#мійпрограміст сидить за комп'ютером, важко дихає
Я: Ти злий?
Він: От уяви ситуацію: в знайомого не працює комп'ютер, він просить тебе прийти глянути, що не так. Ти приходиш, і тут виявляється, що в нього вже три дні немає світла. Ти питаєш, чи до зникнення світла комп'ютер працював, і він каже, що так, все було ок. Ти вмикаєш електрику в квартирі, після чого з почуттям виконаного обов'язку збираєшся йти.
Але по дорозі до виходу заходиш до кімнати з комп'ютером, і тут виявляється, що в системнику стирчить здоровенна сокира.
От десь така в мене зараз ситуація. Звісно, я злий.
Я: Ти злий?
Він: От уяви ситуацію: в знайомого не працює комп'ютер, він просить тебе прийти глянути, що не так. Ти приходиш, і тут виявляється, що в нього вже три дні немає світла. Ти питаєш, чи до зникнення світла комп'ютер працював, і він каже, що так, все було ок. Ти вмикаєш електрику в квартирі, після чого з почуттям виконаного обов'язку збираєшся йти.
Але по дорозі до виходу заходиш до кімнати з комп'ютером, і тут виявляється, що в системнику стирчить здоровенна сокира.
От десь така в мене зараз ситуація. Звісно, я злий.
Програмісти кам'яного віку
Часом я люблю завести з чоловіком розмову про те, як у майбутньому ми, подібно до наших батьків, не будемо розбиратися в певних технологіях, а доцільність існування деяких із них взагалі будемо заперечувати. Станемо такими собі буркутунами лайтового (ох, сподіваюсь, що лайтового😁) рівня, будемо ностальгувати за старими часами, коли все було більш зрозумілим, практичним і надійним.
На це #мійпрограміст завжди повторює, що конкретно нам це не загрожує - ми ж бо сучасні, життя тісно пов'язане з IT-сферою. Мовляв, просто будемо займатися саморозвитком, вчитися нового, ще й своїй дитині, яка на той час підросте, будемо щось роз'яснювати.
Наївний кодер. Він просто не помітив, що вже повільно, але впевнено перетворюється на ретрограда. І це йому лишилося 2 роки до тридцятого дня народження. Страшно уявити, що буде далі.
Наприклад, він губиться в соцмережах, наче бездротові навушники від айфона. Ну тобто в обох випадках знахідка можлива за умови шаленої наполегливості, або за рахунок вчасної допомоги зі сторони.
І якщо замовити якийсь дешевий товар зі смартфона він ще здатен (за умови, що до скроні йому приставили заряджений автомат), то вибирати якусь серйозну річ він буде лише з комп'ютера.
Те саме стосується відвідування сайтів і пошуку інформації в інтернеті загалом. Мобільна версія сайту (якщо сайт робив не він) - це для мого програміста таємнича і загадкова територія, де будь-який необережний рух може спровокувати початок ядерної війни.
Він наполягає: аби бути зручним, екран має бути великим. І краще, щоб їх було два. Зважаючи на те, в якому напрямку розвиваються сучасні технології, скоро він буде казати, що екран, як мінімум, має просто бути. А всі ці голограми, мікрочіпи, вживлені в мозок, і подібні новаторства - це несерйозно, і хай розбещена молодь бавиться з тими іграшками сама. І взагалі, це незручно і "в наш час такого не було."
💁🏼♀️ Вже яскраво собі уявляю, як весело буде спостерігати за стрімкими змінами світу та реакцією мого програміста на них. Сподіваюсь, штучний інтелект не вийде з ладу, готуючи для мене чергову порцію попкорну.
#хто_такі_айтішники
Часом я люблю завести з чоловіком розмову про те, як у майбутньому ми, подібно до наших батьків, не будемо розбиратися в певних технологіях, а доцільність існування деяких із них взагалі будемо заперечувати. Станемо такими собі буркутунами лайтового (ох, сподіваюсь, що лайтового😁) рівня, будемо ностальгувати за старими часами, коли все було більш зрозумілим, практичним і надійним.
На це #мійпрограміст завжди повторює, що конкретно нам це не загрожує - ми ж бо сучасні, життя тісно пов'язане з IT-сферою. Мовляв, просто будемо займатися саморозвитком, вчитися нового, ще й своїй дитині, яка на той час підросте, будемо щось роз'яснювати.
Наївний кодер. Він просто не помітив, що вже повільно, але впевнено перетворюється на ретрограда. І це йому лишилося 2 роки до тридцятого дня народження. Страшно уявити, що буде далі.
Наприклад, він губиться в соцмережах, наче бездротові навушники від айфона. Ну тобто в обох випадках знахідка можлива за умови шаленої наполегливості, або за рахунок вчасної допомоги зі сторони.
І якщо замовити якийсь дешевий товар зі смартфона він ще здатен (за умови, що до скроні йому приставили заряджений автомат), то вибирати якусь серйозну річ він буде лише з комп'ютера.
Те саме стосується відвідування сайтів і пошуку інформації в інтернеті загалом. Мобільна версія сайту (якщо сайт робив не він) - це для мого програміста таємнича і загадкова територія, де будь-який необережний рух може спровокувати початок ядерної війни.
