Forwarded from Офіс Генерального прокурора
Всеукраїнська конференція прокурорів призначила членів Ради прокурорів України
27 серпня 2026 року в Офісі Генерального прокурора відбулася всеукраїнська конференція прокурорів.
Під час конференції делегати шляхом таємного голосування призначили 11 членів Ради прокурорів України.
Від Офісу Генерального прокурора до складу Ради прокурорів обрано Романа Трача та Дмитра Явдокименка.
Від обласних прокуратур - Анастасію Боровікову, Олександра Ковалевського, Василя Мартинюка та Михайла Савватеєва.
Від окружних прокуратур - Любов Грицаєнко, Максима Михайлова, Оксану Михальчук, Крістіну Мордовченко та Володимира Федоренка.
Також делегати затвердили зміни та доповнення до Положення про Раду прокурорів України, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Окрім того, делегати конференції обговорили та прийняли зміни і доповнення до Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження та Регламенту всеукраїнської конференції прокурорів.
27 серпня 2026 року в Офісі Генерального прокурора відбулася всеукраїнська конференція прокурорів.
Під час конференції делегати шляхом таємного голосування призначили 11 членів Ради прокурорів України.
Від Офісу Генерального прокурора до складу Ради прокурорів обрано Романа Трача та Дмитра Явдокименка.
Від обласних прокуратур - Анастасію Боровікову, Олександра Ковалевського, Василя Мартинюка та Михайла Савватеєва.
Від окружних прокуратур - Любов Грицаєнко, Максима Михайлова, Оксану Михальчук, Крістіну Мордовченко та Володимира Федоренка.
Також делегати затвердили зміни та доповнення до Положення про Раду прокурорів України, Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
Окрім того, делегати конференції обговорили та прийняли зміни і доповнення до Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження та Регламенту всеукраїнської конференції прокурорів.
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️ Загальнонаціональна хвилина мовчання
6 лютого 2026 року, виконуючи бойове завдання у Синельниківському районі Дніпропетровської області, загинув Кирило Вітько - Захисник України, молодший лейтенант, працівник Офісу Генерального прокурора. Йому було 38 років.
З березня 2014 року працював у Генеральній прокуратурі України, а з 2021 року обіймав посаду провідного консультанта відділу охорони праці та режиму Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора.
Після початку повномасштабного вторгнення Кирило добровільно став до лав захисників України. Під час служби отримав військове звання «молодший лейтенант» та був заступником командира артилерійської батареї з психологічної підтримки персоналу.
Учасник бойових дій, він був прикладом мужності, стійкості й самовідданого виконання військового обов’язку.
Світла пам’ять про Кирила Вітька назавжди залишиться в наших серцях.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
6 лютого 2026 року, виконуючи бойове завдання у Синельниківському районі Дніпропетровської області, загинув Кирило Вітько - Захисник України, молодший лейтенант, працівник Офісу Генерального прокурора. Йому було 38 років.
З березня 2014 року працював у Генеральній прокуратурі України, а з 2021 року обіймав посаду провідного консультанта відділу охорони праці та режиму Департаменту управління об’єктами державної власності, організації закупівель, матеріально-технічного забезпечення та цивільного захисту Офісу Генерального прокурора.
Після початку повномасштабного вторгнення Кирило добровільно став до лав захисників України. Під час служби отримав військове звання «молодший лейтенант» та був заступником командира артилерійської батареї з психологічної підтримки персоналу.
Учасник бойових дій, він був прикладом мужності, стійкості й самовідданого виконання військового обов’язку.
Світла пам’ять про Кирила Вітька назавжди залишиться в наших серцях.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
⚡Будували «кар'єру» в окупаційних органах прокуратури: засуджено трьох колишніх прокурорів АР Крим
⚖️За публічного обвинувачення прокурорів автономії в порядку спеціального судового розгляду (in absentia) ухвалено обвинувальні вироки щодо трьох експрацівників органів прокуратури Криму.
🔹Доведено, що у 2014 році вказані громадяни України залишилися в тимчасово окупованому Криму, а згодом знехтували присягою працівників прокуратури та перейшли на службу до окупантів.
🔹Зокрема, засуджені погодилися обійняти посади у так званій «прокуратурі Республіки Крим», а саме:
- начальника управління нагляду за виконанням федерального законодавства - начальника відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері економіки;
- прокурора управління з нагляду за виконанням федерального законодавства;
- старшого помічника прокурора м. Євпаторії;
🔹«Прокурори» виконували покладені на них обов’язки, тим самим сприяли функціонуванню незаконно створеної системи органів прокуратури, що діє на півострові.
🔹У 2017-2018 роках двоє із
них продовжили «будувати кар’єру» в окупаційних структурах на посадах «помічника прокурора Ленінського району» та «керівника департаменту майнових та земельних відносин адміністрації м. Євпаторії».
🔹Усіх трьох визнано винуватими у державній зраді (ч. 1 ст. 111 КК України). Суд призначив їм покарання – від 13 до 14 років з конфіскацією майна.
❗Спеціальне досудове розслідування здійснювали слідчі ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі.
⚖️За публічного обвинувачення прокурорів автономії в порядку спеціального судового розгляду (in absentia) ухвалено обвинувальні вироки щодо трьох експрацівників органів прокуратури Криму.
🔹Доведено, що у 2014 році вказані громадяни України залишилися в тимчасово окупованому Криму, а згодом знехтували присягою працівників прокуратури та перейшли на службу до окупантів.
🔹Зокрема, засуджені погодилися обійняти посади у так званій «прокуратурі Республіки Крим», а саме:
- начальника управління нагляду за виконанням федерального законодавства - начальника відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері економіки;
- прокурора управління з нагляду за виконанням федерального законодавства;
- старшого помічника прокурора м. Євпаторії;
🔹«Прокурори» виконували покладені на них обов’язки, тим самим сприяли функціонуванню незаконно створеної системи органів прокуратури, що діє на півострові.
