Була нав'язлива ідея зробити підбірку укр-ютубу. Дехто тут так чи інакше з'являлись, а дехто були у заготовках, але розібратись у тому, що там у мене поназбережено, хотілось. Згадувались (все видалено, все фрагмент свого часу, все затирається новими ідентичностями)... Зрозумівши що нові імена виникають швидше ніж я пишу пост, надія його завершити загинула. Довелося узагальнювати, та сперечатись на теми переходу кількості у якість. Взагалі не дивно що багато хто наслідуватиме формати англ сегменту, рутюб йшов тією ж колією. Що цікавіше - коли вже усталені спеціалісти приходять до своєї ніші з контентом. Це дає надію, що всі можливі напрямки поступово будуть заповнюватись та розвиватись. А там вже й годинні відеоесе підуть, як фінальна форма еволюції ніші в середовищі ютубу)

А взагалі час на odysee)))

Не можу розшифрувати послання

Найкоротший день, найменший заряд батареї. Числа. Три сотні днів. Ранок зустрічатиме сотнею тисяч. Далі дні ставатимуть тільки довше

Схоже щоб розморозити історію необхідно вбити нормальне. Кожна подія як розрив перезбирає за собою картину світу, не залишаючи нам надії встигнути за вторгненням нового. Заспаний Eye of the storm ще тільки відчиняється, розгортаючи та прискорюючи раніше не реалізоване. На зміну спробам проявлення того що "має бути", приходить незводиме множинне прийдешнє (найбутнє, хех). Лідери минулого сторіччя, разом із супутніми декораціями, поступово відходять у забуття. Ми тестуємо можливості захисту від астероїдів, відроджуємо місячні програми та сперечаємось за використання нейромереж. Вже не дивує що через рік чи два, генномодифіковані діти ймовірно підуть до школи. Навіть JWST працює. Світ без россії теж не має бути складно уявити. А там вже хоч термояд, хоч нова архітектура світової взаємодії, хоч колонія на Марсі.

Не знаю яким фокусником треба бути, щоб витягнути кролика з тигра, але для післявоєнного розвитку це точно знадобиться

Всіх люблю, всіх з наступаючим ❤️🎄

Постів нема бо я мох
(будуть вже коли я знову людина)
((чи хоча б корабель))

Всіх з початком весни

Here we go again, не знаю чи кораблем, чи знищувачем світів, але час знову обирати форми підключення до етеру. Світ точно не чекатиме мого примирення з прискоренням, плити літосферні та геополітичні й надалі будуть соватись, і нові фрази будуть вкарбовані у каміння. Усвідомлення щирості власного невігластва кидає у мовчанку, за якої значно легше не загубитись у часі, але потреба створювати шум залишається. Можливо розрив чи не єдине, що дає можливість створення по справжньому нового. Можливо реванш візуального пояснюється нездатністю слова більше підтримувати власну складність. Так чи не так, віднаходити реальність доводиться не тільки у тиші, але й напомацки, бо розчаклований світ ламається у сніжну темряву. Тому “plait meta frontiers” і не робе — щоб зібрати щось більш складне, вимушені спочатку зламати, а далі уповати на те, що побудоване нове краще триматиме тиск часу. Травень - останній місяць весни. А далі наше літо.

Контент-план наступний, дякую за очікування

Хоча кого я обманюю

Прокинутись під механічну перекличку птахів, раніше ніж можна було, враховуючи нічний оркестр з гуркоту й свисту. Задуматись над новим ІПСО для каналу. Протерти очі та десантувати пів склянки прохолодної води на пустий шлунок. Everything is a psyop. Вийти назовні попалити гриби на сонці.

https://daily.jstor.org/was-modern-art-really-a-cia-psy-op/

снг"яяпл"н1