Що допомагає жити під час війни?
Після хвилі емоцій, які ми всі пережили наша психіка поволі стабілізується. Ми думаємо про те, що буде далі, як діяти в новій реальності, звикаємо до невизначеності та все одно будуємо плани на майбутнє. Усвідомлюємо, що все змінилось і треба жити відповідно до нових умов. Дуже важливо вийти на фазу адаптації, у якій ми діятимемо раціонально, усвідомлено та більш стійко. Як собі в цьому допомогти?
✅ Знизьте інформаційні потоки вдвічі.
Читайте ще раз - вдвічі. Довіряйте - лише офіційним джерелам. Спробуйте один день, і побачите різницю.
✅ Зателефонуйте близьким та поділіться гарною новиною.
Чимось хорошим, життєвим, гарним, планами на майбутнє. Щось класне завжди є. Перемовини проводьте не більше 2 хвилин! Попросіть їх теж розказати вам щось хороше. Таким чином ви будете відчувати підтримку й побачите, що в цій складній ситуації є справжнє теперішнє, яке надихає.
✅ Допоможіть іншим.
Це дає відчуття внутрішньої сили. Комусь зараз гірше, і вони потребують вашої допомоги. Якщо волонтерством вам зараз займатись важко – це може бути одна старенька бабуся біля магазину, охоронець будинку, або хтось, хто потребує допомоги. Маленькі речі, які дадуть сил іншим і особливо - вам самим. Ви можете. Ви допомогли. Ви для когось змінили день.
✅ Пограйте з дітьми.
Діти вміють перемикатися на приємне. Війна - чи не війна - щось маленьке приємне обов’язково дозволяйте. Вони малюють – тож і ви малюйте. Вони читають книжки – і ви читайте. Вони грають у ляльки – і ви грайте.
✅ Створюйте ЩОДЕННИК ЖИТТЯ.
У ньому ви запишете все, що вам дав цей день. Свої почуття, свої думки. Ви знайдете свої власні рецепти спокою й станете провідником сили для інших. Писати - дуже допомагає, структурує і заспокоює. І, головне, - після нашої остаточної перемоги – ми всі опублікуємо ЩОДЕННИК ЖИТТЯ УКРАЇНИ, де впишемо гідність і славу кожного героя і кожного українця. Де розкажемо світові, як нам було страшно, і як ми кожен день вірили у краще. І допомагали один одному. Кожну годину під обстрілами й бомбардуванням, у часи розпачу, і часи спокою.
У стані адаптації треба усвідомити: ми знаходимося в нових умовах на невизначений термін. Треба вчитися в них функціонувати.
Слава Україні! 🇺🇦
Після хвилі емоцій, які ми всі пережили наша психіка поволі стабілізується. Ми думаємо про те, що буде далі, як діяти в новій реальності, звикаємо до невизначеності та все одно будуємо плани на майбутнє. Усвідомлюємо, що все змінилось і треба жити відповідно до нових умов. Дуже важливо вийти на фазу адаптації, у якій ми діятимемо раціонально, усвідомлено та більш стійко. Як собі в цьому допомогти?
✅ Знизьте інформаційні потоки вдвічі.
Читайте ще раз - вдвічі. Довіряйте - лише офіційним джерелам. Спробуйте один день, і побачите різницю.
✅ Зателефонуйте близьким та поділіться гарною новиною.
Чимось хорошим, життєвим, гарним, планами на майбутнє. Щось класне завжди є. Перемовини проводьте не більше 2 хвилин! Попросіть їх теж розказати вам щось хороше. Таким чином ви будете відчувати підтримку й побачите, що в цій складній ситуації є справжнє теперішнє, яке надихає.
✅ Допоможіть іншим.
Це дає відчуття внутрішньої сили. Комусь зараз гірше, і вони потребують вашої допомоги. Якщо волонтерством вам зараз займатись важко – це може бути одна старенька бабуся біля магазину, охоронець будинку, або хтось, хто потребує допомоги. Маленькі речі, які дадуть сил іншим і особливо - вам самим. Ви можете. Ви допомогли. Ви для когось змінили день.
✅ Пограйте з дітьми.
Діти вміють перемикатися на приємне. Війна - чи не війна - щось маленьке приємне обов’язково дозволяйте. Вони малюють – тож і ви малюйте. Вони читають книжки – і ви читайте. Вони грають у ляльки – і ви грайте.
✅ Створюйте ЩОДЕННИК ЖИТТЯ.
У ньому ви запишете все, що вам дав цей день. Свої почуття, свої думки. Ви знайдете свої власні рецепти спокою й станете провідником сили для інших. Писати - дуже допомагає, структурує і заспокоює. І, головне, - після нашої остаточної перемоги – ми всі опублікуємо ЩОДЕННИК ЖИТТЯ УКРАЇНИ, де впишемо гідність і славу кожного героя і кожного українця. Де розкажемо світові, як нам було страшно, і як ми кожен день вірили у краще. І допомагали один одному. Кожну годину під обстрілами й бомбардуванням, у часи розпачу, і часи спокою.
У стані адаптації треба усвідомити: ми знаходимося в нових умовах на невизначений термін. Треба вчитися в них функціонувати.
Слава Україні! 🇺🇦
⚡️Що таке травматична подія?
І що про неї варто знати
Травматична подія – це шокуючий, страшний або небезпечний досвід, який може вплинути на вас емоційно та фізично. В умовах війни, яка триває у нашій країні, ми однозначно всі це переживаємо, не залежно від того, де знаходимось. Проте наша психіка може реагувати по різному.
💭Чи кожна травматична подія травмує?
🔅Не кожне падіння залишає після себе рану, так само не кожна травматична для психіки подія призводить до травми. Якщо у психіки недостатньо міцності та опорності, щоби впоратися з певною атакою на неї, ми травмуємося.
🔅Стане подія травматичною чи ні, залежить від різних факторів: інтенсивності події, того, наскільки стійкою є людина та скільки ресурсів у неї є.
🔅Одна й та сама подія може по-різному впливати на людей саме тому, що у них різні внутрішні та зовнішні ресурси.
💭Яка реакція психіки на травматичну подію?
🔅Реакції на травму можуть бути миттєвими або відкладеними, короткими або тривалими. Більшість людей мають інтенсивні реакції відразу, а часто і протягом кількох тижнів або місяців після. Це нормальні та очікувані реакції, які з часом зменшуються:
🔘Почуття тривоги, смутку або гніву
🔘Проблеми з концентрацією уваги та сном
🔘Постійні думки про те, що сталося
🔅Наша психіка пластична, і вона відновлюється, але головне – не заважати їй давати собі проживати те, що з нами відбувається, дозволяти собі плакати та боятися.
💭Якщо ці реакції тривають довгий час, а стан не покращується, що робити?
🔅Якщо ваш стан заважає повсякденному життю, важливо звернутися за професійною психологічною допомогою. Це не соромно. Ви можете записатись до лікаря, або звернутись в кризовий безплатний центр психологічної підтримки.
💭Як зрозуміти, що людині потрібна професійна психологічна допомога?
🔘Сильне хвилювання, тривога, сум або страх, які не покидають
🔘Людина часто плаче
🔘Виникли проблеми з ясним мисленням
🔘Спогади про подію переживаються заново
🔘Почуття гніву, образи або дратівливості на всіх
🔘Кошмари або труднощі зі сном
🔘Починає уникати місць або людей, які викликають тривожні спогади
🔘Людина ізолювалася від сім’ї та друзів
💭Маю дивні фізичні реакції в тілі, це нормально?
🔅Фізичні реакції на травму також можуть означати, що особа потребує допомоги:
🔘Постійні головні болі, які не знімаються знеболювальними
🔘Біль у шлунку і проблеми з травленням
🔘Постійне відчуття втоми
🔘Прискорене серце і пітливість
🔘Тіло постійно “на стрьомі” і легко лякається
💭Чи діти переживають травматичну подію так само?
🔅Симптоми, які іноді спостерігаються у дітей у віці до шести років:
🔘Мочити ліжко після того, як навчилися користуватися туалетом
🔘Втрата або нездатність розмовляти
🔘Розігрування страшної події під час гри
🔘Незвично “прилипати” до батьків або інших дорослих
🔅Діти старшого віку та підлітки частіше мають симптоми, подібні до тих, що й дорослі:
🔘Може розвинутися руйнівна або деструктивна поведінка.
🔘Можуть відчувати себе винними за те, що не запобігли травмам або смертям.
🔘Можуть виникати думки про помсту.
💭Як я можу сам собі допомогти?
🔅Є здорові способи подолання наслідків травматичної події:
🔘Відмова від вживання алкоголю та інших наркотиків, навіть якщо вам здається, що це прибирає симптоми, в довгостроковому ефекті - це може лише нашкодити;
🔘Проводити час з близькими та надійними друзями, які підтримують;
🔘Намагайтеся підтримувати нормальний розпорядок їжі, фізичних вправ і сну.
🔘Залишатися активним – це хороший спосіб впоратися зі стресовими відчуттями.
🔅Навіть якщо наслідки травми не такі інтенсивні, все одно краще звернутися по допомогу до спеціаліста. Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає українцям безкоштовну психологічну допомогу.
За матеріалами МОЗ та міжнародними класифікаціями DSM-5
І що про неї варто знати
Травматична подія – це шокуючий, страшний або небезпечний досвід, який може вплинути на вас емоційно та фізично. В умовах війни, яка триває у нашій країні, ми однозначно всі це переживаємо, не залежно від того, де знаходимось. Проте наша психіка може реагувати по різному.
💭Чи кожна травматична подія травмує?
🔅Не кожне падіння залишає після себе рану, так само не кожна травматична для психіки подія призводить до травми. Якщо у психіки недостатньо міцності та опорності, щоби впоратися з певною атакою на неї, ми травмуємося.
🔅Стане подія травматичною чи ні, залежить від різних факторів: інтенсивності події, того, наскільки стійкою є людина та скільки ресурсів у неї є.
🔅Одна й та сама подія може по-різному впливати на людей саме тому, що у них різні внутрішні та зовнішні ресурси.
💭Яка реакція психіки на травматичну подію?
🔅Реакції на травму можуть бути миттєвими або відкладеними, короткими або тривалими. Більшість людей мають інтенсивні реакції відразу, а часто і протягом кількох тижнів або місяців після. Це нормальні та очікувані реакції, які з часом зменшуються:
🔘Почуття тривоги, смутку або гніву
🔘Проблеми з концентрацією уваги та сном
🔘Постійні думки про те, що сталося
🔅Наша психіка пластична, і вона відновлюється, але головне – не заважати їй давати собі проживати те, що з нами відбувається, дозволяти собі плакати та боятися.
💭Якщо ці реакції тривають довгий час, а стан не покращується, що робити?
🔅Якщо ваш стан заважає повсякденному життю, важливо звернутися за професійною психологічною допомогою. Це не соромно. Ви можете записатись до лікаря, або звернутись в кризовий безплатний центр психологічної підтримки.
💭Як зрозуміти, що людині потрібна професійна психологічна допомога?
🔘Сильне хвилювання, тривога, сум або страх, які не покидають
🔘Людина часто плаче
🔘Виникли проблеми з ясним мисленням
🔘Спогади про подію переживаються заново
🔘Почуття гніву, образи або дратівливості на всіх
🔘Кошмари або труднощі зі сном
🔘Починає уникати місць або людей, які викликають тривожні спогади
🔘Людина ізолювалася від сім’ї та друзів
💭Маю дивні фізичні реакції в тілі, це нормально?
🔅Фізичні реакції на травму також можуть означати, що особа потребує допомоги:
🔘Постійні головні болі, які не знімаються знеболювальними
🔘Біль у шлунку і проблеми з травленням
🔘Постійне відчуття втоми
🔘Прискорене серце і пітливість
🔘Тіло постійно “на стрьомі” і легко лякається
💭Чи діти переживають травматичну подію так само?
🔅Симптоми, які іноді спостерігаються у дітей у віці до шести років:
🔘Мочити ліжко після того, як навчилися користуватися туалетом
🔘Втрата або нездатність розмовляти
🔘Розігрування страшної події під час гри
🔘Незвично “прилипати” до батьків або інших дорослих
🔅Діти старшого віку та підлітки частіше мають симптоми, подібні до тих, що й дорослі:
🔘Може розвинутися руйнівна або деструктивна поведінка.
🔘Можуть відчувати себе винними за те, що не запобігли травмам або смертям.
🔘Можуть виникати думки про помсту.
💭Як я можу сам собі допомогти?
🔅Є здорові способи подолання наслідків травматичної події:
🔘Відмова від вживання алкоголю та інших наркотиків, навіть якщо вам здається, що це прибирає симптоми, в довгостроковому ефекті - це може лише нашкодити;
🔘Проводити час з близькими та надійними друзями, які підтримують;
🔘Намагайтеся підтримувати нормальний розпорядок їжі, фізичних вправ і сну.
🔘Залишатися активним – це хороший спосіб впоратися зі стресовими відчуттями.
🔅Навіть якщо наслідки травми не такі інтенсивні, все одно краще звернутися по допомогу до спеціаліста. Онлайн-платформа «Розкажи мені» цілодобово надає українцям безкоштовну психологічну допомогу.
За матеріалами МОЗ та міжнародними класифікаціями DSM-5
Як виховати стійкість у воєнний час?
10 порад батькам та вчителям
🔸Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни.
🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.
Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості?
1️⃣Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».
2️⃣Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.
3️⃣Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах.
4️⃣Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.
5️⃣Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу.
6️⃣Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.
7️⃣Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.
8️⃣Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.
9️⃣Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.
1️⃣0️⃣Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.
10 порад батькам та вчителям
🔸Війна принесла страх прям додому. Через те, ви можете вдаватися в питання, як навчити свою дитину виходити за межі страхів, які приносить час війни.