Він наполягає: аби бути зручним, екран має бути великим. І краще, щоб їх було два. Зважаючи на те, в якому напрямку розвиваються сучасні технології, скоро він буде казати, що екран, як мінімум, має просто бути. А всі ці голограми, мікрочіпи, вживлені в мозок, і подібні новаторства - це несерйозно, і хай розбещена молодь бавиться з тими іграшками сама. І взагалі, це незручно і "в наш час такого не було."
💁🏼♀️ Вже яскраво собі уявляю, як весело буде спостерігати за стрімкими змінами світу та реакцією мого програміста на них. Сподіваюсь, штучний інтелект не вийде з ладу, готуючи для мене чергову порцію попкорну.
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст скаржиться на роботу з польським сайтом⬇️
- До мене той сайт матюкається.
- Тобто?
- Тобто пише б#@дь.
💁🏼♀️Дивлюсь на монітор, там пише "błąd", тобто "помилка", польською.
- До мене той сайт матюкається.
- Тобто?
- Тобто пише б#@дь.
💁🏼♀️Дивлюсь на монітор, там пише "błąd", тобто "помилка", польською.
Я є Програміст, або чи варто глибоко вкорінюватися в IT.
Робота айтішника має безліч переваг, але стає раптовою пасткою для тих, хто насправді хотів би займатися чимось іншим. Чудовим програмістом можна стати в двох випадках: якщо ти дійсно кайфуєш від того, що робиш, або коли ти багато і важко працюєш на результат.
Звичайно, в першому випадку на шляху так само буде чимало труднощів, але, коли ти займаєшся улюбленою справою, воно однозначно того варте. Що ж стосується другого варіанту, слід серйозно запитати себе, чи варті твої зусилля і витрачений час того, що ти отримуєш від своєї важкої роботи.
Розглянемо переваги, які зазвичай мають айтішники.
✓ Це престижно.
✓ В більшості випадків, це зручно: комфортні умови праці, можливість підлаштувати графік під себе.
✓ Це також спілкування з цікавими та творчими людьми, впевненість у завтрашньому дні.
✓ Якщо добре знатися на своїй справі, можна заробити достатньо, а часом і доволі багато грошей.
Чи важливі гроші? Будьмо чесними, вони не важливі лише тоді, коли вони є. В протилежному випадку, їхнє значення різко зростає.
Які ж недоліки? Сидяча робота, жорсткі дедлайни, постійні непорозуміння між клієнтами, проєкт-менеджерами та виконавцями, стреси пов'язані з цим. Необхідність постійно навчатися і вдосконалюватися (так, це недолік для тих, кому робота не в кайф). Що вже й казати, тобі може бути банально нудно писати код.
Але головна проблема полягає в тому, що зі сфери IT надзвичайно важко піти. Значно важче, ніж із більшості інших галузей. Ти настільки звикаєш до рівня життя, який забезпечує тобі робота програмістом, що просто не готовий залишити все це заради пошуків власного шляху. Важко навіть уявити варіант, який зможе затьмарити всі вже наявні на твоїй поточній роботі переваги.
І тут потрібно чесно відповісти собі на питання, чим для тебе є твоя робота, і чого ти хочеш насправді. Розставити пріоритети.
Можливо, просто зменшити навантаження. Можливо, знайти хобі, яке буде приносити радість і компенсувати моральну втому від роботи, якою ти змушений займатися. А може навіть почати активно рухатися в бік кардинальної зміни сфери діяльності. Як правило, робота, що лежить до душі, з часом починає приносити значно більше коштів, ніж людина могла собі уявити в найсміливіших мріях.
#хто_такі_айтішники
Робота айтішника має безліч переваг, але стає раптовою пасткою для тих, хто насправді хотів би займатися чимось іншим. Чудовим програмістом можна стати в двох випадках: якщо ти дійсно кайфуєш від того, що робиш, або коли ти багато і важко працюєш на результат.
Звичайно, в першому випадку на шляху так само буде чимало труднощів, але, коли ти займаєшся улюбленою справою, воно однозначно того варте. Що ж стосується другого варіанту, слід серйозно запитати себе, чи варті твої зусилля і витрачений час того, що ти отримуєш від своєї важкої роботи.
Розглянемо переваги, які зазвичай мають айтішники.
✓ Це престижно.
✓ В більшості випадків, це зручно: комфортні умови праці, можливість підлаштувати графік під себе.
✓ Це також спілкування з цікавими та творчими людьми, впевненість у завтрашньому дні.
✓ Якщо добре знатися на своїй справі, можна заробити достатньо, а часом і доволі багато грошей.
Чи важливі гроші? Будьмо чесними, вони не важливі лише тоді, коли вони є. В протилежному випадку, їхнє значення різко зростає.
Які ж недоліки? Сидяча робота, жорсткі дедлайни, постійні непорозуміння між клієнтами, проєкт-менеджерами та виконавцями, стреси пов'язані з цим. Необхідність постійно навчатися і вдосконалюватися (так, це недолік для тих, кому робота не в кайф). Що вже й казати, тобі може бути банально нудно писати код.
Але головна проблема полягає в тому, що зі сфери IT надзвичайно важко піти. Значно важче, ніж із більшості інших галузей. Ти настільки звикаєш до рівня життя, який забезпечує тобі робота програмістом, що просто не готовий залишити все це заради пошуків власного шляху. Важко навіть уявити варіант, який зможе затьмарити всі вже наявні на твоїй поточній роботі переваги.
