Це не АЦ Щастя
Here we go again, не знаю чи кораблем, чи знищувачем світів, але час знову обирати форми підключення до етеру. Світ точно не чекатиме мого примирення з прискоренням, плити літосферні та геополітичні й надалі будуть соватись, і нові фрази будуть вкарбовані…
Тисячі спроб почати, тисячі спроб закінчити. І десь у перервах між ними роки блукання деревами. Що було важливо три роки назад, що буде важливо через три роки. Час все одно мине. Купа полишених слів чахне під ногами, втрачаючи значення. Натомість придбане колись насіння вже формує повноцінні словники. Чи натхнення не найприємніша дорога до вічності? Покоління перетікають крізь уривки мелодій, послідовності рухів, тремтіння голосу. Куди мене далі приведе тремтіння власного голосу? Я люблю губитися, та люблю впізнавати. Люблю нові посмішки старих друзів, та люблю трохи здивоване "привіт" людей яких бачу вдруге. Люблю відчувати довіру до форми, та люблю абсолютне забуття. Коли довга ніч намагається переконати у вічній самотності та неможливості підключення до світу, я знаходжу прихисток у цих порожнинах довіри. Знову і знову наповнюю їх зовнішнім світлом. Чи це ті самі прогалини, що боліли раніше? Не думаю, що варто стільки слів виділяти на вчора.
✍3🔥2
Це не АЦ Щастя
Photo
базікаю що люди не для думання придумані, прекрасно розуміючи що відчувати люди теж не пристосовані
💯5🔥1
Завжди цікаво коли людина може виділити в наративі свого життя трансформаційні досвіди. Окрему категорію таких досвідів наповнюють "твори що вплинули". Останнім часом кумекаю, як легко хтось може виділити щось "улюблене", та як саме вони це виділяють. "Трансформаційне" у цьому контексті скоріше рідкість, хоча рекомендації формату "це найбільше, що на мене вплинуло" все одно трапляються. Куди частіше, під "улюблене" відходить те, що найчастіше змушує себе перечитувати/переслуховувати/перепроходити. Замість радикальної зміни, йде впізнавання вайбу при знайомстві. Тоді дуже ймовірно вайби зливатимуться, й ці твори матимуть велику вагу в словнику людини. Улюблене, як те що одразу було максимально "своїм". Заземляюче, а не трансформаційне. Це далі можна вести в багато різних сторін: що змушує когось зловити гіперфіксацію не тільки на творі, але й на авторі; чому дехто не повертається ні до чого; як кластеризувати вайби по улюбленому, тощо тощо. Але зараз мета в мене виманити в підписників рекомендацій. Тому покидайте що й чому і як вважаєте улюбленим для себе, в коментарі чи приватно, або напишіть на листочку й кудись заховайте, нехай воно знайде мене уві сні. Мені цікаво більше знати про тих, хто обирають тут проводити свій час)
🕊5🔥2