🔹У 2017-2018 роках двоє із
них продовжили «будувати кар’єру» в окупаційних структурах на посадах «помічника прокурора Ленінського району» та «керівника департаменту майнових та земельних відносин адміністрації м. Євпаторії».
🔹Усіх трьох визнано винуватими у державній зраді (ч. 1 ст. 111 КК України). Суд призначив їм покарання – від 13 до 14 років з конфіскацією майна.
❗Спеціальне досудове розслідування здійснювали слідчі ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі.
🔥2
Forwarded from Руслан Кравченко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
«Чорні трансплантологи»: викрито схему незаконного продажу анатомічних матеріалів померлих
Правоохоронці викрили схему незаконної торгівлі органами і тканинами померлих людей на Буковині. Злочинну діяльність організували посадові особи Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро.
Кожен учасник виконував свою роль – від взаємодії з родичами померлих та підготовки фіктивної документації до безпосереднього вилучення анатомічних матеріалів та їх подальшої логістики до замовників.
З тіл померлих вилучали шкіру, кістки, сухожилля, рогівки та інші тканини. Їх продавали підприємствам, які виготовляють біоімпланти для хірургії та стоматології.
Ліцензії на медичну практику трансплантології бюро не мало, тому торгівлю з підприємствами-отримувачами прикривали фіктивними договорами про «науково-медичне співробітництво», а передачу тканин оформлювали як «постачання сировини для виготовлення біоімплантів». З деяким клієнтами працювали без договірних відносин.
Родичів померлих маніпулятивно схиляли до згоди на такі процедури, пропонуючи в обмін безкоштовне бальзамування чи зберігання тіла, а також знижки на інші послуги. При цьому люди не знали про реальні обсяги вилучень і подальший продаж тканин.
Також задокументовано випадки, коли рідні померлих відмовлялися надати згоду, але анатомічні матеріали вилучали всупереч їхній волі. Ще в одному з епізодів згоду отримали від працівника геріатричного пансіонату, який опікувався померлою людиною, хоча похованням займалися родичі, яких ні про що не запитували.
Зібрані матеріали доставлялися отримувачам залізницею у контейнерах із холодоагентом. Зафіксовано, зокрема, передачу десяти коробок біоматеріалів, а також відправлення рогівок потягом Чернівці – Одеса.
Офіційна оплата за такі «послуги» надходила на рахунок бюро за актами приймання-передачі наданих послуг. Паралельно щомісяця через відділення обміну валют учасники схеми отримували «тіньову готівку», яку ділили між собою залежно від ролей та кількості вилучень.
Наразі чотирьох працівників Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро затримано. Їм повідомлено про підозру у незаконній торгівлі анатомічними матеріалами людини, вчиненій за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 143 КК України). У приміщеннях бюро, а також за місцями проживання та авто підозрюваних проведено обшуки.
Тіло людини – не товар, а горе родини – не можливість для заробітку. Кожному, хто перетворив медичну діяльність на «чорний ринок», буде надана відповідна правова оцінка.
Слідство триває.
Працюємо далі
Правоохоронці викрили схему незаконної торгівлі органами і тканинами померлих людей на Буковині. Злочинну діяльність організували посадові особи Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро.
Кожен учасник виконував свою роль – від взаємодії з родичами померлих та підготовки фіктивної документації до безпосереднього вилучення анатомічних матеріалів та їх подальшої логістики до замовників.
З тіл померлих вилучали шкіру, кістки, сухожилля, рогівки та інші тканини. Їх продавали підприємствам, які виготовляють біоімпланти для хірургії та стоматології.
Ліцензії на медичну практику трансплантології бюро не мало, тому торгівлю з підприємствами-отримувачами прикривали фіктивними договорами про «науково-медичне співробітництво», а передачу тканин оформлювали як «постачання сировини для виготовлення біоімплантів». З деяким клієнтами працювали без договірних відносин.
Родичів померлих маніпулятивно схиляли до згоди на такі процедури, пропонуючи в обмін безкоштовне бальзамування чи зберігання тіла, а також знижки на інші послуги. При цьому люди не знали про реальні обсяги вилучень і подальший продаж тканин.
Також задокументовано випадки, коли рідні померлих відмовлялися надати згоду, але анатомічні матеріали вилучали всупереч їхній волі. Ще в одному з епізодів згоду отримали від працівника геріатричного пансіонату, який опікувався померлою людиною, хоча похованням займалися родичі, яких ні про що не запитували.
Зібрані матеріали доставлялися отримувачам залізницею у контейнерах із холодоагентом. Зафіксовано, зокрема, передачу десяти коробок біоматеріалів, а також відправлення рогівок потягом Чернівці – Одеса.
Офіційна оплата за такі «послуги» надходила на рахунок бюро за актами приймання-передачі наданих послуг. Паралельно щомісяця через відділення обміну валют учасники схеми отримували «тіньову готівку», яку ділили між собою залежно від ролей та кількості вилучень.
Наразі чотирьох працівників Чернівецького обласного патологоанатомічного бюро затримано. Їм повідомлено про підозру у незаконній торгівлі анатомічними матеріалами людини, вчиненій за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 143 КК України). У приміщеннях бюро, а також за місцями проживання та авто підозрюваних проведено обшуки.
Тіло людини – не товар, а горе родини – не можливість для заробітку. Кожному, хто перетворив медичну діяльність на «чорний ринок», буде надана відповідна правова оцінка.
Слідство триває.
Працюємо далі
❤2
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️Вони віддали своє життя, щоб Україна мала майбутнє.
На жаль, їх фізично немає поруч, але їхній мужній подвиг назавжди залишиться у нашій пам’яті, свободі й державі.
Пам’ятаємо кожного. Схиляємо голови перед полеглими Захисниками і Захисницями України.