І тут потрібно чесно відповісти собі на питання, чим для тебе є твоя робота, і чого ти хочеш насправді. Розставити пріоритети.
Можливо, просто зменшити навантаження. Можливо, знайти хобі, яке буде приносити радість і компенсувати моральну втому від роботи, якою ти змушений займатися. А може навіть почати активно рухатися в бік кардинальної зміни сфери діяльності. Як правило, робота, що лежить до душі, з часом починає приносити значно більше коштів, ніж людина могла собі уявити в найсміливіших мріях.
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст ⬇️
Зробив так, щоб проблеми не було, а вона ще є.
Я: Якби ти зробив, щоб її не було, її би не було.
Він: Я зробив логічне припущення, чому проблема виникла, вирішив її відповідно до цього припущення, а вона все одно є.
Зробив так, щоб проблеми не було, а вона ще є.
Я: Якби ти зробив, щоб її не було, її би не було.
Він: Я зробив логічне припущення, чому проблема виникла, вирішив її відповідно до цього припущення, а вона все одно є.
5 порад для програмістів на передсвятковий період
1. Поклав сайт, три нервових системи (свою, клієнтську та PM-а) і край сподіванням на те, щоби вкластися в дедлайн? Поклади найближчий час на те, аби проявити себе, як професіонала, здатного ефективно вирішувати проблеми, навіть у стресових ситуаціях.
2. Ефективність роботи під кінець року впала нижче, ніж рівень твоєї самооцінки після відмови дівчини, яка дуже подобалася в школі? Змирись, тобі треба відпочити. До свят залишилося всього кілька днів, тому просто постарайся нічого не зіпсувати в наявних проєктах. Рештки енергії скеруй на те, аби спланувати, чого хочеш досягти в наступному році. Якщо таки щось зіпсував, дивися пункт 1.
3. Віддалена робота в поєднанні з карантинними обмеженнями остаточно відбили бажання виходити з дому? Хоча б раз на рік повноцінно використай свій складний людський функціонал, не засмучуй головного Програміста, який для чогось та й створив тебе таким багатофункціональним. Поговори з людьми без допомоги zoom-а, прогуляйся по вулиці без google street view, обійми кохану людину, замість надсилання смайликів, зустрінься з друзями (і я не про серіал).
4. Немає святкового настрою? Тижпрограміст! Перевір домашній front-end - чи не виглядає твоє житло, наче забагована тема, яку без особливого ентузіазму склепав на колінці кодер-початківець? Не забудь і про back-end. Чи немає часом в твоїй голові багів, які до сьогодні ти вперто називав фічами? Під кінець року саме час зробити особистий code-review.
5. Зберігай баланс у всьому. Роби те, у що віриш, і що вважаєш важливим. Дій впевнено і рішуче. Не слухай тих, хто заохочує до бездіяльності та не вірить у твій успіх. Лише результат твоїх дій покаже, в чому ти мав рацію і де помилився.
І хай кожен наступний рік буде кращим за попередній.
#хто_такі_айтішники
1. Поклав сайт, три нервових системи (свою, клієнтську та PM-а) і край сподіванням на те, щоби вкластися в дедлайн? Поклади найближчий час на те, аби проявити себе, як професіонала, здатного ефективно вирішувати проблеми, навіть у стресових ситуаціях.
2. Ефективність роботи під кінець року впала нижче, ніж рівень твоєї самооцінки після відмови дівчини, яка дуже подобалася в школі? Змирись, тобі треба відпочити. До свят залишилося всього кілька днів, тому просто постарайся нічого не зіпсувати в наявних проєктах. Рештки енергії скеруй на те, аби спланувати, чого хочеш досягти в наступному році. Якщо таки щось зіпсував, дивися пункт 1.
3. Віддалена робота в поєднанні з карантинними обмеженнями остаточно відбили бажання виходити з дому? Хоча б раз на рік повноцінно використай свій складний людський функціонал, не засмучуй головного Програміста, який для чогось та й створив тебе таким багатофункціональним. Поговори з людьми без допомоги zoom-а, прогуляйся по вулиці без google street view, обійми кохану людину, замість надсилання смайликів, зустрінься з друзями (і я не про серіал).
4. Немає святкового настрою? Тижпрограміст! Перевір домашній front-end - чи не виглядає твоє житло, наче забагована тема, яку без особливого ентузіазму склепав на колінці кодер-початківець? Не забудь і про back-end. Чи немає часом в твоїй голові багів, які до сьогодні ти вперто називав фічами? Під кінець року саме час зробити особистий code-review.
5. Зберігай баланс у всьому. Роби те, у що віриш, і що вважаєш важливим. Дій впевнено і рішуче. Не слухай тих, хто заохочує до бездіяльності та не вірить у твій успіх. Лише результат твоїх дій покаже, в чому ти мав рацію і де помилився.
І хай кожен наступний рік буде кращим за попередній.
#хто_такі_айтішники
Дивимося одне шоу. Там чоловікові (зауважте, що він айтішник) вдягають наручники і питають, що він відчуває. Той каже, що відчуває себе безпомічним, йому здається, ніби тепер він нічого не може зробити.
#мійпрограміст ⬇️
- Чувак, ти ж програміст! Як то "нічого"? Повертаєш руки, кладеш на клавіатуру і кодиш!
#мійпрограміст ⬇️
- Чувак, ти ж програміст! Як то "нічого"? Повертаєш руки, кладеш на клавіатуру і кодиш!
