Коли минуле не відпускає

Є спогади, які живуть у нас так, ніби все ще триває. Один запах, одна випадкова фраза — і ми вже не тут і тепер, а знову там, у старій болісній сцені.
Наше тіло пам’ятає довше, ніж розум. І хоч ми можемо переконувати себе: «Це минуло», — психіка не приймає наказів.

Травматичний досвід «вмикається» поза нашою волею, бо колись він був справжньою загрозою.

Щоб минуле стало минулим, його потрібно прожити — але вже в безпеці. Саме для цього у терапії створюється простір, де досвід може нарешті «розтанути» у словах і почуттях.

Запитай себе: які події живуть у мені так, ніби ще тривають? І чи можливо знайти місце, де вони зможуть уперше відпочити?

Боятися радості

Дивно, але часом найважче витримати не біль, а саме щастя.

Радість лякає своєю крихкістю: «Зараз добре, значить скоро все зникне». У когось всередині звучить заборона: «Радість — це викликати заздрість чи покарання».
І тоді ми зупиняємо себе: не дозволяємо відчути, не даємо собі повністю прожити добрий момент.
У терапії цей страх поступово розчиняється. Крок за кроком ми вчимося бути живими — не тільки в болю, а й у радості. Навіть якщо вона тимчасова, навіть якщо дрібна.

📍Маленьке завдання: помічати щоденні радощі — запах кави, промінь сонця, сміх дитини. Не відштовхувати, не знецінювати. Просто дозволяти собі трохи бути в них.

1 вересня: запах нових зошитів і трішки тривоги

Для когось це свято початку: квіти, усмішки, новий етап.
А для когось — день, коли піднімається тривога: нове середовище, нові люди, очікування, що треба «бути кращим».

🔸 У дитинстві 1 вересня могло асоціюватися не лише з радістю, а й зі страхом помилитися, «не вписатися», бути висміяним.
🔸 Навіть у дорослому житті ми носимо цей слід — відчуття, що треба відповідати чиїмось очікуванням, починати «з чистого аркуша» без права на слабкість.
🔸 Але важливо пам’ятати: будь-який початок — не про ідеальність, а про рух. І кожен має право хвилюватися, бути невпевненим і все одно йти вперед.

📍Можливо, сьогодні варто згадати своє дитинство: яким було моє 1 вересня?
І дозволити собі тепер менше вимог, більше підтримки. Бо в кожному з нас досі живе той школяр із букетом у руках і великим серцем, яке шукає тепла.

Сміятися замість плакати

Чи бувало у вас так, що в найболючіший момент ви раптом починали сміятися?

Ніби тіло й душа вирішують: «Краще пожартувати, ніж заплакати».

🔸 Сміх у таких ситуаціях — це броня. Він рятує від повені сліз, які можуть здатися небезпечними.

🔸 Усмішка часом приховує не радість, а тривогу чи сором. Це ніби спосіб сказати: «Я витримаю, подивіться, я не слабкий».

🔸 Проте за цим сміхом іноді живе глибока вразливість. Ми захищаємося від того, що занадто боляче показати.
Наступного разу, коли ви смієтесь у складній ситуації, запитайте себе: чи не стоять за цим сльози, які я досі не дозволив собі пролити?

Страх зробити вибір

Вибір — це завжди про втрату. Коли ми говоримо «так» одному, ми неминуче говоримо «ні» іншому.
Іноді цей факт паралізує настільки, що ми залишаємося на місці, мучимось у нескінченних сумнівах.

Вибір лякає, бо він робить нас відповідальними за наслідки
У глибині ми боїмося помилитися й втратити щось важливе. А ще більше — докорів собі: «Треба було інакше».
Але немає такого вибору, де все буде безпечно й гарантовано. Будь-який крок у життя завжди містить ризик.

Спробуйте спитати себе: який вибір зараз хоч трохи наближає мене до життя, яке я хочу? І зробіть маленький крок. Бо не робити нічого — теж вибір.

Втома від постійної сили

«Тримайся», «будь сильною», «не показуй слабкості» — ці слова ми чуємо змалечку.

І багато хто звикає носити цю броню постійно. Але сила без відпочинку виснажує. Людина ніби стає кам’яною — начебто витримує все, а всередині все менше живого. Ми так боїмося виглядати слабкими, що відмовляємо собі в елементарному — впасти, перепочити, поплакати.

Та справжня витривалість полягає не в тому, щоб ніколи не ламатися. А в тому, щоб дозволити собі бути живим, зі слабкістю і втомою.

Подумайте: де я зараз роблю вигляд, що витримую, хоча насправді хочу відпочинку? Визнати це — теж сила.

Послуги психолога для повнолітніх пропонує Анастасія Олійник, психолог-консультант та психотерапевт. У практиці використовує емоційно-образну терапію, когнітивно-поведінкову терапію (КПТ), транзакційний аналіз (ТА), внутрішньосімейні системи (IFS).
Спеціалізація у психотерапії травматичного досвіду, терапії тривожних станів, емоційного вигорання та соціальної ізоляції, зокрема у період декрету.

