Хочеш знати ще один потішний факт про мене?
З мене ніколи не ллється кров.
Це може бути мастило, слина, вино, мед, чай, нішеві парфуми, піт.
Кожного разу, коли відкривається нова рана, першою емоцією є цікавість.
Що сьогодні?
Це може бути прибережний вітер, запах скошеної трави, лак для нігтів, отрута, електричний струм.
Навіть сльози.
Але ніколи не кров.

Коли з мене вперше просочилось паливо, я розумів лише маленьку частинку світу.
Та самої асоціації з рухом було достатньо, щоб почати вигадувати слова.
Та називати ними речі. 
Відтоді, бажання повернути це відчуття постійно нагадує про себе. 
Постійно вигадую складніші механізми, щоб наситити їх.
Постійно набираю з їх допомогою висоту, щоб пірнути глибше.
Кожного разу намагаюсь додати більше тиску.
Бо знаю, що на глибині має бути ще паливо. 
Але паливо це не кров.

Лише один раз мене помітили з краплею крові на губах.
Досі ніхто не знає чи вона була моєю.
Я також не знаю.

Я не знаю, що буде зі мною, коли це буде кров.

Пора

This morning felt like an edited message