🔸Хороша новина полягає в тому, що так само як ваша дитина вчиться читати та писати, вона може навчитися навичок стійкості — здатності добре адаптуватися перед обличчям біди, травми, трагедії, загроз чи навіть значних джерел стресу.
Які поради можуть допомогти вам навчити своїх дітей стійкості?
1️⃣Говоріть з дітьми. Якщо у дітей виникають запитання, відповідайте на них чесно, але просто та впевнено. Запитайте їх, що, на їхню думку, відбувається, і послухайте відповіді. Не ігноруйте їхні почуття — вони можуть сказати, що бояться, і ви повинні бути готові відповісти, що це нормально боятися. Використовуйте чорно-білу мову, яка не залишає місця для сумнівів: «Я завжди буду піклуватися про тебе».
2️⃣Створіть емоційно безпечним простір. Проводьте значно більше часу зі своєю дитиною. Грайте в ігри, читайте або просто тримайте дитину поруч.
3️⃣Обмежте кількість новин, які дитина дивиться. Вимкніть телевізор або радіо, коли увімкнено висвітлення війни. Вам не потрібно приховувати те, що відбувається у країні від дітей, але й ви не повинні піддавати їх постійним картинкам трагедій. Приберіть журнали та газети, які мають страшні обкладинки, обмежте перегляд новин в соцмережах.
4️⃣Усвідомте, що стреси війни посилює щоденні стреси. Зазвичай ваша дитина може впоратися з невдалим тестом або насмішками серед школярів, але розумійте, що зараз діти можуть реагувати гнівом або поганою поведінкою на стрес, який зазвичай не дратує їх. Запевніть дитину, що ви впевнені, що він/вона старається якнайкраще.
5️⃣Складіть розпорядок дня і дотримуйтесь його. Дітей заспокоюють звичайні розклади. Відведіть час на виконання домашнього завдання, зараз можливо це потребувати більше часу, аніж зазвичай. По можливості збережіть графік дитини близьким до мирного часу.
6️⃣Подбайте про себе. Якщо ви цього не зробите, у вас буде менше терпіння і менше креативності, коли дитина потребуватиме і те, й інше. Подбайте про себе, щоб ви могли піклуватися про дитину, коли та прийде за відчуттям безпеки до вас.
7️⃣Повторюйте дітям, що з ними все буде добре. Запевніть їх, що вони будуть захищені. Складіть план на випадок ситуацій евакуації для сім’ї та поділіться всіма його частинами, які, на вашу думку, може зрозуміти дитина. Якщо хтось з батьків, чи родичів в армії чи теробороні, допоможіть дитині зрозуміти, що це робота члена їхньої сім’ї, як і робота дитини – продовжувати навчатися.
8️⃣Спостерігайте за ознаками страху та тривоги, які діти можуть не передати словами. Дитина стала дуже прив’язаною до вас, потребує більше обіймів і поцілунків, ніж зазвичай? Оцінки дитини раптово впали? Заохочуйте дитину писати історії або малювати картинки, які показують відчуття, якщо дитина не може передати словами.
9️⃣Зверніться за допомогою до дитини. Те, що дитина маленька, не означає, що вона не може виконувати відповідні віку роботи. Переконайтеся, що дитина знає, як її дії сприяють гаразду всієї родини. Якщо дитина знає, що у неї є роль і що вона може допомогти, вона буде відчувати себе більш впевненою.
1️⃣0️⃣Описуйте дитині позитивні перспективи майбутнього. Ні ви, ні ваша дитина раніше не проходили через війну, але ви повинні пояснити дитині, що війни закінчуються. Коли ви говорите про погані часи, переконайтеся, що ви згадуєте і про хороші часи в майбутньому.
Як подолати паніку ⁉️
Дієві та прості вправи від сімейної та дитячої психологині Світлана Ройз. Рекомендуємо зберегти в нотатки або виписати, адже в стані стресу можете не згадати. І за можливості — перечитувати й повторювати.
👧 Гримаси. Уявіть, що ви хочете когось налякати, а ще постарайтеся видати дивний звук. Ця вправа значно серйозніша, ніж здається. Вона не тільки для того, щоби ви розсміялися. Коли рухаємо очима та залучаємо міміку, ми впливаємо на черепно-мозкові нерви, які допомагають повернути спокій. Охолоджуємо напруженість нашої парасимпатичної системи. Вправа дуже сподобається дітям.
🥶 Кондиціонер перевантаженої нервової системи. Подуйте на великий палець руки. А тепер уявіть, що ви дмухаєте на свічку: короткий вдих, а потім видих. У стані стресу нам часто перехоплює дихання. Видихи треба робити частіше, ніж вдихи.
Якщо біля вас діти, які хвилюються, а у вас є мильні бульбашки, це прекрасно працює. Дмухати на свічки, кульки, мильні кульки — усе допомагає.
👀 Очі в різні боки. Рухайте очима в різні боки: подивіться вверх, вниз, прямо, а потім повільно праворуч до упору й затримайте погляд. Потім знову: вперед, ліворуч і затримайтесь в крайній точці. Тоді — знову прямо. Ця вправа залучає “блукаючий нерв”, аби ми розслабилися. Дітям можна чимось шелестіти, щоби вони на це дивилися й переводили погляд.
👅 Язик-прибиральник. Корінець язика пов’язаний із частиною нервової системи, яка також відповідає за заспокоєння. Висуньте язик у напрямку грудної клітини, а потім зробіть язикову гімнастику. Уявіть, що ваш язик прибирає стелю, потім — стіни й підлогу. Імітуйте полоскання горла.
🌊 Я — океан. Уявіть, що ви миттєво виростаєте розміром в океан. Величезними як сонячний промінь чи найвища гора, стаєте дуже високими та широкими по горизонталі та вертикалі. Відчуйте, що за вами — сила вашого роду, країни, військових, досвіду. Відчуйте, який стан приходить. Буде класно поставити на заставку телефону фото океану.
У нас є вибір. Можемо відчувати себе маленькими склянками води, чого від нас очікують вороги, а можемо — величезними океанами. Які можуть вмістити в себе всю тяжкість часу, з якою ми зіштовхнулися.
Дієві та прості вправи від сімейної та дитячої психологині Світлана Ройз. Рекомендуємо зберегти в нотатки або виписати, адже в стані стресу можете не згадати. І за можливості — перечитувати й повторювати.
👧 Гримаси. Уявіть, що ви хочете когось налякати, а ще постарайтеся видати дивний звук. Ця вправа значно серйозніша, ніж здається. Вона не тільки для того, щоби ви розсміялися. Коли рухаємо очима та залучаємо міміку, ми впливаємо на черепно-мозкові нерви, які допомагають повернути спокій. Охолоджуємо напруженість нашої парасимпатичної системи. Вправа дуже сподобається дітям.
🥶 Кондиціонер перевантаженої нервової системи. Подуйте на великий палець руки. А тепер уявіть, що ви дмухаєте на свічку: короткий вдих, а потім видих. У стані стресу нам часто перехоплює дихання. Видихи треба робити частіше, ніж вдихи.
Якщо біля вас діти, які хвилюються, а у вас є мильні бульбашки, це прекрасно працює. Дмухати на свічки, кульки, мильні кульки — усе допомагає.
👀 Очі в різні боки. Рухайте очима в різні боки: подивіться вверх, вниз, прямо, а потім повільно праворуч до упору й затримайте погляд. Потім знову: вперед, ліворуч і затримайтесь в крайній точці. Тоді — знову прямо. Ця вправа залучає “блукаючий нерв”, аби ми розслабилися. Дітям можна чимось шелестіти, щоби вони на це дивилися й переводили погляд.
👅 Язик-прибиральник. Корінець язика пов’язаний із частиною нервової системи, яка також відповідає за заспокоєння. Висуньте язик у напрямку грудної клітини, а потім зробіть язикову гімнастику. Уявіть, що ваш язик прибирає стелю, потім — стіни й підлогу. Імітуйте полоскання горла.
🌊 Я — океан. Уявіть, що ви миттєво виростаєте розміром в океан. Величезними як сонячний промінь чи найвища гора, стаєте дуже високими та широкими по горизонталі та вертикалі. Відчуйте, що за вами — сила вашого роду, країни, військових, досвіду. Відчуйте, який стан приходить. Буде класно поставити на заставку телефону фото океану.
У нас є вибір. Можемо відчувати себе маленькими склянками води, чого від нас очікують вороги, а можемо — величезними океанами. Які можуть вмістити в себе всю тяжкість часу, з якою ми зіштовхнулися.
Самодіагностика: як зрозуміти, що до нервового зриву залишилось недовго
І коли вже вкрай важливо звернутися за допомогою до фахівців.
😑 Нервовий зрив — це гострий психічний стан, неадекватно посилена емоційна реакція на події.
😑 Під час війни емоцій накопичується надто багато, здебільшого негативних: тривога, злість, розгубленість, емоційне виснаження. Якщо намагатися постійно їх пригнічувати, може виникнути загострення, психічний розлад або кризовий психічний стан.
😑 На які ознаки у своїй поведінці або реакціях близьких варто звертати увагу? У більшості ситуацій йдеться про емоції та реакції, з якими людина не може впоратися самостійно. Кожна із цих ознак може бути «дзвіночком» для звернення за допомогою.
🔔 Неконтрольовані за силою емоційні реакції — агресія, лють, плач, дратівливість; різкі безпричинні перепади настрою — від сміху до люті й навпаки. Емоції виникають неочікувано, спрямовуються на першого ліпшого, хто потрапив під руку, сила емоції явно перебільшена, порівняно із приводом, який її викликав. Зупинити емоції неможливо.
🔔 Панічні реакції — раптові надсильні напади тривожності. Страх стає настільки сильним, що виникають раптові труднощі з диханням, підвищується серцебиття, тиск, здається, що земля тікає з-під ніг.
🔔 Пригніченість, апатія, збайдужілість, відчуття безсилля, безнадії. Попри те, що людина розуміє, що зараз потрібна її активність, допомога, сил вистачає лише на те, щоб лежати в ліжку й дивитися в одну точку. Будь-які інші , навиіть найпростіші дії, вимагають надзвичайних зусиль.
🔔 Безсоння або надмірна сонливість. В обох випадках немає відчуття того, що ви відпочили й набралися сил. Це призводить до виснаження організму, а іноді до збоїв у пізнавальній діяльності.
🔔 У голові весь час крутяться нав’язливі думки. Від них неможливо позбутися або переключитися на щось інше. Поширеною є переконання про те, що треба постійно перевіряти новини, «тримати руку на пульсі». Так, людина постійно «скролить» новинні канали. На решту об’єктивно важливих справ не залишається часу та сил.
🔔 Неможливість зосередитися на будь-чому, запам’ятати найпростіші речі. Постійне відчуття «туману в голові».
🔔 Відсутність інтересу до будь-чого, навіть до подій, які безпосередньо стосуються життя і безпеки самої людини.
🔔 Зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами.
🙂 Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua Вчасне звернення до фахівців допомагає зберегти життя і психологічне здоров'я.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
І коли вже вкрай важливо звернутися за допомогою до фахівців.
😑 Нервовий зрив — це гострий психічний стан, неадекватно посилена емоційна реакція на події.
😑 Під час війни емоцій накопичується надто багато, здебільшого негативних: тривога, злість, розгубленість, емоційне виснаження. Якщо намагатися постійно їх пригнічувати, може виникнути загострення, психічний розлад або кризовий психічний стан.
😑 На які ознаки у своїй поведінці або реакціях близьких варто звертати увагу? У більшості ситуацій йдеться про емоції та реакції, з якими людина не може впоратися самостійно. Кожна із цих ознак може бути «дзвіночком» для звернення за допомогою.
🔔 Неконтрольовані за силою емоційні реакції — агресія, лють, плач, дратівливість; різкі безпричинні перепади настрою — від сміху до люті й навпаки. Емоції виникають неочікувано, спрямовуються на першого ліпшого, хто потрапив під руку, сила емоції явно перебільшена, порівняно із приводом, який її викликав. Зупинити емоції неможливо.
🔔 Панічні реакції — раптові надсильні напади тривожності. Страх стає настільки сильним, що виникають раптові труднощі з диханням, підвищується серцебиття, тиск, здається, що земля тікає з-під ніг.
🔔 Пригніченість, апатія, збайдужілість, відчуття безсилля, безнадії. Попри те, що людина розуміє, що зараз потрібна її активність, допомога, сил вистачає лише на те, щоб лежати в ліжку й дивитися в одну точку. Будь-які інші , навиіть найпростіші дії, вимагають надзвичайних зусиль.
🔔 Безсоння або надмірна сонливість. В обох випадках немає відчуття того, що ви відпочили й набралися сил. Це призводить до виснаження організму, а іноді до збоїв у пізнавальній діяльності.
🔔 У голові весь час крутяться нав’язливі думки. Від них неможливо позбутися або переключитися на щось інше. Поширеною є переконання про те, що треба постійно перевіряти новини, «тримати руку на пульсі». Так, людина постійно «скролить» новинні канали. На решту об’єктивно важливих справ не залишається часу та сил.
🔔 Неможливість зосередитися на будь-чому, запам’ятати найпростіші речі. Постійне відчуття «туману в голові».
🔔 Відсутність інтересу до будь-чого, навіть до подій, які безпосередньо стосуються життя і безпеки самої людини.
🔔 Зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами.
🙂 Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua Вчасне звернення до фахівців допомагає зберегти життя і психологічне здоров'я.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Конфлікти на фоні стресу: чому українці почали сваритися між собою і як цьому запобігти
🥊 Звуки сирени, реальні вибухи і руйнація будівель, поранення і смерть людей, перебування тривалий час у бомбосховищах та підвалах — реалії нашого життя. Суцільний стрес оголює нерви, позначається на самопочутті й соціальних контактах.