Щоб впоратись з тривогою, емоційним виснаженням чи наслідками важких подій, важливо мати професійну підтримку, щоб відчути опору і поступово повернути внутрішню рівновагу.

Умови співпраці

🔹 Формат: індивідуальна консультація онлайн (Zoom)
🔹 Тривалість: 60 хвилин
🔹 Вартість: 600 грн

✍️ Запис на консультацію:

☎️ +380987411398 (Telegram, Viber, WhatsApp)

®️

Пастка «ще трохи»

«Ще одне повідомлення і спати», «ще п’ять хвилин в інстаграмі», «ще один лист — і все». Знайомо?

«Ще трохи» створює ілюзію, що ми все контролюємо. Насправді ж ми втрачаємо час, сили й контакт із собою. Це ніби маленька угода: відкласти життя на потім, пожертвувати теперішнім заради примарного «потім». У підсумку ми прокидаємось виснажені й із відчуттям, що знову обікрали самі себе.

🧭 Спробуйте сьогодні помітити момент, коли ви кажете собі «ще трохи». І зупиніться саме там. Можливо, саме в цій точці починається справжня турбота про себе.

Втома, яку не знімає сон

Буває, що ми прокидаємося з відчуттям, ніби нічого й не спали.

Тіло відпочиває, але душа ні.
Це виснаження, яке не лікує подушка чи ковдра. Воно виникає тоді, коли ми довго «тягнемо» життя, наче важкий вантаж, забуваючи, що у нас теж є межі. І навіть найсильніший організм зрештою каже: «Досить».

У такі моменти ми почуваємося безпорадними — бо ж начебто робимо все правильно: спимо, їмо, працюємо. А легше не стає. Це сигнал: проблема не в тілі, а в емоційному перевантаженні. Душа теж потребує місця для відпочинку.

Іноді найбільший крок до відновлення — дозволити собі зупинитися, не доводячи все до краю.

🫂 Запрошуємо на безоплатні терапевтичні групи для підлітків у Києві

Вже 17 вересня стартує новий курс терапевтичних груп для підлітків з професійними психологами в Місці Сили. Протягом 12 занять учасники вчитимуться розуміти свої емоції, говорити про себе, довіряти, будувати здорові взаємини. Це спільнота, де можна пропрацювати стани, ставити питання та просто бути собою ✨

📍 Де? Місце Сили — затишний простір у центрі Києва (вул. Ігорівська 1/8)

📅 Коли? Старт — 17 вересня. Тривалість — 3 місяці. Формат — щотижневі офлайн зустрічі

👥 Для кого? підлітки 10–17 років (групи за віком: 10–12, 12–14, 15–17 та окрема група для дітей військових та ветеранів війни)

РЕЄСТРАЦІЯ ДЛЯ 10-17 РОКІВ
РЕЄСТРАЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ВІЙСЬКОВИХ

Життя «на паузі»

Часом здається, ніби життя зупинилося.
Події відбуваються, дні минають, а всередині — тиша й завмирання.
«Пауза» може бути нашою внутрішньою обороною: психіка ховає нас від змін чи болю. Водночас саме в цій тиші визріває щось нове.

Але ми так часто лякаємося застою, що починаємо критикувати себе: «Я нічого не роблю, я відстаю від інших».
А може, ця зупинка потрібна? Щоб дати собі час оговтатися, переварити попереднє, зібрати сили для кроку далі.

Іноді найважливіше відбувається саме тоді, коли здається, що нічого не відбувається.

Страх зробити вибір

Здавалося б, вибір — це свобода. Але іноді він паралізує.
Ми довго крутимо варіанти в голові, відкладаємо рішення, чекаємо «знаку». Насправді ж ми боїмося не того, що оберемо щось «не те». Ми боїмося втратити інші можливості. Бо кожне «так» автоматично означає багато «ні».

А ще — у виборі завжди є зустріч з відповідальністю: «Це був мій крок. Це я вирішив(ла)». І це може лякати більше, ніж самі наслідки.
Вибір болючий, але він і робить нас живими. Бо там, де немає вибору, — немає і свободи.

Запитай себе: чого я уникаю, відкладаючи рішення — втрати чи зустрічі з власною відповідальністю?

Крихітні кроки теж рахуються

Ми звикли оцінювати себе за «великими» результатами: дипломи, посади, перемоги. І часто забуваємо про маленькі щоденні кроки.
Але саме вони творять основу нашої стійкості.

Подбати про себе, сказати «ні» там, де сил немає, дозволити собі відпочинок без провини. Ці «дрібниці» формують внутрішній ґрунт, на якому виростають великі зміни.

Важливо нагадувати собі: маленькі кроки — це не менш цінно, ніж великі.
Бо великі завжди складаються з безлічі дрібних.
Сьогоднішня турбота про себе — це теж крок уперед. І він має значення.

