Как перестать сравнивать себя с другими?
«У меня есть я и это самое важное». Первое и самое важное – рефлексия. Вам необходимо понять, что сравнение чаще всего нечестное, ведь мы сравниваем своё худшее с чужим лучшим. Сравнивая, вы ничего не выигрываете, но многое теряете. Например, вашу гордость, чувство собственного достоинства, адекватную самооценку и принятие себя. Во-вторых, принимать свои ошибки – важный пункт адекватного отношения к себе. Ошибки формируют жизненный опыт и подталкивают на размышления о развитии. Благодарите себя за любую деятельность. Начните с малого, ведь мир полон критики и похвалы в нем мало. Не позволяйте другим себя сравнивать! Если в естественной природе это вопрос выживания, то в 21 веке – это цепочка, которая разрушает уникальность каждого человека. Прислушивайтесь к тому, как вы себя чувствуете после сравнения? Если сравнение мотивирует, то в вас раскрывается потенциал. Если сравнение истощает – задеты личные границы. Находите ключи к себе и используйте их чаще!
«У меня есть я и это самое важное». Первое и самое важное – рефлексия. Вам необходимо понять, что сравнение чаще всего нечестное, ведь мы сравниваем своё худшее с чужим лучшим. Сравнивая, вы ничего не выигрываете, но многое теряете. Например, вашу гордость, чувство собственного достоинства, адекватную самооценку и принятие себя. Во-вторых, принимать свои ошибки – важный пункт адекватного отношения к себе. Ошибки формируют жизненный опыт и подталкивают на размышления о развитии. Благодарите себя за любую деятельность. Начните с малого, ведь мир полон критики и похвалы в нем мало. Не позволяйте другим себя сравнивать! Если в естественной природе это вопрос выживания, то в 21 веке – это цепочка, которая разрушает уникальность каждого человека. Прислушивайтесь к тому, как вы себя чувствуете после сравнения? Если сравнение мотивирует, то в вас раскрывается потенциал. Если сравнение истощает – задеты личные границы. Находите ключи к себе и используйте их чаще!
Эффект Хамелеона
«Мы с тобой так похожи» или эффект хамелеона, который заключается в неосознанном подражании движениям и жестам того, кто находится с вами рядом. Когда мы говорим о том, что с разными людьми из своего окружения мы общаемся по-разному, то имеем в виду этот феномен. Более того, мы подсознательно склонны проявлять симпатию к собеседнику, который использует похожие мимические движения, жесты, тон и темп речи. Этот навык довольно часто используется журналистами во время интервью и кандидатами на определенную должность во время собеседований.
«Мы с тобой так похожи» или эффект хамелеона, который заключается в неосознанном подражании движениям и жестам того, кто находится с вами рядом. Когда мы говорим о том, что с разными людьми из своего окружения мы общаемся по-разному, то имеем в виду этот феномен. Более того, мы подсознательно склонны проявлять симпатию к собеседнику, который использует похожие мимические движения, жесты, тон и темп речи. Этот навык довольно часто используется журналистами во время интервью и кандидатами на определенную должность во время собеседований.
Обратная сторона эффекта хамелеона
«Я не в своей тарелке…». В предыдущем посте мы рассказали вам об эффекте хамелеона, который подразумевает под собой подражание движениям и жестам того, с кем вы ведёте беседу, в результате помогает расположить к вам других людей. Однако существует обратная сторона этого феномена, не совсем приятная. Суть в том, что механизм «расположить к себе» не долговременный, поэтому вскоре находиться в непривычной для себя «маске» становится некомфортно и ресурсно-затратно. Более того, вы пренебрегаете своими личными границами, ведь перенимаете темп речи, тон и жестикуляцию другого человека. Если вы замечаете, что с определенным человеком ведёте себя определенным образом и чувствуете дискомфорт, проявилась обратная сторона эффекта хамелеона.
«Я не в своей тарелке…». В предыдущем посте мы рассказали вам об эффекте хамелеона, который подразумевает под собой подражание движениям и жестам того, с кем вы ведёте беседу, в результате помогает расположить к вам других людей. Однако существует обратная сторона этого феномена, не совсем приятная. Суть в том, что механизм «расположить к себе» не долговременный, поэтому вскоре находиться в непривычной для себя «маске» становится некомфортно и ресурсно-затратно. Более того, вы пренебрегаете своими личными границами, ведь перенимаете темп речи, тон и жестикуляцию другого человека. Если вы замечаете, что с определенным человеком ведёте себя определенным образом и чувствуете дискомфорт, проявилась обратная сторона эффекта хамелеона.