🥊 У такі часи важко зберігати спокій, врівноваженість і чутливість один до одного. Конфлікти можуть виникати на фоні страху та зневіри, поганого фізичного самопочуття і невизначеності чи незмінності ситуації, незадоволення елементарних базових життєво важливих потреб.
Як в цей непростий час тримати свої нерви в порядку та уникати конфліктів?
▪️Перше, що треба зробити — усвідомити, що «нервовий стан» — це нормальна реакція на ненормальні події. Намагаємося спокійно реагувати на роздратування, страх, гнів, сльози оточуючих. Пробачаємо слабкості. Так само пробачаємо зриви і собі.
▪️Думаємо, що доброго для себе та інших можемо зробити зараз, не заглядаючи надовго у майбутнє. Уникаємо стану бездіяльного переживання на користь покрокового виконання плану на день. Коли увага зосереджена на тому, що я можу і маю сьогодні зробити, не залишається часу на переживання та непорозуміння з іншими.
▪️Бути корисним. На перший погляд може здаватися парадоксальною порадою, але спрямованість на інших людей і прагнення допомогти стабілізує наш власний емоційний стан, знижує тривожність, зменшує відчуття страху, а тому робить нас менш конфліктними.
▪️Прагнемо досягати продуктивності. Важливо робити те, що вміємо робити, те, що добре виходить. Коли бачимо результати своїх зусиль, це підсилює віру в перемогу. Коли відчуваємо і помічаємо свій внесок у спільну справу, це вселяє надію, дозволяє спілкуватися на позитиві на противагу сваркам і конфліктам.
▪️Турбуємося про себе. Добре мати якийсь час для себе та, виходячи з актуальної ситуації, задовольняти свої базові потреби: у їжі, сні та відпочинку, теплі, спілкуванні та усамітненні.
Психологиня, кандидатка психологічних наук Ірина Тичина
🥊 Звуки сирени, реальні вибухи і руйнація будівель, поранення і смерть людей, перебування тривалий час у бомбосховищах та підвалах — реалії нашого життя. Суцільний стрес оголює нерви, позначається на самопочутті й соціальних контактах.
🥊 У такі часи важко зберігати спокій, врівноваженість і чутливість один до одного. Конфлікти можуть виникати на фоні страху та зневіри, поганого фізичного самопочуття і невизначеності чи незмінності ситуації, незадоволення елементарних базових життєво важливих потреб.
Як в цей непростий час тримати свої нерви в порядку та уникати конфліктів?
▪️Перше, що треба зробити — усвідомити, що «нервовий стан» — це нормальна реакція на ненормальні події. Намагаємося спокійно реагувати на роздратування, страх, гнів, сльози оточуючих. Пробачаємо слабкості. Так само пробачаємо зриви і собі.
▪️Думаємо, що доброго для себе та інших можемо зробити зараз, не заглядаючи надовго у майбутнє. Уникаємо стану бездіяльного переживання на користь покрокового виконання плану на день. Коли увага зосереджена на тому, що я можу і маю сьогодні зробити, не залишається часу на переживання та непорозуміння з іншими.
▪️Бути корисним. На перший погляд може здаватися парадоксальною порадою, але спрямованість на інших людей і прагнення допомогти стабілізує наш власний емоційний стан, знижує тривожність, зменшує відчуття страху, а тому робить нас менш конфліктними.
▪️Прагнемо досягати продуктивності. Важливо робити те, що вміємо робити, те, що добре виходить. Коли бачимо результати своїх зусиль, це підсилює віру в перемогу. Коли відчуваємо і помічаємо свій внесок у спільну справу, це вселяє надію, дозволяє спілкуватися на позитиві на противагу сваркам і конфліктам.
▪️Турбуємося про себе. Добре мати якийсь час для себе та, виходячи з актуальної ситуації, задовольняти свої базові потреби: у їжі, сні та відпочинку, теплі, спілкуванні та усамітненні.
Психологиня, кандидатка психологічних наук Ірина Тичина
Безсоння: як допомогти собі заснути 🥱
🌜Потреба у сні настільки важлива, що вона переважить навіть потребу в їжі. Сон перезавантажує системи організму, дозволяє почуватися бадьорим та бути продуктивним.
🌜Нормальний сон регулюється нейромедіаторами: мелатоніном та серотоніном, покликаними допомагати справлятися зі стресами.
🌜Безсоння – стан, коли виникають складнощі засинання або підтримання тривалого сну, що тривають від кількох днів.
🌜У стані стресу високий рівень адреналіну призводить до того, що навіть під час сну організм не відпочиває, а продовжує активно працювати. Від цього людина прокидається ще більш втомленою. Виникає «замкнене коло»: стрес викликає безсоння, а безсоння посилює стрес.
🌜Тривалий стрес, високий рівень тривоги, трагічні події можуть викликати хронічне безсоння. Ситуація ускладнюється вживанням кави, чаю, напоїв із кофеїном, нікотином, алкоголем…
🥱Найпоширенішими є такі ознаки безсоння:
🔸людина важко засинає, навіть якщо відчуває сильну втому протягом дня;
🔸прокидається по кілька разів за ніч, неможливість спати вночі, відчуває втому після пробудження;
🔸труднощі із концентрацією уваги, відчуття сонливості вдень.
🔸через недосипання виникають втома, соматичні захворювання, можуть виникати галюцинації.
🛌Якщо ви у хоча б умовно безпечному місці для налагодження режиму сну, можна використати такі способи:
🔹Спробуйте лягати та вставати в один і той самий час, навіть, якщо не спиться. Варто вибрати час, коли відчуваєте найбільшу сонливість. Пам'ятайте, що перші 3 години сну дозволяють організму відновитися на 70%.
🔹Намагайтеся засинати до опівночі для максимального вироблення мелатоніну
Не читайте новини мінімум за пів години до сну
🔹Якщо є потреба слідкувати сигналами повітряної тривоги - краще встановлювати чергування між собою, так щоб в інших була можливість хоча б 3 годин сну без перерв
🔹20 хвилин сну протягом дня також можуть значно покращити самопочуття і відновити сили
🔹Застосовуйте дихальні техніки: прислухайтеся до власного дихання, спробуйте вдихати й затримувати подих, повільно видихати
🔹Перед сном застосовувати мініскринінг тілесних відчуттів: уважно прислухатися до власного дихання, зосередитися на відчуттях у пальцях рук, поступово піднімаючи внутрішній погляд уваги вище до ліктів, плечей… Так само «проскануйте» внутрішнім поглядом решту тіла.
🔹Якщо не вдається заснути, спробуйте встати та зайнятися тими справами, які зазвичай приносять заспокоєння: читання книжки, в'язання…, але НЕ перегляд новин. Щойно з’явиться найменше бажання заснути, ідіть у ліжко.
🔹Невеликі фізичні навантаження протягом дня та хоча б мінімальне перебування на свіжому повітрі між повітряними тривогами збільшать ймовірність вчасного засинання.
🔹Відновіть, наскільки це можливо, довоєнний графік життя. Рутинні справи дозволяють відволіктися від стресу та зберігати звичний ритм життя.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
🌜Потреба у сні настільки важлива, що вона переважить навіть потребу в їжі. Сон перезавантажує системи організму, дозволяє почуватися бадьорим та бути продуктивним.
🌜Нормальний сон регулюється нейромедіаторами: мелатоніном та серотоніном, покликаними допомагати справлятися зі стресами.
🌜Безсоння – стан, коли виникають складнощі засинання або підтримання тривалого сну, що тривають від кількох днів.
🌜У стані стресу високий рівень адреналіну призводить до того, що навіть під час сну організм не відпочиває, а продовжує активно працювати. Від цього людина прокидається ще більш втомленою. Виникає «замкнене коло»: стрес викликає безсоння, а безсоння посилює стрес.
🌜Тривалий стрес, високий рівень тривоги, трагічні події можуть викликати хронічне безсоння. Ситуація ускладнюється вживанням кави, чаю, напоїв із кофеїном, нікотином, алкоголем…
🥱Найпоширенішими є такі ознаки безсоння:
🔸людина важко засинає, навіть якщо відчуває сильну втому протягом дня;
🔸прокидається по кілька разів за ніч, неможливість спати вночі, відчуває втому після пробудження;
🔸труднощі із концентрацією уваги, відчуття сонливості вдень.
🔸через недосипання виникають втома, соматичні захворювання, можуть виникати галюцинації.
🛌Якщо ви у хоча б умовно безпечному місці для налагодження режиму сну, можна використати такі способи:
🔹Спробуйте лягати та вставати в один і той самий час, навіть, якщо не спиться. Варто вибрати час, коли відчуваєте найбільшу сонливість. Пам'ятайте, що перші 3 години сну дозволяють організму відновитися на 70%.
🔹Намагайтеся засинати до опівночі для максимального вироблення мелатоніну
Не читайте новини мінімум за пів години до сну
🔹Якщо є потреба слідкувати сигналами повітряної тривоги - краще встановлювати чергування між собою, так щоб в інших була можливість хоча б 3 годин сну без перерв
🔹20 хвилин сну протягом дня також можуть значно покращити самопочуття і відновити сили
🔹Застосовуйте дихальні техніки: прислухайтеся до власного дихання, спробуйте вдихати й затримувати подих, повільно видихати
🔹Перед сном застосовувати мініскринінг тілесних відчуттів: уважно прислухатися до власного дихання, зосередитися на відчуттях у пальцях рук, поступово піднімаючи внутрішній погляд уваги вище до ліктів, плечей… Так само «проскануйте» внутрішнім поглядом решту тіла.
🔹Якщо не вдається заснути, спробуйте встати та зайнятися тими справами, які зазвичай приносять заспокоєння: читання книжки, в'язання…, але НЕ перегляд новин. Щойно з’явиться найменше бажання заснути, ідіть у ліжко.
🔹Невеликі фізичні навантаження протягом дня та хоча б мінімальне перебування на свіжому повітрі між повітряними тривогами збільшать ймовірність вчасного засинання.
🔹Відновіть, наскільки це можливо, довоєнний графік життя. Рутинні справи дозволяють відволіктися від стресу та зберігати звичний ритм життя.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
💙💛 Українці створили мобільний застосунок, що допомагає батькам дбати про емоційний та психічний стан дітей під час війни
Застосунок Hearty підказує прості ігри та активності. Працює оффлайн і його можна використовувати навіть в укриттях. У застосунку доступні книги від Барабуки, аудіоказки українською та інший контент для дітей. Застосунок безкоштовний.
Завантажити: https://iparent.onelink.me/przr/3c893e25
Застосунок Hearty підказує прості ігри та активності. Працює оффлайн і його можна використовувати навіть в укриттях. У застосунку доступні книги від Барабуки, аудіоказки українською та інший контент для дітей. Застосунок безкоштовний.
Завантажити: https://iparent.onelink.me/przr/3c893e25
App Store
Hearty App: Everyday Bonding
No matter if you are tired after work or full of energy on weekend
We have activities for different goals, interests and context
OUR BELIEF
We believe that quality time with kids lays the foundation for close parent-chid relationships.
And you don't need…
We have activities for different goals, interests and context
OUR BELIEF
We believe that quality time with kids lays the foundation for close parent-chid relationships.
And you don't need…
Загострення кризи довіри: як відновити баланс? 🧐
Під час війни зростає недовіра, загострюється страх і розвивається підозрілість. І в таких умовах це є природною і нормальною реакцією нашої нервової системи. Адаптація до нових більш небезпечних реалій – це запорука виживання.
🌀Кожна емоція, яка неконтрольовано з'являється в нашому тілі – має важливу функцію. Жодне почуття не виникає на порожньому місці. Під час війни реальність така, що довіряти стає важче. Ті з нас, які мають досвід перебування під обстрілами, в бомбосховищах, інших критичних ситуаціях, розвинули почуття недовіри, яке в певний момент, можливо, зберегло життя. Ті, хто перебуває у відносно безпечній атмосфері, все одно відчули на собі негативний вплив війни з усією її нестабільністю і також певною мірою зростили свою недовіру до звичного світу. У кожному випадку це є адекватною відповіддю нашої психіки на дану реальність.
🌀Недовіра і підозрілість – це намагання повернути собі контроль над ситуацією. І тут треба розділяти речі, над якими ви можете мати контроль і ті, які перебувають за межами вашого контролю. Недовіра, страх і підозрілість необхідні тоді, коли допомагають зберігати власне життя і життя інших людей. Встановлення контролю над своїми діями в стресовій ситуації є життєвою необхідністю. Недовіра дозволяє не покладатися на випадок, а приймати необхідні рішення. Страх ідентифікує небезпеку і допомагає її уникнути. Підозрілість зосереджує увагу на потенційно руйнівних речах. Але постійне перебування в режимі підвищеного тонусу виснажує нервову систему. Тому потрібно давати собі відновлюватись за першої нагоди, чергуватись з іншими людьми і розділяти з ними відповідальність.
🌀Разом з тим об'єктивно неможливо все тримати під постійним контролем. Велика частина нашого контролю – це ілюзія. Саме тому доречною інколи буде порада відпустити ситуацію і довіритись природному плину речей. Як би це не було прикро, але біль, кризи та катастрофи – також бувають частиною життя. Не залежно від того як ми будемо ставитись до навколишнього світу – з довірою чи недовірою, він все одно залишатиметься таким, яким є. Світові процеси – це щось набагато більше, ніж кожен з нас. Саме усвідомлення того, що інколи ми є безсилими щось змінити, дозволяє розслабитись і наповнитись більшою довірою до процесів, які відбувалися задовго до нашого існування і будуть після нашої смерті.
