Як стати логотерапевтом або логотерапевт за 2 кроки

Не всі методи психотерапії передбачають проживання їх ідей. З деякими це навіть неможливо, адже вони розроблені для певних розладів, тривог чи конкретних життєвих ситуацій. Деякі методи можливо використовувати лише безпосередньо в терапевтичному процесі із відповідним спеціалістом. Скажімо, гіпнотерапія — це психотерапевтичний метод, який використовує гіпноз для досягнення стану глибокої концентрації та підвищеної навіюваності, що сприяє зміні поведінки, емоцій або переконань клієнта. Для гіпнозу потрібен спеціаліст, який здійснює навіювання клієнту. Логотерапія ж – це метод психотерапії та філософії життя. В першу чергу сам спеціаліст формує свою філософію життя згідно логотерапії, щоб потім допомагати іншим.

"Я довгі роки навчання та практики налаштовувалась на бачення людини через призму категорії особистості, дитячі травми, паттерни чи життєві сценарії. Я навчилась розпізнавати в людях сором, страх, приховану агресію та інші емоції. Здається, я чітко могла відокремити нарцисів від істероїдів і навіть підібрати спосіб взаємодії з ними. А потім я усвідомила, що все це – лише частина їх особистості, як колір очей чи зріст чи навіть генетичні схильності. Все це не визначає людину. Так попри будь-які клієнтські “особливості” я почала бачити в них людей. Я завжди вдивляюсь в людину в своєму клієнтові і бачу її вищою, кращою, цікавішою, не просто ніж вона є, а навіть більше, ніж я. Це продовжує моє першочергове захоплення клієнтом: я все ще цікавлюсь ним і заохочую його самого цікавитись собою. Це ніби відшукувати діаманти в морському піску. Захопливо і цікаво, бо хвилі постійно підмивають берег і виносять щось новеньке. Це приємно, бо лагідне сонечко зігріває, тобто атмосфера між нами стає сонячною. І це надихає, бо ти бачиш, як розкривається клієнт. Я люблю свою роботу і люблю логотерапію."

➡️ Продовження читайте за посиланням
https://drive.google.com/file/d/1t83OAl8tzy84-0xJ8qtNW-biaU6q8-Ak/view?usp=sharing

🔑 Діліться посиланням на канал
https://t.me/psy_logotherapy

"Людина нібито не літає..."

Дивовижними здібностями наділена людина. Навіть попри фізичні обмеження, вона здатна на політ власного духу. Так!, саме ви здатні витримати свої негаразди. В логотерапії цей феномен має назву САМОДИСТАНЦІЮВАННЯ – здатність людини дистанціюватись від своїх емоцій та переживань, інстинктів чи миттєвих бажань. Дистанціюватись ВІД і долучившись ДО.

Елізабет Лукас в своїй книзі ХТО СІЄ ДОБРО, ТОЙ ПОЖНЕ МИР згадує як описує цю здатність Віктор Франкл:

"...особа, якою ми є, може певною мірою дистанціюватися від свого Я, яке вона має, і з цієї дистанції, в яку вона себе духовно перенесла, знову впливати на своє Я — вражаюча людська здатність! Здатність, яку ми підсвідомо сприймаємо як очевидну і яка насправді нам зовсім не чужа. Адже ми вже докладно говорили про те, що ми можемо змінити лише самих себе — і лише себе; і вже мимохідь торкнулися питання, хто, власне, кого змінює. Тепер же ми маємо перед собою це питання разом із відповіддю: наша власна, найглибша суть особистості може піднятися над єдністю тіла-душі-духу, яка формує наше Я, може ніби «зависнути» трохи над нею й з цієї «різниці у висоті» або дистанції озирнутися назад на ту єдність, до якої вона належить — неймовірно, чи не так? І вона може навіть більше, ніж просто озиратись: вона може поводитися з цією єдністю у спосіб, який сама обирає, може діяти на неї формуючи, очікуючи та вимагаючи."

Не ототожнюйте себе повністю зі своїми негараздами та переживаннями, дистанцюйтесь від них, погляньте на себе з висоти пташиного польоту, розʼєднайте себе з болем, але зʼєднайте з силою власного духу.

"Людина нібито не літає, а крила має!" Ліна Костенко

✍️Автор допису – Хмельова Наталія.

Твої роздуми також можуть бути тут. Надсилай свої пропозиції @khmelova_nataliia

Діліться дописом із близькми.
🌸

Душа і дух. Історія про двох, яких ми плутаємо. 💫

Уявіть, що в нас є двоє невидимих супутників.
Один — душа 💗. Вона м’яка, тепла, любить обіймати. Вона про почуття, емоції, страхи, сльози і радість.
Другий — дух 🛡️. Він сильний, витривалий. Стоїть, коли все валиться. Дивиться вгору, коли всі схиляють голову. Він про волю, гідність і сенс.

Душа за нашими відчуттями живе в області грудей, у серці ❤️.
Дух — або релігійне поняття таке, як Святий Дух, або ж наш внутрішній стрижень, воля, що проходить крізь усю нашу поставу.

🔍 А де ці герої є в науці?
Психологія (від грец. ψυχή — душа, дух; λόγος — вчення, наука) — це наука про душу: про психічні явища (мислення, почуття, волю) і поведінку людини.

Логотерапія (від logos — сенс, значення, слово; therapeia — лікування, турбота) — напрям психотерапії, заснований австрійським психіатром Віктором Франклом. Це наука про те, як залишатися Людиною у найтемніші часи. Вона спирається на ідею, що людина — це не лише тіло й психіка, а ще й духовна істота. Саме дух дає нам свободу волі, силу долати переживання та знаходити сенси — попри все.