Плани Рандомного Айтішника на 2021 рік
Окрім підсумків року, популярність яких, судячи зі стрічок у соцмережах, лише зростає, є ще одна цікава штука - плани на наступний рік. Ними однак діляться не настільки охоче. Та й складати їх важче.
Дружина програміста не шукає легких шляхів (інакше ніколи би нею не стала 😉). Саме тому вирішила скласти план Рандомного Айтішника* на наступний рік ⬇️
0. Прямо перед Новим роком, 31 грудня, написати план. В крайньому випадку, 1 січня. Ну добре, до кінця святкових вихідних точно. Зрештою, січень довгий, свят багато, знайду час. Кажуть, планування дуже ефективне.
1. Записатись до спортзалу... Я би міг, але коронавірус-локдауни-фріланс по вечорах. Тому просто буду щодня робити зарядку. Обіцяю: щодня, коли про це згадаю.
2. Частіше виходити з зони комфорту. Можливо, навіть спробую купити шкарпетки в фізичному магазині, а не замовлю їх поштою. А може походжу ще рік зі старим смартфоном. Живуть же якось люди без нового айфона? Може і в мене вийде, а може обмежусь пригодою зі шкарпетками.
3. Почати працювати на себе. Нарешті робота буде поставлена так, як я запланую. Братиму лише адекватних клієнтів. Впишуся в усі дедлайни. Буду мати більше часу для себе. І взагалі: що я даремно ФОПа оформляв?
4. Виспатись. Ні, стоп, самому смішно. Занадто неймовірно. Просто влаштуюся в Google. Хоча який Google? Я ж працюватиму на себе.
5. Взяти довгу відпустку, під час якої за жодних обставин не сідатиму за комп. А ноутбук рахується? В крайньому разі, пофікшу все зі смартфона.
6. Перестати вважати інших тупими. Якщо людина не розбирається в інтуїтивно зрозумілому інтерфейсі, зроблених мною сайтів, та не має алгоритмічного мислення, вона ж не обов'язково дурна?
7. В кінці грудня запостити підсумки року. Гм... Стоп. Щось тут не так. Здається, з планом я таки знов не встиг. Поставлю нагадування на 1 січня, і в 2022 році вже точно не проґавлю цієї можливості (покладатимусь на новенький айфон, а не на свою пам'ять). Кажуть, планування дуже ефективне.
💁🏼♀️ *Під Рандомним Айтішником я розумію збірний образ знайомих мені працівників цієї прекрасної галузі.
#хто_такі_айтішники
Окрім підсумків року, популярність яких, судячи зі стрічок у соцмережах, лише зростає, є ще одна цікава штука - плани на наступний рік. Ними однак діляться не настільки охоче. Та й складати їх важче.
Дружина програміста не шукає легких шляхів (інакше ніколи би нею не стала 😉). Саме тому вирішила скласти план Рандомного Айтішника* на наступний рік ⬇️
0. Прямо перед Новим роком, 31 грудня, написати план. В крайньому випадку, 1 січня. Ну добре, до кінця святкових вихідних точно. Зрештою, січень довгий, свят багато, знайду час. Кажуть, планування дуже ефективне.
1. Записатись до спортзалу... Я би міг, але коронавірус-локдауни-фріланс по вечорах. Тому просто буду щодня робити зарядку. Обіцяю: щодня, коли про це згадаю.
2. Частіше виходити з зони комфорту. Можливо, навіть спробую купити шкарпетки в фізичному магазині, а не замовлю їх поштою. А може походжу ще рік зі старим смартфоном. Живуть же якось люди без нового айфона? Може і в мене вийде, а може обмежусь пригодою зі шкарпетками.
3. Почати працювати на себе. Нарешті робота буде поставлена так, як я запланую. Братиму лише адекватних клієнтів. Впишуся в усі дедлайни. Буду мати більше часу для себе. І взагалі: що я даремно ФОПа оформляв?
4. Виспатись. Ні, стоп, самому смішно. Занадто неймовірно. Просто влаштуюся в Google. Хоча який Google? Я ж працюватиму на себе.
5. Взяти довгу відпустку, під час якої за жодних обставин не сідатиму за комп. А ноутбук рахується? В крайньому разі, пофікшу все зі смартфона.
6. Перестати вважати інших тупими. Якщо людина не розбирається в інтуїтивно зрозумілому інтерфейсі, зроблених мною сайтів, та не має алгоритмічного мислення, вона ж не обов'язково дурна?
7. В кінці грудня запостити підсумки року. Гм... Стоп. Щось тут не так. Здається, з планом я таки знов не встиг. Поставлю нагадування на 1 січня, і в 2022 році вже точно не проґавлю цієї можливості (покладатимусь на новенький айфон, а не на свою пам'ять). Кажуть, планування дуже ефективне.
💁🏼♀️ *Під Рандомним Айтішником я розумію збірний образ знайомих мені працівників цієї прекрасної галузі.
#хто_такі_айтішники
Я:
- Щось ти давно нічого кумедного не казав.
#мійпрограміст ⬇️
- Ех, знаю... Я настільки зайнятий, що у мене немає часу щось казати.
💁🏼♀️ Завантаженість рівень "у мене немає часу щось сказати". Так і до "замість того, щоб зараз говорити, я міг би писати код" недалеко.
- Щось ти давно нічого кумедного не казав.