На жаль, їх фізично немає поруч, але їхній мужній подвиг назавжди залишиться у нашій пам’яті, свободі й державі.
Пам’ятаємо кожного. Схиляємо голови перед полеглими Захисниками і Захисницями України.
Forwarded from Руслан Кравченко
За клопотанням прокурорів Шевченківський районний суд міста Чернівці обрав запобіжні заходи всім чотирьом підозрюваним.
Їх узято під варту з можливістю внесення застави розміром 1,5 мільйонів гривень для кожного.
Їх узято під варту з можливістю внесення застави розміром 1,5 мільйонів гривень для кожного.
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання
Сергій Цимбал спершу працював слідчим у прокуратурі Краснодона Луганської області, а згодом — у Дніпровській екологічній прокуратурі.
У липні 2014 року Сергій став до лав 25-го батальйону «Київська Русь». Вже за кілька тижнів, у серпні, він вирушив на фронт, де батальйон вів запеклі бої за Дебальцівський плацдарм — одне з наймасштабніших зіткнень війни на Донбасі.
7 жовтня 2014 року, виконуючи бойове завдання, Сергій разом із трьома побратимами вирушив у розвідку. Група потрапила у засідку спецпризначенців рф. За спогадами одного з учасників бою, саме Сергій перший почув шум та побачив російських військових. Кількість окупантів значно перевищувала склад розвідгрупи: п’ятнадцять проти чотирьох. Потрапивши в оточення, Сергій Цимбал прийняв удар на себе: сказав побратимам — «Відходьте, я вас прикрию», — вибіг на горб, відволікаючи вогонь на себе, й до останнього відстрілювався з кулемета. Рішучі дії воїна врятували життя розвідувальної групи ціною власного: побратими змогли вирватися із засідки.
10 жовтня 2014 року Сергія поховали на центральному кладовищі в селищі Ставище Київської області. Сергій Цимбал посмертно удостоєний звання Героя України із Золотою Зіркою, недержавної нагороди «Народний герой України» та медалі УПЦ КП «За жертовність і любов до України». У селищі його іменем названа вулиця, а на фасаді освітнього закладу відкрито меморіальну дошку. Рішенням селищної ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин селища Ставище».
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Цимбала — прокурора і воїна, який до останнього подиху охороняв закон та незалежність України.
Сергій Цимбал спершу працював слідчим у прокуратурі Краснодона Луганської області, а згодом — у Дніпровській екологічній прокуратурі.
У липні 2014 року Сергій став до лав 25-го батальйону «Київська Русь». Вже за кілька тижнів, у серпні, він вирушив на фронт, де батальйон вів запеклі бої за Дебальцівський плацдарм — одне з наймасштабніших зіткнень війни на Донбасі.
7 жовтня 2014 року, виконуючи бойове завдання, Сергій разом із трьома побратимами вирушив у розвідку. Група потрапила у засідку спецпризначенців рф. За спогадами одного з учасників бою, саме Сергій перший почув шум та побачив російських військових. Кількість окупантів значно перевищувала склад розвідгрупи: п’ятнадцять проти чотирьох. Потрапивши в оточення, Сергій Цимбал прийняв удар на себе: сказав побратимам — «Відходьте, я вас прикрию», — вибіг на горб, відволікаючи вогонь на себе, й до останнього відстрілювався з кулемета. Рішучі дії воїна врятували життя розвідувальної групи ціною власного: побратими змогли вирватися із засідки.
10 жовтня 2014 року Сергія поховали на центральному кладовищі в селищі Ставище Київської області. Сергій Цимбал посмертно удостоєний звання Героя України із Золотою Зіркою, недержавної нагороди «Народний герой України» та медалі УПЦ КП «За жертовність і любов до України». У селищі його іменем названа вулиця, а на фасаді освітнього закладу відкрито меморіальну дошку. Рішенням селищної ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин селища Ставище».
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Цимбала — прокурора і воїна, який до останнього подиху охороняв закон та незалежність України.
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️ Загальнонаціональна хвилина мовчання
У квітні 2026 року після важкої хвороби пішов із життя Вадим Каракай — Захисник України, штаб-сержант, працівник Офісу Генерального прокурора.
Вадим розпочав свій професійний шлях у серпні 2010 року. Працював у прокуратурі Дніпропетровської області, а з 2017 року обіймав посади слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та прокурора відділу Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора. За сумлінну службу неодноразово отримував заохочення від Генерального прокурора.
З початком повномасштабного вторгнення він добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Пройшов шлях від солдата-стрільця до штаб-сержанта. Брав участь у звільненні Київщини, Харківщини та у запеклих боях на Донеччині.
Колеги та друзі пам’ятають Вадима як висококваліфікованого і принципового фахівця, порядну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Навіть під час служби він мужньо боровся з підступною хворобою, до останнього залишаючись вірним своїй справі.
Світла пам’ять про Вадима Каракая назавжди залишиться в наших серцях.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
У квітні 2026 року після важкої хвороби пішов із життя Вадим Каракай — Захисник України, штаб-сержант, працівник Офісу Генерального прокурора.
Вадим розпочав свій професійний шлях у серпні 2010 року. Працював у прокуратурі Дніпропетровської області, а з 2017 року обіймав посади слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України та прокурора відділу Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора. За сумлінну службу неодноразово отримував заохочення від Генерального прокурора.
З початком повномасштабного вторгнення він добровільно мобілізувався до лав Збройних Сил України. Пройшов шлях від солдата-стрільця до штаб-сержанта. Брав участь у звільненні Київщини, Харківщини та у запеклих боях на Донеччині.
Колеги та друзі пам’ятають Вадима як висококваліфікованого і принципового фахівця, порядну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Навіть під час служби він мужньо боровся з підступною хворобою, до останнього залишаючись вірним своїй справі.