🌀Неможливо силою змусити себе чи когось довіряти. Але можна свідомо зробити цей вибір. Довіра собі і своєму народові значно укріплює відчуття опори та зміцнює психіку. Довіра нашим Збройним Силам України, керівникам і всій українській нації дозволяє відчути надійний фундамент, на який кожен із нас може опиратися. Якщо лягти на поверхню води й довіритись, то вода буде підтримувати. Так само довірившись можна відчути підтримку всієї України. За кожними із нас стоїть наш малий і великий рід, завдяки якому ми з'явилися на світ і якому можна довіряти. При цьому не забувати, що ми самі є особисто відповідальними за своє життя і життя своїх дітей, а від наших конкретних особистих рішень, вчинків і виборів також багато залежить.
Психотерапевтка Анастасія Свердел
Під час війни зростає недовіра, загострюється страх і розвивається підозрілість. І в таких умовах це є природною і нормальною реакцією нашої нервової системи. Адаптація до нових більш небезпечних реалій – це запорука виживання.
🌀Кожна емоція, яка неконтрольовано з'являється в нашому тілі – має важливу функцію. Жодне почуття не виникає на порожньому місці. Під час війни реальність така, що довіряти стає важче. Ті з нас, які мають досвід перебування під обстрілами, в бомбосховищах, інших критичних ситуаціях, розвинули почуття недовіри, яке в певний момент, можливо, зберегло життя. Ті, хто перебуває у відносно безпечній атмосфері, все одно відчули на собі негативний вплив війни з усією її нестабільністю і також певною мірою зростили свою недовіру до звичного світу. У кожному випадку це є адекватною відповіддю нашої психіки на дану реальність.
🌀Недовіра і підозрілість – це намагання повернути собі контроль над ситуацією. І тут треба розділяти речі, над якими ви можете мати контроль і ті, які перебувають за межами вашого контролю. Недовіра, страх і підозрілість необхідні тоді, коли допомагають зберігати власне життя і життя інших людей. Встановлення контролю над своїми діями в стресовій ситуації є життєвою необхідністю. Недовіра дозволяє не покладатися на випадок, а приймати необхідні рішення. Страх ідентифікує небезпеку і допомагає її уникнути. Підозрілість зосереджує увагу на потенційно руйнівних речах. Але постійне перебування в режимі підвищеного тонусу виснажує нервову систему. Тому потрібно давати собі відновлюватись за першої нагоди, чергуватись з іншими людьми і розділяти з ними відповідальність.
🌀Разом з тим об'єктивно неможливо все тримати під постійним контролем. Велика частина нашого контролю – це ілюзія. Саме тому доречною інколи буде порада відпустити ситуацію і довіритись природному плину речей. Як би це не було прикро, але біль, кризи та катастрофи – також бувають частиною життя. Не залежно від того як ми будемо ставитись до навколишнього світу – з довірою чи недовірою, він все одно залишатиметься таким, яким є. Світові процеси – це щось набагато більше, ніж кожен з нас. Саме усвідомлення того, що інколи ми є безсилими щось змінити, дозволяє розслабитись і наповнитись більшою довірою до процесів, які відбувалися задовго до нашого існування і будуть після нашої смерті.
🌀Неможливо силою змусити себе чи когось довіряти. Але можна свідомо зробити цей вибір. Довіра собі і своєму народові значно укріплює відчуття опори та зміцнює психіку. Довіра нашим Збройним Силам України, керівникам і всій українській нації дозволяє відчути надійний фундамент, на який кожен із нас може опиратися. Якщо лягти на поверхню води й довіритись, то вода буде підтримувати. Так само довірившись можна відчути підтримку всієї України. За кожними із нас стоїть наш малий і великий рід, завдяки якому ми з'явилися на світ і якому можна довіряти. При цьому не забувати, що ми самі є особисто відповідальними за своє життя і життя своїх дітей, а від наших конкретних особистих рішень, вчинків і виборів також багато залежить.
Психотерапевтка Анастасія Свердел
👨👩👦👦 Як говорити з дітьми про військову агресію?
Діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Пропонуємо основні правила спілкування з дітьми різного віку про військову агресію.
⚡️Найголовніше правило – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків сирени, вибухів і т.д.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку.
У разі, коли батьки починають панікувати та обговорювати між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.
Найкраще - коли про війну дітям пояснять батьки, але якщо ви не можете контролювати емоції, попросіть когось з близьких друзів чи родини поговорити з вашою дитиною.
👶Для дошкільнят:
🔸Для маленьких дітей добре доводити інформацію через казки. Є достатньо багато казок, які стосуються теми безпеки, не лише питання війни. Навіть на прикладі найпростішої казки "Коза-дереза" можна пояснити дитині, наскільки небезпечно є пускати чужого у свою домівку.
🔸Історії можна моделювати самим батькам, придумувати алегорії та сюжети, які б зображали події навколо.
👦👧Для дітей 6-10 років:
🔸Варто повторювати, що батьки до всього готові та захистять: якщо скажімо збирають «тривожну валізу» можна пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути в безпеці.
🔸Якщо хтось з дорослих в родині на позиціях у війську, чи на місцях в теробороні, варто пояснити, що це їхня робота та обов'язок, так сама як робота та обов'язок дитини зараз продовжувати навчання.
🔸Запропонуйте дитині підтримати наших захисників та намалювати малюнок, скласти віршика, чи написати історію.
👩🧑Для старших дітей та підлітків:
🔸Старші діти вже мають доступ до інформації. Завдання батьків - фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію, пояснити чому важливо читати лише офіційну і перевірену інформацію.
🔸Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.
⁉️Не забувайте, що не зважаючи на вік дитини, варто знайти спосіб пояснити чіткі правила поведінки та що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай. Треба нагадувати, що не можна підіймати нічого на вулиці – незнайомі речі.
Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.
Бережіть себе та близьких. Все буде Україна! 💙💛
Діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі. Пропонуємо основні правила спілкування з дітьми різного віку про військову агресію.
⚡️Найголовніше правило – варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. Правильно підібравши слова ви можете психологічно підготувати дитину до звуків сирени, вибухів і т.д.. Головне – дорослі мають проявляти спокій в очах дитини, в наслідок чого дитина буде відчувати безпеку.
У разі, коли батьки починають панікувати та обговорювати між собою в присутності дітей власні страхи та переживання, діти починають також боятися та хвилюватись за власне життя та життя рідних.
Найкраще - коли про війну дітям пояснять батьки, але якщо ви не можете контролювати емоції, попросіть когось з близьких друзів чи родини поговорити з вашою дитиною.
👶Для дошкільнят:
🔸Для маленьких дітей добре доводити інформацію через казки. Є достатньо багато казок, які стосуються теми безпеки, не лише питання війни. Навіть на прикладі найпростішої казки "Коза-дереза" можна пояснити дитині, наскільки небезпечно є пускати чужого у свою домівку.
🔸Історії можна моделювати самим батькам, придумувати алегорії та сюжети, які б зображали події навколо.
👦👧Для дітей 6-10 років:
🔸Варто повторювати, що батьки до всього готові та захистять: якщо скажімо збирають «тривожну валізу» можна пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття, там можна сховатись і бути в безпеці.
🔸Якщо хтось з дорослих в родині на позиціях у війську, чи на місцях в теробороні, варто пояснити, що це їхня робота та обов'язок, так сама як робота та обов'язок дитини зараз продовжувати навчання.
🔸Запропонуйте дитині підтримати наших захисників та намалювати малюнок, скласти віршика, чи написати історію.
👩🧑Для старших дітей та підлітків:
🔸Старші діти вже мають доступ до інформації. Завдання батьків - фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію, пояснити чому важливо читати лише офіційну і перевірену інформацію.
🔸Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти.
⁉️Не забувайте, що не зважаючи на вік дитини, варто знайти спосіб пояснити чіткі правила поведінки та що у ситуації війни ми маємо бути більш обережними, ніж зазвичай. Треба нагадувати, що не можна підіймати нічого на вулиці – незнайомі речі.
Будьте поряд із дітьми, зараз як ніколи вони потребують уваги та любові дорослих.
Бережіть себе та близьких. Все буде Україна! 💙💛
Вимушена міграція: що ховається за словами "біженець" та "переселенець"?
частина 1
Понад 3 мільйони українців були вимушені виїхати до інших країн. 6,5 мільйонів українців вимушені переїхати до інших регіонів України. Людям не залишається іншого вибору, окрім як покинути свої домівки та мігрувати, щоб врятувати себе, життя дітей та уникнути жорсткості.
Це все вимушена міграція. Слово біженець чи переселенець тепер стосується кожного четвертого українця. Що ж ховається за цими словами, які психологічні процеси, наслідки, та що з цим можна зробити?
ВІДЧУТТЯ ВТРАТИ
🏘Втрата землі, де ви народилися і виросли, невпевненість та незнання, коли (і чи) ви зможете повернутися. Его людини формується з рідною землею та її культурою. Зараз вас цього насильницьки позбавили;
🏘ті, хто втратив своїх близьких, роботу, соціальний статус, домашніх тварин або цінні сімейні реліквії рано чи пізно зіткнуться з почуттями, пов’язаними з цими втратами. Дозвольте собі пережити ці почуття, якими б вони не були;
🏘як тільки ви задовольните базові потреби: житло, харчування та безпеку, першочерговим завданням має стати - психологічна підтримка.
ВТРАТА ПРИНАЛЕЖНОСТІ
🌳Під час війни не лише земля, а й культура під загрозою, це призводить до втрати почуття приналежності до чогось більшого. Породжує відчуття ізоляції та самотності;
🌳крім того, втрата звичаїв і традицій, які становлять частину ідентичності, може зруйнувати внутрішню єдність, здатність залишатись самим собою;
🌳залежно від кількості мігрантів, приймаюче суспільство теж може відчувати, що його мова та його культура, у певному сенсі, знаходяться під загрозою;
🌳пам'ятайте: це нормальний стан речей. Інтеграція не обов’язково означає втрату власної ідентичності. Ніхто у вас не в змозі забрати того/ту, ким ви є;
🌳зберігайте свої цінності, але й вивчайте основні елементи культури приймаючої країни, такі як мова, манери, звичаї та традиції;
🌳застосовуйте ці знання у взаємодії з місцевими, так ви зможете легше адаптуватися. Люди бояться невідомого і страх затьмарює наше раціональне мислення.
ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ
💔Якщо ви залишили своїх родичів або втратили близьких у конфлікті, ви можете відчувати провину лише тому, що вижили;
💔у глибині душі можете відчувати сором і провину за те, що ефективно рухаєтесь далі, коли родичі померли або залишилися, це лише створює бар'єри в адаптації.
💔Біль можна усунути лише після того, як його пережили, як і будь-яку іншу емоцію. Зверніться за психологічною допомогою, інакше ці травми продовжуватимуть проникати в наступні покоління.
➡️Ви можете не усвідомлювати, що зіткнулися з однією або кількома з вищезгаданих проблем. Ваш внутрішній стрес може проявлятися у депресії, посттравматичних стресових розладах, психосоматичних скаргах, тривожності, розладах сну, домашньому насильстві або проблемах з управлінням гнівом. Навіть через десятиліття після міграції можна побачити її вплив на людей.
🙏У всіх випадках необхідна професійна підтримка. Ми можемо знайти спосіб зцілення, лише зіткнувшись зі своїм болем. Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
частина 1
Понад 3 мільйони українців були вимушені виїхати до інших країн. 6,5 мільйонів українців вимушені переїхати до інших регіонів України. Людям не залишається іншого вибору, окрім як покинути свої домівки та мігрувати, щоб врятувати себе, життя дітей та уникнути жорсткості.
Це все вимушена міграція. Слово біженець чи переселенець тепер стосується кожного четвертого українця. Що ж ховається за цими словами, які психологічні процеси, наслідки, та що з цим можна зробити?
ВІДЧУТТЯ ВТРАТИ
🏘Втрата землі, де ви народилися і виросли, невпевненість та незнання, коли (і чи) ви зможете повернутися. Его людини формується з рідною землею та її культурою. Зараз вас цього насильницьки позбавили;
🏘ті, хто втратив своїх близьких, роботу, соціальний статус, домашніх тварин або цінні сімейні реліквії рано чи пізно зіткнуться з почуттями, пов’язаними з цими втратами. Дозвольте собі пережити ці почуття, якими б вони не були;
🏘як тільки ви задовольните базові потреби: житло, харчування та безпеку, першочерговим завданням має стати - психологічна підтримка.
ВТРАТА ПРИНАЛЕЖНОСТІ
🌳Під час війни не лише земля, а й культура під загрозою, це призводить до втрати почуття приналежності до чогось більшого. Породжує відчуття ізоляції та самотності;
🌳крім того, втрата звичаїв і традицій, які становлять частину ідентичності, може зруйнувати внутрішню єдність, здатність залишатись самим собою;
🌳залежно від кількості мігрантів, приймаюче суспільство теж може відчувати, що його мова та його культура, у певному сенсі, знаходяться під загрозою;
🌳пам'ятайте: це нормальний стан речей. Інтеграція не обов’язково означає втрату власної ідентичності. Ніхто у вас не в змозі забрати того/ту, ким ви є;
🌳зберігайте свої цінності, але й вивчайте основні елементи культури приймаючої країни, такі як мова, манери, звичаї та традиції;
🌳застосовуйте ці знання у взаємодії з місцевими, так ви зможете легше адаптуватися. Люди бояться невідомого і страх затьмарює наше раціональне мислення.
ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ
💔Якщо ви залишили своїх родичів або втратили близьких у конфлікті, ви можете відчувати провину лише тому, що вижили;
💔у глибині душі можете відчувати сором і провину за те, що ефективно рухаєтесь далі, коли родичі померли або залишилися, це лише створює бар'єри в адаптації.