Иллюзия прозрачности
«Меня видят насквозь, я это чувствую». Иллюзия прозрачности – это склонность человека переоценивать способность окружающих понимать их истинные переживания, мотивы и ложь. Этот феномен обычно заметен у ораторов и усиливается с помощью эффекта прожектора. Почему так происходит? Человек не может полностью абстрагироваться от своих знаний о себе, поэтому недооценивает свою способность скрывать переживания, проще говоря, боится, что его смогут «расколоть». Иллюзия прозрачности часто наблюдается у клиентов на приеме у психолога, ведь существует страх, что эксперт читает клиента «как открытую книгу» и это может навредить. Однако компетентный психолог использует знания о вас только в целях направить и помочь.
«Меня видят насквозь, я это чувствую». Иллюзия прозрачности – это склонность человека переоценивать способность окружающих понимать их истинные переживания, мотивы и ложь. Этот феномен обычно заметен у ораторов и усиливается с помощью эффекта прожектора. Почему так происходит? Человек не может полностью абстрагироваться от своих знаний о себе, поэтому недооценивает свою способность скрывать переживания, проще говоря, боится, что его смогут «расколоть». Иллюзия прозрачности часто наблюдается у клиентов на приеме у психолога, ведь существует страх, что эксперт читает клиента «как открытую книгу» и это может навредить. Однако компетентный психолог использует знания о вас только в целях направить и помочь.
Систематическая ошибка выжившего
«Зачем думать о плохом?» Ошибка выжившего – это когнитивная ловушка, при которой человек искажает статистические данные и делает выводы, опираясь только на успех «выживших», не учитывая «погибших» (тех, кто не добился успехов) или наоборот. Ловушка срабатывает, когда мы делаем односторонние выводы и не принимаем в расчет всю ситуацию целиком. Иными словами, из-за узости «выборки» мы приходим к совершенно неправильным выводам и готовы воспринимать только примеры «чуда», спасения и позитива, отодвигая другую часть статистики. Так же происходит и с другой стороной медали. Человек готов воспринимать только отрицательную информацию и случаи неудач. Поделитесь примерами этого феномена из вашей жизни в комментариях!)
«Зачем думать о плохом?» Ошибка выжившего – это когнитивная ловушка, при которой человек искажает статистические данные и делает выводы, опираясь только на успех «выживших», не учитывая «погибших» (тех, кто не добился успехов) или наоборот. Ловушка срабатывает, когда мы делаем односторонние выводы и не принимаем в расчет всю ситуацию целиком. Иными словами, из-за узости «выборки» мы приходим к совершенно неправильным выводам и готовы воспринимать только примеры «чуда», спасения и позитива, отодвигая другую часть статистики. Так же происходит и с другой стороной медали. Человек готов воспринимать только отрицательную информацию и случаи неудач. Поделитесь примерами этого феномена из вашей жизни в комментариях!)
Война
«Ты не один!» Сейчас очень непростое время. Все по-разному переживают стресс и реагируют на происходящее. Будьте уверены, любая реакция сейчас уместна. Мы хотим порекомендовать канал, где вы можете получить психологическую помощь. Штаб психологов и психотерапевтов из города Днепр проводят каждые 2 дня встречи на платформе Zoom. Консультации абсолютно бесплатны, длятся 1 час и проходят в формате вольной беседы. Если вам необходимо обсудить своё состояние, поделиться переживаниями и получить психологическую помощь, присоединяйтесь в канал и следите за графиком встреч. Здесь вас не осудят, не обесценят, обязательно выслушают и помогут!
👉🏼https://t.me/dpp_dnu👈🏼
«Ты не один!» Сейчас очень непростое время. Все по-разному переживают стресс и реагируют на происходящее. Будьте уверены, любая реакция сейчас уместна. Мы хотим порекомендовать канал, где вы можете получить психологическую помощь. Штаб психологов и психотерапевтов из города Днепр проводят каждые 2 дня встречи на платформе Zoom. Консультации абсолютно бесплатны, длятся 1 час и проходят в формате вольной беседы. Если вам необходимо обсудить своё состояние, поделиться переживаниями и получить психологическую помощь, присоединяйтесь в канал и следите за графиком встреч. Здесь вас не осудят, не обесценят, обязательно выслушают и помогут!