Світла пам’ять про Вадима Каракая назавжди залишиться в наших серцях.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
Forwarded from Руслан Кравченко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Від наказу до пуску: двом російським командирам повідомлено про підозру за удари по «Охматдиту» та «Сапфіру»
Кадри з розбитого «Охматдиту» неможливо забути.
Діти з крапельницями просто неба. Лікарі, батьки та рятувальники, які розбирали завали. Зруйновані оперблоки, де ще за мить до удару боролися за дитячі життя.
8 липня 2024 року російська крилата ракета Х-101 влучила в лікувальний корпус найбільшої дитячої лікарні країни. Там перебували понад 600 дітей.
Загинули лікарка та дідусь маленької пацієнтки. Щонайменше 34 людини дістали поранення, серед них дев’ятеро дітей.
Через півтора місяця, 24 серпня, російська балістична ракета «Іскандер-М» зруйнувала готель «Сапфір» у Краматорську. У ньому жили представники іноземних медіа, які розповідали світові правду про російську агресію.
Загинув 38-річний радник Reuters із безпеки Райан Еванс. Ще десятеро людей дістали поранення, серед них 4 громадян України, 5 міжнародних журналістів-працівників зазначеного інформаційного агентства та одна журналістка з Польщі.
Російські ракети не обирають цілі самі.
Координати вводять люди. Накази віддають люди. Пуски здійснюють люди.
Сьогодні ще двом російським командирам повідомлено про підозру у воєнних злочинах. За даними слідства, удар по «Охматдиту» безпосередньо координував генерал-майор – командир 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії дальньої авіації зс рф.
Виконуючи наказ вищого військово-політичного керівництва росії, він віддав бойове розпорядження підпорядкованим підрозділам та координував завдання ракетного удару по дитячій лікарні.
Атаку на готель «Сапфір», за даними слідства, забезпечив полковник – командир 1-ї ракетної бригади 49-ї загальновійськової армії зс рф.
Перебуваючи в ростовській області, він віддавав накази підлеглим, координував їхні дії та контролював завдання удару.
Дії обох командирів кваліфіковано за ч. 2 ст. 438 КК України: порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
Обидва злочини росія одразу намагалася прикрити брехнею.
Після удару по «Охматдиту» російська пропаганда вигадувала версії про «падіння української ракети ППО», «військовий госпіталь» та «склад зброї».
Після атаки на «Сапфір» російські ресурси заявили про нібито «ліквідацію іноземних найманців». Коли стало відомо про загибель члена команди Reuters та поранення журналістів, удар почали називати «покаранням».
Лікарня, де рятували дітей. Готель, де жили журналісти.
Жодної воєнної необхідності. Жодної військової переваги. Лише цілеспрямований терор проти цивільних.
Ми послідовно відновлюємо весь шлях злочинного наказу: від вищого командування, яке планувало та санкціонувало атаки, до командирів і військовослужбовців, які забезпечували їх виконання.
За кожен воєнний злочин відповідатиме кожен причетний.
Працюємо далі
Кадри з розбитого «Охматдиту» неможливо забути.
Діти з крапельницями просто неба. Лікарі, батьки та рятувальники, які розбирали завали. Зруйновані оперблоки, де ще за мить до удару боролися за дитячі життя.
8 липня 2024 року російська крилата ракета Х-101 влучила в лікувальний корпус найбільшої дитячої лікарні країни. Там перебували понад 600 дітей.
Загинули лікарка та дідусь маленької пацієнтки. Щонайменше 34 людини дістали поранення, серед них дев’ятеро дітей.
Через півтора місяця, 24 серпня, російська балістична ракета «Іскандер-М» зруйнувала готель «Сапфір» у Краматорську. У ньому жили представники іноземних медіа, які розповідали світові правду про російську агресію.
Загинув 38-річний радник Reuters із безпеки Райан Еванс. Ще десятеро людей дістали поранення, серед них 4 громадян України, 5 міжнародних журналістів-працівників зазначеного інформаційного агентства та одна журналістка з Польщі.
Російські ракети не обирають цілі самі.
Координати вводять люди. Накази віддають люди. Пуски здійснюють люди.
Сьогодні ще двом російським командирам повідомлено про підозру у воєнних злочинах. За даними слідства, удар по «Охматдиту» безпосередньо координував генерал-майор – командир 22-ї важкої бомбардувальної авіадивізії дальньої авіації зс рф.
Виконуючи наказ вищого військово-політичного керівництва росії, він віддав бойове розпорядження підпорядкованим підрозділам та координував завдання ракетного удару по дитячій лікарні.
Атаку на готель «Сапфір», за даними слідства, забезпечив полковник – командир 1-ї ракетної бригади 49-ї загальновійськової армії зс рф.
Перебуваючи в ростовській області, він віддавав накази підлеглим, координував їхні дії та контролював завдання удару.
Дії обох командирів кваліфіковано за ч. 2 ст. 438 КК України: порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним вбивством.
Обидва злочини росія одразу намагалася прикрити брехнею.
Після удару по «Охматдиту» російська пропаганда вигадувала версії про «падіння української ракети ППО», «військовий госпіталь» та «склад зброї».
Після атаки на «Сапфір» російські ресурси заявили про нібито «ліквідацію іноземних найманців». Коли стало відомо про загибель члена команди Reuters та поранення журналістів, удар почали називати «покаранням».
Лікарня, де рятували дітей. Готель, де жили журналісти.
Жодної воєнної необхідності. Жодної військової переваги. Лише цілеспрямований терор проти цивільних.
Ми послідовно відновлюємо весь шлях злочинного наказу: від вищого командування, яке планувало та санкціонувало атаки, до командирів і військовослужбовців, які забезпечували їх виконання.
За кожен воєнний злочин відповідатиме кожен причетний.