#мійпрограміст ⬇️
- Ех, знаю... Я настільки зайнятий, що у мене немає часу щось казати.
💁🏼♀️ Завантаженість рівень "у мене немає часу щось сказати". Так і до "замість того, щоб зараз говорити, я міг би писати код" недалеко.
Як вийти заміж... за програміста?
Що ж, цього разу тема справді серйозна, тому вступ тут зайвий. Одразу до справи.
🔎 Знайди програміста.
Уяви собі, це не так просто, як здається. Айтішники - парадоксальні створіння: їх багато, але при цьому їх ніде не видно. Кодер не був би кодером, якби більшість свого часу не проводив за монітором. Тому, якщо ти не вчилась із ним в університеті або не працюєш поряд, залишається покладати всі сподівання на його хобі. Хто знає: можливо зустрінеш самотнього айтішника в спортзалі або на курсах по малюванню олійними фарбами.
🥁 Приверни його увагу.
Програмістам часто важливі:
- почуття гумору (нерідко з жартами на межі фолу);
- компетентність у складних питаннях, в яких він сам якимось дивом не розбирається (це може стосуватися як самого програмування, так і інших сфер, з якими він мало знайомий);
- коли хобі дівчини збігається з його власним, або коли вона щиро і детально цікавиться його захопленнями.
Звичайно, для швидшого ефекту завжди можна поголити голову або почати ходити перед ним на руках. Це точно приверне увагу, але щодо успішності такого задуму я маю великі сумніви.
🧠 Якомога частіше кажи йому, який він розумний.
Надзвичайно дієво, але лише у випадках, коли це щиро, а в ідеалі ще й підкріплено десятком логічних аргументів. Я серйозно. Це комплімент, якого забагато не буває. Йди й скажи своєму програмістові, який він розумний. Тим більше, що це правда.
💪 Вір у нього.
Якщо програміст загорівся якоюсь ідеєю, яку він рветься втілити, обов'язково підтримай. Нехай діє. І неважливо, хоче він відкрити магазин коміксів, поконкурувати з Ілоном Маском у справі колонізації Марсу або створити машину часу.
Він - програміст. Він регулярно створює надзвичайні речі з нічого: за допомогою самого лише задуму та набору незрозумілих символів. Для нього немає нічого неможливого.
Успіхів 🎯
#хто_такі_айтішники
Що ж, цього разу тема справді серйозна, тому вступ тут зайвий. Одразу до справи.
🔎 Знайди програміста.
Уяви собі, це не так просто, як здається. Айтішники - парадоксальні створіння: їх багато, але при цьому їх ніде не видно. Кодер не був би кодером, якби більшість свого часу не проводив за монітором. Тому, якщо ти не вчилась із ним в університеті або не працюєш поряд, залишається покладати всі сподівання на його хобі. Хто знає: можливо зустрінеш самотнього айтішника в спортзалі або на курсах по малюванню олійними фарбами.
🥁 Приверни його увагу.
Програмістам часто важливі:
- почуття гумору (нерідко з жартами на межі фолу);
- компетентність у складних питаннях, в яких він сам якимось дивом не розбирається (це може стосуватися як самого програмування, так і інших сфер, з якими він мало знайомий);
- коли хобі дівчини збігається з його власним, або коли вона щиро і детально цікавиться його захопленнями.
Звичайно, для швидшого ефекту завжди можна поголити голову або почати ходити перед ним на руках. Це точно приверне увагу, але щодо успішності такого задуму я маю великі сумніви.
🧠 Якомога частіше кажи йому, який він розумний.
Надзвичайно дієво, але лише у випадках, коли це щиро, а в ідеалі ще й підкріплено десятком логічних аргументів. Я серйозно. Це комплімент, якого забагато не буває. Йди й скажи своєму програмістові, який він розумний. Тим більше, що це правда.
💪 Вір у нього.
Якщо програміст загорівся якоюсь ідеєю, яку він рветься втілити, обов'язково підтримай. Нехай діє. І неважливо, хоче він відкрити магазин коміксів, поконкурувати з Ілоном Маском у справі колонізації Марсу або створити машину часу.
Він - програміст. Він регулярно створює надзвичайні речі з нічого: за допомогою самого лише задуму та набору незрозумілих символів. Для нього немає нічого неможливого.
Успіхів 🎯
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст ⬇️
У мене тут функція, яка складається з п'яти стрічок коду. І я не маю уявлення, що вона робить. І це моя функція.
У мене тут функція, яка складається з п'яти стрічок коду. І я не маю уявлення, що вона робить. І це моя функція.
Coder-man як особливий тип програміста
Чи траплялось вам працювати в офісі, куди одного чудового дня приходив новий працівник, який щойно закінчив університет або пройшов швидкий курс зі вступу в програмування?
Буквально вчора він сидів у студентській аудиторії на нудній лекції та розмірковував, чи встигне до ранку завершити курсову, якщо перед тим збігає на побачення. А вже сьогодні хоче зарекомендувати себе як серйозного профі, який знає всі основи і готовий приймати поради лише стосовно окремих дрібниць. При цьому після кожної такої поради, підказки чи незначної критики робитиме вигляд, наче все зробив правильно. А те, що виникли проблеми, то це або замовник - ідіот, або завдання погано поставили, або хтось інший налажав. В крайньому випадку, провина ляже на магнітні бурі чи ретроградний Меркурій.
