Загинув мій старший брат Віталік.

Я пишу це з величезним болем у серці та з порожнечею всередині. Він був кращим за всіх нас.

Саме його коло спілкування стало для мене, по суті, першим. Я соціалізувався з його друзями та однокласниками і відчував, що я свій, бо він завжди мене підтримував і допомагав тягнутися вперед.

Він щиро радів моїм досягненням і був одним з небагатьох людей кому я міг прийти жалітися на несправедливість навколишнього світу. І головне - знайти підтримку.

Він першим із нас двох почав грати на барабанах. І, відверто кажучи, я дивився на нього і заздрив тому, як круто він грає.

Він був для мене прикладом.

Він завжди знав, що сказати, аби полегшити душевний біль, всередині нього завжди боліло через кожну несправедливість, яку він бачив у цьому світі.

Його сміливість йти в невідомість і вести за собою людей завжди надихала і показувала що все можливо, варто тільки прикласти достатньо зусиль.

Я пишаюся тим, що він мій брат.

І назавжди ним залишиться.