Працюємо далі
Forwarded from Руслан Кравченко
Воєнні злочини 2014 року – вирок у Фінляндії: російського бойовика засуджено до 12 років і 6 місяців ув’язнення
Апеляційний суд Гельсінкі визнав громадянина рф Яна Петровського, відомого за позивним «Славян» та другим імям Воїслав Торден, винним у воєнних злочинах проти українських військовослужбовців на Луганщині у 2014 році. Йому призначено 12 років і 6 місяців позбавлення волі.
Принципово важливо, що це перший прецедент, коли винуватість російського бойовика у найтяжчих міжнародних злочинах, вчинених на території України, встановлена судом іншої держави.
Суд установив, що Торден був заступником командира диверсійно-штурмової групи «Русич» і 5 вересня 2014 року брав участь у засідці на українських військових. Під час нападу було незаконно використано державний прапор України. Торден вів вогонь із ручного кулемета у напрямку наших захисників.
Унаслідок засідки загинули 22 українські військовослужбовці, ще четверо були поранені.
Також доведено, що він зробив і поширив у соціальних мережах принизливе фото із загиблим українським військовим та публічно заявляв, що учасники «Русича» не братимуть українських військових у полон і не даватимуть їм пощади.
Ця справа – важливий практичний приклад застосування універсальної юрисдикції. Розслідування і підтримання обвинувачення здійснювали фінські правоохоронці та прокурори.
Українська сторона надала матеріали, необхідні для встановлення обставин злочинів, і забезпечила виконання запитів про міжнародну правову допомогу. Саме так має працювати міжнародна система відповідальності.
Офіс Генерального прокурора передав фінським колегам матеріали, зібрані в межах кримінального провадження в Україні. За участю фінських слідчих в Україні проведено 13 допитів, досліджено фото- та відеоматеріали, проведено комісійну судово-медичну експертизу.
Ми також забезпечили участь потерпілих і свідків, які перебували в Україні, у засіданнях фінського суду в режимі відеоконференції.
Дякую фінським слідчим і прокурорам за професійну та принципову роботу. Дякую прокурорам Офісу Генерального прокурора, слідчим Служби безпеки України та українським експертам.
Окрема вдячність потерпілим і свідкам, які через роки знайшли сили знову повернутися до цих подій і дати свідчення.
Ці злочини були вчинені у 2014 році – задовго до повномасштабного вторгнення. Майже дванадцять років потому винуватість одного з їхніх учасників встановлено в іншій державі.
Ми й надалі використовуватимемо всі доступні правові механізми – українські суди, міжнародні інституції та національні суди держав-партнерів.
Для воєнних злочинців не має бути безпечних кордонів і безпечних юрисдикцій.
Працюємо далі
Апеляційний суд Гельсінкі визнав громадянина рф Яна Петровського, відомого за позивним «Славян» та другим імям Воїслав Торден, винним у воєнних злочинах проти українських військовослужбовців на Луганщині у 2014 році. Йому призначено 12 років і 6 місяців позбавлення волі.
Принципово важливо, що це перший прецедент, коли винуватість російського бойовика у найтяжчих міжнародних злочинах, вчинених на території України, встановлена судом іншої держави.
Суд установив, що Торден був заступником командира диверсійно-штурмової групи «Русич» і 5 вересня 2014 року брав участь у засідці на українських військових. Під час нападу було незаконно використано державний прапор України. Торден вів вогонь із ручного кулемета у напрямку наших захисників.
Унаслідок засідки загинули 22 українські військовослужбовці, ще четверо були поранені.
Також доведено, що він зробив і поширив у соціальних мережах принизливе фото із загиблим українським військовим та публічно заявляв, що учасники «Русича» не братимуть українських військових у полон і не даватимуть їм пощади.
Ця справа – важливий практичний приклад застосування універсальної юрисдикції. Розслідування і підтримання обвинувачення здійснювали фінські правоохоронці та прокурори.
Українська сторона надала матеріали, необхідні для встановлення обставин злочинів, і забезпечила виконання запитів про міжнародну правову допомогу. Саме так має працювати міжнародна система відповідальності.
Офіс Генерального прокурора передав фінським колегам матеріали, зібрані в межах кримінального провадження в Україні. За участю фінських слідчих в Україні проведено 13 допитів, досліджено фото- та відеоматеріали, проведено комісійну судово-медичну експертизу.
Ми також забезпечили участь потерпілих і свідків, які перебували в Україні, у засіданнях фінського суду в режимі відеоконференції.
Дякую фінським слідчим і прокурорам за професійну та принципову роботу. Дякую прокурорам Офісу Генерального прокурора, слідчим Служби безпеки України та українським експертам.
Окрема вдячність потерпілим і свідкам, які через роки знайшли сили знову повернутися до цих подій і дати свідчення.
Ці злочини були вчинені у 2014 році – задовго до повномасштабного вторгнення. Майже дванадцять років потому винуватість одного з їхніх учасників встановлено в іншій державі.
Ми й надалі використовуватимемо всі доступні правові механізми – українські суди, міжнародні інституції та національні суди держав-партнерів.
Для воєнних злочинців не має бути безпечних кордонів і безпечних юрисдикцій.
Працюємо далі
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання
Захисник України Сергій Миколайович Грибков — прокурор та доброволець, який став у стрій захисників України від початку вторгнення росії на Луганщині.
Сергій — уродженець Луцька. У 2005 році розпочав свою роботу в органах прокуратури помічником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора Волинської області. Відтоді працював на різних посадах у прокуратурі м. Володимира-Волинського та в Луцьку, у структурних підрозділах прокуратури області. Рішення про захист країни прийняв, обіймаючи посаду прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області.
У зону АТО Сергій пішов добровольцем у липні 2014 року, приєднавшись до лав батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання на Луганщині: обороняв селище Хрящувате, село Червоний Яр, селище Велика Вергунка, патрулював місто Щастя.