💔Біль можна усунути лише після того, як його пережили, як і будь-яку іншу емоцію. Зверніться за психологічною допомогою, інакше ці травми продовжуватимуть проникати в наступні покоління.
➡️Ви можете не усвідомлювати, що зіткнулися з однією або кількома з вищезгаданих проблем. Ваш внутрішній стрес може проявлятися у депресії, посттравматичних стресових розладах, психосоматичних скаргах, тривожності, розладах сну, домашньому насильстві або проблемах з управлінням гнівом. Навіть через десятиліття після міграції можна побачити її вплив на людей.
🙏У всіх випадках необхідна професійна підтримка. Ми можемо знайти спосіб зцілення, лише зіткнувшись зі своїм болем. Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
👵👴Як допомогти літнім людям впоратися із тривожністю під час воєнних дій
Люди похилого віку більш вразливі, стан тривоги та страху негативно впливає не лише на їхню емоційну сферу, а й фізичну. У цей не простий час приділіть увагу своїм батькам, бабусям, дідусям.
Перш за все, для протистояння стресу потрібно об’єднуватися. Сім’я має згуртуватися. Це допоможе вистояти всім – літнім батькам, дітям, підліткам. Ось як це краще зробити:
📞 Підтримуйте постійний зв’язок, незалежно від того, в одному місті ви живете чи в різних. Слід телефонувати літнім членам родини вранці та ввечері, не проявляючи власну тривогу та страхи. Під час розмов слід бути впевненими та спокійними. Передавайте слухавку дітям та онукам – нехай вони піднімуть настрій стареньким. Важливо домовитися, що ви зв’язуєтеся по кілька разів на день, не скидаєте дзвінок. Зазначте, що такі дзвінки не прояв контролю, а турбота. Якщо ви живете неподалік один від одного, навідуйтесь частіше, нехай це будуть навіть десятихвилинні зустрічі.
✅ Проговоріть план дій на випадок кризи та будьте готові до всього. Розробіть та обговоріть план максимально конкретно, за пунктами – від документів та аптечки до точки збору. Така послідовність та ясність заспокоїть літніх людей.
🛍 Не відмахуйтеся від прагнення літніх людей запастися продуктами. Це нормальна реакція людей, які пам’ятають війну та голод. Допоможіть своїм близьким зробити закуп, якщо запаси в коморі їх заспокоять. Будьте терплячі, не критикуйте.
💊 Піклуйтеся про здоров’я своїх літніх родичів. Запитайте, чи всі ліки вони мають, яке в них самопочуття. Якщо необхідно поповнити аптечку, особливо коли йдеться про ліки проти хронічних захворювань, допоможіть їм у цьому. Якщо треба отримати новий рецепт на ліки, допоможіть у цьому також. Бажано, щоб у людей, які страждають серцево-судинними захворюваннями, був власний тонометр – допоможіть близькій людині придбати його та навчіть користуватися.
📺 Обговоріть, скільки, де саме та які новини дивитися та слухати. Поясніть, що наразі велика кількість інформації є провокативною та неправдивою, а отже може зашкодити. Разом оберіть одне чи кілька ЗМІ, яким ви довіряєте, і подбайте, щоб ваші рідні не стали жертвами фейків.
🤗 Частіше обіймайте. Переоцінити важливість дотиків просто неможливо, і наразі вони потрібні як ніколи. Так проявляється ваша любов і турбота, дарується почуття захищеності, потрібності, знімається безліч психологічних та фізіологічних проблем.
🗣 Заохочуйте до компанії та спілкування. Люди літнього віку потребують спілкування, тому не варто обмежувати своїх близьких у дзвінках та зустрічах з друзями. Проте слід зауважити, що спілкування з деякими людьми може принести не полегшення, а сум, тривогу та токсичні емоції. Від таких знайомих слід на час дистанціюватися задля власного гаразду.
🙅♀️ Не дискутуйте про політику. Розлад у відносини дорослих дітей та батьків наразі особливо гостро вносить відсутність єдності в оцінці того, що відбувається. Не забувайте, що ви зараз чи не єдина опора та підтримка для своїх близьких. Зараз час єднання та допомоги. Відкладіть з’ясування світоглядних питань на потім.
❗️ВАЖЛИВО. Не забувайте про літніх людей, які поруч з вами: сусіди, колеги, просто бабуся в магазині. Допомагайте самотнім стареньким, якщо маєте таку можливість. Не залишайтеся байдужими до інших у цей час.
Психолог Лейла Гасанова
Люди похилого віку більш вразливі, стан тривоги та страху негативно впливає не лише на їхню емоційну сферу, а й фізичну. У цей не простий час приділіть увагу своїм батькам, бабусям, дідусям.
Перш за все, для протистояння стресу потрібно об’єднуватися. Сім’я має згуртуватися. Це допоможе вистояти всім – літнім батькам, дітям, підліткам. Ось як це краще зробити:
📞 Підтримуйте постійний зв’язок, незалежно від того, в одному місті ви живете чи в різних. Слід телефонувати літнім членам родини вранці та ввечері, не проявляючи власну тривогу та страхи. Під час розмов слід бути впевненими та спокійними. Передавайте слухавку дітям та онукам – нехай вони піднімуть настрій стареньким. Важливо домовитися, що ви зв’язуєтеся по кілька разів на день, не скидаєте дзвінок. Зазначте, що такі дзвінки не прояв контролю, а турбота. Якщо ви живете неподалік один від одного, навідуйтесь частіше, нехай це будуть навіть десятихвилинні зустрічі.
✅ Проговоріть план дій на випадок кризи та будьте готові до всього. Розробіть та обговоріть план максимально конкретно, за пунктами – від документів та аптечки до точки збору. Така послідовність та ясність заспокоїть літніх людей.
🛍 Не відмахуйтеся від прагнення літніх людей запастися продуктами. Це нормальна реакція людей, які пам’ятають війну та голод. Допоможіть своїм близьким зробити закуп, якщо запаси в коморі їх заспокоять. Будьте терплячі, не критикуйте.
💊 Піклуйтеся про здоров’я своїх літніх родичів. Запитайте, чи всі ліки вони мають, яке в них самопочуття. Якщо необхідно поповнити аптечку, особливо коли йдеться про ліки проти хронічних захворювань, допоможіть їм у цьому. Якщо треба отримати новий рецепт на ліки, допоможіть у цьому також. Бажано, щоб у людей, які страждають серцево-судинними захворюваннями, був власний тонометр – допоможіть близькій людині придбати його та навчіть користуватися.
📺 Обговоріть, скільки, де саме та які новини дивитися та слухати. Поясніть, що наразі велика кількість інформації є провокативною та неправдивою, а отже може зашкодити. Разом оберіть одне чи кілька ЗМІ, яким ви довіряєте, і подбайте, щоб ваші рідні не стали жертвами фейків.
🤗 Частіше обіймайте. Переоцінити важливість дотиків просто неможливо, і наразі вони потрібні як ніколи. Так проявляється ваша любов і турбота, дарується почуття захищеності, потрібності, знімається безліч психологічних та фізіологічних проблем.
🗣 Заохочуйте до компанії та спілкування. Люди літнього віку потребують спілкування, тому не варто обмежувати своїх близьких у дзвінках та зустрічах з друзями. Проте слід зауважити, що спілкування з деякими людьми може принести не полегшення, а сум, тривогу та токсичні емоції. Від таких знайомих слід на час дистанціюватися задля власного гаразду.
🙅♀️ Не дискутуйте про політику. Розлад у відносини дорослих дітей та батьків наразі особливо гостро вносить відсутність єдності в оцінці того, що відбувається. Не забувайте, що ви зараз чи не єдина опора та підтримка для своїх близьких. Зараз час єднання та допомоги. Відкладіть з’ясування світоглядних питань на потім.
❗️ВАЖЛИВО. Не забувайте про літніх людей, які поруч з вами: сусіди, колеги, просто бабуся в магазині. Допомагайте самотнім стареньким, якщо маєте таку можливість. Не залишайтеся байдужими до інших у цей час.
Психолог Лейла Гасанова
Коли почуваєшся нормально — це нормально чи накриє?🤔⠀
Перше, що потрібно знати і розуміти: все що з нами наразі відбувається — це нормальна реакція на ненормальні події.
⚡️ Військова агресія та бойові дії належать до стресорів, що виходять за рамки звичайного людського досвіду. А тому кожен з нас перебуває під впливом потужного стресу.
Виокремлюють три стадії стресу: тривога, опір та виснаження.
🥺 Тривога. Максимальна мобілізація адаптаційних ресурсів організму та швидке приведення людини в стан напруженої готовності: боротися або бігти від небезпеки.
😬 Опір. Якщо стресогенний фактор дуже сильний або продовжує свою дію тривалий проміжок часу, знижуються фізіологічні процеси, ресурси витрачаються економніше. Організм готовий до тривалої боротьби за життя.
😟 Виснаження. Обмінні процеси порушуються на фізіологічному рівні. Це призводить до зниження загальної опірності організму і його здатності до адаптації при несприятливих умовах. Це може спровокувати серйозні порушення функціонування організму.
🙂 Таким чином, якщо почуваєтеся нормально, можна припустити, що вам вдалося відшукати баланс між витратами та відновленням власних ресурсів на стадії опору.
❓Чи означає це, що на зміну цьому стану обов'язково прийде стадія виснаження і вас накриє? Зовсім ні!
⠀
😣 Виснаження наздожене лише в тому випадку, якщо матимуть місце фактори, що посилюють травматичний стрес. Серед них: пасивність у поведінці: цілковита неспроможність/неможливість хоч якось протидіяти ситуації, фізична перевтома, відсутність підтримки.
❓А якщо це не стадія опору?
😲 Реакція на стрес визначається рівнем нашої стресостійкості. Саме вона забезпечує пристосування людини до екстремальних умов і дозволяє вирішувати поставлені завдання. Підвищену стресостійкість забезпечують як фізіологічні особливості (тип нервової системи, гормональний стан), так і деякі особистісні риси (рівень суб'єктивного контролю, особистісної тривожності тощо).
😭 Гострота та інтенсивність реакції на стрес зумовлюється індивідуальними характеристиками, адаптивними здібностями та персональною вразливістю. Коли рівня стресостійкості недостатньо для забезпечення цілісності психічних процесів, можуть увімкнутись допоміжні механізми самозбереження.
🧩 Один з них — відстрочення реакції на психічну травму — дисоціація. Зміст механізму полягає у тому, що людина втрачає здатність сприймати цілісну картину подій. Травматичний досвід фрагментується, а спогади, роздуми щодо травматичного переживання стають обмеженими.
🌚 З одного боку, це дозволяє людині діяти, ігноруючи психотравматичний вплив. З іншого — стає основою для розвитку таких симптомів, як нав’язливі спогади, жахливі сновидіння та флешбек-ефекти.
📞 Якщо ви помічаєте, що ваші спогади неповні та уривчасті або вас тривожать нав’язливі спогади, безсоння/жахливі сновидіння та флешбеки, варто приділити час своєму ментальному здоров’ю та звернутись за допомогою до фахівців задля попередження розвитку посттравматичних розладів.
🙂 Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн-консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
⠀
Психологиня, практик транзакційного аналізу в області психотерапії Анна Андрєєва
Перше, що потрібно знати і розуміти: все що з нами наразі відбувається — це нормальна реакція на ненормальні події.
⚡️ Військова агресія та бойові дії належать до стресорів, що виходять за рамки звичайного людського досвіду. А тому кожен з нас перебуває під впливом потужного стресу.
Виокремлюють три стадії стресу: тривога, опір та виснаження.
🥺 Тривога. Максимальна мобілізація адаптаційних ресурсів організму та швидке приведення людини в стан напруженої готовності: боротися або бігти від небезпеки.
😬 Опір. Якщо стресогенний фактор дуже сильний або продовжує свою дію тривалий проміжок часу, знижуються фізіологічні процеси, ресурси витрачаються економніше. Організм готовий до тривалої боротьби за життя.
😟 Виснаження. Обмінні процеси порушуються на фізіологічному рівні. Це призводить до зниження загальної опірності організму і його здатності до адаптації при несприятливих умовах. Це може спровокувати серйозні порушення функціонування організму.
🙂 Таким чином, якщо почуваєтеся нормально, можна припустити, що вам вдалося відшукати баланс між витратами та відновленням власних ресурсів на стадії опору.
❓Чи означає це, що на зміну цьому стану обов'язково прийде стадія виснаження і вас накриє? Зовсім ні!
⠀
😣 Виснаження наздожене лише в тому випадку, якщо матимуть місце фактори, що посилюють травматичний стрес. Серед них: пасивність у поведінці: цілковита неспроможність/неможливість хоч якось протидіяти ситуації, фізична перевтома, відсутність підтримки.
❓А якщо це не стадія опору?
😲 Реакція на стрес визначається рівнем нашої стресостійкості. Саме вона забезпечує пристосування людини до екстремальних умов і дозволяє вирішувати поставлені завдання. Підвищену стресостійкість забезпечують як фізіологічні особливості (тип нервової системи, гормональний стан), так і деякі особистісні риси (рівень суб'єктивного контролю, особистісної тривожності тощо).
😭 Гострота та інтенсивність реакції на стрес зумовлюється індивідуальними характеристиками, адаптивними здібностями та персональною вразливістю. Коли рівня стресостійкості недостатньо для забезпечення цілісності психічних процесів, можуть увімкнутись допоміжні механізми самозбереження.
🧩 Один з них — відстрочення реакції на психічну травму — дисоціація. Зміст механізму полягає у тому, що людина втрачає здатність сприймати цілісну картину подій. Травматичний досвід фрагментується, а спогади, роздуми щодо травматичного переживання стають обмеженими.
