Через кілька годин буде пост

А поки не постимося, думайте про вічне. Про те що зникає коли проходите повз дзеркальні поверхні з фенсі гравюрами. Про складські приміщення і простори, що викликають в'язкі спогали. Про перетворення і те що, незважаючи ні на що, залишається стабільним

1/4 Фіолетовий.

Не варто сперечатися з порожнинами годинника. Коли я повертаюсь до давно пережитих місць, я можу навмисне забути вигини перетворень, але простір все одно не прийматиме мене теперішнього. Крокуючи парком, поміж дерев, на верхівках яких ховаються білочки та ворони, згадувати височини минулого особливо висушливо. Щоб не втратити себе, варто нагадувати, як випаруване повертається опадами до нових джерел, та рухає стрілки множини інших часів.