Намалюй мені ніч, щоб не думати, поки колір заливає легені, а землі ніде не видно, лише в’язкі хвилі, сплетені зі світла й тіні. Справжнє визначатиме не глибина фракталу творіння, а лагідний вітер, подих нового. Контури реального проходять стежками змін, глибиною трансформації. От тільки, це нічого не змінює. Не маючи можливості уявити краще життя для себе, пірнаємо у втрачене, розчиняючись під його тиском, у спокусі вічного повернення. Та уявне “краще для нас” за своєю суттю прагнутиме зламати ілюзію. І в цьому протесті, воно стає справжнім, доводячи власну можливість горіти, проводить крізь трансформацію. Самопожертва доводить реальність творіння, оживлений спогад рятує творців. Фундаментальна сила мистецтва не у втечі, а у промінні дива нової надії. У магії свіжої похідної, що не дає часу замкнутись. Любити щоб малювати. Для тих, хто йтиме слідом.

67 років у Моноліті з десяти

У моїх друзів на Покровському напрямку висить напівзакритий збір, який варто поскоріше добити. Буду вдячний за поширення та донат
https://send.monobank.ua/jar/4aTMmu1d6h

Можу пообіцяти, якщо доб'ємо 50к до вівторка, буде запощене моє прокляте фото, а якщо 60к до четверга, обіцяю написати відгук на прочитане минулого року. Не так багато тієї суми лишилося 🙏