👉🏼https://t.me/dpp_dnu👈🏼
Боязнь психологической помощи
«Я справлюсь сам!» Нынче сложное время показало то, как мы умеем просить о помощи и как к ней относимся. Однако большинство сталкиваются с тем, что эмоциональное состояние ухудшается либо попросту пугает, но желание попросить о помощи не появляется. Причинами отказа от психологической помощи выступают: боязнь показаться глупым, убеждение, что просить стыдно, страх отказа, убеждение, что просьба о помощи это унижение, страх оказаться должным, страх быть неудобным (ложная скромность). Чаще всего эти страхи связаны с детскими травмами, которые самостоятельно проработать сложно. На самом деле, человек, который не боится спрашивать и просить, выглядит увереннее и компетентнее. Более того, это принятие того факта, что мы не всемогущие, а значит тяжелое бремя можно разделить с тем, кто готов помочь. От этого легче!
«Я справлюсь сам!» Нынче сложное время показало то, как мы умеем просить о помощи и как к ней относимся. Однако большинство сталкиваются с тем, что эмоциональное состояние ухудшается либо попросту пугает, но желание попросить о помощи не появляется. Причинами отказа от психологической помощи выступают: боязнь показаться глупым, убеждение, что просить стыдно, страх отказа, убеждение, что просьба о помощи это унижение, страх оказаться должным, страх быть неудобным (ложная скромность). Чаще всего эти страхи связаны с детскими травмами, которые самостоятельно проработать сложно. На самом деле, человек, который не боится спрашивать и просить, выглядит увереннее и компетентнее. Более того, это принятие того факта, что мы не всемогущие, а значит тяжелое бремя можно разделить с тем, кто готов помочь. От этого легче!
Почуття провини
«На цьому місці мав би бути я». Почуття провини – соціально сформоване почуття, а не вроджене, тому велика вірогідність появи почуття провини саме у дитячо-батьківських стосунках. Почуття провини вміщує в собі поєднання страху, аутоагресії (покарання людиною самого себе) та захисту від цієї внутрішньої агресії. Багато хто думає, що почуття провини породжується совістю людини, але це не зовсім так. Наша так би мовити совість відповідає за прийняття необхідних рішень та гідну поведінку в певній ситуації. Почуття провини, стан винності спочатку прищеплюється через покарання (коли небажану поведінку дитини батьки називали "поганою" і супроводжували покаранням). На жаль, багато з нас наразі можуть перманентно відчувати провину через війну, але, знаючи походження цього почуття та рефлексуючи, ми можемо дати оцінку своєму стану та заспокоїтися.
«На цьому місці мав би бути я». Почуття провини – соціально сформоване почуття, а не вроджене, тому велика вірогідність появи почуття провини саме у дитячо-батьківських стосунках. Почуття провини вміщує в собі поєднання страху, аутоагресії (покарання людиною самого себе) та захисту від цієї внутрішньої агресії. Багато хто думає, що почуття провини породжується совістю людини, але це не зовсім так. Наша так би мовити совість відповідає за прийняття необхідних рішень та гідну поведінку в певній ситуації. Почуття провини, стан винності спочатку прищеплюється через покарання (коли небажану поведінку дитини батьки називали "поганою" і супроводжували покаранням). На жаль, багато з нас наразі можуть перманентно відчувати провину через війну, але, знаючи походження цього почуття та рефлексуючи, ми можемо дати оцінку своєму стану та заспокоїтися.
Почуття провини вцілілого
«А іншим гірше ніж мені! Чи заслуговую я на життя?» Почуття провини вцілілого це не просто почуття провини, про яке ми вже говорили, а неймовірно сильне почуття, яке містить у собі провину, сором і співчуття. Зазвичай провина вцілілого з’являється там, де є емпатія та високий рівень емоційного інтелекту. Проте через те, що вина вцілілого має соціологічну природу, вона може базуватися на страху бути вигнаним із групи за те, що опинився в кращих умовах або за те, що «зрадив». По-перше, на жаль, той, хто відчуває провину вцілілого, також є постраждалим, не дивлячись на ступінь тяжкості, тому не знецінюйте власне положення. По-друге, якщо ви не є причиною війни/катастрофи/лиха/хвороби, тоді не має сенсу нести цю відповідальність. Проговорюйте свої відчуття, намагайтеся ними ділитися з рідними або психологом/психотерапевтом. Абсолютно кожна людина працює на свої 100%. І навіть якщо сьогодні всі ваші сили пішли на те, щоб просто бути у спокої та посміхатися – це вже добре.