Російські окупанти забрали життя Сергія 5 вересня 2014 року. Тоді під час виконання бойового завдання в районі села Весела Гора поблизу м. Щастя його підрозділ «Грізлі» батальйону «Айдар» потрапив у засідку російського спецназу. У бою Сергій загинув. Чоловіку було 33 роки.
Дізнатися про долю Сергія та увічнити його пам’ять вдалося не одразу: спочатку воїна поховали як невідомого солдата на військовому кладовищі в селі Чмирівка під Старобільськом. Тільки у 2016 році, завдяки експертизі ДНК, Сергія вдалося ідентифікувати, і 8 квітня того ж року його перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа Луцького району.
Мужність добровольця вшанована різними нагородами:
· Указом Президента України Сергій Грибков був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
· Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно);
· У 2019 році рішенням Луцької міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (посмертно).
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Грибкова — прокурора, який взяв зброю, аби захистити закон, свободу та незалежність України.
Захисник України Сергій Миколайович Грибков — прокурор та доброволець, який став у стрій захисників України від початку вторгнення росії на Луганщині.
Сергій — уродженець Луцька. У 2005 році розпочав свою роботу в органах прокуратури помічником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора Волинської області. Відтоді працював на різних посадах у прокуратурі м. Володимира-Волинського та в Луцьку, у структурних підрозділах прокуратури області. Рішення про захист країни прийняв, обіймаючи посаду прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області.
У зону АТО Сергій пішов добровольцем у липні 2014 року, приєднавшись до лав батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання на Луганщині: обороняв селище Хрящувате, село Червоний Яр, селище Велика Вергунка, патрулював місто Щастя.
Російські окупанти забрали життя Сергія 5 вересня 2014 року. Тоді під час виконання бойового завдання в районі села Весела Гора поблизу м. Щастя його підрозділ «Грізлі» батальйону «Айдар» потрапив у засідку російського спецназу. У бою Сергій загинув. Чоловіку було 33 роки.
Дізнатися про долю Сергія та увічнити його пам’ять вдалося не одразу: спочатку воїна поховали як невідомого солдата на військовому кладовищі в селі Чмирівка під Старобільськом. Тільки у 2016 році, завдяки експертизі ДНК, Сергія вдалося ідентифікувати, і 8 квітня того ж року його перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа Луцького району.
Мужність добровольця вшанована різними нагородами:
· Указом Президента України Сергій Грибков був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
· Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно);
· У 2019 році рішенням Луцької міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (посмертно).
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Грибкова — прокурора, який взяв зброю, аби захистити закон, свободу та незалежність України.
⚡Головні новини прокуратури АР Крим та м. Севастополя за минулий місяць:
🔹Перейшли на бік рф під час окупації Криму: оголошено вироки двом суддям-зрадницям
🔹Повідомлено про підозру в державній зраді трьом експодатківцям з Криму
🔹Засудив українського військовополоненого до 20 років ув’язнення: завершено розслідування щодо судді держави-агресора
🔹Забезпечив ворогу безперешкодний доступ до військової частини: засуджено експосадовця Керченського загону морської охорони
🔹Надають допомогу ворожій армії: повідомлено про підозру настоятелю храму та окупаційній депутатці з Криму
🔹Засудила кримчанина за відмову служити у збройних силах рф: окупаційна «служителька Феміди» постане перед судом
🔹Воєнні злочини проти культурної спадщини в Криму: повідомлено про підозру двом російським археологам
🔹За допомогу ворогу в захопленні півострова судитимуть командира 10-ї роти «кримської самооборони»
🔹Перейшов на службу до окупаційного фсб: завершено розслідування щодо колишнього працівника органу безпеки України в Криму
🔹Учасника псевдовиборів у Бахчисараї засуджено за колабораційну діяльність
🔹Перейшли на бік рф під час окупації Криму: оголошено вироки двом суддям-зрадницям
🔹Повідомлено про підозру в державній зраді трьом експодатківцям з Криму
🔹Засудив українського військовополоненого до 20 років ув’язнення: завершено розслідування щодо судді держави-агресора
🔹Забезпечив ворогу безперешкодний доступ до військової частини: засуджено експосадовця Керченського загону морської охорони
🔹Надають допомогу ворожій армії: повідомлено про підозру настоятелю храму та окупаційній депутатці з Криму
🔹Засудила кримчанина за відмову служити у збройних силах рф: окупаційна «служителька Феміди» постане перед судом
🔹Воєнні злочини проти культурної спадщини в Криму: повідомлено про підозру двом російським археологам
🔹За допомогу ворогу в захопленні півострова судитимуть командира 10-ї роти «кримської самооборони»
🔹Перейшов на службу до окупаційного фсб: завершено розслідування щодо колишнього працівника органу безпеки України в Криму
🔹Учасника псевдовиборів у Бахчисараї засуджено за колабораційну діяльність
🔥2
⚡Прокуратура автономії встановила черговий факт незаконної депортації цивільного населення з тимчасово окупованого Криму
⚖️За процесуального керівництва прокурорів прокуратури АР Крим та м. Севастополя про підозру у вчиненні воєнного злочину (ч. 1 ст. 438 КК України) повідомлено «судді» окупаційного Алуштинського міського суду.
🔹За даними слідства, у 2017 році підозрюваний при розгляді справи про «адміністративне правопорушення» ухвалив незаконне рішення щодо громадянина України - мешканця півострова Крим. Потерпілого було безпідставно визнано іноземцем, який нібито порушив правила перебування у рф, через відмову від отримання паспорта держави-агресора.
🔹Як наслідок, окупаційний «суддя» призначив чоловіку стягнення у вигляді примусового видворення за межі Кримського півострова.
🔹Громадянина України протягом 6 місяців незаконно утримували в центрі тимчасового тримання іноземців у Ростовській області рф, після чого видворили на підконтрольну Уряду України територію.