Молодий (тобто недосвідчений) програміст часом нагадує повного сил та ентузіазму супергероя. Нехай він поки новачок у своїй справі, та вже багато на що здатен, має безліч планів, постійно рветься до бою і готовий до найсерйозніших завдань. Щоправда, хоче, аби всі вони були не просто складними, але й цікавими, нестандартними і ну дууууже важливими. Не для того ж він прийшов у програмування, аби займатися пересічними справами. Він вартий більшого.
Коли ж випадає нагода проявити себе, вищезгадані прагнення можуть зіграти з нашим героєм злий жарт. Вони затьмарюють здоровий глузд більше ніж повністю. І тоді в одному з перших по-справжньому відповідальних завдань на кодера-новачка неминуче чекає провал. Зрозуміти його масштаби не важко. Просто уяви, що тобі довірили добудувати останній поверх хмарочоса. А ти в процесі розвалив фундамент і зруйнував усе навколо. І тепер поліція активно з'ясовує деталі спланованого теракту, не в силах припустити, що хтось міг вчинити таке випадково.
І тут coder-man в більшості випадків, як справжній супергерой, хоче, аби його особистість залишалася в таємниці. Принаймні до тієї пори, поки він не виправить наслідків своєї недбалості.
Якщо самостійно усунути проблему не вдасться, новачку стає зрозуміло: він вміє далеко не все. І тут важливо аби власна гордість і страх осоромитися не завадили визнати помилку та звернутися по допомогу до команди. Як правило, такі ситуації допомагають вирости над собою і стати сильнішим не лише як спеціаліст, але і як людина.
Якщо ж катастрофу вдалося ліквідувати власними зусиллями, це може створити ілюзію, ніби немає необхідності радитися з колегами по проекту щодо роботи зі складними речами, з якими до того не стикався. І тоді подібна ситуація скоро повториться. Якщо новачок не зробить належних висновків, перевтілення в справжнього супергероя може надовго затягнутися або так ніколи й не відбутися.
Досвід - це не те, що з тобою сталося, а те, що ти зробив із тим, що з тобою сталося.
💁🏼♀️Само собою, є надзвичайно розумні та відповідальні новачки. Вони не просто відкриті до конструктивної критики й готові вчитися, а навіть можуть дати фору деяким профі із кількарічним досвідом роботи. Однак і описаний мною типаж далеко не рідкість.
#хто_такі_айтішники
Чи траплялось вам працювати в офісі, куди одного чудового дня приходив новий працівник, який щойно закінчив університет або пройшов швидкий курс зі вступу в програмування?
Буквально вчора він сидів у студентській аудиторії на нудній лекції та розмірковував, чи встигне до ранку завершити курсову, якщо перед тим збігає на побачення. А вже сьогодні хоче зарекомендувати себе як серйозного профі, який знає всі основи і готовий приймати поради лише стосовно окремих дрібниць. При цьому після кожної такої поради, підказки чи незначної критики робитиме вигляд, наче все зробив правильно. А те, що виникли проблеми, то це або замовник - ідіот, або завдання погано поставили, або хтось інший налажав. В крайньому випадку, провина ляже на магнітні бурі чи ретроградний Меркурій.
Молодий (тобто недосвідчений) програміст часом нагадує повного сил та ентузіазму супергероя. Нехай він поки новачок у своїй справі, та вже багато на що здатен, має безліч планів, постійно рветься до бою і готовий до найсерйозніших завдань. Щоправда, хоче, аби всі вони були не просто складними, але й цікавими, нестандартними і ну дууууже важливими. Не для того ж він прийшов у програмування, аби займатися пересічними справами. Він вартий більшого.
Коли ж випадає нагода проявити себе, вищезгадані прагнення можуть зіграти з нашим героєм злий жарт. Вони затьмарюють здоровий глузд більше ніж повністю. І тоді в одному з перших по-справжньому відповідальних завдань на кодера-новачка неминуче чекає провал. Зрозуміти його масштаби не важко. Просто уяви, що тобі довірили добудувати останній поверх хмарочоса. А ти в процесі розвалив фундамент і зруйнував усе навколо. І тепер поліція активно з'ясовує деталі спланованого теракту, не в силах припустити, що хтось міг вчинити таке випадково.
І тут coder-man в більшості випадків, як справжній супергерой, хоче, аби його особистість залишалася в таємниці. Принаймні до тієї пори, поки він не виправить наслідків своєї недбалості.
Якщо самостійно усунути проблему не вдасться, новачку стає зрозуміло: він вміє далеко не все. І тут важливо аби власна гордість і страх осоромитися не завадили визнати помилку та звернутися по допомогу до команди. Як правило, такі ситуації допомагають вирости над собою і стати сильнішим не лише як спеціаліст, але і як людина.
Якщо ж катастрофу вдалося ліквідувати власними зусиллями, це може створити ілюзію, ніби немає необхідності радитися з колегами по проекту щодо роботи зі складними речами, з якими до того не стикався. І тоді подібна ситуація скоро повториться. Якщо новачок не зробить належних висновків, перевтілення в справжнього супергероя може надовго затягнутися або так ніколи й не відбутися.
Досвід - це не те, що з тобою сталося, а те, що ти зробив із тим, що з тобою сталося.
💁🏼♀️Само собою, є надзвичайно розумні та відповідальні новачки. Вони не просто відкриті до конструктивної критики й готові вчитися, а навіть можуть дати фору деяким профі із кількарічним досвідом роботи. Однак і описаний мною типаж далеко не рідкість.