🌚 З одного боку, це дозволяє людині діяти, ігноруючи психотравматичний вплив. З іншого — стає основою для розвитку таких симптомів, як нав’язливі спогади, жахливі сновидіння та флешбек-ефекти.
📞 Якщо ви помічаєте, що ваші спогади неповні та уривчасті або вас тривожать нав’язливі спогади, безсоння/жахливі сновидіння та флешбеки, варто приділити час своєму ментальному здоров’ю та звернутись за допомогою до фахівців задля попередження розвитку посттравматичних розладів.
🙂 Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн-консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
⠀
Психологиня, практик транзакційного аналізу в області психотерапії Анна Андрєєва
Втома VS вигорання: як відрізнити та допомогти собі
Накопичення втоми, виснаження, руки опускаються, зібратися купи все складніше. Той етап, який ми всі зараз проходимо.
Можливо, ми просто втомилися. Але є вірогідність вигорання, з яким впоратися складніше. Як розрізнити.
😓 Втома. Розглядається як тимчасове зниження працездатності, здатності чинити опір інтенсивним подразникам або тривала відсутність відпочинку.
У ситуації втоми допоможе відпочинок — дозвольте собі полінуватися: пограти у просту гру в телефоні, подивитися серіал, помалювати. Якщо ж втома не минає після відпочинку, це може бути ознакою вигорання.
🥴 Вигорання. Поняття використовується як узагальнююче для позначення ознак фізичної, емоційної або мотиваційної втоми, виснаження. Вигорання виникає як реакція на тривалий стрес і тривогу.
◾В умовах війни вигорання може бути пов’язане з такими факторами:
▪ відсутністю відчуття покращення ситуації
▪ збереженням відчуття тривоги навіть тоді, коли реальна загроза припинилася або зменшилася
▪ появою відчуття відстороненості від суспільних подій — відчуття ніби це все відбувається не зі мною
▪ не встигає зробити навіть ті рутинні справи, що раніше легко виконувала
◾Ознаками вигорання вважаються:
▪ відчуття постійної перевтоми
▪ погіршення стану здоров’я, часті головні болі
▪ безсоння
▪ роздратованість
▪ почуття емоційної спустошеності, непотрібності, безпорадності
▪ зловживання алкоголем, психоактивними речовинами
🔷Способи протидії вигоранню:
🔹 Усвідомити справжні причини, котрі викликають вигорання: невідомість, постійне очікування новин, страх отримати страшні вісті.
🔹Дотримуватися режиму харчування, сну, рухової активності: робити кілька прийомів їжі на день, пити більше, ніж зазвичай; використовувати. перерви між повітряними тривогами не лише для господарських справ, але й для прогулянки на свіжому повітрі; спати за будь-якої можливості.
🔹Відчуття контролю. Взяти під контроль рутинні справи: прибирання, особиста гігієна.
🔹Приймати та надавати підтримку близьким та тим, хто цього потребує: прості питання «Як ти?» «Як справи?» можуть повернути сили.
🔹«Звірка годинників» цінностей: спілкуватися з однодумцями, читати і слухати інформаційні канали, які підтримують цінності вашої спільноти.
🔹Дозволяти собі виражати та висловлювати емоції. Можна кричати, матюкатися, головне, знати, кому адресована агресія і випадково не виплеснути її на близьких.
🔹Пам’ятати про пріоритети — знати, що для вас у цей момент є найважливішим, а що може почекати до перемоги.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Накопичення втоми, виснаження, руки опускаються, зібратися купи все складніше. Той етап, який ми всі зараз проходимо.
Можливо, ми просто втомилися. Але є вірогідність вигорання, з яким впоратися складніше. Як розрізнити.
😓 Втома. Розглядається як тимчасове зниження працездатності, здатності чинити опір інтенсивним подразникам або тривала відсутність відпочинку.
У ситуації втоми допоможе відпочинок — дозвольте собі полінуватися: пограти у просту гру в телефоні, подивитися серіал, помалювати. Якщо ж втома не минає після відпочинку, це може бути ознакою вигорання.
🥴 Вигорання. Поняття використовується як узагальнююче для позначення ознак фізичної, емоційної або мотиваційної втоми, виснаження. Вигорання виникає як реакція на тривалий стрес і тривогу.
◾В умовах війни вигорання може бути пов’язане з такими факторами:
▪ відсутністю відчуття покращення ситуації
▪ збереженням відчуття тривоги навіть тоді, коли реальна загроза припинилася або зменшилася
▪ появою відчуття відстороненості від суспільних подій — відчуття ніби це все відбувається не зі мною
▪ не встигає зробити навіть ті рутинні справи, що раніше легко виконувала
◾Ознаками вигорання вважаються:
▪ відчуття постійної перевтоми
▪ погіршення стану здоров’я, часті головні болі
▪ безсоння
▪ роздратованість
▪ почуття емоційної спустошеності, непотрібності, безпорадності
▪ зловживання алкоголем, психоактивними речовинами
🔷Способи протидії вигоранню:
🔹 Усвідомити справжні причини, котрі викликають вигорання: невідомість, постійне очікування новин, страх отримати страшні вісті.
🔹Дотримуватися режиму харчування, сну, рухової активності: робити кілька прийомів їжі на день, пити більше, ніж зазвичай; використовувати. перерви між повітряними тривогами не лише для господарських справ, але й для прогулянки на свіжому повітрі; спати за будь-якої можливості.
🔹Відчуття контролю. Взяти під контроль рутинні справи: прибирання, особиста гігієна.
🔹Приймати та надавати підтримку близьким та тим, хто цього потребує: прості питання «Як ти?» «Як справи?» можуть повернути сили.
🔹«Звірка годинників» цінностей: спілкуватися з однодумцями, читати і слухати інформаційні канали, які підтримують цінності вашої спільноти.
🔹Дозволяти собі виражати та висловлювати емоції. Можна кричати, матюкатися, головне, знати, кому адресована агресія і випадково не виплеснути її на близьких.
🔹Пам’ятати про пріоритети — знати, що для вас у цей момент є найважливішим, а що може почекати до перемоги.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Вимушена міграція: що ховається за словами “біженець” та “переселенець”?
частина 2
Понад 3 мільйонам українців не залишилось іншого вибору, окрім як покинути свої домівки та мігрувати закордон, щоб врятувати себе, життя дітей та уникнути жорсткості. 6,5 мільйонів громадян змушені переїхати в інші регіони України.
Це все вимушена міграція. Слово “біженець” чи “переселенець” тепер стосується кожного четвертого українця. Втрати власної землі, відчуття приналежності та почуття провини, - ми продовжуємо розглядати, які психологічні процеси стоять за цим та як адаптуватись.
СОЦІАЛЬНІ ТА КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ
🌍причини міграції поза вашим контролем, це не планована туристична поїздка для ознайомлення з культурою інших країн чи регіонів, природно, що у вас може не бути бажання та інтересу до інтеграції;
🌍це також може бути джерелом сильного стресу для приймаючих громад. Місцеві можуть думати, що звиклий їм устрій, в тому числі сімейний, під загрозою. Наш мозок намагається вирішити наші невирішені внутрішні проблеми, шукаючи їх в інших. Цей процес у психології називають проєктивною ідентифікацією або проєкцією;
🌍фокусуйтеся на спільних культурних елементах у новій країні: їжа, релігія чи навіть подібні слова у рідній мові – їх використання зміцнить зв’язок та створить атмосферу довіри.
ІНША МОВА
💬незнання мови веде до відчуття відокремленості, відчуженості та до втрати автономії - адже тепер навіть найдрібніші питання, ви не можете вирішити самотужки;
💬мова — це двері, що ведуть до іншої культури. Важливо розвивати цей аспект: поцікавтесь мовними курсами, вони часто бувають безплатними;
💬у моменти кризи пам'ятайте: дзеркальні нейрони нашого мозку дозволяють нам копіювати емоції та поведінку один одного як рефлекс. Вас зможуть зрозуміти та допомогти навіть без знання мови.
СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ТА РОБОТА
💼 втрата роботи та соціального статусу після міграції викликає сильне почуття нікчемності та відчаю;
💼 особливо важко, коли ви мали успішну кар'єру на батьківщині, і зараз маєте починати будувати з нуля;
💼 місцеве населення може стикатися з конкуренцією оскільки іммігранти, як правило, працюють за нижчу заробітну плату;
💼 Існує кілька платформ, які пропонують роботу українцям зараз: jobforukrainians та findyourgoodjob
🔸Єдиного дієвого рецепта для швидкої адаптації, який підходить всім, не існує. Комусь допомагає спілкування з українцями, що теж живуть поруч, інші ж навпаки намагаються більше спілкуватись з місцевими.
🔸Порада, яку можна б було дати усім, звучить так — не намагайтесь якомога швидше “розчинитись” в іншому середовищі, не насилуйте себе. Спостерігайте, вчіть мову, не порівнюйте себе з іншими, не звинувачуйте себе, дозволяйте собі чогось не розуміти, не знати, просити про допомогу. Не соромтесь звертатись за допомогою до спеціалістів.
➡️Ви можете не усвідомлювати, що зіткнулися з однією або кількома з вищезгаданих проблем. І ваш внутрішній стрес може проявлятися у депресії, посттравматичних стресових розладах, психосоматичних скаргах, тривожності, розладах сну, домашньому насильстві або проблемах з управлінням гнівом. Навіть через десятиліття після міграції можна побачити її вплив на людей.
🙏У всіх випадках необхідна професійна підтримка. Ми можемо знайти спосіб зцілення, лише зіткнувшись зі своїм болем. Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
частина 2
Понад 3 мільйонам українців не залишилось іншого вибору, окрім як покинути свої домівки та мігрувати закордон, щоб врятувати себе, життя дітей та уникнути жорсткості. 6,5 мільйонів громадян змушені переїхати в інші регіони України.
Це все вимушена міграція. Слово “біженець” чи “переселенець” тепер стосується кожного четвертого українця. Втрати власної землі, відчуття приналежності та почуття провини, - ми продовжуємо розглядати, які психологічні процеси стоять за цим та як адаптуватись.
СОЦІАЛЬНІ ТА КУЛЬТУРНІ ВІДМІННОСТІ
🌍причини міграції поза вашим контролем, це не планована туристична поїздка для ознайомлення з культурою інших країн чи регіонів, природно, що у вас може не бути бажання та інтересу до інтеграції;
🌍це також може бути джерелом сильного стресу для приймаючих громад. Місцеві можуть думати, що звиклий їм устрій, в тому числі сімейний, під загрозою. Наш мозок намагається вирішити наші невирішені внутрішні проблеми, шукаючи їх в інших. Цей процес у психології називають проєктивною ідентифікацією або проєкцією;
🌍фокусуйтеся на спільних культурних елементах у новій країні: їжа, релігія чи навіть подібні слова у рідній мові – їх використання зміцнить зв’язок та створить атмосферу довіри.
ІНША МОВА
💬незнання мови веде до відчуття відокремленості, відчуженості та до втрати автономії - адже тепер навіть найдрібніші питання, ви не можете вирішити самотужки;
💬мова — це двері, що ведуть до іншої культури. Важливо розвивати цей аспект: поцікавтесь мовними курсами, вони часто бувають безплатними;
💬у моменти кризи пам'ятайте: дзеркальні нейрони нашого мозку дозволяють нам копіювати емоції та поведінку один одного як рефлекс. Вас зможуть зрозуміти та допомогти навіть без знання мови.
СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС ТА РОБОТА
💼 втрата роботи та соціального статусу після міграції викликає сильне почуття нікчемності та відчаю;
💼 особливо важко, коли ви мали успішну кар'єру на батьківщині, і зараз маєте починати будувати з нуля;
💼 місцеве населення може стикатися з конкуренцією оскільки іммігранти, як правило, працюють за нижчу заробітну плату;
💼 Існує кілька платформ, які пропонують роботу українцям зараз: jobforukrainians та findyourgoodjob
🔸Єдиного дієвого рецепта для швидкої адаптації, який підходить всім, не існує. Комусь допомагає спілкування з українцями, що теж живуть поруч, інші ж навпаки намагаються більше спілкуватись з місцевими.
🔸Порада, яку можна б було дати усім, звучить так — не намагайтесь якомога швидше “розчинитись” в іншому середовищі, не насилуйте себе. Спостерігайте, вчіть мову, не порівнюйте себе з іншими, не звинувачуйте себе, дозволяйте собі чогось не розуміти, не знати, просити про допомогу. Не соромтесь звертатись за допомогою до спеціалістів.
➡️Ви можете не усвідомлювати, що зіткнулися з однією або кількома з вищезгаданих проблем. І ваш внутрішній стрес може проявлятися у депресії, посттравматичних стресових розладах, психосоматичних скаргах, тривожності, розладах сну, домашньому насильстві або проблемах з управлінням гнівом. Навіть через десятиліття після міграції можна побачити її вплив на людей.
🙏У всіх випадках необхідна професійна підтримка. Ми можемо знайти спосіб зцілення, лише зіткнувшись зі своїм болем. Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
Нервове переїдання: як залишити в спокої ні в чому не винний холодильник
Емоціогенна харчова поведінка — один із трьох типів порушення харчової поведінки, що призводить до переїдання.
🍽 Працює за принципом: коли мені сумно — я їм, коли мене не люблять — їм, страшно — їм». Тобто людина їсть кожен раз, коли її переповнюють емоції.
🍳 Як це відбувається:
🥨 Трапляється подія.
🥨 Вона викликає у людини емоційний дискомфорт: страх, злість, розчарування.
🥨 Людина не витримує й починає шукати, що її зараз могло б заспокоїти. Звертається до свого досвіду й виявляє, що це — їжа.
🥨 Людина їсть. При цьому потреби в їжі в організму немає.