🔹Такі дії є грубим порушенням Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року та Додаткового протоколу I, які прямо забороняють, незалежно від мотивів, індивідуальну чи масову депортацію цивільних осіб з окупованої території.
🔹Відповідно до вищевказаних норм міжнародного гуманітарного права та українського законодавства, громадяни України мають безумовне право на проживання на території Кримського півострова та не потребують для цього жодних дозволів окупаційної адміністрації.
❗Досудове розслідування триває. Його здійснює ГУ СБУ в АР Крим.
📄Зазначимо, що у 2025 році вказаний «суддя» отримав заочний вирок за державну зраду (ч. 1 ст. 111 КК України).
📌Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
⚖️За процесуального керівництва прокурорів прокуратури АР Крим та м. Севастополя про підозру у вчиненні воєнного злочину (ч. 1 ст. 438 КК України) повідомлено «судді» окупаційного Алуштинського міського суду.
🔹За даними слідства, у 2017 році підозрюваний при розгляді справи про «адміністративне правопорушення» ухвалив незаконне рішення щодо громадянина України - мешканця півострова Крим. Потерпілого було безпідставно визнано іноземцем, який нібито порушив правила перебування у рф, через відмову від отримання паспорта держави-агресора.
🔹Як наслідок, окупаційний «суддя» призначив чоловіку стягнення у вигляді примусового видворення за межі Кримського півострова.
🔹Громадянина України протягом 6 місяців незаконно утримували в центрі тимчасового тримання іноземців у Ростовській області рф, після чого видворили на підконтрольну Уряду України територію.
🔹Такі дії є грубим порушенням Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року та Додаткового протоколу I, які прямо забороняють, незалежно від мотивів, індивідуальну чи масову депортацію цивільних осіб з окупованої території.
🔹Відповідно до вищевказаних норм міжнародного гуманітарного права та українського законодавства, громадяни України мають безумовне право на проживання на території Кримського півострова та не потребують для цього жодних дозволів окупаційної адміністрації.
❗Досудове розслідування триває. Його здійснює ГУ СБУ в АР Крим.
📄Зазначимо, що у 2025 році вказаний «суддя» отримав заочний вирок за державну зраду (ч. 1 ст. 111 КК України).
📌Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
👍2
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️ Загальнонаціональна хвилина мовчання
1 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області загинув Сергій Олександрович Божко — головний спеціаліст відділу програмно-технічного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора.
Сергій народився 1 вересня 1984 року у Гостомелі на Київщині. У 2007 році закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Упродовж 2006–2009 років проходив строкову військову службу у ЗСУ.
З травня 2010 року працював в органах прокуратури — спочатку відповідальним черговим відділу супроводження користувачів Генеральної прокуратури України, з 2022 року — у Департаменті державного майна та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора. Був професійним фахівцем, якого поважали в колективі, неодноразово заохочувався Генеральним прокурором.
У 2014–2015 роках Сергій добровільно став на захист України під час АТО. У березні 2022 року, не вагаючись, повернувся до лав ЗСУ. Командував мотопіхотною ротою спеціального батальйону «Шквал», мав військове звання «майор». Брав участь у бойових діях на Донеччині та Харківщині. Опікувався підлеглими та в найтяжчі хвилини був поруч з ними на передових позиціях.
Сергія поховано з військовими почестями на Лісовому кладовищі в Києві. У нього залишились батьки та сестра.
Офіс Генерального прокурора вшановує пам'ять Сергія Божка — захисника Батьківщини.
1 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області загинув Сергій Олександрович Божко — головний спеціаліст відділу програмно-технічного забезпечення Департаменту державного майна, ресурсів та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора.
Сергій народився 1 вересня 1984 року у Гостомелі на Київщині. У 2007 році закінчив Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». Упродовж 2006–2009 років проходив строкову військову службу у ЗСУ.
З травня 2010 року працював в органах прокуратури — спочатку відповідальним черговим відділу супроводження користувачів Генеральної прокуратури України, з 2022 року — у Департаменті державного майна та матеріально-технічного забезпечення Офісу Генерального прокурора. Був професійним фахівцем, якого поважали в колективі, неодноразово заохочувався Генеральним прокурором.
У 2014–2015 роках Сергій добровільно став на захист України під час АТО. У березні 2022 року, не вагаючись, повернувся до лав ЗСУ. Командував мотопіхотною ротою спеціального батальйону «Шквал», мав військове звання «майор». Брав участь у бойових діях на Донеччині та Харківщині. Опікувався підлеглими та в найтяжчі хвилини був поруч з ними на передових позиціях.
Сергія поховано з військовими почестями на Лісовому кладовищі в Києві. У нього залишились батьки та сестра.
Офіс Генерального прокурора вшановує пам'ять Сергія Божка — захисника Батьківщини.
Forwarded from Руслан Кравченко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Рік платформі «СтопТиск»: від запуску до дієвого механізму
Рік тому ми запустили «СтопТиск» – цифрову платформу для прямої комунікації бізнесу з Офісом Генерального прокурора.
Тоді це був новий інструмент, ефективність якого мала підтвердити практика. Сьогодні можемо констатувати, що нам вдалося вибудувати системну комунікацію з підприємцями та налагодити оперативне реагування на конкретні ситуації.
Механізми взаємодії чіткі та зрозумілі.
Бізнес знає, куди звертатися у випадках неправомірного тиску, процесуальних зловживань, безпідставного вилучення майна чи втручання в господарську діяльність, блокування рахунків та інших незаконних дій правоохоронців.
Звернення реєструються автоматично й одразу надходять до уповноваженого підрозділу Офісу Генерального прокурора та відповідної обласної прокуратури. Далі – перевірка, реагування та зворотний зв'язок.
За рік через платформу надійшло 297 звернень, із них 292 вже опрацьовані. У 58 випадках прокурори вжили заходів для відновлення порушених прав підприємців. Організовано 47 особистих зустрічей із представниками бізнесу.