#хто_такі_айтішники
#мійпрограміст ⬇️
Зникає before один. І є підозра, що хтось запхав у код свої кривенькі руки. Цікаво, чи це не я.
Зникає before один. І є підозра, що хтось запхав у код свої кривенькі руки. Цікаво, чи це не я.
Колега мого програміста змушений працювати з проектом, який пів року тому він сам робив з нуля. Каже, що зараз би дав по пиці тому, хто писав той код. Але не може дати по пиці самому собі.
#мійпрограміст ⬇️
- То підійди до дзеркала і плюнь собі в обличчя.
#мійпрограміст ⬇️
- То підійди до дзеркала і плюнь собі в обличчя.
*клієнтам не подобається, що список з селекту перекриває інші поля форми*
#мійпрограміст ⬇️
Є стандартний стан речей: якщо ти хочеш їсти - ти їси, леопард не вміє літати, але швидко бігає. І, якщо є селект - при випаданні його пункти будуть перекривати нижні поля.
#мійпрограміст ⬇️
Є стандартний стан речей: якщо ти хочеш їсти - ти їси, леопард не вміє літати, але швидко бігає. І, якщо є селект - при випаданні його пункти будуть перекривати нижні поля.
Про зарплату програмістів
Скільки заробляє кодер? Багатьом здається, що програмування - найкоротший шлях до казкового багатства. Я вважаю, що це омана. IT-сфера доволі конкурентна, ти постійно знаходишся наче на змаганнях. Робота завжди вимагає більше, ніж припускає середньостатистичний новачок. Звісно, хтось таки досягне омріяних висот, але це швидше виняток.
Як на мене, крайня нижня межа зп кодера - це "якщо не спати і майже не їсти, то цілком вийде дотягнути на зароблені гроші до наступного замовлення на фрілансі". Такий варіант зазвичай зустрічається серед студентів. Ну і серед тих, хто не згоден працювати на когось, але своєї справи ще не почав.
Що ж стосується верхньої межі, її мені уявити навіть важче, ніж межі нашого безкрайого Всесвіту. Іноді здається, що деякі люди заробляють грошей більше, ніж їх взагалі може існувати в рамках здорового глузду.
Недаремно ж у якомусь дослідженні виявили, що Біллу Гейтсу, який по дорозі на роботу випадково знайде купюру в 100$, економічно вигідніше буде не витрачати свій час на те, аби їх підняти. Майже вчетверо більшу суму він заробляє за секунду (380$), а маніпуляція з підніманням знахідки може тривати довше 🤷♀
Більшість, як завжди, знаходиться десь посередині. Частина з цих людей постійно намагається не впасти на нижню межу. Інша частина - з усіх сил прагне вирватися на верхню.
Є й ті, хто живе за шведським принципом "лагом" - не багато, не мало, а саме стільки, скільки треба для розумного споживання.
Чи буває айтішнику достатньо його зарплати/регулярних фінансових надходжень?
Так, але зустрічається таке не часто. Це буває у двох випадках:
✓ Коли гроші - основна мета, але вже є фантастично високий дохід. Однак і тут потрібні зусилля, аби підтримувати його на такому рівні.
✓ Коли програміст хоче, щоб йому вистачало часу на відпочинок і саморозвиток без щохвилинного занурення в роботу. І при цьому він вже має достатній дохід, аби не турбуватися про жодні заплановані витрати.
В першому випадку саморозвиток також присутній, але весь він спрямований винятково на примноження капіталу.
Другий варіант більш орієнтований на те, аби зробити своє життя гідним не лише за рахунок фінансів.
💁🏼♀️ Головний висновок: гроші - не проблема і не та річ, про яку слід турбуватися. За умови, якщо вони в тебе є.
#хто_такі_айтішники
Скільки заробляє кодер? Багатьом здається, що програмування - найкоротший шлях до казкового багатства. Я вважаю, що це омана. IT-сфера доволі конкурентна, ти постійно знаходишся наче на змаганнях. Робота завжди вимагає більше, ніж припускає середньостатистичний новачок. Звісно, хтось таки досягне омріяних висот, але це швидше виняток.
Як на мене, крайня нижня межа зп кодера - це "якщо не спати і майже не їсти, то цілком вийде дотягнути на зароблені гроші до наступного замовлення на фрілансі". Такий варіант зазвичай зустрічається серед студентів. Ну і серед тих, хто не згоден працювати на когось, але своєї справи ще не почав.
Що ж стосується верхньої межі, її мені уявити навіть важче, ніж межі нашого безкрайого Всесвіту. Іноді здається, що деякі люди заробляють грошей більше, ніж їх взагалі може існувати в рамках здорового глузду.
Недаремно ж у якомусь дослідженні виявили, що Біллу Гейтсу, який по дорозі на роботу випадково знайде купюру в 100$, економічно вигідніше буде не витрачати свій час на те, аби їх підняти. Майже вчетверо більшу суму він заробляє за секунду (380$), а маніпуляція з підніманням знахідки може тривати довше 🤷♀
Більшість, як завжди, знаходиться десь посередині. Частина з цих людей постійно намагається не впасти на нижню межу. Інша частина - з усіх сил прагне вирватися на верхню.
Є й ті, хто живе за шведським принципом "лагом" - не багато, не мало, а саме стільки, скільки треба для розумного споживання.
