Forwarded from Бригада "РУБІЖ"
"Для мене, як для командира, найголовніше, щоб хлопці поверталися додому живими", — Хорват, командир роти БПЛА "Black Crane Group" 2-го батальйону оперативного призначення Бригади «Рубіж»🇺🇦
Хорват очолює зведену роту безпілотних літальних апаратів "Black Crane Group". До лав Бригади «Рубіж» він прийшов із підрозділу Національної поліції.
"Це були часи, про які можна сказати: «Дуже цікаво, але нічого не зрозуміло». Кому ми підпорядковувалися, де були оформлені, хто ставив завдання... Було весело, і це дало мені колосальний досвід — що і як робити, а що не робити", — з посмішкою згадує початок повномасштабного вторгнення командир.
Хорват керує ротою вже другий рік. Замислившись, воїн виділяє момент, яким він пишається найбільше.
"За два роки наша рота, має лише одного важкопораненого та, на жаль, двох воїнів на щиті. Для мене головне, щоб хлопці поверталися додому живими", — впевнено заявляє Хорват.
Такі принципи приваблюють людей, охочих долучитися до лав Бригади «Рубіж». З ними Хорват має власну систему співбесід.
"Чому хочуть до нас у роту? Секрету тут немає. Просто я пройшов, скажімо так, усі етапи їхньої майбутньої служби: від перебування на СП (Прим. — спостережний пункт, передова позиція) до керування безпілотним літальним апаратом. Я чітко знаю, що мені потрібно від цих людей. Ми проводимо онлайн-співбесіди. Запитуємо кандидатів про стан здоров'я, сімейні обставини, чи можуть вони приєднатися до нас та виконувати завдання. Тих, хто пройшов співбесіду, направляємо на курси.
Ми всіх супроводжували, намагалися все пояснити. Я не люблю обманювати. Завжди озвучую свої вимоги і можливі ризики. Ті, хто погоджується, працюють на максимум".
Керувати ротою — це складний процес, що вимагає постійних тренувань особового складу, забезпечення підрозділу всім необхідним та моніторингу морального стану бійців. Як слідкувати за всім одночасно?
"Це комплекс заходів, до яких слід підходити системно. Плюс, оскільки я людина комунікабельна, ще з початку служби в апараті МВС у мене є база волонтерів, з якими я постійно на зв’язку. Щоб вони нам допомагали, треба показувати відео знищення. А коли ми нищимо ворогів, то й мотивація у бійців висока — адже ми виконуємо поставлені завдання. Якось так: одне завдання витягує наступне", — розкриває секрети своєї моделі управління Хорват.
Попри пройдений шлях у війську, чоловік не тримається за своє місце.
"Я цивільна, мобілізована людина, взагалі-то. У цивільному житті мені є чим займатися, є чим заробляти. Якщо мені запропонують напрямок розвитку, де я зможу зберегти хоча б частину цього колективу, я задумаюся. Служба заради служби мені не цікава".
Для людей, які досі не мобілізувалися до Сил оборони України, у Хорвата також є слова мотивації.
"Знаю, чому бояться. Можу особисто запевнити: у нас підготовка відрізняється. У Бригаді «Рубіж» є свої інструктори, свої підрозділи; у вас буде вдосталь часу, щоб навчитися. Конкретно в моїй роті вимоги дещо вищі, я особисто готую бійців на полігоні, у нас є сержанти, які знайдуть вам ту роль, з якою ви будете максимально справлятися. Тому якісну підготовку та забезпечення я гарантую", — чітко підсумовує Хорват💪
🛡 ЗАПОВНИТИ АНКЕТУ | ЧАТ-БОТ | НАШ МЕРЧ🔥 | Facebook | Instagram | YouTube
Хорват очолює зведену роту безпілотних літальних апаратів "Black Crane Group". До лав Бригади «Рубіж» він прийшов із підрозділу Національної поліції.
"Це були часи, про які можна сказати: «Дуже цікаво, але нічого не зрозуміло». Кому ми підпорядковувалися, де були оформлені, хто ставив завдання... Було весело, і це дало мені колосальний досвід — що і як робити, а що не робити", — з посмішкою згадує початок повномасштабного вторгнення командир.
Хорват керує ротою вже другий рік. Замислившись, воїн виділяє момент, яким він пишається найбільше.
"За два роки наша рота, має лише одного важкопораненого та, на жаль, двох воїнів на щиті. Для мене головне, щоб хлопці поверталися додому живими", — впевнено заявляє Хорват.
Такі принципи приваблюють людей, охочих долучитися до лав Бригади «Рубіж». З ними Хорват має власну систему співбесід.