Коли важко дивитися на себе

Дзеркало буває безжальним.
Не тому, що там справді «щось не так», а тому, що в нашій голові живе голос критика.
Цей внутрішній суддя дивиться разом із нами й завжди знаходить недоліки. Тоді дзеркало перестає бути відображенням і перетворюється на вирок. Ми бачимо не себе, а чиїсь давні слова, колись почуті й засвоєні.
Але дзеркало може бути й іншим — тим, у якому видно тепло, риси історії, унікальність. Це потребує часу, щоб навчитися дивитися на себе не чужими, а власними очима.

Бо питання не в тому, що ми бачимо, а в тому — з якою ніжністю ми на себе дивимося.

​Іноді тривога паралізує, але частіше змушує бігти ще швидше. Ви відповідальні, продуктивні, але всередині постійно працює «двигун тривоги»: безсоння, постійна напруга, нав’язливі думки про здоров’я, роботу або близьких, коли уява малює найгірші сценарії майбутнього. Все це може бути симптомами тривожного розладу. Важливо помітити цей стан, зупинитись і дати собі право на відпочинок і підтримку.

Послуги психолога пропонує Таїсія Романенко, клінічний психолог, консультант у методах когнітивно-поведінкової терапії (КПТ) та терапії прийняття та відповідальності (ACT).

Науково доведено, що КПТ — метод вибору при роботі з тривожними розладами. З вами працюватимуть над усвідомленням джерел тривоги, навчать давати раду емоціям, зменшувати напруження і поступово повертати контроль над власним життям.

Умови співпраці:
• Перша консультація-знайомство: 35 хв, безкоштовно
• Наступні консультації: 60 хв, онлайн на Zoom, 1200 грн
• Запис: Telegram @romanenko_psychologist
Viber / WhatsApp 067-503-76-12

Зробіть перший крок — напишіть зараз про зручний час для першої консультації. Ваш спокій важливий.

®️

Тіньова сторона турботи

Іноді ми настільки звикаємо піклуватися про інших, що перестаємо відчувати власні потреби.

Турбота — це мова любові. Але буває, що вона стає бронею: «Я потрібен, отже, мене не залишать». Така турбота перестає бути вибором, вона стає страхом втратити. І замість тепла лишається виснаження.
У парі, дружбі чи навіть роботі ми можемо відчувати, як «піклувальник» всередині нас виснажується — і водночас не може зупинитися, бо боїться бути непотрібним.
Це місце, де важливо чесно подивитися: моя турбота — це моя сила чи спосіб втриматися?

Турбота не повинна скасовувати турботу про себе. Інколи найніжніший жест — дати собі відпочити.

Онлайн-воркшоп “Як отримати безплатну психологічну допомогу в групі підтримки”

Якщо ви шукаєте способи, як покращити свій психоемоційний стан, дізнайтеся більше про групову психологічну підтримку. На відкритому онлайн-воркшопі з психологинями проєкту “Моє Коло” Вікторією Петровою та Мар’яною Мавко поговоримо:

- як працює група підтримки;
- чим група психологічної підтримки відрізняється від психотерапії;
- для кого вона підходить і як саме допомагає;
- які міфи існують і що відбувається на зустрічах насправді.
- презентація нових програм підтримки від “Моє Коло”.

Усі учасники зможуть поставити свої запитання та відчути, як працює підтримка спільноти. Приєднуйтеся, якщо цікаво та хочете обрати собі групу.

Деталі заходу:
Коли: 19 вересня, 19:00 (тривалість 2 години)
Де: в Zoom або на Youtube
Умови участі: безплатно, за попередньою реєстрацією: https://forms.gle/yzYvvqDoWrQcW7567
Контакти для додаткових питань: ГО “Моє Коло”, info@moekolo.com

​Ваша англійська – ваш Голлівуд

🎬Уявіть: світло софітів, оплески, сцена. Ви виходите до мікрофона й говорите англійською так упевнено, ніби робили це все життя.
Ніяких «емм…» і страху. Лише свобода висловлювати все, що відчуваєте.

✨З Englishdom англійська стане вашим природним сценарієм без жодних обмежень:
- фільми без перекладу;
- подорожі без словника;
- вимова настільки природна, ніби вашу історію написав сам Голлівуд.

Переломний момент у новому сезоні ваших можливостей – до -25% на пакети уроків в Englishdom 🎁
Перший кадр нової мовної історії починається з безоплатного пробного уроку.

Тисніть тут – і станьте головним героєм англійського фільму у новому сезоні Englishdom🎬.

®️

Коли раптом зникає смак до життя

Бувають періоди, коли навіть яскраві події здаються блідими. Це не лінь і не «невдячність» — це сигнал психіки.
Втрата інтересу може бути способом захисту. Коли емоцій було занадто багато — радість, біль, перевантаження — психіка пригальмовує, як серце після забігу.

Це не провина і не ознака слабкості.
У такі моменти нам здається, ніби ми втратили себе, але насправді це пауза: система збирає сили.
Важливо не підштовхувати себе, а бути поруч із собою: дати тілу й психіці час на перезавантаження.

Спробуйте сьогодні відмітити хоча б одну дрібну дію, яка дає вам відчуття тепла — навіть якщо вона здається маленькою.
Смак до життя повертається м’яко. Довіртеся процесу.