Чи буває айтішнику достатньо його зарплати/регулярних фінансових надходжень?
Так, але зустрічається таке не часто. Це буває у двох випадках:
✓ Коли гроші - основна мета, але вже є фантастично високий дохід. Однак і тут потрібні зусилля, аби підтримувати його на такому рівні.
✓ Коли програміст хоче, щоб йому вистачало часу на відпочинок і саморозвиток без щохвилинного занурення в роботу. І при цьому він вже має достатній дохід, аби не турбуватися про жодні заплановані витрати.
В першому випадку саморозвиток також присутній, але весь він спрямований винятково на примноження капіталу.
Другий варіант більш орієнтований на те, аби зробити своє життя гідним не лише за рахунок фінансів.
💁🏼♀️ Головний висновок: гроші - не проблема і не та річ, про яку слід турбуватися. За умови, якщо вони в тебе є.
#хто_такі_айтішники
- Донечко, а татко в нас хороший?
- Так! Кодер.
🤔 Цікаво, дитина програміста починає розуміти рівень професіоналізму батька ближче до 3-х років, чи це її вроджена функція?
#дитинапрограміста
- Так! Кодер.
🤔 Цікаво, дитина програміста починає розуміти рівень професіоналізму батька ближче до 3-х років, чи це її вроджена функція?
#дитинапрограміста
Ти можеш
- бути крутим спеціалістом
- робити сайти з нуля
- реалізовувати складний функціонал
- допомагати консультацією в питаннях, які вимагають великого досвіду та вміння знайти нестандартний підхід до вирішення проблеми.
Але, коли справа стосується зміни налаштувань на Фейсбуці, без допомоги дружини-гуманітарія тобі не обійтися.
#хто_такі_айтішники
- бути крутим спеціалістом
- робити сайти з нуля
- реалізовувати складний функціонал
- допомагати консультацією в питаннях, які вимагають великого досвіду та вміння знайти нестандартний підхід до вирішення проблеми.
Але, коли справа стосується зміни налаштувань на Фейсбуці, без допомоги дружини-гуманітарія тобі не обійтися.
#хто_такі_айтішники
*на відео мишка, прикріплена до рухомого вентилятора, їздить з боку в бік*
#мійпрограміст ⬇️
- Корисна штука! Мені якось треба було, щоб монітор не гас, коли я не користувався комп'ютером.
Я: Так це можна налаштувати.
Він: То лінукс, я боюсь туди лізти.
#мійпрограміст ⬇️
- Корисна штука! Мені якось треба було, щоб монітор не гас, коли я не користувався комп'ютером.
Я: Так це можна налаштувати.
Він: То лінукс, я боюсь туди лізти.
#мійпрограміст завершив роботу за 5 хв до кінця робочого дня (подія нечувана, бо зазвичай він сидить додаткових 10-15, а то і 20 хв). Я мала здогадатися, що тут щось не так, але ні - я просто зраділа.
Виявиляється: поки я зранку спала, він попрацював 20 хв до початку робочого дня. Тобто, звільнившись раніше, він все одно перепрацював🤦♀
З мого досвіду, програмісти поділяються на два типи: ті, що регулярно перепрацьовують, і ті, що недопрацьовують зі ще більшою регулярністю. Є ще третій тип - студентський - але це швидше підтип другого. Це люди, які можуть кидатися від однієї крайності до іншої. При чому до перепрацювань їх штовхає не жага до роботи або якась там дурня на кшталт совісті.
Йдеться про звичайне небажання отримати копняка від начальства, коли настає дедлайн.
Виявиляється: поки я зранку спала, він попрацював 20 хв до початку робочого дня. Тобто, звільнившись раніше, він все одно перепрацював🤦♀
З мого досвіду, програмісти поділяються на два типи: ті, що регулярно перепрацьовують, і ті, що недопрацьовують зі ще більшою регулярністю. Є ще третій тип - студентський - але це швидше підтип другого. Це люди, які можуть кидатися від однієї крайності до іншої. При чому до перепрацювань їх штовхає не жага до роботи або якась там дурня на кшталт совісті.
Йдеться про звичайне небажання отримати копняка від начальства, коли настає дедлайн.
Знаєте, як програміст пояснює щось, що для нього очевидно, а для інших ні? Я скажу, як.
Часто це пояснення з розряду:
- Як керувати літаком?
- Просто береш, сідаєш за штурвал і летиш.
або
- Як спроектувати ядерний реактор?
- Просто береш і проектуєш. Але дивись, щоб не вибухнув.
Цілком зрозуміле пояснення. Цілком. Коли ти ВЖЕ знаєш, як керувати літаком або третій раз проектуєш ядерний реактор. В інших випадках оце "просто" звучить як знущання.
Просто візьми і поясни нормально, ну.
#хто_такі_айтішники
Часто це пояснення з розряду:
- Як керувати літаком?
- Просто береш, сідаєш за штурвал і летиш.
або
- Як спроектувати ядерний реактор?
- Просто береш і проектуєш. Але дивись, щоб не вибухнув.
Цілком зрозуміле пояснення. Цілком. Коли ти ВЖЕ знаєш, як керувати літаком або третій раз проектуєш ядерний реактор. В інших випадках оце "просто" звучить як знущання.
Просто візьми і поясни нормально, ну.
#хто_такі_айтішники