"Чому хочуть до нас у роту? Секрету тут немає. Просто я пройшов, скажімо так, усі етапи їхньої майбутньої служби: від перебування на СП (Прим. — спостережний пункт, передова позиція) до керування безпілотним літальним апаратом. Я чітко знаю, що мені потрібно від цих людей. Ми проводимо онлайн-співбесіди. Запитуємо кандидатів про стан здоров'я, сімейні обставини, чи можуть вони приєднатися до нас та виконувати завдання. Тих, хто пройшов співбесіду, направляємо на курси.
Ми всіх супроводжували, намагалися все пояснити. Я не люблю обманювати. Завжди озвучую свої вимоги і можливі ризики. Ті, хто погоджується, працюють на максимум".
Керувати ротою — це складний процес, що вимагає постійних тренувань особового складу, забезпечення підрозділу всім необхідним та моніторингу морального стану бійців. Як слідкувати за всім одночасно?
"Це комплекс заходів, до яких слід підходити системно. Плюс, оскільки я людина комунікабельна, ще з початку служби в апараті МВС у мене є база волонтерів, з якими я постійно на зв’язку. Щоб вони нам допомагали, треба показувати відео знищення. А коли ми нищимо ворогів, то й мотивація у бійців висока — адже ми виконуємо поставлені завдання. Якось так: одне завдання витягує наступне", — розкриває секрети своєї моделі управління Хорват.
Попри пройдений шлях у війську, чоловік не тримається за своє місце.
"Я цивільна, мобілізована людина, взагалі-то. У цивільному житті мені є чим займатися, є чим заробляти. Якщо мені запропонують напрямок розвитку, де я зможу зберегти хоча б частину цього колективу, я задумаюся. Служба заради служби мені не цікава".
Для людей, які досі не мобілізувалися до Сил оборони України, у Хорвата також є слова мотивації.
"Знаю, чому бояться. Можу особисто запевнити: у нас підготовка відрізняється. У Бригаді «Рубіж» є свої інструктори, свої підрозділи; у вас буде вдосталь часу, щоб навчитися. Конкретно в моїй роті вимоги дещо вищі, я особисто готую бійців на полігоні, у нас є сержанти, які знайдуть вам ту роль, з якою ви будете максимально справлятися. Тому якісну підготовку та забезпечення я гарантую", — чітко підсумовує Хорват💪
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Бригада "РУБІЖ"
"Для мене, як для командира, найголовніше, щоб хлопці поверталися додому живими", — Хорват, командир роти БПЛА "Black Crane Group" 2-го батальйону оперативного призначення Бригади «Рубіж»🇺🇦 Хорват очолює зведену роту безпілотних літальних апаратів "Black…
це людина, якій ми на протязі останніх двох років закривали потреби, також частка з прибутку сольнику буде спрямована на потреби блеккрейн
❤8
provulok
буде сольник в києві ще встигаєте купить перші пташки за 350₴ бо далі буде значно дорожче
шановні друзі, сьогодні останній день коли можна взяти квиток за 450, далі буде дорожче
Forwarded from Волинські Новини
🙏🏻💔Рідні загиблого лучанина просять підтримати петицію про надання йому почесного звання Героя України.
Владислав народився 19 квітня 2002 року в Луцьку. На момент повномасштабного вторгнення Владислав тільки-но завершив строкову службу. Він без жодних роздумів і вагань у 19-річному віці подався до військкомату та добровільно став на захист Батьківщини.
Як медик Владислав неодноразово рятував життя під обстрілами, в найнебезпечніших точках фронту. Завжди брав на себе повну відповідальність у діях, евакуйовував поранених під щільним вогнем, діяв самостійно - без зв’язку й підкріплення. При виконанні бойового завдання знайшов та вивів поранених бійців, яких вважали безвісти зниклими.
14 лютого 2025 року, під час виконання завдання з розмінування і прикриття інженерної групи поблизу населеного пункту Лозова, Владислав загинув - підірвавшись на міні, прикриваючи своїх побратимів.
Підписати петицію про надання військовому звання Героя України можна за посиланням.
Владислав народився 19 квітня 2002 року в Луцьку. На момент повномасштабного вторгнення Владислав тільки-но завершив строкову службу. Він без жодних роздумів і вагань у 19-річному віці подався до військкомату та добровільно став на захист Батьківщини.
Як медик Владислав неодноразово рятував життя під обстрілами, в найнебезпечніших точках фронту. Завжди брав на себе повну відповідальність у діях, евакуйовував поранених під щільним вогнем, діяв самостійно - без зв’язку й підкріплення. При виконанні бойового завдання знайшов та вивів поранених бійців, яких вважали безвісти зниклими.
14 лютого 2025 року, під час виконання завдання з розмінування і прикриття інженерної групи поблизу населеного пункту Лозова, Владислав загинув - підірвавшись на міні, прикриваючи своїх побратимів.
Підписати петицію про надання військовому звання Героя України можна за посиланням.
😭4