«А іншим гірше ніж мені! Чи заслуговую я на життя?» Почуття провини вцілілого це не просто почуття провини, про яке ми вже говорили, а неймовірно сильне почуття, яке містить у собі провину, сором і співчуття. Зазвичай провина вцілілого з’являється там, де є емпатія та високий рівень емоційного інтелекту. Проте через те, що вина вцілілого має соціологічну природу, вона може базуватися на страху бути вигнаним із групи за те, що опинився в кращих умовах або за те, що «зрадив». По-перше, на жаль, той, хто відчуває провину вцілілого, також є постраждалим, не дивлячись на ступінь тяжкості, тому не знецінюйте власне положення. По-друге, якщо ви не є причиною війни/катастрофи/лиха/хвороби, тоді не має сенсу нести цю відповідальність. Проговорюйте свої відчуття, намагайтеся ними ділитися з рідними або психологом/психотерапевтом. Абсолютно кожна людина працює на свої 100%. І навіть якщо сьогодні всі ваші сили пішли на те, щоб просто бути у спокої та посміхатися – це вже добре.
Провина вцілілого та віктимність
«Це я у всьому винен, мені ніколи не щастить» Віктимністю в психології називають бажання людини почуватися жертвою за будь-яких обставин. Так, особистість може бути дійсно постраждалою або об’єктивно опосередковано постраждалою, але не матиме бажання вийти з цього стану хоч якимось шляхом. Віктимність у контексті провини вцілілого вірогідно є причиною не звертань за психологічною допомогою. Причин формування віктимності може бути безліч. Найбільш популярними факторами у формуванні віктимності є: тривожний сюжет дитячо-батьківських відносин (дитина вступала в конфлікти, щоб батьки звернули увагу та заступилися); незнання власних кордонів та невміння захистити себе у небезпечних ситуаціях; навіюваність; інфантильність; зайвий прояв тривожності і невміння взяти себе в руки в критичних ситуаціях. Тобто, в основі віктимності не лежить сумнозвісна "зручність бути жертвою", а внутрішньоособистісний конфлікт, коріння якого сягає дитинства.
«Це я у всьому винен, мені ніколи не щастить» Віктимністю в психології називають бажання людини почуватися жертвою за будь-яких обставин. Так, особистість може бути дійсно постраждалою або об’єктивно опосередковано постраждалою, але не матиме бажання вийти з цього стану хоч якимось шляхом. Віктимність у контексті провини вцілілого вірогідно є причиною не звертань за психологічною допомогою. Причин формування віктимності може бути безліч. Найбільш популярними факторами у формуванні віктимності є: тривожний сюжет дитячо-батьківських відносин (дитина вступала в конфлікти, щоб батьки звернули увагу та заступилися); незнання власних кордонів та невміння захистити себе у небезпечних ситуаціях; навіюваність; інфантильність; зайвий прояв тривожності і невміння взяти себе в руки в критичних ситуаціях. Тобто, в основі віктимності не лежить сумнозвісна "зручність бути жертвою", а внутрішньоособистісний конфлікт, коріння якого сягає дитинства.
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)
«Коли згадую це, наче знову проживаю лихо» ПТСР – це тривожний розлад, викликаний дуже лякаючими, стресовими подіями. Все, що відчували люди на початку війни, було гострою стресовою реакцією (тремор, недоїдання/переїдання, безсоння, гнів, відчай, постійні сльози). Через деякий час відбувається адаптація, проте є місце для продукту цієї гострої стресової реакції, а саме для ПТСР . Розлад може проявлятися в нічних кошмарах, спогадах, провині вцілілого, надмірній дратівливості або навпаки, в чіткому ігноруванні. ПТСР: будь-яке нагадування про подію викликає сильні емоції чи фізичні прояви; людина старанно уникає місць чи людей, які можуть нагадати про страшне; переслідує відчуття безнадійності; потерпілий не здатний радіти чи засмучуватися, лише відсторонено спостерігає за життям збоку; людина постійно відчуває загрозу життю і прагне убезпечити себе будь-якими способами; потерпілий може бути запальним і агресивним.
А чи помічали ви колись в себе ознаки ПТСР?
«Коли згадую це, наче знову проживаю лихо» ПТСР – це тривожний розлад, викликаний дуже лякаючими, стресовими подіями. Все, що відчували люди на початку війни, було гострою стресовою реакцією (тремор, недоїдання/переїдання, безсоння, гнів, відчай, постійні сльози). Через деякий час відбувається адаптація, проте є місце для продукту цієї гострої стресової реакції, а саме для ПТСР . Розлад може проявлятися в нічних кошмарах, спогадах, провині вцілілого, надмірній дратівливості або навпаки, в чіткому ігноруванні. ПТСР: будь-яке нагадування про подію викликає сильні емоції чи фізичні прояви; людина старанно уникає місць чи людей, які можуть нагадати про страшне; переслідує відчуття безнадійності; потерпілий не здатний радіти чи засмучуватися, лише відсторонено спостерігає за життям збоку; людина постійно відчуває загрозу життю і прагне убезпечити себе будь-якими способами; потерпілий може бути запальним і агресивним.