Якщо така поведінка повторюється регулярно, з часом це може призвести до ожиріння, інсулінорезистентності, діабету.
🥄 Простий спосіб виявити нервове переїдання. Якщо рука знову тягнеться за чимось «смачненьким», поставте собі питання: чи задовольнить мене зараз з’їсти скоринку хліба? 🥖
Якщо так — ви зголодніли, варто нормально попоїсти. Якщо ж вам хочеться саме цю цукерочку/чипсину/ковбаску — схоже, ви таки заїдаєте стрес.
🤯 Проблему емоційного переїдання варто вирішувати не зі сторони харчування, а зі сторони емоцій. Спробувати розібратися: які саме емоції передують бажанню з’їсти шоколадку? Що саме я відчуваю в ситуаціях, коли мене тягне до печива?
❗️Коли ми аналізуємо те, що з нами відбувається, у нас з'являються над цим контроль.
Бережіть себе і не переїдайте!
Емоціогенна харчова поведінка — один із трьох типів порушення харчової поведінки, що призводить до переїдання.
🍽 Працює за принципом: коли мені сумно — я їм, коли мене не люблять — їм, страшно — їм». Тобто людина їсть кожен раз, коли її переповнюють емоції.
🍳 Як це відбувається:
🥨 Трапляється подія.
🥨 Вона викликає у людини емоційний дискомфорт: страх, злість, розчарування.
🥨 Людина не витримує й починає шукати, що її зараз могло б заспокоїти. Звертається до свого досвіду й виявляє, що це — їжа.
🥨 Людина їсть. При цьому потреби в їжі в організму немає.
Якщо така поведінка повторюється регулярно, з часом це може призвести до ожиріння, інсулінорезистентності, діабету.
🥄 Простий спосіб виявити нервове переїдання. Якщо рука знову тягнеться за чимось «смачненьким», поставте собі питання: чи задовольнить мене зараз з’їсти скоринку хліба? 🥖
Якщо так — ви зголодніли, варто нормально попоїсти. Якщо ж вам хочеться саме цю цукерочку/чипсину/ковбаску — схоже, ви таки заїдаєте стрес.
🤯 Проблему емоційного переїдання варто вирішувати не зі сторони харчування, а зі сторони емоцій. Спробувати розібратися: які саме емоції передують бажанню з’їсти шоколадку? Що саме я відчуваю в ситуаціях, коли мене тягне до печива?
❗️Коли ми аналізуємо те, що з нами відбувається, у нас з'являються над цим контроль.
Бережіть себе і не переїдайте!
Як зберегти психологічне здоров'я під час евакуації
На додачу до всіх жахів і випробувань, через які проходить зараз кожен українець, у біженців є ще два додаткових:
📦 перебування годинами, а інколи й днями, у замкненому приміщенні (поїзд, автобус, авто) в одному положенні
🛤 необхідність постійно приймати доленосні рішення (поїхати чи залишитися, куди саме їхати, яким маршрутом тощо).
🥴 Все це змушує тіло і психіку працювати у режимі надможливостей. А сильний тривалий стрес може призвести до заціпеніння. У цьому стані погляд стає «скляним», людина наче заморожується й відключається від реальності. Вивести людину з цього стану дуже важко.
Щоб не доводити ситуацію до такого стану варто:
🤱 Місія мами: зберегти генофонд нації. Якщо там, де ви знаходитесь, стає небезпечно, ваша задача № 1 — вивезти дитину. Діти, які стають свідками насилля, бачать вибухи, кров, смерть, зазнають травми, яка впливатиме на все їхнє подальше життя. Війна закінчиться — і комусь треба буде будувати нову Україну. Вивезти дитину в безпечне місце — це прояв патріотизму.
🧸 Улюблену іграшку — з собою. Ця іграшка стане «супергероєм» і підтримуватиме дитину.
📋 Дитині: чіткі інструкції. Спокій мами — запорука спокою дитини. Розмовляйте спокійно, не надто голосно. Давайте чіткі прості інструкції: «Зараз ми сідаємо в автобус. У нас є вода та бутерброди. Ми будемо їхати багато годин. Я з тобою».
🤸♀ Лишайтесь у контакті з тілом. Коли ми багато годин знаходимося в одному положенні, ризик впасти в заціпеніння зростає. Тому повертайтеся у тіло. Якщо є можливість, пострибайте на місці, зробіть кілька присідань. Якщо можливості немає, розітріть вуха, обличчя, розімніть по черзі кожен палець, легенько пощипайте або простукайте усе тіло. Робіть так щогодини.
🧘 Що я зараз відчуваю? Ставте собі час від часу це питання і прислухайтеся до тіла. Вам холодно? Млосно? Ви хочете пити? Це допомагає лишатися в контакті з реальністю.
🌬 Дихайте. У стані стресу дихання стає поверхневим та переривчастим. Робіть дихальні вправи: на 6 рахунків вдих — 3-6 рахунків затримка — 6-10 рахунків видих. Глибоке дихання дає мозку команду: я в порядку.
💦 Пийте воду. В режимі крапельного поливу: часто і маленькими ковточками. Від стресу може пересихати в роті. Якщо води мало — наберіть один ковток у рот і тримайте. Важливо підтримувати слизові оболонки зволоженими — на рівні нервової системи це ще один сигнал про те, що все добре.
🥱 Спіть за будь-якої можливості. Немає можливості — посидьте кілька хвилин із заплющеними очима, при цьому треба усвідомлено розслабити м'язи обличчя й тіла.
🛁 Відпочивайте у проміжних пунктах. За першої нагоди прийміть душ, вимийте голову, переодягніться в чисте, поїжте гарячого, відпочиньте. І лише потім приймайте рішення, що робити далі.
📺 Зберігайте інформаційну чистоту. Тримайте руку на пульсі й підтримуйте зв'язок з рідними. Та не сидіть 24/7 у потоці новин, не дивіться нон-стоп фото та відео воєнних дій — це виснажує.
❤️ Проявляйте людяність. Війна — тест на емпатію для кожного з нас. Озирніться довкола, можливо, комусь поряд ще гірше, ніж вам. Діліться — добро обов'язково повернеться до вас сторицею.
Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук, яка разом з дітьми евакуювалася з Києва до Європи
На додачу до всіх жахів і випробувань, через які проходить зараз кожен українець, у біженців є ще два додаткових:
📦 перебування годинами, а інколи й днями, у замкненому приміщенні (поїзд, автобус, авто) в одному положенні
🛤 необхідність постійно приймати доленосні рішення (поїхати чи залишитися, куди саме їхати, яким маршрутом тощо).
🥴 Все це змушує тіло і психіку працювати у режимі надможливостей. А сильний тривалий стрес може призвести до заціпеніння. У цьому стані погляд стає «скляним», людина наче заморожується й відключається від реальності. Вивести людину з цього стану дуже важко.
Щоб не доводити ситуацію до такого стану варто:
🤱 Місія мами: зберегти генофонд нації. Якщо там, де ви знаходитесь, стає небезпечно, ваша задача № 1 — вивезти дитину. Діти, які стають свідками насилля, бачать вибухи, кров, смерть, зазнають травми, яка впливатиме на все їхнє подальше життя. Війна закінчиться — і комусь треба буде будувати нову Україну. Вивезти дитину в безпечне місце — це прояв патріотизму.
🧸 Улюблену іграшку — з собою. Ця іграшка стане «супергероєм» і підтримуватиме дитину.
📋 Дитині: чіткі інструкції. Спокій мами — запорука спокою дитини. Розмовляйте спокійно, не надто голосно. Давайте чіткі прості інструкції: «Зараз ми сідаємо в автобус. У нас є вода та бутерброди. Ми будемо їхати багато годин. Я з тобою».
🤸♀ Лишайтесь у контакті з тілом. Коли ми багато годин знаходимося в одному положенні, ризик впасти в заціпеніння зростає. Тому повертайтеся у тіло. Якщо є можливість, пострибайте на місці, зробіть кілька присідань. Якщо можливості немає, розітріть вуха, обличчя, розімніть по черзі кожен палець, легенько пощипайте або простукайте усе тіло. Робіть так щогодини.
🧘 Що я зараз відчуваю? Ставте собі час від часу це питання і прислухайтеся до тіла. Вам холодно? Млосно? Ви хочете пити? Це допомагає лишатися в контакті з реальністю.
🌬 Дихайте. У стані стресу дихання стає поверхневим та переривчастим. Робіть дихальні вправи: на 6 рахунків вдих — 3-6 рахунків затримка — 6-10 рахунків видих. Глибоке дихання дає мозку команду: я в порядку.
💦 Пийте воду. В режимі крапельного поливу: часто і маленькими ковточками. Від стресу може пересихати в роті. Якщо води мало — наберіть один ковток у рот і тримайте. Важливо підтримувати слизові оболонки зволоженими — на рівні нервової системи це ще один сигнал про те, що все добре.
🥱 Спіть за будь-якої можливості. Немає можливості — посидьте кілька хвилин із заплющеними очима, при цьому треба усвідомлено розслабити м'язи обличчя й тіла.
🛁 Відпочивайте у проміжних пунктах. За першої нагоди прийміть душ, вимийте голову, переодягніться в чисте, поїжте гарячого, відпочиньте. І лише потім приймайте рішення, що робити далі.
📺 Зберігайте інформаційну чистоту. Тримайте руку на пульсі й підтримуйте зв'язок з рідними. Та не сидіть 24/7 у потоці новин, не дивіться нон-стоп фото та відео воєнних дій — це виснажує.
❤️ Проявляйте людяність. Війна — тест на емпатію для кожного з нас. Озирніться довкола, можливо, комусь поряд ще гірше, ніж вам. Діліться — добро обов'язково повернеться до вас сторицею.
Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук, яка разом з дітьми евакуювалася з Києва до Європи
Волонтери: як не капітулювати ✊
Основна психологічна проблема волонтерів — це емоційне вигорання.
🥊 Воно настає від контакту з чужим болем. Що більше ви бачите болю й страждань, то пильніше треба ставитися до власного психічного здоров’я. У волонтерів, які працюють на передовій, медиків, працівників тероборони, у тих, хто вивозить людей з окупованих територій, приймають поранених, розселяють біженців, вигорання може настати вже за 23 дні безперервної роботи.
👩⚕І тоді з того, хто надає допомогу, людина перетворюється на того, хто її потребує. Для того, щоб працювати «в довгу» і допомогти максимальній кількості людей, треба постійно дбати про власну психогігієну. За поточної ситуації це не менш важливо, ніж допомога іншим.
Як запобігти емоційному вигоранню?
🟪 Перемикайтеся на іншу діяльність. Попрацювали день/кілька годин на гарячій точці, де багато болю і страждань — на наступний змінюйте діяльність. Нехай це буде спокійна рутинна робота, яка не передбачає багато контактів з людьми: плетіння маскувальних сіток, приготування їжі, сортування одягу тощо. Зміна діяльності дозволить вашій психіці перепочити — і ви повернетесь з новими силами.
🟪 Висипайтеся. Ефективний волонтер — це волонтер, який гарно відпочив. Уві сні наше тіло й психіка «ремонтують» самі себе. Відбувається сортування та впорядкування усього пережитого протягом дня. Якщо нехтувати сном, можна дуже швидко вигоріти.
🟪 Зберігайте ритм життя. Скільки б не було роботи, намагайтеся дотримуватися базових рутин. Вмивайтеся вранці, їжте тричі на день, не забувайте приймати свої ліки тощо. Це важливо не лише для нормального фізичного самопочуття. Звичні ритуали заспокоюють і дають відчуття: «я в порядку».
🟪 Робіть паузи протягом дня. Якщо немає невідкладних задач, дозволяйте собі невеличкі паузи протягом робочої зміни. 5-10 хвилин, щоб спокійно випити чашку кави, «повтикати» у смартфон або просто подивитися у небо — це зовсім небагато.
Це дає відчуття звичного плину життя — те, чого зараз потребують усі. Будуйте навколо себе такі «цеглинки» нормального мирного життя.
🟪 Лишайте проблеми за порогом. Прийшли додому – прийміть тепло-гарячий душ. Хай вода змиє з вас усі переживання дня. Якщо душ недоступний, умийте лице та потримайте руки під проточною водою. Переодягніться в домашнє, обійміть рідних. И зробіть те, що вас заспокоює, заземлює. Якщо є можливість, приготуйте смачну вечерю. Пограйте з дитиною або почитайте улюблену книжку.
🟪 Приймайте допомогу. Волонтери теж люди. І їм теж приємно, коли про них хтось піклується. Дозволяйте іншим допомагати вам — і просіть про допомогу, коли потребуєте її. Ми стаємо сильнішими, коли працюємо разом. Ми наближаємо перемогу, коли гуртуймося.
Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук
Основна психологічна проблема волонтерів — це емоційне вигорання.
🥊 Воно настає від контакту з чужим болем. Що більше ви бачите болю й страждань, то пильніше треба ставитися до власного психічного здоров’я. У волонтерів, які працюють на передовій, медиків, працівників тероборони, у тих, хто вивозить людей з окупованих територій, приймають поранених, розселяють біженців, вигорання може настати вже за 23 дні безперервної роботи.
👩⚕І тоді з того, хто надає допомогу, людина перетворюється на того, хто її потребує. Для того, щоб працювати «в довгу» і допомогти максимальній кількості людей, треба постійно дбати про власну психогігієну. За поточної ситуації це не менш важливо, ніж допомога іншим.
Як запобігти емоційному вигоранню?
🟪 Перемикайтеся на іншу діяльність. Попрацювали день/кілька годин на гарячій точці, де багато болю і страждань — на наступний змінюйте діяльність. Нехай це буде спокійна рутинна робота, яка не передбачає багато контактів з людьми: плетіння маскувальних сіток, приготування їжі, сортування одягу тощо. Зміна діяльності дозволить вашій психіці перепочити — і ви повернетесь з новими силами.