Крім того, підприємцям повернуто готівку в різних валютах на загальну суму понад 78 млн грн, а також дорогоцінні метали, автомобілі, техніку та обладнання.
Жодне звернення не залишається без розгляду, за кожним із них стоїть конкретна ситуація та конкретне рішення. Це і є системність.
Активна робота триватиме і якщо ви, як підприємець, відчуваєте тиск – звертайтеся через stoptysk.gp.gov.ua. Механізм перевірки та реагування запускають декілька кліків.
Наша позиція незмінна: чесний бізнес має працювати й бути захищеним. А ті, хто порушують закон, незалежно від статусу чи посади, – нести відповідальність.
Працюємо далі
Рік тому ми запустили «СтопТиск» – цифрову платформу для прямої комунікації бізнесу з Офісом Генерального прокурора.
Тоді це був новий інструмент, ефективність якого мала підтвердити практика. Сьогодні можемо констатувати, що нам вдалося вибудувати системну комунікацію з підприємцями та налагодити оперативне реагування на конкретні ситуації.
Механізми взаємодії чіткі та зрозумілі.
Бізнес знає, куди звертатися у випадках неправомірного тиску, процесуальних зловживань, безпідставного вилучення майна чи втручання в господарську діяльність, блокування рахунків та інших незаконних дій правоохоронців.
Звернення реєструються автоматично й одразу надходять до уповноваженого підрозділу Офісу Генерального прокурора та відповідної обласної прокуратури. Далі – перевірка, реагування та зворотний зв'язок.
За рік через платформу надійшло 297 звернень, із них 292 вже опрацьовані. У 58 випадках прокурори вжили заходів для відновлення порушених прав підприємців. Організовано 47 особистих зустрічей із представниками бізнесу.
Крім того, підприємцям повернуто готівку в різних валютах на загальну суму понад 78 млн грн, а також дорогоцінні метали, автомобілі, техніку та обладнання.
Жодне звернення не залишається без розгляду, за кожним із них стоїть конкретна ситуація та конкретне рішення. Це і є системність.
Активна робота триватиме і якщо ви, як підприємець, відчуваєте тиск – звертайтеся через stoptysk.gp.gov.ua. Механізм перевірки та реагування запускають декілька кліків.
Наша позиція незмінна: чесний бізнес має працювати й бути захищеним. А ті, хто порушують закон, незалежно від статусу чи посади, – нести відповідальність.
Працюємо далі
Forwarded from Офіс Генерального прокурора
🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання
Сергій Антоненко працював прокурором у прокуратурах Херсонської області, а також у військових прокуратурах Білгород-Дністровського, Херсонського та Житомирського гарнізонів. За вислугу Сергію присвоєно звання капітана юстиції. Хоча Сергій захистив адвокатуру, розпочати роботу адвокатом він так і не встиг.
З початком війни на сході України в 2014 році Сергій Антоненко протягом трьох років брав участь у бойових діях в АТО, де мав позивний «Прокурор». Через отримане під час служби поранення повернувся до прокурорської діяльності.
Втім, після початку повномасштабного вторгення Сергій приєднався до 40-го окремого стрілецького батальйону «Кодак», де командував підрозділом і разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій.
Сестра захисника, Анна, згадувала, як брат від самого початку вторгнення рвався на фронт.
«Завжди казав: «Хто, якщо не ми?» Завжди вірив у нашу перемогу! На повідомлення: «Як ти?», у нього завжди було: «Все добре». Але добре там ніколи не було, там пекло… Пекло, в якому помирають наші люди, помирають найкращі».
19 липня 2022 року капітан Сергій Антоненко загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Норцівка Ізюмського району Харківської області. Його життя обірвалося в самому пеклі війни, де він боровся за свободу і незалежність України. Поховали героя 26 липня 2022 року на кладовищі Героїв АТО у рідному Кам’янському.
За мужність і самопожертву Сергій Антоненко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Сергія залишилися батьки, сестра Анна та племінниця, які бережуть пам’ять про нього як про людину честі, відваги та непохитної віри в перемогу.
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Антоненка — прокурора та капітана, чиї вчинки — ціна нашої свободи.
Сергій Антоненко працював прокурором у прокуратурах Херсонської області, а також у військових прокуратурах Білгород-Дністровського, Херсонського та Житомирського гарнізонів. За вислугу Сергію присвоєно звання капітана юстиції. Хоча Сергій захистив адвокатуру, розпочати роботу адвокатом він так і не встиг.
З початком війни на сході України в 2014 році Сергій Антоненко протягом трьох років брав участь у бойових діях в АТО, де мав позивний «Прокурор». Через отримане під час служби поранення повернувся до прокурорської діяльності.
Втім, після початку повномасштабного вторгення Сергій приєднався до 40-го окремого стрілецького батальйону «Кодак», де командував підрозділом і разом із побратимами виконував бойові завдання на передовій.
Сестра захисника, Анна, згадувала, як брат від самого початку вторгнення рвався на фронт.
«Завжди казав: «Хто, якщо не ми?» Завжди вірив у нашу перемогу! На повідомлення: «Як ти?», у нього завжди було: «Все добре». Але добре там ніколи не було, там пекло… Пекло, в якому помирають наші люди, помирають найкращі».
19 липня 2022 року капітан Сергій Антоненко загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Норцівка Ізюмського району Харківської області. Його життя обірвалося в самому пеклі війни, де він боровся за свободу і незалежність України. Поховали героя 26 липня 2022 року на кладовищі Героїв АТО у рідному Кам’янському.
За мужність і самопожертву Сергій Антоненко посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Сергія залишилися батьки, сестра Анна та племінниця, які бережуть пам’ять про нього як про людину честі, відваги та непохитної віри в перемогу.
Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Антоненка — прокурора та капітана, чиї вчинки — ціна нашої свободи.