Споживання алкоголю

Хоча алкоголь тимчасово стимулює "хімічні речовини для щастя" в мозку (такі як серотонін і дофамін), завдяки чому ви відчуваєте себе щасливішими та менш тривожними, він також підвищує рівень тривоги протягом кількох годин після вживання. Коли алкоголь починає зникати, ви, ймовірно, будете відчувати себе більш тривожними, втомленими та пригніченими, ніж до того, як випили.

😴 Нестача сну

Депривація сну посилює повторювані негативні думки й ускладнює відпущення негативних речей - симптоми, які характерні для тривоги.

🤳 Порівняння себе з іншими

У сучасному світі з соціальними медіа ми маємо миттєвий доступ до зображень із життя людей, і можемо навіть не помітити, цю звичку - порівнювати себе з іншими; Але коли ви робите це щодня, у вас з'являється поганий настрій і негативні думки, які призводять до тривоги. Крім того, ми мажмо тенденцію зосереджуєтеся на чиїхось найкращих сторонах у порівнянні зі своїми найслабшими.

​​🧐Деперсоналізація або дереалізація: що про це варто знати?

🤷‍♀️У багатьох людей у певний момент буває досвід деперсоналізації або дереалізації. Але коли ці почуття виникають постійно або ніколи не зникають повністю і заважають вашій здатності функціонувати, це вважається розладом деперсоналізації-дереалізації.

‼️Цей розлад частіше зустрічається у людей, які пережили травматичний досвід.

🔵Розлад деперсоналізації-дереалізації супроводжується відчуттям, що ви спостерігаєте за собою ззовні, або у вас є відчуття, що речі навколо вас несправжні, або те й інше.

🔵Почуття деперсоналізації та дереалізації можуть бути дуже тривожними і можуть здаватися, що ви живете уві сні.

🔵Під час цих епізодів ви усвідомлюєте, що ваше відчуття відстороненості — це лише відчуття, а не реальність.
Досвід і відчуття розладу може бути важко описати.

🤯Занепокоєння про те, що ви «збожеволієте», може змусити вас зайнятися перевіркою того, що ви існуєте, і визначенням того, що насправді є реальним і правдивим з відчуттів.

❗️Симптоми деперсоналізації включають:
🔘 Відчуття того, що ви сторонній спостерігач за своїми думками, почуттями, своїм тілом або частинами свого тіла
🔘 Відчуваєте себе роботом або не контролюєте свою мову чи рухи
🔘Відчуття, що ваше тіло, ноги чи руки здаються спотвореними, збільшеними або зморщеними
🔘Емоційне або фізичне оніміння ваших почуттів або реакцій на навколишній світ
🔘Відчуття того, що у ваших спогадах не вистачає емоцій, і що вони можуть бути вашими власними спогадами, а можуть і не бути

❗️Симптоми дереалізації включають:
🔘Почуття відчуженості або незнайомості з вашим оточенням — наприклад, ніби ви живете у фільмі чи уві сні
🔘Відчуття емоційної відокремленості від людей, про яких ви дбаєте, ніби вас розділяє скляна стіна
🔘Навколишнє, яке здається спотвореним, розмитим, безбарвним, двовимірним або штучним
🔘Спотворення у сприйнятті часу, наприклад, недавні події, схожі на далеке минуле
🔘Спотворення відстані, розмірів і форми об'єктів
⠀
⏳Епізоди розладу деперсоналізації-дереалізації можуть тривати годинами, днями, тижнями або навіть місяцями. У деяких людей ці епізоди перетворюються на постійне відчуття деперсоналізації або дереалізації, яке періодично може покращуватися або погіршуватися.

Найголовніше в таких випадках два моменти, які допоможуть одужанню:
1️⃣Звернутись за професійною психологічною допомогою до лікаря-психотерапевта або психіатра, він підбере комплексну терапію;
2️⃣Забезпечення комфорту та стабільності, якомога далі від травмуючих тригерів.

Лікар-психіатр, медичний психолог Надь Беата

🙏 Нагадуємо, інтернет-платформа  психологічної допомоги “Розкажи мені” працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.