🟪 Висипайтеся. Ефективний волонтер — це волонтер, який гарно відпочив. Уві сні наше тіло й психіка «ремонтують» самі себе. Відбувається сортування та впорядкування усього пережитого протягом дня. Якщо нехтувати сном, можна дуже швидко вигоріти.
🟪 Зберігайте ритм життя. Скільки б не було роботи, намагайтеся дотримуватися базових рутин. Вмивайтеся вранці, їжте тричі на день, не забувайте приймати свої ліки тощо. Це важливо не лише для нормального фізичного самопочуття. Звичні ритуали заспокоюють і дають відчуття: «я в порядку».
🟪 Робіть паузи протягом дня. Якщо немає невідкладних задач, дозволяйте собі невеличкі паузи протягом робочої зміни. 5-10 хвилин, щоб спокійно випити чашку кави, «повтикати» у смартфон або просто подивитися у небо — це зовсім небагато.
Це дає відчуття звичного плину життя — те, чого зараз потребують усі. Будуйте навколо себе такі «цеглинки» нормального мирного життя.
🟪 Лишайте проблеми за порогом. Прийшли додому – прийміть тепло-гарячий душ. Хай вода змиє з вас усі переживання дня. Якщо душ недоступний, умийте лице та потримайте руки під проточною водою. Переодягніться в домашнє, обійміть рідних. И зробіть те, що вас заспокоює, заземлює. Якщо є можливість, приготуйте смачну вечерю. Пограйте з дитиною або почитайте улюблену книжку.
🟪 Приймайте допомогу. Волонтери теж люди. І їм теж приємно, коли про них хтось піклується. Дозволяйте іншим допомагати вам — і просіть про допомогу, коли потребуєте її. Ми стаємо сильнішими, коли працюємо разом. Ми наближаємо перемогу, коли гуртуймося.
Психологиня з 20-річним досвідом Леся Ковальчук
Як концентруватись на роботі під час війни? 👩💻
Ми всі вже зрозуміли, що потрібно повертатись до роботи та платити податки.
🤔 Але як тут просто брати та працювати, коли весь час на екрані бачиш повідомлення про ще одні переговори, обстріли, гуманітарні коридори, знівечені міста?
Маємо для вас декілька порад:
✅Визначіться для себе, для чого ви зараз працюєте. Щоб зберегти дохід для своєї родини, щоб бути корисним суспільству, щоб підтримати економіку, щоб не сидіти без діла. Визначіться з метою та домовтесь із собою про її значущість.
✅Ставте перед собою невеликі завдання на наступну годину чи дві. Відмічайте для себе, що ви впоралися. Для вашої психіки це буде сигналом, що ви живі та готові діяти далі.
✅Чергуйте роботу з тими видами діяльності, що допомагають вам справлятися зі стресовими ситуаціями.
⁉️Знайдіть для себе відповідь на питання: «Що у моєму минулому допомагало мені проживати важкі та кризові моменти?». Для прикладу це може бути молитва, самомасаж, телефонна розмова з близькими, дихальна вправа, сльози, навчання, роздуми на кухні, в’язання, обійми, смачна їжа, водні процедури й т.д.
Це ваша стратегія. Чергуйте робочі завдання з діяльністю, з якою вам вдається зняти стрес.
✅ Постійно будьте в контакті із собою і перевіряти, а чи маєте ви достатньо сил, щоб працювати. Якщо є сумнів, краще відновитися використовуючи стратегію чергування діяльності.
🔋Так, ви були дуже сильними та працездатними до війни, я впевнена, але зараз ваша психіка переживає травматичну подію. Переглядаючи постійно рівень власної «батарейки» та надаючи собі спокій, ви суттєво знижуєте можливість розвитку симптомів ПТСР.
Слава Україні🇺🇦
Психолог Алла Каун
Ми всі вже зрозуміли, що потрібно повертатись до роботи та платити податки.
🤔 Але як тут просто брати та працювати, коли весь час на екрані бачиш повідомлення про ще одні переговори, обстріли, гуманітарні коридори, знівечені міста?
Маємо для вас декілька порад:
✅Визначіться для себе, для чого ви зараз працюєте. Щоб зберегти дохід для своєї родини, щоб бути корисним суспільству, щоб підтримати економіку, щоб не сидіти без діла. Визначіться з метою та домовтесь із собою про її значущість.
✅Ставте перед собою невеликі завдання на наступну годину чи дві. Відмічайте для себе, що ви впоралися. Для вашої психіки це буде сигналом, що ви живі та готові діяти далі.
✅Чергуйте роботу з тими видами діяльності, що допомагають вам справлятися зі стресовими ситуаціями.
⁉️Знайдіть для себе відповідь на питання: «Що у моєму минулому допомагало мені проживати важкі та кризові моменти?». Для прикладу це може бути молитва, самомасаж, телефонна розмова з близькими, дихальна вправа, сльози, навчання, роздуми на кухні, в’язання, обійми, смачна їжа, водні процедури й т.д.
Це ваша стратегія. Чергуйте робочі завдання з діяльністю, з якою вам вдається зняти стрес.
✅ Постійно будьте в контакті із собою і перевіряти, а чи маєте ви достатньо сил, щоб працювати. Якщо є сумнів, краще відновитися використовуючи стратегію чергування діяльності.
🔋Так, ви були дуже сильними та працездатними до війни, я впевнена, але зараз ваша психіка переживає травматичну подію. Переглядаючи постійно рівень власної «батарейки» та надаючи собі спокій, ви суттєво знижуєте можливість розвитку симптомів ПТСР.
Слава Україні🇺🇦
Психолог Алла Каун
🥱 Депривація сну:
Як відновлювати сили при вимушеному неспанні?
🛌 Дорослій людині для нормального функціонування потрібно 7-8 годин безперервного сну. Якщо ця потреба не задовольняється, у крові підвищується рівень гормонів стресу, таких як адреналін і кортизол, а це призводить до підвищення кров'яного тиску.
🛌 В умовах постійного очікування «тривоги» ми забороняємо собі спати, щоб «не пропустити сигнал тривоги», «не підвести близьких», «бо зараз не час спати, поки інші люди у небезпеці» або просто страшно спати. Виникає депривація сну (хронічна нестача сну) як повне або часткове незадоволення потреби людини у сні.
🛌 Люди, вимушено позбавлені сну, відчувають більшу тривогу, виникає т.зв. стрес примусового пробудження.
При тривалій депривації сну виникає
• відчуття втоми,
• денна сонливість,
• знижується концентрація уваги,
• втрачається відчуття реальності,
• з’являються галюцинації.
• З часом знижується здатність аналізувати інформацію, приймати рішення, контролювати емоції.
• Людина може здійснювати необачні кроки та нехтувати небезпекою або, навпаки, починає боятися не лише реально або уявно загрозливих впливів (напр., боятися обстрілів і заходу танків, живучи у місті, віддаленому від бойових дій).
Тому навіть у складних умовах варто шукати найменші можливості для відновлення сил.
Кроками для задоволення потреби у сні можуть бути:
🔹Чергування. Якщо ви мусите слідкувати за сигналами тривоги, встановіть чергування, напр., по 2-3 години, тоді в усіх буде можливість кількагодинного сну без перерв.
🔹Зміщення графіку. У випадках посилення повітряних тривог у нічний час, для збереження сил використовуйте будь-яку можливість поспати вдень.
🔹Сон у сховищі. Якщо щоночі мусите спускатися у сховище або при сигналі тривоги переходити у найбільш безпечне місце (коридор, ванна), облаштуйте мінімальний простір для сну (каримат, спальник тощо). Зберегти відновлювальні ефекти сну можна навіть при частих нічних пробудженнях, якщо відновити сон протягом 15 хв після вимушеного прокидання.
🔹Корисний будь-який сон, пробуйте дрімати 15-20 хв, спираюсь об стіну або спинку стільчика.
🔹Для засинання у складних умовах використовуйте техніки цілеспрямованого розслаблення: навмисно розслабте м’язи обличчя, потім опустити й розслабити плечі, руки, ноги, м’язи тулуба. Спробуйте полинути думками у спокійне безпечне місце або уявити небо/річку або себе у зручному гамаку.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Як відновлювати сили при вимушеному неспанні?
🛌 Дорослій людині для нормального функціонування потрібно 7-8 годин безперервного сну. Якщо ця потреба не задовольняється, у крові підвищується рівень гормонів стресу, таких як адреналін і кортизол, а це призводить до підвищення кров'яного тиску.
🛌 В умовах постійного очікування «тривоги» ми забороняємо собі спати, щоб «не пропустити сигнал тривоги», «не підвести близьких», «бо зараз не час спати, поки інші люди у небезпеці» або просто страшно спати. Виникає депривація сну (хронічна нестача сну) як повне або часткове незадоволення потреби людини у сні.
🛌 Люди, вимушено позбавлені сну, відчувають більшу тривогу, виникає т.зв. стрес примусового пробудження.
При тривалій депривації сну виникає
• відчуття втоми,
• денна сонливість,
• знижується концентрація уваги,
• втрачається відчуття реальності,
• з’являються галюцинації.
• З часом знижується здатність аналізувати інформацію, приймати рішення, контролювати емоції.
• Людина може здійснювати необачні кроки та нехтувати небезпекою або, навпаки, починає боятися не лише реально або уявно загрозливих впливів (напр., боятися обстрілів і заходу танків, живучи у місті, віддаленому від бойових дій).
Тому навіть у складних умовах варто шукати найменші можливості для відновлення сил.
Кроками для задоволення потреби у сні можуть бути:
🔹Чергування. Якщо ви мусите слідкувати за сигналами тривоги, встановіть чергування, напр., по 2-3 години, тоді в усіх буде можливість кількагодинного сну без перерв.
🔹Зміщення графіку. У випадках посилення повітряних тривог у нічний час, для збереження сил використовуйте будь-яку можливість поспати вдень.
🔹Сон у сховищі. Якщо щоночі мусите спускатися у сховище або при сигналі тривоги переходити у найбільш безпечне місце (коридор, ванна), облаштуйте мінімальний простір для сну (каримат, спальник тощо). Зберегти відновлювальні ефекти сну можна навіть при частих нічних пробудженнях, якщо відновити сон протягом 15 хв після вимушеного прокидання.
🔹Корисний будь-який сон, пробуйте дрімати 15-20 хв, спираюсь об стіну або спинку стільчика.
🔹Для засинання у складних умовах використовуйте техніки цілеспрямованого розслаблення: навмисно розслабте м’язи обличчя, потім опустити й розслабити плечі, руки, ноги, м’язи тулуба. Спробуйте полинути думками у спокійне безпечне місце або уявити небо/річку або себе у зручному гамаку.
Кандидатка психологічних наук, психотерапевтка Наталія Портницька
Як допомогти близькій людині, яка пережила полон або облогу❓
Щоб полегшити повернення до нормального життя людей, які перебували у полоні або облозі, їхнім родичам і знайомим рекомендується дотримуватися наступних правил.
🔷 Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.
🔷 Не слід намагатися швидко перевести увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати, що з нею дійсно щось сталося, повинна виразити свою реакцію.
🔷 Якщо людина говорить, що вона у повному порядку, це може означати, що невирішена психологічна проблема поглиблюється і потім обов'язково проявиться знову.
🔷 Не заважайте виговоритися. Не треба зупиняти, навіть якщо людина знову й знову розповідає свою історію по черзі усім членам сім'ї і знайомим по декілька разів.
🔷 Під час розповіді заохочуйте вираження почуттів. Якщо оповідач починає плакати — не зупиняйте його, дайте виплакатися. Буде доречним обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поряд з нею — близькі люди.
🔷 Чоловіки в таких випадках часто виражають свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути його. Дуже корисно, якщо людина жестикулює, тупає ногами тощо.
🔷 Не можна надовго залишати потерпілого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.
🔷 Якщо ви бачите, що стан близької людини дуже нестабільний або погіршується, ініціюйте звернення до спеціаліста. Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн-консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
Щоб полегшити повернення до нормального життя людей, які перебували у полоні або облозі, їхнім родичам і знайомим рекомендується дотримуватися наступних правил.
🔷 Не можна робити вигляд, що нічого не сталося, але не слід і докучати розпитуваннями.
🔷 Не слід намагатися швидко перевести увагу потерпілого на щось інше. Людина повинна усвідомлювати, що з нею дійсно щось сталося, повинна виразити свою реакцію.
🔷 Якщо людина говорить, що вона у повному порядку, це може означати, що невирішена психологічна проблема поглиблюється і потім обов'язково проявиться знову.
🔷 Не заважайте виговоритися. Не треба зупиняти, навіть якщо людина знову й знову розповідає свою історію по черзі усім членам сім'ї і знайомим по декілька разів.
🔷 Під час розповіді заохочуйте вираження почуттів. Якщо оповідач починає плакати — не зупиняйте його, дайте виплакатися. Буде доречним обійняти людину, дати їй фізично відчути, що поряд з нею — близькі люди.
🔷 Чоловіки в таких випадках часто виражають свою реакцію у вигляді гніву. Не заважайте виплеснути його. Дуже корисно, якщо людина жестикулює, тупає ногами тощо.
🔷 Не можна надовго залишати потерпілого одного, дозволяючи йому замикатися в собі.
🔷 Якщо ви бачите, що стан близької людини дуже нестабільний або погіршується, ініціюйте звернення до спеціаліста. Щоб отримати безкоштовну конфіденційну онлайн-консультацію психолога або психотерапевта, потрібно лише коротко описати свій запит і залишити заявку на сайті tellme.com.ua