А чи помічали ви колись в себе ознаки ПТСР?
Самокритика
«Та хто я такий? На що я здатний?» Треба визнати, самокритика в малих дозах корисна, бо штовхає нас на розвиток, але що криється за надмірною самокритикою? Не завжди самокритика виникає задля самовдосконалення, навпаки, частіше за все для самопокарання. Там, де є самопокарання, завжди низька самооцінка. Річ у тім, що все залежить від моделі спілкування в родині. Якщо дитина зростає в сім’ї, де є знецінення, немає місця для поваги та підтримки, де панує суворість та покарання, ця модель закарбовується у психіці. В дорослому віці, коли авторитетного дорослого вже немає, психіка починає відкривати «запасну скриньку» і внутрішній батько займає головну позицію. Так зароджується самокритика задля самопокарання. Важливо поставити собі декілька питань: Яка мета вашої самокритики? Чи змогли б ви так спілкуватися з другом або дитиною? Чим шкідлива саме для вас самокритика? Там, де є надмірна самокритика, на допомогу прийде самоспівчуття, але про це трохи пізніше.
«Та хто я такий? На що я здатний?» Треба визнати, самокритика в малих дозах корисна, бо штовхає нас на розвиток, але що криється за надмірною самокритикою? Не завжди самокритика виникає задля самовдосконалення, навпаки, частіше за все для самопокарання. Там, де є самопокарання, завжди низька самооцінка. Річ у тім, що все залежить від моделі спілкування в родині. Якщо дитина зростає в сім’ї, де є знецінення, немає місця для поваги та підтримки, де панує суворість та покарання, ця модель закарбовується у психіці. В дорослому віці, коли авторитетного дорослого вже немає, психіка починає відкривати «запасну скриньку» і внутрішній батько займає головну позицію. Так зароджується самокритика задля самопокарання. Важливо поставити собі декілька питань: Яка мета вашої самокритики? Чи змогли б ви так спілкуватися з другом або дитиною? Чим шкідлива саме для вас самокритика? Там, де є надмірна самокритика, на допомогу прийде самоспівчуття, але про це трохи пізніше.
Самоспівчуття
«Я дійсно гідний цього і ніхто в мені це не зламає» Багато хто бачить у самоспівчутті лише слабкість та жалість до себе, проте це не так. Ця навичка може в подальшому вгамувати нашого жорсткого внутрішнього критика. Варто зазначити, що між самоспівчуттям та егоцентризмом немає нічого спільного. Самоспівчуття це набуті вміння, це практика, адже рефлексуючи, ми можемо вивчати себе, а тоді навчитися вибачати собі помилки, бути особливо добрим та ніжним до себе. Самоспівчуття дозволяє підтримати себе, коли почуваєшся скривдженим, збентеженим чи зганьбленим, не принижуючи інших людей. Окрім цього, така навичка дозволяє сприймати свої недоліки, як частину людської природи, відчувати власні кордони (як мені ок, а як НЕ ок). Це і відрізняє самоспівчуття від завищеної самооцінки. Звичайно співчуття до себе позитивно впливає на фізичне здоров’я. Як показали нещодавні дослідження, люди з високим рівнем цієї навички рідше скаржаться на болі у спині, головні болі, нудоту та проблеми з диханням.
«Я дійсно гідний цього і ніхто в мені це не зламає» Багато хто бачить у самоспівчутті лише слабкість та жалість до себе, проте це не так. Ця навичка може в подальшому вгамувати нашого жорсткого внутрішнього критика. Варто зазначити, що між самоспівчуттям та егоцентризмом немає нічого спільного. Самоспівчуття це набуті вміння, це практика, адже рефлексуючи, ми можемо вивчати себе, а тоді навчитися вибачати собі помилки, бути особливо добрим та ніжним до себе. Самоспівчуття дозволяє підтримати себе, коли почуваєшся скривдженим, збентеженим чи зганьбленим, не принижуючи інших людей. Окрім цього, така навичка дозволяє сприймати свої недоліки, як частину людської природи, відчувати власні кордони (як мені ок, а як НЕ ок). Це і відрізняє самоспівчуття від завищеної самооцінки. Звичайно співчуття до себе позитивно впливає на фізичне здоров’я. Як показали нещодавні дослідження, люди з високим рівнем цієї навички рідше скаржаться на болі у спині, головні болі, нудоту та проблеми з диханням.