🧠 Психологія — це наука про душу.
🕊️ Логотерапія — це наука про дух.

Чи можна ставити їх в один категоріальний рівень? Не зовсім.
Психологія — це широка наука. А логотерапія — один із її методів. Можна сказати: логотерапія — як Ватикан у серці Італії. Наука в науці.

💬
Душа — це тепло в серці, а дух — опора всередині.
Душа — в грудях, дух — у поставі.
Душа — про емоції, дух — про силу стояти.
А разом – це ти, унікальна цілісна Людина.

Наступного разу запитай себе не лише: «Що я відчуваю?», а ще й: «Що мене тримає?» 💭

🔑Діліться посиланням на канал https://t.me/psy_logotherapy

Емпатія чи співчуття?

Ці слова ми часто вживаємо як синоніми. Але між ними є важлива різниця, яку ми не завжди помічаємо — навіть коли переживаємо її в реальному житті.

Емпатія — це здатність відчути, що переживає інша людина. Ми ніби занурюємося в її досвід, «входимо в її черевики», проживаємо її біль поруч.
Співчуття — це не просто розуміння, а ще й бажання допомогти, полегшити, підтримати. Це дія, що народжується з емпатії, але виходить за її межі. Це — активна присутність.

У літературі ми знаходимо багато прикладів, де ця різниця тонко, але глибоко проявляється.

У «Маленькому принці» Антуана де Сент-Екзюпері Лис каже: “Стань мені другом... Тоді ти відповідатимеш за мене.” Маленький принц відчуває самотність Лиса — це емпатія. Але коли він вирішує приручити його, бути поруч, дарувати свій час і увагу — це вже співчуття. Це — тепла дія, народжена з розуміння.

У книзі Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу» є сцена, де один з ув’язнених ділиться останнім шматком хліба з іншим. Це не просто емпатія — це вибір зберегти людяність у нелюдських умовах. Це співчуття, що стало вчинком і надало сенсу власному стражданню.

Едіт Егер у своїй книзі «Вибір» згадує, як у концтаборі підтримувала свою сестру Магду, навіть коли сама була виснажена і на межі смерті. Вона відчувала її біль — це емпатія. Але вона співала для неї, обіймала, тримала за руку, давала надію. Це вже не просто співпереживання — це любов, яка діє. Саме ця дія стала джерелом духовної сили й порятунку.

Емпатія каже: “Я тебе відчуваю.”
Співчуття додає: “Я з тобою. І я зроблю щось, щоб тобі стало легше.”

✍️Автор допису: Наталія Кучеренко, логотерапевтка, логотренерка в MeaningsLab

Твої роздуми також можуть бути тут. Надсилай свої пропозиції @khmelova_nataliia

Діліться дописом та посиланням на канал https://t.me/psy_logotherapy
🌸

🔍 Що їсть людина, яка шукає сенс?

Переїдання часто стає для нас способом уникнути контактів із власним «я» — тією частиною, яка переживає, відчуває і, так, страждає. У світі постійний стрес і емоційна напруга підштовхують до пошуку моментального комфорту, і їжа може стати своєрідними ліками для знесиленого душевного стану. Однак, подібна втеча означає відмову від контакту з власними почуттями, й це може призвести до відчуття порожнечі і безглуздя. 😔

🤔 Задумайтесь: чому ми часто обираємо їжу замість того, щоб зустрітися з нашими переживаннями? Чи це не симптом нашої відсутності сенсу в тому, що ми відчуваємо? Коли ми обираємо їсти не з голоду, а прагнучи заспокоїти емоції, ми фактично відмовляємось від можливості знайти цінність у власному досвіді.

✨ Як же можна змінити цю ситуацію? Один із шляхів — навчитися приймати і переживати свої емоції, замість того, щоб глушити їх через смакові рецептори. Спробуйте сповільнюватися перед прийомом їжі, це своєрідне само дистанціювання допоможе знайти відповіді на запитання:
🆘 Що я хочу заїсти?
- Чи дійсно це голод, чи, можливо, це потреба в увазі до себе?
Так, от вже починає усвідомлюватися та потреба духовна, емоційна, яка не задоволена ❤️‍🩹Відбуватиметься зворушливе знайомство з тими частинами себе, які так потребують уваги, а не калорійної анестезії.

💬 Відповіді на питання "Як знайти контакт зі своїм духовним «я»?" буде опубліковано вже найближчим часом🗓️

Якщо ви дочитали допис, то певно вже готові до відкриттів 😉

Бонус для вас від мене — це поетика без прикрас та калорійної анестезії:

🥐 Як я їла еклер дубайський.
Від жалю ковтаючи сльози, у своїй екзальтованій пристрасті, відвернувшись від зеркала, щоб не бачити зяючі фіолетово-чорні дири своєї відвертої та наївної душі.
Пробито. Тепер спробуй заповнити звичайним солодким жиром, запаленими від ласощів, смакові рецептори, які звикли працювати за двох, коли так погано наодинці.

Так я їла еклер дубайський, коричнево-зелений, — це найстильніший колір весни.🌷

✍️Автор допису: З любов'ю - логотерапевт, спеціаліст з терапії РХП - Сушко Олена. 💖

Твої роздуми також можуть бути тут. Надсилай свої пропозиції @khmelova_nataliia

Діліться дописом та посиланням на канал https://t.me/psy_logotherapy
🌸